Екологічне виховання дошкільнят

Навчання дошкільників здійснюється не лише на спеціально організованих заняттях, а й у повсякденному житті, у різноманітних видах діяльності дітей за допомогою форм організації навчального процесу.

Форма організації навчання -- спільна навчальна діяльність педагога і дітей, що здійснюється в певному порядку і встановленому режимі.[5, С. 29]

Значною мірою вона виражає характер зв'язку між педагогом і дитиною, їхньої діяльності, місце заняття і режим його проведення. У дитячому садку використовують фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні форми організації навчання. Головною вимогою у виборі форми організації навчання є необхідність сприяння дошкільникові у його бажанні навчатися. Як відомо, дитина розвивається тоді, коли вона переживає радість від процесу навчальної діяльності, здобутого результату.

Педагог повинен уміти визначати ступінь складності навчальних завдань, дбаючи, щоб навантаження було посильним для дошкільнят. Важливо забезпечити особистісно-орієнтований стиль керівництва навчальною діяльністю дітей, не допускати зверхності, ігнорування їхніх інтересів, поверхових оцінок зусиль. Усе має бути спрямованим на те, щоб навчання було для них цікавим, особистісно значущим. “Зробити серйозне заняття для дитини захоплюючим -- ось завдання початкового навчання”, -- стверджував К.Ушинський.[22, С. 126].

Методологічні основи методики ознайомлення з природою, її зв'язок з іншими науками. Методика ознайомлення з природою належить до системи педагогічних наук. Основним предметом її вивчення є процес ознайомлення дітей з природою, виховання та розвиток їх під час цієї роботи. Методика досліджує і розробляє мету і завдання ознайомлення дошкільників з природою відповідно до розвитку суспільства на сучасному етапі і його соціальних замовлень.

Відповідно до мети методика розробляє зміст знань. Основні принципи відбору їх і побудови програми д/с по ознайомленню з природою і разом з цим розробляє методи, прийоми, форми організації дітей.

Значення ознайомлення дітей з природою для їх всебічного розвитку, формування матеріалістичного світосприймання. Своєрідність сприймання природи дітьми дошкільного віку. Позитивний вплив спілкування дітей з природою на всебічний розвиток дитини.

Завдання ознайомлення дітей з природою.

Розумове виховання. Розвиток сенсорної культури, спостережливості, мислення, мови.

Формування уявлень про природу.

Виховання пізнавального відношення до природи. Достовірні знання про предмети і явища природи, прості взаємозв'язки і закономірності. Розвиток на цій основі елементів матеріалістичного світорозуміння. Формування трудових вмінь і навичок по вирощуванню рослин і догляду за тваринами. Посильна участь в охороні природи.[ 4, С. 65]

Морально-естетичне виховання. Виховання любові, бережливого і дбайливого відношення до природи і його роль в формуванні позитивних рис особистості, відповідальності, цілеспрямованості, колективізму.

Екологічне виховання дітей. Виховання уміння бачити і розуміти красу природи.

Фізичне виховання. Загартування, зміцнення здоров'я, нервової системи дитини засобами природи. Рух на повітрі і його значення організму дитини.

Роль вихователя в ознайомленні дітей з природою, вимоги до його особистості.

Різноманітність методів і форм ознайомлення дітей з природою і їх вибір в залежності від завдань виховання і навчання, від змісту програмового матеріалу, вікових особливостей дітей.

Методи, які забезпечують безпосередній і дійовий контакт дітей з природою. Їх значення. Спостереження-основа формування реалістичних уявлень. Епізодичні і довготривалі спостереження. Первинні, повторні і заключні спостереження. Спостереження порівняльного характеру. Їх місце в різних вікових групах. Підготовка вихователя до проведення спостережень.

Методика проведення вихователя до проведення спостережень. Методика проведення спостережень в різних вікових групах. Основні види спостережень в групах раннього віку. Вибір об'єктів для спостережень на заняттях, під час прогулянок, ігор, праці в кутку природи і на ділянці д/с. Нескладні досліди в старшому дошкільному віці. Виховна їх цінність, зміст, структура і методика проведення дослідів. Прогулянки і екскурсії в природу, як особливий вид заняття. Їх значення. Види екскурсій. Відмінність екскурсій. Відмінність екскурсій від прогулянок. Специфіка проведення цільових прогулянок в молодших і середніх групах. Організація і методика проведення екскурсій в різних вікових групах: визначення цілі, проведення спостереження, вирощування рослин, догляд за тваринами.[3]

Обладнання для збору і розміщення зібраного матеріалу. Закріплення знань в послідуючих спостереженнях і в інших видах діяльності. Праця дітей по вирощуванню рослин, догляд за тваринами, охорона природи. Види і зміст праці в кожній віковій групі, керівництво ними.

Особливості занять пов'язаних з працею. Організація повсякденної праці в кутку природи, на городі, в квітнику. Охорона здоров'я і дотримання правил гігієни. Чергування в куточку природи і на ділянці, керівництво вихователя працею дітей старшого дошкільного віку. Гра як метод ознайомлення дітей з природою. Рольові ігри, відтворюючі уявлення про природу. Ігри з природним матеріалом (піском, водою, льодом, снігом і ін.). Їх значення для сенсорної культури і пізнання дітьми природи.

Дидактичні ігри з природним матеріалом ( листям, квітами, плодами, овочами, насінням) на розрізнення, розпізнавання по зовнішньому вигляду, на дотик, по запаху, на смак, по опису, загадці. Ігри на класифікацію предметів природи. Ігри з картинками. Місце різних ігор в роботі з дітьми різного віку, їх організація і проведення.

Гра, як частина заняття по ознайомленню з природою. Словесні методи.

Зв'язок їх з методами безпосереднього ознайомлення з природою. Бесіди: попереджуючі, спостереження, працю, супроводжуючі діяльність дітей, підсумкові, систематизуючи знання дітей. Розповіді вихователя і дітей. Читання пізнавальної і художньої літератури. Використання усної народної творчості. Словесні ігри. ( фіксація вражень і закріплення знань дітей про природу).

Використання ілюстративного матеріалу (картин, діапозитивів, кінофільмів) на заняттях з дітьми. Вимоги до змісту і оформлення наочних посібників для різних вікових груп.

Фіксація вражень і закріплення знань дітей про природу. Використання зображувальної діяльності. Ведення щоденників спостережень, календарі погоди і природи. Практичне заняття

Складання і аналіз студентами конспектів занять по темі: “Спостереження”, “Бесіда”, “Праця”. Аналіз методів і форм ознайомлення дошкільників з природу в д/с. Лабораторні спостереження занять з дітьми і їх самостійне проведення (спостереження за тваринами живими об'єктами, екскурсії, трудові заняття).

Як стверджував К. Ушинський, дитина втомлюється не від самої діяльності, а від її одноманітності, тому потрібно протягом заняття чергувати різні види діяльності.[22]

Однією з умов успішного навчання дітей дошкільного віку є поєднання навчальної роботи на заняттях і поза ними. Сучасні концепції дошкільного виховання націлюють педагогів на необхідність здійснення навчальних завдань не лише на заняттях, айв різних формах роботи у повсякденному житті: на екскурсіях, прогулянках, під час різноманітних спостережень, дидактичних ігор, виконання ігрових вправ.

Отже, використання різноманітних форм організації навчання дошкільників забезпечує ефективне засвоєння знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних можливостей дитини.

1.2 Ознайомлення дітей з природою як з психолого-педагогічною проблемою

Проблему ознайомлення дітей дошкільного віку з рослинами не можна розглядати в відриві від контексту ознайомлення дитини з природою та її екологічного виховання. Тоді основним предметом ознайомлення з рослинами та виховання дошкільників стає формування суб'єктивного відображення універсальної цінності природи.

На потужний вплив природи на різнобічний розвиток дітей 1-7 років життя звертали увагу і Ф. Фребель, і К. Ушинський, і Є. Тихеєва, і В. Сухомлинський, і А. Макаренко та інші.

В.Сухомлинський писав, що необхідно «найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо» [19, С. 9].

Є.Тихеєва [2, С. 221] розглядала природу як одну з умов або елементів середовища, в якому діти живуть своїм природним життям [2, С. 48]. Діти в дитячому садку живуть своїм природним життям, живуть в середовищі, яке сприяє їхньому мимовільному та всебічному розвитку під керівництвом вихователя.

Природа - невичерпне джерело, з якого діти можуть обирати предмети для спостережень, ігор, праці. Збагачуючи здорові інстинкти дитини, природа задовольняє її основний інтерес до діяльності та творчості. Є.Тихеєва [2, С. 29] особливо підкреслювала значення природи у вихованні в силу доскональної наочності. Розвиток дитини в ранню пору життя відбувається на основі планомірного розширення кола її уявлень, які вона сприймає за допомогою зовнішніх відчуттів [2, С. 33].

Ступінь ясності уявлень безпосередньо залежить від міри участі більшого числа зовнішніх відчуттів та міри активності дитини в процесі пізнання. Адже активність дитини в процесі пізнання дозволяє під час сприймання користуватися органами чуттів. Формування пізнавальних інтересів також в значній мірі визначається характером активності дитини в процесі пізнання [14, С. 90].

Є. Тихеєва [2, С. 14] стверджувала, що "педагогічна безпека" різноманітності природи пояснюється перш за все тим, що дитина інстинктивно сприймає природу перш за все як одне ціле, але свою увагу та інтерес дитина цілком віддає предмету, який зацікавив її, активно вивчає його. Науковий аналіз свідчить, що діти не сприймають природу як одне ціле. Для уявлень маленької дитини про природу характерна розрізненість; послідовність пізнання визначається керівництвом дорослого.

Природа має важливе значення для естетичного виховання дитини, бо вона за словами Є. Тихеєвої [2, С. 87] - вищий та непогрішний естет, який висуває форми, колір, розмір, матеріали в тій різноманітності та гармонії співвідношення, в тій споконвічній красі, яка доступна [2, С. 144].

Природа відіграє важливу роль в розвитку зовнішніх відчуттів. Окремі предмети природи разом зі спеціальним дидактичним матеріалом використовуються для розпізнання форми і кольору, для орієнтування у просторі, для розрізнення пахощів та розвитку термічного відчуття [4].

Природа -- найкраща можливість для розвитку спостережливості дітей, а на цій основі і мови.

Отже, вивчення стану проблеми ознайомлення дітей дошкільного віку з природою та їх екологічного виховання у педагогічній науці продемонструвало, що значна кількість досліджень у дошкільній педагогіці присвячена систематизації знань про природу (Л.Буркова, Т.Земцова, Л.Маневцова, Л.Міщик, С.Ніколаєва, А.Федотова, Н. Яришева), формуванню у дітей дошкільного віку бережливого (В.Грецова), дбайливого (М.Ібраімова, Г.Марочко, З.Плохій), свідомого (І.Комарова), ціннісного (М.Роганова) ставлення до природи.

Зрозумілим, є той факт, що ознайомлення дітей з природою взагалі, та рослинаи зокрема не можливе без його синтезу з екологічним вихованням дітей. Для дошкільної педагогіки екологічне виховання - це новий напрямок, який з'явився на рубежі 80-х і 90-х років ХХ ст. В останні роки робота дошкільних закладів зосередилась на вихованні у дітей бережливо ставлення до всього живого - ознайомлення з природою дістало природоохоронне забарвлення [5, c 55].

Наукові підходи до екологічного виховання в сучасних умовах розроблені в дослідженнях А.Захлєбного, І.Звєрєва, І.Суравєгіної, які визначили мету, принципи, завдання і зміст екологічної освіти та виховання. Концептуальні положення екологічного напряму педагогіки уточнювались в Україні Л.Іщенко, Н.Лисенко, І.Мельник, Л.Різник, З.Плохій, Н.Пустовіт, Г.Пустовітом, Г.Тарасенко, Д.Струнніковою, Л.Шаповал та багатьма іншими вченими-педагогами.

Психологічний аспект ознайомлення дітей з природою відображений у працях Б.Ананьєва, Л.Виготського, В.Вілюнаса, О.Запорожця, О.Леонтьєва, В.М'ясищева. У наукових працях Л.Артемової, А.Богуш, О.Кононко, В.Котирло, Я.Неверович, З.Плохій, Т.Поніманської, Ю.Приходько, Н.Яришевої підкреслюється особлива чутливість дошкільників до впливів довкілля, різноманітних емоційно-образних стимулів, їх емоційна реакція на безпосередні враження.

На сьогодні в Державних документах “Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні” приділяється велика роль ознайомленню з природою, екологічному вихованню дошкільників, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Зокрема, в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сфера “Природа” зазначається, що метою є формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивного [6].

2. Використання різноманітних форм ознайомлення дітей з природою в практиці дошкільного виховання

2.1 Структура, типи занять при ознайомленні дітей з природою

Різноманітні методи і методичні прийоми можна успішно реалізувати під час різноманітних форм організації роботи по ознайомленню дошкільників з природо. Такими формами є заняття, екскурсії як особливий вид занять, цільові і повсякденні прогулянки [15].

Заняття розглядають як одну із важливих форм роботи по ознайомленню дошкільників з природою. Заняття дають змогу формувати знання всіх дітей одночасно, у певній послідовності з урахуванням можливостей дітей і природного оточення. Відповідно до програми під керівництвом вихователя у дітей формують системі знання, розвивають пізнавальні інтереси і здібності, формують правильне ставлення до природи. Залежно від дидактичної мети заняття класифікують на первинно-ознайомлювальні, спрямованні на уточнення, розширення і поглиблення знань, поглиблено - пізнавальні, комбіновані, інтегровані, комплексні.

На первинно-ознайомлювальних заняттях вихователь вперше знайомить дітей з об'єктами і явищами природи. На таких заняттях у дітей формують конкретні уявлення про неживу природу, рослини, тварини, особливості їхнього розвитку за певних умов. За зовнішніми ознаками діти вчаться розрізняти кімнатні рослини, рослини садів, луків, лісів, свійських та диких тварин, знайомляться зі способом їхнього життя, живленням, пристосуванням до сезонних змін.

Основні методи таких занять це - спостереження, досліди, розгляд картин, діапозитивів, кінофільмів у поєднанні зі словесними методами. Такі заняття часто проводять на екскурсіях в природу чи на сільськогосподарське виробництво [17. C. 56].

На заняттях, спрямованих на уточнення, розширення і поглиблення знань формують навички догляду за живими об'єктами у ході їх вирощування. Поряд розглянутими методами важливого значення набувають практичні роботи, ігрові прийоми та читання художніх творів на природоохоронну тематику.

Поглиблено - пізнавальні заняття спрямовані на узагальнення і систематизацію знань дітей про природу. Дітей вчать встановлювати причинно - наслідкові зв'язки і залежності, формують уміння систематизувати отримані знання. Основні методи, які застосовують на таких заняттях - це бесіди, дидактичні ігри, узагальнювальні спостереження, демонстрування моделей. Застосовуючи набутий досвід, діти повинні вміти пояснювати зв'язки рослинного і тваринного світу і зовнішнього середовища.

Комбіновані заняття сприяють поєднанню таких дидактичних завдань як засвоєння нових знань і уточнення раніше засвоєних.

Інтегровані заняття дають змогу вихователю творчо перерозподілити час для засвоєння програми з тих чи інших розділів, логічно об'єднуючи їх. Важливе значення має урізноманітнення діяльності дітей на таких заняттях. Завдання по ознайомленню дітей з природою можуть здійснюватися в процесі занять з розвитку мови, з формування початкових математичних уявлень, образотворчої діяльності. Інтеграція має важливе значення у впровадження принципу міждисциплінарного підходу у здійсненні екологічного виховання.

Комплексні заняття - це сполучення занять з двох розділів, об'єднаних однією темою. Наприклад - ознайомлення з весняними рослинами і малювання пролісків і підсніжників. Таке поєднання допомагає оптимізувати процес засвоєння дітьми знань. Новим може бути матеріал з однієї теми, а інший повинен бути знайомий.

Вихователь намічає тему заняття, розробляє програмні завдання, які включають освітні виховні та розвивальні завдання. Визначаючи зміст заняття вихователь використовує програму, враховує рівень розвитку дітей і особливості природного оточення дитячого садка, уточнює місце даного заняття в системі роботи (чи це заняття з формування початкових знань, чи їх збагачення, систематизація, вправляння у застосуванні знань).

Важливий етап у підготовці - це вибір методу. Він залежить від дидактичної мети, змісту пізнавального матеріалу, особливостей природного оточення, вікових можливостей дітей. Обраний метод чи їхня сукупність повинні забезпечити повноту виконання програмних завдань і активну розумову діяльність. Серед методів слід надавати перевагу таким, які забезпечують безпосередній контакт з природою.

Потрібно врахувати розміщення дітей на занятті. Для розгляду кімнатних рослин, тварин, ілюстрацій доцільно садити дітей півколом. Це дозволить всім дітям долучитися до обговорення чи спостереження. При роботі з роздавальним матеріалом доцільно посадити дітей за столи. Під час виконання практичних завдань дітей розміщують стрічкою, або буквою «П». При цьому діти добре будуть бачити те, що їх демонструють, а вихователь зможе краще проконтролювати.

Вихователь підбирає навчальні засоби: картини, малюнки, гербарії, моделі, живі тварини, корм та ін. Після цього вихователь продумує етапи заняття: послідовність роботи, систему прийомів, активізують розумову діяльність дітей (пошукові запитання, порівняння, ігрові прийоми). У ході заняття до роботи слід залучати усіх дітей.

Наприкінці заняття вихователь користується як правило педагогічною оцінкою навичок і умінь, ставлення дітей до заняття, їхньою пізнавальною активністю.

2.2 Екскурсія як одна з провідних форм ознайомлення дітей з природою

Екскурсія - це форма організації навчально-виховного процесу, яка дозволяє проводити спостереження, а також безпосередньо вивчати різні предмети, явища і процеси у природних чи штучно створених умовах. В методиці ознайомлення дітей з природою екскурсії розглядають як важливу форму роботи по ознайомленню дітей з природою і широко використовуються в практиці роботи дитячих садків [9, C 77].

Особлива цінність екскурсій у природу в тому, що на екскурсіях діти знайомляться з явищами природи з рослинами і тваринами в їхніх природних взаємозв'язках та у зв'язку з працею людей у природному середовищі. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу.

Ознайомлення з новими об'єктами поєднують з розширенням словника, розвитком мовлення. Чуттєвий досвід, що формується на основі дії аналізаторів, поєднується зі словом і забезпечує міцність сприйняття. На екскурсіях діти вправляються у своїх знаннях про природокористування, зміцнюють свій фізичний розвиток та здоров'я.

Екскурсія - це заняття, яке проводиться за межами дитячого садка. Екскурсія чітко планується, на ній вивчається певний матеріал програми. На екскурсії діти отримують конкретні і систематизовані уявлення про предмети і явища природи. Екскурсія вимагає чіткої організації. На ній проводять сплановані колективні спостереження [11, C 12].

В. Сухомлинський (1918-1970) організував школу під голубим небом для реалізації виховного потенціалу природного оточення. Він проводив прогулянки в ліс, поле, на луки, де діти ходили босоніж, дихали цілющим повітрям, захоплювалися простором і неповторною красою природи [19].

В книзі „Серце віддаю дітям” В. Сухомлинський писав, що прагнув до того, щоб перш ніж відкрити книгу, прочитати по складах перше слово, діти повинні прочитати сторінки найкращої в світі книги - книги природи [19].

Кожну подорож у природу В. Сухомлинський називав уроками мислення, уроком розвитку розуму. У школі під голубим небом велася підготовка до цікавого і доступного навчання.

Видатний педагог і організатор дошкільної справи Є. Тихеєва (1866-1944) розглядала природничі екскурсії як засіб формування у дітей конкретних уявлень про природу. Є. Тихеєва, на основі прогресивних поглядів, зуміла довести важливість екскурсій і прогулянок для всебічного розвитку дітей [4, C. 56].

Перевага екскурсій полягає в тому, що вони дозволяють у природній обстановці ознайомлювати дітей із природними об'єктами і явищами, із сезонними змінами, із працею людей, спрямованою на перетворення навколишнього середовища. Під час екскурсій дошкільники починають пізнавати світ природи у всьому його різноманітті, розвитку, відзначати взаємний зв'язок явищ.

Як писав В. Сухомлинський, у дитини необхідно виховувати любов «до всього, що не може жити без ласкавою людської руки, без чутливого людського серця. Мова йде про любов до живого і беззахисній, слабкого і ніжному »[19, C. 89].

Завдання освітнього компоненту екскурсії полягають в освоєнні дітьми системи екологічних уявлень і елементарних (предметних) понять про природу [21].

За тематикою екскурсії поділяють на:

1. Екскурсії в природу - ліс, поле, луки, до водойми, парки, сквери, ботанічний сад.

2. Екскурсії на сільськогосподарські об'єкти - поле, плодовий сад, город, оранжерею, шкільну теплицю, ферму, птахофабрику з метою ознайомлення з працею дорослих, з рослинами та тваринами.

Структура екскурсії в природу:

1. Актуалізація знань, встановлення зв'язків з попереднім досвідом дітей, стимулювання пізнавальних інтересів.

2. Інструктаж про правила поведінки під час екскурсії.

3. Повідомлення теми і мети екскурсії.

4. Колективне спостереження за об'єктами природи (Нагромадження чуттєвих вражень, виділення окремих об'єктів та зв'язків і залежностей в природі.

5. Збирання природних матеріалів (даний етап не є обов'язковим).

6. Проведення дидактичних ігор, пов'язаних з темою екскурсії.

7. Підведення підсумків екскурсії.

Структура екскурсії на сільськогосподарські об'єкти:

1. Встановлення зв'язків з попереднім досвідом школярів, актуалізація опорних знань.

2. Повідомлення теми і мети екскурсії.

3. Колективне спостереження за сільськогосподарським об'єктом.

4. Розповідь екскурсовода про об'єкт.

5. Підведення підсумків.

6. Методика проведення екскурсії

Екскурсії починають проводити з дітьми середньої групи, їх проводять за детальним планом, у певній системі. Якщо це сезонні екскурсії, то їх проводять в різні пори роки на одні і ті самі об'єкти, щоб простежити динаміку сезонних змін.

Плануючи екскурсію, вихователь визначає тему, мету, конкретизує завдання програми, визначає місце екскурсії. В ході екскурсії дітей молодшої шкільної групи знайомлять з 2-3 об'єктами. а старшої з 3-4. Під час вибору місця екскурсії враховують вікові особливості дітей, природні умови, доцільність (маршрут екскурсії не повинен перевищувати 2-3 км. В обидва кінці. Вихователь повинен підготувати екскурсійне обладнання, оглянути місце екскурсії, уточнити маршрут, віднайти потрібні об'єкти, намітити послідовність екскурсії, зупинки для відпочинку та проведення ігор. Вихователь заздалегідь добирає ілюстрації, загадки, вірші, прислів'я, які потім використовує в роботі з дітьми [21, C 34].

За декілька днів до екскурсії вчитель повідомляє про екскурсію, її маршрут, готує екскурсійне обладнання наголошує на необхідності відповідного одягу і взуття.

Перед виходом з дитячого садка слід розподілити екскурсійне обладнання та нагадати про правила поведінки та пересування на маршруті.

Важливим під час екскурсії є колективне спостереження. Для стимулювання інтересу дітей використовують питання які змушують їх розглядати предмети порівнювати їх, знаходити подібні та відмінні ознаки, встановлювати зв'язки. Важливо включати в процес сприйняття різні сенсорні системи.

Рекомендації до екскурсії:

1. Детально опрацювати матеріал, який буде вивчатися на екскурсії.

2. Правильно визначити тему, і наповнити її предметним змістом, з яким необхідно ознайомити дітей.

3. У процесі екскурсії формувати у дітей нові наукові знання, які передбачені темою і програмо.

4. Використовувати найраціональніші методи і методичні прийоми, постійно урізноманітнювати їх.

Висновки

У сім'ї та навчальному закладі формуються перші уявлення дітей про навколишній світ. Дошкільнят навчають об'єднувати рослини і тварин за спільними ознаками в елементарні класифікаційні групи (комахи; птахи, тварини дикі й свійські; кімнатні, садові, городні рослини тощо). Тривалий час малят учать спостерігати за сезонними змінами в природі та впливом цих змін на життя рослин, тварин і трудову діяльність людини; розрізняти пори року за певними ознаками; формують у них елементарні природознавчі поняття. У дитячому садку дошкільнята набувають перших навичок праці в природі, догляду за тваринами і рослинами. Це розширює їхній кругозір, формує пізнавальні інтереси, допитливість та спостережливість. «Неабиякого значення набувають екскурсії та щоденні прогулянки, які дають змогу в результаті безпосереднього контакту з навколишньою природою формувати реалістичні уявлення про довкілля». (Грицан М., Курик М. Сучасна екологічна освіта: передумови, принципи, завдання // Дошкільне виховання. - 2001. - №10. - С. 6).

На жаль, основні вимоги і зміст програми дитячого садка недостатньо враховуються у початковій школі, що часто призводить до послаблення в школярів інтересу до пізнання й вивчення природи.

Запорука успішного екологічного виховання дошкільнят -- якнайширше застосування різноманітних ефективних форм і методів навчання. Такими, зокрема, є ігри, словесно-логічні завдання, фенологічні спостереження, практично-дослідницька робота тощо. Бажано комплексно застосовувати їх у різні режимні моменти життя дошкільного закладу. На етапі дошкільного дитинства складається початкове відчуття навколишнього світу: дитина одержує емоційне враження про природу, накопичує уявлення про різні форми життя.

Таким чином, вже в цей період формуються першооснови екологічного мислення, свідомості, екологічної культури. Але тільки за однієї умови - якщо дорослі, що виховують дитину, самі володіють екологічною культурою: розуміють загальні для всіх людей проблеми і турбуються по їх приводу, показують маленькій людині прекрасний мир природи, допомагають маленькій людині прекрасний мир природи, допомагають налагодити взаємини з ним.

У роботі з дошкільниками по їх екологічному вихованню повинен бути використаний інтегрований підхід, що припускає взаємозв'язок дослідницької діяльності, музики, образотворчої діяльності, фізичної культури, гри, театральної діяльності, літератури, моделювання, проглядання телепередач, екскурсій, а також організації самостійної діяльності дітей тобто екологізацію різних видів діяльності дитини. (Див.Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. - Івано-Франківськ, 1999. - с.133).

Робота з дітьми припускає співпрацю, співтворчість педагога і дитини і виключала авторитарну модель навчання. Заняття будуються з урахуванням наочно-дієвого і наочно-образного сприйняття дитиною навколишнього світу і направлені на формування екологічних знань (знання про світ тварин; знання про рослинний світ; знання про неживу природу; знання про часи року) і екологічно правильного відношення до природних явищ і об'єктів.

Розроблений нами комплекс заходів повищає рівень екологічної вихованості дошкільників на заняттях і в повсякденному житті.

Список використаниї джерел

1. Базовий компонент дошкільної освіти України / Авторський колектив: Богуш А., Бєлєнька Г., Богініч О., Гавриш Н., Долинна О., Ільченко Т., Коваленко О., Лисенко Г., Машовець М., Низковська О., Панасюк Т., Піроженко Т., Шевчук А., Якименко Л. К.: Видавництво, 2012. 26 с.

2. Богуш А., Гавриш Н. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі.[підручник для ВНЗ]. / А.Богуш. К.: Видавничій Дім «Слово», 2010. 408 с.

3. Беленька Г. Експериментування - крок до пізнання / Г. Беленька // Дошкільне виховання: науково-методичний журнал для педагогів і батьків. 2007. № 5. С. 7 - 10.

4. Богуш А. М. Моє довкілля: Програма ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з довкіллям / А. М. Богуш. К.: Видавничий дім "Шкільний світ": Видання Л. Галіцина, 2006. 112 с.

5. Горопаха Н.М. Методика ознайомлення дітей з природою: Хрестоматія. - Видавничий Дім Слово, 2012. 432с.

6. Гладченко О. М. Ознайомлення дошкільників із навколишнім світом. До Базової програми «Я у Світі» / О. М. Гладченко. Харків: Видавнича група «Основа», 2011. 191 с.

7. . Глухова Н. Базова програма «Я у Світі»: формування природничої компетентності дошкільника // Вихователь-методист дошкільного закладу.2009. №7. С.4-8.

8. Култаева О.В. Путешествие в весну: задания экскурсии / Е.В. Култаева// Вестн. АсЭкО. 2002. №1. с. 44.

9. Култаева О.В. Природознавство. 2 клас. Цикл сезонних екскурсій «Барви природи»: інноваційний підхід до проведення екскурсій у початковій школі /О.В. Култаева. Х.: Гімназія, 2013. 64 с.: Іл. ISBN 978-966-474-227-3.

10. Каменєва Л.А., А. К. Матвієва, Л. М. Маневцова та ін.. Як знайомити дошкільників з природою. М.: Просвещение, 1983р.

11. Култаева Е. В. Инновационный подход к организации экскурсий /Е.В. Култаева // Актуальные проблемы гуманитарных наук и их информационное обеспечение: материалы VII науч. практ. конф. учителей, Харьков, 22 апр., 2000 г. / М-во образования и науки Украины, Нар. укр. акад. и др. X., 2000 г. С. 34-35.

12. Крутій К. А., Маковецька Н. В. Подорож у довкілля. Методичні рекомендації для батьків та педагогів щодо ознайомлення дітей дошкільного віку з довкіллям / К. А.Крутій, Н. В. Маковецька. Запоріжжя.:ТОВ «ЛІПС ЛТД», 2003. 136 с.

13. ЛевченкоТ.Г. Рідна природа. Матеріали до занять. Х., 2013

14. Миколаєва С.М. Методика екологічного виховання дошкільників. М.: Академія, 2001.

15. Ознайомлення дітей з природою. Хрестоматія. Перша частина / Укладач Н. М. Горопаха. - Рівне:Волинські обереги. 2007. 407 с.

16. Плохій З. П. Формування уявлень про природу / З. П. Плохій. К.: Радянська школа, 1990. 346 с.

17. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко та ін. Тернопіль: Мандрівець, 2012. 264 с.

18. . Павелків Р. В. Дитяча психологія: навч. посіб. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. К.: Академвидав, 2008. 431 с.

19. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. К., 1986.

20. Сухар В.Л. Дошкільнята на прогулянці. 4-6 років. Х., 2012.

21. . Тарасова О.С., Березюк В.С. Тематичні та цільові екскурсії з дітьми. 4-6 років. Х., 2013.

22. Ушинский К.Д. // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). СПб., 1890--1907. (рос.)

23. .Юзвак Ж. М. Краса врятує світ. Художні здібності дітей: психологічний аспект / Ж. М Юзвак. // Дошкільне вихованняю. 1993. № 12. С. 23-25.

24. . Яришева Н. Ф. Методика ознайомлення дітей з природою / Н. Ф. Яришева. К.: Вища школа, 1993. 255 с.

Додатки

Додаток А

Конспект заняття на тему:

«Господарі неба»

(для дітей середньої групи)

Програмовий зміст. Формувати уявлення про живу і неживу природу. Вчити виділяти об'єкти неживої природи їх місце знаходження. Розширити знання про сонце як велику зорю, що зігріває землю. Дати елементарні знання про залежність пір року і частин доби від руху Землі навколо сонця. Вчити розрізняти види хмар за кольором і формою(шаруваті, купчасті, перисті) та вміння визначати погоду за народними прикметами. Стимулювати інтерес і допитливість у пізнанні природи.

Матеріал: картинки з об'єктами живої і неживої природи на кожну дитину, ліхтарик, кружечки кольори, і схеми з зображенням різних хмар.

Хід заняття.

Мета:

- Показати дітям, що природа прекрасна в усі пори року.

- Познайомити дітей з осіннім явищем природи - листопадом.

- Пояснити, що в природі нічого не відбувається випадково - все взаємопов'язане.

- Закріпити знання дітей про липі і березі.

- Виховувати у дітей інтерес до змін, що відбуваються в природі.

Попередня робота: Розглядання картин, ілюстрацій на осінню тематику. Бесіди, читання, заучування віршів про осінь.

Хід заняття.