Главная Коллекция "Revolution" Педагогика Застосування засобів наочності при вивченні дисципліни "Тваринництво"

Застосування засобів наочності при вивченні дисципліни "Тваринництво"

Роль наочності при підготовці майбутнього фахівця. Особливості використання наочності у ході навчального процесу майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини. Застосування наочного приладдя. Основні форми і методи демонстрації ілюстративних матеріалів.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 24.06.2017
Размер файла 17,5 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ НАОЧНОСТІ ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ «ТВАРИННИЦТВО»

Теслюк В.М., кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки;

Кравченко І.І., студентка Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

У статті визначено роль наочності при підготовці майбутнього фахівця. Досліджуються особливості використання наочності у ході навчального процесу. Прослідковується застосування засобів наочності при вивченні дисципліни «Тваринницво».

Засоби наочності, фельдшер ветеринарної медицини, ілюстративний матеріал.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Наочність у педагогічних дослідженнях трактується по-різному, а саме: ілюстрація усного викладу матеріалу вчителем (М. Волович), засіб пізнавальної діяльності (Н. Полівнова), форма подання навчального матеріалу, властивість навчальних моделей (Л. Фрідман), дидактичний принцип (Л.Занков). При цьому відмінність у поглядах призводить до неузгодження, а часом і взаємовиключних висновків про роль, функції та місце наочності у пізнавальній діяльності учнів. Саме тому, виникла необхідність в уточненні трактування наочності. Також важливо визначити значимість застосування наочності при вивченні курсу «Тваринництво» для майбутнього спеціаліста фельдшера ветеринарної медицини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Вивчення наукових джерел вітчизняних та зарубіжних науковців свідчить про те, що роль і місце використання наочних методів навчання досліджували: Ж.Руссо, Й.Песталоцці, А.Дістервег, В.Бортнянський, М.Пирогов, Л.Толстий, М.Корф, Х.Алчевська, К.Ушинський та ін. На сучасному етапі обґрунтуванню загальнодидактичних основ впровадження засобів наочності присвячені праці: В.Шаталова, С.Лисенкової, Ш.Амонашвілі, Дж.Восс, Г.Драйнена, В.Магнессена, Т.Стоквелла. Проте окреслені аспекти дослідження вимагають подальшого поглибленого вивчення.

Метою статті є дослідження використання засобів наочності у процесі навчання дисципліни «Тваринництво» для майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини. Для досягнення мети вважаємо за доцільне дослідити особливості майбутніх професійних навичок студентів; визначити роль наочності при здобутті професії; визначити особливості використання наочності; пояснити позитивні та негативні аспекти використання даних засобів, а також зазначити труднощі, які можуть виникнути у процесі використання наочності.

Виклад основного матеріалу. Наукове обґрунтування принципу наочності належить основоположнику наукової педагогіки, чеському педагогу Я.Коменському [1].

Я. Коменський, розглядаючи дидактичні положення, називає саме принцип наочності найголовнішим. Він першим у світі теоретично обґрунтував і детально розкрив цей принцип, хоча на емпіричному рівні його застосовували й інші педагоги.

У процесі навчання, крім використання самих предметів, Я.Коменський рекомендував користуватись картинами, копіями, муляжами, моделями тощо. Принцип наочності відомий педагог протиставляв відірваному від життя словесному, пасивному навчанню.

Основним завданням наочного навчання Я.Коменський вважав не лише полегшення свідомого, осмисленого засвоєння знань учнями, але й розвиток у них різних здібностей, а в зв'язку з цим -- органів чуття.

Слід відзначити, що Я.Коменський переоцінює роль і значення картинок, наочності, яку представляє як універсальний принцип.

К. Ушинський запропонував декілька способів та прийомів роботи з наочними посібниками для активізації розумової діяльності учнів та формування у них чуттєвого образу. Саме чуттєвий образ предмету навчання, сформований на основі наочного посібника є, на думку педагога, найголовнішим в навчанні, а не сам наочний посібник. Вчений розумів, що наочне навчання сприяє правильному переходу думки учня від конкретного об'єкту до абстрактного. Наочність, на думку К.Ушинського, збагачує коло уявлень учня про реальний світ, робить навчання більш доступним, конкретним та цікавим, розвиває спостережливість та мислення [2, с.42].

Наочність застосовується і як засіб пізнання нового, і для ілюстрації думки, і для розвитку спостережливості, і для кращого запам'ятовування матеріалу. Засоби наочності використовуються на всіх етапах процесу навчання: при поясненні нового матеріалу вчителем, при закріпленні знань, формуванні умінь і навичок, при виконанні домашніх завдань, при контролі засвоєння навчального матеріалу.

Принцип наочності потребує сполучення наочності й уявних дій, наочності та слова. Шкідливим є як недостатнє, так і надлишкове застосування засобів наочності. Їх нестача призводить до формальних знань, а надлишок може загальмувати розвиток логічного мислення, просторового уявлення й уяви.

Застосування наочного приладдя у навчанні підпорядковано ряду правил:

- орієнтувати учнів на всебічне сприйняття предмета за допомогою різних органів почуттів;

- звертати увагу учнів на найважливіші, істотні ознаки предмета;

- показати предмет у його розвитку;

- надати учням можливість виявляти максимум активності і самостійності при розгляді наочного приладдя;

- використовувати засоби наочності рівно стільки, скільки це потрібно, не припускати перевантаження навчання наочними приладдями, не перетворювати наочність у самоціль.

Сучасна дидактика потребує раціональних варіантів застосування засобів наочності, що дозволяє досягти кращого освітнього та виховного розвиваючого результату. Вона орієнтує педагогів на таке застосування наочних методів навчання, яке дозволяло б одночасно розвивати абстрактне мислення учнів.

При підборі ілюстрацій із навчального курсу варто виходити, насамперед, зі змісту навчальної дисципліни (теми), цілей, конкретних завдань. При цьому варто пам'ятати, що відібрані ілюстрації мають допомагати підвищувати рівень знань студентів.

У якості елементів інформації для системи ілюстрацій варто відбирати тільки ті об'єкти, що є предметом вивчення і потребують для успішного їх засвоєння застосування засобів наочності. Кількість ілюстрацій повинна бути необхідною і достатньою для створення чіткого зорового сприйняття досліджуваних об'єктів. Надлишок інформації, як правило, не сприяє розумінню, оскільки людське око одномоментно спроможне сприймати таку кількість об'єктів, інформації, із яких мозок аналізує п'ять і менше відсотків. Інша інформація для студента буде незначущою, зайвою.

Слід зазначити, що ступінь складності ілюстративного матеріалу, його обсяг, форми і методи демонстрації повинні бути посильними для студентів, їхньому віку, здібностям, рівню розвитку і готовності до навчання.

Важливо вибрати вид та структуру ілюстративного матеріалу, визначити послідовність і засіб його демонстрації на заняттях із різноманітними навчальними завданнями.

Ілюстративні матеріали повинні давати точне і повне інформування про суттєві ознаки досліджуваних творів, розширювати можливості студентів із засвоєння знань, розумно відображати зв'язки конкретного й абстрактного у вивченні різноманітних об'єктів.

У результаті правильно розроблена і побудована система ілюстративних матеріалів із навчального предмета дозволить інтенсифікувати навчальну діяльність студентів, підвищить ефективність і якість навчання.

Встановлено, що найактивніше в навчанні задіяні зоровий і слуховий аналізатори, тому доцільним є використання саме аудіовізуальних засобів, таких як комп'ютерна та відеотехніка. З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій у медіа джерелах постійно з'являються нові способи подання інформації, що поступово входять до арсеналу педагогів-практиків [6, с. 19]. Проте, використовуючи навіть найновіші засоби наочності, викладач повинен завжди контролювати процес формування у студентів наочних образів.

Навчальний курс «Тваринництво» має за мету озброїти студентів елементарними знаннями про види тварин, їх біологічні характеристики, про вплив людини на сільськогосподарські тварини. Провідними методами роботи в тваринництві є методи природничих наук: спостереження за тваринами, екскурсії на виробництво, досліди, практичні роботи.

Однак в умовах аудиторних занять не завжди можливо безпосередньо спостерігати за системами кровообігу, дихання, бачити тварин і органи тварин в природному стані. У цьому випадку необхідні уявлення і поняття можуть бути сформовані за допомогою наочних засобів навчання, до яких належать таблиці і плакати, натуральні об'єкти, муляжі, фотографії, схеми, роздатковий матеріал, кінофільми та кінофрагменти, мультимедійне обладнання.

На заняттях із курсу «Тваринництво» такі наочні посібники можна використовувати в різних поєднаннях залежно від теми та мети заняття.

Наочність є необхідним і закономірним засобом навчального процесу на всіх етапах підготовки майбутнього фельдшера ветеринарної медицини.

Важливим завданням вищої ветеринарної медичної освіти сьогодні є підтримання високих стандартів діагностики, лікування та профілактики захворювань сільськогосподарських тварин, якісне проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів харчування тваринного походження.

Якість та результативність професійної діяльності лікаря ветеринарної медицини залежить від його уміння поводитись із біологічним матеріалом та досвіду практичної роботи з живими об'єктами [3].

Отже, у зв'язку із зміною відносин власності у галузі тваринництва, важливими завданнями освітніх закладів ветеринарної медицини сьогодні є ознайомлення майбутніх фахівців із сучасними методами діагностики здобуття інформації.

Висновки. Таким чином, виняткову роль використання наочності в процесі навчання підтверджує педагогічний досвід людства. Педагогічний процес вимагає підсилення застосування засобів наочності. Широке їх застосування у ході вивчення курсу Тваринництво» сприяє доступності інформації для студентів різного рівня підготовки та стає фундаментальним при здобутті спеціальності.

наочність навчальний ветеринарний фельдшер

Література

1. Фридман Л.М. Наглядность и моделирование в обучении / Л.М.Фридман. М. : Знание. - 1984. - 80 с.

2. Рудик С.К. Анатомія в контексті Європейських ветеринарних закладів // Морфологія і Болонська угода : зб. праць Міжнарод. наради- семінару завідувачів морфологічних кафедр. - Київ, 2005. - С.5-6.

3. Волкова Н. П. Педагогіка : навч. посіб. / Н.П. Волкова. -- К. : Академвидав, 2007. -- 616 с.

4. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. - К. : НПУ імені М.П. Драгоманова. - 2000. - 180 с.

5. Бєльчев П.В. Розширення можливостей технічних засобів навчання фізики у загальноосвітній школі та їх класифікація // Науковий вісник Ужгородського національного університету - Сер. Педагогіка. Соціальна робота. - Ужгород, 2009. - №16. - С.18-21.

Размещено на Allbest.ur

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены