Методика використання дидактичних ігор на уроках математики при вивченні нумерації цілих невід’ємних чисел в початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Методичні підходи до поняття використання дидактичних ігор при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел

1.1 Поняття нумерації цілих невід'ємних чисел

1.2 Дидактичні ігри як метод навчання і виховання

1.3 Значення дидактичних ігор у викладанні математики у початкових класах

Розділ 2. Методико-практичні аспекти використання дидактичних ігор при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел

2.1 Методика використання дидактичних ігор при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел у роботі з першокласниками

2.2 Практика організації та проведення дидактичних ігор при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сучасний освітній процес в школі повинен бути спрямований на досягнення такого рівня освіченості учнів, який був би достатній для самостійного творчого вирішення світоглядних проблем теоретичного і прикладного характеру. Сучасні підходи до визначення результатів освіти ставлять перед учителем завдання формування компетентностей учнів, як необхідної умови їх самореалізації. Важливою складовою частиною цього завдання є боротьба за високу якість знань і вмінь учнів, формування в них навичок самостійної розумової праці, виховання творчої особистості.

Отже, актуальність дослідження визначається сучасними концепціями перебудови освіти в Україні в напрямку забезпечення всебічного розвитку особистості. Особлива роль у цьому процесі належить початковій ланці навчання, де цілеспрямовано виявляються та розвиваються здібності дитини, формуються вміння та бажання вчитися, створюються умови для її самовираження в різних видах діяльності. Але далеко не всі педагогічні ресурси використовуються у сфері навчання і виховання. До таких не часто використовуваних засобів належить гра.

Задовго до того, як гра стала предметом наукових досліджень, вона широко використовувалася в якості одного з важливих засобів виховання та навчання дітей. Мислителі та педагоги минулого і сучасних часів досліджують проблему, як засобом гри ефективно навчати та виховувати дітей. Я.А. Коменський вважав гру необхідною формою діяльності дитини, що відповідає її природі та здібностям, гра - серйозна розумова праця, у процесі якої розвиваються усі здібності. У дитини у грі збагачується коло уявлень про навколишній світ, розвивається мова, у колективних іграх дитина спілкується з однолітками. К.Д.Ушинський розглядав гру не тільки як засіб розваги, але як спосіб виховання, навчання та розвитку. Він зазначав, що в процесі гри «самодіяльно працює дитяча душа».

Значного поширення в світовій педагогічній практиці набула створена у першій половині 19 ст. система дидактичних ігор Ф. Фребеля. Зростаючий інтерес до питань ігрової діяльності на початку 20 ст. реалізувався у всесвітньовідомій педагогічній системі М. Монтессорі, теоретичними засадами якої є вільне виховання і сенсуалізм (теорія, згідно якої основою психічного життя є чуттєві уявлення). Такі відомі педагоги як П. Блонський, А. Макаренко, В.Сухомлинський, В.Сорока, Г.Росинський, С.Щацький та інші експериментально досліджували провідні педагогічні проблеми, створили парадигми практичної виховної роботи з учнями в контексті різних видів ігрової діяльності.

Вивчення досвіду роботи вчителів показує, що в реальному навчальному процесі дидактичні ігри використовуються епізодично або взагалі не використовуються. Багато вчителів не достатньо володіє методикою використання дидактичних ігор на уроках. Причиною цього, на наш погляд, є відсутність науково обґрунтованої системи використань дидактичних ігор, методики використання такої системи.

Об'єктом дослідження є процес навчання математики учнів початкової школи.

Предметом курсової роботи є методика використання дидактичних ігор на уроках математики при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел в початковій школі.

Відповідно до мети в роботі будуть вирішені наступні завдання:

1. Розглянути методичні підходи до поняття використання дидактичних ігор при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел.

2. Висвітлити методико-практичні аспекти використання дидактичних ігор при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел в початковій школі

дидактичний гра навчання математика

Розділ 1. Методичні підходи до поняття використання дидактичних ігор при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел

1.1 Поняття нумерації цілих невід'ємних чисел

Основна мета вивчення нумерації цілих невід'ємних чисел - це формування в учнів початкових класів певного кола теоретичних знань і водночас вироблення в них свідомих обчислювальних навичок і уміння розв'язувати арифметичні задачі.

У початковому курсі математики це центральна тема. У тісному зв'язку з нею розглядають увесь інший матеріал. Визначимо основні цієї теми.

Нумерація - сукупність прийомів найменування і позначення чисел. Спосіб іменувати натуральні числа за допомогою небагатьох слів називається усною нумерацією а спосіб позначити (записувати) їх за допомогою небагатьох знаків - письмовою нумерацією.

В 4- х - річній початковій школі в основі методики вивчення нумерації цілих невід'ємних чисел лежить принцип прилічування одиниці. Науковою основою даного принципу є аксіоми Пеана, але ні ім'я вченого, ні термін "аксіома" не використовуються в початкових класах, а лише розкривається їх суть.

Зміст аксіом Пеана наступний:

1) лічбу починають з одиниці;

2) щоб одержати наступне при лічбі число, потрібно до даного дотати 1;

3) щоб отримати попереднє число при лічбі, необхідно від даного числа відняти 1 [19, С. 59].

Вивчення нумерації цілих невід'ємних чисел здійснюється по концентрах. При вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел в учнів слід сформувати знання про способи утворення назв чисел кожного концентру (усна нумерація) та способи запису натуральних чисел (письмова нумерація).

В учнів необхідно сформувати також усвідомлення відмінності між поняттями числа (виражає кількість перелічуваних предметів, потужність множини) та цифри (символ позначення відповідної кількості).

Учні мають засвоїти принципи деформування назв лічильних одиниць: десяток - «дцять», «десят»; сотня - «сті», «ста», «сот».

Успішне засвоєння письмової нумерації вимагає розуміння принципу позиції цифр в числі.

Позиція - це місце цифр у числі, вона визначає різні назви розрядив, які розкривають особливості системи числення.

В початкових класах вивчається десяткова система числення. На початкових етапах особливості десяткової системи числення розкриваються в процесі формування навичок «лічби».

Для цього слід сформувати наступні навички лічби:

1) лічбу предметів можна починати з будь - якого предмету;

2) лічбу можна продовжити у будь-якому напрямку;

3) не можна пропустити жодного предмета;

4) не можна жоден предмет рахувати двічі [19, С. 60].

При лічбі слід називати один термін, який вказує на кількість предметів. Слова, що є назвами чисел при лічбі, ідуть у строгій послідовності, яку необхідно запам'ятати.

Досить запам'ятати десять слів, що є цифрами першого десятка. Місце цифри у числі визначає назву відповідного розряду. Розряди відраховуються справа наліво і називаються відповідно: одиниці, десятки, сотні; одиниці тисяч, десятки тисяч, сотні тисяч; одиниці мільйонів, десятки мільйонів, сотні мільйонів; одиниці мільярдів, десятки мільярдів, сотні мільярдів тощо.

Кожні три розряди, рахуючи справа наліво, утворюють класи (клас одиниць, клас тисяч, клас мільйонів, клас мільярдів).

Всі розряди у класах називаються так само, як у класі одиниць, а тому їх легко запам'ятати: одиниці, десятки, сотні. Лише у класах, починаючи з другого, до назв розрядів додаються назви класів (тисяч та мільйонів).

Тему "Десяток" виділяють в окремий концентр із таких причин. Нумерація і арифметичні дії в межах 10 мають деякі особливості. Десяток основа десяткової системи числення, тому числа від 1 до 10 утворюються внаслідок лічби простих одиниць (без використання інших розрядних одиниць). У зв'язку з цим для позначення кожного з чисел першого десятка застосовують в усній мові окреме слово, а на письмі окремий знак. Випадки додавання і віднімання у межах 10 є табличними, тому їх заучують напам'ять. Невеликі числа створюють сприятливі умови для розкриття учнями математичних понять; такі, як натуральне число, рівність, нерівність чисел, дії додавання і віднімання.

1.2 Дидактичні ігри як метод навчання і виховання

Дидактична гра належить до традиційних і визначних методів навчання і виховання школярів. В ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв'язку і в цьому цінність цього методу Як метод навчання дидактична гра організовує, розвиває учнів, розширює їхні можливості, виховує особистість.

Вона сприятливо діє на розвиток психічних процесів, нових видів розумової діяльності, засвоєння нових знань та умінь молодших школярів, тому що в ній поетапне відпрацювання розумових дій відбувається постійно і ненав'язливо [16, С. 20].

Важлива роль дидактичної гри в розвитку психічних процесів дитини пояснюється тим, що вона озброює дитину доступними для неї засобами активного відтворення, моделювання за допомогою зовнішніх, предметних дій такого змісту, яке за інших умов було б неможливим та не могло бути по-справжньому засвоєно. В ігровій діяльності створюються сприятливі умови для розвитку інтелекту дитини, для переходу від наочно-дієвого мислення до образного і до елементів словесно-логічного мислення. Саме в такій грі розвивається здатність дитини створювати узагальнені типові образи, подумки перетворювати їх.

Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну позицію вчителя в спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою діяльністю, внести у навчання ситуації несподіванки, вільного вибору, яскраві позитивні емоції, педагог повинен сам стати учасником гри.

Особливо важливе поєднання дидактичної гри з навчальною діяльністю в початкових класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи зумовлює поступову зміну провідних видів діяльності - ігрової на навчальну.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:

? спонукальний - потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання дитини брати участь у грі;

? орієнтувальний - вибір засобів і способів ігрової діяльності;

? виконавський - операції, які дають можливість реалізувати ігрову мету;

? контрольно-оцінний - корекція і стимулювання активності ігрової діяльності [6, С. 63].

У дидактичних іграх, створених педагогікою (в тому числі і народною), ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей. Дидактичні ігри - різновид ігор за правилами. У світовій педагогіці відомі системи дидактичних ігор, які вперше розробили для дошкільного виховання Ф. Фребель і М. Монтесорі, а для початкового навчання - О.Декролі.

Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини.

За твердженням деяких учених, гра є провідною діяльністю у молодшому шкільному віці, завдяки якій у психіці дитини відбуваються значні зміни, формуються якості, які готують перехід до нового, вищого рівня розвитку. В ігровій діяльності розвиваються й перебудовуються пізнавальні психічні інтереси, зароджуються нові види діяльності, з'являються елементи навчання [6, С. 64].

На думку Д.Б. Ельконіна, на межі дошкільного й шкільного віку гра є основним видом діяльності у житті учня [22, С. 46]. З психологічної точки зору, цей вік характеризується високою активністю, яка шукає форми та шляхи реалізації. Зрештою, виявляється, що саме гра залишається провідною формою життєдіяльності дітей цього віку, компенсуючи недоліки та обмеженості реального життя.

Науковці одностайні, стверджуючи, що учні початкової школи не мають природної мотивації до вивчення будь-якого навчального предмета. Гра цілком реально може виступати певним каталізатором, поштовхом до навчання, адже без мотиву не може відбуватися жодний вид діяльності.

Ігрова діяльність як педагогічна проблема чітко окреслена в науковому доробку О. Запорожця. Учений підкреслював, що проблема гри в педагогіці набуває особливої актуальності, оскільки в процесі ігрової діяльності створюються особливо сприятливі умови для засвоєння дітьми нових знань і вмінь, для формування в них таких важливих якостей людського розуму, як здатність виконувати дії в розумовому плані, символічно змінювати реальні об'єкти й оперувати подібною заміною з пізнавальною метою [6, С. 65].

Розвиток дитини в процесі ігрової діяльності має бути педагогічно керованим. Система методів і форм виховних впливів у процесі гри повинна будуватися на врахуванні історичного розвитку гри і психологічного аналізу - тільки там можна побудувати адекватну картину ігрової діяльності, розкрити її закономірності і на цій основі розробити відповідні методи педагогічного впливу на гру.

У процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй у навколишній діяльності, в захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

Якщо спочатку учень зацікавиться грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов'язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі у грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Наприклад, одноманітне розв'язування прикладів стомлює дітей, виникає байдужість до навчання. Проте розв'язування цих самих прикладів у процесі гри «Хто швидше?» стає для дітей вже захоплюючою, цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети - в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, знає. Гра - це один із найважливіших методів у навчанні і вихованні школярів. Розглядаючи значення гри з точки зору психології та педагогіки, стверджуємо, що гра відноситься до засобів підвищення ефективності навчально-виховного процесу [4, С. 95].

Таким чином, враховуючи зазначені чинники, можна стверджувати, що якісний розвиток основних психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, уяви) у молодшому шкільному віці залежить від того, наскільки успішно організована навчальна діяльність. Підвищити ж її ефективність можна за умов використання на уроках, зокрема, математики, різних видів дидактичних ігор, оскільки навчально-ігрова діяльність, з одного боку, сприяє підвищенню ефективності навчання учнів початкової школи, а з іншого - створює умови для розвитку та вдосконалення психічних процесів у молодшому шкільному віці. Особливо важливе поєднання гри з навчальною діяльністю в початкових класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи зумовлює поступову зміну провідних видів діяльності - ігрової на навчальну.

1.3 Значення дидактичних ігор у викладанні математики у початкових класах

Таким чином, ігрова діяльність, на відміну від інших форм роботи з учнями початкової школи, створює всі необхідні передумови для ефективної організації навчального процесу з усіх предметів шкільного циклу, в тому числі й математики. Ефективне викладання математики в початкових класах неможливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Школярі мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з математики, а й навчитися спостерігати об'єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти взаємозв'язок між математичними поняттями, діями, величинами та їх відношеннями, навчитися міркувати, обґрунтовувати свої висновки, користуватися математичною мовою. Вивчення математики створює широкі можливості для розвитку розумових здібностей молодших школярів: пам'яті, логічного і критичного мислення, інтуїції, уяви, уваги, інформаційної культури. У процесі навчання математики здійснюється також виховання дітей: формуються позитивні якості особистості, риси характеру, емоційно-вольова сфера, їх самостійність, саморегуляція, чесність, наполегливість, працелюбство, акуратність [14, С. 26].

Засвоєння основ математики в початкових класах вимагає великого розумового напруження, високого ступеня абстрагування й узагальнення, активності думки. Багатьом учням математика здається нелегкою і малозрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам'ятати правила, не розуміючи їх, а це призводить до формалізму в знаннях, гальмує дальше розуміння нового матеріалу.

Оскільки мимовільна увага підтримується інтересом, то кожен вчитель повинен намагатися зробити свій урок цікавим, адже діти здатні досить довго утримувати увагу на тих об'єктах, які їм цікаві. Це означає, що потрібно вводити у навчальний процес ігри та ігрові ситуації, тому що вони допомагають привчати учнів бути уважними навіть до того, що не викликає безпосереднього інтересу. Не слід забувати, що при повній відсутності дидактичних ігор на уроках левову частку часу учень, у кращому разі, слухає вчителя, а частіше - просто очікує перерви. Пасивність неминуче призводить до втрати інтересу до предмета і до навчання загалом [14, С. 27].

Психологами доведено, що знання, засвоєні без інтересу, не забарвлені власними позитивними відношеннями, емоціями, не стають корисними для дитини в подальшому житті. Учень пише, читає, відповідає на питання, але ця робота не зачіпає його думок, не викликає інтересу, - він пасивний.

Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже, вчителю важливо засвоювати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводили їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа має озброїти учнів не лише знаннями, уміннями та навичками, а й методами творчої розумової і практичної діяльності.

Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями математичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвивати їхні здібності.

Граючись, діти вчитимуться лічити, розв'язувати задачі, конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити самостійні висновки, обґрунтовувати їх.

Гра стимулює пізнавальний інтерес. Це вибіркова спрямованість особистості, звернена до сфери пізнання, процесу оволодіння знаннями, це інтерес до глибокого, усвідомленого пізнання. Оскільки пізнавальний інтерес багатогранний, він може по-різному впливати на процес засвоєння: - виступати як зовнішній стимул процесу навчання, як засіб активізації цього процесу; - як мотив пізнання, стикаючисть та взаємодіючи при цьому з іншими мотивами [12, С. 52]. Якщо інтерес до предмета не сформований, засвоєння буде відбуватися нижче за природні сили учня. Враховуючи це, необхідно постійно здійснювати стимулювання пізнавальних інтересів. Основні напрями цього: за допомогою змісту матеріалу, що вивчається та внаслідок організації пізнавальної діяльності.

Дидактичні ігри на уроках математики в початковій школі дають можливість внести проблемність у пізнавальний процес, здійснити самоконтроль пізнавальної діяльності. Успішне проведення ігор веде до розвитку пізнавальної самостійності учнів.

Пізнавальна самостійність - це якість особистості, проявляється у готовності своїми силами здійснити спрямовану пізнавальну діяльність. Ця активність передбачає здатність здійснювати пізнавальну діяльність, включає необхідні знання, оволодіння методами пізнавальної діяльності та сформованість мотивів, які визначають потребу, прагнення до цієї діяльності. Пізнавальна самостійність може розглядатися, з одного боку, як метод навчання, а з іншого - як умова, що дає змогу повніше використовувати можливості учнів. Розвиток здатності виконувати пізнавальну діяльність має такі рівні: перший - засвоєння забезпечується сприйняттям, усвідомленням, запам'ятовуванням матеріалу, другий - дозволяє застосовувати знання у новій ситуації, що потребує творчого підходу до використання знань, які має учень. Пізнавальна самостійність може формуватися у різних навчальних ситуаціях, серед яких можуть бути: готова подача матеріалу, спрямована пізнавальна активність, дослідницька пізнавальна діяльність. Поєднувати навчальні ситуації різного типу можна внаслідок використання систем організації пізнавальної діяльності. Сформована пізнавальна самостійність дасть змогу педагогу організувати різні види пізнавальної діяльності учнів.

Гра дає змогу тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості [12, С. 53]. Її цінність в тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. За допомогою гри добре формується в учнів також логіко-пошукова пізнавальна діяльність. Вона нерозривно пов'язана з констатуючою пізнавальною діяльністю. Цей вид потребує високого інтелектуального напруження, вміння логічно мислити та користуватися знаннями, що накопичилися, сприяє розумовому розвитку учнів. Правильно організована навчальна діяльність пізнавально-пошукового типу при використанні ігор на уроках математики, продумане керівництво нею з боку педагога, викликає в учнів інтерес до навчального процесу, розвиває активність і самостійність. Самостійно усвідомлюючи явища дійсності, молодші школярі вчаться робити власні висновки. Це формує в них міцні глибокі знання. Тому, необхідно зробити навчальний процес творчим, осмисленим, активізувати всю пізнавальну діяльність школярів.

Як бачимо, гра на уроці математики забезпечує емоційний вплив на учнів, активізує їхні можливості, полегшує оволодіння та сприяє актуалізації знаннями, навичками, вміннями. Вона виховує культуру спілкування і формує вміння працювати в колективі та поза ним. Її вплив помітний і на вчителеві: сприяє розвитку педагога і як особистості, і як спеціаліста, примушує постійно працювати над собою, вдосконалювати педагогічну майстерність.

Підсумуємо викладене в 1-му розділі. Центральною темою у початковому курсі математики є вивчення нумерації цілих невід'ємних чисел. Мета цієї теми - формування в учнів початкових класів певного кола теоретичних знань і водночас вироблення в них свідомих обчислювальних навичок і уміння розв'язувати арифметичні задачі. В основі методики вивчення нумерації цілих невід'ємних чисел лежить принцип прилічування одиниці. В початкових класах вивчається десяткова система числення. На початкових етапах особливості десяткової системи числення розкриваються в процесі формування навичок «лічби». Ігрова діяльність, на відміну від інших форм роботи з учнями початкової школи, створює всі необхідні передумови для ефективної організації навчального процесу з усіх предметів шкільного циклу, в тому числі й математики, використовується вона і при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел. За твердженням деяких учених, гра є провідною діяльністю у молодшому шкільному віці, завдяки якій у психіці дитини відбуваються значні зміни, формуються якості, які готують перехід до нового, вищого рівня розвитку. В ігровій діяльності розвиваються й перебудовуються пізнавальні психічні інтереси, зароджуються нові види діяльності, з'являються елементи навчання. Науковці одностайні, стверджуючи, що учні початкової школи не мають природної мотивації до вивчення будь-якого навчального предмета. Гра цілком реально може виступати певним каталізатором, поштовхом до навчання, адже без мотиву не може відбуватися жодний вид діяльності. Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями математичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвивати їхні здібності

Розглядаючи значення гри з точки зору психології та педагогіки, стверджуємо, що гра відноситься до засобів підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Розділ 2. Методико-практичні аспекти використання дидактичних ігор при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел

2.1 Методика використання дидактичних ігор при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел у роботі з першокласниками

Заняття у першому класі починаються з підготовки до вивчення нумерації, де закладається основа для формування поняття про число, виробляються вміння лічити, зіставляти число з об'єктами лічби, формуються уявлення про послідовність натуральних чисел, розвиваються кількісні й просторові уявлення.

Дидактичні ігри з практичними діями допоможуть дітям з самого початку усвідомити, що результат лічби не залежить від порядку, в якому лічать предмети, головне тут не пропустити жодного предмета і не лічити його двічі.

Лічба предметів є для дітей цікавою і захоплюючою, якщо вона поєднується із завданнями, які вимагають спостережливості, порівняння, виділення окремих предметів з певної сукупності [14, С. 28].

Ігрові ситуації легко може створити сам учитель. Під час вироблення у першокласників навичок лічби доцільно запропонувати завдання в такій ігровій формі:

1. Учитель розставляє на набірному полотні картки із зображеннями різних предметів і пропонує полічити окремо тварин, а потім овочі, фрукти тощо.

2. На таблиці зображено в перемішку геометричні фігури. Полічити окремо трикутники, прямокутники, круги, квадрати. Скільки всього фігур?

3. Класовод плескає в долоні, учні також плескають приблизно стільки ж разів і лічать оплески.

4. Учитель стукає указкою кілька разів, а учні, полічивши стуки, мовчки піднімають картку з відповідною цифрою.

5. Вивішується таблиця з зображенням різних або однакових предметів (чи виставляються картки на набірному полотні), і вчитель дає завдання мовчки полічити й показати відповідну цифру.

6. На дошці записано число або прикріплена цифра з роздаткового матеріалу. Завдання: показати (підняти в руці) стільки ж паличок.

7. Учитель показує цифру, а його вихованці відповідно сплескують стільки ж разів. Зауважимо, що дітей треба навчити плескати одночасно. Оплески іноді можна замінити легким постукуванням, або ударами в бубон, барабан.

8. Лічба дітей у класі. Вчитель показує на першого учня, той встає, а всі хором кажуть «один», потім показує на школяра, що сидить поруч, той швидко встає (перший сідає), всі хором кажуть «два» і т.д. Так само лічать учнів, що сидять один за одним у кожному ряду парт [14, С. 29].

Таким чином діти поступово запам'ятовують порядок лічби. Згодом учитель уже не показує, кому першому вставати, а пропонує тому чи іншому ряду полічити хором. Діти самостійно виконують завдання. Лише після того, як вони справляються з роботою, класовод загадує мовчки одночасно почати лічбу в кожному ряду окремо і без помилок якомога швидше закінчити, показавши картку результат. Так починається змагання між командами.

Для уроку у першому класі добираються такі ігри, що дають змогу маленьким учням погратись, порухатись, перевтілюватись у ролі різних чисел. У молодшому шкільному віці діти, насамперед, запам'ятовують матеріал, який їм дають наочно, у формі реальних предметів або їх зображень. У процесі навчання дітей наочність має бути нерозривно пов'язана з практичною діяльністю самих учнів.

На уроках математики у першому класі доцільно використовувати дидактичні ігри такого типу: «Скільки?», «Який по порядку?», «Яке число пропущено?», «У кого картка такого самого кольору?», «Знайди зайвий предмет», «Розмісти правильно числа», «Знайди і полічи» та багато інших дидактичних ігор, які сприяють засвоєнню: - властивостей і відношень предметів (довгий - короткий, довший - коротший - однакової довжини; високий - низький, вищий - нижчий; широкий - вузький; товстий - тонкий; великий - малий, більший - менший); - взаємного розміщення предметів у просторі (спереду, позаду, поруч; зверху, знизу, посередині); - розміщення предметів за кольором, матеріалом, розміщенням [21, С. 18].

У процесі роботи над використанням дидактичних ігор у роботі з першокласниками на уроках математики, виявилося, що велику кількість таких ігор, доцільно застосовувати до відповідного програмного матеріалу. Тому пропонують цілу систему дидактичних ігор, розглянемо декілька підсистем цієї системи:

1. Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням властивостей та відношень

предметів;

2.Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням нумерації чисел першого десятка та числа 0;

3. Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням практичних дій в межах 10;

4. Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням нумерації чисел другого десятка [21, С. 19].

Розглянемо окремо кожну з підсистем.

1. Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням властивостей та відношень предметів.

Перший урок математики у першому класі розпочинається із вивчення теми «Ознайомлення учнів з підручником. Предмет. Фігура. Лічба предметів». Тому, щоб уточнити знання і уміння учнів називати числа від 1 до 10, лічити предмети вчителеві варто запропонувати учням дидактичну гру під час роботи з лічильним матеріалом.

Гра називається «Скільки?»

Матеріали гри: картки з цифрами, картки із зображенням різної кількості предметів, іграшки, набірне полотно.

Зміст гри. Варіант 1. Учитель виставляє на набірному полотні картки із зображенням, наприклад, зірочок і, показуючи кожну з них указкою, пропонує лічити хором. Потім указкою показує зірочки, починаючи з останньої, а учні хором лічать від останньої до першої. Учитель повинен звернути увагу дітей на те, що в обох випадках дістали одне й те саме число. Далі, виймаючи картки із зірочками по одній ( навмисно не по порядку), він пропонує дітям знову лічити хором. З'ясовується, що і в цьому разі дістали те саме число. Потім учитель ставить на місце всі картки по одній, а діти вголос їх лічать. Після цього вчитель замінює, наприклад, дві картки із зірочками картками з кульками і пропонує дітям лічити, скільки всього карток на набірному полотні. Коли діти дістануть знову те саме число вчитель пропонує всі картки із зірочками замінити картками з кульками і знову полічити. Виявляється, що і цього разу кількість карток та сама [21, С. 19].

Варіант 2. Учитель виставляє іграшки на столі або на карнизі дошки і пропонує учням, показуючи іграшки указкою, не лише лічити вголос, а й піднімати цифру, яку вони називають. Діти лічать у прямому і зворотному порядку, із заміною окремих іграшок.

Варіант 3. Учитель плескає в долоні кілька разів, а учні, полічивши кількість оплесків, мовчки піднімають картку з відповідною цифрою.

Варіант 4. Учитель плескає в долоні, учні також плескають і лічать оплески.

Варіант 5. Учитель показує таблицю із зображенням різних або однакових предметів і пропонує мовчки полічити й показати відповідну цифру.

Поряд із виробленням умінь лічби значну увагу слід приділяти в цей період з'ясуванню відношень: «більше», «менше», «стільки ж». Учні ознайомлюються з однозначною відповідністю, а потім вчаться визначати, яких предметів більше, а яких - менше. Важливо, щоб відношення « більше» -« менше» з самого початку виступало у взаємозв'язку, щоб діти відразу ж усвідомлювали, що коли в одній з порівнюваних сукупностей предметів більше, то це означає, що в другій їх менше. Поступово учні навчаються з'ясовувати, на скільки в одній з груп предметів більше (менше), ніж в другій, що треба зробити, щоб предметів в обох групах стало порівну. Тому під час вивчення теми «Порівняння груп предметів за кількістю «можна використати гру «Покажи «стільки ж», «більше», «менше»».

Матеріали гри: у вчителя і учнів набір карток з числами і різні предмети.

Зміст гри. Варіант 1. Учитель показує учням карточку з числом 3 і каже: «Більше», учні показують 4, 5 і більше предметів, або карточку із зображенням більш як 3 предметів. Коли вчитель говорить: «Стільки ж» і показує картку з числом 5, усі діти піднімають у руці 5 предметів, коли вчитель показує число 5 і каже: «Менше», учні показують 2 - 3 предмети і т.д [21, С. 19].

Варіант 2. Учитель показує картку з числом і говорить: «Більше», «Менше», «Стільки ж», а учні піднімають картки з більшим, меншим і таким самим числом.

Під час вивчення теми «Взаємне розміщення предметів у просторі (посеред, позаду, під, над,на, за). Лічба предметів» можна провести гру «Назви своїх сусідів».

Учитель запитує дітей, хто сидить поруч з ними за партою, хто позаду, спереду.

За допомогою цієї гри у дітей формуються відповідні уявлення. Гру потрібно пропонувати учням після вивчення нового матеріалу. Це дає змогу кращому засвоєнню даного матеріалу.

Гру «Складемо візерунок» можна використати на уроці під час вивчення теми «Взаємне розміщення предметів (зверху, знизу). Напрям (вгору, вниз).

За завданням учителя з геометричних фігур на парті в один ряд учні складають візерунок: 5 трикутників, під трикутниками - кружечки, над трикутниками - квадрати. Потім учні змінюють візерунок і розповідають, як вони розмістили геометричні фігури.

Дана гра вчить учнів розміщувати предмети у просторі, розрізняти предмети за розміщенням, ознайомлює з напрямками руху:вгору, вниз, розширюються уявлення про геометричні фігури, формується навичка лічби.

Для кращого уточнення таких просторових уявлень, як вище - нижче, довше - коротше можна використати гру «Вище - нижче, довше - коротше».

Зміст гри. Учитель пропонує всім учням швидко встати і, залежно від слів, сказаних учителем, показати нижче (вище), ніж він сам [21, С. 20].

Варіант 1. Учитель показує нижче (вище) столу і говорить «вище» «нижче». Діти швидко піднімають руки значно вище (нижче), ніж показав вчитель.

Те саме стосується і слів «довше» - коротше». Вчитель показує учням певну відстань між долонями своїх рук і говорить «довше» («коротше»), а діти відповідно показують більшу (меншу) відстань, ніж у вчителя.

Варіант 2. Гра проводиться аналогічно до першого варіанта, але ускладнюється тим, що вчитель показує рукою висоту і каже «вище», а сам руку опускає нижче. Учень повинен зробити навпаки. Те саме стосується і «ширше - вужче». Ця гра, як правило, викликає пожвавлення, сміх, оскільки учні часто помиляються, і є дійовими засобами для знімання перевтоми.

Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням нумерації чисел першого десятка та числа 0.

Вивчаючи нумерацію чисел першого десятка, школярі вчаться читати й записувати ці числа, порівнюючи їх, визначати місце кожного з чисел у числовому ряді, розв'язувати приклади на додавання (віднімання) одиниці тощо. А краще засвоїти даний матеріал допоможе гра «Більше, менше, порівну».

Матеріал гри: у кожного учня на парті набір знаків більше, менше, рівно, дрібні предмети, іграшки, картки із зображенням різних речей, трикутники, кружечки з додатку до математики.

Зміст гри. Вчитель вивішує таблицю або відкриває дошку із заздалегідь підготовленими записами цифр.

Учням кожного варіанта треба на своїй парті розкласти предмети так, як показано в записах, і поставити потрібні знаки. Перевірити правильність виконаних дій можна запропонувати сусідам по парті, або це робить учитель, швидко пройшовши між партами.

Гра «Збільшити і зменшити на 1».

Матеріал гри: картки з числами.

Зміст гри. Учитель підносить угору картку з будь - яким числом, а учні піднімають у лівій руці картку з таким числом, яке вийде в результаті збільшення даного числа на 1, а в правій руці - картку з числом, яке утвориться при зменшенні даного числа на 1. Скажімо, учитель піднімає картку з числом 7. Учні повинні в лівій руці піднести картку з числом 6. У грі перемагає ряд учнів, які жодного разу не помилялися або помилялись найменше.

Щоб сформувати у дітей поняття про число і цифру 0, а також на основі практичних дій з предметами розкрити утворення нуля, та визначити його місце в натуральному ряді вчителеві допоможе дидактична гра «Утвори числовий ряд».

Грають дві команди. У кожного учня картки з числами. За сигналом вчителя команди повинні утворити числовий ряд зліва направо (потім справа наліво). Виграє команда, яка швидко і правильно виконає завдання.

Дана гра проводиться на початку уроку, щоб підготувати дітей до вивчення матеріалу, повторити уже вивчений матеріал, тобто числовий ряд, розміщення чисел у ряді. Далі вчитель ознайомлює дітей із числом і цифрою 0. Порівнявши нуль з іншими числами натурального ряду, діти встановлюють, що нуль менше від чисел 1, 2, …,10, тому має стояти в числовому ряді перед числом 1.

2. Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням практичних дій в межах 10.

Після вивчення теми «Порядкова та кількісна лічба» діти починають вивчати тему «Складання прикладів на додавання. Знак «+» (додати). Читання та розв'язування прикладів на додавання».

Для кращого вправляння в засвоєнні результатів додавання вчитель може запропонувати дітям гру «Віднови числа» [21, С. 21].

Зміст гри. Вчитель каже: «На снігу білочка засипала приклади. Повіяв вітерець і частину прикладів засипав сніжком. Допоможіть білочці відновити числа в прикладах».

… + 2 = 4 …+1 =5

… + 2 =5 … + 1 =4

Дана гра пропонується дітям на уроці після вивчення нового матеріалу, щоб вони вправлялись у засвоєнні дії додавання.

Гру «Допоможи звірятам» вчитель може використати на уроці як для засвоєння дії додавання.

На дошці - малюнки звірят, під ними приклади.

- Білочка, зайчики їжачок на уроці математики у лісовій школі розв'язували приклади. Підкралася хитра лисичка і вкрала цифри.

Допоможіть звірятам відновити приклади.

Клас поділено на три команди.

Одна команда допомагає білочці, друга - зайчику, а третя - їжачкові. Перемагає команда, яка правильно виконала завдання.

5 + = *

4 + =* * = 5

* = 7 * = 6 4 + = *

6 + = * 3 + =* 2 + = *

Для засвоєння таблиць додавання і віднімання в межах 10 вчитель може запропонувати учням такі ігри: «Мовчанка», «Естафета», «День і ніч».

Дані ігри пропонуються на етапі усних обчислень.

Гра «День і ніч».

Вчитель задає учням питання, а учні мають швидко відповідати на них.

? Число 7 зменшити на 5.

? Перший доданок 2, а другий доданок 6. Знайди суму.

? На скільки число 9 більше від числа 5?

? На скільки число 7 менше від числа 10?

Гра «Естафета»

Учні за чергою називають приклади таблиці додавання числа 4; таблиці віднімання числа 5. Виграє той ряд, в якому учні швидко і правильно назвуть відповідні приклади.

Гра «Мовчанка».

Вчитель мовчки показує указкою число зовні кола. Учні мовчки виконують відповідну дію над вказаним числом всередині кола і результат показують на числовому віялі. Виграє той ряд, в якому всі учні швидко і правильно показали на числових віялах результати.

Гра « На 2 більше і на 2 менше»

Матеріал гри: картки з числами.

Зміст гри. Учитель називає числа в межах від 2 до 10 і пропонує учням у правій руці піднімати число, більше на 2 від даного, а в лівій - менше на 2 від даного. Наприклад, учитель називає число 3, а учні показують числа 1 і 5 далі вчитель називає число 5, а учні показують числа 3 і 7 і т. д.

Цю саму гру можна проводити, пропонуючи збільшувати і зменшувати числа на 1, на 3, на 4 тощо.

3. Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням нумерації чисел другого десятка.

Щоб сформувати навички лічби в межах 20, можна використати гру «Продовж лічбу».

Зміст гри. Вчитель пояснює учням зміст гри, продемонструвавши її для прикладу з одним з учнів. Вчитель починає лічбу (11, 12), учень продовжує (13, 14…). Далі називає будь - яке число (в межах вивченого матеріалу) і пропонує учням (то одному, то другому) продовжити лічбу. Перемагає той учень (ряд учнів), який не помилився або ж допустив найменше помилок. Можна пропонувати і в зворотному порядку. Важливо підняти учнів і дати їм можливість показати класу, вміють чи не вміють вони лічити [21, С. 22].

У систему дидактичних ігор для першокласників на уроках математики також включають такі ігри: - на формування розумових операцій (аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення); - на відновлення, доповнення цілого; - вилучення зайвого; - ігри-інсценізації; - ігри-конструювання, рольові ігри з елементами сюжету. Проте, перевагу вчителі віддають таким іграм, які передбачають участь більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. Такими іграми можуть бути: «Хто швидше?» (діти викладають різні варіанти складу числа); «Магазин»; «Мовчанка» (вчитель показує картку з числом, а діти - сусідів або попереднє чи наступне число); «Що потім»; «Геометрична мозаїка»; «Де моє місце?»; «Домалюй фігуру»; «Закінчи приклад»; «Де заховали?» (використовують під час вивчення понять ліворуч, праворуч, вперед, назад, між); «Хто де стоїть?» ( 5-6 учнів називають свої імена. Хто стоїть попереду? Після? Перед? Між?); «Яке число задумане?» (задумане число на 2 більше від 5, відповідь діти показують на картках); «Весела лічба» (на трьох однакових таблицях розміщені цифри від 1 до 10 у довільному порядку.

Отже, дидактична гра дозволяє не тільки активно включити учнів у навчальну діяльність, але й активізувати пізнавальну діяльність дітей. Гра допомагає донести вчителю до учнів важкий матеріал в доступній формі. Звідси можна зробити висновок про те, що використання гри необхідно при навчанні дітей молодшого шкільного віку на даному конкретному уроці.

Використовуючи дидактичні ігри вже з першого класу на уроках математики можна помітити, що у першокласників відбуваються відчутні зміни у його мисленні: розвивається уміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки, доводити доцільність своїх дій.

2.2 Практика організації та проведення дидактичних ігор та ігрових ситуацій при вивченні нумерації цілих невід'ємних чисел

Готуючись до проведення ігор та ігрових ситуацій, учитель має продумати:

? які математичні вміння і навички вони повинні формувати у дітей;

? які виховні завдання вони мають реалізовувати (виховання вольових якостей, почуття довіри, взаємодопомоги, дружби, уміння підкорювати свої власні інтереси інтересам учнів класу);

? який матеріал краще використовувати для гри;

? як за мінімально короткий час ознайомити дітей з правилами гри;

? чітко визначити час проведення гри та організацію її проведення (змагання між окремими дітьми, командами-групами класу, активна участь усіх дітей);

? можливу зміну правил гри у разі необхідності активізації всіх дітей;

підбиття підсумків гри [12, С. 52].

Під час планування, підготовки і проведення дидактичної гри на уроці математики в початкових класах необхідно дотримуватись наступних принципів і правил:

1. Учитель має чітко усвідомлювати дидактичні завдання використання ігрових елементів у навчальному процесі й організовувати всю діяльність на уроці з орієнтацією на виконання цих завдань.

2. Всі учасники повинні знати і виконувати правила гри, про які їх докладно інформують до її початку.

3. На ігровому уроці не повинно бути сторонніх спостерігачів, тому важливо залучити всіх учнів до активної діяльності. Разом із тим участь у грі - справа добровільна, тому не варто змушувати грати дітей пасивних, або тих, які соромляться. Спочатку їм можна запропонувати ролі експертів чи асистентів учителя. Через деякий час вони самі попросяться у гру.

4. На ігровому уроці, як і в будь-якій грі, обов'язково має бути присутній елемент несподіванки і непередбачуваності, що дає змогу активізувати вияв творчих здібностей учнів.

5. Періодично слід змінювати правила гри, щоб вона не набридала і залишалася цікавою дітям. При цьому система підрахунку балів і визначення переможців мають залишатися максимально простими й наочними. Дуже корисно бали матеріалізувати (у вигляді фішок, зірочок та ін.) і записувати їх на зведеному табло.

6. Дуже тонка процедура - розподіл ігрових завдань. Тут учитель має виявити весь психологічний і педагогічний такт. Учнів, які не можуть похвалитися знаннями, необхідно підтримувати, створювати для них ситуацію успіху, щоб вселити впевненість. Незаперечних відмінників і нестримних лідерів можна й навантажити, відповідно - їхня перемога буде важчою, але менш бажаною.

7. Необхідно якомога повніше використовувати багаті можливості гри для розвитку вміння працювати в колективі, що передбачає розподіл ролей у команді, причому краще, якщо це зроблять самі учні.

8. Гра неможлива без духу змагання, тому переможці в ній мають бути обов'язково. Важливо тільки, щоб азарт не спричинив психологічних травм, тому не можна допускати образ і глузувань. Програвати й вигравати треба вміти гідно.

9. Як і будь-який урок, ігровий також завершується підбиттям підсумків. Усі бали учасників підраховують, переводять в оцінки й виставляють в класний журнал, але лише за бажанням учнів (тільки позитивні емоції) [2, С. 32].

Правила в ігровій ситуації відіграють надзвичайно важливу роль. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту, викликає втому і байдужість в учнів.

Правила гри зобов'язують учнів діяти строго по черзі чи колективно, відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, бути дисциплінованим, не заважати іншим, чесно визнати свої помилки тощо.

Правила гри виконують функцію організуючого момента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості.

Під час гри вчитель має постійно контролювати діяльність учнів, виконання ними правил, спрямовувати гру запитаннями, репліками та непомітно підтримувати дітей, підбадьорювати їх, запобігати виникненню можливих конфліктів між дітьми. В жодному разі вчитель не повинен захоплюватись лише дидактичною метою гри, недооцінюючи її виховне значення.

Жодне порушення правил не повинно залишатись поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки (нечесність, несумлінне ставлення до обов'язків). Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їх інтерес, гальмує увагу[2, С. 33].

Загальні правила для учнів в процесі ігор можна сформулювати так:

а) уважно слухай і запам'ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність;

б) пам'ятай - успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій;

в) уважно слухай відповідь товариша, щоб у разі потреби виправити або доповнити його;

г) додержуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим;

ґ) чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий;

д) не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги. Цим ти підводиш товаришів і втрачаєш свій авторитет. Поважають лише чесних і справедливих. На цьому останньому пункті слід особливо наголосити й застерегти, що навіть тоді, коли все виконано правильно, але хоч один учень ряду схитрував, ряд займає останнє місце. Важливо, щоб не лише вчитель, а й учні слідкували за чесністю дій в грі [12, С. 53].

Ігровий матеріал для змагань між рядами: набірні полотна; полички для іграшок; картки з цифрами і знаками; картки із записами прикладів; трафарети, картки, іграшки, що мають геометричну форму; три куски тканини для зав'язування очей гравцям, три мішечки; таблиці.

Індивідуальний ігровий матеріал: - додаток до підручника. Його слід обов'язково наклеїти на тонкий картон чи цупкий папір і вирізати та для зручності розмістити окремо в конвертах (геометричні фігури, малюнки), в сірникових коробках (монети, цифри, знаки); - математичне доміно; - різні іграшки й невеличкі предмети (бажано, щоб були вищі, нижчі, вужчі, ширші, товсті й тонкі). Дидактичний матеріал діти можуть виготовляти на уроках трудового навчання та вдома з допомогою батьків.

На уроках математики під час вивчення цифр першокласникам можна запропонувати пограти в асоціації, що завжди викликає захоплення, бо результат діяльності переважно виявляється несподіваним. Учитель роздає учням картки, на яких зображено букву або цифру, що вивчаються, і пропонує домалювати необхідні деталі так, аби перетворити на якийсь предмет чи істоту тощо. Потім можна скласти історію про те, що створили, або зробити виставку "кумедних чоловічків" тощо. Варіантом проведення може бути організація групової роботи "Малюнки геомеричних тіл по колу", „Естафета прикладів”, що спонукатиме учнів вчитися взаємодіяти, ділитися, співпрацювати. Вчитель видає одну картку на групу і пропонує по черзі домалювати одну деталь, а потім передати учневі, що сидить праворуч -- той продовжує домальовувати (розв'язувати) і знову за сигналом передає далі. Таких кіл можна робити кілька. Після закінчення роботи вчитель просить придумати ім'я всім членам групи. Можна обговорити з дітьми, щоб кожен із них намагався намалювати спочатку і як змінювався задум у процесі гри [13, С. 17].

Нестандартно (з інтриги) можна почати урок математики під час вивчення числа і цифри 2. На початку уроку двері відчиняються і входить учень (або казковий герой) з двома шапками на голові. Діти здивовані. Вчитель запитує учнів: "Що незвичайного ви помітили?". Першокласники одразу відповідають, що голова одна, а шапок - дві.

Поясність, чому це незвично?

Сьогодні на уроці ми вивчатимемо число два, яке записується цифрою - 2.

...