Концептуальні засади формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Концептуальні засади формування культури здоров'я школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

Виконала:

Карпенко М.І.

У статті розкрито теоретичні та практичні засади формування культури здоров'я школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського - здійснено аналіз концептуальних ідей і програми валеологічного виховання учнів у Павлиській середній школі.

Ключові слова: здоров'я, культура здоров'я, валеологічне виховання, навчально-виховний процес.

В исследовании путём историко-реконструктивного анализа раскрыта валеологическая концепция В.А. Сухомлинского и соответствующая ей программа, раскрывающая цель и задачи формирования культуры здоровья школьников. Созданная усилиями В.А. Сухомлинского и педагогического коллектива Павлышской средней школы полная и завершённая система формирования культуры здоровья учащихся была первым опытом валеологического воспитания не только в нашей стране, но и в мире.

Ключевые слова: здоровье, культура здоровья, валеологическое воспитание, учебно-воспитательный процесс.

This research revealed V. Sukhomlinsky valeological concept by historical and reconstructive analysis and the corresponding program that detected the purpose and objectives of building schoolchildren' health culture. Complete and final system of building pupils' health culture was created by V. Sukhomlinsky and teaching staff of Pavlysh school and it was the first experience of valeological education not only in our country but also in the world.

Key words: health, health culture, valeological education, the educational process.

Постановка проблеми. Одним із вагомих завдань сучасної школи є формування в учнів розуміння цінності життя та здоров'я, здобуття міцних знань щодо свого здоров'я та навичок здорового способу життя. Безцінною є спадщина В.О. Сухомлинського, яка ще й досі залишається невичерпним резервом мудрих порад із побудови навчально-виховного процесу у школі.

Значним внеском у вивченні педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського стали праці науковців України (М. Антонець, І. Бех, А. Богуш, Л. Бондар, Н. Дічек, І. Зязюн, О. Савченко, О. Сухомлинська) та зарубіжжя (А. Борисовський, Б. Кваша, М. Мухін, В. Риндак, С. Соловейчик (Росія), Н. Гайчук (Білорусія), Н. Басіладзе (Грузія), У Чень, Лі Цзіхуа (Китай), А. Кокеріль (Австралія) та інших). Проблеми здоров'язбереження в контексті вивчення спадщини В. Сухомлинського щодо розумового, морального, естетичного, трудового, екологічного виховання у своїх дисертаційних роботах аналізували Т. Будняк, Н. Тарапака (проблеми емоційного й естетичного виховання молодших школярів), О. Цхеладзе (проблеми фізичного виховання учнів), А. Аллагулов, Н. Курзова, А. Семез (виховання моральної культури особистості), Н. Безлюдна (ідеї розвивального навчання), М. Дубінка (розвиток пізнавального інтересу), В. Кравцов (принцип природовідповідності виховання). Незважаючи на велику кількість праць, присвячених вивченню спадщини павлиського вченого, питання валеологічного виховання школярів залишається малодослідженим.

Метою статті є реконструкція та аналіз концептуальних ідей В. О. Сухомлинського щодо формування культури здоров'я школярів.

Виклад основного матеріалу. Методологія наукового дослідження будь-якого педагогічного явища чи процесу потребує, перш за все, усвідомлення його в межах певної концепції. У свою чергу, поняття "концепція" є визначальним для розроблення та розкриття змісту наукової теорії, бо концепція (від лат. conteptio - сприйняття) - це система поглядів на щось; основна думка [1; 2]. Наше розуміння концепції збігається із визначенням російського вченого С. Бобришова: “Концепція є базисом педагогічної теорії, її змістовним ядром, виконує функцію своєрідного передтеоретичного оформлення і опису наукового знання” [3, с. 20]. Отже, концепцією є провідний задум, певний спосіб розуміння, трактування явищ і подій, керівна ідея для їх висвітлення. Виходячи з концепції, розробляється і формується теорія (від гр. theoria - розгляд, дослідження) - форма достовірного наукового знання про будь-яку сукупність об'єктів як система взаємопов'язаних тверджень і доказів [2].

Ретроспективне вивчення умов життєвого та професійного шляху В. Сухомлинського, аналіз його теоретичних робіт і практичного досвіду, узагальнення й систематизація наукових ідей багатьох учених (філософів, педагогів, психологів, медиків), які досліджували його спадщину, дозволяють здійснити наукову реконструкцію основних понять і змістовних положень концепції В. Сухомлинського як дослідника щодо формування культури здоров'я школярів.

Думка про необхідність теоретичного розроблення та практичної реалізації системи формування культури здоров'я молодого покоління визрівала у В. Сухомлинського поступово і пройшла складний шлях становлення. Зміни педагогічних пріоритетів педагога співпали зі зрушеннями в розвитку суспільства в економічній, політичній, культурній сферах. Так, у 40-50 роках минулого століття дослідник був змушений акцентувати увагу переважно на питаннях фізичного і психічного здоров'я дітей та дорослих, підірваного війною, голодом та нестатками матеріального характеру. Але у 60-ті роки разом із покращенням життя, зростанням загального добробуту людей, підвищенням освітнього й культурного рівня населення, забезпеченням реального захисту дитинства та материнства з'явилася можливість перенести акценти на духовний і соціальний аспекти здоров'я.

Ще у 1969 році один із перших дослідників та популяризаторів педагогічної творчості В. Сухомлинського - С. Соловейчик [4] - назвав його вчителем ХХІ століття, творцем "Високої педагогіки", тим самим вказавши на значний науковий потенціал і практичну перспективність усього зробленого педагогом-новатором.

Педагогіка В. Сухомлинського потребує насамперед не практичного втілення, а глибокого теоретичного аналізу; при цьому, вважаємо, увагу потрібно зосередити на науковому дослідженні його практики навчання і виховання. Це пояснюється кількома причинами. По-перше, життя та діяльність В. Сухомлинського припали на період зміни науково-педагогічної парадигми, появи нових ідеологічних і моральних орієнтирів у суспільстві, активної концептуалізації, теоретичного усвідомлення масового та передового педагогічного досвіду, пошуку адекватного понятійно-термінологічного апарата з метою його опису. Так, М. Мухін наголошував на необхідності першочергового вивчення оригінальної методологічної концепції В. Сухомлинського: "Бо уявити собі будь-який значний внесок у розвиток науки без відповідного методологічного забезпечення неможливо. Педагогіки це стосується не меншою мірою, ніж будь-якої іншої галузі наукового знання. А між тим у величезному арсеналі публікацій, присвячених дослідженню творчої спадщини павлиського вченого, немає робіт, у яких був би розкритий його внесок у розвиток методології" [5, с. 69].

На думку російського вченого, більшість робіт В. Сухомлинського повинна бути віднесена до категорії досвідно-теоретичних, деякі (досить умовно) - до категорії експериментально-теоретичних і лише декілька - до абстрактно-теоретичних. Отже, головний метод його науково-пошукової роботи - аналіз та узагальнення педагогічного досвіду. Саме в розвитку, збагаченні цього методу й полягає головне джерело творчих досягнень павлиського новатора.

По-друге, презентуючи власні ідеї і підходи, В. Сухомлинський доволі часто звертався до чужої або головної на той час науково-теоретичної термінології, яка не завжди адекватно відбиває всю оригінальність і глибину його мислення та виховної практики, бо належить до іншої філософської, педагогічної парадигми. Звідси виникали наукові непорозуміння або ж навіть звинувачення В. Сухомлинського у "методологічних помилках", "теоретичній нечіткості", "абстрактному гуманізмі" тощо.

Ретельне вивчення теоретичних робіт, практичного досвіду педагога-новатора, а також наукових розвідок учених-сухомлиністів дало змогу реконструювати (відновити) сформовану ним концепцію формування культури здоров'я школярів: мету валеологічного виховання буде досягнуто лише за умови розуміння таких чинників:

· цілісності феномена здоров'я, органічного поєднання в ньому таких аспектів, як духовного, психічного та фізичного;

· системності культури здоров'я школярів як єдності ідейно-теоретичного, потребнісно-мотиваційного, емоційно-вольового та операційно-практичного блоків;

· єдності процесів розвитку, виховання і навчання особистості на основі їх валеологічної спрямованості, взаємообумовленості та взаємовпливу;

· необхідності об'єднання зусиль усіх суб'єктів валеологічного виховного впливу на особистість - школи, сім'ї та суспільства;

· необхідності взаємозв'язку зовнішніх (об'єктивних) та внутрішніх (суб'єктивних) факторів у процесі виховання;

· неповторності культури здоров'я конкретної особистості;

· необхідності визначення індивідуальної траєкторії валеологічного розвитку учнів, особливо тих, хто має відхилення в духовному, психічному чи фізичному здоров'ї;

· організації системної навчальної, виховної, позакласної, позашкільної та самостійної роботи з формування культури здоров'я школярів і застосування в ній прямих та опосередкованих методів і засобів валеологічного виховання.

Проаналізуємо основні положення практичної реалізації процесу формування культури здоров'я особистості в Павлиській середній школі. Головна мета програми полягає в забезпеченні сприятливих соціальних, педагогічних, психологічних, медичних та організаційних умов і гарантій для дітей та молоді щодо повноцінного розвитку їхніх духовних, психічних і фізичних сил, реалізації розвинених якостей та здібностей у навчанні, професійній підготовці, соціальних стосунках і особистому житті.

Основні завдання програми визначено як такі:

1. Охоплення валеологічною освітою й вихованням усіх дітей на всіх етапах вікового розвитку й навчання у школі.

2. Координація діяльності та спрямування вчителів різних навчальних предметів на формування культури здоров'я школярів.

3. Організація взаємодії школи, сім'ї, працівників медичних і культурних установ у валеологічному вихованні дітей та молоді.

4. Вивчення й узагальнення позитивного соціального та сімейного досвіду формування культури здоров'я школярів.

5. Знайомство вчителів, батьків і дітей з національними традиціями, досвідом народної педагогіки, медицини, етики щодо формування культури здоров'я особистості.

6. Формування суспільної думки на підтримку ідеї збереження здоров'я, ведення здорового способу життя, подолання шкідливих звичок тощо.

7. Створення у школі позитивного морально-психологічного клімату, установлення гуманних стосунків між дітьми й дорослими в навчально-виховному процесі.

8. Здійснення інформаційної, консультативної, роз'яснювальної роботи валеологічного змісту з місцевим населенням, молодими й майбутніми батьками.

9. Проведення моніторингу стану здоров'я дітей і молоді на всіх етапах дошкільного, шкільного та післяшкільного життя.

10. Упровадження медико-педагогічної системи профілактики захворювань, оздоровлення дітей у навчальному закладі та за його межами.

11. Психолого-педагогічне коригування навчання дітей, які мають проблеми зі здоров'ям або затримку психофізичного розвитку.

12. Забезпечення громадського контролю за соціальною поведінкою, спілкуванням та дозвіллям дітей і молоді.

Розглядаючи формування культури здоров'я школярів як цілісний процес, який реалізується під час навчального процесу, позакласної, позашкільної і самостійної роботи, В. Сухомлинський зміг теоретично обґрунтувати його, широко популяризувати та практично втілити в життя Павлиської середньої школи.

Висновки. Отже, у статті нами досліджено концепцію В. Сухомлинського щодо формування культури здоров'я школярів, відтворено мету та основні завдання програми валеологічного виховання школярів Павлиської середньої школи. За результатами аналізу дійшли висновків: по-перше, В. Сухомлинський зробив домінантою всього навчально-виховного процесу формування культури здоров'я особистості; по-друге, практично втілюючи в життя систему валеологічного виховання, педагог відійшов від суто медичного підходу до розуміння проблеми формування здоров'я школярів; по-третє, особистісна спрямованість, індивідуалізація валеологічного виховання гармонійно поєднувалася із вихованням у школярів суспільно значущих якостей та загальнолюдських цінностей та ідеалів. Таким чином, ця концепція відображує цілісність і обґрунтованість поглядів В. Сухомлинського на ідею формування культури здоров'я школярів. культура здоров'я валеологічне виховання

Список використаних джерел

1. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка : 80000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова / Российская академия наук ; Ин-т рус. яз. им. В. В. Виноградова. - 4-е изд., доп. - М. : ООО "ИТИ ТЕХНОЛОГИИ", 2003. - 994 с.

2. Педагогика : Большая современная энциклопедия / сост. Е. С. Рапацевич. - Минск : Современное слово, 2005. - 270 с.

3. Бобрышов С.В. Методология историко-педагогического исследования развития педагогического знания : автореф. дисс. на соискание научн. степени док. пед. наук : спец. 13.00.01 - общая педагогика, история педагогики и образования / Бобрышов Сергей Викторович. - СПб, 2007. - Режим доступа : http://www.bestreferat.ru/referat-136193.html.

4. Соловейчик С. Л. Вечная радость. Очерки жизни и школы / С. Л. Соловейчик - М. : Педагогика, 1986. - 368 с.

5. Мухин М.И. Педагогическая система В. Сухомлинского : традиции и новаторство : [монография]. - 2-е изд., испр. - Соликамск, 1999. - 370 с.

6. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : В 5-ти т. - К. : Радянська школа, 1977. - Т. 4. - 1977. - С. 7-390.

7. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : В 5-ти т. - К. : Радянська школа, 1977. - Т. 3. - 1977. - С. 7 - 279.

8. Сухомлинський ВО. Статті / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : В 5-ти т. - К. : Радянська школа, 1977. - Т. 5. - 1977. - 639 с.

9. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : В 5-ти т. - К. : Радянська школа, 1977. - Т. 2. - 1977. - С. 419-654.

Размещено на Allbest.ru