Формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки

Кондратюк Алла Леонтіївна

Житомир - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор

Плахотнік Ольга Василівна,

Київський національний університет імені Тараса Григоровича Шевченка.

Офіційні опоненти: кандидат філософських наук, доктор педагогічних наук,

професор Васянович Григорій Петрович,

Львівський науково-практичний центр

професійно-технічної освіти НАПН України,

директор;

кандидат педагогічних наук, доцент

Редько Валерій Григорович,

завідувач лабораторії навчання іноземних мов

Інституту педагогіки НАПН України (м. Київ).

Захист відбудеться «17» грудня 2014 р. о 13.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.053.01 у Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40).

Автореферат розісланий 15 листопада 2014 року.

Учений секретар спеціалізованої

вченої ради С. Л. Яценко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність досліджуваної проблеми. У контексті вступу України до європейської міжнародної спільноти однією з керівних ідей професійного навчання визначається забезпечення інтеркультурного спілкування, що зумовлює необхідність підготовки нової генерації фахівців, здатних до осмислення сучасних реалій, реалізації соціально-культурного досвіду минулого, ефективної життєдіяльності в умовах полікультурного освітнього середовища. Напрями державної політики у сфері освіти, що конкретизують тенденції розвитку професійної підготовки майбутніх учителів (Закон України «Про вищу освіту» (2014 р.) Державна програма «Вчитель» (2002 р.), Концепція вищої освіти), окреслюються необхідністю поліпшення культурологічної, мовної, психолого-педагогічної, комп'ютерної, методичної, практичної підготовки майбутніх фахівців освітньої галузі як умови ефективного функціонування держави.

Зазначене передбачає не тільки продукування позитивного ставлення до гуманітарних дисциплін, засвоєння знань про культуру, історію, релігії і традиції різних країн, включення студентів у діалог культур, але й формування відповідних умінь, що забезпечує інтеркультурну комунікацію майбутніх фахівців незалежно від їх спеціалізації.

Ця проблема вимагає пильної уваги з боку науковців, оскільки інтеркультурні комунікативні вміння є важливою складовою професійної готовності студентів педагогічних вищих навчальних закладів до реалізації професійних обов'язків.

Сучасна теорія інтеркультурної комунікації ґрунтується на ідеях відомого російського філософа-культуролога М. Бахтіна, що знайшла свій розвиток у «педагогіці миру», представленій: авторськими школами Е. Бондаревської, А. Валицької; концепціями соціально-гуманітарної освіти В. Краєвского, І. Лернера, М. Скаткіна; вітчизняними дослідженнями В. Андрущенка, Г. Балла, І. Беха, С. Гончаренка, І. Зязюна, М. Лукашевича та ін. За кордоном здійснено велику кількість досліджень у сфері «інтеркультурної педагогіки» (Г. Ауернхаймер, К.-Х. Діккоп, X. Кіппер, Г. Рерс та ін.).

Методологічним і теоретичним проблемам культурологічної підготовки сучасного фахівця присвячені роботи А. Арнольдова, Б. Єрасова, І. Кефелі, Б. Розіна та ін. Основи комунікативної спрямованості навчального процесу, висвітлено в працях С. Артем'євої, Г. Васяновича, В. Кузовлєва, В. Коростелєва, Є. Пассова, С. Шатілова та ін.

Значний інтерес у межах досліджуваної проблеми становлять праці, в яких розглядається: формування різних груп умінь у студентів (О. Антонова, К. Боровкова, Є. Бистрай, Р. Гуревич, О. Дубасенюк, В. Зінченко, Р. Коновалова, Л. Лухадєєва, З. Павицька, Є. Русакова, Н. Сидорчук, А. Чурсіна, Ю. Юрченко й ін.) і компетентності в цілому (М. Антонюк, М. Боліна, М. Булигіна, С. Вітвицька, В. Калінін, Л. Карпова, С. Колова, Н. Ничкало, О. Сиромясов, С. Цимбал, Н. Яковлєва й ін.); мовна культура (Р.Аванесов, В. Богін, І. Гальперін, Д. Ліхачов й ін.); формування комунікативного компонента мовної культури студента (І. Зимня, М. Каган, В. Костомаров, Є. Пассов та ін.). На особливу увагу заслуговують наукові підходи до проблеми формування вмінь (Ю. Бабанський, Є. Кабанова-Меллєр, Н. Кузьміна, І. Лернер Є. Мілерян, В. Онищук, К. Платонов, Н. Тализіна) немовний педагогічний комунікативний студент

За останні роки здійснено наукові розвідки, предметом дослідження яких стало: формування готовності студентів вищих педагогічних закладів до іншомовного спілкування (Л. Гапоненко); підготовка майбутніх учителів до діалогічного навчання (В. Морозов); формування професійної компетентності майбутніх учителів іноземних мов (В. Баркасі); формування готовності майбутнього вчителя до педагогічної творчості в умовах педагогічного коледжу (О. Волошенко); формування комунікативної компетенції у майбутніх учителів іноземних мов (О. Волченко, Т. Зубенко); теоретичні основи формування методичної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи (О. Бігич).

Необхідність вирішення наукової проблеми формування інтеркультурних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки зумовлена також наявністю суперечностей між: зростаючою потребою молодого покоління в міжособистісному спілкуванні з іншомовними партнерами й несформованістю вмінь комунікативної взаємодії; необхідністю підготовки майбутнього вчителя, здатного до інтеркультурної комунікації, й недостатньою розробленістю шляхів формування відповідних умінь у системі педагогічного освіти; необхідністю інтенсифікації підготовки майбутніх фахівців до інтеркультурного спілкування та фактичною перевагою екстенсивних шляхів його здійснення в процесі вивчення гуманітарних дисциплін; потребою вищої школи в теоретичному обґрунтуванні й науково-методичному забезпеченні проблеми формування інтеркультурних комунікативних умінь і відсутністю необхідного технологічного забезпечення цього процесу викладачами немовних факультетів.

Загальнопедагогічне й практичне значення окресленої проблеми та її недостатня розробленість у науково-педагогічній літературі зумовили вибір теми дослідження: «Формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконане відповідно до плану наукової роботи кафедри педагогіки Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка згідно з тематичним планом наукових досліджень «Формування професійної компетентності майбутнього вчителя в умовах європейської інтеграції» (державний реєстраційний номер 0110U002112).

Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 8 від 23 березня 2010 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 3 від 08.04. 2013р.).

Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка ефективності методики формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів.

Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання:

1. Проаналізувати проблему формування інтеркультурних комунікативних умінь у теорії і практиці професійної підготовки студентів немовних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів.

2. Обґрунтувати поетапну методику та педагогічні умови формування інтеркультурних комунікативних умінь у визначеному напрямку.

3. Визначити критерії й охарактеризувати рівні сформованості інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів.

4. Експериментально перевірити ефективність авторської методики та педагогічних умов формування інтеркультурних комунікативних умінь студентів педагогічних ВНЗ.

5. Розробити й упровадити в навчальний процес немовних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів навчально-методичне забезпечення процесу формування інтеркультурних комунікативних умінь студентів у ході гуманітарної підготовки.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх фахівців немовних спеціальностей у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження - зміст, форми та методи формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів у процесі гуманітарної підготовки.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають: основні ідеї організації навчально-виховного процесу у вищій школі, реформування та модернізації вищої й професійної освіти в Україні (В. Андрущенко, А. Алексюк, В. Бондар, С. Гончаренко, М. Євтух, І. Підласий, О. Савченко, М. Ярмаченко та ін.); наукові теорії про сутність, зміст та процес реалізації професійної педагогічної підготовки майбутніх учителів (О. Абдулліна, Є. Барбіна, А. Бойко, Н. Гузій, В. Лозова, В. Луговий, О. Пєхота, Л. Пуховська, Т. Сущенко, О. Щербаков та ін.); положення щодо професійної готовності вчителя до педагогічної праці (А. Линенко, В. Сластьонін та ін.); наукові ідеї щодо закономірностей, принципів, форм і методів, інноваційних педагогічних технологій (В. Безпалько, М. Кларін, Г. Селевко та ін.); концептуальні положення про зміст загальної і професійної освіти (В. Краєвський, В. Лєдньов, І. Лернер та ін.); концепція «діалогу культур» (М. Бахтін, В. Біблер та ін.); загальнонаукові принципи системного (В. Афанасьєв, Л.фон Берталанфі, В. Садовський, Е. Юдін й ін.) і комунікативного (А. Мудрик, В. Царькова та ін.) підходів; дослідження з проблем формування різних груп умінь у студентів (Є.Є. Боровкова та ін.).

Для розв'язання визначених завдань використано комплекс методів: теоретичних - аналіз, синтез, класифікація, систематизація та узагальнення - з метою вивчення психолого-педагогічної літератури, державних документів, навчальних планів і програм, досвіду та стану професійної підготовки майбутніх учителів немовних спеціальностей; порівняння, моделювання, узагальнення теоретичних та емпіричних напрацювань, виявлення достовірних фактів про взаємозв'язки між компонентами педагогічних систем та процесів і закономірні тенденції розвитку інтеркультурних умінь майбутніх учителів немовних спеціальностей; емпіричних - педагогічний експеримент (пілотажний, констатувальний та формувальний етапи); спостереження за навчально-виховним процесом у педагогічному ВНЗ; анкетування, тестування студентів і викладачів предметів гуманітарного циклу, методи статистичної обробки експериментальних даних для підтвердження результатів експерименту та перевірки ефективності педагогічних умов і методики формування інтеркультурних комунікативних умінь майбутніх учителів немовних спеціальностей.

Наукове дослідження здійснювалося впродовж 2009-2014 років і охоплювало три етапи наукового пошуку.

На першому (2009-2010 рр.) - опрацьовано наукові дослідження з проблеми формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів педагогічних ВНЗ у педагогічній теорії; проаналізовано основні поняття дослідження; розроблено програму експериментальної роботи.

На другому (2011-2012 рр.) - визначено стан формування інтеркультурних комунікативних умінь у майбутніх учителів; розроблено авторську методику та окреслено педагогічні умови, реалізація яких забезпечує ефективність зазначеного процесу в межах інтегративно-культурної системи навчання, яка ґрунтується на основі реалізації соціокультурного, компетентнісного й соціолінгвістичного підходів; проведено констатувальний етап експерименту.

На третьому (2013-2014 рр.) - реалізовано формувальний етап експерименту, впроваджено в практику діяльності педагогічних ВНЗ України авторську методику та педагогічні умови формування інтеркультурних умінь; узагальнено результати дослідження, здійснено його оформлення та редагування.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Черкаського державного технологічного університету, Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Київського міжнародного університету.

В експериментальній роботі брало участь 260 студентів, 86 викладачів вищих навчальних закладів і 30 учителів іноземної мови.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше: з позицій соціокультурного, компетентнісного й соціолінгвістичного підходів обґрунтовано теоретичні засади та розроблено інтегративно-культурологічний зміст, форми і методи формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів вищих педагогічних навчальних закладів немовних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки, визначено педагогічні умови та розроблено поетапну методику формування досліджуваних умінь;

удосконалено змістове наповнення способів професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців немовних спеціальностей з урахуванням предметної спеціалізації; уточнено зміст понять «інтеркультурні комунікативні вміння», «формування інтеркультурних комунікативних умінь студентів»;

подальшого розвитку набули сучасні форми та методи формування інтеркультурних комунікативних умінь майбутніх учителів немовних спеціальностей у процесі реалізації загальнопедагогічної складової професійно-педагогічної підготовки.

Практичне значення дослідження полягає: в можливості використання його положень і висновків у практиці професійної підготовки майбутніх фахівців, а також розроблених автором інтегративно-культурологічного змісту, форм і методів формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів вищих педагогічних навчальних закладів немовних спеціальностей у ході гуманітарної підготовки; впровадженні експериментально перевіреної методики та педагогічних умов реалізації досліджуваного процесу. За матеріалами дослідження розроблено методичні рекомендації, які можуть бути використані викладачами, студентами при вивченні іноземних мов, у практичній діяльності, а також у системі післядипломної педагогічної освіти.

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Черкаського державного технологічного університету (довідка № 2069/01-12 від 25. 12. 2013 р.), Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (довідка № 282 від 04. 12. 2013 р.), Київського міжнародного університету (довідка № 046 від 16. 12. 2013 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася на наукових, науково-практичних та науково-методичних конференціях різного рівня, зокрема, Міжнародній науково-практичній конференції «Інновації у вищій школі: проблеми та перспективи в освіті і науці», (Кременець, 2013), V міжнародній науково-практичній конференції «Інновації у вищій освіті» (Ніжин, 2013), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Формування професійної компетентності студентів ВНЗ у системі професійної підготовки: проблеми, пошуки, рішення» (Стерлітамак, Республіка Башкортостан, 2013), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень у психології» (Київ, 2013), Міжнародній науково-практичній конференції «Удосконалення системи освіти в умовах соціальної модернізації» (Астана, Казахстан, 2013), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне освітнє середовище: концепція і практика» (Стерлітамак, Республіка Башкортостан, 2013), а також науково-методологічних семінарах кафедри іноземних мов Вінницького. національного медичного університету ім. М. І. Пирогова (2008-2014), кафедри педагогіки Житомирського державного університету ім. Івана Франка (2013-2014)

Публікації. Основні положення і результати дисертаційної роботи відображено у 8 публікаціях, серед яких 5 статей у провідних наукових фахових виданнях України, 2 - у зарубіжних збірниках наукових праць, 1 стаття у науково-періодичному виданні.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, додатків на 8 сторінках, списку використаної літератури (282 найменування, з яких 23 іноземною мовою). Основний зміст дисертації викладено на 221 сторінках (основна частина - 189 сторінок). Робота містить 20 таблиць та 3 рисунка, 4 додатка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, теоретико-методологічну основу та методи дослідження; сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення наукового пошуку; наведено відомості про впровадження та апробацію результатів експериментальної роботи.

У першому розділі - «Теоретичні засади формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки» - розглянуто проблему формування інтеркультурних комунікативних умінь у педагогічний теорії і практиці; визначено основні наукові підходи до вирішення окресленої проблеми; здійснено аналіз категоріально-поняттєвого апарату дослідження.

На основі теоретичного розгляду проблеми формування інтеркультурних комунікативних умінь у педагогічний теорії і практиці, що здійснювався у контексті визначення сучасних тенденцій розвитку, а також перспектив побудови нової парадигми освіти, відображено наукові погляди вітчизняних та зарубіжних учених на взаємозв'язок освіти й культури як універсального механізму формування гармонійної цілісної людини, спроможної критично мислити і цінувати духовні і матеріальні цінності рідної та іншомовної культури, бути відповідальною, спроможною до самореалізації .

Доведено, що в процесі підготовки майбутнього вчителя важливу роль відіграє професійна вмілість, яка формується, зокрема, під час вивчення гуманітарних дисциплін та реалізується через систему умінь, спрямованих на досягнення конкретного результату професійної діяльності.

Обґрунтовано думку, що готовність до майбутньої професійної діяльності у напрямі забезпечення інтеркультурної комунікації набуває особливої актуальності в контексті включення національно-культурного компонента в зміст освіти, що обумовлює перегляд статусу майбутнього вчителя немовної спеціальності як знавця культури інших країн, культури спілкування, правил етикету, невербальних форм комунікації (міміки, жестів), а також національного характеру комунікантів. З'ясовано, що забезпечення міжкультурних контактів в умовах культурної дисперсії передбачає реалізацію принципів діалогу культур, розширення культурної картини світу; здійснення міжетнічного, міжконфесійного, міжкультурного спілкування, що може бути досягнуто за умови оволодіння розвиненою системою відповідних знань, сформованих на їх основі вмінь і навичок, що слугують підґрунтям розвитку відповідної компетенції.

Теоретичними засадами формування інтеркультурних комунікативних умінь у межах дослідження визначено гуманістичну парадигму освіти як один із провідних напрямів сучасної педагогічної науки і практики, ідеї інтеркультурної педагогіки, яка спрямовує процес навчання і виховання на засвоєння надбань культури; концепції трансформації соціокультурного контексту вивчення іноземних мов в європейських країнах, зокрема у ВНЗ України.

В основу авторського підходу до вирішення проблеми формування інтеркультурних комунікативних умінь у процесі вивчення гуманітарних дисциплін покладено ідеї про значущість психологічної та загальнокультурної готовності до майбутньої професійної діяльності, яка реалізується в межах професійної спрямованості особистості, що передбачає: виховання позитивного ставлення до майбутньої професії, підвищення когнітивного (постійна потреба нової інтеркультурної інформації), діяльнісного (прагнення реалізовувати інтеркультурні комунікативні знання та вміння в майбутній професійній діяльності) та емоційного рівня особистості в процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

У межах дослідження проблеми виокремлено й охарактеризовано функції цього процесу у ВНЗ, а саме: пізнавальну, комунікативну, діагностично-прогностичну, нормативну, когнітивну, емоційно-мотиваційну, виховну. Доведено, що їх реалізація визначає зміст інтеркультурної взаємодії як певного виду комунікації, що здійснюється на трьох рівнях: інформаційному, інтерактивному, перцептивному.

Обґрунтовано доцільність реалізації науково-теоретичних підходів, що дозволило представити окреслену проблему у цілісному вигляді у контексті сучасних методологічних підходів, а саме: соціокультурного (відображає сутність інтеркультурних процесів у студентському середовищі); компетентнісного (окреслює зміст та специфіку інтеркультурних умінь як компонента загальної професійної компетентності майбутнього педагога), соціолінгвістичного (віддзеркалює специфіку формування інтеркультурних комунікативних умінь у процесі вивчення студентами немовних спеціальностей гуманітарних дисциплін).

У результаті здійсненого понятійно-категоріального аналізу інтеркультурні комунікативні вміння розглядаються як різновид комунікативних умінь і є певним синтезом особистісних якостей майбутнього фахівця (почуттєвих, інтелектуальних, вольових, емоційних), які формуються і реалізуються в активній навчальній діяльності на основі відповідних знань і навичок, що відображаються в системі розумових, мнемотичних, вольових, сенсомоторних й інших дій міжкультурної комунікації.

Зазначено, що формування інтеркультурних комунікативних умінь відбувається на основі активного, свідомого й цілеспрямованого практичного використання культурного досвіду людини і суспільства, представленого знаннями і навичками спілкування, що набуваються у процесі професійної підготовки майбутнього фахівця, зокрема гуманітарної.

До структури формування інтеркультурних комунікативних умінь віднесено: засвоєння знань, що визначають зміст і спосіб інтеркультуної комунікації; мотивацію до реалізації інтеркультурної взаємодії; волевиявлення майбутнього фахівця до дії; реалізацію безпосередньої мовної дії.

У другому розділі - «Проектування розвитку і формування інтеркультурних комунікативних умінь студентів немовних спеціальностей» - представлено наукове обґрунтування сутності, структури та специфіки інтеркультурних умінь, що формуються у процесі гуманітарної підготовки; охарактеризовано структурні компоненти досліджуваного процесу; визначено відповідні педагогічні умови.

Визначення сутності процесу формування інтеркультурних комунікативних умінь здійснено на основі врахування педагогічних функцій комунікативної діяльності педагога, специфіки гуманітарних дисциплін, зокрема, предмета «Іноземна мова» для студентів немовних спеціальностей, а також прийнятого в науковій літературі розуміння спілкування як комунікативно-пізнавального процесу. До основних структурних компонентів формування інтеркультурних комунікативних умінь віднесено: мотиваційно-ціннісний, що передбачає розвиток особистісно значущих мотивів і цінніснісних установок в умовах інтеркультурної взаємодії; комунікативно-регулятивний - визначається розвитком у майбутнього фахівця перцептивних, інтерактивних, експресивних умінь; інформаційно-освітній передбачає формування орієнтувальних, конструктивних, організаторських умінь; пізнавально-гуманістичний - проектувально-дослідницьких, компенсаторних умінь; спеціально-інтеркультурний - забезпечує володіння нормами інтеркультурної комунікації, формування сприйнятливості до нової культури.

Проектування формування інтеркультурних комунікативних умінь передбачало моделювання поетапної методики (окреслення: мети - забезпечення ефективності досліджуваного процесу; провідних принципів його організації (гуманізації та гуманітаризації, комунікативно-діяльнісної фахової спрямованості, інтеркультурної орієнтації, суб'єктної значущості тощо) та співвіднесення їх з етапами, формами, методами, прийомами та засобами навчальної діяльності студентів ВНЗ.

Визначено педагогічні умови, реалізація яких забезпечує ефективність цього процесу та інтеграцію загальнопрофесійної (навчальної, самоосвітньої) і спеціальної (інтеркультурної, лінгвістичної) підготовки, її динамічність та прогностичність змісту в культурологічному контексті, зв'язок із зовнішнім середовищем.

Педагогічні умови ефективного функціонування й розвитку інтегративно-культурологічного змісту, форм і методів формування інтеркультурних комунікативних умінь студентів немовних спеціальностей є сукупністю заходів, вимог, пропонованих системі, дотримання яких сприяє ефективності досліджуваного процесу. До таких віднесено: забезпечення розвитку позитивної мотиваційної сфери особистості майбутнього фахівця на основі ціннісних установок інтеркультурного спілкування; введення в контекст професійної підготовки ідей етнопедагогіки з використанням контрастивного підходу при вивченні комунікативної поведінки в українській і німецькій культурі; розробки та впровадження курсу німецької мови, інтегрованого з предметами гуманітарного циклу; використання ситуативно-ігрового підходу з метою подолання комунікативних бар'єрів у процесі інтеркультурного спілкування студентів педагогічних ВНЗ.

У третьому розділі - «Дослідно-експериментальна робота формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесу гуманітарної підготовки» - представлено програму дослідно-експериментальної роботи та результати реалізації констатувального етапу експерименту; окреслено шляхи впровадження методики формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки; узагальнено результати формувального етапу експерименту.

У розділі обґрунтовано програму дослідно-експериментальної роботи за темою дослідження: охарактеризовано гіпотезу, мету, етапи, експериментальну базу, вибіркову сукупність та діагностичний інструментарій дослідження. Основною метою дослідно-експериментальної роботи визначено експериментальну перевірку ефективності теоретично обґрунтованих педагогічних умов і змодельованої поетапної методики формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки.

На основі попередньо охарактеризованої структури формування інтеркультурних комунікативних умінь студентів немовних спеціальностей (мотиваційно-цільовий, комунікативно-регулятивний, інформаційно-освітній, пізнавально-гуманістичний, спеціально-інтеркультурний компоненти) спроектовано систему критеріїв, показників і рівнів сформованості досліджуваного явища.

Базовими критеріями дослідно-експериментальної роботи визначено мотиваційний, особистісний, когнітивний, рефлексивний, діяльнісний, відповідно до яких виділено й охарактеризовано високий, середній та низький рівні сформованості інтеркультурних комунікативних умінь студентів немовних спеціальностей.

У розділі представлено кількісні й якісні результати педагогічного експерименту. На констатувальному етапі встановлено, що традиційно побудований процес гуманітарної підготовки майбутніх фахівців недостатньо орієнтований на формування в студентів немовних спеціальностей інтеркультурних комунікативних умінь. Близько 17 % студентів контрольної та експериментальної груп мають високий рівень інтеркультурних комунікативних умінь. Низький рівень сформованих умінь притаманний 18,52 % студентів експериментальної групи та 19,08 % представників контрольної групи.

Упровадження авторської методики відбувалося шляхом реалізації комплексу педагогічних умов і передбачало кілька етапів. На організаційно-проективому (перший та другий семестр навчання студентів у ВНЗ) діяльність викладача та студентів спрямовувалася на розвиток позитивної мотиваційної сфери особистості майбутнього фахівця на основі ціннісних установок інтеркультурного спілкування, що здійснювалося через: відповідну організацію навчально-пізнавальної діяльності студентів у ході вивчення комплексу навчальних дисциплін: загальнопрофесійних (педагогіка, психологія, методика викладання предметів) і спеціальних (іноземна мова, спецкурси й спецсемінари з іноземної мови), використання лінгвокраєзнавчого матеріалу та застосування знань у практиці реального (або наближеного до реального) спілкування.

Взаємодія викладача і майбутніх фахівців щодо формування інтеркультурних комунікативних умінь передбачала включення студентів немовних спеціальностей у міжкультурну комунікацію на рівні ігрового проектування, сприйняття відповідної навчальної та культурологічної інформації. До основних засобів, що забезпечували ефективність цього процесу, віднесено: мовлення викладача, автентичні відео- та аудіо матеріали, висловлювання студентів щодо культурологічного змісту інформації, проблеми, що обговорюється, особливостей мови і культури тощо.

Навчальна діяльність у процесі практичних занять спрямовувалася на актуалізацію проблем інтеркультурної комунікації в майбутній професійній діяльності, визначення навчальних цілей і завдань щодо сприйняття матеріалу та усвідомлення формування необхідної системи освітніх компетенцій інтеркультурного комунікативного змісту. Зазначене реалізовувалося шляхом розробки групових варіантів навчальних проектів.

Метою реалізації другого продуктивно-змістового етапу визначалося безпосереднє формування у студентів знань та вмінь інтеркультурної комунікації, подальше практичне вдосконалення відповідних навичок у ході вивчення гуманітарних дисциплін, зокрема, іноземних мов.

Зазначене реалізовувалося шляхом: особистого включення студентів у процес оволодіння досліджуваними вміннями на основі внутрішньої позитивної мотивації; організації навчання іноземної мови на інтегративній основі; використання елементів порівняльного культурознавчого аналізу з метою подолання культурної інтерференції; застосування ситуативно-ігрового підходу; реалізація організаційних форм теоретичної й практичної гуманітарної підготовки студентів немовних спеціальностей, спрямованої на розвиток пізнавального інтересу, що забезпечує входження в іншомовну культуру, та практичне оволодіння інтеркультурними комунікативними вміннями; введення в контекст навчання ідей етнопедагогіки; розробки та впровадження в освітній процес педагогічного вищого навчального закладу навчального курсу на основі інтеграції німецької мови й предметів гуманітарного циклу (культурологія, філософія, українська та зарубіжна література, психологія, педагогіка та ін. )

З'ясовано, що використання рольових ігор у процесі формування інтеркультурних умінь майбутніх фахівців немовних спеціальностей сприяє подоланню комунікативних (мовних, лінгво-психологічних, соціально-етнічних) бар'єрів, зумовлених складністю встановлення інтеркультурних контактів представників різних культур.

На третьому - результативно-узагальнюючому етапі здійснювалося діагностика сформованості інтеркультурних комунікативних умінь з урахуванням наявної системи знань, їх характеристик щодо розвитку здатності майбутніх фахівців немовних спеціальностей до співпраці, співтворчості, вияву толерантності, ініціативності тощо.

Зазначене передбачало включення студентів у безпосереднє інтеркультурне спілкування, застосування засвоєних знань, удосконалення інтеркультурних комунікативних умінь і навичок та використання таких форм і методів навчання, як переписка та зустрічі з представниками німецькомовних країн, культурними та громадськими діячами, конференції з тем «Життя й проблеми молоді різних країн», «Роль іноземних мов у системі освіти України і Німеччини», телеміст «Київ - Берлін», метод проектів, перегляд відеофільмів та ін., що забезпечило реалізацію інтеркультурних комунікативних умінь у різних ситуаціях спілкування.

Четвертий рефлексивний етап методики формування інтеркультурних комунікативних умінь реалізувався шляхом застосування форм і методів самоаналізу та самооцінки ефективності навчальної діяльності у визначеному напрямі, зокрема, спільного переживання ситуації успіху, розроблення пропозицій викладачів і студентів щодо корегування змісту гуманітарних дисциплін, їх інтеркультурного наповнення.

Особлива увага надавалася визначенню подальшої перспективи побудови інтеркультурної комунікації, окреслення сфер її застосування в процесі життєдіяльності та майбутній професійній діяльності.

Проведена на формувальному етапі експериментальна робота підтвердила ефективність впливу системи педагогічних умов і методики на рівень інтеркультурних комунікативних умінь майбутніх фахівців, що представлено в табл.1.

В експериментальній групі вдвічі виросла кількість студентів з високим рівнем сформованості інтеркультурних комунікативних умінь: з 17,59 % на констатувальному етапі до 36,85 % після формувального етапу. Значно зменшилася кількість досліджуваних експериментальної групи з низьким рівнем інтеркультурних комунікативних умінь (відповідно з 18,52 % до 3,70 %). У контрольній групі зміни показників повторної діагностики різняться значно менше 2%. Надійність отриманих кількісних результатів педагогічного експерименту перевірена за допомогою критерію кутового перетворення Фішера.

Таблиця 1 Динаміка формування інтеркультурних комунікативних умінь (до і після формувального етапу)

Рівні	Контрольна група (КГ)	Експериментальна група (ЕГ)
	Констатувальний етап	Формувальний етап	Констатувальний етап	Формувальний етап
	к-сть	%	к-сть	%	к-сть	%	к-сть	%
Високий	26	17,11	27	17,50	19	17,59	40	36,85
Середній	97	63,82	97	64,08	69	63,89	64	59,44
Низький	29	19,08	28	18,42	20	18,52	4	3,70
Всього	152	100	152	100	108	100	108	100

Отримані результати дослідно-експериментальної роботи свідчать про ефективність запропонованих педагогічних умов і поетапної методики формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей.

На основі узагальнення результатів наукового дослідження сформульовано такі висновки:

1. У результаті аналізу досліджуваної проблеми в теорії і практиці професійної підготовки студентів немовних спеціальностей педагогічних ВНЗ визначено теоретичні засади формування інтеркультурних комунікативних умінь, а саме: гуманістичну парадигму освіти, ідеї інтеркультурної педагогіки, концепції трансформації соціокультурного контексту вивчення іноземних мов.

Окреслено авторський підхід до вирішення досліджуваної проблеми, який ґрунтується на положенні про значущість психологічної та загальнокультурної готовності до майбутньої професійної діяльності. Обґрунтовано доцільність упровадження науково-теоретичних підходів (соціокультурного, компетентнісного, соціолінгвістичного), реалізація яких дозволяє представити окреслену проблему в цілісному вигляді. У результаті здійсненого понятійно-категоріального аналізу проблеми інтеркультурні комунікативні вміння тлумачаться як певний синтез особистісних якостей майбутнього фахівця, які формуються і реалізуються в активній навчальній діяльності на основі відповідних мотивів, знань і характеристик особистості, що реалізуються в інтеркультурній комунікативній діяльності.

Доведено, що формування інтеркультурних комунікативних умінь відбувається на основі активного, свідомого й цілеспрямованого практичного використання культурного досвіду людини і суспільства, відображеного у зняннях і навичках спілкування, які набуваються у процесі професійної підготовки майбутнього фахівця, зокрема гуманітарної.

2. На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми, особистого практичного досвіду роботи, обґрунтовано педагогічні умови та поетапну методику формування інтеркультурних комунікативних умінь у майбутніх фахівців немовних спеціальностей.

Визначено зміст, форми та методи діяльності головних суб'єктів навчального процесу (викладача та студента) у визначеному напрямі на організаційно-проективному, продуктивно-змістовому, результативно-узагальнюючому, рефлексивному етапах, що здійснювалося через відповідну організацію навчально-пізнавальної діяльності студентів: вивчення комплексу навчальних дисциплін: загальнопрофесійних (педагогіка, психологія, методика) і спеціальних (іноземна мова, спецкурси й спецсемінари з іноземної мови), використання лінгвокраєзнавчого матеріалу та застосування знань у практиці реального (або наближеного до реального) спілкування.

До основних педагогічних умов, що забезпечують ефективність досліджуваного процесу віднесено: забезпечення розвитку позитивної мотиваційної сфери особистості майбутнього фахівця немовної спеціальності на основі ціннісних установок інтеркультурного спілкування; уведення в контекст професійної підготовки ідей етнопедагогіки з використанням контрастивного підходу при вивченні комунікативної поведінки в різних культурах; упровадження курсу німецької мови, інтегрованого з предметами гуманітарного циклу; використання ситуативно-ігрового підходу з метою подолання комунікативних бар'єрів у процесі інтеркультурного спілкування майбутніх фахівців.

Окреслено значущість таких форм і методів навчальної діяльності, як ігрове проектування, особисте включення студентів у процес оволодіння досліджуваними вміннями на основі внутрішньої позитивної мотивації, використання елементів порівняльного культурознавчого аналізу з метою подолання культурної інтерференції; входження в іншомовну культуру, практична реалізація інтеркультурних комунікативних умінь

3. У дисертації обґрунтовано критерії, показники та рівні сформованості інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів. На основі виділеної структури формування інтеркультурних комунікативних умінь (мотиваційно-цільовий, комунікативно-регулятивний, інформаційно-освітній, пізнавально-гуманістичний, спеціально-інтеркультурний компоненти) охарактеризовано систему критеріїв (мотиваційний, особистісний, когнітивний, рефлексивний, діяльнісний,) спроектовано комплекс показників та рівнів сформованості інтеркультурних комунікативних умінь студентів немовних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки (високий, середній, низький).

4. Перевірка ефективності поетапної методики формування інтеркультурних комунікативних умінь студентів вищих педагогічних навчальних закладів здійснювалася за допомогою організації та проведення педагогічного експерименту. У результаті його констатувального етапу визначено актуальний рівень сформованості інтеркультурних комунікативних умінь, який засвідчив, що лише 17 % студентів контрольної та експериментальної груп мають високий рівень сформованості інтеркультурних комунікативних умінь; низький рівень досліджуваного явища притаманний 18,52 % респондентів експериментальної групи та 19,08 % учасників контрольної групи. Одержані дані засвідчили практичну потребу у розробці та апробації педагогічних умов і поетапної методики формування інтеркультурних комунікативних умінь студентів, що здійснювалося на формувальному етапі експерименту. Його результати засвідчили, що в експериментальній групі вдвічі виросла кількість студентів з високим рівнем сформованості інтеркультурних комунікативних умінь: зменшилася кількість респондентів експериментальної групи з низьким рівнем інтеркультурних комунікативних умінь. У контрольній групі змін майже не відбулось. Надійність отриманих кількісних результатів педагогічного експерименту перевірена за допомогою ц критерію кутового перетворення Фішера.

5. З'ясовано, про доцільність запровадження в процес професійної підготовки майбутніх учителів немовних спеціальностей навчально-методичного забезпечення та авторського інтегрованого спецкурсу, реалізація якого здійснювалася з урахуванням наявної системи знань, їх характеристик щодо розвитку здатності майбутніх фахівців немовних спеціальностей до співпраці, співтворчості, вияву творчості, толерантності, ініціативності тощо.

Забезпечення навчальної діяльності спрямовувалося на включення в безпосереднє інтеркультурне спілкування, застосування засвоєних знань, удосконалення інтеркультурних комунікативних умінь і навичок, застосовування таких форм й методів навчання, як переписка та зустрічі з представниками німецькомовних країн, культурними та громадськими діячами, конференції з тем «Життя й проблеми молоді різних країн», «Роль іноземних мов у системі освіти України і Німеччини» та ін., телеміст «Київ - Берлін», метод проектів, перегляд відеофільмів та ін., що забезпечило реалізацію інтеркультурних комунікативних умінь у різних ситуаціях спілкування.

Узагальнений аналіз отриманих результатів засвідчує, що визначені завдання дослідження реалізовано, мету досягнуто.

До перспективних напрямів напрямів наукових пошуків віднесено: вдосконалення змісту, форм, методів і технологій професійної підготовки майбутніх учителів різних спеціальностей до реалізації інтеркультурної взаємодії; розробку навчально-методичного забезпечення з урахуванням загальноєвропейських вимог.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

1. Кондратюк А. Л. Проблема формування інтеркультурних комунікативних умінь у теорії і практиці педагогіки / О. В. Плахотнік, А. Л. Кондратюк // Зб. наук. праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Вип. № 39. - К. ВІКНУ, 2013. - С. 314-324.

2. Кондратюк А. Л. Педагогічні умови формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів вищих педагогічних навчальних закладів / А. Л. Кондратюк // Зб. наук. праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.- Вип. № 42.- К. ВІКНУ, 2013. - С. 161-166.

3. Кондратюк А. Л. Социокультурная компетентность как готовность к ведению диалога культур / А. Л. Кондратюк // Зб. наук. праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Вип. № 44. - К. ВІКНУ, 2013. - С. 212-216.

4. Кондратюк А. Л. Формирование у студентов социокультурной картины мира в условиях изучения иностранного языка / А. Л. Кондратюк // «Элеуметтік жаhгырту жагдайында білім беру жньйесін жетілдіру»: халык-аралык гылыми-практикалык конференція материалдары (Астана, 6-7 желтоксан, 2013 ж. ). «Совершенствование системы образования в условиях социальной модернизации»: мат. межд. научн.- практ. конф. (Астана, 6-7 декабря, 2013 г.) ІІ том. - Астана., 2013 - С. 115-117.

Опубліковані праці апробаційного характеру

5. Кондратюк А. Л. Межкультурная комуникация как средство формирования духовных ценностей личности / А. Л. Кондратюк // «Современная образовательная середа: концепции и практика»: сб. материалов II Междунар. научн.- практ. конф. 25 декабря 2013 г., г. Стерлитамак, Республика Башкортостан/ Отв. ред. Е. В. Головнева-Стерлитамак: Стерлитамакский филиал БашГУ, 2013. -- С.137-145.

6. Кондратюк А. Л. Овладение нормами межкультурной комуникации в процессе изучения иностранного языка / А. Л. Кондратюк // Образование в пространстве школы и вуза: опыт, проблемы, перcпективы: сб. материалов II Междунар. науч.- практ. конф. 27 ноября 2013г., г. Стерлитамак. - Стерлитамак: Стерлитамакский филиал БашГУ, 2013 - С. 157-164.

Опубліковані праці, які додатково відображають наукові результати дисертації

7. Кондратюк А. Л. Особливості формування між культурної комунікації при вивченні різних культур / А. Л. Кондратюк // «Проблеми емпіричних досліджень у психології» : Зб. матеріалів VII Міжнародної наук.- практ. конф. 5-6 грудня 2013р. / Відп. ред. І. В. Данилюк, І.В.Ващенко.--К.: ОВС, 2013р. Випуск 2. -- 342с.

8. Кондратюк А. Л. Реалізація системи і педагогічних умов формування інтеркультурних комунікативних умінь / А. Л. Кондратюк // Наукові записки НДУ. Серія: Психолого-педагогічні науки. Зб. наук. пр. №5 - Ніжин, 2013. -- С.68-71.

АНОТАЦІЇ

Кондратюк А.Л. Формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесі гуманітарної підготовки.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка. -Житомир, 2014.

У дисертації розглянуто проблему формування інтеркультурних комунікативних умінь у педагогічний теорії і практиці; визначено основні наукові підходи до її вирішення, здійснено аналіз категоріально-поняттєвого апарату дослідження. Доведено, що формування досліджуваних умінь відбувається на основі активного, свідомого й цілеспрямованого практичного використання культурного досвіду людини і суспільства, відображеного у знаннях і навичках спілкування, що набуваються у процесі професійної підготовки майбутнього фахівця, зокрема гуманітарної.

Обґрунтовано критерії, показники та рівні сформованості інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів.

Розроблено та експериментально перевірено ефективність методики та педагогічних умов формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесі вивчення гуманітарних дисциплін та здійснено аналіз результатів запровадження розробленої методики.

Ключові слова: інтеркультурні комунікативні вміння, професійна підготовка, інтеркультурна педагогіка, немовні спеціальності, гуманітарна підготовка, іншомовна культура, гуманістична парадигма освіти.

Кондратюк А.Л. Формирование интеркультурных коммуникативных умений у студентов неязыковых специальностей в процессе гуманитарной подготовки.

Диссертация на соискание ученой степени - кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Житомирский государственный педагогический университет имени Ивана Франко. - Житомир, 2014.

В диссертации рассмотрена проблема формирования интеркультурных коммуникативных умений в педагогический теории и практике; определены современные научные подходы к ее решению, осуществлен анализ категориально понятийного аппарата исследования.

Выявлено, что формирование интеркультурных коммуникативных умений осуществляеться на основе активного, сознательного и целенаправленного практического использования культурного опыта человека и общества, представленного в виде знаний и навыков общения, приобретаемых в процессе профессиональной подготовки будущего специалиста, в частности гуманитарной.

Обоснован авторский подход к исследуемой проблеме формирования интеркультурных коммуникативных умений в процессе изучения гуманитарных дисциплин, основанный на положении о значимости психологической и общекультурной готовности к будущей профессиональной деятельности, который реализуется в контексте профессиональной направленности личности и предусматривает: воспитание положительного отношения к будущей профессии, повышение когнитивного, деятельностного и эмоционального уровня развития личности в процессе изучения гуманитарных дисциплин.

Определено содержание, формы и методы деятельности ведущих субъектов учебного процесса (преподавателя и студента) по формированию интеркультурных коммуникативных умений у будущих специалистов на организационно-проективном, продуктивно-содержательном, результативно-обобщающем, рефлексивном етапах. Эта деятельность осуществляется через соответствующую организацию учебно-познавательной деятельности студентов: изучение комплекса учебных дисциплин: общепрофессиональных (педагогика, психология, методика) и специальных (иностранный язык, спецкурсы и спецсеминары по иностранному языку) в контексте теоретико-методических подходов к интеркультурному взаимодействию, путем использования лингвострановедческого материала и применения знаний в практике реального (или приближенного к реальному) общения.

В рамках исследуемой проблемы формирования интеркультурных коммуникативных умений у студентов неязыковых специальностей в процессе изучения гуманитарных дисциплин выделены и охарактеризованы соответствующие функции в вузе, а именно: познавательная, коммуникативная, диагностически-прогностическая, нормативная, когнитивная, эмоционально-мотивационная, воспитательная. Подтверждено, что их реализация определяет содержание интеркультурного взаимодействия как определенного вида коммуникации и осуществляется на трех уровнях: информационном, интерактивном, перцептивном. Обоснованы критерии, показатели и уровни сформированности интеркультурных коммуникативных умений у студентов неязыковых факультетов высших педагогических учебных заведений.

Разработана и экспериментально проверена методика формирования интеркультурных коммуникативных умений у студентов неязыковых специальностей в процессе изучения гуманитарных дисциплин, осуществлен анализ результатов реализации разработанной методики.

Ключевые слова: интеркультурные коммуникативные умения, профессиональная подготовка, интеркультурная педагогика, неязыковые специальности, гуманитарная подготовка, иноязычная культура, гуманистическая парадигма образования.

Kondratiuk A. L. Formation of intercultural communicative skills of the students of nonlinguistic specialties in the process of humanitarian training. Dissertation for candidate's degree by speciality 13.00.04 - theory and methodology of professional education. - Ivan Franko Zhytomyr State University. - Zhytomyr, 2014. In the thesis the problem of formation of intercultural communicative skills in pedagogical theory and practice is considered; the key scientific approaches to the solution of the researched problem are identified; the analysis of categorical and conceptual apparatus is performed. It has been revealed that the formation of intercultural communicative skills is based on an active, conscious and purposeful practical usage of the cultural experience of the individual and society, presented by the knowledge and skills acquired in the process of professional preparation of future specialists, including training. Within the study of the problem of formation of intercultural communicative skills of the students in the process of studying the Humanities, the functions of this process in the institutions of higher education have been defined, namely: cognitive, communicative, diagnostic, predictive, normative, emotional, motivational and educational. It has been proved that the implementation of these functions defines the content of intercultural interaction as a specific type of communication that is carried out on three levels: informational, interactive, perceptive. The criteria, data and levels of the development of intercultural communicative skills of students of non-linguistic faculties in higher pedagogical educational institutions have been clarified. The methods of formation of the intercultural communicative skills of the students in the process of studying the Humanities were developed and experimentally verified and the implementation results of the developed methods were analyzed.

...