Професійна компетентність вчителів української мови і літератури як психолого-педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійна компетентність вчителів української мови і літератури як психолого-педагогічна проблема

ОЛЕНА ЧУБАРУК,

старший викладач

Постановка проблеми у загальному вигляді

Суспільні зміни, які відбуваються в Україні та світі, зумовлюють визначення сучасних підходів до вирішення питань освітньої науки і практики. Загальна стратегія державної освітньої політики спрямована на забезпечення якості освіти, інтеграції до загальноєвропейського та світового співтовариства. Саме тому процес, спрямований на впровадження системи компетентностей, сприяє утвердженню України в міжнародному освітньому просторі [8]. Пошук шляхів вирішення актуальних питань сучасної освіти пов'язаний із упровадженням компетентнісного підходу. Це, у свою чергу, визначає необхідність підготовки педагогічних працівників у системі післядипломної освіти до професійної діяльності на засадах компетентнісного підходу.

Аналіз досліджень і публікацій

Аналіз психолого-педагогічної літератури вказує на те, що на сучасному етапі розвитку компетентнісної освіти існує чимала кількість праць вітчизняних і зарубіжних учених, присвячених дослідженню сутності поняття «компетентнісний підхід»: Т.Агейкіна-Старченко, О.Антонова, В.Байденко, Н.Бібік, В.Болотов, Л.Васильченко, А.Вербицький, І.Гришина, Г.Данилова, О.Дубасенюк, Е.Зеєр, І.Зимня, І.Зязюн, В.Кремень, Н.Кузьміна, С.Лісова, О.Локшина, Л.Маслак, А.Маркова, Г.Мартинюк, Л.Мітіна, Н.Ничкало, О.Овчарук, О.Пометун, Дж.Равен, О.Савченко, В.Свистун, Г.Селевко, А.Хуторський, С.Шишов, В.Ягупов та ін.

Спільна думка вітчизняних і зарубіжних науковців зводиться до розуміння сутності компетентністного підходу в освіті як набуття особистістю практико зорієнтованих знань і розвиток компетентностей, необхідних для повноцінного соціального життя і успішної професійної діяльності, узгодження нових умов і перспектив, вибір нових стратегій, перехід у професійній освіті від орієнтації на відтворення знання до застосування й організації знання, міждисциплінарно- інтегрованих вимог до результату освітнього процесу [3; 4; 7].

У цілому науковці не протиставляють компетентнісний підхід традиційному знаннєвому, а суттєво розширюють його зміст особистісними складовими, визначають його гуманістичну спрямованість і практичну зорієнтованість [5].

На сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики постає завдання підготовки фахівців на засадах компетентнісного підходу, що передбачає посилення практичної спрямованості освіти при збереженні її фундаментальності [1]. У працях учених виокремлюються складові компетентнісного підходу, до яких відносяться цілі освіти, відповідно до них визначаються особливості освітнього процесу, зміст освіти, інтегрований результат освіти в діяльнісному вимірі.

Здійснений аналіз зарубіжних і вітчизняних нормативних документів і матеріалів, психолого- педагогічних праць переконує нас у тому, що ідеї, принципи, положення компетентнісного підходу є визначальною стратегією державної освітньої політики, пронизують всі рівні системи неперервної освіти в Україні, і стосуються кожної особистості, кожного навчального закладу і педагогічного колективу тощо.

Формулювання цілей статті

Розгляд, аналіз, осмислення та визначення змісту понять дослідження, присвяченого проблемі професійної компетентності вчителів української мови і літератури, потребує з'ясування сутності понять, які є базовими для здійснюваного нами наукового пошуку. Ціллю статті є представлення матеріалів, що визначають сутність понять «компетенція», «компетентність», «професійна компетентність», «професійна компетентність вчителів української мови і літератури». Для висвітлення проблеми дослідження важливим є також з'ясування структури професійної компетентності вчителів української мови і літератури, видів професійної компетентності. У ході здійсненої роботи ми переконались у тому, що в історії становлення вищезазначених наукових понять виявляється вся неоднозначність, поліструктурність, багатокомпонентність, складність їх трактування й самої ідеї компетентісного підходу, які складались у процесі досить тривалого періоду часу [3].

Виклад основного матеріалу

Обґрунтування понятійно-термінологічного апарату дослідження з проблеми управління розвитком професійної компетентності вчителів української мови і літератури сприяє об'єктивному пізнанню та оцінюванню фактичного стану проблеми, отриманню результатів авторського теоретичного пошуку. У ході здійсненої роботи з'ясовано, що дослідники визначають такі особливості компетентнісного підходу: залучення педагогів до вирішення професійних завдань і ситуацій, у результаті чого вони створюють важливий для професійної діяльності продукт; здійснення взаємодії між викладачем і слухачами в звичайному соціальному середовищі, в якому цілі освіти є об'єктивно актуальними; автентична, критеріально- орієнтована оцінка освітнього процесу, що передбачає розподіл всього навчального предмета на професійно значущі блоки, метою яких є формування не певної суми знань, а компетентності, актуальної для реальної професійної діяльності; створення умов для розвитку почуття відповідальності за результат, за діяльність інших людей; багатовимірність, надпредметність і міждисциплінарність, різнофункціональність і суб'єктність; цілеспрямований розвиток системи характеристик, які дають можливість працівнику ефективно вирішувати актуальні й потенційні професійні завдання; акцент на засвоєнні професійної діяльності в професійно важливих ситуаціях; поєднання змісту і результатів навчання, визначення структури і змісту компетентностей.

Таким чином, на основі проведеного аналізу наукової літератури приходимо до висновку, що в нормативних зарубіжних і вітчизняних документах, психолого-педагогічних працях визначені типові пріоритетні ідеї, принципи, функції, складові компетентнісного підходу, які, на нашу думку, можуть стати концептуальними щодо створення майбутньої цілісної теорії компетентнісного підходу.

Звернемось до тлумачення основних інших понять нашого дослідження, а саме: «компетенція» і «компетентність» та розкриємо певні думки вчених про їх сутність і розбіжності. Підкреслюємо, що компетенція і компетентність -- це два різних поняття, однак у науковій літературі вони нерідко вживаються як синоніми. Автори по різному трактують означені терміни, що вказує на складність, системність, міжпредметність, інтегративність, варіативність, соціальну і особистісну значимість проблеми. Поняття «компетенції» сприймається як похідне, вужче від поняття «компетентність». На основі аналізу контексту вживання поняття «компетенції» Н.Бібік розглядає його як соціально закріплений освітній результат, виводить їх із реальних вимог до засвоєння учнями сукупності знань, способів діяльності, досвіду ставлень з певної галузі знань, якостей особистості, яка діє в соціумі [2].

Зазначимо, що у вітчизняній і зарубіжній педагогічній науці тривають науково-теоретичні пошуки щодо пояснення та розмежування понять «компетенція» і «компетентність». Основними характеристиками, які відрізняють поняття «компетенція», дослідники визначають соціальну вимогу до освітньої підготовки особистості, необхідну для якісної продуктивної діяльності в певній галузі; здатність до мобілізації в професійній діяльності своїх знань, умінь, узагальнених способів виконання дій, досвіду, цінностей і нахилів; знання, уявлення, алгоритми дій, системи цінностей і ставлень, які виявляються в компетентностях людини як актуальних, діяльнісних проявах тощо.

На підставі власного теоретичного пошуку поняття «компетенція» ми розглядаємо як готовність використовувати комплекс знань, умінь, навичок, уявлень, ставлень, здібностей, узагальнені способи виконання дій, досвід, цінності й нахили, методи й засоби діяльності, якості особистості, які забезпечують можливість виконувати поставлені завдання й досягати мети у професійній діяльності.

За основу визначення поняття «компетентність» у нашому дослідженні взято теоретичні положення О.Антонової, А.Вербицького, Н.Бібік, Г.Данилової, А.Дахіна, І.Зимньої, В.Кальнея, І.Коновальчук, Г.Кравченко, Н.Кузьміної, С.Лісової, В.Лугового, Л.Маслак, А.Маркової, Г.Мартинюк, Л.Мітіної, Н.Ничкало, О.Овчарук, Ю.Пелеха, О.Пометун, Дж.Равена, Ю.Рашкевича, О.Савченко, В.Свистун, Г.Селевко, Н.Сирятова, Ю.Татура, А.Хуторського, С.Шишова та ін. У тлумаченні поняття «компетентність» дослідники називають такі основні характеристики: здатність, знання, уміння й навички, досвід у певному виді діяльності, способи і прийоми діяльності, прагнення, способи мислення, цінності, ставлення, особистісні якості, досягнення результату, відповідальність, здібності, рефлексія, готовність, позиції, підготовленість тощо.

Заслуговує на увагу спільна думка зарубіжних і вітчизняних учених про те, що розгляд компетенцій і компетентностей не зводиться до конкретних знань, умінь і навичок за предметно сформованими дисциплінами навчального плану ЗНЗ, ВНЗ, закладу післядипломної педагогічної освіти. Компетентність характеризується складністю, системністю, ситуативністю, міжпредметністю, інтегративністю, варіативністю, культуровідповідністю, соціальною і особистісною значимістю, надпредметністю, практико-зорієнтованістю, вмотивованістю використання [3]. Вони однозначно підкреслюють діяльнісну, актуальну сутність компетентності, відзначають особистісну, зокрема -- мотиваційну характеристику компетентності, фіксують складний характер визначення й оцінювання цього явища.

Важливим для нашого дослідження є положення про те, що не всі компетентності будуть повністю сформовані і розвинені під час навчання. їх розвиток буде продовжуватись упродовж професійної діяльності вчителя у формальному, неформальному та інформальному навчальних контекстах. Таким чином, розвиток компетентностей учителів української мови і літератури в системі ППО здійснюється впродовж усієї професійної діяльності вчителя.

Як бачимо, існує розмаїття підходів, думок, характерних особливостей у визначенні дефініцій та розумінні феномену компетентності. На наш погляд, це пояснюється тим, що у науці ще не створена цілісна теорія компетентнісного підходу, відсутня чітко визначена класифікація компетентностей, у якій одні науковці виділяють у їх структурі різні групи й рівні, інші -- категорії, складові, особливі характеристики тощо.

У результаті здійсненого аналізу літератури та самостійного наукового пошуку поняття «компетентність» ми розуміємо як інтегровану якість особистості, яка проявляється в прагненні реалізувати свій потенціал, що ґрунтується на професійних знаннях, предметних навичках, уміннях зі спеціальності, досвіді і способах мислення, цінностях і ставленнях, позитивних схильностях, інтересах і прагненнях, здатності й готовності приймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію у процесі професійної діяльності.

Професійна компетентність спеціаліста як педагогічна проблема є предметом розгляду в роботах сучасних зарубіжних і вітчизняних дослідників, а саме: американських вчених І.Московіц, С.Отер, Р.Ашер, І.Стекіч, канадських науковців Є.Джимез, М.Леннон, П.Мерсер, Х.Мурей і М.Робінсон, які розглядають професійну компетентність як знання свого предмета, своєї діяльності (змістова компетентність), а також як комунікабельність, здатність до вибору ефективних методів діяльності, забезпечення можливості для практики й зворотного зв'язку, вміння працювати з різними людьми [1].

Теоретико-методологічні засади дослідження професійної компетентності визначені в працях В.Байденка, В.Безпалька, О.Дубасенюк, І.Зимньої, І.Зязюна, В.Калініна, Л.Карпової, Н.Лобанової, М.Лук'янової, А.Маркової, О.Пометун, Л.Пуховської, О.Савченко, Л.Хоружої, А.Хуторського та ін. Питання професійної компетентності стали предметом пильної уваги психологічної науки (Е.Зеєр, Л.Максименко, А.Маркова, Л.Мітіна, М.Пряжников та ін.).

Дослідники проблеми професійної компетентності відзначають, що вона залежить від рівня розвиненості, освіченості, цілісності особистості, спрямована на розкриття життєвих функцій.

Вітчизняні дослідники розглядають професійну компетентність як одну із ключових компетентностей [1].

У сучасних підходах до визначення професійної компетентності відсутня однозначність в тлумаченні цього поняття. На основі аналізу наукової літератури нами виділено кілька позицій, з яких трактується це поняття. У численних роботах науковців професійна компетентність учителя пов'язується з сумою знань, умінь і якостей особистості, які забезпечують оптимальність, варіативність і результативність навчально-виховного процесу (В.Адольф, А.Акимова, Ю.Кричевський). Поширеним є також підхід, за яким компетентність розглядається як інтегральна характеристика сукупності компетентцій. З цієї позиції професійна компетентність вчителя є сукупністю професійно-педагогічних компетенцій, як-от: соціально-психологічна, комунікативна, предметна, рефлексивно-педагогічна, кваліметрична, креативна компетентності [6].

На основі проведеного аналізу констатуємо, що професійна компетентність є системним утворенням, яке поєднує різні види компетентностей.

У психологічних працях досить часто ототожнюють компетентність з професіоналізмом. Разом з тим професіоналізм як вищий рівень виконання діяльності забезпечується компетентністю, а також професійною спрямованістю і професійно важливими здібностями. Вченими доведено, що на початкових стадіях становлення фахівця прослідковується відносна автономність цього процесу. У процесі професійного становлення компетентність все більш об'єднується з професійно важливими якостями, такими як спостережливість, уважність, результативність, рішучість, самоконтроль, різні види пам'яті тощо. Основними показниками професійної компетентності суб'єкта діяльності стають навченість, професійна підготовленість, професійний досвід і професіоналізм.

Проведений аналіз наукової літератури дає підстави для визначення в нашому науковому дослідженні поняття «професійна компетентність» як здатність педагога виконувати професійну діяльність на основі набутих знань, навичок, умінь зі спеціальності, досвіді, сформованих способах мислення, особистісних якостях, цінностях і ставленнях, інтересах і прагненнях, здатності й готовності нести відповідальність за реалізацію прийнятих рішень у процесі професійної діяльності.

У низці інших праць дослідників відводиться увага визначенню структури професійної компетентності. Підходи науковців щодо цього питання також неоднозначні. Дослідники визначають у структурі компетентності як складного інтегративного утворення різні складові: елементи, аспекти, компоненти, підструктури, характеристики, блоки тощо. Важливими для нашого дослідження є положення В.Сластьоніна, І.Ісаєва, А.Міщенко, Е.Шиянова, які визначають у структурі професійної компетентності педагога зовнішні і внутрішні компоненти. До зовнішніх компонентів науковці відносять мету, засоби, об'єкт, суб'єкт, результат діяльності, до внутрішніх -- мотивацію, зміст, операції [9].

Структура професійної компетентності педагогічних працівників відображена в дослідженнях О.Антонової, Н.Глузмана, С.Демченко, І.Зимньої, І.Зязюна, В.Калініна, Л.Карпової, Г.Кравченко, С.Лісової, Н.Лобанової, В.Лугового, А.Маркової, Г.Мартинюк, Л.Маслак, Л.Мітіної, Г.Назаренко, Л.Отрощенко, Ю.Пелеха, О.Савченко, Н.Тализіної, О.Шапран, А.Щербакова.

У ході наукового пошуку нами визначено взаємозв'язок між окремими аспектами структури професійної компетентності, визначеними різними дослідниками. Зокрема, у багатьох роботах дослідників визначено такі підструктури професійної компетентності, як мотиваційна, когнітивна, змістова, поведінкова, ціннісно-смислова, процесуальна. Окремі аспекти визначаються авторами під різними назвами, однак є подібними за суттю, взаємодоповнюють і розширюють одна одну. Наприклад, мотиваційний і мотиваційно-ціннісний; когнітивний і когнітивно-творчий; змістовий і пізнавально-змістовий; діяльнісна, операційно-діяльнісна й особистісно-діяльнісна; емоційно- вольова, саморегулятивно-вольова і саморегулятивна; рефлексивна і рефлексивно-перцептивна.

У структурі професійної компетентності представлені складові, які у класифікаціях різних науковців входять до різних підструктур або мають різні назви, однак взаємопов'язані і взаємодоповнюють одна одну. Окремі складові структури тотожні за значенням, але мають різне формулювання в роботах учених, як-от: мотиваційно-ціннісний аспект поєднує смислову і вольову підструктури; разом з тим вольова підструктура співвідносна з емоційно-вольовою і саморегулятивно-вольовою, саморегулятивною.

Цілісність професійної компетентності як якості особистості визначається сукупністю різних видів компетентностей, які характеризують здатність педагога на основі практичного досвіду, знань і вмінь ефективно вирішувати професійні завдання. Дослідження видів професійної компетентності педагогічних працівників висвітлено в низці документів Ради Європи, роботах багатьох науковців, а саме: Т.Агейкіної-Старченко, В.Антипової, Т.Базарова, Г.Бєліцької, Л.Васильченко, І.Гришиної, В.Калініна, В.Кальнея, К.Колесіна, І.Коновальчук, В.Кричевського, Н.Кузьміної, Е.Зеєр, І.Зимня, А.Маркової, О.Овчарук, Г.Пахомової, Дж.Равена, А.Радченко, Клауса Скала, В.Хутмахера, А.Хуторського, Т.Шамової, С.Шишова, М.Ярмистогота ін.

Теоретичною основою визначення груп компетентностей є положення про людину як суб'єкт спілкування, пізнання, праці (Б.Ананьєв); вияв людини в системі відношень до суспільства, інших людей, до себе, праці (В.М'ясищев); компетентність людини як вектор акмеологічного розвитку (Н.Кузьміна, А.Деркач); про компетентності як складові професіоналізму (А.Маркова).

У результаті наукового пошуку нами визначено структуру професійної компетентності вчителів української мови і літератури. Обґрунтуємо власну позицію щодо розв'язання цієї проблеми. У нашому дослідженні ми виходимо з того, що професійна компетентність має внутрішню і зовнішню структуру. До внутрішньої структури компетентності відносимо її аспекти, які поєднують окремі підструктури, складові. Зовнішня структура представлена різними групами й видами професійної компетентності.

До першого рівня внутрішньої структури професійної компетентності вчителів української мови і літератури відносимо такі складові: готовність до вияву компетентності, володіння знанням змісту компетентності, пізнавальні і практичні навички, досвід вияву компетентності в різноманітних стандартних і нестандартних ситуаціях, ставлення до змісту компетентності й об'єкта її застосування, цінності та етику, емоційно-вольову регуляцію процесу й результату вияву компетентності. Другий рівень внутрішньої структури професійної компетентності вчителів цієї спеціальності утворюють мотиваційний, когнітивний, поведінковий, ціннісно-смисловий і процесуально-результативний аспекти.

Зовнішня структура професійної компетентності вчителів української мови і літератури представлена трьома групами: особистісні, соціальні, когнітивно-діяльнісні. Група особистісних професійних компетентностей поєднує ціннісно-смислову, інтелектуальну, громадянську, полікультурну, здоров'язбережувальну, рефлексивну. Група соціальних професійних компетентностей представлена соціально-психологічною, комунікативною, організаційною компетентностями. До групи когнітивно-діяльнісних компетентностей нами віднесено когнітивний і діяльнісний види професійної компетентності. Когнітивні компетентності утворюють підгрупу, до складу якої входять методологічна, педагогічна, фахова й методична компетентності. Діяльнісні компетентності також є підгрупою, до якої віднесено аналітичну, проектну, управлінську, дослідницьку, інформаційно-технологічну компетентності.

Таким чином, цілісна структура професійної компетентності вчителів української мови і літератури відображає інтегративну єдність зовнішньої і внутрішньої структури професійної компетентності.

Висновки з описаного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

У ході наукового пошуку з'ясовано, що на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики постає завдання підготовки фахівців на засадах компетентнісного підходу, що передбачає посилення практичної спрямованості освіти при збереженні її фундаментальності, переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі, розгляд цього результату з позиції затребуваності в суспільстві, забезпечення спроможності відповідати новим запитам ринку, відповідний потенціал для практичного розв'язання життєвих і професійних питань, розширення змісту освіти порівняно із традиційним знаннєвим підходом.

Компетентнісний підхід є новою стратегією державної освітньої політики, основою модернізації та якісних змін національної системи неперервної освіти на всіх її рівнях. Науковці досліджують та виокремлюють різні аспекти, сторони, етапи, ідеї, принципи, положення, функції компетентнісного підходу, неоднозначно тлумачать сутність його базових і похідних понять та визначають типи, групи, структуру та підструктуру професійних компетентностей тощо.

На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки прослідковується відсутність чіткого наукового уявлення про класифікацію та зміст понять «компетенція», «компетентність», «професійна компетентність», «професійна компетентність вчителів української мови і літератури», структури професійної компетентності вчителів української мови і літератури, їх видів. Також ще не створена цілісна науково обґрунтована теорія компетентнісного підходу.

У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури нами уточнено сутність і здійснено авторську трактовку базових і похідних понять «компетентнісний підхід», «компетенція», «компетентність», «професійна компетентність», «професійна компетентність вчителів української мови і літератури», що є основою для організації та проведення дисертаційного дослідження з проблеми управління розвитком професійної компетентності вчителів української мови і літератури в системі післядипломної педагогічної освіти.

Список використаних джерел і літератури

1. Антонова О. Є. Європейській вимір компетентнісного підходу та його концептуальні засади / О. Є. Антонова, Л. П. Маслак // Професійна педагогічна освіта: компетентнісний підхід: [моногр.] / за ред. О. А. Дубасенюк. Житомир: вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2011. С. 81-109.

2. Бібік Н. М. Компетентнісний підхід до презентації освітніх результатів. Школа першого ступеня / М. Бібік // Теорія і практика: зб. наук. праць Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Переяслав-Хмельницький, 2004. Вип. 10. С. 18--26.

3. Вербицкий А. А. Личностный и компетентностный подходы в образовании: проблемы интеграции: учеб. / А. А. Вербицкий, О. Г. Ларионова. М.: Логос, 2010. 336 с.

4. Высшее образование в XXI веке. Подходы и практические меры: материалы Всемирной конференции по высшему образованию / ЮНЕСКО. Париж, 1998. 108 с.

5. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностнного похода в образовании / И. А. Зимняя. М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. 40 с.

6. Зязюн І. А. Учитель ХХІ століття: чарівник, добротворець, любомудр, працелюб / І. А. Зязюн // Міжнародна виставка «Сучасні навчальні заклади -- 2011». К., 2011. С. 18--19.

7. Лісова С. В. Компетентнісний підхід у вищій освіті: зарубіжний досвід / С. В. Лісова // Професійна педагогічна освіта: компетентнісний підхід: [моногр.] / за ред. О. А. Дубасенюк. Житомир: вид-во ЖДУ імені Франка, 2011. С. 34--53.

8. Овчарук О. В. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти / О. В. Овчарук // Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики. К.: К.І.С., 2003. 296 с.

9. Сластенин В. А. Педагогика: учеб. пособие для студ. пед. учеб. заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, Е. Н. Шиянов. М.: Школа-Пресс, 2002. 576 с.

Анотація

компетентнісний професійний вчитель мова

Представлено матеріали теоретичного дослідження проблеми професійної компетентності вчителів української мови і літератури у психолого-педагогічній науці. Виокремлено складові компетентнішого підходу, до яких віднесено цілі освіти, особливості освітнього процесу, зміст освіти, інтегрований результат освіти в діяльнісному вимірі. Уточнено зміст поняття «.професійна компетентність». На основі теоретичних досліджень проаналізовано внутрішню і зовнішню структуру професійної компетентності вчителів української мови і літератури. За результатами проведеного аналізу наукової літератури зроблено висновок, що у зарубіжних і вітчизняних нормативних документах, психолого-педагогічних працях визначено типові пріоритетні ідеї, принципи, функції, складові компетентнісного підходу, професійних компетентностей, які є концептуальними щодо створення майбутньої цілісної теорії компетентнісного підходу.

Ключові слова: компетентнісний підхід, компетенція, компетентність, професійна компетентність, структура професійної компетентності вчителів української мови і літератури.

Summary

Key words: competence approach, competency, competence, professional competence, structure of professional competence of teacher of Ukrainian language and literature.

Размещено на Allbest.ru