Фактори міжклітинної кооперації імунної системи та можливості імунокорекції у хворих на хронічний пієлонефрит

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені акад. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

14.03.08 - імунологія та алергологія

УДК 612.017:616.61/.63-022-036.12

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ФАКТОРИ МІЖКЛІТИННОЇ КООПЕРАЦІЇ ІМУННОЇ СИСТЕМИ ТА МОЖЛИВОСТІ ІМУНОКОРЕКЦІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ

Сидоренко Євгенія Валентинівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ «Інститут нефрології АМН України»

Науковий консультант -доктор медичних наук, професор Дріянська Вікторія Євгенівна, ДУ «Інститут нефрології АМН України», заступник директора з наукової роботи, завідувач лабораторії імунології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Мельников Олег Феодосійович, ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О. І. Коломійченко АМН України», завідувач лабораторії патофізіології і імунології.

доктор медичних наук, професор Луньова Ганна Генадіївна, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри клінічної лабораторної діагностики, м. Київ.

Захист відбудеться 18.03.2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця МОЗ України (01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, Центральна міська лікарня, корпус 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий 18.02. 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор С. Г. Свирид

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

імунограма пієлонефрит хронічний

Актуальність теми. Хронічний пієлонефрит (ХрПН) - найпоширеніше захворювання нирок людини як в амбулаторній, так і в госпітальній практиці [Дядик О. І., . Колесник М. О., 2003; Ребров Б. А., Строило Н. Г., 2007; Шифріс І. М., 2008; Ann E., 2006; Steven E., 2008]. Так, у 2007 р. в Україні захворюваність на хронічний пієлонефрит становила 156,3/100000, поширеність - 1559,4/100000 населення) [Колесник М. О. та ін., 2008]. Рецидивуючий перебіг має місце у 30-50% пацієнтів, з них 10-25% мають хронічну ниркову недостатність (ХНН) [Колесник М. О., Степанова Н. М., 2007; Лапчинська І. І., 2006].

Актуальність проблеми зумовлена, насамперед, значною зміною за останні десятиріччя традиційного уявлення про етіологію та патогенез цього захворювання. Значно збільшилась кількість пацієнтів із латентним перебігом захворювання, надзвичайно складно досягти повної ремісії та вилікувати пацієнтів навіть з малосимптомними формами недуги.

Пієлонефрит та інфекції сечових шляхів - уретрит, цистит та безсимптомна бактеріурія - відносяться до інфекцій сечової системи (ІСС), які є різнорідними з точки зору як етіології, так і патогенезу, клінічних проявів і прогнозу.

Визначення патогенезу хронічних запальних захворювань нирок та сечових шляхів, особливо імунопатогенезу, є важливою проблемою [Михайлов И. В., 2006; Хворостов И. Н., 2008; Ethel S. et al., 2006; Grude N. et al., 2006; Rao M., 2007]. Доцільним є вивчення не тільки стану імунітету за даними стандартних досліджень, описаними рядом авторів [Макарова Т. П., 2000; Синюхин В. Н., Ковальчук Л. В., 2002; Tamaki K. et al., 2006], але і функціональної активності клітин та їх кооперативної взаємодії за результатами продукції цитокінів - інтерлейкінів, інтерферонів, факторів росту та експресії молекул адгезії, які регулюють розвиток місцевих захисних реакцій в тканинах за участю різних клітин крові, ендотелію, сполучної тканини та епітелію.

Особливості продукції цитокінів можуть впливати на такі важливі процеси, як апоптоз та міжклітинна адгезія. Тому представляє інтерес дослідження вивчення рецепторів контактної взаємодії, які складають 40% від усіх охарактерізованих поверхневих антигенів імунокомпетентних клітин та відіграють важливу роль у презентації антигену та антигенспецифічній активації лімфоцитів, у хемотаксисі та фагоцитозі, міграції клітин [Егорова Н. И., 2003; Inamura H., 2004]. Інтерлейкіни та інтерферони грають важливу роль у регуляції апоптоза клітин імунної системи як в здорових, так і патологічних клітинах. Цитокіни можуть здійснювати проапоптотичні ефекти, пов»язані з поверхневим рецептором АРО-1/Fas (CD95+), який є маркером індукції апоптоза, а також антиапоптотичну дію через проведення сигналу за участю bcl-2 та пов'язаних з ним білків [Возианов А. Ф. и соавт., 2004; Тяжелова В. Г., 2003; Lin Y. et al., 2007]. Особлива практична важливість апоптоза обумовлена існуванням патологічних станів, при яких клітини відрізняються підвищеною сприйнятливістю до сигналів, які індукують апоптоз, що викликає їх невиправдану загибель та ускладнює терапію [Іщейкін К. Є. та співавт., 2007; Мамонтова Т. В., Кайдашев І. П., 2007; Сепиашвили Р. И., 2002; Fadeel B., 2005; Klumpp D. J. et al. 2006].

Основною причиною незадовільних результатів якості діагностики та лікування ІСС є відсутність єдиних алгоритмів топічної діагностики на всіх етапах надання медичної допомоги. На сьогодні діагностика ІСС є обмеженою, в основному, клініко-лабораторними тестами, які не завжди дозволяють провести вірогідну топічну діагностику та/або визначити стан і ступінь ураження нирок [Hiraoka M. et al., 2005; Whiting P. et al., 2006], що призводить до невиправданого антибактеріального лікування. Тому адекватна лікувальна тактика потребує, насамперед, визначення топічного діагнозу ІСС і, відповідно, актуальним є пошук критеріїв, що вдосконалюють діагностику (цистит/пієлонефрит).

При лікуванні пацієнтів на хронічні запальні сечостатеві захворювання надають перевагу використанню антибіотикотерапії, яка може мати свої негативні наслідки, крім того, не завжди ефективна при лікуванні хронічних процесів. Неефективність терапії хворих на ХрПН пов'язана, насамперед, з розвитком поліантибіотикорезистентності етіопатогенів, наявністю L-форм бактерій [Майданник В. Г., 2008; Степанова Н. М., 2007; Andreu A., 2005; Nicolle L., 2006], що призводить до хронізації запального процесу [Колесник М. О. та співавт., 2007; Паньків В. І., 2008; Holden N. J., 2006; Tamaki K., 2006]. В той же час, зараз імунологи мають позитивний досвід розробок та використання імуномодуляторів, які сприяють підвищенню ефективності лікування хворих, зниженню частоти рецидивів [Казько Н. И. и соавт., 2007; Сепиашвили Р. И., 2002; Чернушенко Е. Ф., 2001], хоча залишається проблемою недостатня інформативність щодо механізмів їх дії залежно від стану імунітету при різних патологіях [Бережная Н. М., 2006].

Українськими дослідниками розроблено ряд нових імунотропних препаратів, одним з яких є Протефлазід - препарат противірусної та імуномодулюючої дії рослинного походження вітчизняного виробництва, до складу якого входять флавоноїдні глікозиди, що утримуються в Deschampsіa caespіtosa L. і Calamagrostіs epіgeіos L., які здатні блокувати ДНК-полімеразну активність в клітинах, інфікованих вірусами. Це призводить до зниження здатності або повній блокаді реплікації вірусної ДНК і, як наслідок, перешкоджає розмноженню вірусів. Одночасно Протефлазід збільшує продукцію ендогенних б- і -ІФ, що збільшує неспецифічну резистентність організму до вірусної та бактеріальної інфекції. Використання Протефлазіду продемонструвало його клінічні ефекти [Малевич М. П. и соавт., 2002; Ромащенко О. В. и соавт., 2002; Гурженко Ю. М., 2004], але визначались недостатньо механізми його впливу на цитокінову ланку імунітету та терапевтична дія в клініці нефролоії. З іншого боку, важливим для ефективної терапії є визначення стану імунітету хворого та цілеспрямоване використання препаратів, що здатні корегувати стан імунної системи, в тому числі фактори міжклітинної кооперації.

Таким чином, для ефективного лікування хронічного пієлонефриту необхідним є чіткий топічний діагноз, визначення особливостей імунопатогенезу, в тому числі його етіозалежних механізмів, і використання нових засобів імунотерапії. Для уявлення про ланки імунітету, які потребують корекції, доцільно охарактеризувати комплекс таких показників як стандартна імунограма і фактори міжклітинної кооперації - продукція цитокінів імунокомпетентними клітинами, їх активність в сечі та експресія на лімфоцитах рецепторів міжклітинної адгезії - intercellular cell adhesion molecules (ICAM-1) і проапоптотичних маркерів (СД95).

Зв'язок роботи з науковими планами і програмами - робота виконана в ДУ «Інститут нефрології АМН України» в рамках тем за планами МОЗ і АМН України: “Визначити етіозалежні механізми формування інфекцій сечової системи, їх топічну діагностику, лікування та профілактику” (№ держреєстрації 0104U000341); “Визначити in vitro вплив нових імунотропних препаратів на функціональну активність моноцитарно-макрофагальної ланки і Т-хелперів І, ІІ типів та розробити на цій основі нові підходи до імунотерапії хворих на хронічні запальні захворювання сечостатевої системи” (№ держреєстрації 0104U002473); «Оптимізувати лікування хворих на інфекції сечової системи з рецидивуючим перебігом на основі вивчення їх етіологічних та імунологічних особливостей» (№ держреєстрації 0107U000277).

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит шляхом визначення деяких факторів міжклітинної кооперації (цитокінів та рецепторів) як складових імунопатогенезу, їх топічних і етіологічних особливостей та доцільності використання вітчизняного препарату Протефлазід.

Завдання дослідження:

1. Визначити особливості стану імунної системи за даними стандартної імунограми у хворих на хронічний пієлонефрит..

2. Вивчити продукцію цитокінів клітинами моноцитарно-макрофагальною ланки (ІЛ-1,-6,-8, ФНП-б) та їх активність у сечі хворих на ХрПН, визначити особливості в залежності від етіологічних чинників.

3. Визначити особливості функціональної активності Т-хелперів 1, 2 і Т-регуляторних клітин за показниками рівнів, відповідно, г-ІФ, ІЛ-4 та ІЛ-10, ТФР-в, а також активність цитокінів у сечі пацієнтів з різним етіологічним спектром збудників пієлонефриту.

4. Оцінити стан рецепторів міжклітинної взаємодії за даними кількості клітин, що експресують молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1), рецептори до г-ІФ (СD119), проапоптотичні маркери (СD95) у хворих в порівнянні із здоровими донорами.

5. Дослідити особливості рівня секреторних лейкоцитарних інгібіторів протеїназ - SLIPI та встановити їх значення як додаткового маркера топічного діагнозу у хворих на інфекції сечової системи.

6. Визначити клініко-імунологічні ефекти Протефлазіду у хворих на хронічний пієлонефрит при використанні його в комплексній терапії.

Об'єкт досліджень: механізми імунопатогенезу хронічного пієлонефриту і тактика імунотерапії.

Предмет досліджень: фактори міжклітинної кооперації імунної системи - цитокіни (ІЛ-1, -6, -8, -4, -10, ФНП-б, -ІФ, ТФР-в); рецептори (рівень CD119+-, + CD-54+ та CD95+-клітин) у пацієнтів з ХрПН; вплив препарату Протефлазід на стан імунітету хворих.

Методи досліджень: лабораторні, мікробіологічні, імунологічні - імуноферментні, імунофлуоресцентні.

Наукова новизна одержаних результатів:

Дослідження стану функціональної активності клітин імунної системи хворих на хронічний пієлонефрит за даними спонтанної та індукованої продукції, рівня в сироватці та сечі лімфо- і монокінів дозволило визначити особливості цитокінової ланки його імунопатогенезу. Так, виявлені висока продукція прозапальних (ІЛ-1, -8, ФНП-б) та просклеротичного (ТФР-бета) цитокінів і зниження протизапального ІЛ-10, а також етіозалежні особливості - більш висока продукція прозапальних монокінів при наявності бактеріальної інфекції (E.coli, Streptococcus Faec., Staphylococcus), асоціація високого рівню ІЛ-8 з наявністю E.Coli; особливості ІЛ-1, -10 та г-ІФ у хворих з хламідійною інфекцією в порівнянні з іншими групами. Вперше визначені при ХрПН високий рівень клітин, які експресують рецептори до такого важливого лімфокіну як г-ІФ (CD119+) і молекули міжклітинної адгезії ICAM-1 (CD-54+), що забезпечують міжклітинну кооперацію.

Особливості цитокінового профілю крові, високий рівень всіх визначених цитокінів в сечі, а також підвищення експресії адгезивних молекул (ICAM-1) у хворих на ХрПН свідчать про активацію клітин імунної системи. В той час як активація лімфоцитів і висока продукція ФНП-б на фоні хронічного запалення являються факторами ризику апоптозу, висока готовність до якого виявлена у хворих, підвищення в крові рівня протизапального цитокіну ТФР-в, який корелює з високою експресією CD95, може запобігати підвищеному апоптозу імунокомпетентних клітин.

Високий рівень ФНП-б та ІЛ-1? корелює з прогресуванням ХрПН і концентрація цих цитокінів збільшується відповідно зниженню функціонального стану нирок.

Вперше показано, шо одним з маркерів пієлонефриту являються SLPI, високий рівень яких відмічений як в крові, так і в сечі, причому для гострого пієлонефриту характерні більш високі показники в сироватці крові, а топічна діагностика хронічного пієлонефрита без ознак ураження сечового міхура може підтверджуватись більш низькими показниками в сечі в порівнянні з циститом.

Практичне значення роботи:

Стан імунітету у хворих з хронічним перебігом запалення нирок потребує вчасної імунокорекції для запобігання як ще більш загрозливим порушенням цитокінового профілю, які призводять до системних уражень, пов”язаних з порушенням компенсаторних можливостей клітин на фоні тривалої активації внаслідок персистенції збудників, так і апоптотичним проявам. Тому можна вважати науково-обгрунтованим необхідність застосування імунотропних препаратів у хворих на ХрПН.

Дослідження факторів міжклітинної кооперації, а також аналіз особливостей залежно від етіологічних чинників хронічного запалення нирок дозволили визначити ланки, що потребують імунокорекції. Показано, що хворі з наявністю хламідій, діагностичного титру Ат до вірусів потребують стимуляції інтерферонової ланки імунітету, а пацієнти, що інфіковані Strept. Faec. - підвищення ІЛ-4-продукуючої здатності клітин.

Застосування Протефлазіду разом з традиційною антибактеріальною терапією у хворих на хронічний неускладнений пієлонефрит (в крові яких визначено діагностичне підвищення титрів антитіл (IgG) до Herpes simplex virus, Cytomegalovirus та Toxoplasma gondii) сприяло більш вираженим клініко-імунологічним ефектам і динаміці біохімічних показників (зниженню в сироватці крові ТР та МДА). Отримані дані дозволили вважати доцільним і необхідним використання Протефлазіду у хворих на хронічний пієлонефрит та обгрунтувати підходи до його використання у нефрологічних хворих.

Запропонований спосіб топічної діагностики у хворих на хронічні інфекції сечової системи на основі визначення рівня SLPI в крові та сечі, який дозволяє виявити наявність циститу при більш високому рівні показників в сечі або пієлонефриту, на загостення якого вказують високі цифри в сироватці крові.

Результати роботи впроваджені в ДУ «Інститут урології АМН України», «Інститут нефрології АМН України», Київському міському науково-практичному центрі нефрології та гемодіалізу, кафедрі клінічної імунології та алергології НМУ ім. О.О.Богомольця; розроблений “Спосіб лікування хворих на хронічний пієлонефрит ” (Патент України № 22359).

Особистий внесок здобувача: Матеріали, представлені в роботі, є особистим внеском автора у вирішення проблеми визначення механізмів імунопатогенезу хронічного пієлонефриту та впливу Протефлазіду на клінічний стан та імунну систему хворих. Ідеї дисертаційної роботи запропоновані науковим керівником заступником директора з наукової роботи, завідувачем лабораторії імунології ДУ «Інститут нефрології АМН України» доктором медичних наук, професором Дріянською В.Є. Сидоренко Є.В. самостійно проведений патентно-інформаційній пошук та аналіз літературних даних. Самостійно проводилась робота з матеріалами дослідження та лабораторне тестування рівнів цитокінів та SLPI в крові та сечі. Дослідження стандартних показників імунітету, мікробіолозічні та біохімічні дослідження проведені спільно з фахівцями відповідного профілю - спеціалістами лабораторій імунології, мікробіології і біохімії ДУ «Інститут нефрології АМН України». Дисертант приймала участь в клінічному спостереженні за хворими в динаміці лікування, в тому числі з використанням Протефлазіду. Самостійно проведений статистичний аналіз, надана оцінка отриманим результатам і написана дисертаційна робота.

Апробація результатів роботи: на VII Міждисциплінарній науково-практичній конференції "Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика, лікування хламідіозу та TORCH-інфекцій", 20-21 грудня 2006 р., Київ; IX Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації. 25-26 квітня 2007 р., Київ; II Національному конгресі з клінічної імунології, 19-20 листопада 2007, Миргород; X Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації, 22-23 квітня 2008 р., Київ; VIII міждисциплінарній науково-практичній конференції "Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика, лікування хламідіозу та TORCH-інфекцій", 25-26 листопада 2008 р., м. Київ; Міжнародній науково-практичній конференції «Імунотерапія, імунопрофілактика в клінічній практиці: реалії та перспективи» (осінні читання), 14-16 жовтня, 2009 р., м. Львів.

Робота обговорена на об'єднаному засіданні Вченої ради ДУ «Інститут нефрології АМН України», лабораторій імунології, мікробіології та біохімії ДУ «Інститут урології АМН України» і кафедри клінічної імунології та алергології з курсом дитячої імунології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця 19 січня 2009 року.

Публікації: За матеріалами дисертації надруковано 13 наукових праць, серед них 9 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 тези доповідей, 1 деклараційний патент.

Структура та обсяг дисертації: Дисертація складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, обговорення, висновків, списку літератури.

Дисертація викладена на 152 листках машинописного тексту.

До списку літератури входить 443 джерела літератури, з них 202 вітчизняних і 241 іноземних. Дисертація ілюстрована 13 таблицями та 26 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Вивчався стан імунітету у 173 хворих на хронічні інфекції сечової системи (163 пацієнти з хронічним пієлонефритом, 10 - хронічним циститом), які обстежувались та лікувались в ДУ «Інститут нефрології АМН України» (директор - д.мед.н., професор М.О.Колесник).

Серед пацієнтів було 85% жінок, які знаходились на амбулаторному та/або стаціонарному лікуванні на протязі 2005-2008 рр., вік хворих від 20 до 52 років (у середньому 33,5±2,4). При порівнянні груп з використанням критерію хі-квадрат групи не відрізнялись за ознаками віку (р>0,05).

Комісією з біоетики ДУ «Інститут нефрології АМН України» (протокол № 6 від 04.12.08р.) встановлено, що обстеження, лікування хворих, проведення лабораторних та наукових досліджень в дисертаційній роботі відповідають вимогам норм біоетики.

Нозологічна діагностика хронічного пієлонефриту базувалась на оцінці даних анамнезу, клініко-лабораторних проявів захворювання та результатів ультразвукового дослідження нирок. Критеріями включення пацієнтів до дослідження були: наявність клінічних ознак захворювання (дизурія, часте сечовипускання, підвищення температури тіла, відчуття болю та важкості у костовертебральному куті та інші), лейкоцитурія, бактеріурія та виявлення факторів, що сприяють формуванню інфекційного процесу в сечовій системі.

Усім хворим проводилось загальноклінічне (розпитування, фізикальне обстеження), клінічне лабораторне (аналізи крові та сечі), біохімічне (рівні загального білка і його фракцій, креатиніну, сечовини, неорганічних електролітів, білірубіну, АлаТ, АсаТ крові) та ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Окрім того, вивчали рівень в₂-мікроглобулінурії та добової протеїнурії, підраховували швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ).

Для визначення гематологічних та біохімічних показників крові використовували аналізатори «ABX Micros-60» (Франція) та «Flexor junior» (Нідерланди). Рівні лейкоцитурії та еритроцитурії визначали за допомогою кількісного підрахунку клітин у полі зору за стандартними методами [Меньшиков В. В., 1987].

Мікробіологічні дослідження були проведені в лабораторії мікробіології, вірусології та мікології ДУ «Інститут урології АМН України» (зав. лаб. д. б. н., професор А. В. Руденко). Досліджувались зразки різного патологічного матеріалу - зішкряби із слизової уретри, цервікального каналу, піхви, а також сеча пацієнтів, які звернулися з приводу запальних захворювань сечової системи.

Обстеження включало визначення в біологічному матеріалі (зішкрябів зі слизових оболонок цервікального каналу, уретри, піхви та сечі) бактерій, грибів та молікутів. Кількісне визначення бактерій та грибів проводили шляхом посіву матеріалу на тверді поживні середовища - кров'яний агар та агар Сабуро за Родоманом. Ідентифікацію виявлених бактерій проводили за Bergey's. Чутливість бактерій до антибіотиків визначали методом стандартних дисків [Биргер М. О., 1982].

Крім того, в зішкрябах зі слизових оболонок уретри та цервікального каналу досліджували наявність хламідій ампліфікаційним методом в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР) з використанням праймерів та обладнання виробництва фірм “ДНК-технологія” та “Амплісенс” (Росія). Молікути (M. hominis та U. urealyticum) виділяли, користуючись тест-системами Mycoplasma-DUO [Биргер М. О., 1982]. У сироватці крові за допомогою ІФА визначали рівні специфічних імуноглобулінів до Herpes simplex virus (ВПГ), Cytomegalovirus (ЦМВ), Toxoplasma gondii (Т.) та Chlamydia trachomatis (C. trach.) [Биргер М. О., 1982]. Нормальні значення титрів антитіл (Ig G) визначали як: ВПГ <1:100, ЦМВ <1:400, C. trach. <1:40 та Т. <1:10. В роботі використовували тест-системи виробництва “Orgenics” (Ізраїль) та “Вектор-Бест” (Росія).

Дослідження стандартних показників імунітету проводили у 173 хворих в порівнянні з 63 здоровими донорами. Визначали відносну та абсолютну кількість лімфоцитів, що мали поверхневі антигени з кластерами диференцировки CD3, CD4, CD8, CD22, з використанням розеточного тесту та набору діагностикумів на основі моноклональних антитіл (Вітебськ, Білорусь). Вміст імуноглобулінів класів A,G,M визначали методом радіальної імунодифузії за Mancini G. Вміст імунних комплексів (ІК) в сироватці визначали за допомогою методу преципітації поліетиленгліколем; кількість фагоцитуючих клітин та їх поглинаючу активність визначали за їх здатністю поглинати частинки латексу.

Число клітин з рецепторами до г-ІФ (CD119+) визначали у 25, а ICAM (CD54+), про-апоптотичні маркери (CD95+-клітини) - у 37 хворих, контрольна група - 20 здорових донорів. Ці дослідження виконані з використанням флуоресціюючих моноклональних антитіл („Медбіоспектр”, “Сорбент”, Росія; “Coltage” (США) та люмінесцентної мікроскопії.

У 35 хворих з хронічним пієлонефритом та 10 - циститом за допомогою імуноферментного аналізу (STAT-Fax 303 Plus) визначали особливості цитокін-продукуючої активності імунокомпетентних клітин (спонтанна/індукована), а також рівня в крові та сечі цих медіаторів (ІЛ-1, -4, -6, -8 -10, ФНП-б, г-ІФ, ТФР-в) і SLPI; в сироватці крові - рівнів Ат до ЕТ, IgE. Контрольну групу складали 25 здорових мешканців Києва.

Використовували тест-системи «Протеиновый контур» (Росія), «Diaclone» (Франція) і DRG (Німеччина) для визначення цитокінів; “Hycult biotechnology” Human SLPI (Нідерланди) - SLPI; тест-системи «ООО Укрмедсерсервіс» (Донецьк, Україна) - Ат до ЕТ та загального IgE.

Проведений аналіз клініко-мікробіологічних ефектів препарату Протефлазід у 60 пацієнтів з пієлонефритом в порівнянні з 90 хворих, що лікувалися стандартними методами антибіотикотерапії. Показанням до призначення Протефлазіду була наявність діагностично-значущих рівнів специфічних антитіл Ig G до Herpes simplex virus, Cytomegalovirus, Toxoplasma та/або Сhlamydia trachomatis та рецидивуючий перебіг захворювання. Дослідження імунної системи в динаміці за даними стандартної імунограми, продукції цитокінів, SLPI, Ат до ЕТ, IgE, стану антиоксидантної ферментемії та активності процесів пероксидації проводили у 45 жінок, хворих на хронічний неускладнений пієлонефрит. В 1 групу (контрольну) включили 20 жінок, які отримували антибактеріальну терапію відповідно результатам бактеріального посіву сечі (фторхінолони, цефалоспорини, сульфаніламіди, аміноглікозиди), в 2 групу (дослідну) увійшли 25 хворих, які додатково до такої терапії отримували Протефлазід.

Отримані дані оброблені статистично на персональному комп'ютері за допомогою пакета програм “SPSS for Windows. Версія 11” та “MedStat”. Математична обробка одержаних результатів проводилася з урахуванням перевірки показників на нормальний розподіл та порівняння груп за ознаками статі та віку з використанням критерію хі-квадрат [Лях Ю. Є., Гурьянов В. Г., 2004]. Для статистичної обробки використовувались параметричні критерії статистики - тест Ст'юдента і метод Шеффе або непараметричні - критерій Уілкоксона, аналіз Крускала-Уолліса. Оцінювали середні показники (М), їх похибки (m), коефіцієнт кореляції (r) та достовірність середніх показників (р). Достовірною вважали різницю при р<0,05.

Отримані результати та їх обговорення. За даними стандартної імунограми, у хворих на ХрПН виявлено достовірне зниження відносного та абсолютного рівня CD4+-клітин, співвідношення CD4+/CD8+-лімфоцитів, більш виражене у пацієнтів з хронічним ускладненим пієлонефритом, та підвищення відносної кількості CD22+-лімфоцитів, IgM та ІК.

Дослідження показали достовірне підвищення у пацієнтів спонтанної та індукованої продукції, а також рівня в крові ІЛ-1 (124,4±4,1 в порівнянні з 94,8±2,8 пг/мл), ІЛ-8 (38,8±2,8 в порівнянні з 10,2±0,8 пг/мл), ФНП-б (60,8±4,7 в порівнянні з 24,1±1,6 пг/мл) (р<0,05), а в сечі вони перевищували показники здорових від 20 (ІЛ-1) до 80 (ІЛ-6) разів (р<0,001). В той же час, рівень ІЛ-6 в сироватці крові не відрізнявся від норми (51,0±2,8 та 51,9±2,1 пг/мл) (р>0,05), що може характеризувати здатність епітеліоцитів при взаємодії з уропатогенними штамами продукувати прозапальні цитокіни.

Показано, що високий рівень прозапальних цитокінів ІЛ-1 та ФНП-б має зворотній зв»язок із швидкістю клубочкової фільтрації та погіршенням функції нирок, що вказує на їх роль в патогенезі та формуванні хронічної ниркової недостатності як ускладнення пієлонефриту.

Дослідження продукції г-ІФ виявили, що спонтанна (25,1±1,4 пг/мл) не відрізняється від норми (26,0±0,9 пг/мл), тоді як мітоген-індукована достовірно знижена - відповідно, 40,7±3,7 та 67,4±6,0 пг/мл (р<0,01); рівень в сечі був високим. Відносний рівень клітин, що експресують рецептори до г-ІФ (СД 119+), достовірно вище норми (34,07±0,80% та 13,87±0,77%, р<0,001).

Визначення цитокінів, що продукуються, в основному, Т-хелперами 2 та Т-регуляторними клітинами, показало високі показники як продукції, так і рівнів в сироватці ІЛ-4 (83,94±2,3 та 16,11±0,74 пг/мл) і ТФР-в (92,7±5,4 та 56,6±4,3 пг/мл), рівень ІЛ-10 був знижений (11,1±0,6 в порівнянні з 19,9±2,7 пг/мл). Продемонстровано високий рівень цих цитокінів в сечі - перевищення в 10 (ТФР-в) та 4 (ІЛ-4) рази, що можна використовувати для неінвазивного обстеження з метою додаткового уявлення про ступінь запалення під час діагностики та спостереження за динамікою його перебігу в процесі лікування.

Особливий інтерес мають дослідження ТФР-в - поліфункціонального цитокіну, який бере участь у регуляції процесів проліферації, диференціації, міграції та апоптозу. Отримані нами дані дозволяють вважати високу активність клітин по продукції ТФР-в у хворих на ХрПН негативним фактором, що може призводити до пригнічення імунної відповіді. Крім того, він може бути чинником проліферації сполученої тканини та фіброзу нирок, ушкоджених запальним процесом, а це може погіршувати їх функціонування та прискорювати розвиток хронічної ниркової недостатності.

Цитокіни впливають на процес запалення і місцеву деструктивну реакцію, і важливу роль при цьому грають механізми міжкілтинної кооперації, які забезпечують, в тому числі, молекули адгезії. Досліження показали, що у хворих на ХрПН експресія ICAM в 1,7 рази перевищує норму (27,35±1,31 проти 16,78±0,85%, р<0,001), що свідчить про активацію клітин імунної системи та готовність здійснювати міжклітинну кооперацію. З іншого боку, тривалий активований стан клітин, виражений в тому числі, високою експресією та, відповідно, концентрацією в сироватці IСАМ-1, несе в собі загрозу развитку різних ускладнень, пов'язаних як із порушенням компенсаторних можливостей клітин, так і з більш системними ураженнями.

Представляють інтерес отримані дані щодо високого рівня у пацієнтів лімфоцитів, які експресують проапоптотичні маркери CD95 - 28,27±1,42 проти 11,1±1,07% у здорових (р<0,001). Тобто, продемонстровано високий рівень готовності клітин до апоптозу у хворих з ХрПН на тлі підвищення продукції клітинами in vitro і високого рівня в крові таких цитокінів як ФНП-б і ТФР-в. Вважаємо, що в той час як активація лімфоцитів і висока продукція ФНП-б на фоні хронічного запалення являються факторами ризику апоптозу, високий рівень в сироватці крові протизапального цитокіну ТФР-в, що корелює з експресією CD95, може запобігати підвищеному апоптозу імунокомпетентних клітин. Не можна виключити, що і підвищення експресії адгезивних молекул (ICAM-1) у хворих може здійснювати антиапоптотичну дію [Потапнєв М. П., 2002].

Незважаючи на численні тривалі дослідження хворих на ІСС, до останнього часу не встановлено єдиного підходу до діагностичної тактики. Останнім частом збільшилась у 2,5 рази кількість латентного перебігу хвороби та стало надзвичайно складно як виявити хронічну інфекцію, так і діагностувати - чи це запальний процес сечового міхура (цистит), або клініко-лабораторні дані ураження нирок без циститу (пієлонефрит), у ряді випадків мають місце обидва процеси. При наявності насьогодні великої кількості сучасних антибактеріальних препаратів залишається проблема лікування хворих на хронічний цистит (ХЦ) та ХрПН, і від правильного топічного діагнозу залежать особливості лікувальної тактики і, відповідно, ефективність терапії. Тому розмежування інфекції сечовивідних шляхів та нирок є необхідним елементом діагностики, і пошук додаткових маркерів для діагностики є актуальним.

Порівняння показників стандартного імунітету у хворих на хронічний пієлонефрит і цистит виявило, що, на відміну від хворих з циститом, при пієлонефриті достовірно знижений рівень CD4+- та підвищений - CD22+- лімфоцитів і ІК. Привернули увагу показники рівня ФНП-б у хворих на хронічний цистит, які були майже вдвічі вищими, ніж у хворих з наявністю хронічного рецидивуючого пієлонефриту - відповідно, 99,6±6,1 та 43,5±3,0 пг/мл в крові і 4,2±1,4 та 1,6±0,56 в сечі (р<0,001), інші показники рівнів цитокінів в крові та сечі, хоча і відрізнялися від норми, але не мали достовірної різниці при порівнянні груп.

Для нашого уявлення про як імунопатогенез сечових інфекцій, так і особливості у разі різної топіки запального процесу (нирки/сечовий міхур) досліджували в сироватці крові та сечі рівні секреторних лейкоцитарних інгібіторів протеіназ (SLIPI) у 40 хворих з ІСС, контрольну групу складали 10 здорових донорів. Виявлено підвищення рівня SLIPI у хворих на запальні захворювання сечової системи в порівнянні з нормою - середні показники в сироватці підвищувались в 2 рази, а в сечі в 5 разів відносно норми.

Аналізували показники при порівнянні 3 груп (гр.): 1 гр. - 20 пацієнтів з хронічним пієлонефритом, 2 гр. - 10 з хронічним циститом, 3 гр. - 10 з клініко-лабораторними ознаками гострого пієлонефриту (або загострення ХрПН). При загостренні пієлонефриту виявлено найбільш високий рівень SLPI в крові (3223±410 пг/мл), який достовірно відрізнявся від норми (1181±76 пг/мл) (р<0,001) і показників у пацієнтів інших груп.

При наявності хронічного циститу рівень SLPI в крові (2052±316 пг/мл) не відрізнявся від групи з хронічним пієлонефритом (2240±178 пг/мл) (р>0,05), однак, у цих хворих відмічений їх найбільший рівень в сечі (4171±225 в порівнянні з 1857±203 пг/мл) (Р<0,05). Індивідуальний аналіз підтвердив, що топічну діагностику при хронічних інфекціях сечової системи можна підтверджувати, при наявності інших клініко-лабораторних даних, високим рівнем SLIPI в сечі (>3200 пг/мл) при циститах та високими показниками в сироватці крові (>4000 пг/мл) при загостренні хронічного пієлонефриту.

При мікробіологічному дослідженні хворих на хронічний пієлонефрит виявлені бактерії та молікути різних груп, і для уявлення про можливу кореляцію між характеристикою збудників запального процесу та станом імунітету проведений аналіз показників в різних групах. До таких досліджень спонукали деякі публікації про підвищення рівнів деяких цитокінів (ІЛ-1, -4, г-ІФ) у здорових донорів, якщо вони були безсимптомними носіями умовно-патогенної та патогенної мікрофлори [Кузнецов В. Ф., 2003; Рябичева Т. Г., 2005].

Для аналізу пацієнти були поділені на 6 груп залежно від етіологічних чинників, і виявлені деякі особливості імунітету: у пацієнтів з ХрПН, в сечі яких виявляли діагностично значущу кількість E. coli, на відміну від інших груп, не було змін рівня CD22+-клітин та ІК, а продукція ІЛ-8 (47,20±4,18 в порівнянні з 10,25±0,75 пг/мл в нормі, р<0,001) та рівень його в сечі (8,6±0,25 та 0,23±0,01 пг/мл) були найбільш високими; співвідношення CD4/CD8 достовірно нижче, ніж у здорових донорів (1,66±0,05) та хворих з іншими збудниками, при наявності уреаплазми (1,30±0,03) та St. Faecalis (1,22±0,06) (р<0,05). Рівень ІЛ-6 в сечі, а також продукція ІЛ-1 клітинами у хворих на ХрПН з діагностичним рівнем Ат до ЦМВ та ВПГ (40,07±4,00 пг/мл), уреаплазмозом та хламідіозом (45,12±2,90) нижче, ніж при наявності бактеріальної інфекції E.coli (60,08±5,52 пг/мл), Strept Faec. (67,72±7,20 пг/мл) (р<0,05). Звертає увагу найменш виражене підвищення рівню ІЛ-4 в сечі у хворих з наявністю St. Faecalis (3,47±0,79 пг/мл).

У хворих на ХрПН з наявністю інфікування хламідіями відмічено зниження спонтанної (15,90±0,90 в порівнянні з 26,06±0,9 пг/мл) та індукованої (24,00±2,0 в порівнянні з 67,44±6,0 пг/мл) продукції г-ІФ, найбільш низький його рівень в сечі серед усіх 6 груп у хворих з наявністю в крові Ат до вірусів (ЦМВ, ВПГ). Тобто, хворі на ХрПН з наявністю хламідій, діагностичного титру Ат до ЦМВ, ВПГ потребують стимуляції інтерферонової ланки, а результати щодо кількості лімфоцитів з рецепторами до -ІФ (СД119+) дозволяють передбачати, що імунна система у хворих спроможна відповідати на нього.

Визначали клініко-мікробіологічні (60 хворих) та імунологічні (25 хворих) ефекти Протефлазіду (контрольні групи, відповідно, 90 та 20 пацієнтів) у хворих на хронічний неускладнений пієлонефрит, в крові яких виявлено діагностичне підвищення титрів антитіл (IgG) до Herpes simplex virus, Cytomegalovirus, Toxoplasma gondii та/або Сhlamydia trachomatis. Пацієнти на фоні антибактеріальної терапії (фторхінолони, цефалоспорини, сульфаніламіди, аміноглікозиди, один з яких використовували згідно до встановленої чутливості виявлених збудників) (1 гр) додатково внутрішньо застосовували Протефлазід (2 гр) 3 рази на день у дозі на 1-й тиждень лікування по 5 крапель, на 2 - 3-й - по 10 крапель, на 4-й - по 8 крапель, що призводило до позитивної динаміки клінічного стану і функціональної активності імунокомпетентних клітин по продукції медіаторів і стану антиоксидантної системи організму.

Так, клінічне обстеження продемонструвало, шо після курсу лікування хворі на ХрПН досліджуваної групи скарг на дизурію, ніктурію та часте сечовипускання не мали на відміну від контрольної групи, в якій у 20% жінок ці скарги зберігалися. Впродовж року у 30% хворих контрольної групи був рецидив захворювання, а у жінок, що отримували Протефлазід - у 16% (р<0,05). У загальноприйнятих аналізах сечі та крові різниці між групами не встановлено.

Аналіз частоти ерадикації класичних бактерій, C. trachomatis та молікутів встановив достовірну ефективність лікування в обох групах хворих (р<0,001 для всіх збудників). Проте після етіотропного лікування з використанням Протефлазіду ерадикацію мікроорганізмів як в сечі, так і в зішкрябах з уретри та цервікального каналу досягнуто у всіх хворих, тоді як в групі порівняння U. urealyticum не вдалося видалити у 10% жінок (р=0,04). Частота визначення діагностично-значущих титрів Ig G до Herpes simplex virus мала тенденцію до зменшення в обох групах жінок, але у хворих основної групи частота визначення була достовірно меншою (р<0,05). Тобто використання Протефлазіду сприяло елімінації Herpes simplex virus та U. urealyticum.

Клінічне одужання супроводжувалось достовірним зниженням рівня ЕТ в крові від 0,054±0,005 до 0,038±0,002 пг/мл (р<0,05) (хоча показники і не досягли норми 0,028±0,001 од.опт.щ., р<0,05), що може вказувати на ерадикацію збудників процесу та зниження інтоксикації.

Дослідження цитокінової ланки показали, що підвищена більш ніж в 3 рази продукція ІЛ-8 після лікування достовірно знижалася в групі хворих, що приймали Протефлазід, від 38±2,3 до 28,8±3,1 пкг/мл (р<0,05); рівень в сечі зменшився в 2 рази (р<0,05), в групі порівняння достовірних відмінностей не встановлено. Після терапії відбувалося зниження в обох групах хворих спонтанної продукції г-ІФ, яке ми розцінюємо як наслідок впливу антибіотикотерапії, але використання Протефлазіду сприяло меншому зниженню продукції цього противірусного цитокіну, що є позитиним ефектом. Важливим ефектом Протефлазіду можна вважати більш низький після терапії рівень цього лімфокіну (2,01±0,14) в сечі, в порівнянні з контрольною групою (3,8±0,4 пг/мл, р<0,05), що вказує на нормалізацію процесу запалення в сечовій системі.

Лікування за допомогою Протефлазіду сприяло зниженню продукції ТФР-в від 36,8±2,6 до 27,2±2,2 пг/мл (р<0,05), тоді як в контрольній групі не відбувалось достовірних змін і продукція цього ростового фактору залишалась високою - 35,0±1,2 пг/мл (р>0,05).

Дослідження SLPI не виявили достовірної динаміки як після традиційної терапії, так і відразу після використання Протефлазіду, але через 1 рік після лікування рівень SLPI в крові пацієнтів, що приймали Протефлазід, достовірно знижався і не відрізнявся від норми (1260±101 в порівнянні з 1122±76 пг/мл, р>0,05).

Застосування Протефлазіду позитивно впливало і на системи перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту - сприяло нормалізації показників вмісту трансферину (у 66% хворих) та малонового діальдегіду (у 70% хворих) в сироватці крові (р<0,05). Показник вмісту церулоплазміну змінювався позитивно у 50% хворих.

Таким чином, доповнення антибактеріальної терапії препаратом Протефлазід призводить до позитивних клініко-імунологічних ефектів з нормалізацією факторів міжклітинної кооперації імунної системи та більш ефективної ерадикації бактеріальних та вірусних збудників.

Отримані результати дозволили визначити особливості важливих факторів міжклітинної взаємодії імунної системи у хворих на хронічний пієлонефрит, а також вважати використання Протефлазіду в комплексній схемі антибіотикотерапії доцільним та необхідним для покращення результатів лікування, запобігання рецидивуванню та подальшому прогресуванню запального процесу і нефросклерозу.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуального для медицини, зокрема, імунології, розкриття механізмів етіопатогенезу хронічного пієлонефриту на основі вивчення клітинного, гуморального імунітету і факторів міжклітинної кооперації імунної системи та визначення клініко-імунологічних ефектів Протефлазіду у пацієнтів.

1. У хворих на хронічний пієлонефрит (ХрПН) спостерігається зниження рівня Т-хелперів/індукторів (СD4+), СD4+/СD8+, підвищення рівня В-лімфоцитів (СD22+), а також імунних комплексів і імуноглобуліну М в сироватці крові; аналіз імунограм залежно від спектру збудників захворювання показав, що у пацієнтів з E.coli (моно або мікст зі St. faecalis), не було змін рівня CD22+-клітин та ІК, нормальним останній показник був також у хворих з U. Urealyticum.

2. У хворих на ХрПН виявлено підвищення спонтанної та індукованої продукції, рівня в сироватці крові і сечі пацієнтів прозапальних цитокінів ІЛ-1, -8, ФНП-б. У хворих на вірусну інфекцію (діагностичний рівень Ат до ЦМВ та ВПГ), уреаплазмоз та хламідіоз активність клітин по продукції ІЛ-1 та рівень ІЛ-6 в сечі нижче, ніж при наявності бактеріальної інфекції (E. coli, St. Faecalis). Максимальною є активність клітин по продукції ІЛ-8 та рівень його в сечі у хворих з наявністю E. coli як моно- або мікст-інфекції.

3. Спонтанна продукція прозапального г-ІФ у хворих на ХрПН не відрізняється від норми, але мітоген-індукована нижче, ніж у здорових донорів, рівень в сироватці та сечі достовірно перевищує норму; найбільш низька продукція г-ІФ у випадках наявності Ch. trachomatis, а рівень в сечі - у хворих, які мають в крові Ат до Herpes simplex virus, Cytomegalovirus та Toxoplasma gondii, що свідчить про доцільність корекції інтерферонової ланки при діагностуванні хламідійної інфекції і Ат до вірусів, а високий рівень лімфоцитів з рецепторами до г-ІФ (СD119+) дозволяє вважати імунну систему пацієнтів спроможною на відповідь.

4. У хворих виявлено підвищення продукції протизапальних цитокінів ІЛ-4, ТФР-в, їх рівнів в сироватці та сечі, а також ІЛ-10 в сечі; дослідження етіологічних особливостей показало найбільш низьку, в порівнянні з іншими групами, продукцію ІЛ-4 у хворих з наявністю St. Faecalis в сечі, достовірної різниці між іншими показниками не було.

5. Виявлена висока готовність клітин пацієнтів з ХрПН до апоптозу, за даними кількості CD95+-лімфоцитів, на фоні підвищення експресії молекул адгезії - числа CD54+-лімфоцитів, а також високого рівню ТФР-в, які можуть здійснювати антиапоптотичну дію.

6. Не виявлено різниці між хронічним пієлонефритом та циститом за показниками цитокінової ланки та рівнів Ат до ЕТ, IgE (за винятком більш високого рівню ФНП-б при циститах). Дослідження SLPI, рівень яких в крові та сечі при ХрПН достовірно вище за норму, дозволяють підвищення в сироватці >4000 пг/мл вважати додатковим маркером діагностики гострого/загострення хронічного пієлонефриту, а високий показник в сечі (>3200 пг/мл) - циститу.

7. Використання Протефлазіду на фоні антибіотикотерапії у хворих на ХрПН призводило до зниження продукції ІЛ-8, ТФР-в, рівнів Ат до ЕТ в крові і прозапальних цитокінів ІЛ-8 та г-ІФ в сечі, позитивному впливу на ПОЛ-АОЗ (МДА та ТР); нормальна до того продукція г-ІФ (25,1±1,4 пг/мл) після лікування знижувалась, але в досліджуваній групі цей показник був достовірно вище, ніж в контрольній (18,1±0,6 та 14,4±1,5 пг/мл, р=0,02).

8. Дослідження SLPI не виявили достовірної динаміки після як традиційної терапії, так при використанні Протефлазіду, але через 1 рік після лікування рівень SLPI в крові пацієнтів другої групи достовірно знижувався і не відрізнявся від норми (1260±101 в порівнянні з 1122±76 пг/мл, р>0,05).

9. Особливості етіопатогенезу хронічного пієлонефриту, клініко-мікробіологічні та імунологічні ефекти Протефлазіду дозволяють вважати доцільним його використання у хворих на ХрПН, особливо у разі діагностичного підвищення титрів антитіл до Herpes simplex virus, Cytomegalovirus, C. trachomatis або Toxoplasma gondii, що забезпечує зменшення частоти рецидивів та попереджує погіршення функції нирок.

Практичні рекомендації

1. Дослідження секреторних інгібіторів лейкоцитарних протеаз в крові та сечі як маркерів запалення є доцільним для діагностики наявності інфекцій сечової системи і підтвердження топічного діагнозу - підвищення рівня SLPI в сироватці крові до 4000 пг/мл і більше асоціює з гострим чи загостренням хронічного пієлонефриту, а в сечі вище 3200 пг/мл - з циститом.

2. Хворим на хронічний неускладнений пієлонефрит, особливо у разі наявності U. Urealyticum, C. trachomatis та діагностичного підвищення в крові титрів антитіл (IgG) до вірусів (Herpes simplex virus, Cytomegalovirus або Toxoplasma gondii), рекомендується додатково до антибактеріальної терапії призначати Протефлазід за наступною схемою: 1-й тиждень по 5 крапель (0,2 мл), на 2-3-й - по 10 крапель (0,4 мл), на 4-й - по 8 крапель (0,3 мл) тричі на день, що призводить до більш швидкого покращення стану хворих та ефективної елімінації збудників, зниженню числа рецидивів протягом 1-3 років.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Степанова Н. М. Продукція цитокінів у хворих на хронічний пієлонефрит, в комплексній терапії яких використовували протефлазід / Н. М. Степанова, В. Є. Дріянська, А. В. Руденко, Є. В. Сидоренко, Г. М. Драннік // Імунологія та алергологія. - 2006. - № 4. - С. 48-50. (Автором проведений відбір хворих для обстеження, визначення продукції цитокінів, аналіз динаміки показників).

2. Дріянська В. Є. Стан імунітету у хворих на хронічні інфекції сечової системи / В. Є. Дріянська, Г. Г. Драннік, Н. М. Степанова, Н. А. Калініна., Є. В. Сидоренко, О. П. Петрина, О. Д. Нікітін // Український журнал нефрології та діалізу. - 2007. - № 2 (14). - С. 13-18. (Проведений аналіз імунограм та надана характеристика особливостей імунітету у хворих на хронічний пієлонефрит).

3. Дріянська В. Є. Рівень CD95+-клітин та особливості продукції ФНП-б і ТФР-в у хворих на хронічний пієлонефрит / В. Є. Дріянська, Є. В. Сидоренко, Н. М. Степанова, Г. Г. Драннік, В. Й. Фесенкова, Н. А. Калініна, Г. М. Драннік / Імунологія та алергологія. - 2007. - № 3. - С. 56-59. (Визначена продукція цитокінів, проведений аналіз їх особливостей та кореляцій, написана стаття).

4. Сидоренко Є. В. Вплив протефлазиду на продукцію цитокінів та систему ПОЛ-АОЗ у хворих на хронічний пієлонефрит / Є. В. Сидоренко, В. Є. Дріянська, Н. М. Степанова, А. В. Руденко, В. Т. Кругліков, Л. Я. Мігаль, Л. В. Король, Г. Г. Нікуліна, О. В. Стрєбкова, Г. М. Драннік // Сімейна медицина. - 2007. - № 4. - С. 29-33. (Проведений аналіз динаміки цитокінів під впливом терапії у пацієнтів, написана частина статті).

5. Драннік Г. М. Гетерогенність імунних порушень при хронічних запальних захворюваннях нирок та можливості цілеспрямованої корекції / Г. М. Драннік, В. Є. Дріянська, Г. Г. Драннік, Н. М. Степанова, Т. В. Порошина, Є. В. Сидоренко // Актуальні проблеми нефрології: зб. наук. праць / за ред. Т. Д. Никули / Міністерство охорони здоров»я України; Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця. - К. : Задруга, 2008. - Вип. 14. - С. 46-55. (Визначені показники цитокінової ланки, проведений статистичний аналіз).

6. Сидоренко Є. В. Стан імунітету у хворих на гострий та хронічний пієлонефит / Є. В. Сидоренко, Г. М. Драннік, В. Є. Дріянська, С. П. Пасєчніков, Ф. З. Гайсенюк, О. В. Лавренчук, Н. М. Степанова, О. П. Петрина, О. Д. Нікітін // Імунологія та алергологія. - 2008. - № 4. - С. 50-54. (Дослідження та аналіз стану імунітету у хворих на хронічний пієлонефрит).

7. Колесник М. О. Показники імунітету як маркери топічної діагностики інфекцій сечової системи / М. О. Колесник, В. Є. Дріянська, Г. М. Драннік, Н. М. Степанова, Є. В. Сидоренко, Т. В. Порошина, Ф. З. Гайсенюк // Український журнал нефрології та діалізу. - 2008. - № 4 (20). - С. 30-34. (Дослідження цитокінів, Ат до ендотоксину, SLPI, написання частини статті).

8. Колесник М. О. Клініко-імунологічні та біохімічні ефекти протефлазіду у хворих на хронічні інфекції сечової системи / М. О. Колесник, Є. В. Сидоренко, В. Є. Дріянська, Г. М. Драннік, Н. М. Степанова, А. В. Руденко, Н. А. Калініна, Л. Я. Мігаль, Л. В. Король, Г. Г. Нікуліна // Проблеми екології та медицини. - 2008. - Том 12, № 5-6. - С. 21-26. (Імунологічні та статистичні дослідження, написання статті).

9. Дріянська В.Є., Драннік Г.М., Степанова Н.М., Сидоренко Є.В., Дріянська В.В., Калініна Н.А., Савченко В.С., Гайсенюк Ф.З. Прозапальні цитокіни у хворих на пієлонефрит з нормальною та порушеною функцією нирок, можливості імунокорекції // Імунологія та алергологія. - 2009. - № 2-3. - С. 113-119. (Визначення цитокінів, кореляція з клінічними даними, узагальнення даних, написання статті).

10. Пат. № 22359, UA, МПК²⁰⁰⁶ А61К 36/00, А61Р13/10. Спосіб лікуваня хворих на хронічний пієлонефрит / Степанова Н. М., Дріянська В. Є., Король Л. В., Руденко А. В., Калініна Н. А. Сидоренко Є. В. ; ІНАМНУ; № u 200611240, 25.10.2006; Опуб. 25.04.2007, Бюл. № 5. - 3 с. (Аналіз цитокінової ланки імунітету, клінічних ефектів в динаміці терапії різних груп хворих, оформлення заявки на винахід).

11. Дріянська В. Є. Особливості імунітету у хворих на інфекції сечової системи з рецидивуючим перебігом, обумовлені різними етіологічними чинниками / В. Є. Дріянська, Н. М. Степанова, А. В. Руденко, О. П. Петрина, В. В. Кологрімова, Н. М. Малашевська, В. Т. Кругліков, Є. В. Сидоренко // Імунологія та алергологія: тези допов. VII Міждисциплінарної науково-практичної конференції "Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика, лікування хламідіозу та TORCH-інфекцій", 20-21 грудня 2006 р., м. Київ. - 2006. - № 4. - С. 112.

12. Сидоренко Є.В. Особливості показників імунітету у хворих на хронічний ускладнений та неускладнений пієлонефрит / Є. В. Сидоренко, В. Є. Дріянська, Н. А. Калініна, О. П. Павленко, Н. М. Степанова, В. С. Савченко, В. В. Дріянська // Імунологія та алергологія: тези допов. II Національного конгресу з клінічної імунології «Сучасні досягнення клінічної імунології та алергології», 19-21 листопада 2007 р., м. Миргород. - 2007. - № 3. - С. 107.

13. Сидоренко Є. В. Особливості деяких факторів міжклітинної взаємодії - експресії CD95, CD54 і рівня цитокінів - у хворих на хронічні інфекції сечової системи / Є. В. Сидоренко, В. В. Дріянська, О. В. Лавренчук, Н. А. Калініна, В. С. Савченко, О. П. Петрина // Імунологія та алергологія: тези допов. X Української науково-практичної конференції з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації, 22-23 квітня 2008 р., Київ. - 2008. - № 2. - С. 126-127.