Проблема естетичного виховання дітей дошкільного віку в педагогічній думці України (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

УДК 373.210.36 (09)

Проблема естетичного виховання дітей дошкільного віку в педагогічній думці України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Донченко Олена Володимирівна

Харків 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 24 листопада 2005 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розіслано 21 жовтня 2005 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А. Штефан

АНОТАЦІЇ

Донченко О.В. Проблема естетичного виховання дітей дошкільного віку в педагогічній думці України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 2005.

У дисертації розкрито витоки проблеми, що досліджується. Проаналізовано та систематизовано теоретичні ідеї естетичного виховання дітей дошкільного віку в педагогічній спадщині вітчизняних освітян досліджуваного періоду, виявлено прогресивні ідеї. Показано внесок провідних діячів освіти і мистецтва України в розвиток естетичного виховання дошкільників.

Висвітлено досвід організації естетичного виховання дітей дошкільного віку в Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ століття. Узагальнено зміст естетичного виховання, виявлено основні форми і методи його здійснення в дошкільних навчальних установах різного типу, що існували в досліджуваний період.

Накреслено та обґрунтовано можливості використання позитивного досвіду минулого в умовах реформування національної системи освіти України.

Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані педагогами-практиками і науковцями в сучасній педагогічній школі.

Ключові слова: естетичне виховання, діти дошкільного віку, дошкільні навчальні заклади, зміст, форми і методи естетичного виховання.

Донченко Е.В. Проблема эстетического воспитания детей дошкольного возраста в педагогической мысли Украины (конец ХІХ - начало ХХ в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды, Харьков, 2005.

Исследование посвящено историко-педагогическому и ретроспективному анализу и обобщению вопросов теории и практики эстетического воспитания детей дошкольного возраста в Украине в конце ХІХ - начале ХХ века. В диссертации представлена целостная система идей и опыт организации эстетического воспитания дошкольников в детских учебных заведениях разного типа.

В ходе исследования было установлено, что развитие теории и практики эстетического воспитания детей дошкольного возраста в Украине имело свои истоки - педагогические (развитие отечественной педагогической мысли, результаты научных исследований о важности эстетического воспитания детей именно в дошкольный период, изучение прогрессивного опыта эстетического воспитания в странах зарубежья и т.д.) и национальные (традиции осуществления эстетического воспитания на принципах народности и гуманизма).

Представлено своеобразие педагогических подходов к определению сути, цели, средств, форм и методов эстетического воспитания детей в древних странах. Раскрыты взгляды на эту проблему выдающихся зарубежных и отечественных педагогов И. Бецкого, В. Белинского, Я. Коменского, И. Котляревского, М. Максимовича, В. Мономаха, М. Монтессори, В. Одоевского, Р. Оуэна, Й. Песталоцци, С. Полоцкого, Ф. Прокоповича, Ж. Руссо, Г. Сковороды, Е. Славинецкого, К. Ушинского, Ф. Фребеля и др. Выделены прогрессивные идеи отечественных педагогов, психологов и деятелей искусства С. Ананьина, Г. Ващенко, В. Верховинца, Н. Леонтовича, Н. Лубенец, С. Русовой, К. Стеценко и др. Так, они считали обязательным эстетическое воспитание с раннего возраста; подчеркивали взаимосвязь эстетического воспитания с умственным, нравственным и физическим развитием личности; настаивали на необходимости использования разнообразных средств в процессе эстетического воспитания дошкольников; рекомендовали активно применять межпредметные связи; отмечали значимость эстетической подготовки всех без исключения учителей, воспитателей, а также родителей и т.д.

Показано, что в конце ХІХ - начале ХХ века в Украине существовала разветвленная система дошкольных учебно-воспитательных заведений, которая включала детские сады, ясли, очаги, летние игровые площадки, приюты, где в большей или меньшей степени осуществлялось эстетическое воспитание посредством разных видов искусства, литературы, природы и т.д. На основе анализа архивных документов раскрыт опыт организации эстетического воспитания в разных типах дошкольных учебных учреждений.

В исследовании освещена деятельность общественно-педагогических объединений по организации эстетического воспитания детей, которая состояла в требовании обязательного включения эстетического воспитания в учебно-воспитательный процесс детских учреждений; разработке вопросов теории и практики эстетического воспитания, их освещении в публикациях, на педагогических конференциях, съездах, выставках, специальных курсах; пропаганде идей эстетического воспитания с помощью публичных лекций, докладов, чтений рефератов, открытых собраний обществ, издания пособий, перевода зарубежных изданий по дошкольному воспитанию; распространении передового зарубежного опыта по эстетическому воспитанию детей дошкольного возраста и т.д.

Подробно раскрыта деятельность Наркомпроса (Народного комиссариата по просвещению), направленная на анализ и усовершенствование содержания, форм и методов учебно-воспитательной работы с детьми, в том числе и по эстетическому воспитанию, что привело к возведению предметов художественно-эстетического цикла в статус первоочередных, появлению новых форм и методов эстетического воспитания.

В работе проанализированы некоторые вопросы теории и практики профессионально-педагогической подготовки кадров дошкольного воспитания в исследуемый период, в частности связанные с подготовкой к осуществлению эстетического воспитания дошкольников.

В диссертации обобщён положительный опыт эстетического воспитания детей в разных типах дошкольных учебно-воспитательных учреждений Украины в конце ХІХ - начале ХХ века и обоснованы возможности его использования в современных условиях.

Полученные в ходе исследования результаты, положения, архивные материалы могут быть использованы при подготовке учебных и учебно-методических пособий, разработок по эстетическому воспитанию детей дошкольного возраста, в практической деятельности воспитателей дошкольных учреждений, а также при преподавании курса истории дошкольной педагогики в педагогических учебных заведениях ІІІ-IV уровня аккредитации.

Ключевые слова: эстетическое воспитание, дети дошкольного возраста, дошкольные учебные заведения, содержание, формы и методы эстетического воспитания.

ABSTRACT

Donchenko E.V. The Problem of Aesthetic Education of Pre-school children in the Pedagogical Conception of Ukraine (end of the 19th - beginning of the 20th centuries). - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Pedagogical Sciences, speciality 13.00.01 - General Pedagogics and History of Pedagogics. - Kharkiv Hrygoriy Skovoroda National Pedagogical University, Kharkiv, 2005.

The main sources of the problem under research are exposed. Theoretical ideas of the aesthetic education of pre-school children in the pedagogical heritage of Ukrainian scientists have been analyzed and classified, progressive ideas have been highlighted. The input made by the leading Ukrainian scientists in the area of education and arts into the development of aesthetic education of pre-school children has been shown.

Proficiency in the organization of aesthetic education of pre-school children in Ukraine at the end of the 19th - beginning of the 20th centuries has been highlighted. The subject-matter of aesthetic education is summarized, main forms and methods of its implementing in various pre-school educational institutions of the given period are revealed.

Some possibilities of applying the past positive experience under the conditions of restructuring the national educational system of Ukraine have been outlined and proved.

The main theoretical propositions and conclusions of the research can be used by in-service teachers and scientists who work in contemporary educational institutions.

Key words: aesthetic education, pre-school children, pre-school educational institutions, subject-matter, forms and methods of aesthetic education.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. В умовах становлення та розвитку української держави, здійснення реформування економічних та суспільно-культурних галузей життя особливої актуальності набуває проблема виховання духовно-культурної особистості. Національною доктриною розвитку освіти в Україні визначено як пріоритетні завдання „створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних... оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства...”. Однією з найважливіших складових духовно-культурного розвитку особистості людини, здійснення якої повинна забезпечувати держава, є її естетичне виховання.

Формування художньо-естетичної культури, творчих здібностей особистості, виховання естетичних смаків, почуттів, потреб набуває особливої значущості саме в дошкільному віці, оскільки знання, вміння та навички, отримані в ранньому дитинстві, значним чином впливають на її подальший розвиток. Завдання та шляхи реалізації естетичного виховання дітей дошкільного віку визначені Законом України „Про дошкільну освіту”, Національною державною комплексною програмою естетичного виховання, Базовим компонентом дошкільної освіти, проектом „Дошкілля”. Особлива увага акцентується на необхідності організації цілеспрямованого ознайомлення дітей із різними видами мистецтва в контексті загальнолюдської та національної культури.

Підвищення якості естетичного виховання дошкільників у сучасних умовах значною мірою залежить від вивчення, узагальнення та творчого переосмислення історико-педагогічного досвіду з названої проблеми та подальшого використання його окремих положень у дошкільних навчальних закладах. Різним аспектам проблеми естетичного виховання дітей присвячено історико-педагогічні праці З. Борисової, В. Ворожбіт, Т. Грищенко, Л. Жербіної, І. Зарудної, А. Калениченко, О. Котикової, Є. Марченка, О. Овчарук, А. Омельченко, Т. Тюльпи, О. Федорової. Внесок видатних вітчизняних освітян минулого у вирішення окремих проблем естетичного виховання підростаючого покоління розкрито в роботах Н. Дем'янко, О. Джус, Л. Іванової, С. Морозової, С. Процика, О. Пшеврацької, Ш. Рзаєва, Н. Роман, В. Сергеєвої, А. Соколової, Є. Федотова, І. Фрайта та інших. Питання естетичного виховання дітей і молоді у теорії та практиці зарубіжної педагогіки розглянуто в дослідженнях П. Брайловської, О. Іонової, М. Лещенко, Г. Ніколаї, І. Сташевської, О. Тимошенко.

Проблемі удосконалення змісту естетичного виховання дітей і молоді в сучасних навчальних закладах, пошуку його нових нетрадиційних форм, методів і прийомів присвячено наукові дослідження та методичні розробки Л. Артемової, А. Богуш, Е. Бєлкіної, Л. Коваль, С. Колесникова, О. Кононко, В. Кьона, Н. Лисенко, Н. Манжелій, Л. Масол, Т. Науменко, В. Пабат, Л. Покроєвої, Ю. Полянського, О. Рудницької, Л. Фесюкової, Н. Фоломєєвої, Г. Шевченко, А. Шевчук.

Питання освіти дошкільних працівників в історії вітчизняної педагогіки, а також естетичної підготовки майбутніх учителів і вихователів відображено у дослідженнях М. Євтуха, І. Зязюна, І. Ларіної, К. Лисяка, С. Мельничука, Г. Падалки, Г. Підкурганної, В. Попової, Т. Слободянюк, Т. Танько, І. Улюкаєвої та інших.

Однак історіографічний огляд наукових праць дозволяє зробити висновок про те, що на сьогодні в педагогічній науці недостатньо повно проаналізовано проблему естетичного виховання дітей дошкільного віку засобами різних видів мистецтва, літератури та природи в історичній ретроспективі, не систематизовано та не узагальнено прогресивні ідеї вітчизняних педагогів із зазначеної проблеми, не висвітлено досвід організації та зміст роботи з естетичного виховання дітей в дошкільних навчальних закладах України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Отже, актуальність проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку в умовах відродження України, відсутність історико-педагогічних праць, в яких цілісно було б досліджено цю проблему, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - “Проблема естетичного виховання дітей дошкільного віку в педагогічній думці України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди як складова дослідження “Підготовка викладацьких кадрів для середньої та вищої школи у науково-педагогічній спадщині вітчизняних педагогів, діячів освіти й культури ХІХ - ХХ ст.”. Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 5 від 21.12.2001 р.) і узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 25.11.2003 р.).

Об'єкт дослідження - естетичне виховання дітей дошкільного віку у досліджуваний період.

Предмет дослідження - теорія і практика естетичного виховання дошкільників в Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.

Мета дослідження: виявити та систематизувати теоретичні ідеї естетичного виховання дітей дошкільного віку в історії педагогічної думки, узагальнити досвід естетичного виховання в дошкільних закладах України в кінці ХІХ - на початку ХХ століття, визначити перспективи використання позитивного досвіду минулого в сучасних умовах.

Згідно з об'єктом, предметом і метою дослідження було визначено такі завдання:

Проаналізувати стан розробки проблеми дослідження в сучасній педагогічній науці.

Виявити витоки проблеми естетичного виховання дітей.

Систематизувати теоретичні ідеї естетичного виховання дітей дошкільного віку у спадщині вітчизняних освітян кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Узагальнити досвід організації естетичного виховання дошкільників в Україні в досліджуваний період.

Виявити та проаналізувати основні форми і методи естетичного виховання дошкільників у різних типах дитячих навчально-виховних закладів кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Визначити перспективи використання позитивного досвіду естетичного виховання дітей дошкільного віку в сучасній дошкільній освіті України.

Методологічну основу дослідження становлять: закони і категорії наукового пізнання; положення про діалектику і взаємозв'язок історії із сьогоденням; філософські положення про діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ соціальної дійсності; необхідність об'єктивного історичного підходу до аналізу процесів розвитку естетичного виховання дошкільників; ідеї гуманізації та демократизації; сучасні уявлення про роль національної спадщини у реформуванні системи освіти; доцільність творчого використання теоретичних надбань та історико-педагогічного досвіду минулого в сучасних умовах; методологічні та концептуальні положення Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Національної державної комплексної програми естетичного виховання, Концепція дошкільного виховання в Україні.

Теоретичною основою дослідження є:

педагогічні ідеї вітчизняних і зарубіжних діячів освіти та мистецтва щодо мети, завдань і змісту естетичного виховання дітей дошкільного віку (Аристотель, В. Бєлінський, П. Білецький-Носенко, Г. Ващенко, П. Кергомар, Я. Коменський, В. Мономах, М. Монтессорі, В. Острогорський, Р. Оуен, І. Песталоцці, Піфагор, Платон, С. Полоцький, Ж. Руссо, Г. Сковорода, Є. Славинецький, Ф. Фребель, Ш. Фур'є, С. Холл, Р. Штайнер);

положення та рекомендації вітчизняних педагогів щодо організації естетичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах (С. Ананьїн, П. Балталон, І. Бецькой, К. Вентцель, В. Верховинець, П. Каптерев, І. Котляревський, Н. Лубенець, Т. Лубенець, С. Миропольський, В. Одоєвський, Ф. Прокопович, С. Русова, К. Ушинський);

концептуальні положення естетичного розвитку особистості, висвітлені у наукових працях В. Гриньової, Д. Джоли, М. Кагана, М. Лещенко, Л. Масол, С. Мельничука, Г. Падалки, Г. Шевченко.

наукові положення та історичні факти розвитку національної системи освіти, відбиті в педагогічних працях А. Бойко, М. Васильєвої, В. Євдокимова, М. Євтуха, С. Золотухіної, І. Зязюна, О. Кузнєцової, Д. Латишиної, В. Лозової, О. Микитюка, Л. Попової, О. Попової, І. Прокопенка, М. Стельмаховича, О. Сухомлинської, Г. Троцко, Л. Штефан, М. Ярмаченка.

Методи дослідження:

історико-логічний, теоретичний і системно-структурний аналіз було використано для систематизації теоретичних ідей естетичного виховання дошкільників та узагальнення досвіду його організації в дитячих навчальних закладах досліджуваного періоду;

проблемно-цільовий і порівняльний - для аналізу архівних матеріалів, нормативних документів, науково-педагогічної та періодичної літератури;

ретроспективний - для виявлення можливостей використання позитивного досвіду естетичного виховання дітей у дошкільних закладах України наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. в сучасних умовах.

Джерелознавчу базу дослідження становлять матеріали трьох архівів: Центрального державного історичного архіву України м. Києва (ЦДІАУ) (використано фонди 442, 707, 1111), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВУУ) (використано фонди 1, 166), Державного архіву Харківської області (ДАХО) (використано фонди 3, 29, 45, 200, 266, 763, Р-103, Р-200, Р-203, Р-820, Р-845, Р-1004, Р-1635).

У процесі дослідження вивчалися та аналізувалися також матеріали Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського; Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка; Державної науково-педагогічної бібліотеки АПН України (м. Київ); бібліотек Київського національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова та Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка.

Цінну групу джерел становили циркуляри, накази і розпорядження НКО Росії та України з питань навчання й виховання, збірники наукових статей з проблеми дослідження, матеріали педагогічної періодики кінця ХІХ - початку ХХ століття („Вестник воспитания”, „Вільна українська школа”, „Воспитание”, „Воспитание и обучение”, „Детский сад”, „Дошкольное воспитание”, „Искусство и дети”, „Освіта на Харківщині”, „Педагогическая мысль”, „Педагогический листок”, „Просвещение и искусство”, „Просвітянин”, „Путь просвещения”, „Радянська освіта”, „Русская школа”, „Світло”, „Свободное воспитание”, „Шлях освіти” тощо).

Хронологічні межі дослідження охоплюють кінець ХІХ (80-90-і рр.) - початок ХХ (20-і рр.) ст. Нижня хронологічна межа зумовлюється тим, що саме в цей період значно підвищився інтерес педагогічної громадськості до вирішення теоретичних і практичних питань дошкільної освіти, а саме: почали відкриватися громадсько-педагогічні об'єднання, які займались організацією дошкільного виховання і педагогічної освіти, розробкою нормативних документів, виданням навчально-методичних посібників для дошкільних закладів, просвітницькою діяльністю. Цей період характеризується також організацією приватних дошкільних установ і спеціальних закладів естетичного спрямування. Верхня хронологічна межа дослідження пояснюється тим, що у 20-і рр. ХХ ст. були підведені певні підсумки плідного розвитку дошкільного виховання, розроблено програми з окремих видів діяльності для дитячого садка, в яких було визначено зміст і конкретний обсяг навчального матеріалу, накреслено нові перспективи вдосконалення дошкільної освіти.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу історико-педагогічної літератури та архівних джерел уперше здійснено цілісне історико-педагогічне дослідження проблеми розвитку естетичного виховання дітей дошкільного віку в конкретний історичний період.

Виявлено витоки цієї проблеми в зарубіжній і вітчизняній педагогічній думці. Систематизовано провідні теоретичні ідеї естетичного виховання дошкільників різними засобами мистецтва в досліджуваний період.

Схарактеризовано досвід діяльності педагогічних товариств з організації естетичного виховання. Простежено процес розвитку естетичного виховання дітей у різних типах дитячих навчально-виховних закладів України наприкінці ХІХ - початку ХХ століття, проаналізовано особливості змісту, форм і методів роботи з дітьми.

Накреслено пріоритетні шляхи творчого використання прогресивних ідей минулого в нових соціально-економічних умовах.

Установлено подальший розвиток змісту і форм естетичного виховання дітей дошкільного віку, висвітлених на сторінках педагогічної періодики досліджуваного періоду.

Уведено до наукового обігу нові документи та історичні факти, що базуються на невідомих раніше архівних матеріалах, вивченні праць відомих педагогів, які збагачують сучасні знання про естетичне виховання дітей дошкільного віку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження, його положення та висновки збагачують теорію і практику національного дошкільного виховання. На основі даних дослідження розроблено та опубліковано навчально-методичні рекомендації „Естетичне виховання дітей дошкільного віку у зарубіжній і вітчизняній педагогічній думці”, матеріали яких упроваджено у практику навчально-виховного процесу Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 01-14/328 від 20.09.04), Інституту післядипломної освіти (довідка № 1-57 від 27.09.04) та факультету дошкільного виховання (довідка № 1-58 від 28.09.04) Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Матеріали дослідження використовувалися на факультеті дошкільного виховання Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди під час проведення занять з курсу „Методика музичного виховання”, при читанні спецкурсів „Історія розвитку музичного виховання”, „Світові системи музичного виховання”, „Теоретичні основи естетичного розвитку дитини”.

Отримані результати та матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні курсу історії дошкільної педагогіки в педагогічних навчальних закладах ІІІ-IV рівня акредитації, при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних розробок з естетичного виховання дошкільників, а також у практичній діяльності вихователів дошкільних закладів.

Особистий внесок автора у працях, написаних у співавторстві, полягає в комплексному дослідженні розвитку естетичного виховання дітей дошкільного віку в навчально-виховних закладах України в кінці ХІХ - на початку ХХ століття, а також у педагогічному обґрунтуванні шляхів творчого використання прогресивних ідей вітчизняних освітян і практичного досвіду естетичного виховання дітей у сучасних умовах.

Вірогідність і наукова обґрунтованість результатів і основних висновків дослідження забезпечується комплексним розглядом проблеми з педагогічних, історико-культурологічних позицій, науково-педагогічним аналізом широкої джерельної бази, використанням взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням, співвідношенням отриманих висновків з потребами сучасної педагогічної школи.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у процесі обговорення матеріалів і основних висновків дисертації на засіданнях кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, на науково-практичних конференціях молодих учених у Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди (м. Харків, 2002-2003 рр.), на Всеукраїнських науково-практичних читаннях студентів і молодих науковців, присвячених спадщині великого вітчизняного педагога К.Д.Ушинського (м. Одеса, 2003 р.).

Публікації. Результати дослідження відображено у 10 публікаціях автора (9 одноосібних), серед яких: 1 навчально-методичні матеріали, 6 статей у провідних фахових виданнях, 3 матеріали конференцій і тези доповідей. Загальний обсяг авторського доробку становить 3,66 друк. арк.

Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (442 найменування на 36 сторінках) і 15 додатків на 32 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 238 сторінок, основний зміст складається зі 170 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, розкрито джерельну базу, методологічну основу, наукову новизну та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію одержаних результатів дослідження.

У першому розділі „Ступінь наукової розробки проблеми дослідження” проаналізовано стан вивчення проблеми дослідження в сучасній педагогічній науці, зокрема у дисертаційних роботах, монографіях, науково-методичних збірниках і періодичних виданнях.

Зазначимо, що актуальність проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку зумовлює її активне вивчення та розробку сучасними педагогами-науковцями та практиками.

Аналіз історико-педагогічного досвіду естетичного виховання дошкільників та естетичної підготовки педагогічних кадрів дошкільного виховання, визначення можливостей його використання в сучасних умовах здійснено у працях З. Борисової, О. Іонової, О. Джус, І. Ларіної, М. Лещенко, С. Морозової, С. Попиченко, В. Попової, О. Пшеврацької, В. Сергеєвої, І. Сташевської, Т. Танько, О. Тимошенко, І. Улюкаєвої та інших.

Вивченню проблеми естетичного виховання дітей і молоді засобами різних видів мистецтва присвячено історико-педагогічні дослідження В. Ворожбіт, Т. Грищенко, Н. Дем'янко, Л. Жербіної, І. Зарудної, Л. Іванової, А. Калениченко, О. Котикової, Є. Марченка, О. Михайличенка, С. Морозової, О. Овчарук, А. Омельченко, С. Процика, Н. Роман, Є. Федотова, І. Фрайта.

Авторські програми та методики, нетрадиційні технології естетичного виховання дітей розробляються та впроваджуються Е. Бєлкіною, О. Дроновою, С. Колесниковим, Т. Науменко, В. Пабат, Г. Підкурганною, Л. Покроєвою, Л. Фесюковою, Н. Фоломєєвою, А. Шевчук.

Однак у названих роботах відсутній цілісний аналіз теоретичних ідей естетичного виховання дітей дошкільного віку в педагогічній думці України наприкінці ХІХ - початку ХХ століття, а також узагальнення досвіду його організації в дошкільних навчальних закладах України.

У другому розділі „Теоретичні питання естетичного виховання дітей дошкільного віку в історії педагогічної думки (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)” розкрито витоки становлення та розвитку естетичного виховання дітей в історії вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки, систематизовано теоретичні ідеї естетичного виховання дітей дошкільного віку в педагогічній думці України в зазначений період.

Аналіз історико-педагогічної літератури з теми дослідження свідчить про те, що протягом усього періоду розвитку цивілізації вченими-філософами, педагогами, психологами, митцями активно розроблялися теоретичні та практичні питання естетичного виховання дітей, а саме: визначення сутності, мети, форм, засобів естетичного виховання, обґрунтування шляхів і створення сприятливих умов для його здійснення. При цьому необхідно відзначити, що перевага тих чи інших форм, видів, засобів виховання і навіть його мета були зумовлені особливостями часу. Так, у стародавніх державах естетичне виховання особистості являло собою найважливішу складову гармонійно розвиненої людини, через що афіняни піклувалися про забезпечення естетичними враженнями не тільки дитини від самого її народження, а й майбутніх матерів (прикрашали житло вагітної жінки витонченими статуями та картинами, створювали високохудожні й витончені дитячі іграшки тощо). У часи середньовіччя головною рисою людини вважалась її релігійність, тому з раннього віку діти разом з дорослими співали молитви, псалми і релігійні пісні, ознайомлювалися з церковною літературою, брали участь у релігійних обрядах, церемоніях тощо. У добу Відродження завдяки небувалому розквіту всіх видів мистецтва, пануванню ідей гуманізму, гармонії та краси, склалися сприятливі умови для безпосереднього ознайомлення підростаючого покоління з шедеврами мистецтва, а також для естетичної діяльності в різних її видах (музикування, співи, живопис, скульптура). У Нові часи та добу Просвітництва, коли у країнах Західної Європи інтенсивно відбувався технічний і культурний прогрес, здійснювалися відкриття та винаходи у різних галузях науки, мета навчання та виховання полягала у формуванні освіченої, „наукової” людини, розвиненої також і в естетичному напрямі.

Саме в цей період у зарубіжній педагогічній думці з'явилися перші ґрунтовні праці, присвячені навчанню та вихованню дітей дошкільного віку. Багата та цінна педагогічна спадщина, яку залишили видатні педагоги минулого, надала можливість проаналізувати та систематизувати ідеї естетичного виховання дітей дошкільного віку. Так, Я.Коменський у своєму творі „Материнська школа” обґрунтував положення сімейного виховання дітей до шести років, розробив зміст і методику дошкільного виховання, зокрема навчання дітей співам, ручній праці тощо. Продовжив розробку завдань, змісту і методики виховання дітей дошкільного віку в домашніх умовах Й. Песталоцці. Необхідність виховання дітей з раннього віку обґрунтував у своєму романі-трактаті “Еміль” Ж.Руссо. Він підкреслив важливість розвитку їх естетичних смаків і почуттів засобами природи, музики та літератури.

Отже, західноєвропейські педагоги XVIІ - XVIІІ століть уперше наголосили на необхідності естетичного виховання дитини з раннього віку засобами різних видів мистецтва, літератури та природи. Це сприяло організації приватними особами у XVIII - на початку ХІХ століття в різних країнах зарубіжжя навчально-виховних закладів саме для дітей дошкільного віку - “шкіл для маленьких дітей”, притулків, дитячих садків тощо. При цьому слід відзначити, що в усіх названих закладах приділялася значна увага естетичному вихованню дітей.

Теоретичні ідеї, практичний досвід та методичні розробки в галузі навчання та виховання дітей дошкільного віку, здійснені М. Монтессорі, П. Кергомар, Ф. Фребелем, Р. Штайнером, уможливили подальший розвиток дошкільної освіти не тільки в країнах Західної Європи, а й в усьому світі. Їх оригінальні методики навчання дітей різним видам мистецької діяльності активно впроваджувались у навчально-виховний процес дитячих закладів досліджуваного нами періоду.

На розвиток вітчизняної теорії і практики естетичного виховання вплинули також цінні ідеї, висловлені відомими вітчизняними освітянами, митцями, державними діячами І. Бецьким, В. Бєлінським, П. Білецьким-Носенком, Є. Гугелем, І. Котляревським, В. Мономахом, М. Новиковим, В. Одоєвським, С. Полоцьким, Г. Сковородою, К. Ушинським, Т. Шевченком та іншими.

У ході дослідження з'ясовано, що названі передумови привели до активної розробки теоретичних питань естетичного виховання дітей дошкільного віку в Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ століття. Вирішенню цієї проблеми сприяло, передусім, те, що у другій половині ХІХ століття дошкільну педагогіку було виділено в самостійну галузь науково-педагогічних знань. У цей час почали організовуватися дошкільні навчально-виховні заклади, а отже, з'явилася необхідність в обґрунтуванні теоретичних і практичних засад дошкільного виховання, пошуку нових технологій, форм, методів, прийомів навчання та виховання дітей.

Вітчизняні педагоги, психологи, митці (Ц. Балталон, Г. Ващенко, В. Верховинець, Н. Лубенець, Т. Лубенець, С. Русова, К. Стеценко, Ф. Шміт) наполягали на необхідності всезагального естетичного виховання дітей з раннього віку за допомогою різних засобів мистецтва і літератури, оточення, створення сприятливих умов для розвитку мистецьких здібностей не тільки талановитих, а й необдарованих дітей. До таких умов вони відносили, передусім, необхідність організації навчальних закладів із систематичним, цілеспрямованим навчально-виховним процесом, а також здійснення естетичного виховання й у вільний від навчальних занять час за допомогою екскурсій, свят і розваг, естетичного оформлення приміщення, дитячих іграшок, зовнішнього вигляду тощо. Одним із провідних засобів естетичного виховання дітей педагоги-науковці та практики вважали мистецтво. Вони наголошували, що дітей необхідно не тільки ознайомлювати з творами мистецтва, а й безпосередньо залучати до активної діяльності в різних його видах. Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад естетичного виховання дітей зробив український педагог Г.Ващенко. Ученим було визначено складові естетичного виховання дітей (естетика побуту, сприймання красот природи та творів мистецтва, естетична діяльність дітей) та відповідно до них розроблено зміст і завдання естетичного виховання, які полягали в необхідності: „прищеплення дітям любові і розуміння красот природи”, „вироблення у дітей здорового смаку щодо творів мистецтва”, розвитку творчих мистецьких здібностей, „чепурності в одязі, житлі, вмінні прикрасити приміщення”, а також надання дітям „певних знань з історії письменства, малярства, скульптури, музики, архітектури”.

Вважаємо за необхідне відзначити, що у розробці питань музично-естетичного виховання дітей і молоді в Україні визначальну роль відіграли відомі композитори К. Богуславський, М. Вериківський, В. Верховинець, П. Козицький, М. Леонтович, Л. Ревуцький, К. Стеценко, Б. Яворський. Так, К. Стеценком було розроблено теоретичні засади системи музично-естетичного виховання в новому суспільстві, що базуються на його загальній доступності і обов'язковості, відповідності дидактичного матеріалу віковим і психологічним особливостям дітей, необхідності тісного зв'язку і наступності форм, методів та засобів естетичного виховання школярів і дошкільників. На підвищення ефективності музично-естетичного виховання та освіти була спрямована громадсько-педагогічна діяльність М.Леонтовича, яка полягала у розповсюдженні української народної музики серед дітей, читанні лекцій з теми естетичного виховання дітей на курсах з дошкільного виховання, розробці програм для дошкільних навчальних закладів, створенні дитячих пісень та ігор з піснями для роботи на дитячих майданчиках Києва тощо.

Установлено, що в досліджуваний період видатними вітчизняними педагогами (В. Верховинцем, Є. Водовозовою, Н. Лубенець, С. Русовою, А. Симонович, Є. Тихєєвою, Л. Толстим, Л. Шлегер) розроблялися зміст занять у дошкільних навчальних закладах, програми, методики навчання та виховання, в тому числі естетичного. Оригінальною, на наш погляд, є розроблена В. Верховинцем методика естетичного виховання дошкільників, в основу якої покладено ігрову діяльність дітей, пов'язану з музично-ритмічними рухами. Завдяки синтезу мистецтв (музичного, хореографічного, драматичного і поетичного) ігри В. Верховинця сприяють розвитку естетичних смаків, почуттів, здібностей дитини. Впливовість комплексної дії різних видів мистецтва на естетичний розвиток дітей також відзначали М. Даденков, М. Драгоманов, М. Леонтович, С. Русова, Б. Яворський.

Вітчизняні освітяни висвітлювали у своїх публікаціях прогресивні ідеї та передовий досвід організації естетичного виховання дітей у країнах зарубіжжя, намагаючись адаптувати його до вітчизняних умов, що, на наш погляд, значною мірою сприяло підвищенню рівня навчання та виховання дітей у вітчизняних закладах освіти.

Зауважимо, що процес становлення та розвитку естетичного виховання дітей в Україні мав свої особливості, які визначалися менталітетом нашого народу, його культурними традиціями, звичаями. У процесі дослідження встановлено, що в історії вітчизняної педагогічної думки підґрунтям для розвитку естетичного виховання дітей раннього та дошкільного віку стали положення народної педагогіки, які чітко визначали засоби естетичного виховання дітей відповідно до вікових особливостей. Так, найбільш впливовим засобом естетичного виховання дитини раннього віку вважалася музика, зокрема колискова пісня; у дошкільному віці, згідно з теорією народної педагогіки, найбільш інтенсивний розвиток, у тому числі й естетичний, дитина отримує в іграх, поєднаних зі співами, танцями тощо. Ця ідея стала основою для створення системи ігор із піснями, розробленої В.Верховинцем у педагогічній праці „Весняночка” спеціально для дітей дошкільного віку.

Отже, аналіз, узагальнення та систематизація ідей естетичного виховання дітей дошкільного віку кінця ХІХ - початку ХХ століття дозволили виділити найбільш прогресивні з них, а саме: необхідність здійснення естетичного виховання дитини з раннього віку; взаємозв'язок естетичного виховання з моральним, розумовим, національним вихованням; сприяння громадських навчальних закладів організації естетичного виховання дитини в сім'ї (Н.Д. Лубенець); значущість правильного вибору творів мистецтва для використання їх у навчально-виховному процесі; впливовість естетичного обладнання дитячих і класних кімнат на розвиток дитини; важливість естетичної освіти всіх педагогів і вихователів, а також батьків (С. Ананьїн, С. Русова, К. Стеценко).

У третьому розділі „Досвід естетичного виховання дітей у дошкільних закладах України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)” розкрито зміст, форми і методи естетичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах різного типу в Україні, узагальнено позитивний досвід організації естетичного виховання дошкільників у досліджуваний період, обґрунтовано можливості його використання в сучасних умовах.

Вивчення історико-педагогічної літератури та архівних документів свідчить, що у дореволюційні часи організацією дошкільного виховання опікувалися, передусім, громадсько-педагогічні об'єднання України (Київське товариство сприяння вихованню і захисту дітей, Київське товариство народних дитячих садків, Київське фребелівське товариство, Харківське товариство фізичного виховання та захисту дітей, Харківське товариство виправних притулків та інші). Саме вони сприяли організації таких закладів для дітей дошкільного віку, як: народні дитячі садки, ясла, притулки, осередки, в яких поряд з іншим діти отримували й естетичне виховання.

У ході наукового пошуку з'ясовано, що керівництво Київського товариства народних дитячих садків дбало про удосконалення процесу навчання та виховання дітей дошкільного віку, зокрема естетичного, яке полягало, передусім, у перегляді змісту навчального матеріалу, урізноманітненні засобів навчання та виховання тощо. Цим товариством було розроблено “Проект положення про дитячі садки”, орієнтовні програми занять, перші методичні керівництва й посібники („Будівля з кубиків і цеглинок”, „Викладання паличок”, „Переплітання лучинок”, „Вирізування з паперу”, „Вишивання по картону”). Одним із прогресивних засобів підвищення рівня навчання та виховання, зокрема естетичного, дітей в Україні, було вивчення Київським товариством народних дитячих садків позитивного досвіду організації навчально-виховного процесу в зарубіжних дошкільних закладах і втілення його окремих положень у засновані ним дитячі садки, а також надання можливості практичного ознайомлення на базі своїх садків з передовим досвідом навчання та виховання дітей дошкільного віку власникам приватних дитячих закладів, учителям, вихователям і представникам інших товариств. Розповсюдженню передового досвіду естетичного виховання дошкільників сприяли й організовані цим товариством педагогічні виставки “Дошкільне виховання” (1907, 1908 рр.) та “Дитяча праця” (1910 р.), а також журнал „Дошкільне виховання”, який почав видаватися з 1911 року.

Діяльність педагогічних товариств було спрямовано і на організацію позанавчальних дитячих закладів (дитячих клубів, літніх ігрових майданчиків, оздоровчих установ тощо). Доведено, що, як і в дитячих садках, осередках, притулках, так і в зазначених установах активно впроваджувалися такі форми організації естетичного виховання, як заняття, читання, літературно-музичні ранки, свята, розваги, екскурсії тощо.

Громадсько-педагогічні організації відіграли також величезну роль у розвитку педагогічної освіти. Так, у 1905 році Київським товариством народних дитячих садків було відкрито школу нянь для підготовки дошкільних працівників; у 1907 році Київським фребелівським товариством було засновано Київський фребелівський жіночий педагогічний інститут для підготовки педагогічних кадрів для дошкільних закладів. Поряд із цим, товариствами в різних містах України організовувалися курси з дошкільного виховання. Вивчення та аналіз навчальних планів названих закладів і педагогічних курсів свідчить про те, що естетична підготовка була важливою складовою освіти дошкільних працівників.

Велику роль в організації естетичного виховання дітей та естетичної освіти педагогів і батьків відіграло Харківське товариство для розвитку в дітях любові до мистецтв і природи (1913 р.).

Активна діяльність суспільно-педагогічних об'єднань України сприяла підвищенню інтересу широкої педагогічної громадськості до проблеми дошкільного виховання, внаслідок чого у 1911 - 1917 рр. було проведено цілу низку з'їздів, на яких питання дошкільного виховання, у тому числі й естетичного, посідали одне з перших місць.

Одним із прогресивних зрушень у справі організації дошкільного виховання у пожовтневий період було його включення до державної системи освіти. У період з 1917 по 1924 рік Народним комісаріатом освіти (Наркомосом, НКО) було розроблено нормативно-методичні документи („Положення єдиної трудової школи”, „Інструкцію з ведення дитячого садка”, “Інструкцію для керівниць літніми дитячими садками та майданчиками”, “Інструкцію та положення про дитячі будинки”, „Інструкцію клубу-примітиву”, „Устав дошкільних дитячих закладів”), які регламентували навчально-виховну роботу дошкільних установ і закладів позашкільної освіти. Важливим було й те, що у названих документах були накреслені також завдання і зміст естетичного виховання дітей дошкільного віку. Наказами, постановами та розпорядженнями НКО визначалися напрями розвитку, зміст, завдання, форми і методи естетичного виховання дошкільників.

Збільшення чисельності дошкільних навчальних закладів, проведення психолого-педагогічних досліджень науковцями і практиками, а також зміни політичного, економічного та соціального характеру, призвели до необхідності перегляду змісту навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку, в тому числі з естетичного виховання. Як наслідок цієї роботи, наприкінці 20-х років ХХ століття було видано методичні листи з дошкільного виховання, серед яких і такі: „Музично-ритмічна робота”, „Природознавство”, „Використання будівельного матеріалу”, „Гра”, „Використання живого та книжного слова” тощо. Гостро постало питання і про відсутність програм навчання та виховання дітей дошкільного віку. За результатами роботи Четвертого Всеросійського з'їзду з дошкільного виховання було розроблено структуру побудови програми дитячого садка, визначено зміст і програмний обсяг навчального матеріалу, коло навичок і вмінь з окремих видів діяльності дітей у різних вікових групах, сформульовано методичні вказівки для вихователів.

У 1918-1919 рр. були популярними так звані „одноденні клуби”, керівники яких у вихідні проводили з дітьми ігри, співи, організовували читання художньої літератури, екскурсії, у святкові дні - ранки з виставами, „ялинки” тощо. У 20-х рр. ХХ ст. активізувалася театрально-педагогічна робота з дітьми. Встановлено, що театри для дітей, які існували в цей період, виконували такі функції: організаційну (проведення педагогічної роботи з дітьми); науково-дослідну (вивчення виховного впливу театрального мистецтва на дітей); просвітницьку (розповсюдження передового досвіду з питань театрально-педагогічної роботи); освітню (підвищення кваліфікації учителів і вихователів у галузі театрально-педагогічної роботи з дітьми).

На основі аналізу архівних матеріалів виявлено методи естетичного виховання, які активно використовувалися вихователями дошкільних навчальних закладів кінця ХІХ - початку ХХ століття. Серед них бесіди, розповіді, читання, показ ілюстрацій, репродукцій картин, використання дитячих іграшок, управляння дітей в образотворчій діяльності, розучування пісень, танців, інсценування музичних і літературних творів тощо.

Особливе місце в розділі відведено узагальненню позитивного досвіду організації естетичного виховання дітей у навчальних закладах України в досліджуваний період і обґрунтуванню можливостей його використання в сучасних умовах.

Порівняльно-зіставний аналіз сучасних програм навчання та виховання дітей дошкільного віку („Малятко”, „Дитина” та ін.) з нормативно-методичною документацією (орієнтовними програмами, планами та розкладами занять) дитячих навчальних установ кінця ХІХ - початку ХХ століття показує, що в сучасних дитячих садках музичні заняття, заняття з образотворчої діяльності дітей (малювання, ліплення, аплікація), художньої літератури, ознайомлення з природою проводяться близько двох разів на тиждень, а у переважній більшості дитячих навчальних закладів минулого - щоденно. При цьому підкреслювалася доцільність поєднання занять художньо-естетичного циклу з іншими. На наш погляд, активне використання міжпредметних зв'язків сприятиме більш якісному засвоєнню дітьми знань, формуванню естетичного сприйняття дітьми всесвіту.

У навчально-виховний процес сучасних дошкільних навчальних закладів слід більш активно впроваджувати прогресивні положення педагогічних систем, розроблених відомими освітянами минулого (Н. Лубенець, М. Монтессорі, С. Русовою, К. Ушинським, Ф. Фребелем, Р. Штайнером та іншими).

При виборі засобів естетичного виховання вихователі і вчителі повинні надавати перевагу народному мистецтву. У зв'язку з цим постає необхідність більш детального ознайомлення педагогічних кадрів з національною культурою, традиціями, мистецтвом (українським живописом, музикою, художньою літературою) та можливостями його творчого застосування у навчально-виховному процесі дошкільних закладів. Доцільно при цьому використовувати у сучасних умовах позитивний досвід роботи „українських курсів”, які існували на початку ХХ століття.

Значно впливатиме на підвищення якості естетичного виховання в дошкільних навчальних закладах застосування нетрадиційних форм організації навчально-виховної роботи з дітьми (проведення занять з образотворчого мистецтва, музики, художньої літератури по маленьких групах, створених за рівнем розвитку дітей, інтересом до певного виду мистецької діяльності, статтю; активне використання комплексних занять; проведення екскурсій; залучення дітей до господарської праці тощо).

Необхідно також дбати про організацію навчання та виховання дітей дошкільного віку в літній період. При цьому можливе використання досвіду організації літніх ігрових дитячих майданчиків в кінці ХІХ - на початку ХХ століття. Основними формами роботи на літніх майданчиках є рухливі ігри, які проводяться з дітьми на свіжому повітрі, та заняття з різних видів мистецтва, які, безумовно, сприятимуть як зміцненню здоров'я, так і естетичному розвитку дітей.

Необхідність підвищення ефективності естетичного виховання дітей у дошкільних закладах вимагає перегляду організації педагогічної практики студентів у цих закладах. Доцільним при цьому вважаємо відкриття при педагогічних університетах, інститутах, училищах, коледжах базових дитячих садків, які стануть творчою лабораторією для студентів не тільки в години, відведені для проходження педпрактики, а й повсякденно.

Потребує вирішення також і проблема підвищення кваліфікації педагогічних працівників дошкільних закладів, у тому числі й рівня їх естетичного розвитку. Для них повинні обов'язково влаштовуватися, з певною періодичністю, курси для підвищення кваліфікації в галузі естетичного виховання дітей, на яких вивчаються теоретичні, практичні та методичні питання ознайомлення дітей з різними видами мистецтва. Необхідною вважаємо й організацію курсів, що безпосередньо підвищують теоретико-практичний рівень естетичного розвитку слухачів - працівників дошкільних закладів і майбутніх вихователів. До теоретичної частини курсів бажано включити такі навчальні дисципліни, як ознайомлення із сучасними течіями в мистецтві, класичними та сучасними творами живопису, художньої літератури, музичними творами тощо; практична частина може складатись із занять гімнастикою, танцями, музикування, навчання різних технічних прийомів (як традиційних, так і нетрадиційних) малювання, ліплення, сценічної майстерності тощо. Необхідним, на наш погляд, є включення в програми педагогічних освітніх закладів і курсів навчальної дисципліни, яка надає майбутнім вихователям теоретичні знання та практичні навички й уміння використовувати в навчально-виховному процесі синтез мистецтв (музичного, образотворчого, театрального, хореографічного, поетичного) у вигляді комплексних занять.

Вирішенню проблеми естетичного виховання дітей у сім'ї значним чином сприятиме організація курсів теоретичного та практичного ознайомлення з різними видами мистецтва для батьків. Цінною, з огляду на цю проблему, також може стати ідея створення спільних об'єднань батьків, вихователів, літераторів, художників, музикантів, акторів з метою вирішення різних питань естетичного виховання дітей дошкільного віку як у навчальних закладах, так і в повсякденному житті.

Узагальнення результатів дослідження проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку в Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ століття дозволило зробити такі висновки:

В історико-педагогічній літературі і дисертаційних дослідженнях питання теорії і практики естетичного виховання дітей дошкільного віку в Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ століття до цього часу залишаються поза увагою педагогів-науковців. Зважаючи на актуальність проблеми естетичного виховання дітей у сучасних умовах розбудови національної системи освіти, а також враховуючи значущість відповідного досвіду, набутого в дошкільних установах різного типу, що існували в Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ століття, доведено доцільність здійснення наукового дослідження зазначеної проблеми.