Основні поняття і категорії структурно-функціональної підготовки управлінського персоналу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра менеджменту та інновацій

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Основні поняття і категорії структурно-функціональної підготовки управлінського персоналу

О.К. Гілко, аспірант

У статті розглядаються актуальні базові поняття, які використовуються при підготовці управлінців. Усі труднощі в укладанні системного зведення науки або ж доктрині полягає в тому, щоб відшукати принцип, основу класифікації базових понять. Виявлені основні відмінності між такими поняттями як «менеджер» та «управлінець». Було доведено що, при не правильному розумінні цих термінів, це відіб'ється на подальшому впровадженні системи менеджменту. Правильно підібрана термінологія відіграє важливу роль в досягненні коректної та правильної комунікації.

При розгляді основного концептуального змісту таких понять як «управління» було виявлено, управління може бути як ефективним так і не ефективним, в той же час як в класичному розумінні змісту «менеджмент», як правило, тільки ефективним (безумовно, на практиці менеджмент може бути визнаний неефективним, але, на відміну від управління, цей прецедент не може бути виправданий). Професійне поняття управлінського процесу пов'язане з розглядом його основних компонентів. Було розглянуто причетність менеджменту до сфери функціонування економічної організації і були визначенні основні напрямки діяльності.

Ключові слова: структурно-функціональна підготовка; управлінський персонал; категорії професійної системи менеджменту; управлінський процес.

структурний функціональний управлінський персонал

Основные понятия и категории структурно-функциональной подготовки управленческого персонала

В данной статье рассматриваются актуальные базовые понятия используемые при подготовке управленцев. Все трудности в заключении системного сведения науки или доктрине состоят в том, чтобы отыскать принцип, в основе классификации базовых понятий. Выявлены основные различия между такими понятиями как «менеджер» и «управленец». Было доказано, что при неправильном понимании этих терминов, это отразится на дальнейшем внедрении системы менеджмента. Правильно подобранная терминология играет важную роль в достижении корректной и правильной коммуникации. При рассмотрении основного концептуального содержания таких понятий как «управление» было выявлено, управление может быть как эффективным так и не эффективным, в то время как в классическом понимании содержания «менеджмент», как правило, только эффективным (безусловно, на практике менеджмент может быть признан неэффективным, но, в отличие от управления, этот прецедент не может быть оправдан). Профессиональное понятия управленческого процесса связано с рассмотрением его основных компонентов. Была рассмотрена причастность менеджмента в сферу функционирования экономической организации и были определены основные направления деятельности.

Ключевые слова: структурно-функциональная подготовка; управленческий персонал; категории профессиональной системы менеджмента; управленческий процесс.

Main concepts and categories of structural anf functional training of managerial personnel

This article discusses the actual basic concepts that are used in the training of specialists. The difficulties in concluding the system of science or doctrine are in finding the principle, the basis for basic concepts classification. The main differences between definitions of “manager” and “executive” have been revealed. It was proved that if they are misunderstood, it will affect the further introduction of the managing system. Carefully chosen terminology plays an important role in achieving concrete and correct communication. When studying the basic composition of the term “administration”, it was revealed that it can be both effective and ineffective. Whereas the term “management” usually is exceptionally effective (in practice is may be ineffective, of course, but this precedent won't be justified). Professional definition of administrative process is connected with studying its main components. The connection between management and economic organization functioning has been established as well as the main directions of actions.

Key words: structural vocational training; managerial personnel; professional management system categories; administrative process.

Постановка проблеми у загальному вигляді

Сучасний стан української економіки та стану підприємницької діяльності обумовили необхідність комплексного реформування реального сектора економіки, його адаптації до ринкових умов господарювання, вдосконалення системи управління. Тривалість цих процесів та їх успішність в значній мірі залежить від того, наскільки ефективними будуть рішення, що приймаються для розв'язання нагальних проблем. Таким чином, сучасний етап економічного розвитку країни обумовлює особливо високі вимоги до професійної компетенції управлінського персоналу.

Структурно-функціональна якість людського капіталу передбачає не так підбір людських ресурсів за формальними ознаками, а проведення важливої внутрішньої ротації персоналу для досягнення організаційної єдності, професіоналізм та результативність праці управлінця. Таким чином з'являється потреба системного формування стратегічних і тактичних завдань, яке веде до отримання ефекту організаційної синергії.

Закон синергії - властивості організованого цілого перевищують просту арифметичну суму властивостей компонентів, що увійшли до складу цілого. Іншими словами, синергізм означає, що система як єдине ціле має більший вихід, ніж робота окремих її компонентів, тобто 1+1 повинно бути більше 2.

В економіці поняття «синергія» і «кооперація» дуже часто виступають як синоніми. Слід зауважити, що «нещодавно відкритий» синергізм ще Карл Маркс глибоко аналізував в «Капіталі» як нову силу, «яка виникає зі злиття багатьох сил в одну загальну». Що стосується дослідження поведінки соціально-економічних систем, було б розумніше залишити термін «кооперація», а не замінювати його на синергію, тим більше, що синергетика як поняття було спочатку введено Хакеном стосовно поведінки термодинамічних систем у фізиці. На стан та ефективність роботи будь-якої організації впливають безліч внутрішніх і зовнішніх факторів. Відповідно до властивості емерджентності, спільна дія декількох факторів майже завжди відрізняється від суми роздільних ефектів. Синергізм відіграє дуже велику роль в живих системах всіх видів і рівнів організації [7, с. 57].

Динамічні процеси суспільно-економічного життя виявили суперечливі тенденції. З одного боку, необхідною стає більш глибока професіоналізація діяльності спеціалістів в управлінській сфері, з іншого, - спостерігається міжгалузева інтеграція знань, підвищується значимість інтегрованих умінь для здійснення професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У вітчизняних і зарубіжних дослідженнях і публікаціях по-різному розкривається зміст структурно-функціональної підготовки управлінських кадрів. Деякі розглядають окремо структурну та функціональну підготовки окремо один від одного. На сьогоднішній день доцільно продовжувати дослідження в процесах підготовки кадрів в управлінській діяльності. Теоретичні й методологічні основи розвитку професійної системи менеджменту знайшли своє відображення в працях всесвітньо відомих економістів і класиків менеджменту К. Маркса, Д. Кейнса, М. Армстронга, П. Друкера, Д. Дункана, В. Захарченка, Е. Кузнєцова, Т. Черничко, М. Флейчук.

Роботи науковців та дослідників присвячені практичному та методологічному розвитку системи управлінської діяльності. Достатньо уваги надано проблемам розвитку системи менеджменту, функціональних технологій управлінського процесу. Приділяється увага дослідників також до системи підготовки управлінських кадрів і ролі держави у цьому процесі.

Постановка проблеми

Розглянемо деякі визначення та основні базові категорії, які дозволять більш точно визначити особливості при структурно-функціональній підготовці управлінських кадрів.

Професіоналізація управлінської діяльності в сучасному середовищі повинна розглядатися як вагома складова для якісної підготовки сучасних управлінських кадрів в Україні, як на структурному, так і на функціональному напрямків.

Виклад основного матеріалу дослідження

Управлінська діяльність у сучасному соціумі детермінується декількома умовами, серед яких: відповідність загальній концепції державного управління; врахування соціально-психологічних закономірностей діяльності; виявлення специфічних ознак управління як професійної діяльності, а також власних індивідуальних можливостей керівника тощо. Для держави повинно в пріоритеті стояти завдання щодо забезпечення якісної підготовки управлінських кадрів, які зможуть забезпечити високий результат розвитку українського суспільства [6, с. 18].

Управління стало розглядатися як цілеспрямований вплив на систему. Воно здійснюється таким чином, щоб система переходила із одного стану в необхідний інший стан. Виокремилися умови, що сприяють ефективному функціонуванню будь-якої системи управління: система, що піддається управлінню, повинна бути наділена здатністю переходити в різні стани, змінювати свої властивості; система управління повинна мати реальну можливість змінювати стан об'єкта управління (це той, чи ті, ким управляють); управління повинно бути цілеспрямованим, тобто потрібно визначити бажаний майбутній стан керованої системи; система управління повинна мати можливість вибору варіанта рішення, що приймається, із певної кількості варіантів; будь-яка система управління повинна мати реальні ресурси: матеріальні, трудові, інтелектуальні тощо; система, що піддається управлінню, повинна мати інформацію про поточний стан справ (зворотні зв'язки); для того, щоб ефективно і результативно керувати, потрібно систематично оцінювати якість управління.

В процесі формування професійної системи менеджменту необхідно розібратися в основних поняттях та категорій, які будуть використовуватися дослідниками у сфері менеджменту. При дослідженні професійної системи менеджменту формується управлінська мова та категорійний апарат. Хотілось би зазначити, що знання управлінської мови не означає знання управлінської роботи, але виступає необхідною категорією при спілкування управлінців. Розуміння управлінської професійної мови з використанням професійних понять та термінів дає змогу швидко розібратися в існуючій проблемі та прийняти правильне ефективне рішення для вирішення існуючої проблеми. Ми зараз говоримо не тільки про відносини між «суб'єктом - суб'єктом», але і відносини між «суб'єктом - об'єктом» та «об'єктом - суб'єктом». Зрозуміло, що поняття, терміни та категорії в управлінський діяльності буде змінюватись та вдосконалюватись, але все це займе ще великий проміжок часу [8, с. 52].

На сьогоднішній день існують вже усталені поняття та категорії професійної системи менеджменту, завдяки яким і відбувається розуміння сучасної управлінської діяльності.

Насамперед необхідно визначитись з базовим слововживання, що характеризує процес дослідження професійної системи менеджменту (табл. 1).

Ефективне управління - це система підходів і методів до впорядкування процесів в різних галузях людської діяльності. Існують різні погляди на цей процес, які можуть докорінно відрізнятися один від одного.

Управління та менеджмент, по суті, поняття схожі, але є між ними і ряд принципових відмінностей. Головним чином, вони стосуються розмежування понять і їх застосування до конкретних областей людського життя.

«Менеджмент» і «управління» - це різні поняття. В Україні з цього термінологічного питання є істотні проблеми. Якщо не правильно розуміти ці терміни, то це відіб'ється на подальшому впровадженні системи менеджменту. Правильна термінологія призводить до ясної і однозначної комунікації. Це питання має дуже важливе значення.

Беручи до уваги той факт, що категорії «управління» та «менеджмент», в контексті визначення свого змісту, були досліджені у межах наукової думки на достатньо високому рівні, вважаємо за можливе обмежитись наведенням лише найбільш поширених за колом охоплення відповідної проблематики визначень. Наведені визначення (табл. 2) не вичерпують всієї множини підходів до тлумачення категорії «управління», а лише зосереджують увагу на основних, концептуальних положеннях її змісту. Наприклад, колектив авторів на чолі з Г. С. Одінцо- вою наводить 20 визначень відповідної категорії, які класифікуються за такими основними групами: загальна, функціональна, процесуальна та суб'єктно-об'єктна [8, с. 8-9].

Таблиця 1

Базові поняття і категорії професійної системи менеджменту

Таблиця2

Абсолютно, будь-яка з наведених груп заслуговує окремого інтересу дослідників, але в контексті предмета нашого інтересу надання властивості для будь-якої з групи визначень не дозволить дізнатися відмінність «управління» від «менеджменту», а й сприятиме для усвідомлення цих понять. Заслуговує інтересу позиція якраз цього наукового колективу за змістом категорії «менеджмент» (табл. 3). Науковці систематизують визначення за такими підходами як:

- багатоаспектний;

- цільовий;

- функціонально-цільової;

- -процесуально-цільовий;

- процесуально-ресурсний;

- процесуально-результативний.

Визначення змісту категорії «менеджмент»

Таблиця 3

Звернемо увагу, власне що деякі з концептів визначення категорії «менеджмент» містять посилання на середовище, в межах якого відбувається управлінських вплив суб'єкта владних відносин на об'єкт, а саме - ринкові умови [2, с. 87]. Тобто, менеджмент має можливість володіти прояв лише тільки в ринкових умовах, в той час як процес управління не обмежується певними критеріями (менеджмент персоналу, менеджмент людських ресурсів, менеджмент процесів, але управління в надзвичайних ситуаціях, державне управління, управління військами).

Пояснення змісту менеджменту не завжди апелюють до процесу формування мети роботи відповідної організації (групи осіб), власне що обумовлює концентрацію інтересу перш за все на «досягнення цілей» або ж на «виконання встановлених завдань». Досить цікавим результатом аналізу змісту визначених концептів (табл. 4) можна вважати факт зв'язку менеджменту з таким видом діяльності, який передбачає ефективне використання наявних у розпорядженні ресурсів.

Таблиця 4 Концептуальний зміст категорій «управління» та «менеджмент»

При розгляді концептів змісту категорії «управління» ми визначили таку особливість, управління може бути як ефективним так і не ефек-тивним (навіть неефективне управління може бути виправдане в кон-тексті певної мети і результатів її досягнення), в той же час як в класич-ному розумінні змісту «менеджмент» (теоретичний аспект), як правило, тільки ефективним (безумовно, на практиці менеджмент може бути ви-знаний неефективним, але, на відміну від управління, цей прецедент не може бути виправданий). Ще однією особливістю, яка досить пере-конливо свідчить про принципову різницю між управлінням і менедж-ментом, є конфігурація існування (прояву, форма існування) суб'єкта управлінського впливу. Наприклад, в менеджменті суб'єкт управлін-ського впливу може бути представлений виключно у вигляді соціально-го об'єкта (людини), тоді як управління може здійснюватися технічною системою за допомогою програмного забезпечення [3, c. 116].

Велику кількість уваги що до створення умов для ефективної роботи менеджменту, повноцінного формування та розвитку управлінського процесу потрібно відвести державі. Професійне поняття управлінського процесу пов'язане з розглядом його основних компонентів (рис. 1).

Рис. 1. Основні компоненти управлінського процесу

Взаємодія суб'єкту і об'єкту управління проходить каналами пря-мих та зворотних зв'язків розглядається як взаємодія виключно людей (персоналу) при виконанні певних професійних обов'язків. Сукупність показників за базовими умовами, системою пріоритетних цілей та за прикордонними умовами складає поняття контуру управління. Управлінський процес формує роботу менеджменту в межах визначеного контуру управління, а якість цієї роботи залежить від професійної компетенції кадрів організації, насамперед, кадрів системи менеджменту [3, с. 47].

Діяльність менеджменту реалізовується в управлінському процесі. Система самообмеження контуром управління є ознакою професійного менеджменту. Що стосується самообмеження в системі базових ресурсних умов і пріоритетних цілей на початку управлінського процесу, то вони доповнюється певними обмеженнями прикордонних умов, які коректують управлінський процес у часі досягнення поставлених цілей.

Зрозуміло, що вказані обмеження створюють певні особливості взаємодії головних компонентів управлінського процесу - суб'єкту і об'єкту по каналам прямих і зворотних зв'язків. Насамперед, важливою передумовою ефективності цієї взаємодії виступає рівень професійного розвитку суб'єкту і об'єкту управління.

Для того щоб між двома суб'єктами була присутня управлінський зв'язок і відповідно до цього вироблялося управлінська взаємодія, потрібно, щоб між даними суб'єктами були присутні справи управління, саме вони вважаються основою здатності втілення управління, тому що саме вони задають ймовірність виробляти управлінські команди і готовність ці команди виконувати. Ефективність взаємодії суб'єкта та об'єкта управління значною мірі залежить від такого, як правильно вони розуміють один одного. Характер взаємодії людей і ті громадські ролі, які вони виконують, входять до числа найважливіших моментів, що обумовлюють знання людини людиною. Контакти між суб'єктом і об'єктом управління як членами виробничого колективу супроводжуються процесами міжособистісної перцепції.

Ми хочемо виділити, що ключовою проблемою (при відносинах між суб'єктом та об'єктом) є мотиваційний механізм взаємодії, а також, можливості створення інноваційного середовища з реалізацією системи додаткових управлінських повноважень.

Необхідно також пояснити сутність такого компоненту управлінського процесу, як система пріоритетних цілей організації. Взагалі перед організацією може поставати велика кількість пріоритетних цілей, усі вони будуть потрібними для розвитку організації, але виконання усіх цих цілей є неможливим завданням для організації, у першу чергу, через недостатність ресурсів [2, с. 78]. Тому система пріоритетних цілей для менеджменту повинна означати тільки ті цілі, які виключно забезпечують конкурентну життєздатність організації. Таким чином, можливість систематизації цілей діяльності організації з метою знаходження пріоритетів розвитку і побудови дерева цілей, є ознакою професійної системи менеджменту. Сприйняття менеджментом саме такої концепції пріоритетних цілей економічної організації є безперечним доказом його професіоналізму.

Однією з основних ознак професійного менеджменту є розуміння базових (ресурсних) умов управлінського процесу. Ресурсний стан організації є певною базовою платформою для запуску і подальшого ефективного розвитку управлінського процесу. Ресурси організації є ресурсами менеджменту і вони повинні в повному обсязі проходити процес розширеного відтворення. Базове завдання менеджменту - це забезпечити розширене відтворення матеріальних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів організації. Досить новим завданням менеджменту виступає процес відтворення інтелектуального капіталу організації, але зовсім особливою формою сучасної діяльності менеджменту є повноцінне розширене відтворення, образно кажучи, «самого себе», тобто управлінського капіталу [5, с. 23].

Рис. 2. Функціональні сфери діяльності професійної системи менеджмент

Джерело: [ 5, с. 49].

Враховуючи ці три напрямки діяльності менеджменту, необхідно виділити три основні технологічні процеси системи менеджменту, які формують базові управлінські технології, а саме: технології керівництва персоналом, управління маркетингом, операційний менеджмент. При цьому, принциповим моментом є те, що в усіх трьох напрямках діяльність менеджменту проходить за допомогою впливу саме на підлеглих, які виконують певні структурно-функціональні обов'язки в організації. Тому управлінські технології завжди мають два основні компоненти - суб'єкт (керівник) і об'єкт (підлеглий). Тільки за допомогою взаємодії цих двох компонентів починає працювати технологія управлінського процесу [5, с. 49].

Висновки та пропозиції

Становлення процесу професіоналізації управлінської діяльності не можливо розглядати без вивчення концепції професійної системи менеджменту, яка характеризує уміле заповнення практичної управлінської роботи. Функції впливають на становлення ієрархічних рівней управлінського персоналу, а ще на здатності інтеграції функцій в системі практичних дій створення організаційно- правлінської структури організації. Методи менеджменту - це головний інструментарій управлінської діяльності. Управлінська діяльність не може бути дієвою, у випадку коли методи застосовують архаїчні і емпіричні походження.

Ефективність використання управлінського персоналу визначається як ступінь досягнення цілей і вирішення завдань діяльності підприємства шляхом ефективного формування, діяльності і розвитку управлінського персоналу

Здійснений аналіз базисних понять, які відіграють важливу роль у підготовці управлінського персоналу дозволяє зробити ряд вагомих, на наш погляд, виводів. Особливої уваги слід звернути до чіткого визначення методологічних основ впорядкування категоріального апарату підготовки управлінського персоналу. Безформні бесіди про управління робляться конкретно-визначеними, коли управління з'являється як діяльність.

Список використаної літератури

1. Адізес Іцхак. Ідеальний керівник. Чому ним неможливо стати; пер. з англ. Київ: Наш формат, 2017. 277 с.

2. Друкер П. Менеджмент. Вызовы ХХІ века; пер. с англ. Москва: Манн, Иванов и Фербер, 2012. 256 с.

3. Ушенко Н. В. Професіоналізація управлінської діялності: підхід з позиціх теорій лідерства. Проблеми розвитку зовнішньоекономічної та інноваційної діяльності: зб. наук. праць. ДонДУУ, Маріуполь: ДонДУУ, 2015. Т XVI. 279 с.

4. Кузнєцов Е. А., Кузнєцова З. В. Актуалізація принципів управлінського конституціоналізму професійної системи менеджменту. Актуальні проблеми економіки і менеджменту: теорія, інновації та сучасна практика. Монографія. Книга п'ята; за ред. д.е.н., проф. Кузнєцова Е. А. Херсон: ОЛДІ ПЛЮС, 2017. 324 с.

5. Кузнєцов Е. А. Методологія професіоналізації управлінської діяльності в Україні. Монографія. Херсон: ОЛДІ ПЛЮС, 2017. 382 с.

6. Роббинз С. П., Коултер М.Менеджмент; пер. с англ. - Москва: ИД «Вильямс», 2007. 1056 с.

7. Московская А. А. Профессионализация менеджмента: цели, барьеры, перспективы. Социологическое исследование. 2011. № 7. С. 26-37

8. Канке В. А. Философия менеджмента: учебник. Москва: КНОРУС, 2010. 392 с.

References

1. Adizes, Y. (2017). Idealnyi kerivnyk. Chomu nim nemiglivo stati? [Ideal leader. Why it is impossible to become]. Kyiv: Nash format [in Ukrainian].

2. Drucker, P (2012) Menedzhment. Vyzovy XXI veka [Management. Challenges of the XXI Century]. Moskva: Mann, Ivanov and Ferber [in Russian].

3. Ushenko, N. V (2015). Professionalizatsiia upravlinskoi diyalnosti: pidkhid z pozytsii teoriy liderstva [Professionalization of managerial activity: an approach from the positions of leadership theories]. Mariupol: DonNUU. [in Ukrainian].

4. Kuznietsov, E. A. & Kuznietsova, Z. V. (2017). Aktualizatsiia pryntsypiv upravlinskoho konstytutsionalizmu profesiinoi systemy menedzhmentu [Actualiztion of principles of managerial constitutionalism of management professional system]. Aktualni problem ekonomiky i menedzhmentu: teoriia, innovatsii ta suchasna praktyka. Monografiia. - Actual problems of economy and management: theory, innovations and modern practive. Monograph. Kherson: OLDI PLYUS. [in Ukrainian].

5. Kuznietsov, E. A. (2017). Metodolohiia professionalizatsii upravlinskoi diialnosti v Ukraini: Monohrafiia [Methodology of managerial activities' professionalization in Ukraine: Monograph]. Kherson: OLDI PLYUS. [in Ukrainian].

6. Robbins, S. P. (2007). Menedzhment. [Management]. Moskva: ID “Williams”. [in Russian].

7. Moskovskaya, A. A. (2011). Professionalizatsia menedzhmenta: tseli, bareri, perspektivi [Professionalization of management: goals, barriers, perspectives]. Sotsiologicheskoe issledovanie. - Sociological research, 7, pp. 26-37. [in Russian].

8. Kanke, V. A. (2010). Filosophia menedzhmenta: uchebnik [Management Philosophy: Manual]. Moskva: KNOROUS. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru