Система образів повісті Грицька Квітки-Основ`яненка "Козир-дівка"

Автор за допомогою сюжетного ходу - проходженням Левка через різні адміністративно-судові інстанції та зіткненням Ївги із різними представниками влади,- показує тих, хто обіймає всі ці адміністративні посади. В результаті виходить гостра сатирична узагальнююча картина:владою народу є відверто ворожа сила - велика олігархія експлуататорів, хабарників, бюрократів та негідників. Пантелеймон Куліш висловлює ось таку думку щодо численних представників влади:«Багато тут перебрав їх списатель, і то все, мабуть, портрети живих людей, бо терся сам він між судовою братією і надививсь на їх ледарство»[14,c. 291].Серед численного волосного й повітового начальства ніхто не допомагає Ївзі в її справі. Всі представники влади змальовані байдужими до людей, ненажерливими та негідними.

8) Образ губернатора

В повісті «Козир-дівка» все ж таки є один представник влади, який виявився небайдужим до горя Ївги та допоміг їй. Грицько Квітка-Основ`яненко створив ідеальний образ губернатора з метою показати яким має бути справжній начальник. Губернатора любить та поважає народ та так говорить про нього: «То він перед народом такий, щоб його шанували та почитували, а прийди до нього, так простішого його й нема. Десять разів розпитає, та все з ласкою,та привітливо, і коли можна що зробити, зараз сам кидається усюди, щоб швидше кінчали діло; коли ж не можна, то розкаже товком, зачим і чому не можна; розговорить, щоб не журився, совіт дасть, що робити; а коли хто бідний, то й подасть на бідність його. Ти його не бійся, він як отець! Недаром сказано:губернатор -усім защита, усі за нього бога молять». [3,c.263].Також причиною такої ідеалізації могла бути самоцензура письменника, що пов`язана з тиском офіційної цензури. Цензура забороняла виставляти на посміховисько губернаторів та ображати їх жартівливим епіграмами. Також Грицько Квітка-Основ`яненко вводить ідеальний образ губернатора з дидактичною метою: він намагається виховувати простих людей у дусі поваги до вищої влади, проводить думку про справедливість та чесність вищої влади. Відбиваються тут й селянські погляди на найвище начальство, що поставив сам цар. Губернатора турбує доля Ївги та він намагається її заспокоїти та допомогти: «Губернатор сам своїми руками підняв її та з ласкою, та пестуючи став її випитувати, об якій нужді вона його просить»[3,c.265]. Він не ображає Ївгу, а помічає її бойовий характер та гнучкий розум, називаючи її «козир-дівкою». Також губернатор після визволення Левка дає їй багато грошей, щоб вона змогла завести своє господарство. Та навіть коли Ївга відмовляється від цих грошей, губернатор визнає її правоту та підкреслює її мудрість. «-Ай,козир дівка!-аж скрикнув губернатор.-Правда,правда твоя, ти умно розсудила: люди вєздє одинакові-і по городам, і по селам, і меж вами, і меж нами.» [3,c.278]. Ївга дуже вдячна губернатору за спасіння та називає його «і батько, і отець, і благодітель!» [3,c.278]. Письменник саме таким чином розумів можливість вирішення конфліктів між експлуатованими та експлуататорами. Та й взагалі все вирішення соціальних питань він покладав на найвищу владу, яка є чесною. Та насправді представники вищої влади не були такими,якими змалював їх у своїй повісті Грицько Квітка- Основ`яненко. Про це зазначає Пантелеймон Куліш: «Тут і губернатор ворочається між ними ,наче іграє в піжмурки: його піймав ,той і його; а правди настоящої, за папірами да чинами не бачить. Квітка боявсь такого пана зневажити;похвалив він його за добру душу, а все видно, що ся добра душа не знає ,куди їй повернутись, бо ,звичайно, зріс губернатор паненям, на руках прислужників, которі подавали йому змалечку все готовеньке; то й на старості трудно було йому дойти якої б ні було правди своїм розумом, і все поглядував він, що-то йому нижчі чини скажуть. Лучився добрий чоловік, що навів його на добро; то й зробив він Ївзі добро. А якби втреся в його канцелярію волостний писар ,прикрившись значним чином; то був би Левко певно там, де козам роги правлять. А пан губернатор радів би собі душею,що-таки він не лежнем лежить, а служить і трудиться над ділами…служить волостним писарем у чинах за покришку, і трудиться до поту над папірами, да й тілько ж…»[14,c. 291]. Через свої дворянсько-монархічні погляди Григорій Квітка ідеалізує вищу владу та виховує своїх читачів у дусі поваги та покірності до найвищої влади.

9)Образ народу

Грицько Квітка-Основ`яненко у своїй повісті піддає критиці не тільки владу, але й простий селянський народ. Ще на початку твору він засуджує народ за те, що «…так осудимо, так перекоренимо його, що йому й на думку не спадало таке робити, а ми уво всім його обвинуватимо.» [3,c.233]. За допомогою історії про Ївгу та нечесно засудженого Левка автор повчає народ та закликає його не осуджувати людей та не казати брехні. Письменник показує як селяни пліткують про своїх сусідів, говорять не правду. «Ще не вийшли гаразд і за ворота, як збіглося народу видимо-невидимо! А жіночкам тут якраз і припало діло. Вже одна одній розказує,як Левко, Макушин годованець, та прийшов до старого, та до сонного, та мав його зарізати, аж тут де взявсь Тимоха Макущенко, оборонив батька, і хоч Левко і його аж двічі шпирнув ножем у груди, а втретє по горлу різонув, одначе таки Макущенко його поборов, і руки скрутив, і гукнув на людей, а тут набігли та його й схопили. Отак собі плетуть і йдуть за громадою, а людей усе більш підбавляється, так що вже й просунутись трудно» [3,c.240]. Селяни навіть виступають свідками злочина Левка, не знаючи як все було насправді. «Двадцятеро обізвалось, що бачили все теє і як з грішми злапали Левка» [3,c.241]. Жорстокість, пересуди зачепили всіх - від найменшого до найстаршого. Грицько Квітка- Основ`яненко застерігає читачів від страшного гріха-наклепу,- жертвою якого став Левко. Будь-які пересуди трактуються автором досить негативно та не виправдовуються. Ївга через те, що селяни звикли засуджувати інших та пліткувати один про одного не бере гроші від губернатора. « І малі діти киркатимуть на мене, почувши, що хоч недовго жила в городі, та таку велику суму принесла! Її заробити просто не можна,а ніхто не повірить, щоб пани без усього надавали. Сором буде і на людей дивитись!» [3,c.277]. Критика ця не така нищівна, як в зображенні представників влади: негативні риси нераду автор подає через його вчинки. Наприклад ,це епізод на весіллі Ївги, коли люди насміхались з неї та при цьому все одно їли, пили та гуляли: «Еге, та хоч і порядкують, хоч і горілочки не цураються, що скрізь усім підносять та частують, а все-таки над Ївгою сміються, що за кого вона йде? Чого вона так мордується з сим весіллям, коли молодого нема, та де йому бути, коли вже він досі у самій Сибірі! Та й самі дружечки, що бігають за Ївгою по вулиці та співають весільних пісеньок, так тут приспівують до Левка, а промеж себе тихенько сміються. Інший зострічається, пита з хвоста: «Хіба ж молодий приїхав?»- «Та ні! Се так щось буде»,- зарегочуться та й підбігають за дружками» [3,c.281]. Автор змальовує негативні риси характеру простих людей для того, щоб читач позбавлявся таких якостей в собі та не чинив так, як чинять люди у творі.

Отже, в повісті Грицька Квітки - Основ`яненка створено цікаву систему образів, якій змальовано реалії тогочасного суспільного ладу. Автор показує характери різних верств суспільства: від бідних селян до найвищої влади. Сприйняття й відображення дійсності через свідомість героя з демократичного класу дозволяють Квітці глибше зрозуміти психологію народу з її сильними та слабкими сторонами. Про тяжке життя народу говорив сам народ, це і надає твору особливої теплоти та наближення до простих мас. Кожний художній твір Грицька Квітки- Основ`яненка відображає життя через суб`єктивне сприйняття автором. Навколишній світ замальовується у світлі його власного розуміння та трактування. У повісті «Козир-дівка» Григорій Квітка показує життєву потребу доброчесного життя, зображуючи обов`язкову перемогу правди й добра. Але ця перемога справедливості над неправдою є досить штучною та не реалістичною ,адже в реальних умовах того життя самотня знедолена людина не змогла б протистояти владі й перемогти. Проза Грицька Квітки-Основ`яненка подібна до просвітительських утопій європейської літератури. Але він не наслідує іноземну літературу, не використовує образи, які не притаманні українському народові, а зображає правдиве життя рідного краю зі всіма відбиттями національного менталітету. В образах героїв своїх творів Квітка чітко викристалізовує національний характер українського народу зі всіма його гідностями та недоліками.

Висновки до розділу 2

Грицько Квітка-Основ`яненко поділяє персонажів на так званих «добрих людей» та їх антиподів. Він часто зображував людей не такими,які вони є насправді,а такими,які вони повинні бути,ідеалізує їх та підпорядковує ідеалу християнської доброчесності. «Добрі люди» в його повістях дотримуються християнських заповідей та загальнолюдських моральних норм. Грицько Квітка-Основ`яненко зображує також панораму зразкового селянського побуту, що є властивим для «добрих людей». В цій панорамі розкривається сімейна ієрархія,моральні норми тощо. Автор не бере до уваги соціальний статус та станову приналежність як визначальну рису характеру героя, а першочергово враховує моральні якості. Потребам моральності підпорядковується також й особисте життя.

Персонажів для своїх творів Грицько Квітка-Основ`яненко змальовує з життя. Автор проникає в характер героїв через їх вчинки,оточення,побут,звичаї. Внутрішню сутність героїв Квітчиних повістей можна найкраще зрозуміти через їхнє буття та міжособистісні стосунки героїв. Кожний вчинок персонажа пояснюється через народно-національні родинні стосунки. Тому в образах героїв Грицька Квітки-Основ`яненка дуже виразно зображується національний характер українського народу, на формування якого впливали такі чинники:християнська мораль,народні звичаї та обряди,давні вірування,сімейні традиції.

Хоча повість «Козир-дівка» відносять до сентиментально-реалістичних творів письменника, все ж таки цей твір став значимим кроком вперед до критичного реалізму. Звичайно, в повісті наявні сентиментальні риси, наприклад весілля Ївги та Левка та торжество справедливості в кінці твору. Та все більше зображується тогочасна жорстока дійсність, безправність простого народу та зловживання владою своїми обов`язками. Вже і жінка-селянка стає більш рішучою, має виразний характер та здатна протистояти несправедливості. У творі переплітаються бурлескні та сатиричні засоби змалювання героїв ( образи влади), сентиментальне відображення дійсності, ідеалізація героїв (образ ідеальної дівчини-селянки та образ ідеального володаря) та реалістичне зображення дійсності( показ не тільки кращих моральних якостей простого народу,але й зображення їх недоліків;зображення кричущої несправедливості та незахищеності бідної людини). Цим твором автор повчає читачів, при чому читачів різних: це і звичайні селяни, яких автор повчає поводитися чесно, не пліткувати та насміхатися з горя інших, і вищі прошарки суспільства, яких Квітка закликає до чесного виконання своїх обов`язків, захисту та поважного ставлення до простих людей, висміюючи владу та зображуючи ідеального губернатора. Після виходу повісті Євген Гребінка із захопленням відгукнувся про новий твір: «Як то народ пише гарно, по-нашому…»[8,c.593].

ВИСНОВКИ

Грицько Квітка-Основ`яненко в історії української літератури займає визначне місце. Його творчість сміливо можна назвати початком просвітницького реалізму в українській літературі та предтечею реалізму критичного. Письменник зумів показати всю цінність української народної мови, дещо спростити русифікаторсько-неприязне ставлення до української літератури. Квітка зображує в своїх творах реальне життя, яке він бачив на власні очі, він одним із перших виступав з ідеєю поширення теми народу в українській літературі, серед інших українських письменників цього періоду він найбільш точно відображає тогочасні реалії життя.

Квітка в своїх творах надає перевагу звичайній людині з народу та вважає її найцікавішим предметом зображення. Для творчого методі Квітки характерна ідеалізація своїх героїв(які є вихідцями з народу). Це обумовлено метою творів, яку для себе ставить сам письменник,- навчити , виховати своїх читачів та сформувати в них найкращі риси характеру. Щодо негативних персонажів(представників заможної верстви населення та влади), то для Квітки характерною є тенденційність( аж до карикатурності). Також письменник стверджував, що справжнім поціновувачем літератури є звичайний народ, а не дворянське товариство. Орієнтація Квітки саме на народне світобачення та сприйняття дійсності була одним із найважливіших факторів народного характеру його творчості.

Збірка «Малороссийские повести» Грицька Квітки-Основ`яненка здобула широку популярність та стала важливим явищем в історії української літератури. Твори, які ввійшли в цю збірку, стали великим кроком вперед до зображення реального життя селянства. Вихідці з демократичного середовища в попередніх українських художніх творах зображувались переважно в комічному плані, та в «Малороссийский повестях» це вже високодуховні люди, які уособлюють морально-естетичний ідеал письменника.

Соціально-побутова «Козир-дівка» є доказом того, що у творчості Квітки наявна еволюція в реальному відображенні дійсності. Наприклад, в «Марусі» доля персонажів залежить від Божої волі, то в «Козир-дівці» події в житті героїв зумовлюються становими взаєминами та волі до дії самих героїв. Письменник досягає реалістичного принципу в змалюванні характерів. Центральний образ твору-образ ідеальної сільської дівчини,- теж зазнає еволюції. Ївга рішуча, бойова, хазяйновита дівчина та при цьому така ж спокійна, скромна як і Маруся з однойменної повісті. Основними засобами творення образів в «Козир-дівці» виступають характеристика героя іншими персонажами,розкриття психології персонажів через дії та вчинки; обумовленість характеру героя його соціальним становищем та національними традиціями, внутрішні монологи.

В повісті «Козир-дівка» Грицько Квітка-Основ`яненко змалював широку систему образів, взятих з реального життя та з власних спостережень автора. Він використав різні творчі методи: від сентиментальних до бурлескних, що дало змогу відобразити різні характери людей, відмінність простих людей від людей заможних та владних.

Отже, Грицько Квітка-Основ`яненко, щиро захоплюючись простим народом та його високодуховними рисами характеру, створив ряд творів, завдяки яким читач пізнав життя й внутрішній світ простого селянина. З цих творів художньою значимістю вирізняється повість «Козир-дівка» з її морально-побутовим конфліктом, з викриттям негативних суспільних явищ та цікавою системою образів. Автору вдалось змалювати різні верстви суспільства, показати всі недоліки тогочасного життя та наблизити українську літературу до критичного реалізму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Борзенко О. «Малороссийские повести» Г.Ф.Квітки-Основ`яненка :образ реальності//Збірник Харківського історико-філологічного товариства -Харків,1993.-с.85 - 92

2. Вільна Я.Гуманізм прози Г. Квітки-Основ`яненка і засади соціодетермінізму в оцінці творчості письменника/Я.Вільна//Слово і час.-2004.-№9.-с.22-30

3. Г.Квітка-Основ`яненко. Твори в 2-х т.Т.1.Повісті та оповідання, К.: «Дніпро»,1978. -с.233-284

4. Гончар О.І. Григорій Квітка-Основ`яненко :Життя і творчість-К.,1969

5. Гончар О.І. Григорій Квітка-Основ`яненко:Літературний портрет-К.,1964

6. Гончар О.І. Григорій Квітка-Основ`яненко.Семінарій.Вид.2-е.,доп.,К., :«Вища школа»,1978, 224с.

7. Горболіс Л. Народно-національні характери у творах Г. Квітки-Основ`яненка/Л. Горболіс//Березіль.-1994.-№9-10.-с.176-180

8. Гребінка Є.П. Твори в 3-х томах.Т.3.-К,1981.-с.593

9. Джулай Д.Корифей української прози/Д. Джулай //Літературна Україна.-2013.-№ 44.-с.1

10. Зеров М. Григорій Квітка-Основ`яненко/Твори в 2-х т./М.Зеров;упоряд.:Г.П.Кочур,Д.В. Павличко.-К.: Дніпро,1990.-Т.2:Історико-літературні та літературознавчі праці.-с.52-64

11. Зеров М. Квітка й пізніша українська проза / Микола Зеров // Життя й революція. -- 1928. -- № 12. -- С. 105--113.

12. Зубков С.Д. Григорій Квітка-Основ`яненко:Життя і творчість-К.,1978

13. Ільєнко І. Григорій Квітка-Основ`яненко.К.,1973

14. Історія української літератури XIX століття:у 3 кн.Кн.1:За ред.М.Т.Яценка.-К., «Либідь»,1995

15. Куліш П. Григорій Квітка й його повісті//Історія української літературної критики та літературознавства:Хрестоматія:Навч.посіб.:у 3 кн.Кн.1.-К.,1996.-с.278-293

16. Сентиментально-реалістичні повісті Г. Квітки-Основ`яненка //Історія української літератури( Перші десятиріччя XIX ст.):Підручник.-К.,1992.-с.272-284

17. Субтельний О.Україна:історія/Пер. З англ.. Ю.І. Шевчука;Вст.ст. С.В. Кульчицького.-3-тє вид.,перероб.і доп.-К.:Либідь,1993-720с.

18. Трофименко В. Літературно-естетичні погляди Г. Квітки - Основ`яненка в контексті європейського просвітництва//Слово і час.-1997.-№9.-с.36-40

19. Франко І.Нарис історії українсько-руської літератури до 1890р.-Львів.,1910(с.89)

20. Чалий Д. Квітка- Основ`яненко (Творчість),К.,1962

Размещено на Allbest.ru