Моделі фінансового менеджменту
Мета, завдання та функції фінансового менеджменту підприємства. Організаційне та інформаційне забезпечення фінансового менеджменту. Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу реалізації та прибутку. Економіко-математичне моделювання в управлінні активами.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2017 |
| Размер файла | 720,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
102
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"
Кафедра економічної кібернетики та маркетингового менеджменту
Опорний конспект лекцій
з навчальної дисципліни
"МОДЕЛІ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ"
для студентів денної форми навчання
спеціальності 7.03050201, 8.03050201 "Економічна кібернетика"
напряму підготовки 6.030502 "Економічна кібернетика"
освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, магістр
Харків 2014 рік
Содержание
- Тема 1. Теоретико-методичні основи фінансового менеджменту підприємства
- 1. Сутність фінансового менеджменту
- 2. Мета та основні завдання фінансового менеджменту
- 3. Функції фінансового менеджменту та їх значення
- 4. Організаційне та інформаційне забезпечення фінансового менеджменту
- Тема 2. Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку
- 1. Сутність операційного аналізу
- 2. Методи визначення беззбиткового обсягу продажів
- 3. Модель мертвої точки для виробництва одного виду продукції
- 4. Універсальна модель точки беззбиткового для випадку багато номенклатурного виробництва
- 5. Сутність ефекту операційного важеля
- Тема 3. Економіко-математичне моделювання в управлінні активами підприємства
- 1. Склад і структура активів підприємства
- 2. Управління поточними фінансовими потребами підприємства
- 3. Моделі управління запасами
- 4. Управління дебіторською заборгованістю
- 5. Управління грошовими активами
- Тема 4. Бюджетування діяльності підприємств на основі економіко-математичних моделей
- 1. Сутність бюджетування, функції та принципи його побудови
- 2. Класифікація та зміст бюджетів суб'єктів господарської діяльності
- 3. Бюджетування виручки, фінансових результатів та руху грошових потоків
- 4. Бюджетування капіталу підприємства
- Тема 5. Моделі оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства
- 1. Задачі та види аналізу фінансового стану підприємства
- 2. Система показників фінансового стану підприємства та їх оцінка
- 3. Прогнозування банкрутства підприємства
- Модуль 2. Економіко-математичні моделі в інвестиційно-фінансовій діяльності підприємства
- Тема 6. Моделювання структури капіталу підприємства
- Тема 7. Моделювання інвестиційної діяльності підприємства
- Тема 8. Моделювання фінансових ризиків підприємства
Тема 1. Теоретико-методичні основи фінансового менеджменту підприємства
Сутність фінансового менеджменту. Основна мета та завдання фінансового менеджменту. Функції фінансового менеджменту. Організаційні структури фінансового менеджменту. Центри фінансової відповідальності. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту.
1. Сутність фінансового менеджменту
Менеджмент в загальному вигляді можна визначити як систему економічного управління виробництвом, яка включає сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління. Власне до менеджменту відносяться теорія управління і практичні зразки ефективного керівництва, під якими розуміється мистецтво управління. Обидві частини мають справу з управлінням як комплексним і конкретним явищем.
Управління є процесом вироблення і здійснення дій, що управляють. Дія, що управляє, - це дія на об'єкт управління, призначене для досягнення мети управління. Вироблення дій, що управляють, включає збір, передачу і обробку необхідної інформації, ухвалення рішень. Здійснення дій, що управляють, охоплює передачу дій, що управляють, і при необхідності перетворення їх у форму, що безпосередньо сприймається об'єктом управління.
Менеджмент в усіх своїх рішеннях керується економічними міркуваннями. Тому будь-яка дія менеджменту - це захід економічного характеру. У основі менеджменту лежать цілеспрямований пошук, безперервне навчання і організація роботи для найбільш ефективного використання усіх ресурсів, у тому числі фінансових.
Фінансовий менеджмент являє собою важливу частину менеджменту, або форму управління процесами фінансування підприємницької діяльності.
Фінансовий менеджмент, або управління фінансами підприємства, означає управління грошовими коштами, фінансовими ресурсами в процесі їх формування, розподілу і використання з метою отримання оптимального кінцевого результату.
Фінансовий менеджмент як наука управління фінансами спрямована на досягнення стратегічних і тактичних цілей господарюючого суб'єкта.
Під стратегією розуміються загальний напрямок і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Цьому способу відповідає певний набір правил і обмежень для прийняття рішення. Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на варіантах рішення, не суперечать прийнятій стратегії, відкинувши всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети стратегія як напрям і засіб її досягнення припиняє своє існування. Нові цілі ставлять задачу розробки нової стратегії. Тактика - це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики управління є вибір найбільш оптимального рішення і найбільш прийнятних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління.
2. Мета та основні завдання фінансового менеджменту
Метою фінансового менеджменту є вироблення певних рішень для досягнення оптимальних кінцевих результатів і знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довгостроковими цілями розвитку підприємства і прийнятими рішеннями в поточному і перспективному фінансовому управлінні.
Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення зростання добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді. Ця мета отримує конкретний вираз в забезпеченні максимізації ринкової вартості бізнесу (підприємства) і реалізує кінцеві фінансові інтереси його власника.
Основні завдання фінансового менеджменту:
1) Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства і його стратегією розвитку.
2) Забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства.
3) Оптимізація грошового обороту і розрахункової політики підприємства.
4) Максимізація прибутку при допустимому рівні фінансового ризику і сприятливою політиці оподаткування.
5) Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку, тобто забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності.
Розглянемо детальніше завдання фінансового менеджменту.
1. Необхідно визначити загальну потребу у фінансових ресурсах підприємства на наступний період, максимізувати обсяг залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначити доцільність використання зовнішніх, керуючи залученням позикових фінансових коштів.
2. Необхідно визначити пропорції у використанні на цілі виробничого і соціального розвитку підприємства, виплати доходів на інвестований капітал. Необхідно враховувати стратегічні цілі розвитку підприємства і рівень віддачі вкладених коштів.
3. Ефективне управління грошовими потоками підприємства, синхронізація надходження і витрачання грошових коштів, підтримання необхідної ліквідності його оборотних активів.
4. Максимізація прибутку досягається за рахунок ефективного управління активами підприємства, залучення в господарський оборот позикових фінансових коштів, вибору найбільш ефективних напрямків операційної та фінансової діяльності.
5. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу та активів, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел.
Фінансовий менеджмент реалізує свою основну мету і основні задачі шляхом здійснення певних функцій.
3. Функції фінансового менеджменту та їх значення
Існує 2 основних типи функцій фінансового менеджменту:
1) Функції об'єкта управління
Відтворювальних, забезпечує відтворення авансованого капіталу на розширеній основі;
Виробнича - забезпечення безперервного функціонування підприємства і кругообігу капіталу;
Контрольна (контроль управління капіталом, підприємством).
2) Функції суб'єкта управління
Прогнозування фінансових ситуацій і станів;
Планування фінансової діяльності;
Регулювання;
Координація діяльності всіх фінансових підрозділів з основним, допоміжним і обслуговуючим підрозділами підприємства;
Аналіз та оцінка стану підприємства;
Функція стимулювання;
Функція контролю за грошовим обігом, формуванням та використанням фінансових ресурсів.
Функції фінансового менеджменту можна розділити на два блоки: управління зовнішніми фінансами і внутрішньовиробничий облік і контроль.
Управління зовнішніми фінансами складається з управління оборотними активами (рухом грошових коштів, розрахунками з клієнтами, управлінням матеріально-виробничими запасами та ін) і залучення короткострокових і довгострокових зовнішніх джерел фінансування. Внутрішньовиробничий облік і контроль передбачає:
складання та аналіз фінансової звітності підприємства;
оцінку поточного стану підприємства і перспективне планування;
збір та обробку даних бухгалтерського обліку для управління фінансами;
складання кошторису витрат, сплату податків і т.д.
Рішення з фінансових питань приймають у процесі інвестування в активи підприємства та при виборі джерел фінансування інвестиційних проектів. Інвестиційні рішення (довгострокові і короткострокові) приймають для:
отримання раціональної структури активів, визначення необхідності їх зміни та ліквідації;
розробки та оцінки інвестиційних проектів;
визначення потреби у фінансових ресурсах;
управління портфелем цінних паперів.
Вибір джерел фінансування інвестиційних проектів здійснюють за допомогою:
вироблення та реалізації політики раціонального поєднання власних і позикових коштів для забезпечення ефективного функціонування підприємства;
розробки та реалізації політики залучення капіталу на вигідних умовах;
дивідендної політики;
оцінці операцій об'єднання і поглинання підприємств.
Таким чином, успішна діяльність будь-якого підприємства, його життєздатність протягом тривалого часу залежить від неперервної послідовності управлінських рішень, що приймаються менеджерами підприємства.
Кожне з таких рішень, врешті-решт, відбивається на погіршенні чи поліпшення фінансового стану підприємства. Загальним для всіх підприємств є визначення основної мети фінансового менеджменту: раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов'язані і використанням ресурсів і забезпечити прийнятий рівень доходів на умовах адекватних ризику вкладення капіталу.
4. Організаційне та інформаційне забезпечення фінансового менеджменту
Фінансовий менеджмент є невід'ємною частиною загальної системи управління підприємством. Тому його організаційне забезпечення може бути інтегроване з загальною структурою управління підприємством. Таке об'єднання дозволяє забезпечити координацію дій системи фінансового менеджменту з іншими управлінськими системами підприємства та підвищити ефективність контролю за реалізацією прийнятих за фінансовим аспектам рішень.
Система організаційного забезпечення фінансового менеджменту являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розробку та прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямів його фінансової діяльності і несуть відповідальність за результати здійснення цих рішень.
Загальні принципи формування організаційної системи управління підприємством передбачають створення двох центрів управління - за ієрархічним і за функціональним ознаками.
Ієрархічна побудова центрів управління підприємством передбачає виділення різних рівнів управління. На даний час найбільш поширеними є дво - або трирівневі системи управління, де перший рівень представлений апаратом управління підприємством в цілому, а наступні - управлінськими службами його окремих структурних одиниць і підрозділів.
Функціональна побудова центрів управління підприємством базується на диференціації за функціями управління або видами діяльності. При функціональному побудові центрів управління підприємством обидва цього підходу можуть бути використані окремо або в комплексі. Але досвід показує, що найбільша ефективність організаційної системи фінансового менеджменту досягає за умови використання функціонального побудови центрів управління.
Існує два підходи до функціонального поділу центрів управління: перший - принцип незалежності діяльності функціональних центрів управління, другий - принцип взаємопов'язаної діяльності функціональних центрів управління.
Функціональне побудова центрів управління фінансовою діяльністю суттєво відрізняється на підприємствах різних масштабів (маленьке, середнє, велике, крупне).
Проте останнім часом на практиці поряд з використанням традиційної інтеграції системи фінансового управління з загальною системою управління підприємством в рамках єдиної інтегрованої організаційної структури використовуються і інші більш прогресивні форми такої інтеграції. Однією з таких форм є концепція управління окремими напрямками фінансової діяльності підприємства на основі "центрів відповідальності".
Центр відповідальності являє собою структурний підрозділ підприємства, яке повністю контролює ті чи інші напрямки фінансової діяльності, а його керівник самостійно приймає управлінські рішення і в рамках цих напрямів несе повну відповідальність за досягнення планових (або нормативних) показників, які характеризують стан фінансової діяльності цього підрозділу.
Розбіжність у функціональному напрямку діяльності таких структурних підрозділів, їх місця в організаційній структурі фінансового управління дає можливість виділити чотири типи центрів відповідальності на підприємстві: центр витрат, центр доходу, центр прибутку і центр інвестицій.
Ефективність кожної управлінської системи значною мірою залежить від інформаційного забезпечення. Якість інформації, яка використовується для прийняття управлінських рішень, досить помітно впливає на обсяг використання фінансових ресурсів, рівень прибутковості, ринкову вартість підприємства, альтернативність вибору інвестиційних проектів і наявних фінансових інструментів та інші показники, які характеризують рівень добробуту власників і персоналу, темпи розвитку підприємства і т.п.
Система інформаційного забезпечення (інформаційна система) фінансового менеджменту являє собою процес безперервного і цілеспрямованого відбору відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень в усіх напрямках фінансової діяльності підприємства.
Основних користувачів фінансової інформації можна розділити на дві групи: внутрішніх і зовнішніх (рис.2.1).
Висока роль фінансової інформації в підготовці та прийнятті ефективних управлінських рішень зумовлює високі вимоги до її якості з формування інформаційної системи фінансового менеджменту, серед яких виділяють вимоги до її значимості, повноти, своєчасності, достовірності, зрозумілості, ефективності.
Конкретні показники системи інформаційного забезпечення формуються за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел інформації. Тому вся сукупність показників, які включаються в інформаційну систему фінансового менеджменту, підлягає такій класифікації.
А. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формуються із зовнішніх джерел, поділяється на чотирьох групи:
1. Показники, які характеризують загальний економічний розвиток країни. Ці показники є основою проведення аналізу та прогнозування умов зовнішнього фінансового середовища функціонування підприємства.
модель фінансовий менеджмент управління актив
2. Показники, які характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Ці показники служать для прийняття управлінських рішень в області формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових вкладень.
3. Показники, які характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Ці показники використовуються для прийняття оперативних управлінських рішень по окремих аспектів формування і використання фінансових ресурсів.
4. Нормативно-регулюючі показники.
Б. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, які формуються з внутрішніх джерел, поділяється на три групи:
1. Показники, які характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в цілому. Ці показники широко використовуються як зовнішніми так і внутрішніми користувачами, і застосовуються в процесі аналізу, планування, розробки фінансової стратегії і політики по основним аспектам фінансової діяльності. Дають найбільш загальні уявлення про результати фінансової діяльності підприємства.
2. Показники, які характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства. Формування системи показників цієї групи базується на даних управлінського обліку, який може бути організований на підприємстві. Ці показники використовуються для поточного та оперативного управління всіма аспектами фінансової діяльності підприємства.
Рис. 2.1 Основні користувачі фінансової інформації підприємства
3. Нормативно-планові показники, пов'язані з фінансовим розвитком підприємства. Ці показники використовуються в процесі поточного і оперативного контролю за ходом здійснення фінансової діяльності.
Використання всіх цих показників, які формуються з внутрішніх та зовнішніх джерел, дозволяє створити на підприємстві цілеспрямовану систему інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, орієнтовану як на прийняття стратегічних фінансових рішень, так і на ефективне поточне управління фінансами підприємства.
Тема 2. Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку
Сутність операційного аналізу. Методи визначення беззбиткового обсягу продажів. Універсальна модель точки беззбитковості для випадку багато номенклатурного виробництва. Цільове планування прибутку. Сутність ефекту операційного важеля.
1. Сутність операційного аналізу
Операційний аналіз (аналіз витрат, обсягів реалізації та прибутку або аналіз беззбитковості) - аналітичний підхід до вивчення взаємозв'язку між витратами та доходами підприємства при різних рівнях виробництва.
Операційний аналіз - невід'ємна частина управлінського обліку. Такий аналіз сприяє пошуку найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною та обсягом продажу. Тому операційний аналіз є неможливим без розподілу витрат на постійні та змінні.
Змінні витрати - витрати, величина яких змінюється із зміною обсягів виробництва та реалізації продукції. До складу таких витрат належать: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці; частина виробничих накладних розподілених витрат тощо.
Із зміною обсягу виробництва загальні змінні витрати зменшуються (збільшуються), одночасно на одиницю продукції вони залишаються незмінними.
Постійні витрати - витрати, величина яких не змінюється або змінюється несуттєво із зміною обсягів виробництва. До складу таких витрат належать витрати по сплаті орендних платежів; відсотки за користування кредитними ресурсами, амортизаційні відрахування, заробітна плата адміністративного персоналу, інші окремі види адміністративних та збутових витрат.
Змішані витрати включають елементи як постійних, так і змінних витрат. Прикладами таких витрат є витрати на утримання та експлуатацію обладнання (витрати на плановий ремонт, що здійснюється незалежно від інтенсивності експлуатації обладнання та витрати, пов'язані із завантаженням обладнання), оплата за електроенергію (на загальні потреби і технологічні цілі), заробітна плата продавців (постійний оклад та комісійні з продажу).
2. Методи визначення беззбиткового обсягу продажів
Точка беззбитковості - це обсяг продажів у натуральному або грошовому вираженні, починаючи відp якого діяльність підприємства стає рентабельною. Сума витрат на виробництво й реалізацію продукції дорівнює валовому доходу.
Точка беззбитковості визначається відшкодуванням за рахунок валового доходу від реалізації продукції:
1) суми умовно постійних витрат;
2) змінних витрат, що відповідають даному обсягу продажів.
У мертвій точці результат, тобто прибуток до виплати податків і відсотків за кредит (EBIT), дорівнює нулю. Прибуток має місце при більш високому обсязі продажів, а збитки - при більше низькому. Аналіз точки беззбитковості бізнесу в економічній літературі називають ще C-V-P аналізом (cost-volume-profit).
Точка беззбитковості - це та межа, яку треба переступити підприємству, щоб вижити.
Чим вище поріг рентабельності, тим складніше його переступити. З низьким порогом рентабельності легше пережити падіння попиту на продукцію або послуги, відмовитися від невиправдано високої ціни реалізації.
Ми розглянемо послідовно:
а) вихідні гіпотези (припущення), на яких заснована модель точки беззбитковості бізнесу;
б) можливі напрямки її використання.
Модель мертвої точки будується на деякому числі наступних ідеальних припущень (гіпотез), які обмежують її використання в короткостроковому періоді.
1. Виробничі потужності й стан техніки розглядаються як заздалегідь задані й незмінні.
2. Ціни товарів, що реалізуються, розглядаються як незмінні та незалежні від коливання обсягів продажів.
3. Структура випуску продукції вважається незмінною.
4. Норми витрат факторів виробництва, що визначають собівартість продукції, уважаються стабільними, незмінними у часі. Зокрема, під факторами виробництва маються на увазі технічні норми витрат сировини, матеріалів і комплектуючих і розцінки на одиницю продукції. Графічно із цього слідує, що валовий дохід від реалізації продукції й собівартість реалізованої продукції мають лінійну залежність від кількості реалізованої продукції у фізичних одиницях (штуках, тоннах, комплектах).
5. Зневажається проблемою коливання потреби в грошових коштах. Вважається, що немає зсуву в часі між:
- моментом, коли зроблені витрати, і часом, коли вони оплачені;
- моментом продажу і фактичним надходженням грошей за реалізовану продукцію.
6. Передбачається, що все, що виробляється, продається. Тобто, у постановці задачі ігнорується коливання складських запасів.
3. Модель мертвої точки для виробництва одного виду продукції
Позначимо:
ТС - собівартість загального обсягу реалізованої продукції у грошовому вимірі;
F - сума постійних витрат у грошовому виразі за період;
р - одинична ціна, грошових одиниць за штуку, тонну, комплект;
v - одиничні змінні витрати, грошових одиниць за штуку, тонну, комплект;
q - вироблена й реалізована кількість продукції у натуральному вимірі (в штуках, тоннах, комплектах);
За прийнятих умовних позначеннях собівартість усього обсягу реалізованої продукції дорівнює:
TC=vЧq+F. (1)
З врахуванням прийнятих припущень виручка від реалізації продукції прямо пропорційна кількості проданої:
B=pЧq. (2)
За визначенням, у мертвій точці собівартість реалізованої продукції дорівнює валовому доходу від її реалізації, тобто має місце рівність формул (1) і (2):
vЧq+F= B=pЧq. (3)
Розв'язуючи рівняння (3) щодо змінної q, одержимо формулу для визначення точки беззбитковості в натуральному вираженні:
. (4)
Назвемо вираз (p-v) одиничною маржею на змінних витратах, mcv. Іноді цей вираз називають ще маржею покриття. Виходить, можна сказати, що мертва точка, як обсяг продажів у натуральному вимірі, дорівнює відношенню постійних витрат до одиничної маржі на змінних витратах.
Для визначення порога рентабельності бізнесу в грошовому вимірі Вкрит помножимо ліву й праву частину рівності (4) на одиничну ціну, р.
(5)
Відношення одиничної маржі на змінних витратах (p-v) до одиничної ціни p називають коефіцієнтом маржі на змінних витратах,, тобто kmcv: = (p-v) /p.
Звідси маємо формулу для визначення точки беззбитковості в грошовому вимірі:
(6)
4. Універсальна модель точки беззбиткового для випадку багато номенклатурного виробництва
Підприємства, що випускають один вид продукції, зустрічаються вкрай рідко. Для випадку багато номенклатурного виробництва справедлива формула (7) і формула (8). Собівартість реалізованої продукції (ТС):
(7)
де i - індекс виду продукції.
Валовий дохід від реалізації продукції:
(8)
За визначенням, у мертвій точці має місце рівність формул (7) і (8):
або (9)
Ліва частина рівняння (9) - це значення маржі на змінних витратах, MCV Маржа на змінних затратах (Ratio contribution, margin ratio) - є різницею між валовим доходом і сумою змінних витрат на обсяг продаж. в розрахунку на обсяг продажів. З огляду на це універсальна формула для визначення точки беззбитковості бізнесу буде мати вигляд:
MCV = F. (10)
Висновок. У точці беззбитковості маржа на змінних витратах дорівнює постійним витратам.
Помноживши чисельник і знаменник лівої частини формули (10) на значення валового доходу, B, одержимо:
Назвемо питому вагу маржі на змінних витратах у значенні валового доходу коефіцієнтом маржі на змінних витратах або маржинальною рентабельністю,
kmcv. = MCV / B.
Таким чином, можна записати, що у точці критичного обсягу продажів:
kmcvЧ Bкрит=F. (11)
Розв'язавши рівняння (11) відносно Bкрит,, маємо:
(12)
Валовий дохід у точці критичного обсягу (мертва точка) дорівнює відношенню постійних витрат до ставки (коефіцієнту) маржі на змінних витратах.
На практиці досить часто доводиться вирішувати завдання наступного типу: "За яким обсягом продаж підприємство одержить бажану (цільову) величину прибутку, П?".
Це завдання можна вирішити на основі модифікації формули (12), знаючи, що маржа покриття (маржа на змінних витратах) покликана покривати постійні витрати й забезпечувати певну величину результату (прибутку). Отже, цільовий обсяг продаж дорівнює:
(13)
Графічна інтерпретація точки беззбитковості бізнесу заснована на розв'язанні системи двох лінійних рівнянь.
(14)
102
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1 - Графік точки беззбитковості бізнесу
На основі точки беззбитковості бізнесу визначаються показники маржі безпеки, MS.
Маржа безпеки (Marge security) - це діапазон зниження обсягу продаж, у рамках якого підприємство не має збитків, залишається рентабельним (прибутковим). Маржа безпеки розраховується як різниця між поточним обсягом продаж і обсягом продаж у мертвій точці. MS = B-Вкрит.
Оскільки абсолютне значення маржі безпеки не можна застосувати для підприємств різних розмірів, то для характеристики стабільності становища на ринку використовується показник питомої ваги маржі безпеки стосовно поточного обсягу продажів, що називається коефіцієнтом (запасом) фінансової стійкості, kфін. стійкості.
(15)
Залежно від рівня нестабільності товарного ринку, на якому працює підприємство, рекомендовані значення kфін стійк., знаходяться в діапазоні 10% -25%.
Рівняння "мертвої точки" зв'язує між собою чотири змінні:
1) ціни,
2) постійні витрати,
3) змінні витрати,
4) обсяг продаж, а також у неявному вигляді структурні співвідношення реалізованої продукції. Невідому величину однієї зі змінних можна визначити на основі трьох інших відомих.
Отже, мертва точка може служити інструментом короткострокового прогнозування, відштовхуючись від показників виробництва й можливостей реалізації продукції. Тому значення мертвої точки досить часто використовується в ситуаційному What-is-if аналізі. Вона дозволяє, зокрема:
1) виміряти наслідки впливу на точку беззбитковості бізнесу коливань одного із трьох членів формули (12): змінних витрат, постійних витрат, ціни реалізації продукції;
2) визначити маржу безпеки роботи підприємства на ринку, тобто, діапазон коливань обсягу продажів, у рамках якого підприємство може скоротити обсяг реалізації своєї продукції, залишаючись рентабельним;
3) оцінити обсяг продажів, необхідний для одержання необхідного (цільового) прибутку, чи обсяг замовлення, щоб його виконання було б рентабельним;
4) аналізувати, якою мірою рентабельність виробництва продукції відповідає можливостям поглинання її ринком;
5) оцінити вплив на прибуток підприємства заміщення ручної праці машинною (це позначається на зміні співвідношення постійних і змінних витрат).
Приклад. Підприємство виробляє і продає мікрохвильові печі за одиничною ціною p=250 USD у кількості q =400 штук/рік. Одиничні змінні витрати становлять v=150 USD; постійні видатки рівні F=35 000 USD/рік. За стандартним форматом розрахунків визначити: прибуток до оподатковування й виплати відсотків за кредит (EBIT), точку беззбитковості Вкрит; запас фінансової стійкості, kфін. стійк.
Розв'язання.
Таблиця 1 - Аналіз точки беззбитковості бізнесу, USD
|
1. Валовий дохід В=рЧq=250Ч400 |
100000 |
|
|
2. Сума змінних витрат vЧq= 150Ч400 |
60000 |
|
|
3. Маржа на змінних витратах, MCV, (рядок1 - рядок 2) |
40000 |
|
|
4. Коефіцієнт маржі на змінних витратах, kmcv (рядок 3/ рядок 1) |
0,4 |
|
|
5. Постійні витрати, F |
35000 |
|
|
6. Результат (прибуток) до виплати податків і відсотків за кредит, EBIT |
5000 |
|
|
7. Точка беззбитковості (рядок 5/ рядок 4) |
87500 |
|
|
8. Маржа безпеки, MS (рядок 1 - рядок 7) |
12500 |
|
|
9. Запас фінансової стійкості, kфінстійк. (рядок 8Ч100%/ рядок 1) |
12,5% |
Як видно з табл.1, маржа безпеки знаходиться в раціональних межах.
Припустимо, що замість постійної ставки заробітної плати продавця в сумі 6000 USD керівництво фірми встановило винагороду продавця у формі комісійних - 15 USD за одну продану мікрохвильову піч або 10% від загальної суми змінних витрат, які в нашім випадку становлять 60 000 USD. Це дозволило забезпечити зростання продажів (валового доходу) на 15%.
Спробуємо вирішити завдання для умов, що змінилися. Початкові умови завдання змінилися, а саме: загальна сума змінних витрат з урахуванням комісійних на оплату праці продавців тепер складе:
CV=60 000Ч 1,1Ч1,15 =75 900 USD.
У зв'язку зі зміною форми оплати праці продавців, на суму постійної ставки заробітної плати скоротилися постійні витрати.
F=35 000-6 000=29 000 USD.
Скористаємося стандартним форматом розрахунків, як і в попередньому випадку.
Таблиця 2 - Аналіз точки беззбитковості бізнесу для ситуації зміни умов оплати праці.
|
Показник |
Сума, USD |
|
|
1. Валовий дохід B=pЧq=250Ч400Чl,15 |
115 000 |
|
|
2. Сума змінних витрат, CV=600001, 11,15 |
75 900 |
|
|
3. Маржа на змінних витратах, MCV (рядок 1 - рядок 2) |
39 100 |
|
|
4. Коефіцієнт маржі на змінних витратах, k mcv (рядок 3/ рядок l) |
0,34 |
|
|
5. Постійні витрати, F=35000-6000 |
29 100 |
|
|
6. Результат (прибуток) до виплати податків і відсотків за кредит, EBIT |
10 000 |
|
|
7. Точка беззбитковості (рядок 5/ рядок 4), USD |
85 588 |
|
|
8. Маржа безпеки, MS (рядок 1 - рядок 7), USD |
29 412 |
|
|
9. Запас фінансової стійкості, kфін. стійк (рядок 8Ч100%/ рядок 1) |
25,58% |
5. Сутність ефекту операційного важеля
Визначення. Операційним левериджем, DOL, називається відношення зміни прибутку до зміни валового доходу.
(16)
Знаючи показник операційного левериджу, можна в невеликому діапазоні зміни обсягу продажів швидко оцінити приріст (падіння) прибутку. Для визначення величини операційного левериджу застосовуються три рівнозначні формули (17, 18 і 19).
1. Операційний леверидж обернено пропорційний запасу фінансової стійкості, вираженому в частках одиниці:
. (17)
Формулу (17) можна перетворити в такий спосіб:
.
З наведеної формули видно, що для даного значення Вкрит графік залежності операційного левериджу від обсягу продажів буде представлений гіперболою.
102
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 2 - Графік залежності операційного левериджу від обсягу продаж
З наведеного вище графіка слід зробити наступні висновки:
а) приріст прибутку як добуток операційного левериджу на приріст обсягу продажів можна визначати тільки на лінійній ділянці функції або при відносно невеликій зміні обсягу продажів;
б) чим далі від точки беззбитковості перебуває поточний обсяг продажів, тим менше позначається дія операційного левериджу на зміну прибутку.
2. Операційний леверидж як відношенню маржі на змінних витратах до величини прибутку:
(18)
3. Операційний леверидж як функція питомої ваги постійних витрат в обсязі продаж:
(19)
Приклад.
Дві фірми, "А" і "В", мають однакові обсяги продажів і масу прибутку, але різне співвідношення змінних і постійних витрат у собівартості реалізованої продукції. Фірма "В" має високий рівень механізації й автоматизації виробництва, що вплинуло на високу питому вагу амортизаційних відрахувань, а, виходить - на більш високе значення постійних витрат.
Знайти приріст прибутку в результаті коливання валового доходу від реалізації продукції на ±10%.
Таблиця 3 - Ситуаційний аналіз впливу механізації й автоматизації виробництва на значення операційного левериджу
|
Показник |
Фірма "А" |
Фірма "В" |
|
|
1 Валовий дохід, В |
100 000 |
100 000 |
|
|
2 Сума змінних витрат, CV |
60 000 |
30 000 |
|
|
3 Маржа на змінних витратах, MCV (рядок 1 - рядок 2) |
40 000 |
70 000 |
|
|
4 Коефіцієнт маржі на змінних витратах, kmcv |
0,4 |
0,7 |
|
|
5 Постійні витрати, F |
30 000 |
60 000 |
|
|
6 Результат (прибуток) до виплати податків і відсотків за кредит, EBIT |
10 000 |
10 000 |
|
|
7 Операційний леверидж, DOL, (рядок 3/ рядок 6) |
4 |
7 |
Розв'язання
Таблиця 4 - Аналіз впливу коливання обсягу продаж на величину прибутку
|
Фірма |
DOL |
ДВ |
ДП= DOLЧ ДВ |
ДВ |
ДП= DOLЧ ДВ |
|
|
А |
4 |
+10% |
+40% |
-10% |
-40% |
|
|
В |
7 |
+10% |
+70% |
-10% |
-70% |
Тема 3. Економіко-математичне моделювання в управлінні активами підприємства
Склад і структура активів підприємства, оцінка активів. Зміст і задачі управління оборотними активами. Управління поточними фінансовими потребами підприємства. Моделі стратегії фінансування поточних активів. Управління дебіторською заборгованістю. Визначення оптимального розміру інвестицій у заборгованість. Моделі управління грошовими коштами: модель Баумоля, модель Міллера-Орра. Моделі управління запасами. Політика управління необоротними активами.
1. Склад і структура активів підприємства
Економічна суть і класифікація активів підприємства.
Активи є економічними ресурсами підприємства у формі сукупних майнових цінностей, використовуваних в господарській діяльності з метою отримання прибутку.
По характеру участі в господарському процесі і швидкості обороту активи поділяють: на оборотні та необоротні.
Оборотні (поточні) активи. Вони характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, обслуговуючих поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність і повністю споживані протягом одного виробничо-комерційного циклу. У практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи) усіх видів з терміном використання до одного року і вартістю менше 15 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян (виробничі запаси сировини і напівфабрикатів; запаси малоцінних і швидко зношуваних предметів; обсяг незавершеного виробництва; запаси готової продукції, призначені до реалізації; дебіторська заборгованість; грошові активи в національній валюті; грошові активи в іноземній валюті; короткострокові фінансові вкладення; витрати майбутніх періодів).
Необоротні активи. Вони характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово беруть участь в процесі господарської діяльності і переносять на продукцію використану вартість частинами. У практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи) усіх видів з терміном використання більш одного року і вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян (основні засоби; нематеріальні активи; незавершені капітальні вкладення; устаткування, призначене до монтажу; довгострокові фінансові вкладення; інші види необоротних активів).
Управління оборотними активами складає найбільш велику частину операцій фінансового менеджменту.
Цілеспрямоване управління оборотними активами підприємство визначає необхідність попередньої їх класифікації.
По характеру фінансових джерел формування оборотні активи поділяють на: валові та чисті.
Валові оборотні активи (чи оборотні кошти в цілому) характеризують загальний їх об'єм, сформований за рахунок як власного, так і позикового капіталу.
Чисті оборотні активи (чи чистий робочий капітал) характеризує ту частину їх об'єму, яка сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу. Їх сума розраховується таким чином:
де сума валових оборотних активів підприємства;
короткострокові поточні фінансові зобов'язання підприємства.
Власні оборотні активи (чи власні оборотні кошти) характеризує ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства. Їх сума розраховується по наступній формулі:
де довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи підприємства.
Якщо підприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування оборотних коштів, то суми власних і чистих оборотних активів співпадають.
За видами оборотні активи поділяють наступним чином.
1. Запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує об'єм матеріальних їх потоків, що входять, у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства.
2. Запаси готової продукції. Цей вид оборотних активів характеризує поточний об'єм матеріальних їх потоків, що виходять, у формі запасів виробленої продукції, призначеної до реалізації (плюс обсяг незавершеного виробництва).
3. Дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості на користь підприємства, представлену фінансовими зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб за розрахунками за товари, послуги, видані аванси і тому подібне
4. Грошові види активів. У практиці фінансового менеджменту до них відносять не лише залишки грошових коштів в національній і іноземній валюті. Але і суму короткострокових фінансових вкладень, які розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово вільного залишку грошових активів (так званий "спекулятивний залишок грошових коштів").
4. Інші види оборотних активів. До них відносяться оборотні активи, не включені до складу тих, що розглянуті вище, якщо вони відбиваються в загальній їх сумі (витрати майбутніх періодів і тому подібне).
2. Управління поточними фінансовими потребами підприємства
Поточні фінансові потреби - це:
різниця між поточними активами (без коштів) і кредиторською заборгованістю;
різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також у дебіторській заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості;
не покрита ні власними засобами, ні довгостроковими кредитами, ні кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів;
потреба в короткостроковому кредиті.
Циркуляційна природа поточних активів має ключове значення в керуванні оборотним капіталом. Поточні активи розрізняються за ступенем ліквідності, тобто за їхньою здатністю трансформуватися в кошти, що володіють абсолютною ліквідністю. Грошові еквіваленти найбільш близькі за ступенем ліквідності до коштів. Ліквідність дебіторської заборгованості вже може відчутно варіювати. Найменш ліквідні матеріально-виробничі запаси; з них готова продукція більш ліквідна, ніж сировина і матеріали.
Що стосується обсягу і структури оборотних коштів, то вони в значній мірі визначаються галузевою приналежністю. Так, підприємства сфери торгівлі мають високу питому вагу товарних запасів, у фінансових корпорацій звичайно спостерігається значна сума коштів та їхніх еквівалентів. Прямого зв'язку між оборотними коштами і кредиторською заборгованістю немає, однак вважається, що в нормально функціонуючого підприємства поточні активи повинні перевищувати поточні зобов'язання.
Рис. - Розрахунок чистого оборотного капіталу.
Величина оборотних коштів визначається не тільки потребами виробничого процесу, але і випадковими факторами. Тому прийнято підрозділяти оборотний капітал на постійний і змінний (рис.2).
У теорії фінансового менеджменту існують два основні тлумачення поняття "постійний оборотний капітал". Відповідно до першого тлумачення постійний оборотний капітал (чи системна частина поточних активів) являє собою ту частину коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, потреба в яких відносно постійна протягом всього операційного циклу. Це усереднена, наприклад, за тимчасовим параметром, величина поточних активів, що знаходяться в постійному розпорядженні підприємства. Відповідно до другого тлумачення постійний оборотний капітал може бути визначений як мінімум поточних активів, необхідних для здійснення виробничої діяльності. Цей підхід означає, що підприємству для здійснення своєї діяльності необхідний деякий мінімум оборотних коштів, наприклад, постійний залишок коштів на розрахунковому рахунку, деякий аналог резервного капіталу.
Категорія змінного оборотного капіталу (чи частини поточних активів, що варіює), відбиває додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди як страховий запас. Наприклад, потреба в додаткових виробничо-матеріальних запасах може бути пов'язана з підтримкою високого рівня продажів під час сезонної реалізації. У той же час у міру реалізації зростає дебіторська заборгованість. Додаткові кошти необхідні для оплати постачань сировини і матеріалів, а також трудової діяльності, що передують періоду високої ділової активності.
Рис. - Компоненти динамічного ряду активів підприємства.
Цільовою настановою політики керування оборотним капіталом є визначення обсягу і структури поточних активів, джерел їхнього покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої й ефективної фінансової діяльності підприємства. Взаємозв'язок даних факторів і результатних показників досить очевидний. Хронічне невиконання зобов'язань перед кредиторами може привести до розриву економічних зв'язків із усіма наслідками, що звідси випливають.
На рис.3 показана залежність між прибутком підприємства і рівнем оборотного капіталу. При низькому рівні оборотного капіталу виробнича діяльність не підтримується належним чином, звідси - можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі і низький прибуток. При деякому оптимальному рівні оборотного капіталу прибуток стає максимальним. Подальше підвищення величини оборотних коштів призведе до того, що підприємство буде мати в розпорядженні тимчасово вільні, бездіяльні поточні активи, а також зайві витрати фінансування, що спричинить зниження прибутку. У зв'язку з цим сформульований вище варіант керування оборотними коштами, пов'язаний зі зниженням ризику ліквідності, не зовсім правильний.
Рис. - . Взаємозв'язок прибутку і рівня оборотного капіталу
Таким чином, політика керування оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком утрати ліквідності й ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань:
Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, оголосить про банкрутство. Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу, має високий рівень ризику неплатоспроможності.
Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. Відомо, що рівні відповідних поточних активів по-різному впливають на прибуток. Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних запасів вимагає відповідно значних поточних витрат, у той час як різноманітний асортимент готової продукції надалі може сприяти підвищенню обсягів реалізації і збільшенню доходів. Кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, повинно бути розглянуте як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів.
3. Моделі управління запасами
Управління запасами є складним комплексом заходів, усі завдання якого підпорядковані єдиній меті - забезпеченню безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції при мінімізації поточних витрат по обслуговуванню запасів.
Політика управління запасами є частиною загальної політики управління оборотними активами підприємствами, що полягає в оптимізації загального розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат по їх обслуговуванню і забезпеченні ефективного контролю за їх рухом.
Розглянемо один з етапів цієї політики, а саме, оптимізацію основних груп поточних запасів. Така оптимізація пов'язана з попереднім розподілом усієї сукупності запасів товарно-матеріальних цінностей на два основні види - виробничі запаси (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів) і запаси готової продукції. У розрізі кожного з цих видів виділяють запаси поточного зберігання - постійно поновлювана частина запасів, що формуються на регулярній основі і рівномірно споживаних в процесі виробництва продукції або її реалізації покупцям.
Для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовується ряд моделей, серед яких найбільшого поширення набула "Модель економічно обґрунтованого замовлення" (Economic ordering quantity - EOQ model). Вона може бути використана для оптимізації розміру, як виробничих запасів, так і запасів готової продукції.
Розрахунковий механізм моделі EOQ заснований на мінімізації сукупних операційних витрат по закупівлі і зберіганню запасів на підприємстві. Ці операційні витрати заздалегідь розділяють на дві групи: а) сума витрат по розміщенню замовлень (що включають витрати по транспортуванню і прийманню товарів); б) сума витрат по збереженню товарів на складі.
Розглянемо механізм моделі EOQ на прикладі формування виробничих запасів.
З одного боку, підприємству вигідно завозити сировину і матеріали як можна вищими партіями. Чим вище розмір партії постачання, тим нижче сукупний розмір операційних витрат по розміщенню замовлень в певному періоді (оформленню замовлень, доставці замовлених товарів на склад і їх прийманню на складі).
Сума операційних витрат по розміщенню замовлень при цьому визначається по наступній формулі:
де об'єм виробничого споживання товарів (сировини або матеріалів) в даному періоді;
середній розмір однієї партії постачання товарів;
середня вартість розміщення одного замовлення.
З формули видно, що при незмінному об'ємі виробничого споживання і середньої вартості розміщення одного замовлення загальна сума операційних витрат по розміщенню замовлень мінімізується із зростанням середнього розміру однієї партії постачання товарів.
З іншого боку, високий розмір однієї партії постачання товарів викликає відповідне зростання операційних витрат по збереженню товарів на складі, оскільки при цьому збільшується середній розмір запасу в днях обороту.
З урахуванням залежності між розміром партії постачання і середнім розміром запасу сума операційних витрат по збереженню товарів на складі може бути визначена по наступній формулі:
де вартість зберігання одиниці товару в даному періоді.
З формули видно, що при незмінній вартості зберігання одиниці товару в даному періоді загальна сума операційних витрат по збереженню товарних запасів на складі мінімізується при зниженні розміру однієї партії постачання товару.
Таким чином, із зростанням середнього розміру однієї партії постачання товару знижуються операційні витрати по розміщенню замовлення і зростають операційні витрати по збереженню товарних запасів на складі підприємства (і навпаки). Модель EOQ дозволяє оптимізувати пропорції між цими двома групами операційних витрат так, щоб сукупна їх сума була мінімальною. Графічно це можна представити таким чином (рис.10.3).
Рис. - Графік мінімізації сукупних операційних витрат при оптимальному розмірі партії постачання (EOQ).
Математично модель EOQ виражається наступною формулою:
де оптимальний середній розмір партії постачання товарів (EOQ).
Відповідно оптимальний середній розмір виробничого запасу (сировини, матеріалів) визначається по формулі:
.
4. Управління дебіторською заборгованістю
...Подобные документы
Основний зміст фінансового менеджменту. Функціональні обов'язки фінансового менеджера на підприємстві. Цілі, завдання та принципи, функції та механізм фінансового менеджменту організації. Склад основних користувачів фінансової інформації підприємства.
лекция [35,7 K], добавлен 24.09.2012Мета, задачі та функції фінансового менеджменту, механізм його реалізації. Оптимізація грошового обороту і підтримання постійної платоспроможності підприємств. Структура фінансової служби підприємства та стратегічні цілі фінансового менеджменту.
реферат [23,3 K], добавлен 25.09.2009Історія дослідження реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією. Сутність законів теорії та практики менеджменту, проблеми їх застосування. Функції фінансового менеджменту, топ-менеджменту та менеджменту планування.
курсовая работа [43,3 K], добавлен 15.12.2011Менеджмент персоналу як об'єктивне соціальне явище і сфера професійної діяльності. Зміст, форма, функції, принципи та засоби менеджменту персоналу. Організація як соціальний інститут і об'єкт менеджменту. Інформаційне забезпечення менеджменту персоналу.
книга [1,7 M], добавлен 09.03.2010Фінансовий менеджмент в господарстві, що функціонує в ТОВ СП "Нібулон" м. Старобільськ. Сутність і структура фінансового менеджменту, механізм його функціонування. Ефективність фінансового галузевого менеджменту. Охорона праці, природи та екології.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 04.01.2011План впровадження маркетингового менеджменту на підприємстві, способи організації та функції маркетингової структури. Напрямки та завдання взаємодії між підрозділами підприємства для досягнення комерційних цілей, методи використання стратегій зростання.
курсовая работа [659,6 K], добавлен 05.08.2010Ефективність управління трудовим потенціалом підприємства. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту. Формування капіталу корпорації з внутрішніх і зовнішніх грошових фондів. Фактори ефективності та їх ступінь впливу на прибуток підприємства.
курсовая работа [38,1 K], добавлен 25.11.2010Основні етапи встановлення і розвитку управлінського обліку. Спільні та відмінні риси фінансового та управлінського обліку. Ознайомлення з сучасними поглядами на сутність менеджменту. Взаємозв’язок системи обліку та основних функцій управління.
контрольная работа [36,7 K], добавлен 20.10.2010Сутність і зміст функцій менеджменту, їх види. Інструментарій методів та моделей управління. Аналіз наукових підходів та моделей ефективного менеджменту, засоби винагороди. Використання і напрямки вдосконалення методів менеджменту підприємства "Артеміда".
курсовая работа [49,6 K], добавлен 21.03.2012Функції та принципи антикризового управління. Розгляд циклічності кризових явищ. Аналіз ліквідності та рентабельності ТОВ "Друк". Застосування кризис-менеджменту, реінжирінгу, бенчмаркетингу та реструктуризації для фінансового оздоровлення підприємства.
дипломная работа [246,8 K], добавлен 04.12.2010Суть і сфери менеджменту, розвиток вітчизняної управлінської думки. Зміст та завдання управління трудовими ресурсами. Економічна ефективність заходів у вдосконаленні управління сільськогосподарських підприємств. Технологія розробки рішень в управлінні.
контрольная работа [1,1 M], добавлен 24.10.2013Зміст, методи, мета, цілі та завдання фінансового планування. Зміст фінансового плану та порядок його складання. Розрахунок планової суми прибутку. Складання фінансового плану. Оперативне фінансове планування.
курсовая работа [37,0 K], добавлен 09.12.2002Означення термінів "менеджмент" і "управління". Функції виробничого і фінансового менеджментів та маркетингу. Задачі діалектичного, конкретно-історичного, аналітичного, балансового, експертного, економіко-математичних і соціологічних методів дослідження.
контрольная работа [30,3 K], добавлен 08.04.2013Теоретичні основи фінансового бюджетування на підприємстві. Поняття та функції бюджетування у системі фінансового планування та контролінгу. Принципи та методи фінансового бюджетування, аналіз фінансового стану на прикладі підприємства ЗАТ "Резо".
дипломная работа [185,0 K], добавлен 08.11.2010Особливості методології загального менеджменту якості TQM. Характеристика та аналіз сфер потенційного конфлікту інтересів для директора, менеджера, працівника підприємства. Переваги введення системи екологічного менеджменту в різних організаціях.
реферат [28,2 K], добавлен 19.07.2010Основи операційного менеджменту. Формування функцій менеджменту в "Продекологія". Організація взаємодій, функції менеджменту. Організація управлінської праці. Витрати на управління підприємством, ефективність управлінської праці. Схеми процесу мотивації.
курсовая работа [86,6 K], добавлен 20.10.2008Бюджетний менеджмент як один із напрямків фінансового менеджменту. Бюджет держави як об'єкт бюджетного менеджменту, бюджетний процес як його предмет. Група органів управління бюджетом держави. Характеристика основних елементів бюджетного менеджменту.
реферат [27,5 K], добавлен 03.05.2011Економічна сутність ділової активності підприємства і її місце у оцінці фінансового стану підприємства. Економіко-математичне моделювання ділової активності організації науково-технічної сфери в Україні. Визначення оптимального режиму праці та відпочинку.
курсовая работа [667,6 K], добавлен 29.08.2014Характеристика моделей менеджменту. Підходи до оцінювання ефективності менеджменту. Основні напрями діяльності менеджера. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці на ТОВ "ЛАРОС", вимоги до професійної компетенції менеджерів підприємства.
курсовая работа [630,5 K], добавлен 21.03.2012Класифікація управлінського персоналу. Формування кадрового складу менеджменту на підприємстві. Принципи матеріального стимулювання праці. Особливості управлінських рішень. Комунікації в системі менеджменту. Планування персоналу і продуктивність праці.
отчет по практике [129,8 K], добавлен 18.04.2015
