Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Факультет іноземної філології та музичного мистецтва

Кафедра іноземної філології

Пояснювальна записка

до дипломної роботи

на тему: Використання ігрових прийомів у навчанні фонетики молодших школярів

освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст

Виконала: Одай А. В. студентка 5 курсу,

Спеціальність:Мова і література (англійська)

Керівник: Горовенко О. А. к.п.н.,

доцент кафедри іноземної філології

Рецензент: Пікалова А. О. к.ф.н., доцент,

доцент кафедри іноземної філології

Харків - 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ПРИЙОМІВ ПРИ НАВЧАННІ ФОНЕТИКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ігрових прийомів на уроках іноземної мови

1.2 Дидактичні умови використання ігрових прийомів у процесі навчання фонетики молодших школярів

1.3 Використання ігрових прийомів у процесі формування фонетичних навичок молодших школярів

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ ІГРОВИХ ПРИЙОМІВ НА ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНИХ НАВИЧОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Визначення показників первинного рівня сформованості фонетичних навичок молодших школярів в експериментальному та контрольному класах

2.2 Формування фонетичних навичок молодших школярів у процесі використання ігрових прийомів

2.3 Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи в експериментальному і контрольному класах

Висновки до другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК

ВСТУП

Актуальність дослідження. Відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти (освітня галузь «Мова та література»), провідною метою є розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій [6].

Набуття фонетичних навичок перетворює учня з носія академічних знань на людину соціально активну, налаштовану на соціалізацію у суспільстві з метою практичного використання здобутих знань.

Необхідність формування фонетичних навичок і вмінь молодших школярів зумовлено реалізацією не тільки відповідно оновленого змісту освіти, але й адекватних ігрових методів, прийомів і технологій навчання. Найбільш ефективними шляхами реалізації фонетичних навичок і вмінь до вивчення іноземної мови є застосування ігрових прийомів навчання.

Ігровий прийом до вивчення іноземних мов розглядається як прийом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання і досягнення цілей навчання при розв'язанні певних проблемних завдань.

Аналіз науково-педагогічних джерел дає підстави стверджувати, що інтерес вітчизняних та зарубіжних учених щодо питань використання ігрових прийомів у навчанні фонетики молодших школярів на уроках англійської мови останнім часом підвищився. Однак наукове обгрунтування формування фонетичних навичок учнів запропоновано у працях К. Гросса, О. Леонтьєва, Ю. Нагибіна тощо.

Стала нормативна вимова учнів є необхідною передумовою для швидкого і міцного засвоєння мовного матеріалу, що у значній мірі сприяє успішному виробленню умінь усного мовлення, читання та письма.

Об'єкт дослідження - процес навчання фонетики молодших школярів на уроках англійської мови.

Предмет дослідження - ігрові прийоми у процесі навчання фонетики молодших школярів.

Мета дослідження ? теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити вплив ігрових прийомів на формування фонетичних навичок учнів.

Гіпотеза дослідження. Припускаємо, що використання ігрових прийомів на уроках англійської мови дасть змогу розвинути фонетичні навички та вміння молодших школярів, за умов:

забезпечення позитивної мотивації учнів у процесі навчання;

методичного забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів.

Завдання дослідження:

1. Розкрити сутність і надати змістовну характеристику понять «прийом», «ігрові прийоми», «гра», «дидактична гра», «умова», «дидактична умова».

2. Визначити роль ігрових прийомів під час навчання фонетики на уроках англійської мови.

3. Експериментально перевірити вплив педагогічних умов використання ігрових прийомів у процесі навчання фонетики молодших школярів.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження; узагальнення досвіду провідних педагогів, психологів та методистів, спостереження, системний аналіз, педагогічний експеримент, вивчення наукової літератури з теми дослідження, порівняння, аналіз та узагальнення, аналіз шкільної документації.

Наукова новизна полягає у розробці нових ігрових прийомів для формування фонетичних навичок і вмінь на уроках англійської мови молодших школярів.

Апробація результатів наукового дослідження. Виступ на регіональній науково-практичній конференції викладачів та студентів кафедри іноземної філології (Харків, 2015); тези «Роль ігрових прийомів у формуванні фонетичних навичок учнів на уроках англійської мови».

Характеристика структури роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку літератури, додатка.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ПРИЙОМІВ ПРИ НАВЧАННІ ФОНЕТИКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ігрових прийомів на уроках іноземної мови

Вивчення англійської мови із психологічної точки зору - це складний процес формування у корі головного мозку нової мовної системи, що починає співіснувати і постійно взаємодіяти з виробленою системою рідної мови, випробовуючи на собі її інтерферуючий вплив.

У молодшому шкільному віці діти допитливі, їм цікаво все нове, і нова отримана інформація залишається у голові на довгі роки. Коли дитині цікаво, вона легко концентрує увагу і виконує дані їй завдання, особливо, якщо вони несуть ігровий характер.

Ігрові прийоми допомагають дітям стати творчими особистостями, вчать творчо ставитися до будь-якої справи. Творчо ставитися до справи - значить виконувати її якісно, на більш високому рівні. Творчість - це постійне вдосконалювання й прогрес у будь-якій діяльності. Ігрові прийоми приносять дітям і дорослим радість творчості. Без радості творчості наше життя перетворюється у нудьгу й рутину. Творча людина завжди чимсь захоплена. Від творчих можливостей людини залежить її життєвий рівень.

Багато видатних педагогів звертали увагу на ефективність використання ігрових прийомів у процесі навчання, у яких проявляються найбільш повно й часом зненацька здатності особистості.

Ігровий прийом - організований прийом, що вимагає напруги емоційних і розумових сил та завжди припускає ухвалення рішення - як діяти, що сказати, яким чином перемогти. Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність учнів. А якщо учень при цьому говорить іноземною мовою, це відкриває багато навчальних можливостей. Більше того, слабкий у мовній підготовці учень може стати першим у грі: спритність і кмітливість тут є більш важливим, чим знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття посильності завдань - все це дає можливість перебороти незручність, що заважає вільно вживати слова чужої мови, і позитивно позначається на результатах навчання.

Німецький психолог К. Гросс, першим наприкінці XIX ст. зробив спробу систематичного вивчення ігрових прийомів, називаючи їх споконвічною школою поведінки [19]. Для нього, якими б зовнішніми або внутрішніми факторами ігрові прийоми не мотивувалися, їх зміст полягає в тому, щоб стати для дітей школою життя.

Непомітно засвоюється мовний матеріал, а разом із цим виникає почуття задоволення. О. Леонтьєв експериментально довів, що в цілому немає підстав бачити в наявності або відсутності здатностей до іноземної мови пояснення й тим більше, виправдання успішності або неуспішності оволодіння іноземною мовою [18]. Будь-яка нормальна дитина може й повинна опанувати іноземну мову і вільно користуватися нею у спілкуванні. Видатний дослідник ігрового прийому Д. Ельконін вважає, що ігровий прийом є соціальним за своєю природою і спроектованим на відбиття світу дорослих [8]. Називаючи ігровий прийом «арифметикою соціальних відносин», науковець розглядає ігровий прийом як засіб, що виникає на певному етапі, як одну із провідних форм розвитку психічних функцій і способів пізнання дитиною світу дорослих [9] .

Російський письменник Ю. Нагибін так оцінює значення ігрового прийому: «Під час використання ігрового прийому, виявляється характер дитини, її погляди на життя, її ідеали» [2, с. 24-29]. У роботах Я. Коменського відзначалося, що за допомогою ігрових прийомів легше здійснюється залучення у навчальну діяльність [11] .

Завдяки ігровим прийомам, діти, самі того не усвідомлюючи, у процесі навчання наближаються до вирішення складних життєвих проблем.

К. Ушинський, автор теорії духовного розвитку дитини в ігровому прийомі, уперше висунув ідею про використання ігрового прийому в загальній системі виховання, у справі підготовки дитини через ігровий прийом до трудової діяльності. К. Ушинський стверджував, що в ігровому прийомі поєднується одночасне прагнення, відчуття і уявлення [19].

Психолого-педагогічні дослідження, що проводяться неодноразово, показали, що у дитини можуть бути сформовані досить складні форми аналізу і синтезу властивостей сприйняття об'єктів, зіставлення і узагальнення спостережуваних явищ, розуміння найпростіших зв'язків та їх взаємозалежностей [2]. Джерелом пізнання школяра є чуттєвий та інтелектуальний досвід. Але слід зазначити, що такий досвід може бути об'ємним, але не впорядкованим, неорганізованим. Направити його в потрібне русло покликаний педагог, який не тільки знає, чому вчити дитину, але і як навчати, щоб навчання було розвиваючим. Тому потреби нинішнього часу вимагають від вчителя перебудови в змісті і формах роботи з дітьми, творчих зусиль, пошуку нових підходів до кожної дитини з урахуванням його рівня розвитку, особливості нервової системи та здібності до засвоєння знань, активного використання наукових досягнень у галузі педагогіки і психології [9].

Психологічні і фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, зокрема пластичність мозку, гнучкість мозкових механізмів мовлення, що сприяють швидкому і якісному запам'ятовуванню, на основі якого легко реалізується перенесення в різні ситуації спілкування, підвищена чутливість, яскраво виражені імітативні здібності, які підкріплюються здатністю до наслідування, - передумови вивчення молодшими школярами іноземних мов.

Психологи Дж. Брунер, Л. Виготський, С. Рубінштейн вважають, що у шкільному віці використання ігрового прийому все ще залишається важливим засобом формування вмінь і навичок у житті дитини [38]. Оскільки гра, навчання і праця - основні види діяльності в житті людини, а перехід від однієї до іншої - це взаємодія їх попередніх і наступних форм, то вибір ігрового прийому і оптимальної форми навчання на початковому етапі є цілком виправданим.

Під прийомом розуміється елементарний методичний вчинок, спрямований на вирішення конкретної задачі викладання на певному етапі практичного заняття [1].

Ігрові прийоми ? прийоми, що мають навчальний і розвиваючий характер, розширюють кругозір учнів, стимулюють їх пізнавальний інтерес, формують різні вміння і навички, сприяють психологічному розвитку.

Ігровим прийомам властиві чотири головні риси:

1) вільна розвиваюча діяльність, що використовується заради задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від його результату;

2) творчий, значно імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності;

3) наявність прямих або непрямих правил, що відбивають зміст ігрового прийому, логічну й тимчасову послідовність розвитку;

4) присутність навчального характеру [17].

Рухливий ігровий прийом на уроках іноземної мови має використовуватися з навчально-виховною метою. Ігрова форма занять створюється за допомогою спеціальних прийомів та ситуацій, які виступають як засіб пробудження, стимулювання учнів до пізнавальної діяльності. Кожний ігровий прийом повинен мати завдання для виконання, які подаються в найрізноманітніших формах з широким діапазоном ускладнень. Поступове зростання труднощів у розв'язанні ігрових завдань дає змогу дитині прогресувати, розвиваючи свої творчі здібності, самоактуалізувати себе як творчу особистість. Реалізація цієї ідеї спричиняє нові підходи до організації уроку.

У структуру ігрового прийому, як процесу, входять:

- ролі, узяті на себе граючими;

- ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;

- реальні відносини між граючими;

- сюжет (зміст) - область дійсності, умовно відтворена у грі.

Ідея використання ігрової поведінки на уроці одержала підкріплення зі сторони теорії ролей, розробленої соціологами і соціопсихологами. Соціальне середовище, у якому людина живе, виступає стосовно неї як первинна соціалізація. У ній вона поступово засвоює соціальний досвід, зафіксований у мові. Природно, що при оволодінні іноземною мовою як засобом спілкування необхідно відтворити умови, подібні до умов, що існують при оволодінні рідною мовою. У цьому зв'язку соціологи говорять про вторинну соціалізацію, що імітує першу. Соціальні ролі в рамках вторинної соціалізації носять неминуче штучний, умовний характер. Міра умовності може бути різною: перевтілення в реальних людей, у літературних персонажів, у героїв казок тощо. Елемент умовності і перевтілення присутній в усіх різновидах рольової діяльності [11] .

Визнання на державному рівні доцільності навчання іноземної мови з другого класу загальноосвітньої школи підтверджує вагомість цього предмета для реформування змісту початкової освіти, його значення для реалізації перспективних завдань розвитку особистості: підвищення рівня освіченості, формування готовності до міжкультурного співробітництва, сприяння практичному оволодінню іноземною мовою. Крім того, такий підхід змушує замислитися над проблемами раннього навчання іноземної мови й можливостями їх реалізації. Серед завдань, які потребують розв'язання, є вибір ефективних і оптимальних засобів навчання молодших школярів. Одним із них є дидактична гра, яка на межі дошкільного і молодшого шкільного віку залишається домінантним видом діяльності дітей цієї вікової категорії.

С. Гончаренко зазначає, що ігрова діяльність ? різновид активної діяльності людини (дитини), у процесі якої відбувається оволодіння суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування. Це дитяче моделювання соціальних відносин [43]. Педагогічно доцільне та вміле керівництво ігровою діяльністю з боку дорослих формує емоційну, моральну та інтелектуальну сфери дитини, розвиває її уяву, сприяє фізичному вдосконаленню, виховує волю до дії та здатність до гальмування ? якості, необхідні людині в трудовій і суспільній діяльностях [20].

Можливо, відносна новизна застосування ігрових прийомів призводить до того, що, незважаючи на значний інтерес до цього питання педагогів, психологів, методистів, теоретичний і практичний аспекти проблеми залишаються мало розробленими. Відсутні усталені погляди на цей феномен. Так, відзначається надмірна різноманітність підходів до класифікації ігрових прийомів, взагалі, й навчальних, зокрема, що, у свою чергу, часто призводить до певної невизначеності з цього питання.

Проблеми класифікації ігрових прийомів досліджувалися значною кількістю науковців.

Залежно від матеріалу, що використовується під час проведення навчальної гри, розглядають:

ігри з предметами: під час їх проведення використовуються іграшки, граючись з якими, діти вчаться порівнювати, встановлювати подібності та відмінності предметів, знайомляться з їх властивостями;

настільно-друковані ігри: базуються на доборі малюнків за принципом схожості, або складання цілого з частин;

словесні ігри: у процесі їх проведення учні вчаться описувати предмети, виділяти їх характерні ознаки, групувати за властивостями та відгадувати за описом.

Використовуючи ігровий прийом як прийом формування в учнів нових знань, умінь і навичок, вчитель наповнює її дидактичним змістом ? вносить в ігрову діяльність певний навчальний матеріал, перетворюючи цю розвагу на дидактичну гру.

У сучасній теорії навчання існують різні підходи до визначення дидактичного статусу ігор. Одна група науковців відносить гру до методів навчання. Інша характеризує її як прийом навчання. Ми поділяємо погляди обох груп учених, оскільки у тому разі, коли дидактична гра застосовується як допоміжний елемент методу навчання (у процесі бесіди, практичної роботи, пояснення тощо), її можна вважати прийомом навчання. З іншого боку, якщо у процесі ігрової діяльності передбачено використання інших методичних засобів (наочності, розповіді, пояснення тощо), то дидактичну гру можна віднести до категорії методів навчання.

Поняття гра, як засіб підготовки учнів до вивчення нового ? це інструмент розв'язання суперечностей між характером мотивацій, пізнавальною спрямованістю особистості та об'єктивною необхідністю оволодіння новими знаннями, між сприйняттям явищ та усвідомлення їх як наукових фактів, між знаннями, що мають учні, і тими, що повинні бути, між усвідомленням окремого і загального, елементарного та систематичного.

Деякі вчені О. Вербицький, Д. Кавтарадзе, О. Коваленко розглядають гру як форму навчання [37]. З такою позицією можна погодитись, адже в дидактичному розумінні форма навчання ? це спеціально організована діяльність вчителя й учнів, яка відбувається за встановленим порядком у певному режимі. До цієї категорії відносять уроки, семінари, екскурсії, заняття тощо. Кожна із цих форм може бути успішно реалізована у вигляді дидактичної гри, оскільки у процесі її організації створюються умови для засвоєння учнями змісту освіти під керівництвом учителя за певними правилами, порядком і регламентом.

З точки зору О. Савченко, дидактична гра ? це засіб навчання, оскільки вона спрямована на засвоєння й використання конкретних знань, умінь, навичок і є механізмом навчання, основний педагогічний зміст та призначення якого ? навчати діяти. Дидактична гра є засобом цілеспрямованого керівництва викладачем розумовою діяльністю учнів, а також засобом формування тих пізнавальних структур, які забезпечують можливість самостійно регулювати розумову діяльність [4]. Сутність дидактичної гри як засобу засвоєння знань виявляється в її здатності успішно реалізовувати мету навчання, досягати реальних результатів, оволодівати досвідом творчої діяльності, моральних та інших якостей особистості. Ця здатність полягає в ігровому моделюванні конкретних видів діяльності (навчально-пізнавальної, науково-дослідницької, професійної тощо), що спрямовані на відтворення і засвоєння соціального досвіду, внаслідок чого відбувається формування творчої, активної, соціальної та компетентної особистості.

У науці відома також значна кількість визначень дидактичної гри. Не існує єдності й щодо термінів «педагогічна гра», «навчальна гра», «дидактична гра», «пізнавальна гра». У певному значенні ці назви інколи можна розглядати як синонімічні. У широкому розумінні всі ігри є навчальними, оскільки з їх допомогою можна навчити особистість виконувати певні дії. Будь-яка гра є пізнавальною, бо, граючись, людина пізнає оточуючий її світ, якості, властивості предметів, явищ тощо. Здебільшого, гру, яка використовується в педагогічному процесі, називають загальним поняттям «педагогічна гра» або «навчально-педагогічна гра». Вона спрямовує зусилля гравців не тільки на засвоєння змісту навчальної дисципліни, але й на формування понять про певні норми поведінки.

Навчальний ігровий прийом передбачає розв'язання навчальних завдань, а всі інші її функції, не пов'язані безпосередньо з навчанням, залишаються поза увагою гравців.

У зв'язку з тим, що процес навчання носить двосторонній характер, гра має певне значення як для процесу навчання (дидактична гра), так і для процесу учіння (пізнавальна гра). А це означає, що дидактична гра ? це навчальна гра, яка застосовується у процесі навчання, реалізує певні функції, має навчальну мету і завдання. Таким чином, дидактична гра, що використовується на уроці з певною метою, може бути як навчально-педагогічною, так і навчальною та пізнавальною, тобто виконувати функції перелічених видів ігор.

Існують різні погляди і на сутність поняття «дидактична гра» з точки зору діяльнісного підходу. Досить часто її ототожнюють з ігровою діяльністю. Таке формулювання уявляється нам дещо поверховим, оскільки спостерігається суттєва відмінність між поняттями «дидактична гра» та «ігрова діяльність». Відомо, що дидактична гра ? це обов'язково сукупність двох взаємозалежних видів діяльності ? навчальної й ігрової, причому реалізація однієї з них ? навчальної, здійснюється засобами іншої ? ігрової. Деколи досить складно визначити, де чітко простежується навчальна, а де ігрова діяльність. Ігрова діяльність, за визначенням Л. Виготського, ? це основа розвитку життєвого досвіду дитини, її фізичних, розумових і духовних здібностей, діяльність, засобами якої у ранньому дитинстві активізується процес пізнання нового та невідомого [2]. А це означає, що такий вид діяльності може здійснюватись не лише в навчальних цілях і в навчальному процесі, а й тоді, коли діти розважаються. Іншою відмінністю також є і те, що однією з неодмінних умов здійснення навчальної діяльності є участь у ній вчителя.

Переважною більшістю дослідників А. Артемова, В. Крутій, С. Роман, В. Яковлєв та іншими зазначається, що використання дидактичних ігор у навчальному процесі великою мірою сприяє появі в учнів інтересу до пізнання, оскільки дидактичні завдання, що ставить учитель перед учнями, сприймаються як ігровий прийом. Увага, пам'ять, мислення спрямовані на ігровий прийом, а не на її навчальний компонент.

Дидактична гра є ефективним засобом для реалізації виховних цілей навчання. Організація її на уроках допомагає розвивати у школярів самостійність, відповідальність, активність, а також дозволяє випробовувати власні можливості, аналізувати помилки та активізувати приховані здібності. Ігровий прийом, на відміну від традиційних засобів навчання, не лише передає певну обсяг знань, а насамперед розвиває здібності аналізувати, синтезувати, застосовувати одержану інформацію у практичній діяльності. Крім того, дидактична гра має колективний характер і викликає потребу у спілкуванні [12].

Дидактичні ігри, в яких відсутній яскраво виражений елемент ігрового прийому (тобто її розважальний компонент), перетворюються на звичайні навчальні завдання. Втім недоцільно занадто захоплюватись іграми у процесі навчання, оскільки за таких умов вони перестають цікавити учнів, що знижує інтерес до навчання [12].

Погоджуємось із думкою науковців А. Артемова, В. Крутій, С. Роман, які вважають, що дидактичні ігри забезпечують максимальне емоційне залучення учасників до навчальної діяльності. Під час дидактичної гри учасники навчального процесу перебувають в інших умовах, ніж за традиційного навчання.

Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами дидактичної гри. Вони мають змогу самі обирати роль, висувати припущення щодо подальшого розвитку подій, створювати проблемну ситуацію, шукати шляхи її розв'язання, брати на себе відповідальність за обране рішення. Зазначені можливості дозволяють якомога глибше пізнати ті явища й події, які необхідні у процесі засвоєння навчального предмета. Крім того, учасники гри пізнають самих себе, розкривають нові риси та якості, які раніше були невідомі.

Отже, проведене нами дослідження дає змогу констатувати, що ігрові прийоми, мають навчальний і розвиваючий характер, розширюють кругозір учнів, стимулюють їх пізнавальний інтерес, формують різні вміння і навички, сприяють психологічному розвитку. У структуру ігрового прийому, як процесу, входять: ролі, узяті на себе граючими; ігрові дії; заміщення реальних речей ігровими, умовними; реальні відносини між граючими; сюжет.

Ігрова форма занять створюється за допомогою спеціальних прийомів та ситуацій, які виступають як засіб пробудження, стимулювання учнів до пізнавальної діяльності.

Використання ігрових прийомів на уроках англійської мови створюють сприятливі умови для ефективного формування фонетичних навичок і вмінь у молодших школярів, полегшуючи засвоєння важких проблемних завдань.

1.2 Дидактичні умови використання ігрових прийомів у процесі навчання фонетики молодших школярів

Перш ніж розглянути дидактичні умови використання ігрових прийомів з метою успішної іншомовної підготовки молодших школярів, з'ясуємо значення таких понять, як «умова» та «дидактична умова». За великим тлумачним словником сучасної української мови термін «умова» розуміється, як:

взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь, угода, договір;

вимога, пропозиція, що висувається однією зі сторін, які домовляються про що-небудь, а також під час укладання угоди, договору;

необхідна обставина, яка уможливлює здійснення, створення утворення чого-небудь або сприяє чомусь;

правила, що існують або встановлені в тій чи іншій галузі життєдіяльності, які забезпечують нормальну роботу чого-небудь;

сукупність даних, положення, що лежить в основі чого-небудь [5].

У педагогіці умови визначаються як ? обставини чи особливості реальної дійсності, за яких відбувається або здійснюється щось [3].

Відповідно, дидактичні умови являють собою сукупність обставин, які роблять успішним проведення навчального процесу [3].

Визначено дидактичні умови використання ігрових прийомів під час навчання фонетики молодших школярів:

1. Наявність мети навчально-виховного процесу, яка має особистісний сенс і забезпечує позитивну мотивацію учнів у процесі навчання з використанням ігрових прийомів на уроках англійської мови;

2. Методичне забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів (наявність посібників з методики формування фонетичних навичок учнів, а саме: таблиць класифікації голосних і приголосних сучасної англійської мови; таблиць артикуляції важких у вимові звуків; наочності до дидактичних ігор та вправ з формування фонетичних навичок учнів; методичних посібників, рекомендацій, зразків конспектів, дидактичних ігор та вправ, творів художньої літератури для формування фонетичної компетенції школярів.

Розглянемо визначені дидактичні умови більш детально.

Мотивація являє собою систему мотивів або стимулів, що спонукає учня до конкретних форм діяльності або поведінки. Значення мотивації для поведінки діяльності і формування особистості школяра дуже велике. Завдання педагога полягає у вихованні правильної мотивації учнів [3].

Показниками, за якими визначаються рівні пізнавальної мотивації є:

наявність інтересу до навчання, що зовнішньо виражається у свідомому характері навчально-пізнавальної діяльності, невимушеності дій;

цілеспрямованість та наполегливість навчально-пізнавальних дій;

тривалість довільної уваги, яку спрямовує учень на навчальну дисципліну;

прагнення до систематичного навчання, що зовнішньо реалізується поряд із наполегливістю в охайності, ретельності під час виконання навчальних дій.

Мотиваційний компонент є складовою навчального процесу. Першими у створенні сучасних напрямів у вивченні мотивації були У. Джеймс, К. Левін, І. Павлов, Е. Соколов та інших [5].

Різноманітні аспекти мотивації відображено у працях таких зарубіжних психологів: Д. Аткінсона, А. Маслоу, К. Роджера, К. Юнга та інших [5].

Цей компонент формує усвідомлення учнями їх власного стимулу до діяльності. Повноцінний стимул можливий за усвідомлення реальної значущості знань. Тому роз'яснення мети, поглиблення мотивації є передумовою позитивного ставлення учнів до навчального предмета. Учитель зобов'язаний викликати в учнів внутрішню потребу в засвоєнні знань. Це досягається за допомогою чіткого й достатнього формулювання пізнавального завдання (найчастіше у формі проблемної ситуації), адже одна й та сама за характером і результатами навчальна діяльність учнів може мати різні мотиви. Тому важливо, щоб учитель свідомо управляв мотиваційною стороною навчальної діяльності учнів, їх інтересами і потребами, формував позитивне ставлення до навчання, яке можливе, якщо:

наукові знання викликають зацікавленість, а вчитель створює ситуації, якими учні захоплюються;

знання, вміння і навички значимі для учня практично в різних життєвих ситуаціях і тому викликають глибоку зацікавленість;

навчальна діяльність стимулює бажання долати труднощі, використовувати власні сили при засвоєнні навчального матеріалу;

у системі суспільних пріоритетів наукові знання користуються належним авторитетом, що зміцнює мотиваційну основу навчальної діяльності учнів;

сформовано колективний характер навчальної діяльності (створює сприятливу атмосферу і прагнення зайняти гідне місце серед ровесників);

підтримується почуття власної гідності; навчальна діяльність є плідною (стимулює подальші старання);

утвердилося справедливе оцінювання досягнень, доброзичливе ставлення, повага й розумна вимогливість до учнів.

Позитивна навчально-пізнавальна мотивація, яка реалізується в свідомому визначенні мети власної навчально-пізнавальної діяльності, розумінні та сприйманні вимог вчителя, наявності та розвиненості умінь працювати з книгою, наявності уміння складати план своїх дій, наявності умінь самоконтролю впливає на підбір дидактичних ігор для уроків англійської мови.

Н. Волкова зазначає, що емоційне благополуччя у співпраці вчителя і учнів забезпечується позитивною оцінкою дій і вчинків останніх з боку вчителя і дорослих. Емоційна налаштованість ? це активізація почуттів, обумовлених змістом майбутньої роботи, характером інформації, яку вчителю необхідно передати, а учням засвоїти [3]. Якщо вчитель не вміє викликати перед майбутньою зустріччю з учнями певних позитивних емоцій, то неможливо створити необхідний психологічний клімат, який би забезпечив результативність взаємодії його з учнями.

Отже, емоційна налаштованість є складовою частиною позитивної мотивації. Така мотивація передбачає виникнення стійких позитивних аспектів, які за основу мали б чітке уявлення сприятливої атмосфери на уроці, схвалення дій і вчинків учня вчителем та однолітками і отримання задоволення від процесу і результатів своєї праці.

Відповідно до другої дидактичної умови, «методичне забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів» зазначимо, що наочні посібники - це навчальні, матеріальні моделі предметів, що вивчають явища або їх властивості з метою створення в пізнавальній діяльності учня тенденцій до представлення реальних предметів, явищ або сторін в природних умовах існування [3]. Така наочність сприяє розвитку в учнів наочно-образного мислення, виступає в ролі засобу активізації уваги при засвоєнні будь-якого навчального матеріалу, сприяють активізації навчально-пізнавальної діяльності, виступають в ролі методів стимулювання інтересу до оволодіння знаннями, створення установки на ефективне навчання.

Застосування наочних методів навчання обумовлено дидактичним принципом наочності, який обгрунтував у «Великій дидактиці» Я. Коменський [12]. Він розглядав чуттєвий досвід дитини як основу навчання і вважав, що навчання слід починати «не зі словесного тлумачення про речі, але з реального спостереження над ними» [12]. Я. Коменський висунув «золоте правило дидактики»: «... Все, що тільки можна, представляти для сприйняття почуттями, а саме: видиме ? для сприйняття зором, чутне ? слухом, запахи ? нюхом, смак ? смаком, доступне дотику ? шляхом дотику. Якщо будь-які предмети відразу можна сприйняти кількома почуттями, нехай вони відразу схоплюються кількома почуттями» [12,с. 156].

Наочні засоби під час навчання іноземної мови використовуються для ілюстрації країнознавчого матеріалу, для створення наочної опори в ході презентації будь-якої ситуації, що стимулює до спілкування. Немає сумніву, що «країнознавча» наочність необхідна, оскільки вона дозволяє дати учням яскраві образи, що полегшують розуміння іншомовних виразів. Однак не можна зводити роль наочності тільки до цього.

На сучасному етапі навчання іноземних мов значна увага також приділяється застосуванню мультимедійних технологій, в яких одночасно використовуються тексти, графіка, відеоматеріали, звукові ефекти, анімація ? все це є сукупністю аудіо та візуальних ефектів разом з інтерактивним програмним забезпеченням, які впливають на емоційні та понятійні сфери, сприяють більш ефективному засвоєнню мовного та мовленнєвого матеріалу. Поєднання візуального зображення, тексту і звукового супроводження надає можливість для комплексного розвитку навичок мовної діяльності учня іноземною мовою. Цей процес має інтерактивний характер завдяки сторонньому зв'язку: можливості «спілкування» з комп'ютером, коли учень та комп'ютер можуть ставити питання та отримувати відповіді на них. Загальновідомо, що ефективність навчання фонетики збільшується при використанні наочних ілюстрацій, а мультимедійні засоби об'єднують відео, аудіоматеріали, ілюстрації, таблиці тощо на одному носії CD або DVD, якщо порівнювати з роботою в аудиторії чи лінгафонному кабінеті [13]. Завдяки таким технологіям з'явилися навчальні системи нового покоління, які перетворюють процес навчання фонетики в захоплюючу гру. У наш час застосування інтерактивних засобів навчання це не тільки сучасні технічні засоби, але і нові форми і методи викладання, новий підхід до процесу навчання фонетики. Застосування в освіті комп'ютерів і інформаційних технологій робить істотний вплив на зміст, методи і організацію навчального процесу з різних дисциплін.

Отже, використання ігрових прийомів на уроках англійської мови створює сприятливі умови для ефективного формування фонетичних навичок і вмінь молодших школярів, полегшуючи засвоєння важких англомовних звуків. Використання методичних матеріалів дають можливість учням не тільки ефективно засвоювати фонетичні зразки після багаторазового їх опрацювання, але й урізноманітнює навчальну діяльність учнів на уроці іноземної мови та збагачує їх лінгвістичний світогляд.

1.3 Використання ігрових прийомів у процесі формування фонетичних навичок молодших школярів

Відомо, що на початковому етапі навчання необхідно закласти основу гарної вимови, яка передбачає правильне інтонування, дотримання пауз, знання особливостей наголосів слів у реченнях і правильну артикуляцію. Це потрібно задля нормального функціонування мовлення учнів.

Добре відпрацьована вимовна сторона висловлювання учнів готує їх для реалізації говоріння як виду мовленнєвої діяльності.

Усвідомлення звуків досягається за допомогою наступних (після відчуттів) ступенів сприйняття. Для сприйняття іншомовної інформації вони формуються заново, в результаті утворення численних нервових зв'язків між відповідними нейронами певних ділянок мозку. Це значно ускладнює і уповільнює процес формування каналу сприйняття іншомовного мовлення, вимагає тривалої, регулярної роботи з розвитку мовленнєвого (тобто фонематичного та інтонаційного) слуху.

Принцип функціонування механізму сприйняття полягає в наступному. Прийнятий сигнал про звук після проходження етапу відчуттів (тобто відповідних структур мозку) інтегрується і в закодованому вигляді надходить до довготривалої пам'яті і на «запуск» артикуляційного апарату. Пам'ять «видає» закодований сигнал про наявність у ній інформації про еталонний звук (попередньо «записаний» у результаті його неодноразового сприйняття), артикуляційний же апарат забезпечує відтворення (беззвучне чи озвучене) вказаного звуку. При цьому сигнал-відповідь на це надходить разом із сигналом з нам'яті і прийнятим сигналом до відповідної структури мозку, яка забезпечує їхнє порівняння. У разі наявності усіх трьох сигналів, їхнього збігу у часі й параметрах вказана структура формує підсумковий сигнал про характер «прийнятого» звуку, надходження якого до відповідних структур мозку супроводжується ідеальним явищем -- усвідомленням сприйнятого сигналу (звука) [15].

Знання фонетичних навичок дозволить учням нормативно вимовляти усі звуки англійської мови; засвоїти диференціальні ознаки звуків (голосні і приголосні). Фонетичні вміння допоможуть школярам засвоїти ритміку (чергування наголошених складів) англійського висловлювання, наголос службових слів (допоміжних дієслів у заперечній формі). Помилки у вимові заважають здійсненню основної мети мови - комунікації.

У методиці викладання іноземних мов розрізняють імітативний і аналітико-імітативний способи ознайомлення з новим фонетичним матеріалом.

При імітативному способі наголос робиться не так на свідоме засвоєння особливостей артикуляції, а як на слухове сприйняття мови та її імітацію. При аналітико-імітативному способі поєднуються різні способи створення нових звукових образів: письмо, артикуляція та імітація. У виконанні правил-інструкцій, що дає вчитель, учні освоюють поняття «альвеоли», «міжзубний звук», «придих», та ін.

На початковому етапі навчання використовуються вправи, створені задля формування слухових і вимовних навичок. Вони бувають двох типів:

1. Вправи на активне слухання, розпізнавання звуків, що створені для розвитку фонетичного слуху, встановлення диференційних ознак досліджуваних фонем. Ці вправи можуть виконуватися на слух і за допомогою графічної опори, з голосу вчителя, або з магнітофоном. Наприклад:

прослухайте ряд звуків/слів, підніміть руку/сигнальною карткою чи плесніть в долоні, коли почуєте звук;

прослухайте речення, підніміть руку, коли почуєте питальне (оповідальне) речення;

прослухайте речення і відзначте ударні слова тощо.

2. Вправи відтворення, спрямовані на активне обговорення (імітацію) звуків, складів, словосполучень, речень за зразком ? вчителем або диктором- хором та індивідуально. Вправи можуть мати ігровий характер.

Відповідно до вищезазначеного, Ж. Веренінова пропонує прийом використання українських слів, приказок, віршів для проголошення його з англійським акцентом. З метою зняття монотонності у процесі тренування можна попросити учнів вимовляти слова чи речення з різною інтонацією, силою голосу, темпом мови.

Досить ефективним видом роботи є проголошення складних з фонетичного погляду лексичних одиниць складів, починаючи з останнього слова. З іншого боку, вимовлене з кінця слово, психологічно перестає здаватися складним, досягається потрібний інтонаційний ефект: при проголошенні слова чи висловлювання з кінця до початку зберігається правильний інтонаційний малюнок. Також для формування міцних вимовних навичок, корисно використовувати читання віршів з різними інтонаційними відтінками. Ефективним засобом засвоєння фонетичного матеріалу є заучування напам'ять скоромовок, римівок, діалогів, уривків із прози тощо.

Скоромовки, вірші, діалоги - це матеріал у навчанні. Його можна використовувати в усіх класах, навчаючи мистецтву іноземного висловлювання. Їх використання у практиці викладання англійської, безсумнівно, сприятиме кращому оволодінню цим предметом, розширюючи знання про мову, лексичний запас й особливо його функціонування [48].

Учні повинні не готуватися до промови, як передбачено усними введеними курсами, а починати навчання відразу. Створити реальну обстановку на уроці, запровадити елемент гри акторів-професіоналів у процесі оволодіння звукової сторони іноземної мови допоможуть римування.

Риму можна використовувати під час введення або закріплення нового фонетичного явища. Урок, як правило, починається з фонетичної вправи, до якої часто включаються римування. Вони є своєрідним відпочинком для дітей. Рими допомагають вимові окремих важких слів, особливо тих, які відсутні в українській мові. Замість окремих слів і словосполучень, що містять той чи інший звук, можна запропонувати класу спеціально відібрані римування. Потім протягом двох-трьох уроків римування повторюється, коригується вимова звуку. Цей вид роботи можна включити в урок на різних його етапах, вона є своєрідною розрядкою учнів. Рима підбирається залежно від того, який звук відпрацьовується.

Процес формування фонетичних навичок вимагає великих зусиль, оскільки навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями іноземної мови, що вивчається наголосом та основними інтонаційними моделями найбільш поширених типів простих і складних речень. У результаті цього виникає ряд проблем при навчанні фонетики, які обумовлені різними факторами. Тому доцільно використовувати ігрові прийоми при роботі над фонетичним матеріалом, що дозволять уникнути одноманітного механічного тренування [50].

Найчастіше використовуються ігрові прийоми: на розпізнання звуків, букв; транскрипції та інтонації.

Ігрові прийоми на відпрацювання звуків, букв:

? «Чую - не чую» ? учитель вимовляє слова, у яких є буква «N». Учень піднімає руку, якщо почує цю букву в слові. Перемагає та команда, у якої буде найменша кількість помилок. Слова: name, engineer, cosmonaut, driver, friend, Great Britain, teacher, doctor, grandmother, fine, pilot.

? «Один зайвий» ? учитель пропонує учням вибрати з трьох або чотирьох слів те, у якому немає певного звуку (зайве слово). Наприклад:

meet, seal, sit, veal (зайве слово sit)

bat, pen, and, sad (зайве слово pen).

Методом виокремлення потрібного звуку може бути оплеск після «зайвого слова» або учні можуть просто назвати його.

? «П'ять карток» ? Команда ділиться на дві команди, учитель просить назвати дані п'ять букв алфавіту: B, S, Y, G, W. Та команда, що безпомилково назве букви алфавіту, перемагає.

? «Розстав букви» ? для кожної команди даються картки. Потрібно розставити букви в правильній послідовності. Буквами можуть бути діти, до грудей яких прикріплені таблички з буквами.

При навчанні англійській мові на початковому етапі приділяється дуже велика увага правильній вимові звуків. Навчальна мета ігрового прийому полягає в тому, щоб діти вимовляли й дізнавалися необхідні звуки, не думаючи про цьому спеціально, роблячи це автоматично. Тому на уроках доцільно використати наступні ігрові прийоми.

- «Сніжний ком» - вчитель дає установку, діти повторюють за ним, і пропонують свій варіант;

- «Пізнайко» ? вчитель зачитує фонетичний вірш, у якому домінує будь-який звук. Діти повинні відгадати його.

- «Чарівний телефон» ? на дошці малюється великий телефон, на кнопках замість цифр указані букви. Задача учасників гри: за якийсь конкретний час, скласти з букв як найбільше слів і вимовити їх.

- «Веселі звуки» ? ведучий кидає учасникам гри по черзі м'яч, назвавши звук, участники назад кидають м'яч ведучому, назвавши слово, у якому цей звук чується.

- «Магічні вирази» ? необхідно дібрати риму для доповнення віршика, вирази. Наприклад:

It's a … (cat),

Sitting on a … (mat),

Wearing a … (hat),

Watching a … (rat), тощо.

? «Прочитай правильно слово» ? учні утворюють дві команди. У вчителя в руках коробка з картками слів. Вчитель вимовляє яке-небудь слово, і члени команди по черзі вибирають в коробці та прочитують відповідне слово. Якщо одна команда помиляється ? надається право вибору іншій команді.

?«Скоромовка» ? на відпрацювання звуку [t], той, хто зуміє повторити скоромовку швидко й без помилок, виграє.

Діти слухають скоромовку.

Together, together,

Together every day.

Together, together

We work and play.

? «Хитре мишеня» ? учитель дає установку учням уявити, як маленьке мишеня навшпиньки тихенько крадеться по кімнаті, де спить кішка, намагаючись її не розбудити [t-t-t]. Учень показує, як ходить мишеня, вимовляючи звук [t]. Один із учнів або учитель зображують кішку, яка прокинулась і біжить за мишеням.

? «Koмapi та оси» ? метою гри ? навчити розрізняти на слух звуки [z] i [р]. Учитель пропонує дітям вимовити звук [z] ? [z-z-z] i пояснити, що так дзижчатимуть комарі, потім запропоновується дітям вимовити звук [р] - [р-р-р] i пояснити, що так дзижчатимуть оси.

Щоразу, коли дзижчатимуть комарі (звук [z]), діти мають плескати в долоні, неначе відганяють комарів, а коли задзижчать оси (звук [р]), вони мають сидіти тихо, щоб оса їх не вкусила.

? «Цікавий кролик» ? відпрацювання звуків [р] ? [s] This is. Перед проспівуванням пісеньки вчитель пропонує дітям пограти в боязкого, але дуже цікавого кролика (язичок), який виглядає з нірки (рот), аби поглянути на наші іграшки, але кожного разу ховається назад. Можна додати братика лиса (рука), який лякає кролика біля входу в нірку.

Відпрацьовується це поєднання пісенькою:

This is a bear, this is a hare,

This is a dog and this is a frog.

This is a car, this is a star,

This is a ball and this is a doll.

? «Яке слово звучить?» ? Учням пропонується набір з 10-20 слів. Вчитель починає читати з певною швидкістю слова в довільній послідовності. Учні повинні знайти в списку слова, вимовлені вчителем, і поставити поряд з кожним з них порядковий номер у міру їх вимови; відзначити в списку лише ті слова, які були вимовлені вчителем; записати на слух слова, яких немає в списку, спробувати знайти їх у словнику, і, якщо вони невідомі учням, виписати їх значення, встановити, чи були орфографічні помилки при їх записі. Виграє той, хто найякісніше виконав завдання.

? «Сплетемо вінок зі слів» ? учитель вимовляє слово, а учні визначають останній звук у ньому, згадують нове слово що починається на цей звук; у нового слова визначають останній звук і знову пригадують слово, що починається з цього звуку і так далі.

? «Хто має найкращій слух?» ? вимовляти українські й англійські звуки. Завдання учнів - підняти руку, коли почуєте англійський звук, а коли український - руку опустити». Учні, які помилилися, вибувають з гри. Виграє та команда, в якій до кінця гри залишиться більше учасників.

Ігрові прийоми на відпрацювання інтонації:

? «Диригент оркестру» ? рухаючи руками, як диригент, плескаючи в долоні, легко стукаючи рукою або олівцем, вчитель відтворює наголошені і ненаголошені склади, інтонацію, а учні намагаються відгадати цей вірш/римівку.

? «Давайте працювати над інтонацією!» ? клас ділять на дві команди. На дошці написані речення. Представники обох команд повинні поставити наголос, стрілочками відмітити підвищення голосу або його пониження і правильно прочитати ці речення.

Ігрові прийоми на відпрацювання транскрипції:

? «Хто знає символи звуків найкраще?» ? Вчитель роздає учням знаки транскрипції, потім вимовляє англійські звуки, а учні показують відповідні їм знаки транскрипції. І навпаки, вчитель показує знаки транскрипції, а учні називають відповідний їм голосний чи приголосний звук або слово, в якому є цей звук.

Отже, формування фонетичних навичок завдяки ігровим прийомам у процесі навчання англійської мови є одним із актуальних завдань методики навчання англійської мови.

Виразне мовлення передбачає використання не тільки лексичних та граматичних засобів мови, але й правильну організацію мовлення у фонетично-інтонаційному відношенні, що забезпечується тренуванням та практикою в різноманітних ситуативно-комунікативних актах спілкування у класній і позакласній роботі.

Використання ігрових прийомів при цьому відіграє важливу роль, оскільки запобігають одноманітному механічному повторенню, створюють сприятливий, психологічний клімат при навчанні фонетичного аспекту англійської мови.

Завдяки грі знімається психологічне навантаження учнів, активізується їх мовна діяльність, підвищується емоційний тонус, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови. Як і у будь-якій ігровій діяльності, при її проведенні дуже важливими є взаємовідносини між учнями та учителем, у класі взагалі. Велике значення має присутність на уроці духу змагання, який виникає при сприйманні і відтворенні іншомовного висловлювання: хто швидше зрозуміє, правильно відповість на запитання тощо.

Висновки до першого розділу

Проведений аналіз наукових джерел дає підстави визначити, що на сьогоднішньому етапі навчання англійської мови у молодших школярів, одним із ефективних прийомів формування фонетичних навичок і вмінь є використання ігрових прийомів.

З'ясовано, що розвиток фонетичних навичок і вмінь на уроках англійської мови формуються за допомогою застосування ігрових прийомів, які спрямовані на постанову правильної вимови усіх звуків, звукосполучень, відповідно до орфоепічних норм, наголосів, володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічний наголос тощо).

Завдяки використання методичних матеріалів дають можливість учням не тільки ефективно засвоювати фонетичні зразки після багаторазового їх опрацювання, але й урізноманітнює навчальну діяльність учнів на уроці іноземної мови та збагачує їх лінгвістичний світогляд.

Використання ігрових прийомів дає змогу вчителю англійської мови компенсувати певною мірою відсутність природного мовного середовища та одночасно забезпечити формування й удосконалення фонетичних навичок і вмінь молодших школярів.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ ІГРОВИХ ПРИЙОМІВ НА ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНИХ НАВИЧОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Визначення показників первинного рівня сформованості фонетичних навичок молодших школярів в експериментальному та контрольному класах

Основна мета експериментальної роботи полягала у перевірці гіпотези дослідження, яка ґрунтується на припущенні про те, що використання ігрових прийомів на уроках англійської мови дасть змогу розвинути фонетичні навички та вміння молодших школярів, за умов:

забезпечення позитивної мотивації учнів у процесі навчання;

методичного забезпечення процесу іншомовної фонетичної підготовки молодших школярів.

Завданнями експерименту були:

визначення рівня сформованості фонетичних навичок учнів;

перевірка впливу дидактичних умов успішної фонетичної іншомовної підготовки;

визначення й оцінювання результатів експерименту.

Експеримент включав три етапи дослідження:

1) констатувальний етап експерименту, спрямований на визначення рівня розвитку навчальних здібностей учнів контрольного та експериментального класів;

...