Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ ТА КАРТОГРАФІЇ

ЗВІТ З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЙ У ПРИРОДУ В ШКІЛЬНОМУ КУРСІ ГЕОГРАФІЇ

Студентки __3__ курсу _ГГ-31_ групи

напряму підготовки: географія

спеціальності: географія

Янченко А.І.

Перевірили: ст. викл. Сінна О. І.

викл. Бодня О. В

м. Харків 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1.База виробничої практики - Золочівська гімназія № 1

1.1 Характеристика гімназії

1.2 Робота в гімназії під час виробничої практики

1.3 Аналіз досвіду гімназії з проведення екскурсій у природу

Розділ 2.Огляд літературних джерел та темою дослідження

Висновки

Список використаних джерел інформації

Вступ

Виробнича практика студентів 3 курсу є невід'ємною частиною підготовки бакалавра географії. Метою виробничої практики є набуття студентами навичок роботи за фахом шляхом ознайомлення із майбутньою професією та збір матеріалу для подальшого написання наукової роботи за попередньо визначеною темою.

З 03 червня по 27 червня 2013 р. проходила виробничу практику на базі Золочівської гімназії № 1.

Відповідно до мети під час проходження практики було поставлено такі завдання:

- ознайомитися із професією вчителя під час роботи на підприємстві (у школі);

- ознайомитися із структурою школи та педагогічною проблемою, над якою працює її колектив;

- ознайомитися із досвідом проведення вчителем географії (Бугай В. В.) екскурсій у природу;

- вивчити літературні та Internet-джерела за тематикою наукового дослідження.

Актуальність наукової роботи за даною темою дослідження полягає у тому, що класно-урочна система не є досконалою формою організації навчальної роботи, а екскурсія як одна із форм позакласного епізодичного навчання географії забезпечує найвищу форму наочності на основі місцевого (краєзнавчого) матеріалу, завдяки чому у дітей засвоювати поняття «від конкретного до загального».

Проблемна ситуація полягає у тому, що у різних джерелах є разючі відмінності щодо того, чи є екскурсія формою-підвидом епізодичного позакласного навчання географії, чи є тотожною уроку географії (зокрема як один із підвидів нетрадиційного уроку).

Об'єктом наукового дослідження є навчально-виховний процес з географії у школі. Предмет - навчальні географічні екскурсії у природу.

На даному етапі наукового дослідження було використано такі методи дослідження, як контент-аналіз методичної літератури та ресурсів мережі Internet за темою наукової роботи та історичний (при складанні опису літературних джерел у хронологічному порядку).

Структура роботи. Робота складається зі вступу, 2-х розділів та 3-х підрозділів (містить характеристику бази практики, опис діяльності на виробництві, матеріали стосовно досвіду проведення екскурсій у природу вчителями школи і огляду джерел інформації за темою дослідження), висновків та списку джерел інформації.

Розділ 1. База виробничої практики - Золочівська гімназія № 1

1.1 Характеристика гімназії

Базою для проходження виробничої практики з 03.06 по 27.06.2013 р. була Золочівська гімназія № 1 (рис.1.1.1 та рис.1.1.2) (знаходиться за адресою: Харківська обл., смт. Золочів, вул. Комсомольська, 25).

Золочівська гімназія № 1 була створена у 2003 році на базі Золочівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1на сьогодні є центром освітнього округу, опорна в районі з питань допрофільної підготовки та профільного навчання у старшій школі.

Рис.1.1.1. Золочівська гімназія № 1

Рис.1.1.2. Емблема гімназії

Директором гімназії є Федорова Валентина Миколаївна (рис.1.1.3.) (очолює заклад з 2003 року), вчитель української мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, відмінник освіти України. Також до адміністрації закладу входять:

- заступник директора з навчально-виховної роботи (О.Л. Пантелей);

- заступник директора з наукової роботи (В.Г. Куплевацька);

- заступник директора з виховної роботи (І.В. Галицька).

Рис.1.1.3. Директор гімназії - В.М. Федорова

Педагогічний колектив нараховує 41 педагогічного працівника. З них спеціалістів вищої категорії - 21, спеціалістів І категорії - 8, спеціалістів ІІ категорії - 1, спеціалістів - 4, вчителів - методистів - 7, старших учителів - 10. Щодо віку педагогів гімназії (рис.1.1.4) можна сказати, що тут працюють переважно вчителі від 41 до 60 років. Більшість вчителів (рис.1.1.5) має педагогічний стаж понад 20 років.

Рис. 1.1.4. Вік педагогічних працівників

Рис.1.1.5. Стаж педагогічних працівників

Варто відмітити, що 39 педагогічних працівників навчального закладу мають вищу освіту, 1 - середню спеціальну та 1 навчається у ВНЗ.

Педагоги закладу є керівниками районних методичних об'єднань математики, економіки, хімії, географії, початкових класів, англійської мови, психологів.

Із педагогічного складу гімназії 17 вчителів нагороджено Грамотою Міністерства освіти і науки України та 8 - знаком «Відмінник освіти України».

Вчителі гімназії щорічно беруть участь у конкурсі «Учитель року» і є його призерами і переможцями; є дипломанти районних і обласних ярмарок педагогічних ідей, координаторами Всеукраїнських конкурсів «Левеня», «Колосок» і Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру»; беруть активну участь в учительських поетичних конкурсах.

Вчителі гімназії щорічно беруть участь у Всеукраїнському конкурсі «Панорама творчих уроків» і є його переможцями у різних номінаціях.

Вчителі гімназії брали участь у роботі ІІ Міжнародної конференції «Сучасні підходи до навчання іноземної мови: Шляхи інтеграції школи та ВНЗ», Всеукраїнській науково-практичній конференції присвяченій 185-річчю від дня народження Л. Глібова та 200-річчя від дня народження Є.Гребінки. Мають друковані роботи у фахових журналах всеукраїнських видань.

Щодо контингенту учнів варто відмітити, що у 22 класах навчається 448 учнів, з них учнів 1-4 класів - 154, 5-9 - 217, 10-11 класів - 77. Випускників 9 класів - 42 учні. Випускників 11 класів - 39 учнів, з них: нагороджених золотою медаллю - 4, срібною - 1.

Гімназія працює в одну зміну, навчання розпочинається о 8 год. 30 хв. Навчання ведеться українською мовою. Особливу увагу в гімназії приділяють вивченню іноземних мов. Тут, окрім англійської, учні мають змогу вивчати французьку мову. Протягом двох років у закладі працював волонтер Корпусу Миру США в Україні.

Навчально-виховний процес здійснюється за такими профілями: економічний, української філології. Однак учні не залишаються у вузькому колі чітко визначених профільних навчальних предметів, а мають реальну можливість розвивати, поліпшувати свої знання практично з усіх дисциплін, чому значною мірою сприяє відповідним чином спланована учителями мережа факультативів, гурткової роботи а також науково-дослідницькі пошуки.

Щодо позакласної роботи в стінах гімназії варто відмітити, що тут працюють гуртки: «Туристичний», «Футбольний», «Основи раціонального споживання», «Юний біолог», «У світі англійської мови», «Дзвінкі голоси» , «Рівний-рівному», «Цікава географія».

Введено такі факультативи: «Основи культури мовлення», «Основи теорії літератури», «Англійська мова», «Країнознавство», «Визначні постаті України», «Основи підприємницької діяльності», «Задачі економічного змісту в математиці», «Рівняння в курсі алгебри».

У гімназії працює гімназійна філія МАНу та шкільне наукове товариство «Злет». Створено банк даних «Наукові знахідки юних дослідників».

Свідченням успіхів учнів закладу і копіткої, цілеспрямованої та творчої роботи педагогічного колективу є те, що Золочівська гімназія у 2007-2008 навчальному році взяла участь у дев'ятій регіональній відкритій виставці-конкурсі «Освіта Харківщини XXI століття» і була нагороджена дипломом;в одинадцятій Міжнародній виставці навчальних закладів у місті Києві удостоєна Почесного звання «Лідер сучасної освіти». Найвищою нагородою для педагогічного та учнівського колективів гімназії стала перемога в обласному конкурсі «Школа року ? 2008». У 2010-2011 навчальному році навчальний заклад зараховано до 100 кращих шкіл області.

До послуг учнів навчальних кабінетів - 15, комп'ютерних класів - 2; кабінети біології, фізики, географії (рис.1.1.6 та рис.1.1.7), англійської мови обладнані інтерактивними дошками; сучасними наочними посібниками і матеріалами обладнані бібліотека, читальний зал, спортивний зал, спортивний майданчик, їдальня.

Рис.1.1.6. Кабінет географії

Рис.1.1.7. Матеріальне забезпечення кабінету географії

Цікавий, насичений внутрішній світ навчального закладу, який славиться своїми досягненнями (рис.1.1.8 та рис.1.1.9) на теренах району, області, України, а саме: 10 років тримає першість у районному рейтингу за кількістю призерів предметних олімпіад, конкурсів, турнірів, за 5 років 24 учні поповнили почесні п'єдестали області у ІІІ етапі Всеукраїнських олімпіадах з базових дисциплін.

Рис.1.1.8. Дошка пошани гімназії

Рис.1.1.9. Учні-переможці III етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін

За 5 останніх років 20 учнів стали призерами обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів членів МАН України.

Юні економісти брали участь у Всеукраїнському турнірі у м. Суми (2011 р.) і були відзначені Почесними грамотами.

Загін гімназії «Котигорошко» - постійний переможець районного етапу фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу школярів України «Нащадки козацької слави; у 2010 і 2011 роках - перемога в обласному етапі і участь у Всеукраїнських змаганнях у МДЦ «Артек». Два роки команда гімназистів бере участь в обласному етапі інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?» і отримує 2011 р. - ІІІ м., 2012 р. - І місце.

Члени команди «Сокіл» 2 роки є призерами військово-патріотичної гри «Патріот», команда ЮІР «Світлофор» протягом 5 років є переможцем кущових змагань, а у 2010 р. - обласних (ІІІ місце).

Серед досягнень учнів у 2012-2013 навчальному році варто відмітити:

- 6 учнів стали призерами ІІІ (обласного) етапу Всеукраїнських олімпіад з базових дисциплін;

- 4 призових місця у ІІ етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської і студентської молоді ім. Т. Г. Шевченка;

- 10 учнів стали призерами районного етапу Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика;

- 4 учні стали призерами обласного етапу конкурсу - захисту науково-дослідницьких робіт учнів - членів МАН;

- учні посіли ІІ місце у конкурсі ораторського мистецтва;

- команди юних істориків, географів, економістів, хіміків, математиків є переможцями районного етапу турнірів із базових дисциплін;

- команда гімназії є учасником фінального етапу VІІ Всеукраїнського турніру юних економістів;

- І місце в інтелектуальній грі «Що? Де? Коли?»;

- І місце в зональних змаганнях Малих олімпійських ігор «Діти Харківщини» (3 вікова група);

- ІІІ місце в обласному етапі Малих олімпійських ігор «Діти Харківщини» (3 вікова група);

- І місце в районному етапі Всеукраїнської військово-патріотичної спортивної гри «Зірниця»;

- команда гімназії є переможцем обласних змагань з футболу на призи клубу «Шкіряний м'яч-2012»;

- І місце в районному етапі фізкультурно-патріотичного фестивалю школярів України «Козацький гарт»;

- ІІ місце в обласному етапі фізкультурно-патріотичного фестивалю школярів України «Козацький гарт».

Зусиллями учнів на базі гімназії діє учнівське самоврядування, представлене тут добровільною дитячою організацією «Вітрила». Організація має свій гімн, прапор (рис.1.1.10) та кодекс честі.

Рис.1.1.10. Прапор добровільної дитячої організації «Вітрила»

Головою організації є контр-адмірал, котрий обирається шляхом учнівського голосування.

Добровільна організація «Вітрила» шляхом учнівського управління (рис.1.1.11) завідує справами освіти, спорту, культури, праці, свободи слова та допомоги.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1.11. Схема учнівського самоврядування гімназії

1.2 Робота в гімназії під час виробничої практики

Під час проходження практики на базі Золочівської гімназії № 1 (рис.1.2.1) керівником було призначено вчителя географії Бугай Валентину Василівну, голову районного методичного об'єднання вчителів географії.

З 03.06 по 27.06.2013 р. було виконано такі завдання від організації:

- складено план роботи районного методичного об'єднання вчителів географії на базі ресурсного центру районного відділу освіти;

- опрацьовано програму з географії та природознавства та географії для загальноосвітніх навчальних закладів та створено «заготовку» для календарно-тематичного планування уроків на 2013-2014 навчальний рік;

- проведено роботу із обдарованими учнями в рамках підготовки до районного турніру з географії (рис.1.2.2) (має відбутися вже у другій декаді вересня нового навчального року) та шкільного етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з географії;

- підготовлено кабінет географії до нового навчального року.

Рис.1.2.1. Студентка під час проходження практики

Рис.1.2.2. Робота із обдарованим учнем

Паралельно з роботою в Золочівській гімназії № 1 мною було опрацьовано методичну літературу за темою дослідження у кабінеті географії, шкільній бібліотеці та центральній науковій бібліотеці ХНУ імені В. Н. Каразіна.

1.3 Аналіз досвіду гімназії з проведення екскурсій у природу

Тільки на уроках не можна вирішити всіх виховних і освітніх задач. Саме органічне поєднання навчальної та позакласної роботи допомагає учителю досягти успіхів у навчанні і вихованні школярів.

Проведення екскурсій та практичних робіт на місцевості з географії займає важливе місце в діяльності вчителя географії Золочівської гімназії №1 Бугай Валентини Василівни. За роки роботи, у вчительки склалася визначена система організації подібної роботи, структура якої може бути подана у вигляді узагальнюючої схеми (рис.1.3.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.3.1.Організація практичної роботи на місцево сті

Серед основних напрямів підготовчої роботи з учнями на місцевості Валентина Василівна виділяє наступні:

- визначення мети і задач;

- вибір району польових робіт і шляху руху;

- вибір об'єктів для дослідження;

- підготовка картографічного матеріалу;

- підготовка необхідного спорядження;

- тренування учнів у виконанні окремих завдань;

- конструювання індивідуальних завдань із урахуванням інтересів і нахилів кожного учня;

- складання плану роботи на місцевості;

- організаційна підготовка класу до майбутньої роботи.

Учні, як правило, не мають навичок польових робіт (топографічних, вимірювальних). Від цього страждає якість виконання завдань. Тому окрім попередньої роботи в класі вчитель дає учням домашнє завдання: визначити середню довжину свого кроку, потренуватися в зніманні місцевості біля свого будинку в заданому масштабі, провести нівелювання невеликого відрізку шляху. По результатам виконання даних завдань вчитель робить висновки про те, як учні будуть працювати на місцевості і над якими типовими помилками необхідно ще попрацювати. Така робота допомагає швидко ліквідувати прогалини у знаннях і вміннях учнів. З урахуванням рівня підготовки класу в цілому та індивідуальних можливостей кожного учня вчитель поділяє клас на групи і роздає їм завдання.

Учнів із дуже складним характером Валентина Василівна призначає до себе в помічники, яких вона направляє при виконанні практичної роботи на місцевості в кожну групу для того, щоб перевірити роботу товаришів. Це значить, що такому помічнику доводиться попрацювати і з нівеліром, і з планшетом, і зі зразками гірських порід, порівнювати записи тощо. Учень почуває себе потрібним і конфліктів при такій організації не виникає.

До практичної роботи на місцевості вчитель ставить такі вимоги:

1. Записи про виконання тієї чи іншої роботи у щоденнику під час екскурсії мають бути найбільш стислими.

2. Зошит має бути невеликого формату.

3. Записи ведуться на одній сторінці листа з виділенням окремої сторінки для кожного етапу роботи.

4. Наявність вклеєних у зошит необхідних карток із завданнями.

Під час проведення екскурсії у природу у початковому курсі географії вчителю інколи допомагають учні-старшокласники. Інструктор перш за все допомагає підтримувати порядок (оскільки екскурсія проводиться одразу для двох паралельних класів), проводити практичну роботу, а також дотримуватися правил техніки безпеки під час руху. Інструкторів вчитель готує заздалегідь. Екскурсія проводиться за 3-4 уроки до початку вивчення теми.

Перш за все необхідно чітко сформулювати мету та відповідно поставлені завдання екскурсії або практичної роботи на місцевості. Наприклад, для осінньої екскурсії та практичної роботи на місцевості (проводиться за темами «Форми рельєфу Землі» та «Води суходолу») у 6 класі відповідно до мети поставлено такі завдання:

- розширити і закріпити в учнів конкретні уявлення про рельєф своєї місцевості;

- закріпити навички орієнтування на місцевості за допомогою компасу;

- навчити описувати річку Уди;

- виробити практичні навички по визначенню ширини річки, швидкості течії, визначення напрямку течії;

- познайомити учнів з репером, що показує абсолютну висоту місцевості;

- познайомити дітей з технікою вимірювання відносної висоти горба за допомогою нівеліра;

- ознайомити учнів з гірськими породами, що складають місцевість;

- на конкретних прикладах показати негативний вплив людини на навколишнє середовище, звернути увагу на необхідність його охорони;

- виховати почуття дружби, забезпечити повноцінну роботу «важких» учнів;

- пробудити інтерес до географічної науки.

Після того, як було сформовано мету і задачі екскурсії, вчитель продумує, що мають зробити учні на кожному із етапів заняття.

Основними етапами роботи під час екскурсії є:

Підготовчий етап:

- розподіл класів на групи (по 4 учні);

- складання списку необхідного обладнання (зазвичай під час осінньої екскурсії для 6 класу список необхідного обладнання для кожної групи включає наступне: 1 нівелір, 11 загострених кілочків, дерев'яний молоток, 1 моток білих ниток, 1 пір'їнка);

- підготовча бесіда (озвучується час та місце збору, маршрут екскурсії, її мета, окремі деталі порядку виконання завдань на місцевості, бесіда про правила дорожнього руху та застереження травматизму тощо).

Польовий етап:

- шикування класів по групах, розповідь груп про готовність до роботи, отримання спорядження;

- вихід на маршрут (учитель встановлює порядок руху груп, розповідає план маршруту (рис1.3.2));

- отримання індивідуальних та групових завдань;

- виконання учнями практичних завдань на місцевості, надання допомоги, отримання консультацій;

- отримання групами додаткових завдань (у разі дострокового виконання попередньо отриманого завдання);

- збір учнів та підведення підсумків їх роботи;

- повернення до школи (перед цим учні зазвичай ще раз приходять на своє «робоче» місце на маршруті щоб упевнитися в тому, що ніхто не завдав шкоди навколишньому середовищу), після прибуття учні здають отримане спорядження.

Як на підготовчому, так і на заключному етапах практичної роботи на місцевості під час екскурсії вчитель знайомить учнів зі звітами минулих років. Це допомагає учням критично відноситися до своєї роботи, не переоцінювати її рівень, вчитися уникати типових помилок і підтримувати певний інтерес до роботи на місцевості.

Підведення підсумків практичної роботи на місцевості проходить на спеціальному уроці і, найчастіше, у вигляді конференції. До цього уроку учні оформлюють плани шляху, результати спостереження, колекції гірських порід (рис.1.3.3). Учні захищають свої роботи, подані у вигляді звіту експедиції.

Рис.1.3.2. Маршрут екскурсії в природу для учнів 6-х класів

Рис.1.3.3. Колекція гірських порід, зібраних учнем гімназії під час екскурсії в природу

Отже, проаналізувавши досвід проведення екскурсій у природу вчителем географії Золочівської гімназії № 1, можна відмітити такі позитивні риси, як:

- попереднє отримання учнями домашнього завдання для визначення типових помилок при подальшому виконанні завдання на місцевості;

- особливості організації роботи із проблемними учнями;

- виділення окремого уроку для захисту учнями результатів учнівських досліджень під час практики.

Розділ 2. Огляд літературних джерел за темою дослідження

Н. Кот зазначає, що становлення екскурсії почалося з середини XVII ст. і охоплювало період до середини XIX ст. Цей період характеризується зародженням екскурсій, першим впровадженням їх у практику роботи навчально-виховних закладів.

Необхідність звернення до екскурсій, до безпосереднього спостереження і вивчення предметів оточуючої дійсності виникла в зв'язку з тим, що існуюче в цей період словесно-книжне навчання не забезпечувало міцного засвоєння знань дітьми [20, с.92].

За словами Т. В. Ішекової перші екскурсії в Росії з'явилися під впливом ідей Я. А. Коменського [10, с.16]. У своєму знаменитому творі «Велика дидактика» він зазначав (переклад автора): «…не потрібно вчити так, щоб люди, наскільки це можливо, набували знання не із книг, але із неба і землі, із дубів і буків, тобто знали та вивчали самі речі, а не лише чужі спостереження та свідчення про речі. І це буде означати, що ми знову йдемо по стопах давніх мудреців, черпаючи знання не із якого-небудь джерела, а із первообразу речей [16, с.357]».

Г. П. Долженко зазначає, що екскурсійна справа в Російській імперії починає своє літочислення з перших шкільних екскурсій останньої чверті XVIII ст. Саме в цей час передові російські педагоги, просвітителі, серед яких перш за все варто згадати імена члена Російської академії наук, учасника розробки плану шкільних реформ 1782-1786 рр. Янковича де Мірієво, академіка Російської академії наук, автора першого російського підручника з природознавства «Начинания естественной истории» Василя Федоровича Зуєва, письменника, журналіста Миколу Івановича Новікова, які неодноразово висловлювалися щодо доцільності проведення зі школярами прогулянок та екскурсій у природу [7, с.5].

Відомий просвітитель М. І. Новіков (1783) у статті «О воспитании и становлении детей» писав (переклад автора): «…не змушуйте дітей ваших із книг або із усних настанов вивчати те, що вони самі можуть бачити, чути та відчувати… Так, давайте їм бачити та помічати красу натури, чудеса царства рослин та тварин, різноманітні повітряні явища, красу неба, усіяного зорями [44, с.459]».

Академік В. Ф. Зуєв у передмові до підручника «Начинания естественной истории» (1786 р.) пропонував вивчати натуральні предмети (переклад автора): «При тлумаченні того чи іншого параграфу або, краще сказати, при роздумі про яку-небудь річ вчитель показує її в самій натурі …» [12, с.24], але на той час ще не стояло питання про введення обов'язкових навчальних екскурсій [20, с.92].

Завдяки діяльності вищезгаданих просвітителів, як вказує Долженко, рекомендації щодо проведення шкільних екскурсій у природу знайшли відбиток в «Уставе народных училищ» 1786 р. А в «Школьном уставе», затвердженому в 1804 р., було вказано необхідність влаштовувати не лише прогулянки-екскурсії в природу, але й організовувати відвідування мануфактур, ремісничих майстерень та інших підприємств [7, с.5]. За цим уставом пропонувалося проводити екскурсії, на яких педагог з дітьми в літній час міг би збирати рослини, гірські породи і пояснювати їх якості.

Н. Кот зазначає, що до середини ХIХ-го сторіччя екскурсії розумілися як прогулянки з метою збору і колекціонування об'єктів природи. Такі екскурсії були не пов'язані з вивченням програмового матеріалу. В основному, вони носили розважальний, оздоровчий характер. В зв'язку з впровадженням екскурсій в навчально-виховний процес (XIX ст.) поступово словесно-книжне навчання переходить в наочно-образне.

Другий етап розвитку навчальних екскурсій відноситься до середини XIX-- початку XX ст. Він характеризується появою нових елементів в теорії і практиці екскурсійної роботи. Значний внесок в розробку теорії і методики навчальних екскурсій зробили К. Д. Ушинський, О. Я. Герд, Д. Д. Семенов, які розглядали екскурсії як важливе джерело знань дітей, розвитку їх розумової активності [20, с.92].

Г. П. Долженко зазначав, що глибоке теоретичне обґрунтування використання у процесі навчання дітей такого методу як екскурсія є у працях основоположника наукової педагогіки в Росії Костянтина Дмитровича Ушинського. Він критикував схоластичні методи викладання, котрі панували в російській школі XIX ст., і запропонував нові, в основу яких він поклав ідеї народності, вимоги розвитку у школярів умінь спостерігати явища навколишньої дійсності [7, с.5].

У своїй статті «Педагогическая поездка по Швейцарии» Ушинський описав метод викладання батьківщинознавства у вищому жіночому училищі м. Берн під керівництвом педагога Фреліха. Ось як описував курс батьківщинознавства Ушинський (переклад автора): «Під цією назвою створено особливий предмет, що не існував у попередніх навчальних курсах і який ще не введено в наші училища. Ось програма занять з даного предмета в молодшому класі елементарної школи. Шкільна будівля та її околиці. Наочне вивчення певної кількості предметів та явищ [34, с.168]. Постійно повторюючись та розширюючись через чотири роки цей курс досягає у першому (вищому) елементарному класі наступного вигляду: Вивчення околиць міста Берн до меж його горизонту; наочне вивчення певної кількості природніх предметів та явищ [34, с.170]».

Ушинський потім описав метод «изучения окрестностей кругами» у «Рідному слові» (розділ «Вокруг да около») (переклад автора): « Спочатку діти детально вивчають клас, у якому вони сидять, їх навчають читати план класу [33, с.76]. Другий план - план будинку… Третій план - план того самого будинку із двором та городом… На другому році навчання можна обмежитися цими трьома планами. До третього року навчання я відніс план вулиці, на якій стоїть будинок або школа, план села або міста, де школа знаходиться, план околиць та, нарешті, план річки, котра своєю течією повинна винести дитину із найближчих околиць до просторів батьківщини. Після такої підготовки, на четвертому році навчання, зручно вивчати географію країни і, сподіваючись на те, що навчання пройде краще, ніж зараз, коли дитину починають навчати географії з предметів, що недоступні йому через свою громіздкість, попередньо не розвинувши в ній географічного інстинкту - Ortissinn, як його називають німці. Цей інстинкт місцевості завжди буває вродженою здібністю, але найчастіше його доводиться закріплювати та розвивати … [33, с. 77]».

Так Ушинським було покладено початок краєзнавчому принципу (вивчення від знайомого до загального), в реалізації якого, за словами І. В. Душиної (1996), і полягає значення екскурсій [8, с.176].

У вище згаданій статті «Педагогическая поездка по Швейцарии» щодо ролі шкільних подорожей у природу та їх ролі у вихованні зазначав: «Природа есть один из могущественнейших агентов в воспитании человека, и самое тщательное воспитание без участия этого агента всегда будет отзываться сухостою, неприятной искусственностью» [34, с.140] та писав, що: «Недурно, если бы и наших институток водили хоть раза два в год куда-нибудь за город…» [34, с.140].

К. Ф. Строєв у навчальному посібнику «Краеведение» зазначав, що під впливом ідей К. Д. Ушинського в 60-70 роках XX ст. з'явилися підручники географії, засновані на батьківщинознавчому (краєзнавчому) принципі. Так, у 1860 р. вийшов перший випуск «Уроков географии» Д. Д. Семенова. А до 1962 р. вийшли всі три випуски [31, с.18].

Висловлюючи думку про те, що шляхом правильно організованих екскурсій можна збагатити знання дітей достатньою кількістю географічних фактів та досягти свідомого засвоєння географічних термінів, Д. Д. Семенов розробив методику географічних прогулянок та екскурсій до найближчих околиць, під час яких можна спостерігати географічні явища та предмети [31, с.19].

Г. П. Долженко вказує на те, що у кінці XVIII - XIX ст. екскурсію як метод навчання використовувала доволі обмежена кількість викладачів. Наприклад, достеменно відомо, що декабрист І. Д. Якушкін, перебуваючи після каторги в 30-ті рр. XIX ст. на поселенні в сибірському Ялуторовську та працюючи вчителем в Ялуторовській жіночій школі, широко використовував у своїй педагогічній практиці прогулянки та екскурсії в природу.

Популярність серед учителів Росії в останній чверті XIX ст. отримала екскурсійна діяльність Александрівської учительської школи в Тифлісі. Учнів знайомили з природою Кавказу, його історією, культурою. Об'єктами екскурсійного вивчення були місто Тифліс з руїнами його фортеці та давніх храмів, ботанічний сад, музеї, арсенал, фабрики, заводи, телеграф, Караязький степ, печерне місто Чімес-цихе та ін.

В кінці XIX - на початку XX ст. уже в багатьох навчальних закладах Росії педагоги усвідомили необхідність включення екскурсій до навчальних програм, вбачаючи в них ефективну форму набуття знань та важливий засіб патріотичного виховання [7, с.6]. До них відносяться окремі гімназії та реальні училища в Москві, Санкт-Петербурзі, Катеринодарі, Сімферополі, Казані, Катеринославі, Ростові-на-Дону, Таганрозі та в багатьох інших містах Російської імперії [7, с.7].

Важливий внесок в розробку теорії і практики екскурсійної справи, за словами Н. Кот, вніс великий російський методист-природознавець О. Герд. Він відзначив, що екскурсії сприяють виробленню чітких і міцних уявлень в результаті одночасної роботи зору, слуху і м'язового руху дітей. О. Я. Герд (1866) пропонував розпочинати викладання природознавства в лісі, на полі і пояснювати при цьому взаємозв'язки і взаємозалежності, які існують в природі.

В навчальних програмах того часу екскурсії не були передбачені, їх проводили більше педагоги-ентузіасти [20, с.93].

Але важливим поштовхом до розширення екскурсійної діяльності, як зазначає Н.В.Петренко, став циркуляр міністра народної просвіти від 02.08.1900 р. за № 20.185, який відміняв літні канікулярні роботи учнів та замість них рекомендував начальникам навчальних округів і педагогічним радам організовувати для учнів у період канікул оздоровчі прогулянки та мандрівки. Наприклад, у Харкові в 1900 р. у школах “Товариства грамотності” було впроваджено загальноосвітні прогулянки за містом пішки та залізницею. Під керівництвом відомого педагога М.Д. Раєвської було навіть організовано особливу комісію, яка створила програму таких загальноосвітніх прогулянок [46, с.38].

На початку ХХ сторіччя ставлення до екскурсій не змінилося. Більше того, в нових програмах (1901) складених проф. Д. М. Кайгородовим, головною метою стало не наукове пізнання природи, а оздоровлення підростаючих поколінь природою, екскурсіям відводилось універсальне значення.

Поряд з розвитком екскурсійної справи велика увага приділялася методам і формам їх проведення. На основі екскурсійної форми навчання виник новий „моторний” (руховий) метод, який було названо „дослідно-досліджувальним”, „відкриваючим”. Дослідницький метод був методом розумових висновків конкретних фактів, які самостійно розглядалися і вивчалися дітьми [20, с.94].

Як зазначає Г. П. Долженко, на поч. ХХ ст. екскурсійна діяльність, що досить інтенсивно розвивалася в країні, отримала і певну теоретичну базу. В різноманітних виданнях з'являється все більше статей, в яких автори роблять перші спроби у висвітленні питань теорії екскурсознавства.

Важливою віхою у цьому відношенні виявилася книга «Школьные экскурсии, их значение и организация», що вийшла у 1910 р. і була написана групою викладачів Петербурзького лісового комерційного училища під редакцією Б. Є. Райкова та Г. М. Боча. В ній було вперше чітко сформульовані основні принципи шкільної екскурсійної методики, подано систему навчальних екскурсій за всіма предметами, покладено початок предметним тематичним екскурсіям з урахуванням програмних вимог школи.

Поява книги з теорії екскурсійної справи в Петербурзькому лісовому училищі не була випадковою. Саме воно одним із перших серед навчальних закладів Санкт-Петербурга ввело місцеві та дальні екскурсії в навчальний процес як обов'язкову форму роботи, котра тісно пов'язана із викладанням багатьох предметів [7, с.11].

Щодо використання екскурсій у навчальних закладах Російської імперії на початку XX ст. Г. Усискін зазначає, що унікальний досвід навчальних екскурсій було узагальнено Тенішевським училищем у Петербурзі. У виданні «Образовательные поездки в средней школе» розповідалося про подорожі, походи та екскурсії протягом 10 років, з 1901 по 1911 рік. Матеріали про подібну діяльність розкриваються і у звіті про роботу Санкт-Петербурзької Земської учительської школи з 1912-1913 навчальний рік, де екскурсійна складова була частиною загального педагогічного процесу [48].

Г. П. Долженко та Н. В. Петренко зазначають, що в 10-ті рр. в Російській імперії почали видавати три спеціальних журнали, присвячених екскурсійній справі: «Экскурсионный вестник» в Москві, «Русский экскурсант» у Ярославлі та «Школьные экскурсии и школьный музей» в Бендерах Бессарабської губернії.

Провідним журналом Росії до середини 10-х рр. стає «Русский экскурсант», котрий видавався членами Ярославської екскурсійної комісії, заснованої Ярославським педагогічним товариством [7, с.12; 46, с.39].

Журнал «Русский экскурсант» опублікував одну із перших спроб класифікувати навчальні екскурсії. Вони були згруповані у вісім типів: історико-археологічні, історико-літературні, природничо-історичні, екскурсії на фабрики та заводи, художньо-географічні та етнографічні, екскурсії трудової допомоги, загальноосвітні та побутові, екскурсії відпочинку та розваг.

Історико-археологічні екскурсії поділялися на ознайомлювальні та дослідницькі. Для учнів важливішим вважався другий вид екскурсій. Беручи в них участь, учні досліджували географічні особливості місцевості, пам'ятники, журнали, рукописи, гравюри, ікони, записували перекази, розповіді та пісні місцевих жителів, описували обряди, які є характерними для місцевості, що досліджується і т.д. Зібрані матеріали були призначені для поповнення колекції шкільного музею, а найцінніші передавалися до історичного музею [7, с.13; 46, с.39].

Учасники історико-літературних екскурсій відвідували місця, пов'язані з життям видатних письменників, поетів, вчених, художників, державних та громадських діячів. Важливе значення при проведенні даного типу екскурсій надавалося зустрічам із сучасниками знаменитих людей.

Метою природничо-історичних екскурсій було ознайомлення учнів з природою тієї місцевості, в якій вони живуть. Під час їх проведення особлива увага зверталася на збір різноманітних колекцій: ботанічних, зоологічних, геологічних.

Екскурсії на фабрики та заводи було рекомендовано проводити для учнів старших класів, особливо7-х класів реальних училищ,випускники яких могли стати студентами спеціальних навчальних закладів.

Тип художньо-географічних та етнографічних екскурсій об'єднував три їх види: художні, географічні та етнографічні. Кожен вид окремо один від одного вважався малодоступним для школярів, томі при розробці класифікації їх об'єднували в один тип [7, с.14; 46, с.39].

Екскурсії трудової допомоги виникли в період першої світової війни і являли собою поїздку групи учнів у село для допомоги в сільськогосподарських роботах тим селянським родинам, котрі через війну позбавилися робочих рук.

Виокремлення типу загальноосвітніх та побутових екскурсій було пов'язано з тим, що міські школярі майже не знали села, а сільським також було мало чого відомо про місто. Це і визначило появу самостійного типу екскурсій, котрі знайомили із життям села міських школярів та із містом - сільських.

Екскурсії відпочинку та розваг являли собою колективний відпочинок класу або всієї школи на природі [7, с.15; 46, с.39].

Це був лише перший досвід аналізу різноманіття екскурсій, що проводилися в Росії для учнів в кінці XIX - на початку XX ст.

Значну увагу шкільним екскурсіям, як зазначає Н. Кот, приділив II з'їзд учительських спільнот взаємодопомоги ім. К. Д. Ушинського, який проходив в 1913-1914 рр. в Петербурзі. Екскурсіям надавалась значна роль в навчанні. Вони розглядалися як засіб вивчення оточуючого світу. Але питання про те, якими повинні бути екскурсії, залишалося не вирішеним [20, с.94].

Як зазначає Г. П. Долженко, перша світова війна вплинула на географію шкільних екскурсій та далеких мандрівок, але не стала причиною їх припинення. Кількість дальніх екскурсій різко скоротилася, але продовжували розвиватися ближні екскурсії, територіями своїх губерній. У деяких навчальних округах, наприклад, у Київському, з'їзд директорів та викладачів, що відбувся влітку 1916 р, у своїх резолюціях указав на необхідність залучення до місцевих екскурсій всіх учнів. Екскурсії перетворювалися в обов'язкову форму роботи з учнями в навчальних закладах Російської імперії.

У 1915-1917 рр. в країні було переглянуто навчальні плани та програми майже всіх типів шкіл різних відомств. Першим міністром народної освіти була затверджена нова програма для вищих навчальних шкіл. У пояснювальній записці до неї було вказано, що для кожного класу має бути розроблений план та програми екскурсій, котрі необхідно проводити в навчальні години. Для дальніх екскурсій було рекомендовано виділяти декілька повних навчальних днів протягом року [7, с.16].

Лише в 1915 р., як зазначає Н. Кот, Міністерство освіти опублікувало циркуляр про перетворення екскурсій із випадкового явища в обов'язкову навчально-виховну форму роботи школи, після чого стали проводитися історичні, географічні і природознавчі екскурсії [20, с.94].

З розвитком екскурсійної справи в країні, як зазначає Г. П. Долженко, особливо в колі вчителів, став помітним інтерес до освоєння методів екскурсійної роботи. Однак відсутність єдиного державного методичного центру з екскурсійної роботи в Росії не дозволила створити систему підготовки керівників учнівських екскурсій [7, с.16]. Поради щодо організації та проведення екскурсій можна було отримати з журналів «Русский экскурсант», «Экскурсионный вестник», «Школьные экскурсии и школьный музей», «Труды общества землеведения», «Естествознание и география», «Русская школа» та ряду інших видань, котрі в достатній кількості виходили в різних губерніях Росії. Але всі ці літературні джерела на могли повністю замінити спеціального навчання під керівництвом досвідчених практиків та теоретиків екскурсійної справи. Тому не чисельні курси з підготовки керівників екскурсій, котрі були організовані в багатьох містах, користувалися великим інтересом [7, с.17].

Таким чином, можна вважати, що до 1916 р. в навчальних закладах Росії екскурсії, що пов'язані з навчальним матеріалом, стають рівноправними серед інших методів навчання [7, с.26], а отже, за словами Н. Кот, намітився перехід від словесного навчання до наочно-образного. Але навчання все ще залишалося абстрактним і схоластичним, відірваним від оточуючої дійсності, від практики [20, с.94].

Т. В. Ішекова зазначає, що перше післяжовтневе десятиріччя (1917-1927) вважається періодом становлення вітчизняної екскурсійної школи, хоча практичні, теоретичні та методичні питання були розроблені ще в перші роки XX ст. І. М. Гревс, М. А. Гейніке, М. П. Анциферов, В. А. Герд, А. В. Бакушинський та інші представники екскурсійної коли, спираючись на вітчизняний та зарубіжний досвід, обґрунтували теоретичні принципи та організаційно-методичні основи екскурсійної справи. Розроблений ними екскурсійний метод заснований на сукупності характеристик: первинність зорового відчуття, превалювання показу над розповіддю, моторності (переміщення за певним маршрутом та огляд об'єктів з різних сторін та на відстані), а також тематичності [10, с.16].

О. М. Коробкова стверджує, що до початку 20-х рр. XX ст. склалися об'єктивні умови для інтеграції двох самостійних напрямків педагогічної діяльності - екскурсійного та краєзнавчого, і, як зазначає науковець, дана інтеграція дає можливість говорити про появу нового педагогічного феномену - методу освітньої подорожі. Цей метод, з одного боку, успадкував багатий арсенал теоретичних та методичних рекомендацій, що були розроблені в руслі екскурсійної діяльності і являють собою цінний вклад у розвиток педагогічної науки. З іншого боку, він опирався систему вивчення найближчого оточення людини, розроблену шкільним краєзнавством, котра дозволила об'єднати та структурувати всю екскурсійну роботу [17].

В цей же час, як стверджує Н. Кот, у зв'язку із тим, що дослідницький метод, розроблений ще передовою частиною дореволюційних педагогів, набув інших функцій (а саме: виховання у дітей свідомого ставлення до навчання, розвиток інтересу до оточуючого життя) у навчально-виховних закладах проводилося більше екскурсій. В той час «екскурсували всі, екскурсували всюди», не дивлячись на недостатню кількість методичної і екскурсійної літератури, слабке матеріальне становище, слабку підготовку педагогів до екскурсій [20, с.94].

У цей час, як зазначають В. К. Федорченко та Т. А. Дьорова: «Екскурсії широко застосовували навчальному процесі нової трудової школи і в позашкільній освіті і їм надавалося великого значення як дієвому засобу пролетарського навчання та комуністичного виховання народних мас [35, с.58]».

Для здійснення теоретичної і практичної допомоги педагогам, як стверджує Н. Кот, у 1921 р. став виходити журнал «Экскурсионное дело». Основним принципом викладання природознавства стало безпосереднє вивчення предметів і явищ природи. У зв'язку з цим екскурсії передували тому матеріалу, який вивчався.

В цей час інтенсивно розроблялася методика екскурсійної роботи в школі. Б. Є. Райков дає своє розуміння сутності шкільної екскурсії. В книзі «Методика і техніка екскурсій» (1930) автор пише: «... під екскурсією ми розуміємо вивчення об'єктів в їх природному оточенні (локальний принцип) і в зв'язку з пересуванням свого тіла в просторі (моторний принцип)» [20, с.95].

Класифікація екскурсій Б. Є. Райков, за словами О. О. Зиміної, виглядає таким чином (переклад автора): «За змістом екскурсії поділяють на оглядові (багатопланові) та тематичні. В оглядових екскурсіях використовується історичний та сучасний матеріал, що дозволяє називати їх багатоплановими. Тематичні ж екскурсії присвячені розкриттю одного сюжету.

За складом та кількістю учасників екскурсії поділяють на індивідуальні та групові.

За місцем проведення екскурсії бувають: міські, заміські, виробничі, музейні, комплексні (поєднують декілька місць).

За способом пересування - пішохідні та з використанням різноманітних видів транспорту.

Екскурсії можуть відрізнятися за формою проведення:

- екскурсія-масовка (учасники пересуваються за маршрутом одночасно на 10 - 20 автобусах);

- екскурсія-прогулянка (поєднує в собі елементи пізнання з елементами відпочинку); може проводитися у лісі, в парці, по морю, річці і т. д.;

- екскурсія-лекція (розповідь переважає над показом);

- екскурсія-концерт (присвячується музичній темі з прослуховуванням музичних творів;

- екскурсія-спектакль (форма проведення літературно-художньої екскурсії, підготовлений на основі конкретних творів художньої літератури).

Екскурсія може розглядатися як форма учбової роботи для різноманітних груп екскурсантів. Це може бути:

- екскурсія-консультація, котра дає наочні відповіді на питання екскурсантів, є одним із видів підвищення кваліфікації;

- екскурсія-демонстрація - це найбільш наочна форма ознайомлення групи з природними явищами, виробничими процесами і т. д.;

- екскурсія-урок являє собою форму повідомлення знань у відповідності до навчальної програми того чи іншого навчального закладу;

- навчальна екскурсія (для спеціальної аудиторії) є формою навчання та підвищення кваліфікації екскурсійних працівників;

- пробна екскурсія являє собою завершальний етап індивідуальної роботи з підготовки та проведення екскурсій, форму перевірки знань у студентів або екскурсоводів при підготовці ними нової екскурсійної теми;

- показова екскурсія - це форма навчальної роботи, метою якої є показати зразок того чи іншого методологічного прийому на конкретному об'єкті, розкрити певну підтему і т. д.;

- рекламна екскурсія [41]».

Щодо подальшого використання навчально-дослідних екскурсій К. Ф. Строєв зазначав, що відбулося деяке пожвавлення екскурсійно-краєзнавчої роботи в 1940-1941 рр. Матеріал, зібраний шкільними групами під час цих екскурсій, у ряді випадків мав велике значення для господарського та учбового використання. Найпоширенішими були дослідження малих річок [31, с.23].

Також К. Ф. Строєв писав, що у навчальні програми 1957 р. вже увійшли вимоги щодо проведення обов'язкових екскурсій у найближчу від школи місцевість, завданням яких було забезпечити краєзнавчий підхід у викладанні географії. Для V класу було введено дві екскурсії: 1) для ознайомлення з формами поверхні та водами своєї місцевості; 2) для ознайомлення з роботою зовнішніх сил, рослинністю та тваринним світом своєї місцевості; для VI класу - комплексну екскурсію в природу з вивчення рельєфу, вод та рослинного світу своєї місцевості [31, с.25]; для VII класу - осінню екскурсію на місцеву річку або озеро [31, с.26].

Б. Є. Райков (1956) давав такі практичні поради керівникам навчальних екскурсій (переклад автора):

«1. Екскурсія має бути попередньо підготовлена. До такої підготовки входить:

а) вибір відповідної екскурсійної теми та складання плану екскурсії;

б) дослідження місцевості, де запропоновано провести екскурсію;

в) складання точного маршруту подорожі;

г) попередня бесіда з учасниками екскурсії, під час якої дається ряд вказівок відносно того, з якими питаннями вони будуть мати справу, що необхідно попередньо вивчити, виготовити, що взяти з собою в дорогу і т. д [27, c.10].

2. Друге правило стосується самого ведення екскурсії та може бути сформульоване так: говори на екскурсіях лише про те, що можеш показати. Ні в якому випадку екскурсія не має перетворюватися в лекцію під відкритим небом.

3. Необхідно намагатися, щоб об'єкти, що вивчаються, були не лише в руках керівника, але і в руках кожного із учасників екскурсії.

4. Не менш важлива вимога - активність учасників екскурсії [27, с.11]. Екскурсія не повинна обмежуватися тим, що її учасники пасивно слідкували за керівником, спостерігали за тим, що він показує та слухали його розповідь. Екскурсію необхідно організувати так, щоб екскурсанти мали ряд самостійних завдань, котрі вони мають вирішити під час екскурсії.

5. Остання вимога заключається в необхідності закріпити матеріал екскурсії в пам'яті її учасників [27, с.12]».

М. П. Откаленко (1963) зазначав, що: «Навчальні географічні екскурсії є формою організації педагогічного процесу. На відміну від уроків і занять на місцевості екскурсії проводяться в позаурочний або спеціально відведений для цієї мети час. Тривалість екскурсій планується звичайно більш як на одну навчальну годину.

Як заняття на місцевості, так і навчальні географічні екскурсії поділяються на типи:

1) екскурсія в природу, під час якої вивчаються місцеві географічні об'єкти і явища;

2) екскурсії до музеїв, на виставки з метою вивчення експонованих географічних об'єктів і явищ;

3) екскурсії на виробництво, під час яких учні знайомляться з роботою місцевих фабрик, заводів, колгоспів, радгоспів, транспортних підприємств.

В процесі екскурсії вчитель може розповідати учням, вести бесіду, організовувати спостереження, дослідження, проводити практичні роботи та ін. Ось чому екскурсія не є уроком і не методом, як про це пишуть деякі автори, а формою організації навчальної роботи з учнями [25, с.93].

Навчально-виховна ефективність екскурсії залежить від старанної її підготовки як з боку учнів, так і з боку вчителя. Тому вчитель, перш ніж організувати екскурсію з учнями, сам уважно вивчає передбачуваний об'єкт екскурсії і маршрут до нього і тільки після цього розробляє план її проведення.

У плані екскурсії передбачається:

1.Навчальна і виховна її мета.

2.Порядок і організація учнів.

3.Етапи екскурсії.

4.Методи і прийоми роботи біля головного об'єкта екскурсії.

5.Завершення екскурсії.

6.Оформлення результатів екскурсії.

В процесі проведення географічної екскурсії в природу вчитель в натурі розкриває перед учнями не тільки окремі компоненти навколишнього середовища і причинні зв'язки між ними, але і підкреслює їх господарське значення, їх використання людиною [25, с.94]».

С. Ф. Каргалова у співавторстві з Т. С. Панфіловою та В. Г. Ерделі у (1966) стосовно навчальних географічних екскурсій писали (переклад автора): «Мета навчальних географічних екскурсій - наочно, в природних умовах ознайомити учнів із географічними об'єктами та окремими природними комплексами, що вивчаються, а також із господарською діяльністю населення. Екскурсії в природу сприяють більш повному та свідомому засвоєнню навчального матеріалу, оскільки наочно знайомить учнів із географічними об'єктами і явищами та дають можливість прослідкувати взаємодію елементів природи. Під час таких екскурсій вивчають форми поверхні, місцеві водойми та рослинність того району, де розміщена школа, знайомляться з використанням природних багатств у господарській діяльності населення [13, с.86]».

А ось що писав про шкільні географічні екскурсії А. В. Дарінський (1966) (переклад автора): «Знання, які набувають учні на географічній екскурсії, мають двояке значення: з одного боку, це знання про специфічні особливості даних об'єктів і явищ, з іншого - вони є прикладом для пізнання певного класу об'єктів і явищ, тобто є джерелом формування загальних понять. екскурсія географія природа школа

Географічні екскурсії не лише сприяють вивченню учнями свого краю та створенню їх загального запасу загальних уявлень та понять, але і розвивають спостережливість, допитливість, пробуджують інтерес до природи та господарського життя, що оточує школяра. На екскурсіях учні самостійно виконують практичні роботи, що підвищує їх активність та розвиває практичні уміння і навички [5, с.159]».

Щодо часу на проведення екскурсії Дарінський зазначав, що для цього необхідно не менше двох годин і що час на проведення програмних екскурсій включено до загальної кількості годин по курсу, але вкласти їх у відведений урок неможливо. Для виходу із даної ситуації Дарінський пропонував вчителям географії два виходи. Можна принаймні один, а краще два рази на тиждень ставити урок географії останнім. Тоді вчитель може використати для проведення екскурсії і частину після урочного часу, а інколи й передостанній урок з іншого предмета (у обмін на один зі своїх уроків у інший день). Може бути й інший вихід - виділення екскурсійних годин у загальношкільному розкладі [5, с.161].

...