Термінологічний аспект проблеми педагогічного краєзнавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378 : 908 : 370

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ПЕДАГОГІЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА

Матіяш Валентина Василівна

Кандидат педагогічних наук, доцент

Розглянуто дефініції “краєзнавство “, “педагогічне краєзнавство”. Акцентовано увагу на різні підходи до тлумачення вищезазначених феноменів; визначено їх зміст та структуру. Виявлено предмет та об'єкт педагогічного краєзнавства, а також його напрями. Доведено, що педагогічне краєзнавство може виступати як засіб підготовки майбутніх фахівців.

Ключові слова: краєзнавство, батьківщинознавство, педагогічне краєзнавство.

В умовах динамічних перетворень у сучасному суспільстві особливу увагу привертають проблеми, пов'язані з використанням краєзнавчих засобів формування особистості, які сприяють утвердженню духовності, патріотизму, історичній пам'яті та національної культурної спадщини українців. Серед них вагоме місце займає педагогічне краєзнавство, соціогуманітарна парадигма якого стає дедалі пріоритетною.

Мета статті здійснити ретроспективний аналіз поняття "краєзнавство", уточнити сутність феномену "педагогічне краєзнавство".

На даному етапі свого розвитку педагогічне краєзнавство виступає універсальною дисципліною, до розуміння якого вибудовувались різноманітні підходи.

Протягом тривалого часу з'ясовувався його понятійно-термінологічний апарат, який сприяє внутрішній структуризації і зовнішньо-предметній орієнтації, в системі наук.

Між тим, навіть поняття "краєзнавство" широко і по-різному тлумачилося та узагальнювалося у педагогічній науці. Йдеться про його наукове осмислення на рівні дисертаційних досліджень (Л.Г. Басирова, Е.Т. Беккега, Г.А. Грішина, В.Я. Лящук, А.К. Прокоф'єва, О.П. Фасенко) і в суто науково-практичному застосуванні (М.І. Ізосимов, П.В. Іванов, Н.А. Милонов, К.Ф. Строєв, М.Д. Янко). З метою з'ясування сутності цього поняття ми зробили спробу більш ретельно його розглянути, враховуючи сталі в цьому плані підходи у педагогічній науці.

Більшість науковців схиляються до думки, що краєзнавство є безперечно дидактичною категорією.

Дослідник П.В. Іванов відзначає, що "шкільне краєзнавство можна визначити як доступне і посильне для учнів всестороннє і багатогранне за формою пізнання місцевого краю" [5, с.11]. Проте в цьому визначенні дещо "розмиті" грані краєзнавства. Вважаємо, що більш конкретного до трактування даного поняття підходить дослідник І.Т. Прус: "Краєзнавство слід розглядати як багатогранну діяльність - освітньо-пізнавальну, пошуково-дослідну, суспільно-корисну" [5, с. 11]. Не суперечить цьому визначенню думка К.Ф. Строєва, що "сутність шкільного краєзнавства полягає у всебічному вивченні з навчально-виховною метою певної території свого краю за різними джерелами і, головним чином, на основі безпосередніх спостережень під керівництвом викладача" [8, с. 7].

Разом з тим існує думка (І.Г. Гревс, А.І. Дженс-Литовський, Д.Д. Семенов, А.Г. Ярошевський), що краєзнавство - це загальний принцип навчання та виховання на місцевому крайовому матеріалі.

Слід додати, що поширеним є тлумачення краєзнавства як активного методу пізнавання навколишньої дійсності (А.Ф. Музиченко, Ф.М. Петров, А.П. Пінкевич). Існує погляд (І.І. Безкоровайний, М.Н. Скаткін), що краєзнавство не слід відносити до методів навчання та виховання. Дійсно, метод, як відомо, - це спосіб засвоєння знань, формування певних якостей особистості. Краєзнавство не розкриває конкретного способу пізнавальної діяльності. Вважаємо, що ця позиція має не досить наукове підґрунтя, адже саме через вивчення краєзнавчого матеріалу можна пізнати окремі явища, предмети. Це значить, що краєзнавство може виступити як засіб навчання.

Проте одним з найбільш повних визначень краєзнавства вважається судження професора С. Баркова, що широко використовувалося низкою авторів у їхніх публікаціях: "Краєзнавство - комплекс наукових дисциплін, різних за змістом і частковими методами дослідження, що ведуть у своїй сукупності до наукового всебічного пізнавання краю" [8, с. 5]. На думку спеціалістів (П.В. Іванов, В.Г. Смиронов), краєзнавство не можна вважати науковою дисципліною, оскільки воно не має чітко вираженого об'єкта дослідження: результати краєзнавчих досліджень переважно стосуються певної галузі науки. Однак, оскільки краєзнавчу основу мають багато галузей наук та навчальних дисциплін, об'єктами можуть бути природа, економіка, історичне минуле, література, мистецтво, педагогіка і т.д., залежно від яких розрізняють види краєзнавства.

Краєзнавчі галузі науки не можна розглядати як другорядні. Вони є необхідним джерелом теоретичних положень, що мають загальний характер. Без знання особливого, специфіки місцевого неможливо створити загальну картину, пізнати і сформулювати загальні закони, розробити теорію, концепцію, і, водночас, загальне втілює в собі особливе, індивідуальне, окреме.

Використання місцевого матеріалу в навчанні та вихованні привернуло увагу багатьох педагогів. Так, ще Я.А.Коменський вважав пізнавання навколишнього життя першоосновою навчання. Краєзнавчий принцип "від близького до далекого", "від відомого до невідомого" сформульований ним у праці "Світ у картинках". Подальший розвиток цієї ідеї знаходимо у практичній та теоретичній діяльності Й.-Г.Пестолоцці та Ж.Ж.Руссо. Під впливом ідей провідних педагогів у Німеччині навіть виникає течія прихильників любові до рідного краю на основі його всебічного вивчення. Конкретне втілення ця ідея знайшла у вигляді спеціального предмета в австрійських і німецьких народних школах - батьківщинознавства. Цей предмет вважався фундаментальним.

Розвиток педагогічного краєзнавства багато в чому зобов'язаний Ф.-А.-В. Дістервегу, який вніс принцип культуровідповідності в навчання та виховання [2, с. 139]. Цей принцип був сформульований К.Д. Ушинським як вітчизнознавство. У другій половині XIX століття в нашій педагогіці з'явився важливий напрямок - батьківщинознавство як вивчення малої батьківщини.

Інтенсивна розробка даної проблеми у вітчизняній педагогіці була пов'язана з іменами М.Х. Весселя, К.Д. Ушинського. Останній теоретично обґрунтував педагогічну діяльність з краєзнавства.

Ці ж думки знаходять відображення і в педагогічній системі О.В. Духновича, який значну увагу приділив ідеї народності, суть якої він вбачав у тому, щоб українці мали школу рідної мови; рідною мовою повинні засвоюватись, зокрема, такі навчальні предмети, як історія, культура, народна педагогіка [3].

Пізніше С.Ф. Русова в роботі "Позашкільна освіта" вказувала, що потрібно, щоб знання не носили виключно теоретичний характер: потрібно вміти "вдихнути" в них життя [7, с . 58].

Загальну освіту народу, навчання рідною мовою, необхідність пізнання рідного краю боролися прогресивні українські педагоги Х.Д. Алчевська, С.А. Ананьїн, А.Ф. Музиченко, П. Родников, Я.Ф. Чепіга.

Зазначимо, що в педагогічну науку термін "краєзнавство" ввів В.Я. Уланов. Він досить докладно описав порядок застосування краєзнавчого матеріалу на уроках, необхідність участі вчителя у збиранні такого матеріалу, доцільність створення шкільних краєзнавчих музеїв, посібників, висловив думку про введення краєзнавства у плани вчительських курсів і семінарів.

Краєзнавчий підхід у педагогіці програмували П.П. Блонський, П.С. Шацький. Зокрема П.С. Шацький зауважив, що "вчителям необхідно вивчати середовище, в якому живуть діти" [9, с. 420]. П.П.Блонський наголошував на важливості вправляння дитини в громадській роботі через школу, сім'ю, вулицю, місто, село, батьківщину [1].

Вищезазначене зумовило той факт, що краєзнавству як засобові зв'язку навчання з життям було відведено важливе місце в перших навчальних планах шкіл України. Однією з перших фундаментальних праць у галузі краєзнавства того періоду була книга Є.А. Звягінцева "Вітчизнознавство і локалізація в народній школі", де обґрунтовувалась необхідність докорінної перебудови навчання на основі локалізації [4]. Саме використання краєзнавчого принципу посилило педагогічну цінність систем А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського.

Різновидом краєзнавчої роботи є педагогічне краєзнавство. На думку дослідників (А.Л. Ламашев, Б.І. Наумов), педагогічне краєзнавство "вивчає (як в історичному плані, так і в сучасному зрізі) місцеві особливості освіти, систему народної освіти, педагогічний процес у місцевих навчальних закладах, педагогічну творчість, творчу діяльність особливостей, практична діяльність яких прив'язана до певного регіону чи конкретної національності" [6, с. 128]. Отже, йдеться про те, що педагогічне краєзнавство також включає роботу з різноманітних напрямків краєзнавства, але лише за умови, якщо це здійснюється педагогом і з педагогічною метою. Педагогічна мета - основна ознака педагогічного краєзнавства.

Маючи неабияке значення для педагогіки як науки, робота з педагогічного краєзнавства проектується на педагогічну практику. Матеріали педагогічно-краєзнавчих досліджень використовуються вчителями в школах тієї місцевості, де проводилося дослідження, і мають певне значення для органів народної освіти.

Досліджуючи певні аспекти педагогічного краєзнавства, окремі автори (К.М. Абашаєва, А.М. Мар'їн, В.М. Овчиннікова) розглядають його як таку частину краєзнавства, що вивчає досвід школи, вчительських кадрів з навчання та виховання школярів у навчальний і позанавчальний час. Потім конкретно аналізують основні напрямки їх діяльності.

У зв'язку з цим варто, на наш погляд, уточнити предмет педагогічного краєзнавства. Вважаємо за доцільне врахувати, що предмет передбачає знання об'єкту дослідження з точки зору його структури і функцій, логічного та історичного зв'язків його елементів. Отже, предметом педагогічного краєзнавства може бути матеріал конкретної школи, шкільного колективу, унікальний досвід педагогічної діяльності окремих шкіл, районних відділів народної освіти, сільських та міських професійно-технічних училищ. Крім того, вищий педагогічний заклад, його система підготовки вчительських кадрів, а також обласні органи управління педагогічною діяльністю всіх установ у системі освіти теж становить предмет педагогічного краєзнавства.

Необхідно зауважити, що педагогічне краєзнавство відіграє провідну роль у системі краєзнавства і виступає одним із кінцевих завдань будь-якого виду краєзнавства. Так, при вивченні природи рідного краю, його історії суб'єктом дослідження досягаються й виховні завдання. У цьому розумінні всю систему краєзнавства можна розглядати в цілому як педагогічне краєзнавство. Проте не потрібно забувати, що існує власний об'єкт дослідження, властивий тільки йому - новітні методологічні, теоретичні і методичні висновки та положення педагогіки.

Отже, доцільно при з'ясуванні визначення педагогічного краєзнавства виходити з того, що це - наука про закономірності навчання ти виховання молодого покоління на базі використання місцевого педагогічного матеріалу, передового педагогічного досвіду вчительських, адміністративно-керівних кадрів. Ця наукова галузь виступає активним засобом розвитку педагогіки як науки.

Дане визначення дає підстави стверджувати, що педагогічне краєзнавство як педагогічне явище має власну внутрішню складну будову, яка розкриває багатство його змісту.

Отже, нас зацікавило, який зміст вкладають студенти в поняття “педагогічне краєзнавство”. Кількісні та якісні дані суджень подано у таблиці 1.

педагогічний краєзнавство природа

Таблиця 1. Змістовна характеристика поняття “педагогічне краєзнавство”

(за само оцінними судженнями респондентів)

Даний дослідницький матеріал свідчить про досить поширене та розмите уявлення респондентів щодо змісту поняття “педагогічне краєзнавство”. Саме тому виникає настійна потреба у подальшому дослідженні цього багатогранного феномену з урахуванням умов, в яких перебуває суспільство і сучасна національна школа.

Література

Блонский П. П. Избранные педагогические сочинения : [у 2 т.] . Т.1/ Под ред. В. П. Петровского. - М. : Педагогика, 1979. - 304 с.

Дистерверг Д. Избранные педагогические сочинения. - М. : Учпедгиз, 1956 - 377 с.

Духнович А. Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских / Духнович А..- Львов: Тип. ин-та Ставропигиенского, 1857. - Ч.1 - 92 с.

Звягинцв Г. Д. Родиноведение и локализация в школе/ Звягинцв Г.Д. - М. - Петербург: Госиздат, 1919. - 105 с.

Иванов П. В. Основы школьного краеведения/ Иванов П.В..-Петрозаводск, 1977. - 106 с.

Роль педагогического краеведения в профессиональной подготовке учителя. - АЛМа - Ата, Мектеп, 1986 - 128 с.

Русова С. Ф. Позашкільна освіта : Лекції, читані на позашкільному факультеті Київського педагогічного інституту/Русова С.Ф. - К. : Дзвін, 1911.- 88с.

Строев К. Ф. Краеведение / Строев К.Ф. - М. : Просвещение, 1974. - 142 с.

Шацкий С. Т. Педагогические сочинения. Т.3. / С.Т .Шацкий. - М.: Просвещение, 1964. - 458 с.

Размещено на Allbest.ru