Оповідання Василя Сухомлинського у "Філософії для дітей" М. Ліпмана

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рівненський державний гуманітарний університет

Оповідання Василя Сухомлинського у "Філософії для дітей" М. Ліпмана

О. Б. Петренко,

доктор педагогічних наук, професор

У статті здійснено аналіз освітньої програми "Філософія для дітей” (Philosophy for Children, P4C) Метью Ліпмана та унікальної системи навчання й виховання у Павлиській середній школі Василя Сухомлинського. З 'ясовано, що філософсько-культурологічне наповнення художніх мініатюр Василя Сухомлинського, стиль його казок, оповідань перегукується з текстами, написаними Метью Ліпманом. Проаналізовано оповідання Василя Сухомлинського "Я хочу сказати своє слово" і "Що краще?” у посібнику до програми "Філософія для дітей” "Thinking Cats and Laughing Trees, Critical Thinking, Philosophy for Children, Short Stories". Ключові слова: В. Сухомлинський, М. Ліпман, "Філософія для дітей”, оповідання, "Яхочу сказати своє слово", "Що краще?".

сухомлинський освітній навчання

Постановка проблеми

Зараз у світі досить популярною й поширеною є освітня програма під назвою ''Філософія для дітей'' (Philosophy for Children, P4C), яку запровадив американський теоретик освіти, філософ, професор університету Монклер Метью Ліпман (1922-2010) у 1970-х роках, враховуючи, що філософія для дітей - це багатомірна, поліфонічна реальність, яка динамічно розвивається. Освітня програма ''Філософія для дітей'' розрахована на навчання учнів з першого по випускний клас, містить повний набір необхідних для цілісної педагогічної технології компонентів: спеціальні тексти для учнів, навчально-методичні матеріали для вчителів (багатоваріантне планування організації навчальних дискусій, системи вправ для дітей, відеозаписи уроків), спеціальну методику підготовки учителів [1]. Навчальна програма ''Філософія для дітей'' за оцінками ЮНЕСКО, Комісії з освіти Європарламенту, Міністерства освіти США вважається одним з кращих освітніх проектів, що готує наступні покоління до ризиків і загроз глобалізованого світу.

Кількість послідовників М. Ліпмана щороку зростає. Сьогодні ''Філософію для дітей'' реалізовують більше, ніж у шістдесяти країнах світу (у тому числі й в Україні) як інструментарій розвитку мисленнєвих навичок дітей. Методика ''Філософія для дітей'' готує дітей до свідомого та відповідального життя в демократичному суспільстві, вчить самостійно приймати рішення.

У програмі Р4С значна увага надається доведенню необхідності формування філософського (критичного) мислення, етичного розуму, демократичних процедур диспуту як важливих складових демократичної культури і світоглядного плюралізму. Дітей вчать ставати повноцінними співтовариствами дослідників, розвивати у собі почуття співпричетності до спільної справи, яка вища за інтереси будь-кого. Базуючись на цих засадах, творчі педагоги трансформують класичну програму Метью Ліпмана в авторські курси з урахуванням національних ментальних особливостей своєї країни. До прикладу, сьогодні відомими є філософські програми ''Як уникнути дитячих запитань?'' (О. Бреніфьє), ''Чи здатна дитина бути філософом?'' (О. Жерс), (Франція); ''Філософування як адаптивна стратегія дитинства'' (Л. Ретюнських), (Росія); ''Оцінка рівня моральності корейських дітей за результатами Тесту на Моральні Судження (ТМС)'' (Дж. Парк і Е. Лім), (Корея); ''Етика з дітьми'' (Н. Дерек), (Туреччина); ''Раціональне мислення і філософія для дітей'' (М. Мадрід), (Мексика); ''Майстерня філософських пошуків'' (А. Побоєвська), (Польща) [2; 3; 4].

Водночас в Україні ще з середини ХХ ст. Василем Олександровичем Сухомлинським була створена унікальна система навчання й виховання у Павлиській середній школі, де, крім усього, вирішувалась проблема розвитку мислення, ''освоєння дитиною світу, вироблення нею світогляду, моральності, справжнього гуманізму'' [5]. Авторський педагогічний проект Василя Сухомлинського настільки популярний в Україні, й в усьому світі, що, як зазначає Ольга Сухомлинська, і М. Ліпман включив у підручник міжнаціонального рівня з ''Філософії для дітей'' оповідання павлиського педагога [5].

Тому на сьогодні актуальним видається дослідити вплив українського педагога Василя Сухомлинського на всесвітньо відому методику.

Аналіз основних досліджень з проблеми. Ґрунтовний аналіз мети, змісту, концепції курсу ''Філософія для дітей'' здійснено у публікаціях Н. Юліної (2005) [6], Є. Смотрицького (2008) [7], Ю. Кравченко (2011) [3]. У працях Г. Іванчук (2004) [8], Н. Адаменко (2011) [2], І. Міщенко (2013) [4],

Лютко (2014) [9] проаналізована наукова спадщина М. Ліпмана, програма ''Філософія для дітей'', доцільність її упровадження у сучасній українській школі. Філософські аспекти спадщини Василя Сухомлинського розкриті у наукових розвідках О. Сухомлинської (2002) [10; 11], Т. Тоцької (2013) [12], Шпачинського та О. Войтенко (2016) [13]. Порівняльний аналіз педагогічних методів В. Сухомлинського і навчальної програми М. Ліпмана здійснили Л. Пікуль (2013) [14] та О. Лютко (2015) [15].

Окреслення невирішених питань, порушених у статті. Водночас, окремого дослідження, яке б стосувалось не лише аналізу перетину ідей українського педагога Василя Сухомлинського та американського філософа Метью Ліпмана, а безпосередньо аналізу оповідань Василя Олександровича у тексті підручників програми ''Філософія для дітей'' наразі немає. Саме тому завдання цієї статті ми вбачаємо у здійсненні такої розвідки.

Виклад основного матеріалу

Міжнародна освітня стратегія навчання ''Філософія для дітей'', спрямована на те, щоб навчати дітей і молодь філософствувати, а не філософії як такої, зазначає Н. Адаменко [2]. Філософія тут постає не предметом вивчення, а засобом розмірковування про світ і орієнтації у ньому. Установка на тісний зв'язок філософії з практикою передбачає відмінні від традиційної парадигми навчання завдання, зокрема: основна увага фокусується не на запам'ятовуванні інформації, а на активному ''творенні'' філософії, що вимагає зусиль з боку інтелекту, розв'язання проблем, пов'язаних з реальною життєдіяльністю дітей [2]. Методика допомагає ''набути сенсу життя ..., стати справжньою людиною за допомогою розуміння буття'', засвоїти цінності, ідеї та навчитись рефлексивного ставлення до реальності [2: 277]. Кінцевою метою програми є формування критичного, креативного та дбайливого (турботливого, піклувального) (як найчастіше перекладають слово ''caring'' послідовники М. Ліпмана) мислення (critical, creative, caring thinking) [1].

Систему навчання дітей філософії М. Ліпман побудував на основі використання написаних ним дитячих текстів для читання, у яких в прихованій чи явній формі закладено одне чи кілька філософських питань, а також навчально-методичної літератури для учителів, де викладається методична робота педагога з цими текстами та теоретико-педагогічних робіт, у яких аналізуються досвід, досягнення і недоліки навчання філософії у школі. Основним методом упровадження методики є сократівський діалог, де усі учасники є рівноправними партнерами.

Філософія для дітей у розумінні американських учених це, першою чергою, відповіді на запитання: ''Чому завтра не стає сьогодні? Куди іде час? Де я був, коли не було мами і тата? Куди пішла бабуся, що вмерла? Чому люди бувають гарні і погані?''. На думку російської дослідниці Н. Юліної, ''питання такого роду, власне кажучи філософсько-метафізичні питання про природу часу, існування, взаємовідношення людини і природи, самототожність, добро і зло тощо, як з рогу достатку надають на батьків, як тільки дитина опановує мову і починає усвідомлювати себе і навколишній світ'' [6: 5]. Таким чином, ''під філософією для дітей розуміють кардинальні питання філософії (як онтології, так і гносеології), але поставлені і розв' язувані в дусі дитячого мислення професійними педагогами-філософами, що створили чи створюють продуману систему ознайомлення, уведення дітей у пізнання й оволодіння світом мови дитинства'' (О. Сухомлинська) [10: 8].

Програма ''Філософія для дітей'' відрізняється від усіх філософських програм для шкіл тим, що вона розрахована на весь період соціального навчання дитину - від дитячого садка до закінчення школи й має усі необхідні для цього теоретичні й дидактичні матеріали. Найважливішим виміром програми є унікальна технологія отримання філософського знання. Ця технологія базується на спонтанних уявленнях дитини, актуалізації й стимулюванні її природньої допитливості, на справжній співтворчості дітей у процесі вирішення філософських проблем. Класичне заняття Р4С починається із зачитування тексту або діалогу, в якому ''приховано'' тему уроку або виховного заходу. М. Ліпман написав тексти для кожного вікового періоду дітей (''Марк'', ''Кіо і Гас'', ''Ліза'', ''Елфі'' та ін.), проте вони не перекладені українською мовою та відображають риси ментальності американців.

Методика М. Ліпмана, як зазначає О. Лютко [15], має низку перетинів з досвідом навчання й виховання дітей у плані філософського пізнання й освоєння світу Василя Сухомлинського: філософія для дітей Василя Сухомлинського була спрямована на розвиток самосвідомості особистості, її мислення, на формування уміння роздумувати над вчинком наодинці із самим собою. На думку Василя Олександровича, завдання вчителя при цьому полягає у тому, щоб вийти з учнями за межі школи, класу, відчути життя, причому обов'язково зіштовхнути їх з моральним вибором, вчинком.

Як свідчить аналіз, наведені М. Ліпманом питання у ''Філософії для дітей'' перегукуються з тими, які ставив і вирішував Василь Олександрович принаймні на п' ять, а то й десять років раніше (В. Сухомлинський практично з початку 1960-х років упроваджував у Павлиській школі систему морально-етичного, духовного виховання, у той час як М. Ліпман у 1969 р., викладаючи курс логіки в Колумбійському університеті, написав першу філософську повість ''Відкриття Гаррі Стотлмейєра'' [6: 14]). Подібними темами і сюжетами наповнені сторінки творів обох учених, особливо ті, що стосуються морально-етичного виховання дітей. Розвиток інтелекту і моральності дитини обидва педагоги визнавали за головну мету діяльності учителя. Василь Сухомлинський, як і Метью Ліпман, вважав, що учень повинен уміти ''філософствувати - мислити широкими суспільно-політичними, моральними поняттями'' [16: 155]. Причому, моральність трактувалась обома в дусі загальнолюдської моралі, загальнолюдських цінностей, хоча ці педагоги вчать дітей філософствувати на різних текстах, тобто зміст освіти відрізняється, відбиваючи різний спосіб мислення і соціум дітей [10].

Філософсько-культурологічне наповнення художніх мініатюр Василя Сухомлинського, стиль його казок, оповідань перегукується з текстами, написаними Метью Ліпманом. Цей аспект потребує окремого аналізу.

У підготовці статті ми звернули увагу на публікацію Ореста Лесюка ''''Філософія для дітей'' - нове слово у розвитку демократії'' за 15.10.2014 р. на сайті ''gazeta.ua'', у якій стверджується, що ''Ольга Сухомлинська згадувала, що її батько певний час листувався з Метью Ліпманом - засновником методики Р4С, і американський новатор використав багато ідей українського педагога Василя Сухомлинського'' [17] та на публікацію О. Дудник ''''Філософія для дітей'' - інноваційна концепція та практика формування демократичного світогляду нового покоління'' на сайті ''osvita.ua'' за 21.02.2015 р., у якій авторка, посилаючись на статтю О. Лесюка, також стверджує, що ''Сухомлинський певний час листувався з Метью Ліпманом - засновником методики Р4С, і американський новатор використав багато ідей українського педагога Василя Сухомлинського'' [18]. При цьому вони не посилалися на відповідні джерела, що знижує наукову валідність і доказовість тверджень. Такого роду ''фантазування'' від науки, перекручування фактів вважаємо неприпустимим, тому більш докладно зупинимось на цьому, позаяк М. Ліпман не листувався з Василем Олександровичем Сухомлинським і про це ніколи ''не згадувала'' Ольга Василівна Сухомлинська.

Отже, Метью Ліпман свою ''Філософію для дітей'' створив у 70-х рр. ХХ ст. з колективом однодумців (нагадаємо, що Інститут розвитку філософії для дітей при Монклерському державному університеті був утворений у 1974 р., а В. Сухомлинський помер у 1970 р.), постійно упродовж життя удосконалюючи тексти програми, зміст методичних посібників і т. п. Очевидно, що це відбулось пізніше, ніж Василь Олександрович створив свою систему, у якій реалізувались ''ідеї про поєднання знання і художньо- естетичного його ілюстрування, доповнені вільною бесідою, діалогом, спонтанними, великою мірою рефлексивними емоційно-ціннісними міркуваннями, що виникають завдяки настрою дитини, її світобаченню, рівню розумового, мовленнєвого розвитку'' [19: 7].

Однак, на початку 2000-х років Метью Ліпман листувався з донькою Василя Сухомлинського Ольгою Сухомлинською щодо художньої спадщини педагога, зацікавився нею і запропонував їй написати статтю про цю сторінку спадщини павлиського педагога для американського видання, а також надав їй як головному редактору українського педагогічного журналу ''Шлях освіти'' право на публікацію двох власних статей, які й з'явилися там у 2005 році [20]. Відповідно, у 2002 році у журналі ''Thinking'' (Мислення), який видавався Інститутом розвитку філософії для дітей, некомерційним навчальним закладом у Монклерському державному університеті (США), була надрукована стаття Ольги Сухомлинської ''Philosophizing with Children In soviet Ukraine: The Heritage of Vasyl Sukhomlinky'' (Філософствування з дітьми в радянській Україні: спадщина Василя Сухомлинського) [11]. (Усі відомості надані особисто О. В. Сухомлинською із сімейного архіву родини Сухомлинських).

У статті Ольга Василівна обґрунтовує тезу про те, що перегляд традиційних проблем педагогіки зумовив зміщення акцентів з репродуктивного, асиміляційного розвитку інтелекту дитини на розробку активно-пошукових, критично-творчих шляхів оволодіння знаннями. Що стосується морально-етичного виховання дітей, то соціальна еволюція зумовила нові ціннісні пріоритети, які руйнують звичні канони [11: 42]. Педагогічна спадщина В. Сухомлинського розглянута нею у контексті розвитку радянської педагогічної науки крізь призму філософії для дітей. Філософія для дітей Сухомлинського - це жива і затребувана педагогіка (наука) і практика, яка включає школу й сім'ю, дітей-дослідників і вчителів. Вона спрямована на формування усвідомленого прийняття моральних правил і норм, зразків духовної культури, вміння слухати і чути іншого, спілкуватися з іншими, передбачає розвиток рефлексивного, творчого і критичного мислення, мовлення. Як філософію для дітей Василя Сухомлинського Ольга Сухомлинська розглядає насамперед праці ''Як виховати справжню людину'' та ''Хрестоматію з етики'', адже у них через художні образи педагог розкрив проблеми розвитку творчої пізнавальної діяльності школярів, формування в дітей моральної свідомості, моральних відносин, моральної діяльності, моральних цінностей [21; 22]. У ''Хрестоматії з етики'' Василь Олександрович уперше в історії радянської педагогіки звернувся до таких етичних категорій і понять, як народження і смерть людини, сенс життя, зло, горе, лихо, страждання, розпач, любов, совість, терпимість у загальнолюдському понятті цих явищ [10].

Казками й оповіданнями Василя Сухомлинського сьогодні ''користуються вчителі початкової школи не тільки в нашій країні, а й в деяких інших державах світу'', - ще у 2002 році зауважила О. Сухомлинська в інтерв'ю газеті ''День'' [23].

Як ми зазначали вище, донька педагога дійсно згадує (є доступне для перегляду інтерв'ю з О. Сухомлинською) про те, що до своєї методики М. Ліпман включив казки й оповідання Сухомлинського. Це не дивно, адже саме філософсько-педагогічне переважає у художній спадщині Сухомлинського.

Саме Ольга Василівна переслала М. Ліпману книжечку оповідань і казок В. Сухомлинського ''Співуча пір'їнка'' англійською мовою, видрукувану у Москві [24], з якої американський педагог обрав до своєї ''Філософії для дітей'' два оповідання Василя Олександровича: ''Я хочу сказати своє слово'' і ''Що краще?'' [24: 5; 24: 11].

Таким чином у книзі ''Thinking Cats and Laughing Trees, Critical Thinking, Philosophy for Children, Short Stories'' (Думаючі коти й дерева, що сміються, Критичне мислення, Філософія для дітей, Короткі оповідання) з'явилися казки Василя Сухомлинського ''I want to say my own word'' (''Я хочу сказати своє слово'') і ''Which is better?'' (''Що краще?'') [19; 25]. Наводимо тексти з українського й американського

Якщо відповіси на це питання, тоді я тобі скажу, що краще - казка чи пісня, - відповіла мама.

Довго думала дівчинка і не могла нічого придумати. Вона дивилася на небо, на яскраве сонечко. Вони були прекрасні й нероздільні.

Після цього дівчинка перестала запитувати, що краще? Вона запитувала інакше: чим гарна казка? Чим гарна пісня? І мама із задоволенням їй відповідала.

краще, сонце чи небо, то я скажу тобі, що краще, казки чи пісні''.

Маленька дівчинка думала довго й важко, але це не дало користі. Вона підняла очі на небо й на яскраве кругле сонце. Вони були настільки прекрасні, і ви не могли б бачити одне, не бачачи іншого.

Після цього дівчинка більше не запитувала, що краще. У неї були інші питання: що найкраще в казках? І що найкраще в піснях?

І її мати із задоволенням відповідала на ці нові питання.

[19: 448; 25].

У московському перекладі оповідання мають назви ''I Want to Have My Say'' ''What's Best?'', а сам переклад, стиль речень,, на нашу думку, досить тенденційний, швидше відображає директивну радянську педагогіку, аніж гуманістичну педагогіку Василя Сухомлинського. Порівняльний аналіз трьох текстів - В. Сухомлинського, московського видавництва ''Радуга'' та М. Ліпмана дає підстави для висновку про те, що кожен варіант оповідання відображає позицію автора, однак такий аналіз потребує окремої наукової розвідки.

Здійснений аналіз уможливив висновок про те, що М. Ліпман адаптував оповідання В. Сухомлинського до свого стилю, змінив імена, інші деталі відповідно до культури своєї країни, однак залишив основний філософський й педагогічний зміст оповідань українського учителя задля кінцевої мети, яку обидва педагоги вбачали в максимальному розвитку потенціалу дитини, розвитку інтелекту і моральності в дитини, її адекватному включенні у складний, різновекторний, суперечливий світ.

Представлені у таблиці тексти свідчать про те, що переклад оповідань В. Сухомлинського зроблений М. Ліпманом особливо коректно й обережно; ціннісно-емоційні відтінки передані практично повністю, і, що, на нашу думку, головне, збережена сенситивність української філософської ментальності.

Висновки. Таким чином, у трактуванні обох дитячих філософів набагато більше подібного, ніж розбіжностей, позаяк їхні оповідання й казки прищеплювали дітям універсальні гуманістичні загальнолюдські цінності. І Василь Сухомлинський, і Метью Ліпман були переконані, що здоров'я суспільства безпосередньо залежить від педагогічних зусиль з лікування виразок суспільства, що будь- яка криза може бути подолана системою освіти. І Василь Сухомлинський, і Метью Ліпман використовували проблемно-діяльнісний метод використання філософії: в казках, оповіданнях, притчах, які читають діти, відбувається багато подій, що є типовими проблемними ситуаціями для дітей, незалежно від країни. Етико-правові принципи вводяться у тексти у вигляді художньо оформлених сюжетів, які дають змогу розмірковувати на близькі дитині теми.

Для нас особливо важливим і цінним є те, що у відомій і затребуваній у світі програмі ''Філософія для дітей'' є українські акценти, є авторські оповідання відомого українського педагога-практика, філософа, науковця Василя Олександровича Сухомлинського, за якими вчаться мислити мільйони дітей різних національностей і релігій. І можливо, саме ті діти, які засвоять філософію для дітей, зможуть вибудувати новий світ, світ без воєн і конфронтацій, світ ''взаєморозуміння, на якому будуть будуватися нові виховні парадигми'' (О. Сухомлинська) [10]. А навички критичного, креативного, дбайливого мислення, можливо, полегшать новим поколінням орієнтацію у життєво важливих питаннях, допоможуть стати відповідальними громадянами своєї країни, відповідальними жителями планети Земля.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні морально-психологічних цінностей ''Філософії для дітей'' М. Ліпмана та Василя Сухомлинського; у здійсненні порівняльного аналізу трьох текстів - В. Сухомлинського, московського видавництва ''Радуга'' та М. Ліпмана; в аналізі авторських текстів українського та американського педагогів для розробки методичних рекомендацій щодо практичного впровадження навчальної програми у різних країнах.

Список використаних джерел та літератури

Lipman M. Philosophy Goes to School / Matthew Lipman. - Philadelphia : Temple University Press, 1988. - 299 p.

Адаменко Н. Спільнота дослідників М. Ліпмана : філософські запитання, обговорення, аргументації та контраргументації вустами дітей / Н. Адаменко // Філософія освіти. - 2011. - № 1-2 (10). - С. 275-286.

Кравченко Ю. Філософія для дітей: вимога часу / Ю. Кравченко. // Філософія освіти : наук. часопис. - Вид- во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. - № 1-2 (10). - С. 288-296.

Міщенко І. П. ''Філософія для дітей'' Метью Ліпмана : чи потрібна сучасній українській школі філософія? / І. П. Міщенко // Постметодика. - 2013. - № 6. - С. 19-21.

Сухомлинська О. Школа зараз не посідає вагомого місця у житті дитини / Ольга Сухомлинська. - Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/articles/1227.html.

Юлина Н. С. Философия для детей: обучение навыкам разумного мышления / Н. С. Юлина. - М. : ''Канон+'' РООИ ''Реабилитация'', 2005. - 464 с.

Смотрицький Є. Концепція курсу ''Філософія для дітей'' / Є. Смотрицький // Директор школи. - Україна. - 2008. - № 5. - С. 25-29.

Іванчук Г. П. Виховання особистішої свободи у ''Філософії для дітей'' Метью Ліпмана / Г. П. Іванчук // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : [Зб. наук. пр.] / АПН України. Ін-т пробл. виховання. - К. ; Житомир, 2004. - Вип. 6, кн. 2. - С. 320-322.

Лютко О. ''Філософія для дітей'' (П4с) : програма розвитку інноваційного мислення / О. Лютко // Нова педагогічна думка. - 2014. - № 3. - С. 51-53.

Сухомлинська О. В. Філософія для дітей як педагогічна проблема // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. - 2002. - № 2. - С. 8-19.

Sukhomlinska О. Philosophizing with Children In Soviet Ukraine: The Heritage of Vasyl Suchomlynsky / Olga Sukhomlinska // Thinking: The Journal / Montclair State University of Philosophy for Children. - Montclair, 2002. - Vol. 16, number 1. - P. 42-48.

Тоцька Т. Вплив філософських ідей літературних творів В. О. Сухомлинського на становлення особистості педагога і дитини (з досвіду роботи ДНЗ ''Ялинка'' Броварської міської ради) / Т. Тоцька // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. - Сер. : Педагогічні науки. - 2013. - Вип. 123(2). - С. 344-347.

Шпачинський І. Л. Філософія освіти крізь призму творчості В. О. Сухомлинського / І. Л. Шпачинський,

О. В. Войтенко // Молодий вчений. - 2016. - № 11. - Режим доступу :http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2016/11/61.pdf.

Пікуль Л. В. ''Уроки мислення'' В. Сухомлинського і ''Філософія для дітей'' Метью Ліпмана / Л. В. Пікуль // Постметодика. - 2013. - № 6. - С. 22-24.

Лютко О. М. Усе нове - старе: творчі перетини М. Ліпмана та В. Сухомлинського / О. М. Лютко // Педагогічний альманах. - 2015. - Вип. 26. - С. 172-176.

Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський. - К. : Рад.школа, 1970. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru