Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до формування екологічної компетентності молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до формування екологічної компетентності молодших школярів

Валентина Танська, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри зоології, біологічного моніторингу і охорони природи Житомирського державного університету імені Івана Франка

У статті проаналізовано різні підходи до вивчення проблеми підготовки майбутнього вчителя початкових класів. Розглянуто особливості формування екологічної компетентності учнів молодшого шкільного віку засобами різних навчальних предметів. Основні результати дослідження впроваджено у навчальний процес.

В работе проанализировано разные подходы к изучению проблеме подготовке будущего учителя начальных классов. Рассмотрено особенности формирования экологической компетентности учеников младшего школьного возраста на разных учебных предметах. Основные результаты исследования внедрены в учебный процесс.

The article analyzes the different approaches to the studying of the problem of the preparation of a future elementary school teacher and examines the peculiarities of the formation of ecological competence of elementary school pupils by using the different educational diciplines. Main results of the research have been implemented in the learning process.

Актуальність проблеми та аналіз останніх публікацій і досліджень.

Розвиток вищої освіти України в сучасних умовах вимагає пєрєосмислєння організації і побудови навчальних занять, співвідношення між ними, їх роль у формуванні професійних компєтєнтностєй студєнтів. Загальновизнано, що завдання підготовки професіонала нового типу, який поєднує в собі моральність і культуру, освіченість, уміння рєфлєксивно оцінювати свою діяльність і перебудувати стратегію в змінюваних ситуаціях, стає безумовним пріоритетом вищої педагогічної освіти. Динаміка шкільних перетворень лише загострює проблему відповідності [4].

Державні вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів у початковій школі передбачають удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів. Найбільш складними стають питання базової та методичної підготовки студентів до вирішення завдань, які входять до освітньої галузі “Природознавство”. Воно має інтегрований характер, вимагає від учителя обізнаності в природничих науках, а також уміння методично грамотно їх подавати на уроках. Система підготовки вчителів має враховувати те, що змінюється ідеологія шкільної освіти, на перше місце стає розвиток особистості та її творчого потенціалу.

Аналіз наукових і літературних джерел свідчить про те, що досить ґрунтовно досліджено окремі аспекти даної проблеми: основні положення теорії особистості (Б. Ананьєв, І. Бех, Леонтьєв, Б. Ломов, В. Петровський, С. Рубінштейн та ін.); психолого-педагогічні основи професійної підготовки вчителів у системі вищої школи (О. Абдулліна, О. Антонова, С. Вітвицька, В. Гриньова, О. Дубасенюк, Зязюн, Л. Хомич та ін.); тенденції розвитку екологічної освіти та виховання у сучасних умовах (М. Дробноход, Л. Лук'янова, Г Пустовіт, Н. Пустовіт, Г. Тарасенко, М. Швед та ін.); психолого-педагогічні засади підготовки майбутніх учителів початкових класів (Т. Байбара, І. Павленко, В. Тименко, Л. Хомич та ін.); формування екологічної компетентності особистості (Н. Бібік, О. Колонькова, Л. Лук'янова, О. Пруцакова, Н. Пустовіт, Л. Руденко та ін.) [1, 3].

Отже, проблему підготовки майбутнього вчителя початкових класів до формування екологічної компетентності учнів молодшого шкільного віку потрібно розглядати як соціально-педагогічну, і орієнтуватися на модель, яка б відповідала потребам початкової школи, а з іншого боку, випереджала би потреби суспільства, тобто враховувала перспективи розвитку суспільства у зв'язку з соціально-економічним прогресом людства.

Виклад основного матеріалу. Проблема розвитку екологічної освіти має глибокі філософські, історичні, психолого-педагогічні та соціально-екологічні корені, які відображають сучасне,минуле і майбутнє. Існують різні підходи до виділення основних етапів і періодів розвитку екологічної освіти. Нами досліджено наукові праці О. Антонової, В. Кучерявого, Л. Лук'янової, О. Плахотнік, Т. Нінової, В. Радкевича та інших учених.

Проведений аналіз філософської, історичної, психолого-педагогічної та спеціальної літератури дозволив нам виокремити такі періоди розвитку екологічної освіти: І період -екологічної міфології до XIV ст.; ІІ період - емпіричної екології - XIV I пол. ХІХст.; ІІІ період - становлення екології як науки - II пол. XIX - І пол. XX ст.; ІУперіод - виділення соціальної екології у системі екологічних наук - 70-ті роки XX - ХХІ ст. [3].

Поняття “екологічна освіта” розглядається нами як цілеспрямований процес формування знань про навколишнє середовище, місце людини у ньому, специфічних умінь й навичок, морально- етичних норм поведінки, способів діяльності, готовності приймати екологічно доцільні рішення. Результатом зазначеного процесу є формування екологічної культури [3].

Аналізуючи співвідношення понять “екологічна культура” та “екологічна компетентність” слід зазначити, що за допомогою поняття “компетентність” акцентується увага на предметно-дієвому компоненті, що передбачає оволодіння комплексною процедурою застосування знань і вмінь для розв'язанняекологічних завдань. Компетентність інтегрує внутрішні йзовнішні компоненти поведінки учнів, відображаючи не тільки знання про те, як діяти, а й конкретні вміння застосовувати це знання у певній ситуації. Формування компетентності орієнтує на вироблення власної моделі поведінки в різних екологічних ситуаціях. Екологічна ж культура не прив'язана до ситуації. Вона може розглядатись як духовна основа, ціннісно-світоглядний орієнтир, що визначає вибір рішення, спрямованість дії, а компетентність конкретизує і матеріалізує культуру в умовах певної ситуації. З іншого боку, компетентність узагальнює діяльнісно-практичні компоненти екологічної культури, ґрунтуючись на знаннях, різноманітних уміннях, цінностях і переконаннях, вольових якостях особистості [2].

Нами розроблена функціонально-структурна модель підготовки майбутнього вчителя початкових класів до формування екологічної компетентності учнів молодшого шкільного віку, яка охоплює такі функціональні компоненти: діагностико-корегуючий (основний компонент професійно-педагогічної діяльності, що включає дослідження об'єкта, процесу та результатів власної праці, а також актуальних проблем розвитку і виховання учнів); розвивально-проективний (охоплює проектування цілей і програм екологічної тематики, індивідуального розвитку особистості учнів, моделювання цілей, засобів удосконалення особистої екологічної компетентності і педагогічної майстерності); стимулюючо-спонукальний (передбачає створення атмосфери психологічної підтримки, встановлення педагогічно доцільних стосунків з учнями, творчого пошуку); комунікативно- виховний (включає знання основ культури спілкування, оволодіння мовленнєвою культурою й уміння реалізувати цю функцію у майбутній професійній діяльності); організаторський (полягає в оволодінні вмінням залучати учнів до екологічної, природоохоронної діяльності); контрольно-оцінний (включає контроль, самоконтроль, оцінку та самооцінку здійсненої екологічної діяльності).

Реалізація зазначених функцій відбувається у процесі професійно-педагогічної діяльності студентів і залежить від рівня розвитку таких структурних компонентів, як: ціле-мотиваційний (орієнтація на роль і місце екологічної освіти у початковій школі; усвідомлення важливості основних мотивів формування екологічної компетентності учнів); змістовий (оволодіння рівнем психолого-педагогічних, власне екологічних і методичних знань); діяльнісний (набуття мотиваційних, гностичних, конструктивних, проектувальних, комунікативних, організаторських та оцінних умінь, необхідних для успішного формування екологічної компетентності молодших школярів); емоційно-ціннісний (формування педагогічних, соціальних, моральних, екологічних та “я-цінностей”); творчо-пошуковий (передбачає формування показників, які сприяють розвитку самоаналізу і самооцінки професійно-педагогічної діяльності та здатності до самовдосконалення).

Особистісно-зорієнтований навчально-виховний процес у ВНЗ включає наступні блоки: теоретичний (психолого-педагогічна підготовка, спеціально-екологічна підготовка), практичний (практичні заняття) й науково-методичний (робота гуртків, клубів, зустрічі з учителями-новаторами, проведення тренінгів, екологічна пошукова робота та інше).

Теоретична частина спрямована на збагачення й систематизацію природничих знань майбутніх учителів початкової школи. Практична - на формування професійних умінь з використання отриманих знань у практиці навчально-виховної роботи з учнями молодшого шкільного віку.

Велика увага відводиться і самостійній роботі. Зокрема, на практичних заняттях студенти працюють з програмами, додатковою літературою і т.д. Характер і обсяг самостійної роботи визначається: змістом матеріалу й особливостями навчального предмету; дидактичними цілями заняття; підготовленістю студентів до заняття та ін.

Під час проходження педагогічної та навчально-польової практики студенти оволодівають досвідом професійно-педагогічної діяльності, набувають практичних умінь і навичок з організації дослідницької діяльності учнів у куточку живої природи, на шкільній навчально-дослідній ділянці.

Індивідуальні навчально-дослідницькі завдання та курсові роботи спрямовані на оволодіння студентами науковим рівнем проведення педагогічного експерименту.

Нами було проведено анкетування серед студентів 1 - 5-х курсів. Серед джерел отримання екологічної інформації 94 % студентів назвали засоби масової інформації, 13 % - виділили суспільні науки; 55 % - навчальні дисципліни екологічного спрямування; 23 % - віддали перевагу екологічній самоосвіті. Дещо вражаючими були результати відповідей про діяльність екологічних організацій, що показує відсутність стійкого інтересу до даної проблематики. Лише 22 % студентів назвали не більше 1 - 2-х організацій, 23 % - відповіли на запитання про основні законодавчі акти щодо охорони і використання природних ресурсів. Не набагато краща тенденція виявилась і у відповіді на запитання про створення концепції екологічної освіти в України, та її засновників. Лише 5 % студентів вказали рік створення документу, але жоден із них не назвав її засновників. Крім того, студентам була дана можливість оцінити свій рівень знань з екологічних дисциплін.

Аналіз структурно функціональних зв'язків професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя початкових класів до формування екологічної компетентності учнів молодшого шкільного віку, дає змогу встановити підпорядкованість форм, методів, завдань організації загальній меті навчально-виховного процесу у ВНЗ.

Початкова школа - це початкова ланка формування екологічної компетентності, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. Екологічна освіта й виховання молодших школярів здійснюється на між предметній основі.

Відчуття краси природи допомагає по-новому сприймати мистецтво. Не випадкову в програмах з музичного мистецтва пропонується використання музичних творів природничої тематики. А програма з образотворчого мистецтва для 1 - 4 класів спрямована на формування естетичного ставлення до довкілля.

Керування діяльністю учнів, під час проведення уроків української мови можна здійснювати за допомогою різних педагогічних засобів. Зокрема, за допомогою різних навчальних завдань, вправ, естетичних бесід. Учням пропонується виконати вправи, зміст яких має корекцію екологічних установок особистості щодо ставлення до природних обєктів; сприяти особистому зростання та саморозкриттю учнів; розвивати екологічну свідомість (усвідомлення себе як частинки довкілля), самосвідомість з метою зміни та корекції поведінки; розширення індивідуального екологічного простору.

Д ля успішного вирішення завдань було використано наступні методи: метод бесіди; групова дискусія, метод аналізу ситуацій, метод екологічної рефлексії, метод екологічної емпатії, метод екологічних асоціацій; ігрові методи (ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, імітаційні, ділові ігри); години вільного висловлювання; спеціальні методики на екологічну тематику (анкета й тест для діагностики рівня сформованості екологічної компетентності); читання літератури на розвиток екологічної свідомості; майстер-класи по створенню робіт на екологічну тематику (“Творча терапія”); екологічні вікторини та конкурси.

Таким чином, всі засоби, методи і форми екологічної освіти дають найбільший ефект тоді, коли їх використовувати комплексно на різних навчальних предметах.

На основі вищезазначеного, для повного розвязання проблеми формування екологічної компетентності у шкільній практиці потрібно впроваджувати комплексну систему здійснення екологічної освіти учнів засобами навчальних предметів. Після реалізації технології було проведено анкетування учнів. Результати його були позитивними і підтвердили гіпотезу дослідження.

Висновок

Отже, запропонована нами проектна технологія дала очікуваний результат, що підтверджують результати дослідження. Організація такої діяльності сприяє формуванню позитивного ставлення дітей до навколишнього середовища, екологічної свідомості і, як результат, поступово відбувається процес формування екологічної компетентності особистості.

Подальшого дослідження потребують ряд проблем, зокрема: посилення уваги до вивчення проблем інтеграції педагогічних та біологічних знань; акцентування уваги до цієї проблеми в програмах та підручниках; вдосконалення форм і методів педагогічного впливу на учнів молодшого шкільного віку, залучення їх до безпосередньої практичної діяльності по охороні природи; якісна підготовка вчителів початкових класів до формування екологічної компетентності молодших школярів.

Література

1. Пустовіт Н.А. Система пізнавальних завдань екологічного змісту /Пустовіт Н.А., Вороніна Руденко Л.Д. //Педагогіка і психологія. -1997. -№2. - С. 80 - 88.

2. Пустовіт Н.А. Шкільна екологічна освіта: проблеми стандартизації / Пустовіт Н.А. // Екологічний вісник. - 2002. - № 1 - 2. - С. 12 - 15.

3. Танська В.В. Підготовка майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / В. Танська. - Житомирський державний університет імені Івана Франка. - Ж., 2006. - 20 с.

4. Танська В.В. Методика навчання природознавства у початковій школі: навч. Посібник В.В. Танська. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. - 236 с.

5. Тарасенко Г.С. Формування естетико- екологічної культури вчителя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: 13.00.01 ` `Загальна педагогіка та історія педагогіки ”/'Г. Тарасенко. - АПН України; Інститут педагогіки і психології професійної освіти. - К., 1996. - 47 с.

6. Чернецька Т.І. Сучасний урок: теорія і практика моделювання: [навч. посібник] / Т.І. Чернецька. - К.: ТОВ “Праймдрук”, 2011. - 352 с.