Предмет, завдання та методологічні основи ознайомлення дітей з природою

Размещено на http://allbest.ru

Предмет, завдання та методологічні основи ознайомлення дітей з природою

1. Предмет, мета та основні завдання, методики ознайомлення дітей з природою в дошкільному закладі

Орієнтуючись на важливе положення діалектико-матеріалістичної філософії, у розробці питання методики ознайомлення дошкільників з природою навколишня природа розглядається як існуюча об'єктивно, незалежно від нашої свідомості. Розвиток її здійснюється за власними законами.

Зрозуміти особливості предметів і явищ природи можна лише за умов вивчення їх у безпосередніх взаємозв'язках і на основі узагальнень. Тільки врахування діалектичних процесів у природі, в тому числі у житті живих організмів, дає змогу зрозуміти явища, що відбуваються у природі.

Діалектико-матеріалістична філософія розглядає природу у постійному русі і розвитку. Розвиток відбувається завдяки властивих предметам природи протиріччям, вони лежать в основі єдності організму і умов життя, обміну речовин тощо. Розвиток природи як і суспільства підпорядковується важливим законам діалектики: переходу кількісних змін у якісні, запереченню заперечень та боротьбі протилежностей.

Важливим положенням діалектико-матеріалістичної філософії є положення про можливості пізнання людиною природи як на емпіричному, так і на теоретичному рівні. Через відчуття, людина, пізнаючи природу, приходить до усвідомлення її зв'язків, та пізнання законів. Лише через пізнання природи можливе врахування її законів, раціональне використання природних багатств, здійснення заходів з охорони і збереження її ресурсів.

Основні закони та положення матеріалістичної філософії дають змогу зрозуміти основні закономірності процесу навчання і виховання: нерозривний зв'язок між навчанням, вихованням маленької дитини і її розвитком. Біологічні передумови є важливим фактором повноцінного психічного розвитку дитини, проте, дозрівання психічних процесів не визначає змісту цього розвитку. Саме соціальне середовище, навчання і виховання є умовою фізичного і психічного розвитку дитини. Керування цим розвитком відбувається в процесі діяльності (ігрової, навчальної, трудової) і залежить від умов і характеру цієї діяльності. Отже, методологічну основу методики складають три закони та три положення діалектики.

Методика ознайомлення дошкільників з природою пов'язана з біологічними і психолого-педагогічними науками. Основою ознайомлення дошкільників з природою є природа рідного краю, яка включає знання географії, ботаніки, зоології, фенології. Лише оволодіння цими знаннями створює надійний фундамент для цікавого, змістовного ознайомлення дошкільників з природою.

Надзвичайно тісні зв'язки методики ознайомлення дошкільників з природою з психолого-педагогічними науками, насамперед, з дитячою психологією і дошкільною педагогікою. В навчально-виховній роботі з маленькими дітьми дуже важливо враховувати їхні психологічні особливості. На цю закономірність свого часу звертав увагу К.Д. Ушинський, зазначаючи, що чим менший вік учнів, яких учить вихователь, тим більше потрібно йому педагогічних знань і ця вимога не збільшується, а зменшується в міру того як збільшується вік учня. Методика ознайомлення з природою опирається на основне положення психології про розвиток дитини як явище соціальне, на провідну роль навчання і виховання. Вікові закономірності розвитку дітей використовуються під час відбору знань про природу, а особливості перебігу психічних процесів у дошкільників (сприймання, мислення) враховуються під час розробки методів і прийомів ознайомлення дошкільників з природою.

Тісний зв'язок методики ознайомлення з природою з дошкільною педагогікою виявляється, перш за все, у використанні загальних положень дидактики, яка досліджує спільне у процесі навчання (принципи навчання, методи, форми виховання і навчання) і які застосовуються під час ознайомлення дітей з природою. В процесі ознайомлення з природою здійснюються розумовий, моральний, естетичний, фізичний розвиток дітей. Використовуються методи і засоби відповідно до специфіки природознавчого матеріалу. Одночасно методика ознайомлення дошкільників з природою збагачує дошкільну педагогіку, виявляючи раціональні шляхи, методи, засоби в процесі ознайомлення з природою.

Вирішення завдань розвитку мови дітей (збагачення словника, розвиток зв'язної мови тощо), використання спільних методів для цієї роботи сприяють тісному зв'язку методики ознайомлення з природою з методикою розвитку мови дітей.

Зв'язок з іншими методиками (методикою образотворчої діяльності, музичного, фізичного виховання), виявляється у тому, що малювання, ліплення, аплікація є засобами фіксації знань дітей про природу, а у музиці, танках, рухливих іграх відображуються набуті дітьми знання про звуки природи, рухи тварин, тощо. Методика ознайомлення дітей з природою у комплексі з іншими методиками складають основу навчально-виховної роботи в дошкільному закладі.

Методика ознайомлення з природою пов'язана також з історією дошкільної педагогіки. Вона увібрала в себе прогресивні педагогічні ідеї, що вироблялися протягом століть. Отже, методика ознайомлення з природою розвивається у тісній співдружності та взаємозв'язку з іншими науками.

3. Методи дослідження

Розвиток методики ознайомлення з природою пов'язаний з методичними дослідженнями. Для їхнього проведення застосовують ряд методів. Основними з них є спостереження, бесіда, педагогічний експеримент, математично-статистичні методи, вивчення педагогічної літератури та масового досвіду вихователів.

Педагогічний експеримент є провідним методом досліджень. Він спрямований на створення нових, більш оптимальних шляхів навчально-виховної роботи з дошкільниками.

Перед початком експерименту визначається проблема дослідження, її предмет, об'єкт та мета, а також висувається гіпотеза - науково-обґрунтоване передбачення ефективності тієї чи іншої новації. На основі гіпотези визначаються конкретні завдання дослідження, методи дослідження, а також готуються матеріали, потрібні для проведення досліджень. Для проведення експерименту добирається дві групи дітей (експериментальна і контрольна) приблизно рівні за рівнем розвитку. У процесі експерименту використовуються такі методи як спостереження, бесіда, анкетування батьків, вихователів, тестування, технічні засоби (магнітофонні записи, кіно- і фотозйомка), аналіз документації вихователів, аналіз дитячих робіт, ранжування, педагогічні завдання для вихователів тощо. За допомогою експериментальних груп перевіряється ефективність новацій, а у контрольних групах навчання здійснюється без змін. Під час порівняння даних двох груп, визначають ефективність впливу на дошкільників тих чи інших педагогічних факторів. Застосування математично-статистичних методів дає змогу визначити кількісну залежність між досліджуваними педагогічними явищами.

Наслідком експерименту є висновки і практичні рекомендації, які проходять широку апробацію в практиці.

Провідним методом у вивченні масового досвіду вихователів дитячих садків в педагогічне спостереження, під час якого виявляються творчі досягнення, а також типові помилки у проведенні навчально-виховної роботи з дітьми. Досить поширеним методом є анкетування вихователів, батьків, бесіди, вивчення педагогічної документації. Вони застосовуються у сполученні з іншими методами, залежно від поставлених завдань дослідження.

Широке застосування знаходять математичні і статистичні методи, що дозволяють на основі розрахунків і статистичних даних виявити і пояснити складні взаємозв'язки педагогічних явищ.

4. Становлення і розвиток методики ознайомлення дітей з природою

Використання природи у вихованні дітей дошкільного віку в історії західної прогресивної педагогіки

Класики західноєвропейської прогресивної педагогіки вважали природу важливим фактором виховання дошкільників.

Видатний чеський педагог Я.А. Коменський (І592 - І670) зробив великий внесок у розробку питання про роль природи у вихованні дітей. Людина, на його думку, частина природи і повинна розвиватися за законами природи. Правильне виховання, за Я.А. Коменським, має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей. У всьому потрібно наслідувати природу послідовно розвиваючи сили дитини, дотримуючись принципу природовідповідності.

Я.А. Коменський вважав, що вже з раннього віку слід давати дітям потрібні знання про природу, які є такими ж важливими для розумового розвитку дітей, як і знання мови, математики тощо. У творі "Материнська школа" Я.А. Коменський зробив спробу визначити обсяг знань, які повинні засвоїти діти в перші шість років життя. На його думку, дитина повинна ознайомитися з тим, що таке дощ, сніг, знати назви дерев, квітів, трав, звірів, які найбільш часто зустрічаються. Це було першою спробою в педагогіці окреслити коло знань про природу для дошкільників.

Виходячи у розумінні процесів пізнання з позицій матеріалістичного сенсуалізму, Я.А.Коменський вважав, що пізнання природи дитиною повинно починатися з реальних явищ і предметів. Учення треба починати "не з словесного тлумачення про речі, а з предметного над ними спостереження".

Наочність Я.А. Коменський називав "золотим правилом навчання". Засобами наочності, на його думку, повинні бути як реальні предмети, так і картини. У "Материнській школі" Я.А. Коменський рекомендував використовувати в роботі з дітьми ілюстрації. У книгах, наголошував він, можуть бути намальовані гори, долини, дерева, птахи, риби тощо. Поряд із спостереженнями реальних предметів, розглядання ілюстрацій повинно допомагати дітям у пізнанні природи.

Під час навчання Я.А.Коменський рекомендував використовувати різні аналізатори, щоб слух поєднувався із зором і слово з діяльністю руки. Погляди Я.А. Коменського були прогресивними і мали великий вплив на розвиток світової педагогічної думки.

Цікаві погляди на роль природи у формуванні особистості дитини були висловлені видатним французьким мислителем Ж.Ж Руссо (17І2 - 1778). Ж.Ж.Руссо був прихильником природного виховання, тобто такого, яке відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. На думку Руссо, особистість формують три речі: люди, предмети та природа. Причому величезний вплив на процес виховання має, в першу чергу, природа. За глибоким переконанням Ж.Ж.Руссо, перебування дітей серед природи, на повітрі зміцнює їхні фізичні можливості, впливає на формування тіла дитини. Він рішуче відмовлявся від виховання дітей в умовах міста, вважаючи їхню атмосферу нездоровою. Ж.Ж.Руссо вважав, що повноцінний фізичний розвиток можна здійснювати лише виховуючи дітей серед природи, закликав посилати дітей відновлювати серед полів силу, втрачену у нездоровій атмосфері надто густо заселеної місцевості.

Чудовим засобами фізичного розвитку Ж.Ж.Руссо вважав прогулянки на лоно природи, де діти мали змогу бігати, стрибати, задовольняючи природні потреби у рухах, а також різноманітні ігри з природними матеріалами - снігом, водою. Проте, звертає на себе увагу своєрідність поглядів Ж.Ж.Руссо на питання керівництва дітьми. Ось маленькі пустуни, що грають на снігу: вони посиніли, задубіли, ледве можуть ворушити пальцями. Піти і нагрітися - це залежить від них, але вони цього не роблять, якщо ж їх примусити до цього, жорстокість примусу вони відчують у сто разів сильніше жорстокості холоду. Безумовно, використання методу природних покарань по відношенню до маленьких дітей не може бути сприйняте як гуманне.

Важливого значення надавав Ж.Ж.Руссо здійсненню розумового виховання під час ознайомлення з природою, особливо таких розумових якостей як допитливість і увага. У творі "Еміль, або про виховання" Ж.Ж.Руссо радив виховати у дітей увагу до явищ природи, тоді вони стануть допитливими. Основний шлях для цього - прогулянки з дітьми на лоно природи, під час яких вихователь знайомить дітей лише з тими об'єктами, які самі привернуть увагу дитини. Розумовий розвиток, на думку Ж.Ж.Руссо, повинен засновуватися на самодіяльності дитини, яка досліджує оточуючі її предмети. Завдання ж вихователя полягає у підтримці і розвитку у дітей інтересу до того, що її зацікавило. Під час оцінки цих рекомендацій у наш час слід відмітити їхню важливість для побудови навчання на внутрішній активності дитини Однак, не можна погодитися з деяким приниженням Ж.Ж.Руссо ролі вихователя, відмовою від цілеспрямованого систематичного навчання. З позицій особистісно-орієнтованого навчання вихователь повинен ураховувати інтереси вихованців та всіляко стимулювати розвиток пізнавальної діяльності.

Важливого значення під час ознайомлення дітей з природою Ж.Ж.Руссо надавав іграм з природними матеріалами. Він вважав, що маленькі гілки дерев з плодами і листками, маківки, в яких пересипаються зернята, солодковий корінь, який дитина може смоктати і жувати, будуть забавлять її такою ж мірою, як і прекрасні іграшки.

Як сенсуаліст, Ж.Ж.Руссо розглядав розвиток органів чуттів як важливу передумову розумового розвитку, який спирається на вивчення навколишнього середовища. Тому Ж.Ж.Руссо високо цінував ознайомлення з природою в дошкільному віці для розвитку аналізаторів. Дитина, вказував він, хоче до всього доторкнутися, взяти все в руки. Не слід перешкоджати цій допитливості. оскільки вона дає йому перші найпотрібніші знання. Саме таким шляхом вона навчається відчувати тепло і холод, твердість і м'якість, легкість і важкість тіл, судити про їхні розміри і всі доступні відчуттю властивості за допомогою зору, дотику, через оцінку зором того відчуття, яке вона одержала за допомогою пальців.

Погляди Ж.Ж.Руссо на виховання дитини серед природи буди прогресивними, але цінність від спілкування дітей з природою значною мірою знижувалася через відмову від цілеспрямованого систематичного навчання.

У педагогічних творах видатного швейцарського педагога Й.Г.Песталоцці (І746 - 1827) "Як Гертруда вчить своїх дітей", "Лінгарт і Гертруда", "Книга матерів", "Метод. Пам'ятна записка Песталоцці" знайшла втілення ідея розвитку здібностей людини відповідно до законів природи. Подібно до Ж.Ж.Руссо, Й.Г.Песталоцці наголошував на значенні ознайомлення з природою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей, на основі якого будується вся наступна робота над розвитком понять. Природа, - вказував він, - це джерело, завдяки якому розум піднімається від неясних чуттєвих сприймань до чітких понять. Тому, на думку Й.Г.Песталоцці, дитину з ранніх етапів розвитку слід ввести у всю багатоманітність оточуючої його природи. Єдиний, справжній фундамент людського пізнання - сприймання природи. Весь запас знань, який набуває людина за допомогою відчуттів, результатом уважного ставлення до природи. Ознайомлення з предметами буде тим вірнішим, чим більша кількість відчуттів візьме участь у його обстеженні.

Послідовним прихильником виховання дітей серед природи був видатний німецький педагог Ф.Фребель (І782 - І852).

Засновник дитячих садків у Німеччині, Ф.Фребель, називаючи так дитячу установу, мав на увазі, що діти більшу частину часу будуть проводити на відкритому повітрі, в саду, під безпосереднім впливом природи. З іншого боку назва "дитячий садок" означала, що у виховному закладі буде забезпечено такий же догляд за дітьми, як у хорошому саду за рослинами. Основні педагогічні ідеї Ф.Фребеля знайшли відображення у книзі "Детский сад". Він вважав природу невичерпним джерелом для здійснення розумового, морального виховання. Догляд за рослинами, тваринами, вплив на природу, формує дух і пізнання дитини, її характер і почуття, є джерелом для внутрішнього морального удосконалення.

Ф.Фребель важливого значення надавав ранньому залученню дітей до праці. На його думку людина повинна бути підготовленою до майбутньої сумлінної і продуктивної праці. Він розробив детальні рекомендації для створення городів у дитячих садках і організації праці дітей у них. Деякі з його методичних розробок і понині використовуються у дошкільних закладах.

Виключно важливого значення надавав Ф.Фребель розвитку пізнання дітей, рекомендуючи проводити екскурсії у мальовничі околиці рідних осель. Враження від спілкування з природою повинні відбиватися в іграх. Він розробив систему рухливих ігор, побудованих на наслідуванні явищам природи, тваринам (ігри у метелика, в квіти, лисиця ходить навколо, кіт і миші). Всі ці ігри супроводжувалися пісеньками.

Цікавими у спадщині Ф.Фребеля були рекомендації щодо, проведення свят у природі (свято першої квітки, свято колоска тощо).

У педагогічній спадщині Марії Монтессорі, (І870 - І952), її праці "Метод наукової педагогіки, що застосовується до дитячого виховання в будинках дитини" важливе місце відводилося природі як засобу розумового, морального розвитку і зміцнення фізичних сил дитини.

Природа, особливо в дитячому віці, - підкреслювала М.Монтессорі, потрібна для розвитку розуму і тіла, для формування людини, оскільки вона належить природі. Найкращий спосіб зміцнити дитину - організувати її спілкування з природою.

Для психічного життя дитини потрібно збагачувати її враженнями від природи. Основними засобами для досягнення цього є організація праці на землі, вирощування рослин і тварин, спостереження за природою.

М.Монтессорі наголошувала на створенні в будинках дитини невеликих городів, де діти з чотирьохрічного віку мали б змогу працювати на клаптиках землі, утримувати курей, голубів. Вона підкреслювала, що ніщо так не розвиває почуття природи, як піклування про живих істот. У дітей збільшується інтерес до спостережень, розвивається відповідальність за життя живих істот.

Російська прогресивна педагогіка про використання природи у вихованні дітей дошкільного віку

У російській педагогіці питання про роль природи у вихованні дітей вперше ми знаходимо у працях В.Ф.Одоєвського (І804 - 1869) "Наука до науки", "Опыт о педагогических способах при первоначальном образовании детей", "Разговоры с детьми" та ін. Й.Ф.Одоєвський відзначав важливе значення природи для розвитку у дітей мови, спостережливості, зокрема, вміння помічати у стосунках з предметами зміни. В.Ф.Одоєвський радив вихователям привчати дитину не тільки дивитися на предмети, що їх оточують, але й бачити відмінність їх одне від одного. Для того, щоб спонукати дітей до спостережень, В.Ф.Одоєвський рекомендував використовувати запитання, наприклад: чи пахне бальзамін, чи колір зів'ялої квітки такий самий як і свіжої тощо. Він вказував на потребу створення при дитячих закладах городів, де діти самі зможуть садити овочеві рослини. Надалі з дітьми потрібно проводити бесіди, уточнювати стан рослин, які вони садили тощо.

Відзначаючи могутній вплив природи на .формування особистості, російські діячі освіти особливо підкреслювали значення вивчення природи для формування правильних матеріалістичних уявлень про неї, розвиток розумових здібностей, естетичного сприйняття природи та формування почуття любові до Батьківщини.

Великий внесок у розробку питання про використання природи у початковому вихованні та навчанні дітей зробив К.Д.Ушинський (1824 - 1871). К.Д.Ушинський вважав неможливим здійснення початкового навчання без природи. Природа, вказував він, є одним з наймогутніших агентів у вихованні людини, і навіть найретельніше виховання без участі цього агента завжди віддаватиме сухістю, однобічністю, неприємною штучністю. К.Д.Ушинський називав природу "всерозвиваючою" і у своїх працях розкривав можливості використання її для розумового, морального, естетичного і фізичного виховання дітей.

Підкреслюючи значення природи для розумового розвитку дітей під час початкового навчання, К.Д.Ушинський вказував, що природа є першоджерелом реальних вражень, вона близька дитині і вихователь не знайде більш багатого доступного, різноманітного матеріалу, ніж матеріал навколишньої природи. Логіка природи - найдоступніша для дітей логіка - наочна і неспростовна. Ознайомлення з природою дає змогу наочно і практично засвоювати причини і наслідки, робити висновки, розвивати мову, тому початкове навчання потрібно будувати на природному матеріалі.

Основою розумового виховання К.Д.Ушинський вважав розвиток мислення і мови. Тому, складаючи книги для початкового навчання "Родное слово" і "Детский мир" він широко використовував природознавчий матеріал рідної природи, зауважуючи, що дітей слід знайомити не з курйозами, а привчати знаходити цікаве в тому, що їх повсякденно оточує. Книги містили відомості про неживу природу, рослини, тварин. Знання діти повинні отримувати відповідно до пір року, що має забезпечити нагромадження чуттєвого досвіду і формування системи знань. Щоб навчання не було сухим, далеким від дійсності і однобічним, вказував К.Д.Ушинський, щоб дитина, розвивалася у всій своїй живій, гармонійній природній цілісності, треба завжди зважати на місце і час.

Традиції, закладені К.Д.Ушинським, живі й сьогодні. Вивченню природи приділяється важливе значення в дошкільних закладах. Аналіз підручників для перших класів свідчить, що вони містять багато текстів природознавчого змісту.

Високо оцінюючи навколишню природу як фактор розумового розвитку дітей, К.Д.Ушинський в окремих своїх творах розкрив методи, користуючись якими, педагог ознайомлює дітей з природою. Важливу роль при цьому він відводив наочним методам. Рекомендуючи широко користуватися ними, К.Д.Ушинський обґрунтовував свої рекомендації особливостями формування уявлень і понять у маленьких дітей. Дитина, писав він, мислить формами, барвами, звуками, відчуттями, взагалі, і той даремно і шкідливо насилував би дитячу природу, хто захотів би примусити її мислити інакше. Таким чином, робить висновок К.Д.Ушинський, надаючи початковому навчанню форм, барв, звуків, ми робимо його доступним дитині й самі входимо у світ дитячого мислення.

Серед наочних методів важливу роль К.Д.Ушинський відводив спостереженням. Предмети природничих наук, - зазначав він, вже наполовину знайомі дитині, якщо тільки вона на них подивилася. Примусьте її подивитися уважніше, введіть її запитаннями в істотні подробиці предмета і вам залишиться сказати лише кілька слів, висловити думку, що вже ворушиться в голові учня, і ви дасте міцну основу його знанням про предмет і піднесете мислення вихованця на один щабель вище.

Видатний педагог вважав, що саме спостереження збуджують самостійну думку дитини, розвивають допитливість. Спостереження, якщо вони проводяться правильно і систематично, сприяють розвитку мислення і мови. Основою розумної, суто людської мови є правильне логічне мислення, а воно, в свою чергу, виникає не з чого іншого, як з правильних і точних спостережень, - зауважував К.Д.Ушинський. Тому для розвитку спостережливості, на його думку, важливо навчити дітей бачити предмет з усіх сторін і в середовищі тих взаємозв'язків у яких він перебував.

З метою більш повного ознайомлення з предметами навколишнього світу К.Д.Ушинський рекомендував широко використовувати під час спостережень порівняння, вважаючи, що тільки процес порівняння робить зовнішній світ надбанням розуму. У розгляданні предмета він пропонував послідовно переходити від зовнішніх ознак до більш істотних особливостей.

Серед наочних методів, на думку К.Д.Ушинського, важливе місце в ознайомленні з навколишньою природою повинні займати картини, Високо оцінюючи їх у роботі з маленькими дітьми, К.Д.Ушинський відзначав, що якщо вчити дитину яким-небудь п'яти невідомим їй словам, вона буде даремно мучитися над ними. Проте якщо зв'язати з картинкою двадцять таких слів - дитина засвоїть їх відразу. В роботі з дітьми він радив використовувати картини, на яких зображено краєвиди, рослини, тварин. Розглядання їх повинно супроводжуватися бесідами, порівняннями.

Цікавими є думки К.Д.Ушинського стосовно праці дітей в природі для пізнання її. Лише та праця сприяє розвитку дітей, в процесі якої вихователь пояснює всі явища і процеси, доступні дітям. Із словесних методів ознайомлення дітей з навколишньою природою К.Д.Ушинський рекомендував широко використовувати художню літературу, особливо усну народну творчість - казки, загадки, приказки, прислів'я. Він сам дав чудові зразки оповідань і казок для дітей, які допомагають розширити уявлення дітей про навколишню природу. Наприклад, оповідання "Як сорочка в полі виросла" ознайомлює дітей з процесом вирощування льону і виготовленням тканини. В дитячому читанні і досі живуть лаконічні, доступні розумінню дітей твори К.Д.Ушинського "Васька", "Бішка", "Чотири бажання" та інші.

Загадки і прислів'я, побудовані на природознавчому матеріалі, К.Д.Ушинський радив використовувати для того, щоб пов'язати їх з цікавими поясненнями. Наприклад: "Зоря-зоряниця, красна дівиця, по лісу ходила, ключі загубила; місяць бачив - не сказав, сонце побачило - підняло". Дитина може не відгадати, що ключі - це роса, але хай пояснить, чому зоря називається красною дівицею, чому говорять, що зоря губить росу. Важливе значення прислів'я і загадок мають для оволодіння дітьми рідною мовою, оскільки за формою - це животрепетний прояв рідної мови, що вилетів з її глибокого джерела - душі народу.

Читання статей (так називав К.Д.Ушинський маленькі оповідання) має супроводжуватися бесідою, порівняннями, в яких використовуються знання, набуті дітьми в процесі спостережень. Так, після читання статті "Васька" він радив порівнювати, наскільки це можливо, кота з собакою.

Дуже широко у початковому навчанні, на думку К.Д.Ушинського, слід використовувати розповідь. Вона доповнює інші методи і подобається дітям більше, ніж читання. Педагогічні якості розповіді мусять бути такими, щоб вона легко запам'ятовувалася, не була сухою, щоб подробиці не затьмили головного.

За переконанням К.Д.Ушинського, природа - важливий фактор морального, естетичного виховання. Оцінюючи її позитивний вплив на формування особистості, він порівнював її з впливом педагога.

Одним з найважливіших елементів народності виховання К.Д.Ушинський вважав оволодіння рідною мовою і вивчення дітьми природи. Саме через ці джерела дитина проймається народним духом. Голос рідної природи, сповнений думок і почуттів, пробуджує у дитини любов до Батьківщини.

Вплив природи на формування моральних якостей особистості К.Д.Ушинський вбачав не тільки у вихованні патріотичних, почуттів. Високо цінив він спілкування з природою, пізнання її через літературу, через працю в природі - для виховання високих моральних рис. Важливого значення надавав К.Д.Ушинський праці в природі для формування особистості дитини. Праця, на його думку, повинна готувати підростаюче покоління до життя, виховувати у них вольові якості, привчати до порядку. Виховання, підкреслював він, якщо воно спрямоване на щастя людини, має готувати її до праці, бо без неї людина втрачає справжню дорогу у житті. Праця в природі сприятливо впливає на фізичне і духовне здоров'я, робить життя красивим, допомагає створювати достаток.

Засобом морального виховання є художня література, зокрема і твори природознавчого змісту. Сила справжніх художніх творів, на думку К.Д.Ушинського, полягає в тому, щоб пробуджувати у дітей почуття, викликати певне ставлення до моральних вчинків. Той літературний твір є повчальним, який примушує дитину полюбити моральний вчинок, моральне почуття, моральну думку, висловлену у творі. Видатний педагог виступав проти голого моралізування у художніх творах для дітей, а його оповідання і казки, вміщені в "Детском мире" і "Родном слове" були взірцем дитячої художньої літератури, які своїм змістом сприяють вихованню моральних якостей у дітей.

Моральне виховання К.Д.Ушинський тісно пов'язував з естетичним. Зв'язок цей, на його думку, полягає в тому, що щира насолода з витонченого сама по собі є джерелом морального почуття. Важливим засобом естетичного виховання К.Д.Ушинський вважав свята зими, весни, літа, осені, які пробуджують поетичні почуття дітей, викликають радісні емоції, знайомлять з народними традиціями. Виховання позбавлене свят він називав сірим, тьмяним.

Вважаючи природу найважливішим засобом гармонійного розвитку особистості, до якого обов'язково входять і правильне фізичне виховання, К.Д.Ушинський висловлювався за перенесення навчальних закладів у сільську місцевість, щоб наблизити дітей до природи. Він вказував, що сучасна педагогіка недооцінює виховний вплив природи на дитину. Треба сказати, що цей закид стосується педагогіки і сьогодні. Педагогічна спадщина К.Д.Ушинського, його думки про роль природи у вихованні дітей розроблялися його послідовниками і не втратили актуальності і в наш час.

Розробку ідей К.Д.Ушинського ми знаходимо у працях його учениці і послідовниці Є.М.Водовозової (1844 - 1923). Основні погляди на роль природи у вихованні дітей знайшли відображення у її книзі "Умственное и нравственное воспитание детей от первого проявления сознания до школьного возраста", яка витримала сім видань і до революції була основним посібником для матерів і вихователів.

Є.М.Водовозова висувала завдання всебічного розвитку дітей, починаючи з раннього віку. Важливу роль у здійсненні цих завдань вона відводила природі.

Уперше в російській педагогіці Є.М.Водовозова визначила коло предметів і явищ природи, з якими слід ознайомлювати дітей, а також диференціювала їх для дітей різного віку. Рекомендований нею обсяг знань стосувався сезонних явищ в природі, життя рослин і тварин.

Основним шляхом пізнання дітьми природи і розвитку на цій основі розумових здібностей вона вважала спостереження. Розвиток спостережливості пов'язувався нею з розвитком допитливості, інтересу до того, що нас оточує, удосконаленню органів чуттів. Є.М.Водовозова широко рекомендувала використовувати прогулянки і екскурсії на лоно природи: в ліс, на луки, поле, річку. Бажаючи розумово розвинути свого вихованця, - наполягала вона, -вихователь не повинен втрачати жодного дня, сприятливого для прогулянки з дитиною з метою пробудження його спостережливості, уваги та інтересу до природи.

Для розвитку спостережливості Є.М.Водовозова рекомендувала спиратися на активність дитини, показувати предмети з усіх сторін.

Великого значення в розумовому і моральному вихованні дітей вона надавала праці в природі. Для цього Є.М.Водовозова радила відвести дітям невеликий клаптик землі, дати вирощувати їм різноманітні рослини, брати участь у догляданні за свійськими тваринами тощо. Для розвитку спостережливості вона рекомендувала проводити з дітьми досліди, які б показали властивості явищ у природі, підводили їх до встановлення зв'язків.

Крім спостережень під час прогулянок, на городі, в саду Є.М.Водовозова рекомендувала створювати для дітей "природничі кабінети" - кутки природи.

Спостереження на прогулянках, екскурсіях, на думку Є.М.ВодовозовоЇ, повинні супроводжуватися розповіддю дорослого, щоб дитина усвідомлювала явища, які вона спостерігає. Важливе місце у збагаченні знань про природу Є.М.Водовозова відводила художній літературі. Нею були написані серії оповідань "Из русской жизни и природы".

На думку Є.М.Водовозової, розумове виховання повинно йти поруч, з моральним та естетичним. Саме у спілкуванні з природою, в процесі догляду за рослинами, тваринами потрібно здійснювати формування благородних почуттів, любові до живих істот, почуття жалю до них. Естетичні ж почуття, підкреслювала Є.М.Водовозова, найлегше і найвільніше розвиваються за двох умов; коли дитині дають змогу: 1) добре і багато бачити і 2) спостерігати - рослин, тварин, картини природи і її явища.

Погляди на природу як важливий засіб виховання дітей дошкільного віку були втілені у практику роботи перших дитячих садків А.С.Симонович (1840 - 1933) представником демократичного напрямку у російській дошкільній педагогіці.

Розвиваючи ідею народності К.Д.Ушинського, А.С.Симонович вводить заняття ознайомлення з рідною природою (так звані заняття з краєзнавства).

У дошкільному віці діти повинні мати уявлення про сонце, місяць, небо, хмари, дощ, сніг, лід, грозу, річку, поле, ліс, луки, каміння, квіти, дерева, птахів, комах, молюсків.

На заняттях із старшими дітьми проводилися цікаві фізичні досліди, екскурсії до річки, у парк, під час яких діти спостерігали природу, зміни в ній. Прогулянки та екскурсії супроводжувалися бесідами, збором різних предметів - рослин, камінців тощо. На наступних заняттях дітям читали і розповідали про життя природи з метою поглиблення знань. Навесні та влітку діти працювали у саду, висаджували квіти, овочі, спостерігали за мешканцями саду - птахами, комахами, вивчали їхню поведінку. Все це сприяло фізичному, розумовому і моральному розвитку дітей.

Високо оцінювала роль природи у вихованні дошкільників Є.І.Конраді (1838 -1898) відома письменниця, публіцист ХІХ ст. На її думку, в роботі з дітьми вихователі повинні віддавати перевагу елементарним знанням з природознавства, оскільки їхній різнобічний вплив на розвиток розуму, почуттів, пам'яті, фантазії не в змозі замінити ні вивчення мови, ні вправи зі складання чисел та геометричних фігур. Основою ознайомлення з природою Є.І.Конраді вважала спілкування дітей з дійсними явищами і предметами природи.

Видатний педагог і організатор дошкільної справи Є.І.Тіхеєва (1866 - 1944) розглядала природу як елемент середовища, без якого не можна виховати здорову, всебічно розвинену людину. Природа, - писала Є.І.Тіхеєва, - основний лікар і вихователь маленької дитини. Вона зміцнює її, лікує, збагачує знаннями.

Основними шляхами формування у дітей конкретних уявлень про природу, розвитку органів чуття Є.І.Тіхеєва вважала спостереження. Якщо ви хочете дати дітям уявлення про ліс, - радила вона, - поведіть туди дітей. Дайте їм змогу власними очима побачити ліс в усій його красі й різноманітності, почути звуки лісу, відчути його пахощі, задовольнити в обстановці лісу свою потребу в рухах.

Саме у спілкуванні з природою, в різноманітній діяльності потрібно, на думку Є.І.Тіхеєвої, здійснювати сенсорне виховання дітей.

Спостереження в природі, - підкреслювала Є.І.Тіхеєва, - найвірніший шлях до розвитку мови дітей. Важливо під час спостережень влучно використовувати художню літературу для посилення вражень від того, що спостерігається.

У практиці роботи дошкільних закладів за методами Є.І.Тіхеєвої важливе місце мала організація трудової діяльності на городі, квітнику, в кутку природи. У проведенні праці на городі Є.І.Тіхеєва багато в чому наслідувала рекомендації Ф.Фребеля.

Вплив природи на формування дитини не повинен обмежуватися розширенням знань, розвитком розумових процесів. Природа - могутній засіб естетичного і морального виховання. Спілкування з природою викликає у дітей почуття радості, розквіт найкращих сторін дитячої душі. Що може більшою мірою сприяти розвиткові етичного, ніж усвідомлення своєї відповідальності за життя дорогої живої істоти.

Високо оцінювала Є.І.Тіхеєва вплив природи на естетичне виховання дітей. Природа, - писала вона, - найвищий естет, що представляє форми, кольори, матеріали в тому гармонійному співвідношенні, в тій вічній красі, які їй одній доступні.

У 1928 р. Є.І.Тіхеєвою було підготовлено план-програму по ознайомленню дошкільників з природо. Вона передбачала поступове ускладнення матеріалу від групи до групи, що давало змогу створювати у дітей уявлення про цілісні явища в природі на кожну пору року. Програма ознайомлення з природою й сьогодні не втратила свого значення. Отже, Є.І.Тіхеєва на основі прогресивних педагогічних поглядів розвинула і вперше практично втілила у життя, в практику суспільного дошкільного виховання ідею використання природи у всебічному розвитку дітей. Зміст праці та спостережень, добір матеріалів для кутків природи, розроблений Є.І.Тіхеєвою, не втратили свого значення і сьогодні.

У поглядах Л.К.Шлегер (1863 - 1942) ("Практическая работа в детском саду") відзначалося, що основне завдання ознайомлення з природою - збудження інтересу дітей, яке досягається як спостереженнями за явищами природи так і щоденним розгляданням ілюстрацій.

Багато плідних думок про використання природи у вихованні дітей знаходимо у спадщині Н.К.Крупської (1869 - І939). Вона розглядала природу як засіб гармонійного розвитку дітей. Приділяла велике значення перебуванню дітей на лоні природи як необхідній умові зміцнення їх здоров'я. Наполягала на влаштуванні майданчиків при дошкільних закладах, робити все для того, щоб малята якомога більше перебували на свіжому повітрі. Разом з тим, вона настійно рекомендувала розгорнути пропаганду серед матерів, розповідати їм про те, яку користь дає перебування дітей на свіжому повітрі, у природному оточенні.

Н.К.Крупська послідовно проводила в практику ідею про важливу роль природи у розумовому розвитку дітей. Завдання дитячого садка - вказувала вона, полягає у розширенні кола дитячих знань про природу, у пізнанні її. Пізнання пробуджує дитячу думку, сприяє розвитку творчості і самостійності, вчить більш вдумливо ставитися до природи, - неодноразово підкреслювала Н.К.Крупська. У зауваженнях до проекту програми дитячого садка вона називала "жахливо убогим" обсяг відомостей про природу, пропонувала розширити цей розділ, зробити програму конкретнішою.

Розширення обсягу знань про природу Н.К.Крупська пов'язувала з розвитком реалістичних уявлень про навколишнє середовище, формуванням матеріалістичного світорозуміння.

Насіння містики, вказувала вона, легко заронити в дошкільному віці. Дитячі враження настільки сильні, що потім дуже важко позбутися забобонів. Тому надзвичайно важливо саме в дошкільному закладі давати правильні, матеріалістичні пояснення природних явищ, доступних розумінню дітей.

У роботі по ознайомленню дітей з природою Н.К.Крупоька рекомендувала використовувати різні методи, щоб забезпечити розв'язання поставлених завдань. Важливе місце вона надавала спостереженням. У статті "Методи дошкільної роботи на селі" Н.К.Крупська підкреслювала, що надзвичайно важливе завдання працівників дитячих садків, міських і сільських, вчити дітей спостерігати, рекомендувала дошкільним працівникам частіше показувати дітям, як ростуть рослини і живуть тварини, вивозити дошкільників на екскурсії У поле, до річки і т.п.

Життєвий досвід, якого набувають діти під час спостережень, за Н.К.Крупською, дає їм змогу самостійно підходити до розуміння зв'язків у природі, дають кращу матеріалістичну “закваску”, ніж будь що інше. Спостереження розвивають уміння бачити, дають дітям матеріал для роздумів.

Н.К.Крупська висунула основні педагогічні вимоги до організації праці дітей дошкільного віку. Дітей треба привчати до праці, однак необхідно, щоб вона, насамперед, сприяла розширенню дитячого досвіду, розвиткові пізнавальних процесів, була доступною.

Високо оцінювала Н.К.Крупська роль ігор, художньої літератури, ілюстрацій під час ознайомлення дітей з природою. Гра для дошкільника, - писала вона, - спосіб пізнання того, що нас оточує. Граючись, діти вивчають колір, форму, властивості матеріалів, рослин, тварин. Спілкування з природою впливає на розвиток ігрової діяльності: у дітей, що близько стикаються з природою, дуже багато цікавих ігор.

Іграшки Н.К.Крупська пропонувала оцінювати з погляду на те, як вони допомагають вивчати навколишнє середовище. Віддаючи пріоритет методам безпосереднього ознайомлення з природою, вона рекомендувала давати молодшим дошкільникам іграшкових звірів лише тоді, коли у них складуться певні реалістичні уявлення про цих тварин.

Книжки про природу, на думку Н.К.Крупської, повинні бути реалістичними, допомагати дитині пізнавати природні явища і зв'язки між ними. Такі ж вимоги висувалися нею і до ілюстрацій.

Завдання, які ставила перед дошкільними працівниками Н.К.Крупська, та рекомендовані нею методи роботи з дітьми лишаються актуальними і в наш час.

Завдання, зміст і методи ознайомлення з природою уточнювалися на з'їздах, конференціях з дошкільного виховання, документах інструктивного і методичного характеру, програмах.

У 1924 р. на ІІІ з'їзді і в 1925 р. на третій конференції з питань дошкільного виховання розглядалися питання змісту і методів роботи дошкільних закладів. Схвалювалася позиція - наближати дітей до природи, проводити екскурсії, вирощувати в умовах дошкільного закладу рослини і тварин.

Важливе значення мало створення методичного листа "О работе по природоведению в дошкольных учреждениях" (І927 р.), в якому розвивалися ідеї, вироблені на конференції.

У 1932 р. підготовлено проект, а в 1934 р. видано першу програму для дошкільних закладів, що мало велике значення у спрямуванні роботи по ознайомленню з природою.

Діячі освіти України про формування особистості дитини засобами природи

Перший дошкільний заклад в Україні був відкритий сестрами Ліндфорс у 1872 р., проте він не проіснував довго через платне перебування дітей у ньому. Н.Д.Лубенець було засновано товариство народних дитячих садків, що існували на пожертвування. Праці Н.Д.Лубенець "Монтессорі і Фребель", "Дошкольное воспитание и народная школа", а також її звіти про діяльність товариства народних дитячих садків свідчать про її глибоке переконання у потребі створити громадське дошкільне виховання, прагнення розповсюдити, осмислити ті педагогічні ідеї, які набули найбільшого поширення в той час, підтримати все прогресивне в них. Важливе місце в роботі народних дитячих садків відводилося природі. Звіти свідчать про те, що не дивлячись на обмежені кошти, діти кожного літа вивозилися на екскурсії в ліс, де перебували цілий день, а ввечері поверталися на поїзді. В роботі дитячих садків використовувалися ідеї Ф.Фребеля.

Надзвичайно цікавою постаттю, що особливо виявилася за існування української народної республіки була С.Ф.Русова. (1856 - 1944). їй належить розробка національного дитячого садка.

Однією з її провідних ідей було формування дитини засобами рідної природи. В окремих своїх роботах "Теорія і практика дошкільного виховання", "Нова школа", "Дошкільне виховання" С.Ф.Русова переконливо доводить, що природознавство можна визнати за першу науку малих дітей. Це джерело найпотрібніших наукових знань, що дисциплінує розум, привчає дитину до пильних спостережень, до послідовних висновків. Природознавство має найкращий моральний і естетичний вплив на виховання дитини. Вона обґрунтовує це впливом природних об'єктів на емоції дітей, їхньою доступністю. Скільки задоволення, - відмічала С.Ф.Русова, - має дитина, розглядаючи метеликів, придивляючись до жабок, прислухаючись до співу птахів, слухаючи про життя звірів, плекаючи різних звірят. Дитина саме так зв'язана з усіма природними елементами, що треба її якнайбільше оточити природо. Природознавство найкраще задовольняє цікавість, а факти, явища природи легко запам'ятовуються. "Істина цікавості" - це перший нахил до науки, це головна основа, на якій треба ґрунтувати все навчання. С.Ф.Русова важливого значення надавала вивченню природи для розвитку мови дітей. Вона підкреслювала, що найкращий шлях для розвитку мови - враження, що одержують діти від спілкування з живими істотами в природі. Складне людське життя, зазначала вона, не таке просте і близьке дітям, як природа, що повна жвавого, нештучного життя звірів, птахів, комах, які так захоплюють дітей, тішать серце їх своєю зрозумілою психологією, ваблять своєю красою.

У природі ж треба брати і матеріал для сенсорного виховання.

Важливого значення надавала С.Ф.Русова впливу природи на виховання почуття любові до рідного краю. Потрібно виховати у дитини почуття любові до рідного краю і це дасть свої позитивні результати, коли виховання поставлене на національний грунт. Одночасно С.Ф.Русова висловлювалася за те, щоб любов до рідного крою не переходила в ізольований національний егоїзм.

Основний шлях виховання лобові до рідної природи - це знання її. Ми можемо любити тільки те, що знаємо, - писала С.Ф.Русова, - і треба дати змогу, дітям на очі побачити хоч найближчі місцевості, знати в них кожну річку, ліс, озеро, острів тощо, знати рослинність, звірів свого краю, чим люди займаються, біля чого вони працюють.

Джерело естетичного виховання С.Ф.Русова вбачала в красі природи: у квітах, метеликах, деревах і листя, у співах птахів, у грі світла на воді, в кольорах зорі, в краєвидах. Увага дітей, - підкреслювала вона, - має бути на все це звернена, діти повинні переживати красу природи за всякої доби року, в дітях має розвинутися почуття природи, яке буде для них утіхою на все життя. Велике значення при цьому, - відмічала вона, - має відчуття краси тих осіб, які стоять найближче до дитини.

На думку С.Ф.Русової, в дошкільних закладах не потрібно сталої програми. Навчання повинно вестися відповідно до того матеріалу, що його дає природа.

Щодо шляхів подання дітям знань С.Ф.Русова висловлювала думку про те, що найкращий метод той, який викликає інтерес дитини і найповніше задовольняє зацікавленість її, враховує місцеві умови. Знайомство дітей з природними об'єктами мусить проводитися на живих об'єктах, на справжніх явищах. Ніяка модель, ніякий малюнок не зможе дати кращого початкового знайомства з об'єктом природи, ніж сама природа. Через це, підкреслювала С.Ф.Русова, вивчення природи повинно будуватися на екскурсіях, на безпосередніх спостереженнях самих дітей. Під час спостережень потрібно додержуватися певного порядку: розглядання спочатку зовнішніх ознак, асоціацій з іншими, виділення нового.

Важливе місце у пізнанні природи С.Ф.Русова відводила праці дітей, яка сприятливо впливає на їх фізичне здоров'я, задовольняє інтереси, наближає до хліборобської праці. Скільки наукових спостережень можна провести, скільки радощів діти зазнають, виплекавши свою квітку, свій огірок, скільки краси можуть утворити серед своїх квітників, - підкреслювала вона. Для організації праці вона радила створити город, садок, де діти мали б змогу садити, спостерігати. Праця дітей повинна бути приємною, не тяжкого, не одноманітною, викликати найбільше творчих сил. У дошкільному закладі повинні бути створені умови і для спостережень за тваринами. Коротке перебування живих звірят в товаристві дітей, вважала вона, викликає у них живу активну симпатію, багато дає для з'ясування самого життя звірят. Важливе значення С.Ф.Русова відводила бесідам з дітьми, розповідям. 3 любов'ю і пошаною, підкреслювала вона, ставляться діти до тих осіб, які чарують їх своїми оповіданнями.

Знання дітей будуть міцними за умови використання різних методів. Наприклад, для ознайомлення з овочами слід почати з екскурсії на город, розучити загадки про овочі, вірші, далі провести гру в гарбуз, намалювати овочі, прочитати оповідання про шкідників і друзів цих рослин, вирізати зображення різних овочів. Закріпленню знань дітей допоможуть колекції. Постійно маючи їх біля себе, діти краще запам'ятовують, навчаються виділяти характерне.

С.Ф.Русова вважала, що вихователі дошкільних закладів повинні добре знати рідну природу. У переліку дисциплін, потрібних для підготовки вихователів, вивчення природознавства вона ставила на друге місце після фізіології, враховуючи, велику роль природи у вихованні малят.

У поглядах видатного педагога А.С.Макаренка (1888 - 1939) привертає до себе увагу оцінка праці в природі як важливого фактора формування особистості. З точки зору А.С.Макаренка, провідна роль у формуванні моральних рис особистості належить правильно організованій трудовій діяльності. В лекціях для батьків А.С.Макаренко вказує на потребу залучати дітей до сільськогосподарської праці. У творі "Педагогічна поема" він високо оцінює досвід організації сільськогосподарської праці і її вплив на формування фізичних і моральних якостей особистості.

Видатний український педагог В.О.Сухомлинський (1918 -1970) важливого значення надавав природі як засобу фізичного, розумового, морального та естетичного виховання.

Для реалізації виховного потенціалу природного оточення В.О.Сухомлинський організовує школу під голубим небом.

Спостереження за навчанням молодших школярів привели його до висновку, що одна з основних причин низької успішності учнів початкової школи - поганий стан здоров'я. Для зміцнення фізичних сил дітей В.О.Сухомлинський радив проводити більше часу серед природного оточення. Він організовує прогулянки у ліс, поле, на луки, де діти ходять босоніж, дихають цілющим повітрям, захоплюються простором і безмовною красою природи.

Особливу роль він відводив природі, спілкуванню з нею як фактору розумового розвитку. В книзі "Серце віддаю дітям" він писав, що прагнув до того, щоб перш ніж відкрити книгу, прочитати по складах перше слово, діти повинні прочитати сторінки найкращої в світі книги - книги природи.

Кожну подорож у природу В.О.Сухомлинський називав уроком мислення, уроком розвитку розуму. На його думку, найважливіше, щоб у процесі спілкування з природою дитина нагромадила чуттєві враження. Адже дитина мислить образами, а це означає, що, слухаючи розповідь вчителя про подорож краплини води, вона малює у своїй уяві і сріблясті, хвилі ранкового туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіші в її уявленні ці картини, тим глибше вона осмислює закономірності природи. Поєднання природної цікавості дітей з дійовим спілкуванням з джерелами думки активізує розумову діяльність, виховує інтерес і бажання пізнати навколишнє середовище, зрозуміти його таємниці.