Професійне самовиховання студентів технічних вузів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

УДК 378.960.4

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ ВУЗІВ

Даньшева Світлана Олегівна

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті Ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор

Кобенко Олександр Андрійович,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент

Гребенюк Георгій Євгенович,

Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди, професор кафедри соціальної педагогіки і правового виховання.

кандидат педагогічних наук, доцент

Шпак Валентина Павлівна,

Полтавський державний педагогічний інститут ім. В.Г. Короленка, доцент кафедри педагогіки і психології початкового навчання.

Провідна установа - Криворізький державний педагогічний університет, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кривий Ріг

Захист відбудеться 29 березня 2000р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд.221.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розісланий 26 лютого 2000р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради С.Т. Золотухіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (212 найменувань), додатків ( 7 ). Основний зміст дисертації викладено на 150 сторінках тексту, до якого входять 14 таблиць та 2 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання та методи, гіпотеза дослідження, його наукова новизна, теоретична і практична значущість, наводяться дані щодо апробації і впровадження результатів дослідження в педагогічну практику.

У першому розділі “Теоретичні та методичні питання професійного самовиховання студентів” на основі вивчення педагогічної, психологічної та філософської літератури обґрунтовано соціальну зумовленість самовиховання, висвітлено та проаналізовано підходи різних авторів до розкриття його сутності; відзначено, що специфіка професійної діяльності зумовлює мету, зміст, способи і методи роботи особистості над собою.

На підставі вивчення вимог до інженерно-технічної праці та організації роботи над собою студентів розкрито поняття професійного самовиховання студентів технічних вузів, доведено необхідність педагогічного керівництва ним, виявлено його особливості.

Як відомо, потреба в самовихованні виникає у людини під впливом її діяльності та спілкування з іншими людьми. Чим вище рівень розвитку особистості, тим гостріше вона відчуває потяг до роботи над собою, до формування в собі соціально-вагомих якостей, подолання негативних рис характеру та шкідливих звичок.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що питання самовдосконалення будь-яких особистісних якостей хвилюють людство з часів глибокої давнини. Відомі мислителі, філософи та педагоги минулого здійснили значний внесок у розробку проблеми самовиховання. Проте предметом спеціальних досліджень ця проблема стає на рубежі ХIХ століття. В цей час з`являються перші монографічні роботи закордонних (Дж. Блеккі, П. Дюбуа, Д. Лебокка, Ж. Пейо, С. Смайльса, І. Чанінга та інш.) і вітчизняних (Ю. Дрогобича, П. Могили, Ф. Прокоповича, Г.С. Сковороди, М.І. Пирогова, К.Д. Ушинського та інш.) педагогів, філософів.

Проблема самовиховання сучасними вченими розглядається в різних аспектах: педагогічному, психологічному, філософському, соціологічному, медичному. Аналіз результатів їх наукових пошуків дав можливість підійти до розуміння сутності самовиховання як специфічної діяльності особистості, спрямованої на формування позитивних соціально-ціннісних властивостей, подолання власних недоліків, а також з'ясування механізму його функціонування. Виникаючи як результат і наслідок виховання, самовиховання розвивається та функціонує за своїми внутрішніми правилами, згідно з якими особистість визначає мету життя, свої ідеали відповідно суспільним критеріям, розробляє програму роботи над собою, тобто визначає зміст та задачі самовиховання, обирає способи й методи досягнення бажаного результату, здійснює необхідні корективи із врахуванням отриманих результатів.

Зрозуміло, що на практиці технологічна лінія роботи особистості над собою не є прямолінійною та такою, що в певний час припиняється. Самовиховання - процес, який безперервно розвивається по спіралі (тобто після певного аналізу та підведення результатів здійснюється на більш високому рівні). Успіх роботи особистості над собою суттєво залежить від засобів та методів її виконання. Базуючись на проведеному теоретичному дослідженні, було визначено, що засобами самовиховання слід вважати різні предмети і явища навколишньої дійсності, будь - яку діяльність, яка може бути використана особистістю у самовихованні (пізнавально-освітня, наукова, навчально-виховна та інш., художня література, мистецтво, способи масової інформації, певне обладнання тощо). До методів самовиховання ми відносимо систему прийомів використання особистістю тих чи інших засобів в інтересах формування якостей, необхідних для успішної її життєдіяльності. Із сукупності методів самовиховання більшість дослідників називають основними самоосвіту, самовправлення, самопереконання, самонавіювання, самопримушення, самозаохочення та метод наслідування прикладу.

У дослідженні показано, що кращих результатів у роботі над собою особистість досягає за умов творчого використання тих чи інших засобів та методів самовиховання. Підкреслено, що навчання у вузі та вимоги до інженерно-технічної праці, впливають на зміст, способи й методи самовиховання студентів, роблячи його професійним.

Аналіз психолого-педагогічних праць із питань професійного самовиховання дозволив з'ясувати його сутність як цілеспрямованої, свідомої та специфічної діяльності особистості над собою, зміст якої визначається сукупністю якостей, необхідних людині для творчої роботи за обраним фахом.

Вивчення спеціальної літератури з соціально-психологічних питань інженерно-технічної діяльності особистості дозволило виділити такі її специфічні риси: спеціальна теоретична та практична підготовленість до інженерної діяльності, здібність до організаторської та виховної діяльності, творче інженерне мислення.

Таким чином, на підставі теоретичного аналізу проблем професійного самовиховання, а також специфіки інженерно-технічної праці, ми дійшли висновку, що професійне самовиховання студентів технічних вузів - це цілеспрямована діяльність студентів з метою вдосконалення моральної культури, професійних знань, умінь та навичок, інженерного творчого мислення, професійно-вагомих якостей, зокрема організаторських і виховних, з урахуванням вимог соціального та науково - технічного прогресу.

Проведене дослідження дозволило встановити, що з, одного боку, студенти прагнуть до гармонійного розвитку своєї особистості шляхом самовиховання, а з іншого - не мають достатнього досвіду його здійснення. Так, лише 26,1% студентів уявляють якою повинна бути самовиховна діяльність в умовах вузу, а 9,4 % - намагаються планувати її, що свідчить про його стихійний характер і низьку ефективність самовиховання та відсутність досвіду в цій діяльності. Головна причина такого становища , на наш погляд, полягає в тому, що у навчально-виховному процесі недостатньо уваги приділяється педагогічному керівництву професійним самовихованням студентів.

Вчені по-різному оцінюють та розкривають роль педагогічного керівництва самовихованням у навчально-виховному процесі, але всі вони наголошують на його необхідності, визначаючи його як спільну діяльність вихователя та вихованця.

Педагогічне керівництво професійним самовихованням студентів ми розглядаємо як оптимальну організацію їх життєдіяльності, акцентування їх уваги на питаннях саморозвитку, відповідальності за себе, своє сьогоднішнє та майбутнє, а також стимулювання самовиховної діяльності під час навчально-виховного процесу.

Здійснення педагогічного керівництва потребує відповідних способів, які повинні, з одного боку, задовольняти загальним закономірностям процесу виховання у вузі, а з другого - відповідати закономірностям функціонування самовиховання.

Таким чином, на підставі аналізу існуючих педагогічних досліджень з проблем самовиховання, професійного самовиховання та досвіду організації роботи студентів над собою в умовах технічного вузу нами було визначено три групи способів педагогічного керівництва ним. До першої групи ми віднесли способи формування свідомого ставлення до професійного самовиховання (ознайомлення студентів з теорією самовиховання, поширення досвіду самовиховання видатних діячів науки й техніки та наочне його відображення). Друга група об'єднувала способи стимулювання професійного самовиховання (пред'явлення високих вимог до діяльності та поведінки студентів, заохочення їх зусиль у професійному самовихованні, організація колективного самовиховання, особистий приклад викладачів у навчально-виховному процесі). Третю групу становили способи формування досвіду професійного самовиховання (залучення студентів до активної навчальної, наукової, громадської, виробничої та інших видів діяльності, здійснення індивідуальної допомоги студентам щодо організації роботи над собою).

У другому розділі “Експериментальна перевірка способів педагогічного керівництва професійним самовихованням студентів” розкрито логіку, структуру, хід і результати констатуючого та формуючого педагогічного експерименту, спрямованого на визначення ефективності комплексного застосування засобів педагогічного керівництва професійним самовихованням студентів, використання яких у навчально-виховному процесі сприяло доведенню роботи студентів над собою до рівня свідомої та творчої діяльності.

Педагогічний експеримент проводився протягом 1994-1999 р.р. на базі механіко-технологічного факультету ХДТУБА. Група Т-12 (31 студ.) була експериментальна (Е), а М-12 (30 студ.) - контрольна (К). Усього ж експериментальне дослідження охопило 246 студентів І-V курсів. Обрані групи за статистичними показниками рівня професійного самовиховання та наявності досвіду його здійснення були рівнозначними.

Констатуючий експеримент дав можливість виявити досвід організації самовиховання студентів у вузах Харкова , специфіку його реалізації в умовах технічного вузу, підготовленість викладачів до здійснення педагогічного керівництва самовиховною діяльністю майбутніх фахівців. Вивчення практики професійного самовиховання студентів ХДТУБА дозволило встановити їх ставлення до роботи над собою, психологічну, теоретичну, практичну готовність до неї, а також рівень професійного самовиховання. На основі узагальнення і аналізу даних, отриманих у ході констатуючого експерименту визначено програму формуючого експерименту.

Формуючий експеримент передбачав здійснення навчально-виховного процесу в експериментальній групі із застосуванням засобів педагогічного керівництва професійним самовихованням. Зважаючи на те, що механізм функціонування самовиховання полягає у здійсненні низки послідовних дій, кожна наступна з яких підготовлюється попередньою та переходить на новий, більш високий рівень розвитку з характерними для неї особливостями мотиваційно-збуджуючих сил та способів протікання, формуючий експеримент проводився у три етапи, які відповідали зростаючим можливостям студентів у роботі над собою відповідно різним періодам навчання у вузі.

На першому етапі формуючого експерименту педагогічне керівництво професійним самовихованням полягало у здійсненні допомоги студентам адаптуватися до умов навчання у технічному вузі; роз'ясненні соціального значення та сутності інженерної діяльності, формуванні у них стійкого інтересу до обраної професії; ознайомленні студентів з основами теорії самовиховання та стимулюванні їх зусиль у роботі над собою; формуванні у студентських групах дружніх стосунків. Провідними на цьому етапі експерименту були способи педагогічного керівництва першої та другої групи.

На другому етапі педагогічне керівництво роботою студентів над собою було спрямовано на те, щоб підняти їх професійне самовиховання на якісно новий рівень, зробити його обов'язковою складовою їх професійного становлення. Поставлені завдання вирішувалися за рахунок зміцнення у студентів упевненості в правильності вибору професії, розкриття змісту і особливостей інженерної діяльності, формування у них стійкого інтересу до професійного самовиховання, сприяння розвитку самоуправління у студентських групах. Даний етап експерименту вимагав використання способів педагогічного керівництва всіх трьох груп.

Третій етап експерименту характеризувався формуванням у студентів готовності (теоретичної, практичної, психологічної) до творчого виконання професійних обов'язків на підприємстві, створенням умов для узагальнення студентами власного досвіду професійного самовиховання і для оволодіння досвідом керівництва самовихованням членів трудових колективів. На цьому етапі експерименту провідними були способи третьої групи педагогічного керівництва професійним самовихованням студентів.

На кожному з етапів обиралися відповідні форми та методи здійснення педагогічного керівництва, що відбито в таблиці 1, с.9.

Застосування способів педагогічного керівництва професійним самовихованням студентів у навчально-виховному процесі вимагало також урахування можливостей певних аудиторних та позааудиторних форм навчально-виховної роботи. Так, лекції використовувались з метою утворення орієнтуючих установок на самовиховну діяльність; практичні,

Таблиця 1.

Педагогічне керівництво процесом професійного самовиховання на різних етапах формуючого експерименту

Педагогічне керівництво процесом професійного самовиховання на різних етапах формуючого експерименту

Лабораторні роботи та курсове проектування - для спостереження за результатами самовиховання студентів і надання їм індивідуальної допомоги щодо його організації.

Різні види практик давали можливість сформувати у студентів потребу у вихованні професійно-вагомих якостей, вміння адекватної самооцінки рівня готовності до самовиховання, а також аналізувати і корегувати зміст, форми та методи самовдосконалення.

Позааудиторна робота (екскурсії, зустрічі, бесіди та інш.) допомогла знайомити студентів з досвідом роботи над собою видатних вчених та фахівців, наочно демонструвати освітньо-виховні можливості самовиховання, а також стимулювати в них потребу до професійного самовиховання.

Висновок про ефективність запропонованих засобів педагогічного керівництва професійним самовихованням студентів було зроблено на підставі змін, що відбулися в його рівнях. Провідними критеріями і відповідними показниками рівня професійного самовиховання стали зміст самовиховання студентів (вдосконалення моральної культури, свідоме оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками, розвиток творчого інженерного мислення, формування якостей організатора та вихователя підлеглих), сталість (постійна, періодична, епізодична) та інтенсивність (постійно активна, ситуативна, пасивна).

У ході дослідження були визначені високий, середній та низький рівні професійного самовиховання студентів.

Високий рівень професійного самовиховання характеризувався тим, що процес глибоко усвідомлювався особистістю, здійснювався постійно, ініціативно і творчо. При цьому його зміст повністю відбивав сукупність якостей, необхідних студентам для плідної роботи за обраною спеціальністю.

Середній рівень - характеризувався недостатньою усвідомленістю роботи над собою; зміст самовиховання в основному відповідав потребам майбутньої професійної діяльності, але під час його здійснення спостерігалися стихійність, відсутність планування і підбору оптимальних методів.

Низький рівень професійного самовиховання характеризувався суперечливістю змісту, а іноді й “помилковою” спрямованістю професійного самовиховання, а сам процес здійснювався стихійно, епізодично, переважно під впливом зовнішніх чинників. Порівняння даних, отриманих у формуючому експерименті, з показниками констатуючого і діагностуючого експерименту, дозволили зробити висновок про кількісні і якісні зміни у рівнях професійного самовиховання, що відображено на рис.1. Як видно з рисунку, на високому рівні спостерігалися достатні зміни (від 9,6 % до16,6 %).

професійний самовиховання студент керівництво

Рис.1 Рівні професійного самовиховання студентів

При цьому, відбулося значне зростання кількості студентів експериментальної групи з середнім рівнем здійснення самовиховної діяльності (від 48,2% до 66,2%), при відповідному зменшенні (від 42,2% до 17,2%) кількості студентів з низьким рівнем професійного самовиховання. У дослідженні було виявлено кореляційний зв'язок рівня професійного самовиховання студентів та якості їх підготовки до роботи за обраною спеціальністю, про що свідчать дані таблиці 2.

Таблиця 2.

Результати визначення якості професійної підготовки студентів