Дидактична гра – важливий засіб розумової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Ефективне викладення математики в початкових класах не можливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з математики, а й навчитись спостерігати об'єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти зв'язок між математичними поняттями, діями, величинами та їх відношеннями, навчитися міркувати, обґрунтовувати свої висновки, користуватися математичною мовою. Засвоєння основ математики в початкових класах вимагає великого розумового напруження, високого ступеня абстрагування й узагальнення, активності думки.

Багатьом учням математика здається нелегкою і мало зрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам'ятати правила, не розуміючи їх, а це призводить до формалізму, гальмує дальше розуміння нового матеріалу.

Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для молодшого школяра найбільш придатною формою навчання. Молодший школяр пише, читає,відповідає на питання, але ця робота не зачіпає його думок, не викликає інтересу. Він пасивний. Звичайно, щось він засвоює, але пасивне сприйняття і засвоєння не можуть бути опорою міцних знань.

К.Д. Ушинський стверджував: «Для дитини гра - це дійсність, і дійсність набагато цікавіша, ніж та, яка його оточує. Цікава вона для дитини тому, що зрозуміліше, а зрозуміліше, тому що почасти є його власне створення. У грі дитя живе, і сліди цього життя глибше залишаються, ніж сліди дійсного життя, до якого він не міг ще увійти по складності його явищ і інтересів. У дійсному житті дитя не більше як дитя, що немає ще ніякої самостійності, сліпо і безтурботно захопленої плином життя. В грі ж дитя - вже зрілий чоловік.» [ 12, с.75]

Проблема дитячої гри є однією з найактуальніших проблем. Саме тому вирішили взяти темою курсової роботи: " Роль ігрових ситуацій в активізації пізнавальної діяльності молодших школярів "

Мета дослідження: виявити ефективність використання дидактичних ігор в активізації пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики.

Об'єкт дослідження: особливості процесу використання гри на уроках математики.

Предмет дослідження: роль використання дидактичних ігор в активізації пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики.

Завдання дослідження:

1) з'ясувати важливість використання дидактичних ігор на уроках;

2) використовувати дидактичні ігри під час проведення уроків математики;

3) підведення підсумків використання дидактичних ігор на уроках математики, їх вплив на розумове виховання дітей.

1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ШЕСТИРІЧОК

Шестирічний вік - це період, коли відбуваються кардинальні зміни, як у фізичному, так і у психічному розвитку дитини. Фізичний розвиток має вагоме значення для формування особистості, але він тісно пов'язаний із психічним розвитком. Найбільш суттєві зміни, що охоплюють психічні сфери дітей даного віку - пізнавальну, вольову, емоційну, свідчать про те, що цей вік є переломним, багатим на такі новоутворення, що забезпечують перехід дитини до систематичного шкільного навчання.

На шостому році життя дитини формується «внутрішня позиція», усвідомлюються образ власного «Я», що дає можливість дитині діяти довільно, тобто відповідно до поставленої мети, усвідомлювати завдання, що стоять перед нею, правильно їх вирішувати. З названими фундаментальними новоутвореннями особистості дитини пов'язана її установка на досягнення бажаного результату в різних видах діяльності.

Існують такі особливості психологічного розвитку дітей:

Відчуття та сприймання. У процесі навчання здійснюється розвиток в учнів пізнавальних процесів, який характеризується кількісними та якісними їх змінами. Вони виявляються зокрема в розвитку сприймання та відчуттів. Тільки в шість років дитина починає виконувати завдання, пов'язані з викладанням контуру фігур без помилок. Суттєво у цьому віці зростає гострота зору. Дитина може вже впевненіше орієнтуватися у відстані за допомогою зору.

Розвиток сприймання характеризується не тільки зміною його точності, обсягу, осмисленості, а й перебудовою самого способу сприймання. Цей процес чуттєвого пізнання дедалі більше удосконалюється.

Продовжує відігравати велику роль в житті шестирічної дитини поєднання дотикового і зорового сприймання предмета. Тому досить важливо шестирічній дитині не тільки продемонструвати предмет, а й дати можливість потримати його в руках. [8, c.23]

Увага. Стійкість уваги шестирічних дітей, що характеризує глибину, тривалість та інтенсивність їх психічної діяльності значно збільшується. Тривалість збереження стійкої уваги дітей забезпечує діяльність, до змісту якої входять наочні зображення емоційно привабливих і відомих дітям об'єктів і явищ. Шестирічні діти здатні активно і продуктивно займатися однією і тією самою справою в середньому не більше 8-10 хв.

Важлива властивість уваги - її обсяг, вимірюваний кількістю об'єктів, які людина здатна сприймати. Шестирічна дитина вже може водночас сприймати не один предмет, а навіть три, і з достатньою повнотою, деталізацією.

Слабо розвинені у шестирічних дітей такі властивості уваги, як розподіл і переключення. Однією з найчастіших причин неуважності дітей на уроці є швидке стомлення, що виникає під час виконання дитиною складної і нецікавої для неї роботи, яка вимагає тривалого зосередження.

Пам'ять та уява. Уявлення, або образи раніше сприйнятих збережених предметів становлять основний зміст пам'яті шестирічної дитини. Розв'язуючи задачу подумки, шестирічна дитина використовує дію лише як виконавчу.

Розвиток словесно-змістової пам'яті безпосередньо впливає на зміну процесу уявлення. На цьому етапі з'являється цілеспрямоване планування: дитина може вже до початку дій побудувати план їх виконання і послідовно реалізувати його, коригуючи під час виконання.

Значно полегшує шестирічній дитині процес довільного запам'ятовування і пригадування опора на малюнки і використання інших наочних посібників, з якими пов'язуються слова, що запам'ятовуються.

Мислення. Мислення проявляється у дитини в різноманітних формах: наочно-дійове, наочно-образне й логічне мислення. Наочно-образне мислення вплітається у практичну діяльність: виконуючи завдання, дитина оперує предметами. Під час наочно-образного мислення вона спирається на образи предметів чи уявлення, малює у своїй уяві ситуацію, у якій уявно діє.

Логічне мислення ґрунтується на перетворенні понять і побудованих на їх основі суджень. В 6 років у дитини з'являється не лише вміння оперувати уявленнями, а й збагачення змісту цих уявлень. У дітей старшого дошкільного віку (6-7 років) знову змінюються ставлення чуттєвого сприймання, практичної дії і мови. Тепер, поглянувши лише на картинки, дитина подумки їх комбінує. Вона може, не вдаючись до практичних маніпуляцій фігурками, розв'язати подумки запропоновану задачу. Лише в цьому віці діти навчаються виділяти в предметі ті істотні ознаки, за якими одиничний предмет можна зарахувати до певної категорії або групи.

Воля. У шестирічних дітей значну роль продовжує відігравати наслідування під час виконання вольових дій. Але наслідування в дітей 6-7 річного віку стає умовно-рефлекторною, довільно керованою дією.

Дедалі більшого значення набуває словесна інструкція дорослого, яка спонукає дитину виконувати доручену їй дію. Дедалі менше значення має мовчазне копіювання дитиною дії дорослого, що сприймається дітьми як зразок для наслідування. Істотно змінюється в дітей шестирічного віку і сам процес вольової дії. Якщо дитина 5 років зазвичай одразу починає виконувати те, що від неї вимагають, то в 6-7 років у дитини чітко виступає етап попереднього орієнтування в майбутній дії.

2. СТАНОВЛЕННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР

В глибоку давнину дитячі ігри виникли як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалось до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. З розвитком людства, нагромадженням знань, засобів духовної культури, прискоренням темпів життя гра поступово втрачала свою навчальну функцію. Універсальний засіб народної педагогіки, вона починає вважатися «несерйозним» заняттям, стає переважно привілеєм дітей із заможних класів. Через гру дитині надавалася змога заяви ти оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі сюжетної вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов'язковим. За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою і своєю сім'ю. Тепер дитина мусить дотримуватися однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних умовах -- це не спонтанні сюжетні ігри. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання.

Майбутні педагоги навчалися за схемою: у дитячому садку - діти граються, а в школі - учаться, щоб підготуватися до життя, а після школи - працюють. Різке розмежування видів діяльності за місцем перебування людини ніби узаконило в свідомості педагогів однобічність поведінкової і пізнавальної сфер школяра.

Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення , ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробкою теорії дитячих ігор займалися психологи Ж. Піаже, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв. [12, c.77]

А.С. Макаренко вважав дитячі ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, тільки та гра є педагогічно цінною, в якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. [9, c.143]

У дитячих іграх вільна ігрова діяльність виступає переважно як самоціль. У дидактичних іграх, створених педагогікою, ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей. Дидактичні ігри - різновид ігор за правилами. У світовій педагогіці відомі системи дидактичних ігор вперше розробили для дошкільного виховання Ф. Фребель і М. Монтессорі, а для початкового навчання - О. Декролі. [1, c.216]

Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, закріплюють знання, вміння і навички, тощо. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченості дитини. Її цінність, передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. Якщо вчитель часто використовує цікаві дидактичні ігри, молодші школярі роблять відкриття: «Мені подобається думати, дайте мені таке завдання, щоб я поламав голову», тобто зароджується інтерес до розумової праці.

У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

Дидактичні ігри можуть:

- бути тільки в словесній формі; поєднувати слово й практичні дії;

- поєднувати слово і наочність; поєднувати слово і реальні предмети.

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей. Наприклад, формування у дітей математичних уявлень, логічного мислення; формування уявлень про природу, навколишнє середовище; розвиток оцінки та самооцінки, ініціативи, кмітливості, здатності виявляти вольові зусилля для досягнення поставленої мети, довільної уваги, зосередженості. [14, c.6]

Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка своїх можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальна рухова активність, кмітливість.

Правила гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються вихователем до її початку і мають навчальний та організуючий характер.

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам'ятовування громіздких правил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. На уроках математики це, зокрема, ігри: «Хто швидше?», «Магазин», «Мовчанка», «Колові приклади», «Відгадай задумане число», «Математичний футбол», «Геометрична мозаїка». «Десантники», «Домалюй фігуру», «Закінчи приклад», «Світлофор». [1, c. 219] (Додаток 1)

3. РОЛЬ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У НАВЧАННІ МАТЕМАТИКИ

Дидактичні ігри на уроках математики можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних, графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.

Приклад з уроку математики. Учитель ставить на стіл іграшкові терези, кладе кілька яблук, огірків, цукерок і пропонує пограти «в магазин». «Продавець» і «покупець» швидко лічать, а діти стежать за правильністю розрахунків. Так у грі малюки тренуються в додаванні й відніманні.

На уроках математики можливі і спортивні ігри. Потрібно заздалегідь приготувати картки з нескладними прикладами і відповідями. На одних картках - відповіді правильні, на інших неправильні. Вчитель по черзі показує картки ,а учні у відповідь роблять певні рухи. Наприклад, при правильній відповіді - руки вгору , при неправильній - руки вперед. Так за 2-3 хвилини клас повністю готовий до роботи. [4, c.18]

Гра цінна тільки в тому випадку, коли вона сприяє кращому розумінню математичної суті питання, уточнення та формування математичних знань учнів. Дидактичні ігри та ігрові вправи стимулюють спілкування між учнями та викладачами, окремими учнями, оскільки в процесі проведення цих ігор взаємини між дітьми починають носити більш невимушений і емоційний характер. Практика показує, що дидактичні ігри застосовується на різних етапах засвоєння знань: на етапах пояснення нового матеріалу, його закріплення, повторення, контролю. Використання дидактичних ігор виправдане тільки тоді, коли вони тісно пов'язані з темою уроку, органічно поєднуються з навчальним матеріалом, що відповідає дидактичним цілям уроку. У практиці початкової школи є досвід використання ігор на етапі повторення та закріплення навчального матеріалу і вкрай рідко застосовуються ігри для отримання нових знань. Характер діяльності учнів у грі залежить від місця гри на уроці, від її місця в системі уроків. Вона може бути проведена на будь-якому етапі уроку кожного типу.

При поясненні нового матеріалу необхідно використовувати такі ігри, які містять суттєві ознаки досліджуваної теми. Також у ній повинні бути закладені практичні дії дітей з групами предметів чи дій.

При вивченні розділу «Нумерація чисел першого десятка» використовуються такі ігри, за допомогою яких діти усвідомлюють прийоми освіти кожного наступного і попереднього числа. На цьому етапі можна застосовувати різні ігри, на основі яких діти наочно переконуються, що кожне наступне число утворюється шляхом додавання одиниці до попереднього числа, а кожне попереднє число виходить шляхом віднімання одиниці з наступного числа. Такі ігри можна використовувати на етапі пояснення нового матеріалу. [14,c.5] При вивченні першого десятка, одним з важких питань є склад числа. При вивченні нумерації в межах 10 необхідно довести до розуміння дітей, що останнє назване за рахунком число позначає загальну кількість предметів групи. З цією метою можна проводити ігри "Кращий лічильник", "Удари", "Знайди собі пару", "Зайди у ворота" та інші. За допомогою цих ігор діти встановлюють відповідність між числом, числовою фігурою і цифрою. За темою "Додавання і віднімання в межах 10" можна використовувати велику кількість ігор, спрямованих на формування обчислювальних навичок. Наведемо приклад гри "Складемо поїзд" у процесі, якої діти знайомляться з прийомами додавання і віднімання в межах 10. Учитель викликає до дошки п'ять дівчаток. Вони утворюють поїзд з п'яти вагонів. Потім причіпляються ще 2 вагони дві дівчинки (у два прийоми).

Учитель записує приклад виду:

5+2=7

5+1+1=7

На уроках закріплення нового матеріалу важливо застосовувати ігри на відтворення властивостей, дій, обчислювальних прийомів. У цьому випадку слід обмежити використання засобів наочності, а посилити увагу на гучне проговорювання правила, властивості обчислювального прийому. При закріпленні матеріалу форма проведення гри може бути різною: колективною, груповою, індивідуальною. Доцільно проводити ігри в групах і у вигляді змагання, що підвищує активність дітей у процесі навчання математики. Для проведення змагання вчитель в таблиці на дошці зірочками відзначає дружну роботу команд протягом уроку. Якщо активність і інтерес дітей будь-якої команди слабшає, вчитель повинен запитати учня з цієї команди, який відповість правильно і заробить зірочку. Наприкінці уроку вчитель разом з дітьми, підбиваючи підсумки змагання, звертає увагу на дружню роботу учасників команд, що сприяє формуванню почуття колективізму. [5, c.8]

На уроці математики гра грає роль «чарівної палички», перетворюючи важкі приклади в перешкоди на шляху до розгадки таємниці. А казкові герої із завдань просять про допомогу ... Хіба можна їм відмовити! Нітрохи не стомлюють дітей, і проходять на одному диханні уроки-казки, коли сюжет розвивається всі 40 хвилин. Діти беруть участь у різноманітних завданнях, які виконуються з великим задоволенням.

4. ВИДИ ІГОР, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТУ «МАТЕМАТИКА»

При вивченні предмету «Математика» використовують такі види ігор:

1. Дидактичні ігри;

2. Сюжетно-рольові ігри;

3. Рухливі ігри.

Дидактичні ігри, які використовуються у початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, увагу, закріплюють знання, вміння і навички. Правильно побудована дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Її цінність передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. [16, с.4]

Процес соціалізації дитини відбувається в такому виді ігор, як сюжетно-рольові ігри. Назва цих ігор вказує на необхідність двох обов'язкових компонентів - сюжету і ролей. Уявне місце, в якому відбувається гра, може знаходитись як в далекому, так і недалекому минулому, в сьогоденні або майбутньому, воно може бути реальним, добре відомим гравцям або фантастичним.

Сюжетно-рольові ігри на основі життєвих, літературних, фільмових вражень вільно відтворюють соціальні відносини і матеріальні об'єкти або розгортають фантастичні ситуації, які не мають аналогів у житті. Ця особливість сюжетно-рольових ігор виступає технологією апробації дитиною майбутніх соціальних ролей.

Для того, щоб сюжетно-рольова гра розгорталась, була дійовою і насиченою подіями, необхідно враховувати такі моменти:

- попереднє знайомство дітей з об'єктом гри;

- чим менші діти, тим більш наочною повинна бути гра, тобто потрібні певні атрибути;

- найкраще, коли ігри відбуваються у стані емоційного напруження гравців, коли існують конфліктні ситуації в сюжеті, протиборство учасників і необхідність самостійно приймати рішення;

- розподіляючи ролі, необхідно враховувати особливості дітей, даючи можливість одним зміцнити свій авторитет, проявити себе, іншим - зблизитись, потоваришувати, третім - стати більш організованими, розкутими тощо;

- допомогти дитині "увійти" в роль. З цією метою тим, хто збирається імпровізувати, пропонують уявити себе в ролі і відповісти на питання про свій персонаж: «Чого він хоче досягти в житті? Що цінує в інших? Яких друзів має?»;

- вибір сюжету гри повинен відповідати запитам та інтересам дітей, які самі можуть запропонувати такі сюжети, основні ролі і ситуації;

- виховний ефект сюжетно-рольових ігор досягається не стільки сюжетом, скільки тими взаємовідносинами, які виникають у грі.

Рухливі ігри. Сучасна практика навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку має в розпорядженні досить різноманітний ігровий матеріал, що заповнює дозвілля дітей і спрямований на переключення дитини від одного виду діяльності до іншого. Проведення рухливих мовних ігор не вимагає спеціальної підготовки. Їх можна проводити як в закритому приміщенні, так і на відкритому майданчику.

5. ПІДГОТОВКА ДО ДИДАКТИЧНИХ ІГОР

дидактична гра школа математика

Добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію, необхідно обов'язково поєднувати два елементи - пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, вчитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямовувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання, учитель надає йому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукає учнів до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтерес до гри. А коли з'являється особиста зацікавленість, виникає й активність, і творчі думки, і дії, і переживання за себе. Готуючись до уроків, учитель має заздалегідь підготувати необхідний дидактичний матеріал, продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, контроль, підведення підсумків і оцінювання. Проводити ігри, створювати ігрові ситуації важливо на кожному уроці. Це особливо стосується І класу - перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Тому гра повинна ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників. [1, c.171]

Гру можна пропонувати на початку уроку. Ігри, що пропонуються на початку уроку, мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені, їм доцільно запропонувати рухливу гру. Проте слід пам'ятати, що окремі ігри занадто збуджують емоції дітей, надовго відвертають їхню увагу від основної мети уроку. Тому ігри пов'язані з сильним емоційним збудженням, слід проводити лише в кінці уроку.

Дотримуючись закономірності про те, що зацікавленість учнів навчальним предметом, який вивчається, підсилюється тоді, коли вони розуміють матеріал, який подається, приходимо до висновку: "Навчає добре той, хто вчить зрозуміло, цікаво і захоплено". Тому перед класоводом постає основне завдання доступно, дохідливо, зрозуміло, цікаво і піднесено викласти учням програмний матеріал. Цього можна досягти шляхом урізноманітнення методів і прийомів викладання, умілим використанням наочності та дидактичних ігор, ігрових ситуацій, цікавих задач з математики.

Розробляючи систему дидактичних ігор на уроках математики, потрібно виходити з методичного аналізу поняття «дидактична гра», враховувати мету використання ігор на уроках математики, потребу в оптимізації навчального процесу, індивідуальні можливості молодших школярів. При цьому слід дотримуватись таких концептуальних вимог:

1. Система повинна сприяти розвиваючому навчанню математики, оптимальному розвитку кожної дитини зокрема; 2. Ігрові системи повинні бути узгодженні з тим матеріалом, який вивчається за підручником і знаходиться в зоні доступності дитини; 3. Система повинна здійснювати пропедевтичну функцію у вивченні математики, зокрема, знайомити учнів з різними розділами математики; 4. Система повинна враховувати сучасні умови шкільної практики, бути зручною. [15, c.192]

У грі дітям слід надавати більшу самостійність, але на них не можна покладати і велику відповідальність. Важливо, щоб діти самі стежили за виконанням правил, щоб кожен учасник гри відчував відповідальність перед колективом.

Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Насамперед, учні повинні засвоїти правила гри. Загальні правила мають бути єдиними для всіх ігор, щоб в учнів поступово виробився стереотип. Крім того, зміст гри, її форма повинні бути доступними, посильними для учнів. [16, с.4]

Загальні правила для учнів в процесі ігор можна сформулювати так: 1. Уважно слухай і запам'ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність. 2. Пам'ятай - успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих, непотрібних дій.

3.Уважно слухай відповідь товариша, щоб у разі потреби виправити або доповнити його відповідь.

4. Додержуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим. 5. Чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий. 6. Не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги. Цим ти підводиш товаришів і втрачаєш свій авторитет. Поважають лише чесних, справедливих, принципових.

Учителям початкових класів слід пам'ятати слова великого педагога С.Т. Шацького: "Гра це життєва лабораторія дитинства, що дає той аромат, ту атмосферу молодого життя, без якої ця пора її була б втрачена для людства. В грі, цій спеціальній обробці життєвого матеріалу, є якраз здорове ядро розумної школи дитинства". Якщо вчитель знайде для учнів свою гру, він на 90% досягне успіху в навчанні. [1, c. 223]

Размещено на Allbest.ru