Формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя в навчально-виховному середовищі педагогічного університету

Критерії оцінювання рівнів сформованості соціально-професійної активності майбутнього вчителя у навчально-виховній діяльності. Основна характеристика педагогічних умов ефективного формування суспільно-бездоганної ініціативності наступного педагога.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.09.2015
Размер файла 38,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

УДК 371.124.74.15.204

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Монарьов Роман

Геннадійович

Черкаси - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Радул Валерій Вікторович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Біда Олена Анатоліївна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, директор навчально-наукового інституту педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва;

кандидат педагогічних наук, доцент Пріма Раїса Миколаївна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри дошкільної та початкової освіти.

Захист відбудеться 08.12.2009 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.02 в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 81, 2-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22.

Автореферат розісланий 06.11. 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. П. Савченко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальною проблемою системи вищої освіти є з'ясування та реалізація педагогічних умов, які сприяли б оптимізації процесу професійно ціннісного орієнтування студента в сучасних умовах навчання у вищій школі як важливої основи процесу підготовки професіонала відповідного рівня, його особистісного розвитку.

Категорія активності дозволяє проаналізувати внутрішні рушійні сили особистості, що виявляються в усіх формах її соціально-психологічної об'єктивації: поведінці, стосунках з оточенням, соціально-психологічній позиції. Активність є ціннісним способом моделювання, структурування та здійснення особистістю діяльності, спілкування й поведінки, за яких вона автономно набуває якості такої системи, що ефективно функціонує в міжособистісному просторі.

Індивідуальна своєрідність довільної активності людини під час її взаємодії з навколишнім світом позначається й вивчається через поняття індивідуального стилю різноманітних форм психічної активності та діяльності (А. Адлер, Г. Оллпорт, Х. Уіткін, К. М. Гуревич, В. С. Мерлін, Є. О. Клімов, Б. Ф. Теплов та інші).Активність особистості вчителя, студента вищого педагогічного навчального закладу виявляється в єдності відбиття зовнішніх та внутрішніх тенденцій суспільства.

Педагогічна наука має значний досвід вивчення теорії та практики самовиховання особистості. Зміст, особливості, основні напрями й методи самовиховання розкриті в дослідженнях О. І. Донцова, С. Г. Карпенчук, О. І. Кочетова, П. Н. Осипова, Л. І. Рувінського, М. Г. Тайчинова та інших. Методичні аспекти організації самовиховання молоді стали предметом аналізу В. Б. Бондаревського, М. Ю. Красовицького, В. М. Оржеховської, Г. К. Селевка. Зміст та особливості професійного самовиховання студентів висвітлені в працях С. Б. Єлканова, Л. В. Кондрашової, О. М. Пєхоти, В. А. Семиченко, С. О. Сисоєвої. У сучасних дослідженнях всебічно розглядаються особливості розвитку університетської освіти (В. Г. Кремень, О. Я. Савченко, О. В. Глузман, Т. І. Левченко та інші), проблеми її індивідуалізації, особистісної та суб'єктивної орієнтації (О. М. Пєхота, А. М. Старєва, Т. В. Тихонова), гуманізації та гуманітаризації (І. А. Зязюн, Г. О. Бал, Є. С. Барбіна, С. У. Гончаренко, В. М. Доній, В. О. Зайчук, Т. І. Койчева, В.Г.Кузнецова, Н.Г.Ничкало, Л.Є.Пєтухова), зміст та напрями особистісно орієнтованого виховання молоді (І. Д. Бех, А. М. Бойко, О. В. Киричук, Г. П. Пустовіт, В. В. Рибалка, О. В. Сухомлинська), формування творчої, соціально-активної особистості (Т. І. Сущенко, Н. В. Кічук, С. О. Сисоєва). Соціальні аспекти розвитку особистості осмислюють Т. Ф. Алєксєєнко, І. Д. Звєрєва, Г. М. Лактіонова, В. В. Радул.

Актуальність вивчення процесу формування соціальної активності особистості майбутнього вчителя на сучасному етапі розвитку системи освіти зумовлене необхідністю пошуку ефективних засобів взаємовпливу самовиховання й соціального середовища на особистість вихованця. Визначення змісту та критеріїв формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя уможливлює здійснення порівняльного аналізу ефективності її формування в різних навчальних закладах залежно від застосованих педагогічних впливів. Дослідження процесу формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя дозволяє вдосконалювати зворотній зв'язок в управлінні педагогічним процесом.

З огляду на вищезазначене, на актуальність і практичну нерозробленість зазначеної проблеми визначено тему дослідження: „Формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя в навчально-виховному середовищі педагогічного університету”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка „Організаційно-педагогічні умови соціально-професійної підготовки вчительських кадрів” (реєстраційний шифр теми № 0104U003704). Автором досліджено аспект розвитку соціально-професійної активності в процесі фахової підготовки майбутнього вчителя. Тему дисертаційної роботи затверджено вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 5 від 27.05.2005 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 26.09.2006 р.).

Мета дослідження - визначити, обґрунтувати та експериментально перевірити умови ефективного впливу різних видів навчально-виховної діяльності на формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя в процесі його фахової підготовки.

В основу дослідження покладена гіпотеза: процес формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя буде ефективним за умови використання концепції моделювання навчально-виховної діяльності, яка передбачає реалізацію таких умов: активна участь студентів у життєдіяльності ВНЗ, що передбачає розвиток соціально-професійного середовища; формування позитивної мотивації студентів до активної участі у розвитку їхньої соціально-професійної комунікації; організація навчально-виховної діяльності, спрямованої на формування й розвиток психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів.

Для досягнення мети дослідження сформульовані такі завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми дослідження, визначити сутність поняття „соціально-професійна активність майбутнього вчителя ”.

2. Розробити критерії оцінювання рівнів сформованості соціально-професійної активності майбутнього вчителя у навчально-виховній діяльності й здійснити їх дослідно-експериментальну перевірку.

3. Визначити педагогічні умови ефективного формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя.

4. Розробити методичні рекомендації щодо формування соціально-професійної активності студентів та апробувати їх у реальному навчально-виховному процесі вищого педагогічного навчального закладу.

Об'єкт дослідження - процес формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя.

Предмет дослідження - педагогічні умови ефективного формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя.

Для досягнення мети та реалізації завдань дослідження застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння й узагальнення наукової літератури з педагогіки, психології, філософії, синтез емпіричного матеріалу, класифікація, дедукція, індукція, моделювання для висвітлення стану проблеми дослідження та її теоретичного обґрунтування; емпіричні методи: діагностичні методи (анкетування, інтерв'ювання, бесіди, соціометричні методи); обсерваційні методи (пряме, побічне, включене спостереження, безпосереднє й опосередковане); прогностичні методи (експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик, екстраполяції, шкалування, ранжування тощо); експериментальні методи; праксиметричні методи (аналіз навчально-виховної діяльності, професіографічний аналіз) для визначення стану проблеми, апробації отриманих даних, кількісного і якісного аналізу результатів дослідження.

Дослідження проводилося поетапно. На першому етапі (2004-2005 рр.) визначалася наукова проблема, здійснювався аналіз досвіду формування соціально-професійної активності студентів в умовах навчально-виховного процесу Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. На другому етапі (2006-2007 рр.) проводився аналіз спеціальних досліджень, на дослідно-експериментальних факультетах здійснювалася діагностика формування соціально-професійної активності студентів. Були визначені педагогічні умови ефективного розвитку складових соціально-професійної активності студентів. На третьому етапі (2008-2009 рр.) проводилася експериментальна перевірка оптимальності системи роботи педагогічного ВНЗ з ефективного формування соціально-професійної активності майбутніх учителів та апробація розроблених методичних рекомендацій. Узагальнювалися результати експериментальної роботи, формулювалися висновки, оформлювався тексту дисертації.

Наукова новизна дослідження.

- уперше виокремлено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови залучення студентів до різних видів діяльності для формування їх соціально-професійної активності;

- уточнено сутність поняття „соціально-професійна активність особистості майбутнього вчителя”, яке визначається як рівень розвитку його особистості та ієрархія видів діяльності;

- визначено критерії (соціально-професійна спрямованість, особистісна самореалізація та соціально-професійна мотивація особистості) й рівні сформованості соціально-професійної активності майбутнього вчителя (репродуктивно-споглядальний, соціально-творчий, пошуковий);

- набули подальшого розвитку положення про взаємозв'язок розвитку соціального середовища, активізації комунікативної діяльності й удосконалення психолого-педагогічної підготовки в процесі формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що запропонована методика залучення студентів до різних видів навчально-виховної діяльності уможливлює підвищення ефективності процесу формування соціально-професійної активності майбутніх учителів. Розроблені методичні поради керівникам навчальних закладів, викладачам, студентським громадським організаціям із питань залучення майбутніх учителів до різних видів діяльності для формування їх соціально-професійної активності. Результати дослідження, подані у навчально-методичному посібнику, можуть використовуватися в процесі професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців та в науково-методичній роботі.

Апробація та впровадження результатів дослідження проводилися у процесі експериментальної роботи, яка здійснювалася особисто дослідником та за його сприяння викладачами та представниками громадських студентських організацій Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка (довідка № 91 від 11.02.2009 р); Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка (довідка № 1456/01-37/33 від 15.04.2009 р); Ізмаїльського державного гуманітарного університету (довідка № 1-7/63 від 23 01.2009 р.).

Основні положення й результати дослідження висвітлювалися й обговорювалися на засіданнях, теоретико-методологічних семінарах і наукових конференціях кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Публікації. Основні положення й висновки дисертації відображено у 7 одноосібних публікаціях, з яких 6 статей опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (всього 262 найменування, з них 11 - іноземною мовою) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок, з яких 177 сторінок займає основний текст. Робота містить 3 таблиці, 9 рисунків, 1 додаток на 7 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, ступінь її розробленості; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу й методи дослідження, наукову новизну та практичне значення роботи, подано інформацію про апробацію та впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі - „Аналіз соціально-професійної активності особистості майбутнього вчителя” - проаналізовано стан досліджуваної проблеми в науковій літературі, визначено й обґрунтовано зміст і структуру категорії „соціально-професійна активність особистості майбутнього вчителя”, визначено критерії та рівні сформованості соціально-професійної активності майбутнього вчителя, запропоновано методику вивчення соціально-професійної активності особистості майбутнього вчителя.

На підставі всебічного логіко-системного методу аналізу джерел із теми дослідження показано, що категорія активності - одна з основних у психолого-педагогічній науці. У наукових дослідженнях, що стосуються цієї категорії, важливими є поняття, які розкривають сутність активності - процес, дія, учинок, поведінка, діяльність, життєдіяльність тощо. Активність здебільшого зіставляється з близькою їй категорією „діяльність”. При цьому деякі автори розглядають активність як характеристику діяльності людини, протиставлену пасивній діяльності. Поняття активності в такому разі співвідноситься із самодіяльністю як діяльністю, що не нав'язана зовні, а внутрішньо необхідна людині. Активність може бути зрозумілою як дія того чи того предмета, зумовлена внутрішніми причинами, на відміну від пасивності, суттєвою ознакою якої виступає зовнішня детермінація. Співвіднесеність активності й діяльності досліджували К. А. Абульханова-Славська, І. А. Джидарьян, М. В. Дьомін, А. В. Петровський, С. Л. Рубінштейн та інші науковці.

На нашу думку, категорія активності більша за обсягом порівняно з категорією діяльності. Категорія активності не може бути застосована до людини як суб'єкта загалом і до його окремих підсистем. Розрізняючи внутрішню та зовнішню активність організму людини, слід зазначити, що соціалізація, яка відбувається в онтогенезі, переважно стосується лише зовнішньої активності. Ця проблема вивчалася в працях В. С. Мерліна, В. Д. Небиліцина, В. М. Русалова та інших.

Психологічні аспекти індивідуальної соціальної активності стали предметом дослідницької уваги К. А. Абульханової-Славської. Особливе місце вона відводить двом аспектам соціальної активності: організації особистого часу й побудові життєвої стратегії. У зарубіжній психології дослідження індивідуальних аспектів соціальної активності пов'язане з ім'ям А. Адлера, який запропонував поняття стилю життя й креативного „Я”, що підкреслюють активний характер життя людини. Г. С. Саллівен розглядає особистість як енергетичну систему, активність якої редукує напруження. К. Левін подає особистість як складну енергетичну систему.

Педагогічний аналіз процесу формування соціальної активності особистості пояснює ієрархію видів діяльності, які на послідовно змінних етапах розвитку особистості стають провідними в успішному розв'язанні завдань навчання й виховання. Тому на кожному віковому етапі необхідно формувати комплексну, багатопланову динамічну систему діяльностей, кожна з яких вирішує своє специфічне завдання, що відповідає певним соціальним очікуванням.

На основі теоретичних узагальнень ми дійшли висновку, що соціальна активність майбутнього вчителя, з одного боку, є рівнем розвитку його особистості, а з іншого - ієрархією видів діяльності. Діяльність людини реалізується в трьох характерних для неї сферах - праці, спілкуванні й пізнанні. У педагогічному експерименті при визначенні провідної діяльності доцільно враховувати три сторони її змісту, що досягається шляхом встановлення співвіднесеності трьох видів діяльності.

Активність особистості майбутнього вчителя - це єдність відбиття зовнішніх та внутрішніх тенденцій у суспільстві. Учитель найбільш стійко спроможний демонструвати ціннісний спосіб моделювання змісту суспільно значущої діяльності, спілкування й поведінки, за яких особистість набуває можливості самостійного існування як система в міжособистісному просторі. У процесі формування соціальної активності майбутній учитель здійснює активний пошук, створює і перетворює умови задоволення суспільно значущих потреб відповідно до позиції особистості, цінностей та вимог, що до неї висуваються. З огляду на це, соціальна активність є особистісне порівняння себе з іншими, визначення своєї позиції.

У педагогічному аналізі категорії „соціальна активність особистості майбутнього вчителя” ми дотримуємося погляду, що єдність навколишнього середовища та його оцінка визначаються практичною, перетворювальною діяльністю особистості як суб'єкта соціальних процесів. Соціальна активність відбиває протиріччя та єдність суспільних й індивідуальних потреб людини. В активності полягає спрямованість на служіння інтересам суспільства, професійної спільності, формуються уміння оволодівати знаннями, необхідними для залучення до активної трудової діяльності.

Дослідно-експериментальні дані, урахування теоретичних узагальнень і висновків дозволяє нам запропонувати три критерії формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя: соціально-професійна спрямованість; особистісна самореалізація; соціально-професійна мотивація особистості. Критерій „соціально-професійна спрямованість” ми розглядаємо як якісну характеристику розвитку особистості студента, що зумовлюється виявом професійного досвіду та соціальними аспектами індивідуальної свідомості особистості. Його показниками є: вияв особистісної самосвідомості; бажання до соціально-професійного розвитку; соціально-професійне самовизначення; наполегливість у реалізації бажань та прагнень; віра та впевненість в обраній меті. Критерій „особистісна самореалізація” - це рівень особистісних прагнень та можливостей у соціально-професійному розвитку, який містить такі показники: особистісну зрілість; соціальну відповідальність; самоаналіз та самовдосконалення; взаємозв'язок розвитку прагнень та можливостей; особистісні спонукання; соціальні очікування та прогнози; соціальну комунікацію. Під критерієм „соціально-професійна мотивація” ми розуміємо соціально-професійну якість, що характеризує стійкість мотивів професійної активності, до показників цього критерію належать: соціально-професійне самоздійснення; мотиви самореалізації особистості; мотиви соціально-професійного зростання; мотиви суспільно-корисної діяльності.

У дисертації виокремлено кілька рівнів у розумінні особливостей сформованості соціально-професійної активності особистості майбутнього вчителя. Аналізуючи процес формування соціально-професійної активності відповідно до певного рівня, ми тим самим акцентуємо увагу на особливостях різних впливів навчально-виховної діяльності на зростання соціально-професійної активності. Виділено три рівні сформованості соціально-професійної активності особистості майбутнього учителя. Перший рівень - репродуктивно-споглядальний. Зміст цього рівня пояснюється елементарним залученням студента у професію. Він ознайомлюється з її особливостями, намагається ідентифікувати себе з іншими студентами та освітнім професійним середовищем. Відбувається пристосування до вимог професійної підготовки. У межі значень цього рівня потрапляє хоча б одне із значень індексу активності. Числове значення проміжку на шкалі вимірювань коливається від 1,6 до 2,51. Другий рівень - соціально-творчий - пояснюється становленням соціального досвіду, професійного зростання, виробленням та відстоюванням власної позиції. Цей рівень визначається числовим проміжком 2,51- 4,1. Третій рівень - пошуковий. Студенти цього рівня соціально-професійної активності повністю ідентифікують себе з особливостями професійної діяльності, бачать наявні проблеми, намагаються їх розв'язати. Числовий показник рівня - 4,1-5,0.

У другому розділі - „Педагогічні умови формування соціально-професійної активності особистості майбутнього вчителя” - визначені й теоретично обґрунтовані педагогічні умови ефективного формування соціально-професійної активності майбутніх вчителів у навчально-виховному середовищі педагогічного університету. Відповідно до мети й гіпотези дослідження, виділено такі умови: активна участь у життєдіяльності ВНЗ, що передбачає розвиток соціально-професійного середовища; формування позитивної мотивації студентів до активної участі у розвитку їхньої соціально-професійної комунікації; організація навчально-виховної діяльності, спрямованої на формування та розвиток психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів.

У дослідженні зазначено, що індивідуальна своєрідність довільної активності людини під час її взаємодії з навколишнім світом позначається та вивчається через поняття індивідуального стилю найрізноманітніших форм психічної активності та діяльності (А. Адлер, Г. Оллпорт, Х. Уіткін, К. М. Гуревич, В. С. Мерлін, Є. О. Климов, Б. Ф. Теплов та інші).

Одним із показників цілісності природи людини є цілеспрямованість, здатність планувати й досягати певних цілей, що визначається спрямованістю особистості. Спрямованість особистості є ціннісно-орієнтаційною категоризацією її свідомості. Спрямованість особистості обумовлює всю систему її спонукань, стратегічні й тактичні цілі, які регулюють діяльність особистості. Освітнє середовище можна називати акмеологічним, якщо внаслідок цілеспрямованої взаємодії всіх його елементів - учасників освітнього процесу - виникають об'єктивні можливості для актуалізації потреби саморозвитку, реалізації свого творчого потенціалу й усвідомлення себе як суб'єктів самозмін.

Нами виокремлено такі критерії соціально-професійного середовища: широта, соціальна активність та мобільність:

- широта освітнього середовища становить собою структурно-змістовну характеристику, що свідчить, які суб'єкти, об'єкти, процеси та явища містяться в цьому освітньому середовищі. Показниками зазначеного критерію виступають різноманітні освітні траєкторії; інтеграція з іншими освітніми закладами, зокрема й на міжнародному рівні; обмін педагогами та студентами між ВНЗ; можливості вибору освітнього мікросередовища, отримання додаткової професійної кваліфікації, можливість вибору викладача тощо;

- соціальна активність освітнього середовища слугує критерієм його соціально орієнтованого потенціалу в середовище існування. Показниками цього критерію є потреба у випускниках на ринку праці, розвиток у майбутніх професіоналів компетенцій та особистісних якостей.

- мобільність освітнього середовища - це критерій його здатності до органічних еволюційних змін у контексті взаємодій із середовищем існування. Передбачається добре продумана адаптація до суспільних змін, яка, з одного боку, враховує нове соціальне замовлення, а з іншого - не спричиняє деструктивні ситуації в освітньому середовищі. Показниками цього критерію можуть бути мобільність цілей, змісту, засобів освіти, кадрового складу.

Комплексно реалізувати всі функції комунікативної діяльності в педагогічному процесі досить складно. Здебільшого враховуються „фактична” та „інформативна” функції, бо вони найбільш потрібні й містяться в структурі педагогічної діяльності як самостійні складові (організаторська та інформаційна).У безпосередньому спілкуванні з вихованцями для педагога важливі новизна, радість першого здивування та першого пізнання, що служить основою творчого зростання особистості. Погляд вихованця, його бачення є здебільшого поверхневими. У такій ситуації, коли все ще не визначене, не підпорядковане певним концепціям та теоріям, стає можливим цілісне бачення й усвідомлення предмета. Педагог повинен не утискувати цю безпосередність, нестереотипність дитячого та юнацького сприйняття і відчуття, а навпаки, виявляти їх і надавати вихованцеві можливість власного відкриття світу.

Визначено, що принциповою сутнісною характеристикою педагогічного спілкування є діалог у його людинотвірному, смислоформувальному аспекті. Значення діалогічних форм у вихованні та освіті різне. Найчастіше використовуються діалогічні форми, в яких удосконалюються мислительні, зокрема й творчі здібності учнів, які задоволені наслідками своїх зусиль, що покращує їхню самооцінку, соціальний статус, розвиває їх пізнавальні інтереси. Педагогічне спілкування за своєю суттю є міжособистісним, що визначається насамперед у двох аспектах: спілкуванні, спрямованому на цілісне виявлення педагога й учнів та спілкуванні з творами науки й культури, їх авторами. У педагогічному спілкуванні педагог і вихованець виступають учасниками, інтерпретаторами й творцями культури, творцями культурних смислів.

На наш погляд, вибір змісту навчання в межах психолого- педагогічних дисциплін потрібно здійснювати на основі методології системної побудови змісту педагогічної освіти як сукупності навчальних елементів знань, умінь, що мають діагностувальний характер і зорієнтовані на позитивний результат. Такий підхід забезпечить точну діагностику рівня навченості, дасть можливість оцінити ступінь сприйняття та засвоєння навчального матеріалу студентами за одиницю часу. А це, у свою чергу, дозволить успішно розробити й реалізувати новий, об'єктивно діагностований зміст дисциплін психолого-педагогічного циклу у межах потрібного для цього обсягу годин, відведених на різних етапах навчання.

У реальному процесі пізнання кожне науково-педагогічне поняття стає складно організованою, відкритою мікросистемою, що перебуває в процесі постійних нелінійних змін, у відповідних зв'язках з іншими мікросистемами та утворює разом з ними цілісну мікросистему, тому що засвоєння ізольованих понять набуває абстрактного, суб'єктивного характеру й по суті не відноситься до пізнавального процесу.

Професійний педагог визначає свій шлях формування себе як особистості. Це проблемний шлях пошуків і можливих втрат, творчого самотворення. Виховна проблематика, яку ставить учитель перед собою та своїми вихованцями, визначається через коло тих проблем, виборів і рішень, які сприяють становленню цілісної особистості. Виконуючи певну діяльність, людина змушена долати свою частковість, формувати професійну, а відповідно, однобічну діяльність.

Установлено, що вимогами, які сприяють кращому вивченню курсу психолого-педагогічних дисциплін є: 1) надання переваги особистісним якостям, а не фаховим знанням; 2) формування мислення та засвоєння основних понять на основі індивідуальної програми професійного навчання в нерозривному зв'язку навчання із самостійною діяльністю; 3) управління цілісним процесом професійного самопізнання, самовиховання, саморозвитку й саморегуляції; 4) поступове перетворення цілісного педагогічного процесу на систему інтересів, потреб і здібностей з огляду на індивідуалізацію оволодіння знаннями.

Доведено, що втілення психолого-педагогічних знань у практику взаємодії з дітьми здійснюється більш успішно за умови, якщо педагог уміє: 1) створити умови для дієвості учнів; 2) конструювати інформацію так, щоб вона була доступною для слабших учнів і достатньою для більш сильних; 3) залучати всіх учнів до корисної для них праці. Вважаємо, що педагогізація освітнього процесу у ВНЗ полягає в тому, що курс соціально-економічних дисциплін повинен бути спрямований на розвиток нової парадигми професійного мислення студентів, що виявляється в усвідомленні ними космопланетарної сутності людської особистості. На цій основі в майбутнього вчителя формується нове бачення філософії освіти та цілей гуманітарної школи. Аналіз експериментальних матеріалів свідчить, що оновлення змісту педагогічних дисциплін на основі залучення до нього емоційно-ціннісного компонента та умінь навчальної діяльності не тільки підвищує якість знань у галузі педагогіки, а й сприяє засвоєнню гуманістичних професійних цінностей майбутніх учителів, стимулює їхній особистісний розвиток. У реальній практиці вчитель має справу з єдиною, цілісною особистістю учня, залученою до цілісного навчально-виховного процесу. За таких умов потрібна інтеграція всіх гуманітарних знань. Координувальну роль у цій інтеграції відіграє педагогіка, яка повинна синтезувати всі знання про людину, виявляти закономірності педагогічного процесу, формулювати принципи його організації, визначати зміст, форми й методи навчально-виховної роботи з урахуванням закономірностей біологічного та психічного розвитку особистості.

У третьому розділі - „Дослідно-експериментальні результати роботи щодо формування соціально-професійної активності особистості майбутнього вчителя” - подані результати дослідної експериментальної роботи з розвитку соціально-професійного середовища, активізації міжособистісного спілкування, удосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутнього вчителя.

Для вивчення досвіду формування соціально-професійної активності особистості студентів - майбутніх учителів - в умовах навчально-виховного процесу Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка ми застосовували порівняльний аналіз частотних розподілів індексу соціально-професійної активності залежно від впливу на її формування вищезазначених педагогічних умов.

В основу дослідно-експериментальної роботи покладено припущення, що відповідне моделювання навчально-виховного процесу та комплексна реалізація визначених педагогічних умов зумовить якісне зростання рівня соціально-професійної активності в студентів експериментальної групи порівняно зі студентами контрольної групи. Мета формувального етапу експериментальної роботи полягала в цілеспрямованому формуванні соціально-професійної активності учасників експериментальної групи у навчально-виховному процесі ВНЗ. У контрольній групі навчально-виховний процес організовувався відповідно до чинних нормативних документів та вимог.

Дані частотних розподілів соціально-професійної активності майбутніх учителів підлягають нормальному розподілу, що свідчить про статистично вагому різницю виявлення особистістю студентів соціально-професійної активності стосовно експериментальної та контрольної вибіркових сукупностей.

Наслідки наших спостережень, самооцінки студентів, оцінки експертів засвідчують, що ті студенти, які беруть активну участь у розвиткові свого соціально-професійного середовища, відрізняються від решти своїх колег тим, що мають уявлення та навички встановлення позитивних стосунків, формують організаторські та організаційні вміння, виробляють власну систему бачення проблем та можливих шляхів їх подолання. Порівняно з іншими студентами такі майбутні вчителі стають більш організаційно підготовленими до виконання професійних та інших соціальних обов'язків.

Експериментально доведено, що найбільш ефективними видами діяльності студентів, які активно розвивають соціально-професійне середовище є активна участь у розвиткові мікросередовища життєдіяльності та прагнення до соціально-професійного розвитку. Установлено, що студентам, які беруть активну участь у розвиткові соціально-професійного середовища, притаманний значно вищий рівень соціально-професійної активності особистості. Зростання індексу соціально-професійної активності в них відбувається швидшими темпами порівняно зі студентами, які такої активності не проявляють.

Особливістю педагогічної роботи є те, що вона потребує обов'язкового спілкування, обміну думками між учасниками навчально-виховного процесу. Студенти вдосконалюють соціально-професійні уміння та навички за допомогою участі у діяльності, яка впливає на розвиток соціально-професійної комунікації. Діяльність з розвитку соціально-професійної комунікації студента обов'язково передбачає участь у реалізації відповідного педагогічного завдання, спрямованого на виклад та обґрунтування власної думки, бачення проблеми, спостереження за певною педагогічною ситуацією та її аналіз, вивчення особливостей і пояснення розвитку особистості вихованця.

Для формування соціально-професійної активності майбутніх учителів під час їхнього навчання у ВНЗ потрібно залучати всіх студентів до обов'язкової участі у видах діяльності, що розвивають соціально-професійну комунікацію. Це сприятиме не тільки логічному висловлюванню власної думки, а й формуванню навичок мислительної діяльності загалом. З'ясовано, що найбільш ефективними видами діяльності з формування соціально-професійної активності особистості майбутнього вчителя в соціально-професійній комунікації є прояв особистісної самосвідомості у стосунках з іншими та прагнення до самореалізації.

Результати дослідно-експериментальної роботи доводять, що: соціально-професійна комунікація є ефективною умовою формування соціальної активності майбутнього вчителя; студенти різних спеціальностей по-різному ставляться як до комунікації, так і до її можливостей; успіхи студентів експериментальної групи корелюються зі змістом фактичного матеріалу, а студентів контрольної групи - з участю у праці й дозвіллі.

У дослідженні наголошено, що ефективність психолого-педагогічної підготовки визначається не тільки вдосконаленням її фахового змісту, а, насамперед, участю студентів у дослідженні психолого-педагогічних проблем як умови розвитку психолого-педагогічних інтересів та здібностей. Безпосередня участь сприяє розвиткові в майбутніх учителів дослідницьких навичок і прагнення до творчої праці. Дослідження певної психолого-педагогічної проблеми обов'язково передбачає глибокий її аналіз, виокремлення шляхів реалізації, спостереження та пояснення конкретної педагогічної ситуації, вивчення розвитку особистості вихованців. Роботі в цьому напрямі властиве поглиблене вивчення теоретичних знань, систематизація певних знань та доповнення їх у процесі практичного розв'язання певної проблеми. Під час дослідження психолого-педагогічної проблеми розвиваються елементарні навички дослідження, організації проведення експерименту та самостійної роботи.

Найбільш ефективними видами діяльності з формування соціально-професійної активності особистості майбутнього вчителя у процесі вдосконалення психолого-педагогічної підготовки стають розвиток здібностей самоаналізу й самовдосконалення і творчість у процесі професійної підготовки. Дослідно-експериментальні результати свідчать, що: удосконалення психолого-педагогічної підготовки є ефективною умовою формування соціально-професійної активності майбутніх учителів; студенти різних спеціальностей по-різному ставляться до організації психолого-педагогічної підготовки та до наслідків досліджень; позитивні результати студентів експериментальної групи корелюються зі змістом навчальних досягнень, а студентів контрольної групи - з участю в інших видах діяльності.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило основні положення гіпотези, його результати свідчать про досягнення мети, виконання визначених завдань. Усе це дає підстави для основних висновків.

1. У дисертаційній роботі доведено, що активність може бути зрозумілою як дія того чи того предмета, зумовлена внутрішніми причинами, на відміну від пасивності, суттєвою ознакою якої виступає зовнішня детермінація. професійний активність вчитель виховний

На підставі теоретичних узагальнень встановлено, що соціальна активність майбутнього вчителя, з одного боку, є рівнем розвитку особистості, а з іншого - ієрархією видів діяльності, які на послідовно змінних етапах розвитку особистості стають провідними щодо успішного розв'язання завдань навчання й виховання.

Аналізуючи педагогічну категорію „соціальна активність особистості майбутнього вчителя”, ми дотримуємось погляду, що єдність навколишнього середовища та його оцінка визначаються практичною, перетворювальною діяльністю особистості як суб'єкта соціальних процесів.

2. Ураховуючи дослідно-експериментальні результати й теоретичні узагальнення та висновки, пропонуємо такі критерії формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя: соціально-професійну спрямованість, особистісну самореалізацію та соціально-професійну мотивацію особистості майбутнього вчителя.

Критерій „соціально-професійна спрямованість” розглядається як якісна характеристика розвитку особистості студента, що зумовлюється певним професійним досвідом та соціальними аспектами індивідуальної свідомості особистості. Критерій „особистісна самореалізація” - це рівень особистісних прагнень та можливостей у соціально-професійному розвиткові. Під критерієм „соціально-професійна мотивація” розуміється соціально-професійна якість, якій притаманна стійкість мотивів професійної активності. У дисертації визначено показники цих критеріїв.

Дослідження дозволило виокремити три рівні сформованості соціально-професійної активності особистості майбутнього вчителя. Перший рівень - репродуктивно-споглядальний. Зміст цього рівня пояснюється елементарним залученням студента до професії. Другий рівень - соціально-творчий - пояснюється становленням соціального досвіду, професійним зростанням, формуванням власної позиції та вмінням її відстоювати. Третій рівень - пошуковий. Студенти цього рівня соціально-професійної активності повністю ідентифікують себе з особливостями професійної діяльності, бачать конкретні проблеми, намагаються їх розв'язати.

3. Визначено педагогічні умови формування соціально-професійної активності майбутніх учителів: активна участь у життєдіяльності вищого навчального закладу, що передбачає розвиток соціально-професійного середовища; формування позитивної мотивації студентів до активної участі в розвитку власної соціально-професійної комунікації; організація навчально-виховної діяльності, спрямованої на формування та розвиток психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів.

Виокремлено такі критерії соціально-професійного середовища: широта, соціальна активність і мобільність освітнього середовища. Широта виступає структурно-змістовною особливістю, що визначає, які суб'єкти, об'єкти, процеси та явища містяться в цьому освітньому середовищі. Соціальна активність освітнього середовища слугує критерієм його соціально орієнтованого потенціалу в середовище існування. Мобільність є критерієм здатності до органічних еволюційних змін у контексті взаємодій із середовищем існування. Визначено показники кожного з цих критеріїв.

Дослідно й експериментально доведено, що комплексна реалізація всіх функції комунікативної діяльності у педагогічному процесі є досить складною. Здебільшого враховуються „фактична” та „інформативна” функції, тому що вони найбільш потрібні й містяться в структурі педагогічної діяльності як самостійні складники.

Принциповою сутнісною особливістю педагогічного спілкування виступає діалог з його людинотвірним, смислоформувальним потенціалом. Педагогічне спілкування за своїм характером міжособистісне: воно виявляється насамперед у двох аспектах - спілкуванні, спрямованому на цілісне виявлення педагога й учнів, та спілкуванні з творами науки й культури, їх авторами. У педагогічному спілкуванні педагог і вихованець - учасники, інтерпретатори й творці культурних смислів.

На наш погляд, відбір змісту навчання в межах психолого- педагогічних дисциплін потрібно здійснювати з огляду на методологію системної побудови змісту педагогічної освіти як сукупності навчальних елементів знань, умінь, що мають діагностувальний характер і зорієнтовані на позитивний результат.

Визначено вимоги, які, на наш погляд, сприяють кращому вивченню курсу психолого-педагогічних дисциплін: 1) надання переваги особистісним якостям над фаховими знаннями; 2) формування мислення й засвоєння основних понять на основі індивідуальної програми професійного навчання в нерозривному зв'язку навчання із самостійною діяльністю; 3) управління цілісним процесом професійного самопізнання, самовиховання, саморозвитку й саморегуляції; 4) поступове перетворення цілісного педагогічного процесу на систему інтересів, потреб і здібностей на основі індивідуалізації оволодіння знаннями.

Аналіз експериментальних матеріалів доводить, що оновлення змісту педагогічних дисциплін на основі залучення до нього емоційно-ціннісного компонента та умінь навчальної діяльності не тільки може підвищити якість знань у галузі педагогіки, але й сприятиме засвоєнню гуманістичних професійних цінностей майбутніх учителів, стимулюватиме їхній особистісний розвиток.

Покладене в основу дослідно-експериментальної роботи припущення, що відповідне моделювання навчально-виховного процесу та комплексна реалізація обґрунтованих педагогічних умов у студентів експериментальної групи зумовлюють якісне зростання рівня соціально-професійної активності порівняно зі студентами контрольної групи, підтвердилося.

Дані частотних розподілів соціально-професійної активності майбутніх учителів підлягають нормальному розподілу, що свідчить про наявність статистично вагомої різниці в ступені вияву особистістю студентів їх соціально-професійної активності стосовно експериментальної та контрольної вибіркових сукупностей.

Як засвідчують результати проведеного дослідження, ті студенти, які беруть активну участь у розвиткові свого соціально-професійного середовища, відрізняються від решти своїх колег тим, що вони мають уявлення та навички встановлення позитивних стосунків, формують організаторські й організаційні вміння, виробляють власну систему бачення проблем та можливих шляхів їх реалізації, завдяки чому стають більш організаційно підготовленими до наступного виконання професійних та інших соціальних обов'язків.

4. Одним із завдань формування соціально-професійної активності майбутніх учителів є розвиток комунікативної діяльності, яка обов'язково передбачає участь студента в реалізації відповідного педагогічного завдання, спрямованого на виклад та обґрунтування власної думки, бачення проблеми, спостереження за певною педагогічною ситуацією та її аналіз, вивчення особливостей і пояснення розвитку особистості вихованця.

Доведено, що ефективність психолого-педагогічної підготовки залежить від участі студентів у дослідженні психолого-педагогічних проблем, умови розвитку психолого-педагогічних інтересів та здібностей і чинника розвитку дослідницьких навичок і прагнення до творчої праці. Роботі над дослідженням психолого-педагогічної проблеми властиве поглиблене вивчення теоретичних знань, систематизація наявних знань та поглиблення й доповнення їх у процесі практичного розв'язання певної проблеми. Під час цієї діяльності розвиваються елементарні навички дослідження, організації проведення експерименту та самостійної роботи.

Дослідно-експериментальним чином визначено, що найбільш ефективними видами діяльності студентів, які активно розвивають соціально-професійне середовище, є: активна участь у розвиткові мікросередовища життєдіяльності та прагнення соціально-професійного розвитку.

Найбільш ефективними видами діяльності з формування соціально-професійної активності особистості майбутнього вчителя в процесі соціально-професійній комунікації є: прояв особистісної самосвідомості у стосунках з іншими й прагнення до самореалізації.

Найбільш ефективні види діяльності щодо формування соціально-професійної активності особистості майбутнього вчителя в процесі вдосконалення психолого-педагогічної підготовки - це: розвиток здібностей самоаналізу та самовдосконалення, а також творчість у процесі професійної підготовки.

З'ясовано, що запропонована методика залучення студентів до різних видів навчально-виховної діяльності уможливлює підвищення ефективності розвитку соціально-професійної активності майбутніх учителів. Узагальнення одержаних результатів дозволяє стверджувати, що експериментальна робота позитивна, бо підтверджує наукову коректність і вагомість теоретичних висновків дослідження.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують напрями дослідження особливостей впливу різних видів діяльності на інтенсивність соціально-професійного розвитку особистості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Монарьов Р. Особливості вивчення категорії „соціально-професійна активність особистості майбутнього вчителя”/ Р. Монарьов // Рідна школа. - 2007. - № 4 - С.14-17.

2. Монарьов Р. Соціально-професійне середовище як умова розвитку соціально-професійної активності особистості. Р. Монарьов // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. праць Інституту проблем виховання. К.: ТОВ „Імекс -ЛТД”, 2008. - Вип. 11. - С. 59-269.

3. Монарьов Р. Проблема самосвідомості вчителя як людини культури/ Монарьов Р. // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. - Вип. 68 - С. 147-151.

4. Монарьов Р. Спрямованість особистості як визначальна умова активності вчителя / Р. Монарьов // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. - Вип. 71. - С. 195-199.

5. Монарьов Р. Самосвідомість майбутнього учителя як фактор розвитку його активності / Р. Монарьов // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: ТОВ „Імекс-ЛТД”, 2007. - Вип. 74.- С. 193 -202.

6. Монарьов Р. Психолого-педагогічна підготовка як фактор розвитку соціально-професійної активності вчителя / Р. Монарьов // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: ТОВ „Імекс ЛТД”, 2008. - Вип. 76. -С. 267-278.

Навчально-методичний посібник

7. Монарьов Р. Г. Вивчення соціально-професійної активності: навчальний посібник. - Кіровоград: ТОВ „Імекс ЛТД”, 2008. - 71 с.

АНОТАЦІЇ

Монарьов Р. Г. Формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя в навчально-виховному середовищі педагогічного університету. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Черкаси, 2009.

У дисертації здійснено аналіз проблеми формування соціально-професійної активності студентів у науковій літературі та організаційно-виховній практиці: з'ясовано сутність поняття „соціально-професійна активність майбутнього вчителя”; запропоновано й обґрунтовано критерії формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя; виділено рівні розвитку соціально-професійної активності його особистості.

Обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, за яких підвищується ефективність процесу формування соціально-професійної активності майбутнього вчителя в навчально-виховному середовищі педагогічного університету: активна участь у життєдіяльності вищого навчального закладу, що передбачає розвиток соціально-професійного середовища; формування позитивної мотивації студентів до активної участі у розвитку власної соціально-професійної комунікації; організація навчально-виховної діяльності, спрямованої на формування та розвиток психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів.

Ключові слова: особистість, майбутній учитель, формування, соціально-професійна активність, середовище, комунікація, психолого-педагогічна підготовка, педагогічні умови.

Монарёв Р. Г. Формирование социально-профессиональной активности будущего учителя в учебно-воспитательной среде педагогического университета. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого, Черкассы, 2009.

В диссертации осуществлен анализ проблемы формирования социально-профессиональной активности студентов в научной литературе и организационно-воспитательной практике: выяснено сущность понятия «социально-профессиональная активность будущего учителя»; предложены и обоснованы критерии формирования социально-профессиональной активности будущего учителя; определены уровни развития социально-профессиональной активности его личности. На основании теоретических обобщений установлено, что социальная активность будущего учителя, с одной стороны, - это уровень развития личности, а с другой, - это иерархия видов деятельности, которые на последовательно сменяемых этапах развития личности становятся ведущими в успешном решении заданий образования и воспитания.

Учитывая опытно-экспериментальные результаты и теоретические обобщения и выводы, предложены такие критерии формирования социально-профессиональной активности будущего учителя: социальная направленность, личностная самореализация и социально-профессиональная мотивация будущего учителя. Критерий „социально-профессиональная направленность” мы рассматриваем как качественную характеристику развития личности студента, обусловленную проявлением имеющегося профессионального опыта и социальными аспектами индивидуального сознания личности. Критерий „личностная самореализация” - это уровень личностных притязаний и возможностей в социально-профессиональном развитии. Под критерием „социально-профессиональная мотивация” мы понимаем социально-профессиональное качество, характеризующее стойкость мотивов профессиональной активности. Определены показатели этих критериев.

В исследовании выделены три уровня развития социально-профессиональной активности личности будущего учителя: репродуктивно-созерцательный, социально-творческий и поисковый. Определены педагогические условия развития социально-профессиональной активности будущих учителей: 1) активное участие в жизнедеятельности вуза, предусматривающее развитие социально-профессиональной среды; 2) формирование позитивной мотивации студентов к активному участию в развитии собственной социально-профессиональной коммуникации; 3) организация учебно-воспитательной деятельности, направленной на формирование и развитие психолого-педагогической подготовки будущих учителей.

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.