Активізація пізнавальної діяльності студентів в умовах дистанційного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди

УДК 378.018.43:004.7

АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

13.00.09 - теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Собаєва Олена Володимирівна

Харків - 2001



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор Лазарєв Микола Остапович, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка, завідувач кафедри педагогічної творчості.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Дмитренко Тамара Олександрівна, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, завідувач кафедри соціальної педагогіки; кандидат педагогічних наук Пономарьова Наталія Олександрівна, Національний університет внутрішніх справ, старший викладач кафедри інформатики.

Провідна установа - Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Полтава.

Захист відбудеться “24” грудня 2001 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 в Харківському державному педагогічному університеті ім.Г.С.Сковороди за адресою: 61078, м.Харків, вул.Артема, 29, ауд.216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету (61168, м.Харків, вул.Блюхера, 2, ауд. 214-В).

Автореферат розісланий “22” листопада 2001р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.



Собаева О.В. Активізація пізнавальної діяльності студентів в умовах дистанційного навчання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 - теорія навчання. - Харківській державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, Харків, 2001.

В дисертації досліджується організація активної пізнавальної діяльності студентів у дистанційному навчанні, забезпеченому комп'ютерними засобами. Уточнено поняття дистанційного навчання, виявлені його позитивні можливості та проблеми впровадження. Обґрунтовано дидактичні особливості використання комп'ютерних засобів.

Розроблено та впроваджено у навчальний процес педагогічну технологію дистанційного навчання, спрямовану на активізацію пізнавальної діяльності студентів. Навчання організується відповідно до прийнятої в сучасній дидактиці його структури - від пізнавальної мотивації до діагностично обґрунтованої оцінки досягнень студентів. Використовуються різні види самостійної роботи: репродуктивна, евристична, творча. Розроблена технологія забезпечує активне співробітництво студентів і викладачів у віртуальному навчальному просторі. Для оцінки динаміки результатів навчального процесу використовується педагогічна діагностика (з допоміжними функціями комп'ютера), що сприяє адекватній рефлексійній діяльності та істотно стимулює пізнавальну активність.

Доведено, що застосування експериментальної педагогічної технології дистанційного навчання забезпечує досягнення більшістю студентів евристичного і творчого рівнів пізнавальної активності.

Ключові слова: дистанційне навчання, пізнавальна активність, проблемна ситуація, дискусія, електронний навчальний посібник, комп'ютерні засоби навчання, мережа Інтернет.



Собаева Е.В. Активизация познавательной деятельности студентов в условиях дистанционного обучения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 - теория обучения. - Харьковский государственный педагогический университет им.Г.С.Сковороды, Харьков, 2001. дистанційний пізнавальний комп'ютерний навчання

Диссертационная работа посвящена проблеме организации активной познавательной деятельности студентов в дистанционном обучении с компьютерной поддержкой. Определено понятие дистанционного обучения как разновидности открытого обучения с использованием компьютерных и телекоммуникационных средств, которые обеспечивают интерактивное взаимодействие преподавателей и студентов на разных этапах обучения и самостоятельную работу последних с материалами информационной сети, большую часть которых готовит преподаватель.

Выявлены особенности дистанционного обучения взрослых, а также педагогические, психологические и организационные проблемы внедрения новой формы учебного процесса.

Учитывая возможные отрицательные последствия чрезмерного увлечения виртуальной реальностью, компьютеру в учебном процессе отводятся достаточно ограниченные функции. Определяет эти функции преподаватель и в некоторой степени сам студент. Преподаватель выступает автором оригинальной учебной программы, разработчиком проблемных задач, ведущим электронных дискуссий, призванным обеспечить научный и развивающий характер диалога, консультантом на всех этапах познавательной деятельности, ведущим экспертом учебных достижений студента. Последний становится соавтором своих учебных программ, активным участником учебного процесса.

В диссертационной работе рассмотрены дидактические возможности использования компьютерных средств (Интернет, технология WWW, виртуальная реальность, гипертехнология, электронная почта, чат-технология) для развития познавательной активности личности.

Разработана и внедрена в учебный процесс педагогическая технология дистанционного обучения, направленная на активизацию познавательной деятельности студентов. Согласно этой технологии обучение организуется в соответствии с научно обоснованной в современной дидактике его структурой (мотивация, предъявление нового материала, обеспечение его понимания, осмысления, закрепления, обобщения, использование приобретенных знаний и умений в поисковых и творческих самостоятельных работах, осуществление объективных диагностик и контроля). Основное содержание учебного курса отображено в электронном учебнике, интегрирующем в себе концепции проблемно-модульного обучения и современные компьютерные средства. Исследованы различные виды самостоятельной работы студентов: репродуктивные, эвристические, творческие. Проблемность обучения выходит за рамки традиционных форм, благодаря использованию гипертехнологий и телекоммуникационных средств, которые расширяют информационное поле решения проблемно-поисковых и творческих задач. Обеспечивается активное сотрудничество студентов и преподавателей в виртуальном учебном пространстве.

Учитывая несомненную ограниченность традиционного компьютерного обучения (один на один с аппаратом) для развития стабильной познавательной активности студента, расширены функции компьютера как среды для неформальной дискуссии. Проведенные электронные дискуссии с виртуальными диалогами “преподаватель - студенты”, “студент - студенты” подтвердили достаточную производительность такого диалога, который во многом не уступает результативности непосредственных встреч со студентами.

Для оценки динамики результатов учебного процесса использована педагогическая диагностика (со вспомогательными функциями компьютера), которая способствует формированию адекватной самооценки и существенно стимулирует познавательную деятельность.

В рамках педагогической технологии разработаны показатели, критерии и комплексная методика количественной оценки уровней познавательной активности студентов при решении проблемных педагогических ситуаций. Это позволило выявить реальные учебные достижения студентов: большинство из них вышли на эвристический и творческий уровни познавательной активности. Эти показатели соответствуют цели предложенной педагогической технологии дистанционного обучения.

Экспериментальное исследование подтвердило теоретический вывод о значительных потенциальных возможностях использования информационных средств в образовании. Установлено, что при определенных дидактических условиях дистанционное обучение с использованием компьютерных средств предпочтительнее традиционного заочного образования.

Полученные результаты исследования могут быть использованы в дальнейшем развитии теории дистанционного обучения: для конкретизации отдельных дидактических технологий познавательной мотивации, изучения нового, организации активного сотрудничества в виртуальном пространстве, оптимизации самостоятельной деятельности студентов.

Ключевые слова: дистанционное обучение, познавательная активность, проблемная ситуация, дискуссия, электронное учебное пособие, компьютерные средства обучения, сеть Интернет.



E.V. Sobaeva. Activization of cognitive activity of the students in conditions of distance training. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of candidate of pedagogical speciality 13.00.09--theory of training.--Kharkiv State Pedagogical University named G.S.Scovoroda, Kharkiv, 2001.

The dissertation is devoted to organization of active cognitive activity of the students in distance training with computer support. The concept of distance training is determined, its positive opportunities and problems of introduction are revealed. The didactic opportunities of computer means in development of cognitive activity of a person are grounded. The pedagogical technology of distance training with computer support is developed and introduced into educational process directed on activation of cognitive activity of the students. It is proved that the use of this technology provides the achievement with the majority of the students of their heuristic and creative levels of cognitive activity.

Key words: distance training, cognitive activity, problem situation, discussion, electronic textbook, computer-aided teaching, Internet.



Загальна характеристика дисертаційного дослідження

Актуальність теми дослідження та ступінь розробки. Об'єктивними умовами самореалізації особистості в професійній діяльності на початку ХХІ століття є доступність необхідного освітньо-інформаційного поля, озброєння людей не стільки готовими знаннями, скільки способами здобуття, осмислення та використання цих знань у нових обставинах. Сучасна цивілізація з її гуманізацією і демократизацією суспільних відносин, швидкою зміною техніки і технологій, інтелектуалізацією праці передбачає необхідність нової формули освіти - "освіта через усе життя".

На сьогодні це можливо лише за умови впровадження сучасних ідей і технологій освіти, які вбирають новітні вітчизняні та зарубіжні психолого-педагогічні здобутки щодо активізації навчання як провідного принципу освітнього процесу, забезпечення раціонального рівня комп'ютеризації викладання та учіння. Саме ця потужна науково-педагогічна база в сукупності з сучасними розробками в галузі інформаційних засобів сприяє розвитку дистанційного навчання, що приходить на зміну традиційним формам заочного навчання.

Розвиток дистанційного навчання знаходить сьогодні відбиття в цілеспрямованій державній політиці України щодо інформатизації суспільства (Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття), Закон України "Про Національну програму інформатизації", Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні", проект Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті).

Паралельно із законодавчою базою розвивається науково-методична база дистанційного навчання. Спеціальному вивченню підлягають такі аспекти: педагогічні підходи до комп'ютеризації навчального процесу (Б.Гершунський, Є.Машбиц, І.Підласий); концептуальні педагогічні положення про дистанційне навчання (О.Андреєв, В.Кухаренко); дидактичні властивості комп'ютерних засобів (Є.Полат); дидактичні функції спілкування у дистанційному навчанні (О.Рибалко); методи творчого навчання за допомогою телекомунікаційних засобів (Г.Андріанова, Е.Хуторський). Проте наявні дослідження не торкаються таких важливих питань, як необхідність застосування цілісного комплексу методів і прийомів активізації пізнавальної діяльності в нових умовах використання освітянами сучасних інформаційних засобів. Не розв'язаними залишаються питання ролі викладача в дистанційному навчанні, використання в навчанні діалогу, опосередкованого комп'ютером, а також діагностики навчальних досягнень студентів, зокрема рівнів їхньої пізнавальної активності.

Проаналізовані наукові джерела з питань дистанційного навчання, власний педагогічний досвід, соціально-педагогічна значущість проблеми та її недостатня теоретична і методична розробленість дали підставу обрати тему дослідження "Активізація пізнавальної діяльності студентів в умовах дистанційного навчання".

Дослідження виконано згідно з тематикою науково-дослідної роботи (номер державної реєстрації 0197U016603 "Розробка моделей, методів та інструментальних засобів побудови складних інформаційних систем", Наказ Міносвіти №37 від 13.02.97р.) кафедри прикладної математики Сумського держуніверситету.

Об'єкт дослідження - дистанційне навчання студентів вищого закладу освіти.

Предмет дослідження - активізація пізнавальної діяльності студентів вищого закладу освіти у вивченні гуманітарної дисципліни у дистанційному навчанні, забезпеченому комп'ютерними засобами.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально випробувати педагогічну технологію дистанційного навчання (ПТДН) з використанням комп'ютерних засобів, яка забезпечує активну пізнавальну діяльність студентів.

Відповідно до об'єкта, предмета та мети дослідження було висунуто гіпотезу, згідно з якою в дистанційному навчанні евристичний і творчий рівні пізнавальної активності студентів забезпечуються педагогічною технологією, спроектованою на базі таких складових:

- організація навчання як завершеного психолого-педагогічного процесу;

- запровадження репродуктивної, евристичної, творчої роботи студентів з використанням комп'ютерних засобів;

- забезпечення за допомогою комп'ютерної мережі цілеспрямованого інтерактивного діалогу і співробітництва осіб, роз'єднаних у просторі;

- визначення динаміки пізнавальної активності й навчальних досягнень студентів та своєчасна їх корекція за допомогою науково-діагностичних методик з використанням комп'ютерних засобів.

Предмет, мета і наукова гіпотеза визначили такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати та узагальнити філософську, психологічну, педагогічну, методичну літературу, зразки програмового забезпечення, представлені в Інтернет, для визначення сутності і структури ПТДН.

2. Розробити педагогічну технологію, що включає сучасні комп'ютерні і традиційні засоби освіти, способи раціонального застосування їх у дистанційному навчанні, а також діагностику пізнавальних досягнень студентів. Відобразити розроблену технологію в електронній та друкованій версіях навчального посібника з педагогіки.

3. Експериментально випробувати ефективність розробленої технології для розвитку пізнавальної активності студентів університету під час вивчення ними курсу педагогіки.

4. Проаналізувати на основі комплексу діагностичних процедур результати експериментальної роботи, визначити перспективи подальшого вдосконалення педагогічної технології дистанційного навчання (ПТДН).

Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять провідні філософські положення про сутність й основні етапи пізнавальної діяльності, діалектику абстрактного і конкретного в пізнавально-творчому розвитку особистості, а також про системний підхід до процесів і явищ, особистісно-діяльнісний підхід до формування спеціаліста.

Теоретичною основою дослідження є: сучасна теорія цілісного процесу навчання як активної взаємодії педагога та учнів (Ю.Бабанський, В.Беспалько, Т.Дмитренко, В.Онищук, В.Паламарчук, І.Харламов), педагогічні підходи до комп'ютеризації навчального процесу (Б.Гершунський, Є.Машбиц, І.Підласий); концептуальні педагогічні положення про дистанційне навчання (О.Андреєв, І.Кульчинський, В.Кухаренко, Є.Полат, А.Хуторський); педагогічні положення про активізацію навчальної діяльності (А.Есаулов, В.Лозова, М.Махмутов, В.Оконь, І.Харламов, Т.Шамова, Г.Щукіна); теорія модульного навчання (В.Огнев'юк, А.Фурман, М.Чошанов, П.Юцявічене); специфічні характеристики навчання дорослого (А.Алексюк, В.Загвязинський, С.Змєєв, І.Зязюн, Г.Ліпкіна, Л.Нечепоренко); психолого-педагогічні ідеї розвивального навчання (В.Давидов, Л.Занков, О.Савченко, М.Скаткін). Дослідження спиралось також на теорію оптимізації педагогічного процесу Ю.Бабанського, теоретичні і методичні розробки з питань професійної творчості і майстерності (В.Андреєв, Д.Богоявленська, І.Зязюн, В.Кан-Калік, М.Лазарєв, М.Нікандров, Я.Пономарьов, Н.Тарасевич). Були використані положення і технології підготовки сучасної навчальної книги (А.Алексюк, В.Беспалько, Ч.Купісевич, В.Оконь, І.Підласий). Науковою основою діагностичного комплексу експериментального дослідження стали дидактичні розробки А.Алексюка, В.Беспалька, К.Інгенкампа, І.Лернера, В.Лозової, М.Лазарєва, С.Дж.Пейпа, І.Підласого, О.Савченко, М.Чошанова.

Для розв'язання поставлених завдань і перевірки вихідних положень були використані такі методи педагогічного дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури і зразків навчального програмового забезпечення з метою визначення сутності й педагогічної технології дистанційного навчання; проектування ПТДН, спрямованої на активізацію пізнавальної діяльності; теоретичне прогнозування, методи експертної оцінки наслідків впровадження комп'ютерних засобів навчання; цілеспрямоване спостереження за діяльністю студентів; методи бесіди й анкетування для виявлення розуміння студентами інформаційних засобів навчання; тестування, аналіз евристичних і творчих робіт студентів з метою комплексної педагогічної діагностики досягнутого рівня пізнавальної активності; педагогічний експеримент, в ході якого перевірялась висунута наукова гіпотеза дослідження та методи статистичної обробки одержаних результатів для встановлення достовірності зроблених висновків.

Експериментальна база дослідження: Сумський державний університет, Сумський державний педагогічний університет ім.А.С.Макаренка.

Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 1995-2001 років і охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку:

перший етап (1995-1997 роки) - вивчення та аналіз стану розробленості проблеми в науково-методичній літературі; визначення об'єкта, предмета, мети, завдань дослідження, формулювання гіпотези; визначення сутності дистанційного навчання; проектування ПТДН і прогнозування її ефективності; розробка комплексу діагностики рівнів пізнавальної активності студентів;

другий етап (1997-2000 роки) - експериментальне випробування ПТДН та діагностичного комплексу рівнів пізнавальної активності студентів у процесі вивчення спецкурсу з педагогіки; виявлення елементів ПТДН, що вимагають подальшого вдосконалення;

третій етап (2000-2001 роки) - узагальнення результатів теоретичного аналізу й експериментального дослідження; висвітлення результатів у наукових публікаціях й апробація їх під час обговорень доповідей на наукових семінарах та конференціях; оформлення тексту дисертаційної роботи; впровадження розробленої ПТДН у практику.

Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів дослідження:

дістала подальшого розвитку на науково-педагогічному рівні дефініція "дистанційне навчання";

теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено нову педагогічну технологію дистанційного навчання (ПТДН), що охоплює основні елементи сучасного процесу навчання й базується на педагогічних ідеях активного розвивального навчання, раціональному застосовуванні сучасних інформаційних засобів, пріоритеті самостійної пошукової і творчої пізнавальної діяльності студентів;

вперше обґрунтовано використання проблемної дискусії у комп'ютерній мережі як методу активізації навчання студентів;

розроблено та апробовано діагностичний комплекс критеріїв оцінювання рівня пізнавальної активності студентів в умовах дистанційного навчання.

Особистий внесок автора у працях, виконаних у співавторстві, полягає в розкритті змісту поняття "дистанційне навчання" та відповідної йому педагогічної технології, у розробці практичних завдань навчального посібника "Основи педагогіки".

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що ПТДН впроваджена у практику навчання студентів Сумського державного університету, Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренка, Сумського аграрного університету, а також може бути використана й викладачами інших вищих навчальних закладів для підготовки та реалізації дистанційних навчальних курсів. Окремі методи навчання, запропоновані в експериментальній технології, можуть бути застосовані і під час аудиторних занять денного відділення освітнього закладу.

Апробація результатів. Хід та результати дослідження обговорювалися на Міжнародній конференції "Сучасні проблеми дидактики вищої школи" (Донецьк, 1997), на науково-методичному семінарі "Використання комп'ютерної мережі Інтернет у навчальному процесі" (Харків, 1997), 3 та 4 Міжнародних науково-методичних конференціях "Освіта та віртуальність" (Харків-Севастополь, 1999, 2000), на засіданні кафедри педагогічної творчості Сумського державного педуніверситету ім.А.С.Макаренка й науково-методичних семінарах кафедри прикладної математики Сумського державного університету, на методичному семінарі "Методичні проблеми дистанційного навчання" (Харків, 2001), на семінарі директорів вищих закладів освіти Сумської області з питань комп'ютеризації навчального процесу (Суми, 2001).

Результати дослідження представлено у 9 публікаціях, 4 з них - одноосібні публікації у фахових науково-педагогічних виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (242), додатків. Основний зміст викладено на 171 сторінці, додатки складають 40 сторінок. Представлено 17 ілюстрацій та 16 таблиць.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми і ступінь її вивчення; визначено мету, завдання, методологічні й теоретичні основи, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, особистий внесок автора.

У першому розділі "Теоретичні питання активізації пізнавальної діяльності студентів у дистанційному навчанні" здійснено теоретичний аналіз категорій "активність", "рівні пізнавальної активності", "дистанційне навчання", "електронний навчальний посібник", а також висвітлено науково-практичні висновки щодо опосередкованого комп'ютерними засобами педагогічного процесу.

У сучасному тлумаченні специфіки навчання підкреслюється не стільки наявність взаємодії викладача та студентів, скільки якість такої взаємодії, а саме: вміла організація і стимулювання активної пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Саме активна взаємодія (і безпосередня, і опосередкована) викладача зі студентами (учнями) є, на думку багатьох дослідників (А.Есаулов, І.Лернер, В.Паламарчук, О.Савченко, І.Харламов), визначальною в розкритті сутності навчання.

Пізнавальна активність розглядається вченими (В.Андреєв, Л.Арістова, М.Данилов, Г.Костюк, В.Лозова, М.Махмутов, В.Оконь, Т.Шамова, Г.Щукіна та ін.) як складна, інтегральна категорія, що тісно пов'язана з метою, пізнавальними мотивами, розумово-емоційною чутливістю тих, хто навчається, проявами самостійності, більш або менш розвинутим творчим мисленням, володінням евристичними та креативними методами пізнання. Пізнавальна активність - це не тільки діяльність суб'єкта, але й ставлення його до процесу діяльності, якість самої діяльності.

На підставі аналізу науково-методичної літератури (О.Андреєв, В.Кухаренко, Є.Полат, А.Хуторський та ін.) дистанційне навчання визначено як різновид відкритого навчання з використанням комп'ютерних та телекомунікаційних засобів, що забезпечують інтерактивну взаємодію викладачів та студентів на різних етапах навчання і самостійну роботу останніх з матеріалами інформаційної мережі, більшість з яких підготовлена викладачами.

Дослідження дистанційного навчального процесу дозволило виявити його основні особливості:

орієнтація на самостійну пізнавальну діяльність студентів;

суттєві потенційні можливості дистанційного навчання для активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів;

можливість організації відкритого навчання, розширення аудиторії споживачів освітніх послуг;

інтеграція світових освітніх послуг;

зниження за певних умов матеріальних витрат на організацію і здійснення процесу навчання.

Проведений аналіз дає підстави вважати, що можливості новітніх комп'ютерних та телекомунікаційних технологій (мультимедіа, гіпертехнології, віртуальна реальність, Інтернет, технологія WWW, електронна пошта, чат-технологія тощо) значно ширші, ніж уже знайдені методи і засоби використання їх для активізації пізнавальної діяльності. Головна причина цього полягає в недостатньому психолого-педагогічному обґрунтуванні ролі і функцій інформаційних засобів у навчальному процесі. Одночасно наявні факти недоцільного використання комп'ютерних засобів навчання, коли порушуються принципи і логіка навчального процесу, ігноруються мотиваційні аспекти, розвивальна та активізуюча взаємодія тих, хто навчається і навчає.

Взагалі діалектична взаємозалежність позитивних якостей і нерозв'язаних проблем є неодмінною характеристикою сучасного стану дистанційного навчання. По-перше, комп'ютерні мережі безперечно ускладнюють діалог між суб'єктами навчання, але ж ці мережі забезпечують умови для ділового спілкування людей, які роз'єднані у просторі й не мають можливості безпосередньої взаємодії. По-друге, кваліфікований викладач під час читання "живої" лекції більш оперативно реагує на настрій та потреби своєї аудиторії, з якою працює "тут і зараз", однак, з іншого боку, завчасно підготовлені та чітко структуровані лекції на електронних носіях можуть вигідно відрізнятися обсягом і новизною наведеної інформації в умовах, коли сам студент визначає глибину й темп вивчення певної проблеми. По-третє, комп'ютерні навчальні програми-тренажери надають кожному студенту можливість практично застосовувати одержані знання у різноманітних проблемних ситуаціях, забезпечують індивідуалізацію навчання. У той же час комп'ютерні тренажери створюють лише ілюзію реального процесу. Надмірне захоплення такою формою навчання за відсутності належного педагогічного управління (самоуправління) може поступово відірвати людину від реального життя, справжнього професійного і духовного спілкування.

В умовах дистанційного навчання комп'ютер ні в якому разі не може претендувати на заміну викладача з його функціями експерта, організатора спільної діяльності, наставника, консультанта, творця сприятливих організаційних та психоло-педагогічних умов для тих, хто навчається. Комп'ютер - це лише ефективний за певних умов засіб учасників навчального процесу.

Таким чином, проведений теоретичний аналіз свідчить про те, що не зважаючи на певні нерозв'язані проблеми, сучасні комп'ютерні засоби надають суттєві можливості для вдосконалення навчального процесу та успішного застосування способів активізації пізнавальної діяльності тих, хто навчається.

Другий розділ "Експериментальне випробування педагогічної технології дистанційного навчання, спрямованої на активізацію пізнавальної діяльності студентів" присвячений загальній характеристиці та науково-методичному обґрунтуванню педагогічної технології дистанційного навчання (ПТДН), що орієнтується на пріоритети психолого-педагогічної мотивації, проблемно-пошукової самостійної діяльності студентів, творчого цілеспрямованого діалогу, методик діагностики навчальних досягнень.

За ПТДН, спрямованою на активізацію пізнавальної діяльності студентів, створено експериментальний електронний посібник (ЕП) з педагогіки. ЕП має цілісну структуру, будується з окремих модулів, які складаються з певних програмових тем. Теми, в свою чергу, розбиті на блоки, які охоплюють основні етапи сучасного навчального процесу і відображають експериментальну технологію (рис.1). Виокремлено: "Інформаційний блок", "Узагальнюючий блок", "Блок самоконтролю", "Проблемно-ситуаційний блок", "Блок тематичного контролю" і допоміжні елементи - "Питання теми", "Основні терміни теми", "Проблемна ситуація", "Література для самоосвіти".

"Проблемна ситуація" перед вивченням кожної теми носить спонукальний характер, ілюструє зв'язок між суспільною практикою та теоретичним матеріалом, відображає суперечності між наявними знаннями і тими, що потрібні для розв'язання запропонованого завдання.

Важливим прийомом активізації навчальної діяльності студентів є використання засобів гіперзв'язку наукових термінів, представлених у тексті "Інформаційного блоку" посібника, з відповідними визначеннями цих термінів в електронному словнику. Причому словник містить як поняття, що визначені в ЕП "Педагогіка", так і поняття, що тільки названі в посібнику, але усвідомлення сутності останніх сприяє кращому осмисленню основного матеріалу. Електронний словник вміщує більше 300 термінів і близько 500 визначень їх різними авторами. Проблемна ситуація, створена суперечностями між дефініціями категорій, закономірностей, принципів різними науковцями, стає джерелом активного пізнання.

Після "Інформаційного блоку" розміщений "Узагальнюючий блок", який виконує як пряму свою функцію - узагальнення навчальної інформації, так і функцію активізації пізнавального процесу. На цьому етапі перед студентами у скороченому вигляді знову постають найголовніші проблеми, розглянуті в "Інформаційному блоці", основні варіанти розв'язання їх, а також ті частини проблеми, які розв'язані не повністю і вимагають самостійного дослідження.

Етап осмислення, закріплення та самоконтролю знань в ЕП реалізується у "Блоці самоконтролю", де використані ідеї програмованого навчання. З кожної теми навчального курсу студентам по черзі пред'являються 6-10 запитань з вибором варіанта відповіді. Відповідаючи на ці запитання, ті, хто навчається, мають перед очима перелік основних понять даної теми і можуть у разі необхідності звертатися до певних фрагментів тексту "Інформаційного блоку" за гіперпосиланнями. Практика використання "Блоку самоконтролю" підтвердила припущення: зручне й оперативне звернення до наукових визначень понять сприяє тому, що студенти здебільшого не вгадують відповідь, а аналізують, порівнюють запропоновані варіанти, звіряючи їх із текстом "Інформаційного блоку" в пошуках адекватної відповіді.

У разі, якщо студент дає помилкову відповідь на певне запитання, програма "Блок самоконтролю" повідомляє про це і пропонує дане запитання для повторного обміркування. Таким чином, у "Блоці самоконтролю" реалізується теорія зворотної аферентації П.К.Анохіна, згідно з якою прискорений сигнал про правильну (неправильну) дію стимулює подальшу пошукову діяльність.

Випробувавши низку варіантів оцінювання роботи студентів у "Блоці самоконтролю", ми зупинилися на оціночно-стимулюючих репліках, підготовлених викладачем, які не тільки оцінюють, але й заохочують до наступної навчальної діяльності, сприяють подоланню діалогічної обмеженості традиційних комп'ютерних засобів, допомагають студенту відчути наявність поряд із собою наставника, готового підтримати і допомогти.

Важливим елементом ЕП "Педагогіка" є "Проблемно-ситуаційний блок". Завдання цього блоку добиралися таким чином, щоб продемонструвати практичну значущість поданого теоретичного матеріалу, надати можливість застосувати отримані знання на практиці, сприяти формуванню педагогічних навичок та умінь, необхідних будь-якому спеціалісту.

Проблемні ситуації містять у собі такі пізнавальні суперечності, які неможливо розв'язати за допомогою знань і засобів, засвоєних на цей час студентом. У таких умовах процес добування нових знань наближається до процесу дослідницької діяльності, активного пізнання світу. Виявлено доцільність використання колективних методів розв'язання завдань "Проблемно-ситуаційного блоку" на основі сучасних комп'ютерних засобів спілкування в реальному часі (чат-технологій) студентів, що навчаються дистанційно.

Завершує вивчення кожної теми "Блок тематичного контролю".

Узагальнення навчальних досягнень студентів здійснюється в поточному (модульному) та підсумковому контролі.

Дослідження відповідності ПТДН поставленій меті навчання - активізації пізнавальної діяльності студентів - відбувалося в ході спостереження динаміки розвитку навчальних досягнень студентів експериментальної групи. Одержані результати порівнювались із результатами контрольної групи.

Під час проведення констатуючого експерименту контрольна та експериментальна групи були сформовані з груп студентів заочного відділення СумДУ, рівних за академічною успішністю в попередній сесії.

На формуючому етапі дослідження експериментальна група вивчала спецкурс з педагогіки за авторською ПТДН з використанням електронного посібника "Педагогіка". Даний курс був розрахований на 20 академічних годин. З них 10 - на самостійну роботу студента з електронним посібником (викладач цей час присвячував аналізу результатів самостійної роботи студентів, отриманих через інформаційну мережу, та відповідям на запитання аудиторії з використанням електронної пошти). Ще 10 годин запланованого часу передбачалося для колективної роботи з розв'язання проблемних педагогічних ситуацій у режимі on-line діалогу, опосередкованого комп'ютерною мережею.

Контрольна група студентів-заочників працювала в умовах регулярних безпосередніх зустрічей викладача та студентів. Після проведених лекцій, обсяг та зміст яких збігався з обсягом та змістом відповідних "Інформаційних блоків" електронного посібника "Педагогіка", студенти контрольної групи самостійно опрацьовували навчальні завдання, знайомилися з додатковою літературою в бібліотеках. У сесійний період брали участь у запланованих семінарах, складали залік.

Щоб максимально наблизити умови, в яких працювала контрольна група, до умов навчання експериментальної групи, було вирішено здійснювати обговорення проблемної педагогічної ситуації після кожної теми. Та під час планування навчального процесу виявилось, що це вимагає збільшення часу вивчення курсу до 30 академічних годин (що на 10 годин більше, ніж в експериментальній групі): 10 - лекції, 10 - семінари, з метою формування теоретичних знань та їх контролю, 10 - семінари, присвячені проблемним дискусіям.

Враховуючи наведене вище, для більш об'єктивної оцінки навчальних досягнень експериментальної (Е), групи досліджувались 2 контрольні групи: група (К), що навчалася за традиційною технологією заочного навчання, і група (Кп) студентів-заочників, в якій використовувались проблемні методи навчання.

Таким чином, робота груп Е та Кп визначалась загальною ідеєю проблемного навчання (як одного з провідних напрямів активізації пізнавальної діяльності). За цієї умови інтервал часу, відведеного для навчальної діяльності, був різний; використовувались різні технології навчання (в першому випадку - ПТДН, у другому - традиційна технологія заочного навчання, збагачена регулярними проблемними семінарами).

В групах Е та К інтервал часу, відведений на навчання, збігався, але відрізнялись технології навчання: в першому випадку - ПТДН, в другому - традиційна технологія заочного навчання.

Оцінювання здійснювалось за розробленим комплексом показників та критеріїв рівнів пізнавальної активності студентів у розв'язанні проблемних педагогічних ситуацій. У дослідженні визначені такі рівні та критерії їх:

І рівень - репродуктивний: а)інтуїтивний аналіз ситуації; б)педагогічний аналіз ситуації виконується тільки за зразком чи планом; в)відсутнє самостійне встановлення суперечностей пред'явленої ситуації і формулювання задачі конкретної діяльності; г)виконавець не може встановити зв'язки між запропонованою ситуацією й одержаними теоретичними знаннями; д)студент пропонує неаргументоване (інтуїтивне), формальне розв'язання задачі.

ІІ рівень - евристичний (реконструктивний): а)наявність запитань викладачу і товаришам з деталей пред'явленої педагогічної ситуації; б)самостійне виявлення основних суперечностей; в)вміння залучити до їхнього розв'язання певні теоретичні положення; г)вміння добирати засоби для розв'язання поставлених завдань; д)наявність в основному правильного розв'язання задачі.

ІІІ рівень - творчий: а)здібність особистісного бачення педагогічної ситуації і здатність запропонувати різні варіанти перебігу подій; б)самостійне встановлення суперечностей, формулювання на їхній основі мети і завдань педагогічної задачі; в)вміння залучити до їхнього вирішення необхідні теоретичні положення; г)вміння добирати ефективні засоби для розв'язання поставлених завдань; д)адекватне розв'язання задачі різними варіантами; е)наявність самостійних висновків та узагальнень щодо розв'язання аналогічних задач.

Аналіз матеріалів поточного і підсумкового контролю показав, що за результатами опрацювання теоретичної частини підсумкової контрольної роботи на підставі критерію Ст'юдента з вірогідністю 0,95 навчальні досягнення експериментальної та контрольної (Кп) груп можна вважати такими, що не відрізняються. У контрольній групі К середній бал майже на одиницю нижчий, ніж у двох інших.

Таким чином, експериментальне дослідження підтвердило наукове припущення: пізнавальна діяльність більшості студентів, що навчалися за ПТДН, досягла евристичного і творчого рівня пізнавальної активності в умовах цілісного комплексу дидактичних складових експериментальної педагогічної технології. У той же час для досягнення аналогічного рівня в контрольних групах виникла потреба значного збільшення навчального часу, що не збігається з нормами академічних програм і тому не може бути реалізовано на практиці.



Висновки

1. Узагальнення наявних досліджень (О.Андреєв, В.Кухаренко, Є.Полат, А.Хуторський та ін.) дозволяє визначити дистанційне навчання як різновид відкритого навчання з використанням комп'ютерних та телекомунікаційних засобів, які забезпечують інтерактивну взаємодію всіх суб'єктів навчального процесу й самостійну роботу студентів з використанням матеріалів інформаційної мережі, більшість з яких підготовлена викладачем.

Проаналізовані концептуальні положення про сутність та особливості сучасного навчального процесу (Ю.Бабанський, В.Беспалько, В.Лозова, В.Онищук та ін.) переконливо доводять необхідність оптимального педагогічного управління процесом дистанційного навчання.

2. Сучасні інформаційні засоби спроможні забезпечити освітню діяльність різноплановими, компактними та оперативними засобами, що слугують активному пізнавально-творчому розв'язанню студентом суттєвих суперечностей у теорії і практиці (Б.Гершунський, І.Харламов та ін.).

Одночасно, враховуючи відомі негативні наслідки надмірного захоплення віртуальною реальністю, педагогічна наука залишає за комп'ютером обмежені навчальні функції. Визначає ці межі передусім викладач і певною мірою сам студент. Викладач виступає автором оригінальної навчальної програми, розробником проблемних завдань, організатором електронних дискусій наукового і розвивального характеру, консультантом на всіх етапах пізнавальної діяльності і, нарешті, головним експертом навчальних досягнень. Студент стає співавтором своїх навчальних програм, активним учасником навчального процесу.

3. У рамках дисертаційного дослідження створено педагогічну технологію дистанційного навчання з провідною метою активізації пізнавальної діяльності студентів. Цілісний комплекс складових педагогічної технології дистанційного навчання охоплює майже всі етапи навчального процесу від мотиваційного до оціночно-результативного. Для студентів передбачені репродуктивні, евристичні, творчі види роботи з використанням комп'ютерних засобів.

Враховуючи безсумнівну обмеженість традиційного комп'ютерного навчання (один на один з апаратом) для розвитку стабільної пізнавальної активності студента, ми розширили функції комп'ютера як середовища для неформальної дискусії. Проведені електронні дискусії з віртуальними діалогами викладач - студенти, студент - студенти підтвердили достатню продуктивність такого діалогу, який багато в чому не поступається результативності безпосередніх зустрічей зі студентами.

Науково-діагностичний комплекс педагогічної технології дистанційного навчання, забезпечений комп'ютерними засобами, дозволив на кожному відрізку навчального процесу визначити динаміку пізнавальної активності й навчальних досягнень студентів та здійснити своєчасну корекцію їх.

4. Одержані результати довели наукове припущення дисертаційного дослідження: цілісний комплекс дидактичних складових педагогічної технології дистанційного навчання забезпечує досягнення більшістю студентів евристичного і творчого рівнів пізнавальної активності.

Експериментальне дослідження підтверджує теоретичний висновок про значні потенційні можливості використання інформаційних засобів в освіті. Виявлено, що за певних дидактичних умов дистанційне навчання з використанням комп'ютерних засобів забезпечує оптимальніші (за часом) результати, ніж традиційна заочна освіта.

Разом з тим, виявлені певні межі запропонованої технології, що зумовлені, з одного боку, об'єктивними суперечностями щодо використання комп'ютерних засобів в освіті, а, з іншого, - існуючими на сьогодні матеріальними можливостями навчальних закладів і самих суб'єктів освітнього процесу.

5. Проведене дослідження, обмежене рамками гуманітарної дисципліни, залишає відкритими актуальні питання про форми, методи, засоби використання дистанційних технологій у вивченні технічних, фізико-математичних, природничих дисциплін, де має місце формування не тільки теоретичних знань, але й складних умінь обчислення.

6. Одержані результати дослідження можуть бути використані в подальшому розвитку теорії дистанційного навчання - в напрямі конкретизації окремих дидактичних технологій пізнавальної мотивації, вивчення нового, організації активного співробітництва у віртуальному просторі, самостійної діяльності студентів.



Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Купенко О.В. Дистанційне навчання як інноваційна форма освіти // Творча особистість учителя: Проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. - Київ: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 1999. - Вип. 2. - С.219-222.

2. Собаєва О.В. Застосування електронного підручника для активізації пізнавальної діяльності // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. - Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ ім.А.С.Макаренка, 1999. - С. 187-196.

3. Собаєва О.В. Реалізація моделі активної пізнавальної діяльності студентів дистанційних курсів // Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць / За загальною редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б., укладач Михайличенко О.В. - Київ: Видавничий центр КДЛУ. - 2000. - Вип.8 . - С. 56-60.

4. Собаєва О.В. Пізнавальна активність студентів в умовах розв'язання проблемних ситуацій з комп'ютерною підтримкою // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. - Суми: СДПУ ім.А.С.Макаренка, 2000. - 480с. - С.311-322.

5. Колдін Л.Я., Купенко О.В. "Віртуальний навчальний центр" - можливий інструмент для інформатизації процесу перепідготовки спеціалістів // Вісник СумДУ. - Суми, 1998. - Вип. 3 (11). - С.142-144.

6. Купенко О.В. "Віртуальний навчальний центр" - інструмент для організації дистанційного навчання // Придніпровський науковий вісник: Гуманітарні науки. - 1998. - №106. - С.92-98.

7. Любчак В.О., Рудень Р.М., Собаєва О.В. Активізація навчання засобами телекомунікаційних комп'ютерних технологій // 3 Міжнародна науково-методична конференція "Освіта та Віртуальність": Наукові праці. - Харків: ХТУРЕ, 1999. - С. 77-79.

8. Любчак В.О., Собаєва О.В., Острівна Л.Г. Організація активної пізнавальної діяльності студентів дистанційних курсів з використанням електронного підручника // Образование и виртуальность - 2000. Сборник научных трудов 4-й Международной конференции Украинской ассоциации дистанционного образования / Под общ. ред. В.А.Гребенюка и В.С.Семенца. - Харьков-Севастополь: УАДО, 2000. -С.81-85.

9. Лазарєв М.О., Собаєва О.В. Основи педагогіки: Навчальний посібник. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - 141 с.

Размещено на Allbest.ru

...