Екологічне виховання в молодших класах шкільних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Формування екологічних знань дітей

1.1 Педагогічні вимоги до екологічного виховання школярів

1.2 Сутність екологічного виховання

1.3 Мета і завдання виховання у молодших школярів екологічної культури

1.4 Екологічне виховання молодших школярів на уроках природознавства

Розділ 2. Методика формування екологічної культури

2.1 Основні методи екологічного виховання засобами природних традицій

2.2 Ігри як засіб екологічного виховання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…

Екологічна культура - культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.

Екологічна культура - складова частина світової культури, якій властиве глибоке і загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті і майбутньому розвитку людства. Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з дитинства, одночасно з засвоєння положень загальної культури.

Школа покликана виховувати школярів у дусі любові до рідної природи, охорони навколишнього середовища.

Початкова школа - початкова ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань.

Дитина приходить до 1 класу. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Тому завдання вчителя - сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити молоде покоління жити за законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної людини.

Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості психічною інформацією, яку діти неспроможні належним чином сприйняти.

В.О. Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла.

Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.

Екологічна культура молодшого школяра охоплює:

· знання про взаємозв'язки в природі та усвідомлення людини як її частини;

· розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

· уміння і навички позитивного впливу на природу;

· розуміння естетичної цінності природи;

· негативне ставлення до дітей, що завдають шкоди природному середовищу.

Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи.

Метою екологічної культури, виховання є формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього природного середовища.

Зміст навчально - виховної роботи в цьому напрямі полягає у розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи.

Успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам'яті дітей глибокий слід, обов'язково впливало б на почуття і свідомість.

Саме такий вплив справляють ігри, вікторини, екскурсії, народні прикмети, екологічні досліди, тому їх розглядають як важливу умову ефективного формування екологічної культури в учнів молодших класів.

екологічний культура виховання

Розділ 1. Формування екологічних знань дітей

1.1 Педагогічні вимоги до екологічного виховання школярів.

Успіх екологічного виховання великою мірою залежить від врахування ряду педагогічних вимог.

У вчених - педагогів поки що не склалося єдиної думки в питанні, які саме умови сприяють ефективному засвоєнню учнями екологічних знань та вихованню їх на основі екологічної культури. На думку педагогів, головною умовою успішного формування в учнів екологічної культури є вміння поєднання навчального матеріалу екологічного змісту із практичною діяльністю школярів у природному середовищі.

У психологічній та педагогічній літературі обґрунтовані загальні положення щодо процесів сприймання і засвоєння учнями знань, виховання дітей певного віку. Психологи відзначають, на різних етапах свого життя школярі по різному усвідомлюють і сприймають навколишнє. До того ж кожен учень володіє йому одному притаманними особливостями пізнавальної діяльності, емоційного життя, волі характеру, поведінки. Кожен школяр потребує індивідуального підходу на основі вивчення і врахування психологічних особливостей формування його особистості [4].

Тому для досягнення позитивних результатів в екологічній освіті і вихованні учнів важливо брати до уваги як і вікові, так і індивідуальні особливості, риси характеру, ставлення до навчання, потреби і здібності кожного школяра. Лише за цієї умови вчитель зможе забезпечити свідоме і повноцінне сприйняття дитиною навчального матеріалу, вибрати у неї правильне відношення до навколишнього середовища, сформувати екологічну культуру.

Початкова школа відкриває неабиякі можливості для цього, бо саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання.

Вивчення педагогічних умов екологічного виховання здійснюється на основі ознайомлення з теоретичними даними з наукових джерел, узагальнення передового педагогічного досвіду та власного досвіду роботи, це зокрема, такі вимоги:

· комплексний підхід до вивчення природи, з використанням міжпредметних зв'язків;

· врахування вікових, індивідуально-психологічних особливостей школярів;

· організація безпосередньої діяльності учнів по охороні та поліпшенню природного середовища своєї місцевості під час навчальної та суспільно-корисної праці;

· вибір оптимальних норм, методів і прийомів екологічного виховання;

· вплив вчителів на вихованців власним прикладом бережливого, дбайливого ставлення до навколишнього середовища;

· єдність дій усього педагогічного колективу школи в екологічному вихованню учнів.

Таким чином, екологічне виховання учнів молодших класів має ряд специфічних особливостей, а його розвиток повинен відповідати комплексу педагогічних вимог.

1.2 Сутність екологічного виховання

Екологічне виховання - складова частина морального виховання. Тому під екологічним вихованням розуміється єдність екологічної свідомості та поведінки, гармонійного з природою. На формування екологічної свідомості впливають екологічні знання і переконання. Екологічні уявлення формуються у молодших школярів в першу чергу на уроках природознавства Знання, приведені до переконання, формують екологічну свідомість.

Екологічне поведінка складається з окремих вчинків (сукупність станів, конкретних дій, умінь і навичок) і відношення людини до вчинків, на які впливають цілі і мотиви особистості (мотиви у своєму розвитку проходять такі етапи: виникнення, насичення змістом, задоволення) [8].

По суті екологічного виховання є дві сторони: перша - екологічну свідомість, друга - екологічне поведінку, в цій роботі розглянуто тільки формування екологічної свідомості. А екологічне поведінка формується з роками і не стільки на урок, скільки у позакласної та позашкільної діяльності. Таким чином, визначаючи сутність екологічного виховання, виділяють, по-перше: особливості цього процесу:

1) ступінчастий характер:

а) формування екологічних уявлень;

б) розвиток екологічної свідомості та почуттів;

в) формування переконань в необхідності екологічної діяльності;

г) вироблення навичок і звичок поведінки в природі;

д) подолання в характері учнів споживчого ставлення до природи;

2) тривалість;

3) складність;

4) стрибкоподібність;

5) активність;

по-друге: величезне значення психологічного аспекту, який включає в себе:

1) розвиток екологічної свідомості;

2) формування відповідних (природосообразно) потребнстей, мотивів і установок особистості;

3) вироблення моральних, естетичних почуттів, навичок і звичок;

4) виховання стійкої волі;

5) формування значущих цілей екологічної діяльності.

Тому формування екологічної свідомості і поведінки в єдності необхідно починати з молодшого шкільного віку.

1.3 Мета і завдання виховання у молодших школярів екологічної культури

Створення нового ставлення людини до природи - задача не тільки соціально-економічна і технічна, але й моральна. Вона випливає з необхідності виховувати екологічну культуру, формувати нове ставлення до природи, засноване на нерозривному зв'язку людини з природою. Одним із засобів вирішення даного завдання стає екологічне виховання, де під вихованням у широкому сенсі слова розуміється освіту, розвиток, виховання (у вузькому сенсі слова).

Мета екологічного виховання - формування відповідального ставлення до навколишнього середовища, що будується на базі екологічної свідомості. Це передбачає дотримання моральних і правових принципів природокористування та пропаганду ідей його оптимізації, активну діяльність з вивчення та охорони природи своєї місцевості [5].

Сама природа розуміється не тільки як зовнішня по відношенню до людини середовище - вона включає в себе людину.

Ставлення до природи тісно пов'язане з сімейними, громадськими, виробничими, міжособистісними відносинами людини, охоплює всі сфери свідомості: наукову, політичну, ідеологічну, художню, моральну, естетичну, правову.

Відповідальне ставлення до природи - складна характеристика особистості. Вона означає розуміння законів природи, що визначають життя людини, виявляється в дотриманні моральних і правових принципів природокористування, у активної творчої діяльності з вивчення й охорони середовища, пропаганді ідей правильного природокористування, у боротьбі з усім, що згубно відбивається на навколишній природі.

Умовою такого навчання і виховання виступає організація взаємозалежної наукової, моральної, правової, естетичної та практичної діяльності учнів, спрямованої на вивчення і поліпшення відносин між природою і людиною. Критерієм сформованості відповідального ставлення до навколишнього середовища є моральна турбота про майбутні покоління.

Мета екологічного виховання досягається у міру рішення в єдності наступних завдань:

освітніх - формування системи знань про екологічні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення;

виховних - формування мотивів, потреб і навичок екологічно доцільної поведінки і діяльності, здорового способу життя;

розвиваючих - розвиток системи інтелектуальних та практичних вмінь з вивчення, оцінки стану і поліпшення навколишнього середовища своєї місцевості; розвиток прагнення до активної діяльності з охорони навколишнього середовища: інтелектуального (здатності до аналізу екологічних ситуацій), емоційного (відношення до природи як до універсальної цінності), морального (волі і наполегливості, відповідальності). Потрібні конкретні вимоги, що охоплюють ціннісні орієнтації, знання та вміння на базовому рівні екологічної освіти. Цьому сприяє певний зміст, засноване на інтеграції областей знання: соціальної екології (людина розглядається єдиним свідомим компонентом всіх екосистем); екології людини (науки про системні зв'язки людини з навколишнім середовищем) [10].

Зміст екологічного виховання включає в себе систему норм (заборон і розпоряджень), які випливають з ціннісних орієнтацій, принципово відрізняються від пануючих.

З традиційної точки зору світ існує для людини, яка виступає мірою всіх речей, мірою ж природи є її корисність. Звідси споживацьке ставлення до природи.

На противагу нова система цінностей виходить з розуміння унікальності і самоцінності природи. При цьому людина розглядається як частина природи, а при характеристиці природи підкреслюється її багатостороння цінність для людини.

Виявляється міждисциплінарний склад змісту екологічного виховання, яке можна згрупувати в чотири компоненти - науковий, ціннісний, нормативний та діяльнісний.

Науковий - провідні ідеї, теорії та концепції, що характеризують здоров'я людини і природне середовище її проживання; походження, еволюцію і організацію природних систем як об'єктів використання й охорони. Ціннісний - екологічні орієнтації людини на різних етапах історії суспільства; цілі, ідеали, ідеї, що характеризують людину і природу як універсальні цінності; поняття економічної оцінки навколишнього середовища, шкоди, що завдається їй, витрат, необхідних на її відновлення і запобігання шкоди. Нормативний - система моральних і правових принципів, норм і правил, приписів і заборон екологічного характеру.

Критерієм ефективності екологічного виховання та освіти можуть служити як система знань на глобальному, регіональному, локальному рівнях, так і реальне поліпшення навколишнього середовища своєї місцевості, досягнута зусиллями школярів.

1.4 Екологічне виховання молодших школярів на уроках природознавства

Як відомо, виховання в широкому значенні слова - це процес і результат розвитку особистості під впливом цілеспрямованого навчання і виховання. Навчання ж - це процес взаємодії вчителя і учня, в ході якого здійснюється освіта людини.

На уроці вирішуються три завдання: освітня, виховна та розвиваюча. Тому урок дає більше можливості для виховання у молодших школярів нового ставлення до природи, заснованого на гуманізм.

Щоб екологічне виховання не було безпідставні, обов'язково потрібно формування екологічної свідомості. Екологічно освічена особистість, знаючи якої шкоди природі приносять ті чи інші дії, формує своє ставлення до цих дій і вирішує для себе питання про їх правомірність. Якщо людина екологічно освічений, то норми і правила екологічної поведінки будуть мати під собою тверде підґрунтя і стануть переконаннями цієї людини [7].

Виходячи з цього, постає питання: у чому сутність екологічної освіти в початкових класах і які поняття доступні для сприйняття молодших школярів? У дослідженнях психологів і педагогів виявлено, що вже у старших дошкільнят можуть бути сформовані узагальнені уявлення про навколишній світ, про зв'язки між предметами і явищами в природі. Ці уявлення успішно розвиваються у учнів у курсі "Ознайомлення з навколишнім світом" (1 клас). Однак найбільш повний розвиток вони, звичайно, повинні одержувати в курсі "Природознавство".

Які ж екологічні зв'язку встановлюються на уроках даного курсу? Тут, на доступному учням рівні, розглядаються зв'язки між неживою і живою природою, між різними компонентами живої природи (рослинами, тваринами), між природою і людиною. Через пізнання даних зв'язків і відносин учні вивчають навколишній світ і в цьому їм також допомагають екологічні зв'язку. Їх вивчення дозволяє школярам придбати основи діалектико-матеріалістичного світогляду, сприяє розвитку логічного мислення, пам'яті, уяви, мови.

Постійна увага вчителя до розкриття екологічних зв'язків значно підвищує інтерес учнів до предмета. При описовому ж вивченні курсу інтерес у школярів поступово знижується, це відбувається неминуче, навіть у тому випадку, якщо вчитель привертає цікаві факти, загадки, прислів'я і т.д., оскільки теоретичний рівень матеріалу залишається, по суті, незмінним. Якщо ж при вивченні природознавства розкриваються різноманітні і досить складні зв'язки, що існують в природі, теоретичний рівень матеріалу підвищується, пізнавальні завдання, поставлені перед учнем, ускладнюються і це сприяє розвитку інтересу.

Вивчення екологічних зв'язків, сприяє підвищенню екологічної культури школярів, виховання відповідального ставлення до природи. Без знання екологічних зв'язків важко уявити можливі наслідки втручання людини у природні процеси. Без цього неможливо повноцінне екологічне виховання школярів.

У курсі природознавства можна виділити три рівні вивчення природи. Перший рівень: об'єкти природи розглядаються в їх окремо, без акцентування уваги нас зв'язки між ними. Це важливий рівень, без якого вивчення наступних рівнів буде складно, але їм не можна обмежуватися.

Другий рівень: об'єкти природи розглядаються в їх взаємного зв'язку. Наприклад, вивчається, чим харчуються різні тварини, будуються ланцюга харчування.

Третій рівень: розглядаються вже не просто предмети природи, а процеси. На попередніх рівнях вивчалися предмети, а на цьому зміни, які з ними відбуваються. Які природні зміни нас цікавлять в природі перш за все? По-перше: сезонні - в їх основі лежить дія природних факторів, по-друге: зміни, викликані діяльністю людини. Ці процеси виникають в природі завдяки факторам, які передаються по ланцюжку існуючих зв'язків. Третій рівень вивчення природи допомагає учням на основі екологічних знань пояснити явища природи, а в деяких випадках і передбачити їх.

Для повноцінного екологічного виховання необхідне вивчення природи на всіх трьох рівнях.

Розглянемо деякі зв'язки, що вивчаються на уроках природознавства. Зв'язки між неживою і живою природою полягають у тому, що повітря, вода, тепло, світло, мінеральні солі є умовами, необхідними для життя живих організмів, зміна в діях цих факторів певним чином впливає на організми. Зв'язок цей виражається і в пристосованості живих істот до середовища проживання. Наприклад, відомо, як яскраво виявляються здібності живих організмів до життя у воді. У організмів, що живуть в наземно-повітряному середовищі, простежується дуже цікава форма зв'язку з неживою природою: рух повітря - вітер служить засобом розповсюдження плодів і насіння цілого ряду рослин, а самі ці плоди і насіння має добре помітні пристосувальні ознаки.

Між неживою і живою природою існують зв'язку і зворотного характеру, коли живі організми впливають на навколишнє їх неживу середу. Наприклад, змінюють склад повітря. У лісі, завдяки рослинам, у грунті більше вологи, ніж на луках, у лісі інша температура, інша вологість повітря.

Грунт утворена взаємозв'язком неживої і живої природи з живими організмами. Вона займає як би проміжне положення між неживою і живою природою, служить сполучною ланкою між ними. Багато корисних копалини, які відносяться до неживої природи (вапняк, торф, кам'яне вугілля та інші) утворилися із залишків живих організмів. Екологічні зв'язку усередині живої природи теж дуже різноманітні. Зв'язок між різними рослинами найбільш помітно проявляються в непрямому вплив одних рослин на інші. Наприклад, дерева, змінюючи освітленість, вологість, температуру повітря під пологом лісу, створюють певні умови, сприятливі для одних рослин нижніх ярусів і несприятливі для інших. Так звані бур'яни в полі або городі, поглинають значну частину вологи, поживних речовин з грунту, затенени культурні рослини, впливаючи на їх ріст і розвиток, пригнічуючи їх.

Цікаві зв'язку між рослинами і тваринами. З одного боку, рослини служать тваринам їжею (харчова зв'язок); створюють середовище їх проживання (насичують повітря киснем); дають їм притулок, і служать матеріалом для побудови жител (наприклад, пташине гніздо). З іншого боку, тварини теж впливають на рослини. Наприклад, поширюють їх плоди та насіння, у зв'язку з чим у деяких плодів є спеціальні пристосування (насіння лопуха). Між тваринами різних видів особливо добре простежуються харчові зв'язку. Це відображено в поняттях "комахоїдні тварини", "хижі тварини". Цікаві зв'язку між тваринами одного виду, наприклад, розподіл гніздовий або мисливської території, турбота дорослих тварин про потомство.

Існують своєрідні зв'язку між грибами, рослинами і тваринами. Зростаючі в лісі гриби своєю підземною частиною грибницею зростаються з корінням дерев, чагарників, деяких трав. Завдяки цьому гриби отримують від рослин органічні поживні речовини, рослини від грибів - воду, з розчинними в ній мінеральними солями. Деякі тварини живляться грибами і лікуються ними. Ці види зв'язків між неживою і живою природою, між компонентами живої природи проявляються в лісі, на луках, у водоймі, завдяки чому останні стають не просто набором різних рослин і тварин, а природним спільнотою. Дуже велике значення має розкриття зв'язків між людиною і природою. Причому, людина розглядається як частина природи, вона існує усередині природи і невіддільний від неї.

Зв'язок між людиною і природою виявляється, перш за все, в тій різноманітної ролі, яку природа грає в матеріальному і духовному житті людей. Разом з тим вони проявляються і в зворотному впливі людини на природу, яке в свою чергу може бути позитивним (охорона природи) і негативним (забруднення повітря, води, знищення рослин, тварин та інше). Вплив людини на природу може бути прямим - збирання дикорослих рослин на букети, винищування тварин на полюванні; і непрямих - порушення середовищ існування живих організмів, тобто порушення того стану неживої або живої природи, яке для даних організмів необхідно: забруднення води в річці призводить до загибелі риби, вирубування старих дерев дуплистих веде до зменшення чисельності птахів, що живуть у дуплах і так далі.

Не існує однозначних рецептів з приводу того, які екологічні зв'язку, на якому уроці і як саме розглядати. Це може вирішити тільки вчитель, який працює у конкретному класі в умовах конкретного природного оточення. Важливо врахувати необхідність диференційованого підходу до учнів, підбору для них за?? Ані й різного ступеня складності.

Матеріал про екологічні зв'язки має бути обов'язковим елементом змісту як уроку вивчення нового матеріалу, так і узагальнюючого уроку. Отримуючи певну систему знань на уроках "Природознавство" і "Природознавство", учні також можуть засвоїти норми і правила екологічної поведінки в природі, оскільки через екологічна просвіта виховується відповідальне ставлення до природи.

Але норми і правила поведінки будуть погано засвоєні, якщо не будуть враховуватися умови екологічного виховання.

Перше найважливіша умова - екологічне виховання учнів повинно проводиться в системі, з використанням місцевого краєзнавчого матеріалу, з урахуванням наступності, поступового ускладнення і поглиблення окремих елементів від 1 до 3 класу.

Друге неодмінна умова - треба активно залучати молодших школярів у посильні для них практичні справи з охорони місцевих природних ресурсів. Таких справ дуже багато: це внутрішнє і зовнішнє озеленення школи, скверу, догляд за квітниками, шефство над лісовими ділянками там, де ліс знаходиться близько від школи, збір плодів і насіння лугових і деревинно-чагарникових рослин, збирання хмизу, охорона та підживлення птахів, шефство над пам'ятниками природи в ході вивчення рідного краю тощо. З усього сказаного раннє випливає, що виховання, засноване на розкритті конкретних екологічних зв'язків, допоможе учням засвоювати правила і норми поведінки в природі. Останні, в свою чергу, не будуть голослівними твердженнями, а будуть усвідомленими і осмисленими переконаннями кожного учня.

Розділ 2. Методика формування екологічної культури

2.1 Основні методи екологічного виховання засобами природних традицій

Народні традиції ставлення до природи широко використовуються як метод екологічного виховання особливо серед учнів молодших класів.

Основними методами екологічного виховання засобами народних традицій є наступні: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький методи.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції ставлення до природи за допомогою усного слова (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників (картин, схем, натуральних природних об'єктів), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд за тваринами у живому куточку тощо). При цьому діти слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію про природні об'єкти з раніше засвоєної і запам'ятовують [18].

Користуючись цим методом, доводимо до свідомості учні зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.

Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань, вчителю необхідно спрямувати діяльність школярів на неодноразове відтворення здобутих раніше знань про народні традиції ставлення до природи (репродуктивний метод). Приміром, вчитель називає народні прикмети про пори року, а учні пригадують подібні, вивчені раніше.

У рамках методу проблемного викладу, вчитель може ставити перед учнем проблему, сам її вирішувати, але при цьому показувати шлях вирішення в його суперечностях, розкривати хід думки. Цей метод дає можливість учителю показати учням зразки наукового знання природи, наукового вирішення проблем взаємозв'язку між неживою і живою природою, а учням - стежити за ходом думки, логікою доказу і засвоювати знання про цілісність природи.

Безпосереднім результатом проблемного викладу буде засвоєння способу і логіки вирішення даної проблеми або даного типу проблем, але ще без уміння застосувати їх самостійно.

Приміром, за допомогою цього методу вчитель може пояснити учням другого класу на уроці «нежива і жива природа» суть таких народних прикмет: «ластівки літають низько перед дощем», «риби вискакують з води і ловлять комах - на дощ». Учитель ставить перед учнями проблему: чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вискакують із води? Проблемний виклад учителю доцільно будувати на науковому матеріалі: перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються, стають важкими, і вони спускаються нижче до землі [16].

Комахами живляться птахи і риби. Тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити комах. Таким чином, вчитель переконує учнів у цілісності природи.

У рамках частково - пошуковою методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне виконання окремих кроків до пошуку знань про природні об'єкти. Наприклад, за допомогою цього методу у третьому класі на уроці: «Підсумки спостережень за неживою і живою природою та працею людей (весняний сезон) «вчитель може розібрати з учнями прислів'я: «Квітень - водою, травень - з травою».

Перед усім учителю слід звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих знань, життєвого досвіду. Діти мають висловлювати свої судження: чому ж, коли у квітні багато вологи, то у травні розкішні трави. Усі відповіді учнів учитель має узагальнити і зробити висновок про взаємозв'язки у природі, про залежність росту і розвитку рослин від атмосферних опадів.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну мету - навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями основних знань про природу при вивченні курсу " Ознайомлення з навколишнім світом» і «Природознавство», оволодіння рисами творчої діяльності, поступове зростання складності природознавчих проблем. Крім того, вчитель має контролювати хід роботи учнів, перевіряти підсумки роботи і організовувати їх обговорення. Приміром, використовуючи цей метод, шляхом спостережень можна звіритись з народними прикметами.

Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькі завдання потребують тривалого часу. Тому цей метод рекомендується вчителю використовувати переважно в позакласній роботі.

Класифікація методів екологічного виховання молодших школярів на уроках «Ознайомлення з навколишнім світом» і «Природознавство»:

· Пояснювально - ілюстративні: Бесіда. Пояснення. Відповідь.

· Репродуктивні: Завдання екологічного змісту.

· Спостереження за сезонними змінами у природі.

· Опорні схеми. Варіативні завдання.

· Проблемного викладу: Пояснення. Спостереження. Бесіда.

· Частково-пошукові: Загадки. Ребуси. Кросворди. Вікторини. Цікаві вправи. Фенологічні оповідання. Опірні схеми.

· Дослідницькі: Спостереження за сезонними змінами у природі. Перевірка народних прикмет про взаємозв'язки в природі шляхом спостережень. Проблемні завдання.

Наприклад: 1 клас.

Тема: Пори року. Зима. 3год.

Зміст занять. Прихід зими. Зимуючі птахи. Як ми допомагаємо взимку птахам.

Народні загадки, прислів'я та приказки, прикмети при вивченні теми: «Зима».

Біле, а не цукор, м'яке, а не вата, без ніг, а йде (Сніг).

Сніг на полях, лід на річках, хуга гуляє, коли це буває? (Взимку).

Багато снігу - багато хліба.

Взимку земля відпочиває, аби влітку розцвісти.

Світлі стовпи біля сонця - на мороз.

Кішка в клубок - мороз на поріг.

Сніг падає великими сніжками - на потепління.

Ці методи екологічного виховання засобами народних традицій дають учням:

· елементарні екологічні знання;

· дохідливо пояснюють взаємозв'язки компонентів системи «людина - суспільство - природа»;

· можливість усвідомленого розуміння дітьми естетичної цінності природи;

· можливість досить легко і усвідомлено використовувати знання про народні традиції у власному ставленні до природи.

Розрізнення окремих методів екологічного виховання засобами народних традицій має важливе значення для розуміння і організації різних видів діяльності учнів. Проте це не означає, що в реальному навчальному процесі ці методи необхідно відокремлювати один від одного. Навпаки, їх доцільно реалізовувати в поєднанні, паралельно один одному.

2.2 Ігри як засіб екологічного виховання

Екологічне виховання молодших школярів має неодмінно поєднуватись з екологічною освітою. А його з успіхом можна здійснювати в такій формі навчання як ігрові. Гратися люблять, як відомо усі діти і, включаючи в урок ігрові моменти, можна зацікавити учнів предметом навіть самих пасивних. Використовуючи гру, ніякого відступу від програми не допускається, так як гра є тільки засобом досягнення тієї мети, тих завдань, що закладені в шкільній програмі та засоби підвищення ефективності навчання.

Для розвитку творчих здібностей школярів у ставленні екологічної культури учнів особливе місце займає саме ігрова діяльність.

Вона формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв'язку між навчанням і застосуванням знань на практиці [6].

Педагогічно правильно організована ігрова діяльність формує досвід, дає змогу досягти повного їх самовираження, активності і свободи дій, що розумно поєднуються з вимогами взаємної поваги, пізнання навколишнього середовища, відчуття краси природи та її гармонії, розвитком почуття любові й турботливого ставлення до її об'єктів.

Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку відповідають пізнавальні ігри. Головна їх особливість полягає в тому, що пізнавальні задачі приховані. Граючись, дитина не думає вчитись навчання тут відбувається саме собою. Захоплюють дітей ігри з картинками, загадками про рослини і тварини, ігри - вікторини «Що в лісі росте?», «Хто в лісі живе?», «Лісові орієнтири», «Квітковий годинник», аукціони знань на нескладну тему «Які рослини можна знайти в тарілці супу?», «Які дикорослі рослини і для чого може використати Робінзон у лісі?» і т. д.

Розв'язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприяють творчі сюжетно - рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-виховний ефект гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують знання про об'єкти гри, наближення її до реальної ситуації. Ігри в робінзонів, лісових жителів, мандрівників дають можливість кожній дитині прийти до власного вибору взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань.

Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на кожному етапі навчання. Для дітей молодшого віку основна мета гри полягає в оволодінні конкретними знаннями і правилами поведінки в природному середовищі.

Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище - словесні дидактичні ігри. Їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в природі, у формуванні позитивних рис. Особливості, які виявляються у ставленні до природи як до об'єкта постійної уваги й турботи.

Крім того з учнями молодших класів проводяться уроки-екскурсії, походи, експедиції, вони є не тільки заходами відпочинку, а мають глибоку й серйозну навчально-виховну природоохоронну спрямованість, містять в собі також ряд завдань з екології, що сприяють розвитку творчих здібностей дітей.

Оволодіння екологічними знаннями - важливий ланцюг у процесі навчання і виховання дітей. В. О. Сухомлинський наголошував, що процес пізнання навколишньої дійсності є незалежним емоційним стимулом думки. Для дитини молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково важливу роль. Результатом екологічного виховання мають стати розвинене емоційне сприйняття, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту об'єктів природи [20].

Створена грою творча наукова атмосфера задовольняє вікові потреби молодшого шкільного віку в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури. Таким чином, вміло використовуючи ігрові методи навчання на різних етапах уроку, можна сприяти стимулюванню пізнавального інтересу учнів.

Новизна змісту матеріалу, який вивчається, різноманітність форм опитування, перевірка знань і пояснювання нового матеріалу, емоційний тонус учнів, емоційність самого вчителя, взаємна підтримка вчителя і учнів, змагання і заохочення - всі ці фактори забезпечуються правильним використанням ігрового матеріалу на уроці.

Застосування екологічних дослідів для формування екологічної культури. Екологічна освіта та виховання школярів передбачає не тільки одержання учнями певної суми інформативного матеріалу про довкілля, вивчення властивостей предметів природи, явищ засвоєння правил поведінки в природі, а й встановлення зв'язків і взаємовідносин між предметами і явищами, тобто провідною ідеєю при вивченні природничого оточення повинна бути ідея єдності природи. Усвідомлення учнями цієї ідеї значною мірою забезпечується здійсненням систематичних цілеспрямованих спостережень у природі, особливо фенологічних. Не менш ефективним прийомом є постановка дослідів.

Навчальний дослід - це елементарний навчальний експеримент. Він є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних висновків, узагальнень, встановлення закономірностей або підтвердження вже засвоєних. З допомогою досліду відбувається глибше пізнання об'єктів природи. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо.

Специфіка досліду полягає в тому, що він допомагає отримати явище в «чистому вигляді «, а саме: уникнути впливу побічних факторів, досліджувати явище в різних умовах, припиняти дослідний процес на будь-якій стадії і повторювати необхідну кількість разів, вивчати більш ретельно, ділити його на окремі частини, виділяти те, що цікавить. Таким чином, досягається глибина дослідження суті явищ і законів природи, підвищується обґрунтованість висновків, які можуть бути зроблені на основі досліду.

Необхідність проведення дослідів у початкових класах зумовлена насамперед тим, що діти мають незначний чуттєвий досвід, а більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на його основі. Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним. Зокрема:

1. Ознаки і властивості, які безпосередньо чуттєво не сприймаються. Наприклад, скільки б діти не спостерігали за зразком корисної копалини, вони не зможуть визначити, міцна вона чи крихка, горить чи не горить, тоне у воді чи плаває. Для цього необхідно спробувати її розламати, підпалити, викинути у воду, тобто виконати досліди.

2. Причинно-наслідкові зв'язки між об'єктами та функціональні залежності між величинами, які їх характеризують. Наприклад, залежність об'єму рідини від нагрівання і охолодження, значення води, тепла, світла, повітря для життя рослини і т. ін.

У процесі навчання досліди необхідні і в тих випадках, коли явище у природі триває довго, і школярі не можуть спостерігати за ним від початку до кінця, або на певному уроці виникає потреба в детальному вивченні чи загостренні уваги дітей на частині такого явища [13].

Застосування екологічних дослідів має цілий ряд переваг для формування екологічної культури, оскільки передбачає:

· активну участь школярів у навчально-виховному процесі;

· нагромадження суми достовірних конкретно-образних уявлень про навколишнє середовище, фактичних знань, які є матеріалом для подальшого усвідомлення, узагальнення, систематизації, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, що існують в природі;

· усвідомлення, що предмети і явища природи можуть змінюватись, в тому числі під впливом діяльності людини і в кінцевому результаті - проявляється залежність комфортності, чи дискомфортності, існування людини в даному конкретному природному оточенні;

· виявлення факторів негативної дії на довкілля та пошуки шляхів їх усунення чи хоча б послаблення їх впливу.

Дослід може виступати прийомом у структурі інших методів, тобто за його допомогою розв'язується конкретне дидактичне підзавдання. Як прийом, дослід здебільшого використовується демонстраційно і служить джерелом емпіричного фактичного матеріалу або спонукає до актуалізації засвоєного змісту.

Застосування екологічного експерименту на уроках природознавства. Одним із напрямків екологічного виховання учнів, який ми застосовуємо у своїй роботі є екологічні досліди. На відміну від ігор вчителі рідко застосовують цю методику у своїй роботі. Очевидно це пов'язано з тим, що для реалізації дослідів потрібно принаймні невеликий обсяг реактивів та обладнання.

Наш досвід доводить високу ефективність екологічного виховання саме через екологічний експеримент. Останній здійснює сильний психоемоційний вплив на учнів і вони надовго запам'ятовують його результати. Нижче наводимо кілька дослідів, які використовуються при проведенні уроків природознавства у молодших класах Кийданецької ЗОШ І-ІІ ступенів.

Дослід 1.

Тема: забруднення води.

Мета: встановити, як реагують рослини на хімічне забруднення води.

Обладнання:

· Чашка Петрі - 2 шт.;

· Розчин, що має кислу реакцію;

· Розчин, що має лужну реакцію;

· Голубі та рожеві квіти або їх пелюстки (фіалка).

Місце проведення: клас.

Виконання досліду. У широку невисоку скляну посудину налити слабо-кислий розчин оцту і покласти туди голубі чи рожеві пелюстки квітки або цілу квітку. Через деякий час пелюстки стануть рожевими. В іншу посудину налити розчин харчової соди (лужний) і покласти в нього рожеві пелюстки, які через час стануть голубуватими.

Даний дослід побудований на властивостях пігменту антоціану (змінювати свій колір залежно від реакції клітинного соку).

Демонстрування цього досліду показало, що рослини не байдужі до чистоти дощової води, особливо, якщо в ній є хімічні забрудники. У слабо-кислому середовищі пігмент має рожевий колір, а в лужному-голубий. Саме антоціани надають забарвлення квітам (троянди, фіалки, жоржини тощо), плодам, брунькам, листкам. У листків вони зумовлюють різні відтінки осінніх барв.

Дослід 2.

Тема: кислотний дощ.

Мета: ознайомити учнів з причиною негативного впливу кислотних дощів на довкілля.

Обладнання:

· Вапно негашене (кам'яне);

· Піпетка;

· Оцет 9% або HCL;

· Чашка Петрі.

Місце проведення: клас.

Виконання досліду: У невисоку склянку (чашку Петрі) або пластмасову посудину покласти 4-5 шматочків кам'яного вапна розміром з лісовий горіх. Із піпетки нанести на них по кілька крапель 9% оцту, а краще соляної кислоти (з HCL може працювати тільки вчитель).

Діти спостерігатимуть активну реакцію вапна з кислотою: на камінчиках з'являться бульбашки - це виділяється вуглекислий газ (чути шипіння, бульбашки швидко лопаються), а потім вони побачать пісок, що утворився внаслідок руйнування каменя кислотою.

Учні часто чують про те, що влітку випадають кислотні дощі, які згубно діють на ряд сільськогосподарських рослин, особливо завдають шкоду овочевим культурам.

Утворення кислотних дощів пов'язано з двома явищами:

· кругообігом води в природі;

· надходження в атмосферу промислових і транспортних викидів (легкових автомобілів, автобусів та ін.).

Джерела забруднення легко встановити з чорного диму, що виходить з димарів чи вихлопних труб. Найважчі частинки цих викидів падають на землю, а легші - підхоплюються у вищі шари атмосфери, де взаємодіють з водяними краплинами у хмарах і випадають кислотним дощем і часто далеко від джерела забруднення.

Такі ж явища відбуваються і в ґрунті, тобто гірські породи руйнуються, звільняються мінерали, кількість їх збільшується, що вражає корені рослин, в тому числі дерев, і робить їх чутливими до інших факторів. Адже в природі все взаємопов'язано. Так, кислотний дощ завдає шкоди багатьом формам водного життя тим, що підкислює воду, і в ній теж накопичується надмірна кількість мінералів.

Це веде до загибелі рослин, озерних комах, а значить загине і риба. Додатково інформуємо дітей про те, що від кислотних дощів страждають статуї, пам'ятники, кам'яні споруди оскільки кислота, так само, як з вапняком, взаємодіє з мармуром, піщаником, кам'яною кладкою.

Отже, постановка таких екологічних дослідів дає учням ключ до розуміння явищ, що є наслідком негативного екологічного впливу на живі організми, наочно демонструє наслідки забруднення різних ланок біосфери, дає можливість зрозуміти, на що насамперед має бути спрямована діяльність різних екологічних та природоохоронних організацій, установ з метою покращення умов існування самої людини.

Застосування екологічних ігор в позакласній роботі. Крім екологічних дослідів на уроках природознавства застосовуються екологічні ігри. Наприклад, серед них: «Дотик», «Звуки лісу». Нижче наводимо їх опис.

Екологічна гра «Дотик».

Місце проведення: клас.

Матеріали: 7 різноманітних предметів із природних і штучних матеріалів.

Мотивація: головний наш помічник у пізнанні навколишнього світу - очі, але напевне з вами вже було так, що на перший погляд гарна річ мала неприємний запах, або ж була неприємна на дотик. Таким чином, у пізнанні навколишнього світу велику роль відіграють усі органи чуттів.

Хочете дізнатися, як важко пізнавати світ без зору? Тоді спробуйте.

Хід гри.

Учитель заздалегідь готує 7 дрібних предметів з різноманітного матеріалу, різної форми (овальний камінь, яблуко, гілочка ялини тощо).

Діти сидять тримаючи руки під столом. Вчитель подає їм предмети один за одним, діти торкаються до них, визначають, що це, і передають далі. Як тільки всі предмети пройдуть по колу, діти повинні записати назви предметів.

Таблиця 2.1. Результати знань учнів, одержані в процесі проведення гри «Дотик».

№	Назва предмету	Кількість учнів	Правильні відповіді	Неправильні відповіді	Відсутність відповідей
1	Овальний камінь	17	15	2	-
2	Яблуко	17	17	-	-
3	Гілочка ялини	17	16	1	-
4	Пінопласт	17	14	2	1
5	Шишка	17	13	3	1
6	Клаптик тканини	17	17	-	-
7	Зелений листок	17	17	-	-

Результати відповідей показали, що 100% учнів дали правильні відповіді у пізнанні тих предметів, які вони бачать щоденно, з якими стикаються майже кожен день; 85% - помилилися і дали неправильні відповіді і лише 5% - не змогли назвати предмети.

Екологічна гра «Звуки лісу».

Місце проведення: клас.

Матеріали: магнітофонні записи голосів птахів, звірів, дзижчання комах, звуки, які створює своєю діяльністю людина (пилка, транспорт тощо).

Мотивація: поговорити з дітьми про те, які голоси природи вони можуть почути у лісі, в полі, на вулиці. Дати запитання: хто, що, коли, і які звуки створює? Які звуки переважають? Які звуки гучні, які тихі, які звуки сприймаємо як «рушійні».

Хід гри.

Кожна дитина протягом обумовленого часу намагається почути й розпізнати якнайбільше звуків лісу.

Таблиця 2.2. Результати знань учнів, одержані в процесі проведення гри «Звуки лісу».

№	Реєстр звуків, їх кількість	Кількість учнів	Правильні відповіді	Неправильні відповіді	Відсутність Відповідей
1	Птахи (4)	17	15	2	-
2	Комахи (4)	17	11	4	2
3	Рослини (4)	17	12	3	2
4	Техніка (4)	17	15	2	-

Результати відповідей показали, що 90% учнів розпізнали правильно звуки птахів і техніки, 75% учнів не розпізнали звуки і не дали правильної відповіді, а в 10% була відсутня відповідь.

Анкетування як критерій засвоєння учнями екологічних знань. Порівнювались два методи викладання екології на уроках природознавства в 3 класах Кийданецької ЗОШ І-ІІ ступенів. В 3 -А класі застосовували лише екологічні ігри, а в 3-В -лише екологічний експеримент. Обидві методики застосовувались під час викладання курсу природознавства.

Наприкінці курсу було проведено підсумкове заняття у вигляді анкетування. Учням двох класів потрібно було відповісти на 10 запитань, які торкались матеріалу засвоюваного ними під час відповідних типів уроків. У таблиці 3.3. представлені результати порівняльного аналізу відсотків правильних відповідей на запитання анкет учнями цих класів. Достовірної різниці між відсотком правильних відповідей виявлено не було.

Анкетні питання до екологічних ігор:

· Які птахи є санітарами лісу?

· Які птахи відлітають у теплі краї?

· Які тварини лягають у зимову сплячку?

· Для чого було створено Червону книгу?

· Якої форми бувають листки дерев?

· Запиши, які предмети, що використовувались у грі «Дотик» належать до живої природи?

· А які з них належать до неживої природи?

· З якої рослини виготовляють полотно?

· Коли комах більше: взимку чи восени?

· Які звуки своєю діяльністю створює людина?

Анкетні питання до екологічного експерименту:

· Які речовини в рослинах сигналізують про вплив забруднювачів кислої чи лужної природи?

· Як реагують рослини на викиди забруднювачів кислої та лужної природи?

· Чому не можна забруднювати воду?

· Що являє собою кислотний дощ?

· З яким явищем в природі пов'язане утворення кислотних дощів.

· Як впливають на живі організми кислотні дощі?

· В яку пору року найчастіше випадають кислотні дощі?

· Як змінить колір пігмент у лужному середовищі?

· Як змінить колір пігмент у кислому середовищі?

· На вулицях міст можна побачити ушкоджені пам'ятники, кам'яні споруди, які фактори зумовлюють цю руйнацію?

Таблиця 2.3. Порівняльний аналіз рівнів засвоєння знань учнями у класі при застосуванні досліджуваних методик(п1=п2=17).

Клас	Відсоток правильних відповідей	Відсоток неправильних відповідей
3-А, екологічні ігри
3-Б, екологічний експеримент

Висновок. Не дивлячись на переважне застосування в екологічному вихованні учнів на уроках природознавства методики екологічних ігор результати нашого експерименту засвідчують можливість ефективного застосування для цих цілей і такого мало поширеного методу як екологічний експеримент.

Висновки

Підводячи результати роботи, можна зробити наступні висновки:

1. Суспільство стоїть перед обличчям всесвітніх екологічних проблем та їх вирішення залежить:

а) від оновлення науково-технічної, інвестиційної, структурно-виробничої сфери;

б) від переорієнтації духовного життя (прищеплення нового відношення до природи, заснованого на взаємозв'язку природи і людиною, прищеплення норм і правил екологічної поведінки).

2. Проблемою екологічного виховання люди стали займатися ще в XVII столітті. Але в наш час дана проблема стала більш актуальною у зв'язку із наступом екологічної кризи. І все людство не повинно залишатися осторонь

від вирішення проблем екологічного виховання підростаючого покоління.

3. Теоретична основа екологічного виховання засноване на вирішенні задач у їх єдності: навчання і вихованням, розвитку. Критерієм сформованості відповідального відношення до навколишнього середовища є моральна турбота про майбутніх поколіннях. Правильно використовуючи різні методи виховання, вчитель може сформувати екологічно грамотну і виховану особистість.

4. Як відомо, виховання тісно пов'язане з навчанням, тому виховання, засноване на розкритті конкретних екологічних зв'язків, допоможе учням засвоювати правила і норми поведінки в природі. Останні, в свою чергу, не будуть голослівними твердженнями, а будуть усвідомленими і осмисленими переконаннями кожного учня.

5. Існують основні правила поведінки в пpиpоді, які можуть засвоїти учні початкових класах. Не можна нав'язувати дітям ці правила, потрібна цілеспрямована, продумана робота для того, щоб знання перейшли у переконання.

6. Питаннями екологічного виховання та освіти молодших школярів займаються багато педагогів сучасності. Вони роблять це по-різному. Це відбувається від того, що питання екологічного виховання складний і неоднозначний в толкуванні.

7. Якщо формування екологічної свідомості йде на уроці, то норми екологічної поведінки закріплюються в діяльності, організованої під позакласної та позашкільної роботі. Тому формування екологічної поведінки ми будемо розробляти надалі.

Список використаної літератури

1. Ашікова С. Природа, творчість та краса// Дошкільне виховання. - 2005, N 7. С. 2-5; N 11. - С. 51-54. 'Балаценко Л. Робота з батьками з екологічного вихованню дітей// Дитина в дитячому саду. - 2002. - N 5. - С. 80-82.

2. Бобильова Л. Чи бувають "корисні" і "шкідливі" тварини? // Дошкільне виховання. - 2004. - N 7. - С. 38-46.

3. Большакова М., Морєва Н. Народні назви рослин як один із засобів формування інтересу до природи// Дошкільне виховання. - 2005. - N 7. - С. 12-20.

4. Букін А.П. В дружбі з людьми і природою. - М.: Просвещение, 2004. - С. 111-113.

5. Васильєва А.І. Навчайте дітей спостерігати природу. - М, 2002. - С. 56.

6. Вербицький А.А. Ігрове моделювання: Методологія і практика/Под ред. І.С. Ладенко. - Новосибірськ, 2006. - 145 с.

7. Зебзеева В. Про форми та методи екологічної освіти дошкільників// Дошкільне виховання. - 2004. - N 7. - С. 45-49. 10. Зеніна Т. Спостерігаємо, пізнаємо, любимо// Дошкільне виховання. - 2003. - N 7. - С. 31-34.

8. Зерщікова Т., Ярошевич Т. Екологічний розвиток в процесі ознайомлення з навколишнім// Дошкільне виховання. - 2005. - N 7. - С. 3-9

9. Іванова А.І. Методика організації екологічних спостережень і експериментів у дитячому садку: Посібник для працівників дошкільних закладів. - М.: ТЦ Сфера, 2003. - 56 с.

...