Тактика і політика організації, їх значення у стратегічному управлінні і плануванні

Надходження на р/рахунок Спеціального авіаційного загону за надання послуг стороннім організаціям за 2008 рік склали 7940842,00 грн., кошти, отримані за іншими джерелами власних надходжень - 123610,00 грн.

Касові видатки по спецфонду на 01.01.2009 р. склали 5377196,00 грн. переважно на утримання авіаційної техніки, придбання авіапального, видатки на відрядження та сплату ПДВ з оподатковуваних

У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення.

У зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в області промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства і т.п. внаслідок безпосередньої участі людей в управлінській діяльності. Він збагачується за рахунок знань основ науки управління, світових досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів.

В Україні поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному і практичному освоєнні менеджменту.

Реорганізовуються старі структури управління і влади, при цьому використовуються західні моделі управління. Однак механічне перенесення концепції управління з однієї соціокультурної середи в іншу, сліпе копіювання досвіду тієї або іншої держави практичне неможливе і веде до важких економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений такими базисними чинниками, як тип власності, форма державного устрою, міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного менеджменту в умовах переходу Україні до ринкової економіки в значній мірі залежить від цих чинників.

Упровадження ринкових відносин у практику господарювання вимагає принципової зміни методів управління на всіх рівнях управлінської ієрархії. Це висуває необхідність вивчення нових підходів і форм управління, зокрема, менеджменту як особливого типу управління. Менеджмент як наукова дисципліна пройшов довгий і суперечливий шлях розвитку, і розглядати його, безсумнівно, потрібно з урахуванням історичного досвіду, тих цілей і задач, що ставилися на різних етапах його розвитку. Необхідно підготувати менеджерів до сприйняття сучасних проблем менеджменту крізь історичну призму, що дозволяє зрозуміти логіку розвитку цих проблем.

Обрана мною тема дуже цікава та актуальна, тому що знання і використання сучасних технологій в управлінні значно підвищує ефективність діяльності підприємств.

Метою курсової роботи є ознайомлення і вивчення закономірностей і принципів управління, сутність основних функцій управління, зміст методів управління і сучасних технологій менеджменту.

Робота складається з чотирьох розділів. В першому розділі розкриваються сутність та зміст менеджменту, його задачі, цілі, школи та принципи менеджменту.

В другому розділі розкриваються сутність і зміст функцій менеджменту, зокрема його основних функцій: планування, організації, мотивації, контролю, а також функції управління на сучасному етапі.

В третьому розділі описані методи, моделі, сучасні проблеми управління, наукові підходи, а також нові сучасні види менеджменту.

В четвертому розділі розкриваються сучасні технології менеджменту, нові інформаційні технології управління, інноваційний менеджмент, соціальна система управління на сучасному етапі та значення технологій управління.

Задача менеджменту як науки управління складається в підвищенні практичної значимості досліджень, орієнтації їхній на розробку принципів і методів, що дають можливість практично вирішувати в тих чи інших умовах проблеми функціонування організації.

У сучасних умовах широко поширена думка про те, що процес управління є мистецтво, суть якого складається в застосуванні науки до реальності ситуації, а отже, до практики. Без знання технології менеджменту в сучасних умовах неможливо ефективно керувати організацією

Висновок:

Система планів формується з окремих складових, які класифікують за горизонтом планування та рівнем управління. За горизонтом планування, тобто періодом часу, на який організація розробляє плани, розрізняють такі їх види [4]: - основні напрями діяльності, змістом яких є стратегія організації на тривалий період часу - 10 - 15 років, іноді й більше; - план розвитку організації на період 1 - 5 років, як продовження й уточнення основних напрямів її діяльності, а результати його виконання - засіб коригування чи перегляду стратегічного плану; - тактичний план, який формується на основі попереднього виду планів, регламентує поточну діяльність організації та охоплює менший плановий горизонт. Перші два види планів є продуктом стратегічного планування, який деталізується під час тактичного планування. Принциповим є те, що всі види планів мають узгоджуватися між собою і не суперечити один одному. За рівнем управління розрізняють плани всієї організації та окремих її підрозділів, які входять до її складу. Як свідчить практика, організації, поєднуючи особливості планів за двома класифікаціями, переважно формують такі види стратегічного плану: генеральний план, план розвитку організації і плани структурних підрозділів. Генеральний план організації - вершина системи планів, орієнтир і обмеження для прийняття інших планів. Він характеризує основне призначення організації, її цілі та стратегії. Структура цього плану чітко не визначена щодо кількості розділів та їхнього змісту. Однак здебільшого генеральний план містить такі розділи: місія та цілі організації; аналіз стану і перспективи розвитку зовнішнього середовища організації; аналіз стану та прогноз конкурентоспроможності кожного підрозділу; аналіз внутрішнього середовища організації; цілі окремих підрозділів; аналіз портфеля організації; плани заходів і бюджети для реалізації функціональних стратегій; ресурси, необхідні для реалізації стратегії; основні етапи реалізації стратегії; оцінка обраної стратегії. План розвитку організації - уточнення генерального плану. Основним його змістом є перспективи удосконалення виробництва, перехід на випуск нової продукції, застосування нової технології. Тобто він є орієнтиром для формування плану диверсифікації організації, ліквідаційного плану (що визначає види діяльності, від яких доцільно відмовитися), інноваційного плану (який містить заходи з розроблення нових товарів і технологічних процесів). Основними принципами функції планування є: повнота (охоплення всіх напрямів діяльності організації), точність (кількісні та якісні показники дій), економічність (окупність затрат на планування), безперервність (зміни як у просторі, так і у часі), гнучкість (постійне коригування залежно від ситуації), масовість (залучення виконавців до розробки планів). Основними методами планування є: метод послідовного опису операцій (у вигляді таблиць тощо), побудова графіків виконання (де передбачено строки виконання і виконавці), сітьове планування (графічне зображення послідовності робіт), метод робочого календаря (план на короткий період) [3].

Література

1. Дафт Р.Л. Менеджмент. - СПб.: Питер, 2000. - 832с.

2. Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво / Пер. З англ. - К.: Україна, 1994.

3. Економіка підприємства: Підручник. За ред. Акад. С.Ф. Покропивного. 2-є вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528с.

4. Економічний аналіз : Навч. посіб. / За ред. Акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - 540с.

5. Мескон М.Х., Альберт. М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1992. - 702.

6. Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. Навч. посібник. - К.УВПК Ексоб, 2001. - 560с.

7. Осовська Г.В. Основи менеджменту. Навч. Посібник. - К.: Кондор, 2003. - 556с.

8. Питер Э. Лэнд. Менеджмент - искусство управлять / Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1995. - 144с.

9. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За ред. Москалюка В.Є. - К.: КНЕУ, 2002. - 252с.

10. Управління виробничою інфрастуктурою: Навч. Посібник / За ред. Бєлова М.А. - К.: КНЕУ, 1997 - 207с.

11. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. - К.: Каравела, 2003. - 432с.

12. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: пер. с нем. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 800с.

13. Хан Д. Экономика предприятия: Пер. с нем. - М.: ИНФА-М, 1999. - 928с.

Г.Я. Гольдштейн. ОСНОВЫ МЕНЕДЖМЕНТА. Учебное пособие

Труды Одесского политехнического университета, 2003, вып. 2(20)

1 Ansoff I. Corporate Strategy. N.-Y., 1965.

2 О'Шонесси Дж. Принципы организации управления фирмой. М., 1999.

3 Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. СПб.: «Питер», 1999.

4 Цит. по: О'Шонесси Дж. Принципы организации управления фирмой.

5 Олдкорн Р. Основы менеджмента. М.: Финпресс, 1999.

1. Бєгун В.В., Науменко І.М. Безпека життєдіяльності. - К.: МНС України, 2004. - 327 с.

2. Закон України про Цивільну оборону від 3 лют. 1993 р. № 2974-XII // Відом. Верховної Ради

України. - 1993. - № 14. - Ст. 124.

3. Закон України про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та при-

родного характеру від 8 черв. 2000 р. № 1809-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. - 2000. - № 40. - Ст. 337.

4. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять. ДСТУ 3891-99. -

К.: Держстандарт України, 1999. - 21 с.

5. Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій: Наказ МНС України від 22 квіт.

2003 р. № 119 // http:/ www.kmumns.dp.ua/kmumns/zakonodavstva/2/33.htm

6. Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного

характеру за їх рівнями: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 берез. 2004 р. № 368 // Офіц. вісн.

України. - 2004. - № 12. - Т. 1. - Ст. 129.

7. Биченок М., Рогожин О. Про інтегральну оцінку соціальних ризиків виникнення надзвичайних

ситуацій // Соціальні ризики. - К.: Фоліант, 2004. - Т. 2. - С. 34-40.

8. Абрамов Ю.А., Грінченко Є.М. та ін. Моніторинг надзвичайних ситуацій. - Х.: АЦЗУ, 2005. -

530 с.

9. Быков А.А. Теория и методы управления риском чрезвычайных ситуаций: проблемы и перспек-

тивы / ВИНИТИ // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. -М., 2001. - Вып. 3. - С. 72-91.

10. Корсаков Г.А. Расчет зон чрезвычайных ситуаций. - СПб: Изд-во СПГЛТА, 1997. - 112 с.

11. Потапов Б.В. Оптимизация защиты территории от природных и техногенных опасностей /

ВИНИТИ // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях.- М., 2001. - Вып. 6. - С. 13-22.

12. Прозатвердження Положення пропаспортизацію потенційно-небезпечних об'єктів: Наказ МНС

України від 18 груд. 2000 р. № 338 // http://www.kmumns.dp.ua/kmumns/zakonodavstva/2/14.htm

13. Динамика накопления и выведения радионуклидов из организма сельскохозяйственных жи-

вотных / Н.П.Асташева, Л.М.Романов, Д.М.Костюк, Ю.В.Хомутинин // Проблемы сельскохозяйствен-

ной радиологии: Сб. науч. тр. - К., 1991. - С. 160-170.

14. Долгий Н.Л., Поляков В.А., Некрасов В.Н. Способ очистки мяса от радиоактивного цезия. Па-

тент Украины № 7173 А. 1993.

15. Єресько Г.О., Старчевой О.М., Скібін С.В., Долгий М.Л. Пристрій для посолу м'яса: Патент

Размещено на Allbest.ru