Мета дослідження полягає в розробці науково обґрунтованої ефективної методики роботи з діалектизмами у мовленні студентів, формуванні у них діалектологічних знань, методичних умінь і навичок застосування цих знань у майбутній педагогічній діяльності.

емпіричні: спостереження за процесом розвитку мовлення студентів - вихідців з різних регіонів Житомирщини, бесіди, анкетування, тестування, педагогічний експеримент (констатуючий, навчальний, контрольний). Використано методи математичної статистики та обробки інформації.

Експериментальною базою дослідження став факультет підготовки вчителів початкових класів Житомирського державного педагогічного університету ім. І. Франка. Експериментом було охоплено 384 студенти (252 - денної форми навчання і 132 - заочної форми). Це становило 17 академічних груп (10 груп взяло участь в усіх етапах експерименту, а 7 - у констатуючому й контрольному).

Організація та етапи дослідження. Дослідження велося в три етапи.

На першому етапі (1996-1997 рр.) здійснювався вибір та обґрунтування теми дисертації, визначалися об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання; вивчався теоретичний стан досліджуваної проблеми шляхом аналізу психолого-педагогічної, лінгвістичної та науково-методичної літератури; було організовано і проведено пошуково-констатуючі зрізи з метою з'ясування рівня мовленнєвої культури студентів - вихідців з різних регіонів Житомирщини; визначалися вихідні положення, що є теоретичною основою методики формування культури мовлення майбутніх учителів початкових класів в умовах діалектного оточення.

Другий етап (1997-1998 рр.) було присвячено розробці системи методів і прийомів розвитку мовлення студентів на матеріалі говірок, наявних на території Житомирської області. Було організовано і проведено формуючий експеримент з метою виявлення ефективності запропонованої методики.

На третьому етапі (1999 рік) було здійснено аналіз експериментального дослідження шляхом проведення контрольного експерименту.

Наукова новизна дослідження визначається розробкою та експериментальною апробацією методики формування культури мовлення майбутніх учителів початкових класів в умовах діалектного оточення (на прикладі говірок Житомирщини).

Теоретичне значення дослідження полягає у застосуванні ідеї розробки гнучких педагогічних технологій вузівського навчання у методиці формування усвідомленого і творчого ставлення студентів до діалектизмів української мови з урахуванням психологічного аспекту досліджуваної проблеми. У результаті набули удосконалення традиційні форми лекційних і практичних занять з мови та форми науково-дослідницької роботи студентів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що запропонована методика роботи з розвитку мовлення студентів в умовах діалектного впливу говірок Житомирщини може бути використана у тих педагогічних навчальних закладах, де проблема діалектного впливу на мовленнєву культуру студентів є актуальною. Крім того, наведені в дослідженні оригінальні діалектні тексти можуть бути корисними для діалектологів та етнографів.

Матеріали дисертації можуть бути використані у вузівських навчальних програмах, у процесі створення методичних посібників з української мови та культури мовлення, а також під час проведення лекційних і практичних занять з методики викладання української мови у початкових класах з курсів: “Сучасна українська мова”, “Основи культури і техніки мовлення”, “Ділова українська мова”, “Практикум з української мови”, “Українознавство” на факультеті підготовки вчителів початкових класів Житомирського державного педагогічного університету ім. І. Франка.

Особистий внесок здобувача полягає у проведенні пошуково-констатуючих зрізів та формуючого експерименту, в аналізі рівня мовленнєвої культури майбутніх учителів початкових класів - вихідців з різних регіонів Житомирщини; в обґрунтуванні шляхів боротьби з діалектними помилками в мовленні студентів, у виробленні ставлення майбутніх учителів до діалектної лексики як до одного з джерел збагачення літературної мови.

Вірогідність результатів дослідження і висновків забезпечується опорою на філософські, психолого-педагогічні та науково-методичні підходи у визначенні основних напрямів дослідження, застосуванням комплексу методів його проведення, адекватних об'єкту, меті й завданням вирішуваної наукової проблеми, а також кількісним і якісним аналізом результатів констатуючих зрізів та формуючого експерименту.

Апробація результатів дисертації здійснювалась у процесі навчальної роботи на всіх курсах факультету підготовки вчителів початкових класів Житомирського державного педагогічного університету ім. І. Франка. Результати досліджень було викладено у повідомленнях на міжнародній науковій конференції “Семантика мови і тексту” (м. Івано-Франківськ, 1996 р.), на республіканській діалектологічній нараді “Проблеми української діалектології на сучасному етапі” (м. Житомир, 1990 р.), на всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях “З історії колекціювання в Україні. (м. Житомир, 1994 р.), “Актуальні проблеми вивчення теоретико-літературних і мовознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах” (м. Рівне, 1995 р.), “М.Т. Рильський і українська література ХХ століття” (м. Житомир, 1995 р.), “Психолого-педагогічні фактори підвищення професійної майстерності вчителя-вихователя” (м. Житомир, 1995 р.), “Проблеми методичної підготовки студентів-філологів у педвузі” (м. Житомир, 1996 р.), “Іван Огієнко й утвердження гуманітарної науки та освіти в Україні” (м. Житомир, 1997 р.).

Публікації. З досліджуваної проблеми надруковано 15 наукових праць, із них 5 статей - в наукових журналах, 1 стаття депонована у збірнику наукових праць, 9 робіт надруковано у збірниках матеріалів і тез конференцій.

СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Основний зміст викладено на 174 сторінках. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку основної використаної літератури та додатків.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію дослідження.

Перший розділ дисертації - “Науково-методичні засади роботи над формуванням культури мовлення студентів факультету підготовки вчителів початкових класів в умовах діалектного середовища” - містить аналіз діалектологічної та методичної літератури з проблеми діалектного впливу на мовленнєву культуру носіїв. У розділі подано загальну характеристику таких негативних явищ у мовленні студентів, як суржик, жаргонізми, вульгарно-просторічні слова, а також докладно проаналізовано діалектні особливості мовлення майбутніх учителів початкових класів - вихідців з різних регіонів Житомирщини. Результати проведеного констатуючого зрізу дали змогу виявити орфоепічні, граматичні та лексичні діалектні помилки та підтвердити актуальність проблеми взаємопроникнення літературної мови й діалектних говірок у мовленні носіїв.

Діалектна мова сприятлива до системних перебудов, змін, але водночас здатна зберігати протягом тривалого часу й передавати від покоління до покоління деякі орфоепічні, граматичні й лексичні особливості. Навіть зараз ми зустрічаємось із парадоксальною, на перший погляд, ситуацією, коли людина, засвоївши зразки літературного (унормованого) мовлення у вищому навчальному закладі, повертається до рідного села й одразу (причому свідомо, задоволено) підкоряється “рефлексу материнської говірки” (термін Т. Назарової).

Проблема взаємодії літературної мови й діалектів знаходиться у центрі уваги як мовознавців-діалектологів, так і методистів. Надзвичайно важливим є взаємозв'язок української діалектології з вітчизняною педагогікою. Крім комунікативної функції, діалектна мова несе етнопедагогічне навантаження, через народну мову здійснюється взаємозв'язок між поколіннями, молодь здобуває від батьків мудрі життєві поради. Тому незаперечним є той факт, що знання з діалектології конче потрібні майбутнім учителям молодших класів. Отже, вивчення діалектологічних відомостей, особливостей говіркового впливу на мовлення мешканців того чи іншого регіону має стати одним з компонентів мовної підготовки студентів будь-якого педагогічного навчального закладу. У розділі стисло констатуються досягнення українських діалектологів ХХ століття (К. Михальчука, А. Кримського, В. Ганцова, І. Зілинського, Б. Ларіна, Ф. Жилка, П. Лисенка, Т. Назарової, Г. Олійника, Й. Дзендзелівського, С. Бевзенка, П. Гриценка, М. Романюка та ін.). Аналіз діалектологічної літератури, зокрема, присвяченої говорам Житомирщини, дозволяє:

записати результати проведених констатуючих зрізів з метою виявлення мовленнєвих особливостей студентів - вихідців з різних регіонів області - відповідно до загальновизнаної в діалектології класифікації говорів: на території області зафіксовано три діалектних групи - поліські, або північні діалекти (правобережнополіські говори), південно-західні діалекти (східні південно-волинські говірки волинсько-подільських говорів) і група перехідних між двома першими говірок, яка має північноукраїнську основу;

2) науково обґрунтувати історичне походження деяких діалектних особливостей звуковимови та формотворення, етимологію лексичних діалектизмів;

3) використати специфічні методи збирання й дослідження діалектної лексики на основі програм (зокрема, транскрибування мовлення інформаторів, або аналіз текстів, записаних на магнітофонну стрічку, опосередковано, метод складання лінгвістичних карт тощо) для вивчення особливостей мовлення студентів факультету підготовки вчителів початкових класів.

Протягом 1996-1997 років було проведено констатуючі зрізи серед студентів, у яких було задіяно 384 особи. Це дозволило одержати інформацію про характер впливу говірок Житомирщини на орфоепічні, граматичні та лексичні особливості мовлення студентів, класифікувати помилки діалектного характеру. Відзначено деякі з орфоепічних мовленнєвих особливостей:

Наявність протетичного фрикативного г (гучі, гонэча, гэрок, губідати, гупцйньки, гучителька). Це явище зафіксовано в мовленні 70% студентів - вихідців з півдня Житомирщини.

У мовленні студентів - вихідців з різних регіонів Житомирської області - виразно чується диспалаталізований р, який виник ще в дописемний період в ареалі поліських та білоруських говорів, а потім поширився й на інші ареали: бэра, мрбка, Сґе^іружа, парбдок, бараки, кэрачий. У говірках північних районів області спостерігаємо наявність проміжного j між диспалаталізованим (стверділим) р і наступним за ним голосним: порйґбдок, чирйачук. Ствердіння р помічено в мовленні 31% від загального числа студентів-інформаторів.

Історично епіцентром диспалаталізації етимологічного цґ в кінці слів та перед флексіями а і у були ареали сучасних білоруських та українських північних говорів (цей процес стосується ХІ століття). Зараз у мовленні студентів зустрічаємо: сподница, вэлица, хлупец. Це явище зафіксовано приблизно у 15% від кількості студентів - мешканців регіону.

Сучасні північноукраїнські говірки досить строкато відтворюють рефлексацію давнього Ь: в'едру, дґетйй, б'елити; хліеб, хліев; витер, горих, обид; п'йівень.

У результаті аналізу орфоепічних особливостей мовлення студентів - вихідців із різних регіонів Житомирщини - було зроблено такі висновки:

Внаслідок міждіалектних контактів у мовленні жителів області спостерігаються різноманітні фонетичні явища, які знаходять відображення в усному мовленні студентів. Тому утворилася досить строката орфоепічна картина, особливо в смузі перехідних говірок (територія між північними, правобережнополіськими, говірками і південно-західними діалектами).

Вивчаючи орфоепічні норми літературної мови, студенти, як правило, зіставляють їх з нормами свого діалекту. Іноді діалектні орфоепічні норми мають давнє походження: їх коріння сягає племінних діалектів східних слов'ян або вони утворені шляхом міждіалектних контактів. Студенти, навіть знаючи теоретично правила літературної вимови голосних, приголосних та окремих звукосполучень, все ж допускають орфоепічні помилки діалектного характеру, хоча аналіз письмових робіт засвідчує, що подібні помилки практично не впливають на їхні орфографічні навички. Особливо це стосується студентів стаціонару, які постійно перебувають в атмосфері орфоепічно грамотного викладання навчальних предметів, на тривалий час віддалені від рідного населеного пункту і під керівництвом викладачів мови працюють над подоланням тієї чи іншої помилки у вимові. Зроблено висновок про те, що навчальні курси “Основи культури і техніки мовлення” та “Сучасна українська мова” потребують удосконалення.

На морфологічному рівні результати спостережень було згруповано за частинами мови у вигляді порівняльних таблиць, які дозволили дійти таких висновків:

Фонетичні особливості говорів, представлених на Житомирщині, зумовлюють деякі морфологічні відмінності правобережнополіських та південно-західних говірок.

Деякі особливості морфологічного характеру, зафіксовані в усному мовленні студентів, у писемному можуть не виявлятися зовсім.

У морфології найбільш прозоро простежується тенденція перебудови діалектних систем під впливом літературних норм. Молодь цілком свідомо може залишати в усному мовленні деякі діалектні форми слів, навіть знаючи літературні, тим самим не бажаючи вважати словоформи рідної говірки помилковими. Тут так само, як і в орфоепії, навіть сильніше, спрацьовує почуття “ностальгії” за рідною говіркою.

Говіркова лексика студентів аналізувалась тільки на текстуальній основі - це давало змогу скласти враження про зв'язок мовлення і мислення, про правильність, виразність, точність, доречність, багатство мовлення, про значення діалектизмів у процесі комунікації. Вивчення діалектної лексики у мовленні майбутніх учителів дає багатий фактичний матеріал для мовознавців, а також є надзвичайно корисним для розв'язання проблеми підвищення мовної культури студентів - це ставить методистів перед суперечністю: які лексичні діалектизми збагачують літературну мову, розширюють її можливості, а з якими діалектизмами слід наполегливо боротися, тактовно викорінювати з мовлення? Зроблено висновок: якщо ми виразно можемо сказати про негативний вплив орфоепічних та граматичних особливостей діалектної говірки на мовлення студентів, визначити орфоепічні та граматичні помилки в мовленні, то до лексичних помилок слід ставитись обережно і диференційовано.

У розділі зазначається, що виявлені в мовленні студентів орфоепічні, граматичні та лексичні помилки діалектного походження дали матеріал для розробки системи вправ, спрямованих на формування у майбутніх учителів початкових класів літературного мовлення.

Про досягнення методики з проблеми діалектного впливу на мовну культуру учнів свідчить чимало праць (Ф. Бабій, А. Богуш, С. Врубель, С. Котков, Т. Левченко, А. Мановицька, Г. Мукан, А. Перепада, І. Попов, Л. Симоненкова, П. Ткачук та ін.). Зауважимо однак, що підхід деяких учених до помилок діалектного характеру в мовленні школярів аж до 90-х років був досить однозначним - неухильно боротися з усіма діалектними виявами усіх мовних рівнів, протиставляючи їм унормовані літературні слова та форми слів. Останнім часом у методичній літературі поряд із думкою про очищення мови учнів від фонетичних та граматичних діалектних впливів знаходимо поради вчителям не відмовлятися від лексичних діалектизмів, а збирати їх, досліджувати разом з учнями семантику кожного з діалектних слів, добирати до них літературні відповідники. У висновках до першого розділу вказано на відсутність методичної літератури з проблем формування культури мовлення майбутніх учителів початкових класів, яким доведеться працювати в умовах діалектного впливу говірок Житомирщини.

У другому розділі - “Методика роботи вузівського викладача над культурою мовлення студентів педфаку в умовах говірок Житомирщини” - подано опис процесу роботи з діалектизмами у мовленні майбутніх учителів за пропонованою методикою. Зокрема, йдеться про форми організації комплексної науково-дослідницької роботи, про розроблену експериментальну систему вправ з діалектизмами та перевірку її ефективності (у розділі вміщено результати навчального та контрольного експериментів).

У розгляді питання про науково-дослідницьку роботу у вузі докладно проаналізовано такі форми, як написання дипломних та курсових робіт, діяльність діалектологічного гуртка, проведення наукових конференцій тощо. У розділі зазначено, що через відсутність належної кількості діалектних текстів методика формування культури мовлення студентів в умовах діалектного оточення зазнає істотних труднощів. Студенти повинні бачити діалектизми саме в контексті, що забезпечить правильне їх сприймання. Вирішувати цю проблему допомагає організація як гурткової, так і самостійної дослідницької роботи студентів (дослідження мови творів класичної української літератури, де майстри слова широко використовували діалектизми, та пошукова етнографічна робота - запис текстів народних обрядів, казок, пісень від інформаторів). Наукова робота студентів з питань впливу місцевих говірок на культуру мовлення (насамперед, молодших школярів), керована викладачами кафедри мови з методикою викладання, допомагає у вирішенні кількох завдань педагогічного вузу: 1) підвищити рівень мовної культури студентів, які особисто відчувають діалектний вплив; 2) поглибити рівень теоретичних знань з мови та методики викладання; 3) сформувати в студентів почуття дбайливого ставлення до народної мови, бажання збирати й зберігати скарби слова, прищеплювати учням любов до мови; 4) вирощувати нове покоління вчених-дослідників, кваліфікованих учителів-методистів.

Враховуючи позитивний досвід, вироблений шкільною методикою навчання мови (О. Біляєв, А. Богуш, М. Вашуленко, С. Дорошенко, А. Капська, В. Мельничайко, М. Пентилюк, О. Савченко, Т. Котик та ін.), не слід забувати про те, що система роботи щодо подолання діалектних помилок у мовленні студентів вимагає у вузі специфічних методів і прийомів, а інколи й зовсім іншого підходу викладача до традиційних форм занять. У пошуках передових технологій навчання мови ми звернулись до праць, присвячених проблемам педагогіки вищої школи. Увагу привернули сучасні дослідження з питань використання гнучких педагогічних технологій навчання у вузі, в основі яких лежить якість і ефективність підготовки майбутніх учителів (О. Гохберг, О. Євдокимов, О. Смирнов та ін.).

У розділі визначено функції кожної з форм вузівського навчання з огляду на досліджувану проблему. Так, цікаві модифікації лекції, запропоновані Н. Посталюк (“лекція вдвох”, “лекція командою”), було застосовано у навчальному експерименті. На прикладах доведено також думку про позитивну роль педагогічної гри у процесі роботи з діалектизмами у мовленні студентів. Спираючись на дослідження вчених з питань ефективного застосування наочності у викладанні навчальних дисциплін (Л. Брік, Я. Бутко, В. Євдокимов, Л. Занков, З. Калмикова, О. Дьомін та ін.), ми здійснили спробу використати на заняттях таблиці та кодограми типу “Орфоепічні особливості поліських говорів”, “Граматичні риси південноволинських говірок” з обов'язковим коментарем викладача. Зазначимо, що прослуховування діалектного мовлення у магнітофонному записі також супроводжувалось синхронним коментуванням, що готує студентів до подальшого самостійного аналізу діалектних особливостей свого мовлення або мовлення однокурсників, учнів сільської школи, де майбутні вчителі проходять педагогічну практику. Багато вправ, спрямованих на формування культури мовлення студентів у діалектному оточенні, передбачають звертання до технічних аудіовізуальних засобів навчання, різних видів наочності.

На відміну від пояснювально-ілюстративного методу навчання мови, менш продуктивним виявився метод програмованого навчання, до якого звертається багато вчених (В. Андрєєв, Т. Болдишева, В. Голіков, В. Келбакіані та ін.).

У розділі зазначено, що поряд з традиційними методами підготовки педагогічних кадрів, впровадження інформаційних технологій у процес вищої освіти шляхом комп'ютеризації має стати завданням державного рівня: використання комп'ютерів у системі навчання мови полегшує не тільки систему контролю й оцінювання знань, а й сам процес здобування цих знань. У розділі йдеться також про використання такого засобу керування і самокерування пізнавальною діяльністю студентів, як алгоритмізація про застосування систем тестової перевірки знань з діалектології та про інші форми контролю.

Окремо в розділі розглядається система вправ з діалектизмами, яка спрямована насамперед на подолання помилок діалектного походження в мовленні студентів педфаку. Традиційно в методиці викладання мови вправи передбачають організацію як репродуктивної, так і творчої (продуктивної) діяльності. Варіювання вправ продуктивного й репродуктивного характеру у процесі вивчення орфоепії, граматики чи лексики вмотивоване, насамперед, специфікою діалектного впливу на той чи інший мовний рівень: іноді кращі результати дають саме репродуктивні вправи, іноді - творчі. Запропонована система вправ з діалектизмами розрахована на весь 4-5-річний період навчання української мови на факультеті підготовки вчителів початкових класів і послідовно впроваджується на практичних заняттях з курсів культури і техніки мовлення та сучасної української мови як суміжних навчальних дисциплін. У розділі послідовно проаналізовано оригінальну систему вправ з діалектизмами на основі лінійного вузівського принципу вивчення мовних рівнів - від лексики і фонетики до морфології і синтаксису. Слід зауважити, що саме впровадження комплексу різнорівневих вправ є універсальною формою індивідуальної мовної підготовки майбутніх педагогів в умовах діалектного оточення: для одних студентів достатнім буде знати теоретичний мінімум з діалектології, щоб подолати власні мовленнєві помилки, зумовлені впливом рідної говірки, і застосувати вже під час першої педагогічної практики запропоновані викладачем вправи з діалектизмами; інші студенти зможуть розробити (під керівництвом викладача або самостійно) такі вправи.

Поділяючи орфоепічні, граматичні, лексичні вправи з діалектизмами на рівні (за характером репродуктивної чи творчої діяльності студентів), ми передбачаємо, що окремі студенти зможуть поступово змінювати рівні самостійної діяльності, а функція викладача при цьому також відповідно зміниться - від інформаційної до консультативно-координуючої. Таким чином, диференційований підхід до студентів у процесі виконання різнорівневих вправ дозволяє викладачеві забезпечити необхідний мінімум змісту професійної підготовки майбутніх учителів.

У процесі вузівського навчання, яке здійснюється на основі комунікативно-діяльнісного підходу, студенти аналізують функції діалектизмів, як правило, тільки у зв'язному тексті (усному чи писемному). Це можуть бути твори класичної української літератури, розповіді інформаторів з різних населених пунктів області, давні фольклорні твори, словникові статті тощо. Важливо, щоб студенти спостерігали у запропонованих викладачем або записаних самостійно діалектних текстах стилістичну функцію частин мови, стилістичне використання засобів словотвору. Слід зазначити, що у процесі виконання граматичних вправ синтаксичні особливості діалектних говірок, на відміну від орфоепічних, лексичних та морфологічних, чітко не простежуються.

Особливого значення надається написанню творів-роздумів про значення народної мови в суспільстві - діалектна лексика емоційно впливає на студентів. З метою розвитку мовлення студентів досить ефективно використовується також такий вид вправ, як вільні диктанти, які стоять на межі між власне диктантами і переказами: студенти не встигають дослівно запам'ятати частини тексту, прочитані викладачем, і самостійно добирають мовні засоби, щоб передати зміст прослуханого. Ефективність цього прийому, по-перше, полягає в тому, що студенти, прослухавши текст етнографічного змісту, насичений народно-розмовними елементами, одержують певну емоційну насолоду. По-друге, вони намагаються викласти зміст прослуханого, не змінивши національно-мовного колориту, але за допомогою нормативних граматичних засобів, уникаючи мовленнєвих помилок, у тому числі й діалектних. По-третє, водночас шліфуються правописні навички майбутніх учителів. Для роботи пропонуємо, як правило, тексти етнографів, діалектологів, взяті з різних джерел.

Система вправ у межах усього курсу спрямована на підготовку студентів до державного екзамену з української мови та методики її викладання, який є засобом перевірки якості професійної підготовки спеціалістів. Екзаменаційний білет до державного екзамену, крім теоретичних питань з мови та методики її викладання в початкових класах, передбачає наявність практичного завдання - мовного розбору тексту: фонетичного, лексичного, морфемного, словотворчого, морфологічного, синтаксичного. Для виконання мовного розбору поряд з художніми, публіцистичними текстами ми пропонуємо діалектні, записані за допомогою фонетичної транскрипції, що дозволяє більш точно й глибоко виконати фонетичний та морфологічний розбори. Внесення питань з діалектології до програми державного екзамену має стимулювати майбутніх учителів початкових класів до активної роботи над удосконаленням власного мовлення і довести студентам усю значущість проблеми взаємодії літературного мовлення й територіальних діалектів.

Таким чином, з огляду на сказане вище, система вправ з діалектизмами як основний засіб реалізації принципів, методів і прийомів навчання української мови сприяє формуванню культури мовлення майбутніх учителів початкових класів в умовах діалектного оточення і, крім того, виробляє у студентів навички наукового й методичного обґрунтування виявлених у власному мовленні, у мовленні однокурсників та молодших школярів помилок діалектного характеру, готує майбутніх учителів до роботи у школах різних районів області.

Розділ містить перевірку результативності змін, внесених нами у навчальний процес, зокрема, ефективності розробленої системи вправ з діалектизмами. Перевірка здійснювалась за допомогою методів педагогічної діагностики.

Поетапно виконуючи вправи з діалектизмами (залежно від тематики практичних занять з курсу сучасної української мови або основ культури і техніки мовлення), студенти різних курсів (експериментальних і контрольних груп) давали матеріали для контрольного експерименту. Ці матеріали складалися і з письмових зрізових робіт (переважно тестових), і з усних відповідей студентів, записаних на магнітофонну стрічку (так найкраще було визначити орфоепічні особливості мовлення студентів). Ефективність вправ, спрямованих на подолання помилок діалектного походження у мовленні студентів, ми перевірили за допомогою шкал (зокрема порядкових, чи рангових); це дало змогу визначити градацію за ступенем вияву певної ознаки. мовленнєва культура діалектизм

Результати порівняльного аналізу рівня орфоепічної культури мовлення студентів

Для кожного студента експериментальної групи було складено таблицю, за якою визначався рівень мовленнєвої культури. Наведемо приклад такої таблиці, складеної за результатами перевірки творів студента (11-М):

Середній рівень культури писемного мовлення студента визначався за формулою:

Рсер. =; Р сер. = = 37 балів (“хороший”)

Примітка. (11-М) - шифр, де 11 - номер групи, М - індивідуальна літера студента.