Дисемінація досвіду педагогів-новаторів через регіональні та зональні школи новаторства

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського

Дисемінація досвіду педагогів-новаторів через регіональні та зональні школи новаторства

Н.І. Білик

Однією з найактуальніших проблем системи загальної середньої освіти України є проблема підвищення якості й ефективності інноваційної діяльності на всіх її рівнях. Уже в самій суті поняття «інновація» закладено такі процеси, як поширення і тиражування нового. Технологічний цикл роботи з інноваційним педагогічним досвідом може вважатися завершеним тільки тоді, коли в нього включено модель освоєння цього досвіду професійно-педагогічним співтовариством. Із процесом освоєння досвіду пов'язані такі процеси, як «упровадження», «трансляція», «поширення», «обмін». У цьому понятійному полі сьогодні з'явився ще один термін - «дисемінація». освіта школа педагог новаторство

Цей термін має ширше поняття (від лат. - disseminatio, dissemino - розсіваю), запозичений у педагогіку з медичної галузі; дослівно він означає «поширення мікробів або пухлинних клітин з первинного вогнища по організму людини й тварин; відбувається по кровоносних або лімфатичних судинах» [10].

Це процес, спрямований на поширення ідей, методів здійснення, кінцевих продуктів або результатів досвіду діяльності серед цільової аудиторії, в результаті якого забезпечується досягнення системних позитивних ефектів в освітній установі й підвищення якості освіти.

Інновації в освіті - створення нових зразків педагогічної діяльності, що сприяють підвищенню якості навчання й виховання школярів. Зважаючи на визначення поняття «інновація», варто уточнити, що поширенню підлягає досвід, який вносить в освітній простір цілеспрямовані зміни.

Останнім часом усе більше в науково-педагогічній літературі з'являється публікацій, присвячених проблемам дисемінації в педагогіці, приміром: І. І. Букіна розглядає дисемінацію інноваційного досвіду в системі освіти як ресурс розвитку вчительського потенціалу [4]; Ю. І. Бутова подає муніципальний ресурсний центр як нову інституційну форму дисемінації інноваційного досвіду [5]; В. Б. Гаргай розповідає про дисемінацію досвіду інноваційної діяльності вчителя [6]; С. В. Ковальова досліджує питання про поняття «дисемінація» у контексті освоєння педагогічного досвіду [7]; Н. В. Любченко розглядає дисемінацію інноваційного досвіду науково-методичної діяльності закладів ППО як шлях до формування конкурентоспроможного фахівця в умовах післядипломної педагогічної освіти [8]; Л.Г. Нікітіна налаштовує на тому, що дисемінація педагогічного досвіду можлива за допомогою банку педагогічної інформації [9].

Поняттям «дисемінації» позначається особливий спосіб поширення й освоєння досвіду, адекватний конкретним потребам його реципієнтів і має властивість «вирощування». Дисемінація дає змогу поширити інноваційну практику на найширші маси, адаптуючи, редукуючи, а іноді й розвиваючи різні елементи інноваційного розроблення або інноваційну систему в цілому.

Стан сучасної освіти і тенденції розвитку суспільства потребують нових системно-організуючих підходів до розвитку освітнього простору. Тому дисемінація допомагає поширити теоретичний і практичний досвід діяльності педагогів, адаптуючи, редукуючи і розвиваючи елементи інноваційного розроблення, що приводить до доступності інноваційного продукту й забезпечує розвиток системи освіти. Як наслідок - можливе створення й розроблення нових проектів на основі вже наявних робіт.

Таким чином, дисемінація позитивних зразків і результатів освітньої діяльності покликана сприяти:

· розширенню банку інноваційних продуктів й інтенсивності їхнього впровадження;

· експансії партнерських зв'язків в освіті;

· стимулюванню й поглибленню інноваційної діяльності;

· досягненню високої якості освіти.

Формами дисемінації інноваційного управлінського і педагогічного досвіду на будь-яких рівнях (шкільному, районному, регіональному тощо) можуть бути:

· випуск тематичної літератури;

· створення лабораторій і банку інноваційного педагогічного досвіду, організація і проведення майстер-класів, «круглих столів», семінарів-практикумів, педагогічних студій, аукціону «педагогічних ідей»;

· загальнодоступні презентації діяльності кращих педагогів і оформлення їхнього портфоліо;

· оцінювання і підтримка учасників процесу дисемінації, а також здійснення педагогічного наставництва;

· створення персональних сторінок на освітніх Інтернет-сайтах, розміщення навчально-методичних ресурсів в Інтернет-проектах, організація особистих блогів і сайтів педагогів;

· організація Інтернет-педрад, форумів і тому подібне;

· створення єдиної шкільної мережі поширення інноваційного педагогічного й управлінського досвіду.

На сучасному етапі розвитку освіти необхідно постійно вдосконалювати вищезазначені форми дисемінації інноваційного педагогічного досвіду з урахуванням актуальних новітніх розробок у сфері можливості організації й поширення інформації, зорієнтованих на масовість.

Основними принципами побудови регіональної моделі поширення інноваційного досвіду мають стати добровільність, доступність і відкритість. Однак практика реалізації дисемінації дає змогу виокремити низку серйозних проблем:

· недостатній рівень системності і динамічності роботи щодо поширення інноваційного досвіду педагогів освітніх установ;

· недостатній рівень обізнаності педагогічних кадрів, унаслідок рідкісної участі в проектах, спрямованих на представлення і поширення досвіду;

· низький рівень мотивації потенційних користувачів поширюваних продуктів;

· дещо формальний підхід до системної організації процесів дисемінації інноваційного досвід;

· недостатнє вдосконалення системи науково-методичного супроводу педагогів;

· недостатнє використання засобів мультимедіа і ІКТ-технології як для формування банку інноваційного педагогічного досвіду, так і для його просування;

· недостатнє інформування, експансивне просування розповсюджувачами своїх продуктів до інших освітніх установ на регіональному рівні;

· відсутність спільної дистанційної роботи над проектами та ідеями, що ґрунтується на досвіді, який представляється;

· відсутність кваліфікованої громадської експертизи запропонованого досвіду (нововведень).

Для успішної дисемінації інноваційних педагогічних систем і педагогічного досвіду потрібне формування професійного експертного співтовариства. Вважаємо, що в Україні таким професійним експертним співтовариством може бути Всеукраїнська школа новаторства (ВШН) керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників, яка протягом 2011-2013 рр. щорічно на базі Рівненського ОІППО проводить червневі студії для координаторів із різних регіонів. Саме звідси виникла ідея започаткування Полтавської регіональної школи новаторства (РШН) керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників і відповідних одинадцяти зональних шкіл новаторства (ЗШН) в області, що водночас спонукало до створення подібних РШН і ЗШН в інших областях, приміром Донецькій [1; 2].

Припускаємо, що в майбутньому можливе виникнення міжрегіональних шкіл новаторства (МРШН), а також міжнародних шкіл новаторства (МШН) як різних професійних співтовариств, які є засобом широкої комунікації та поширення інноваційного педагогічного досвіду (рисунок.1):

Рис. 1 Освітній простір шкіл новаторства

Н. В. Любченко підкреслює, що дисемінація передового педагогічного досвіду як напрям науково-методичної роботи дала поштовх до застосування її як технології координаційної роботи, бо обласні заклади ППО, відіграючи важливу роль у формуванні єдиного науково-методичного простору в регіонах, висловили під час різних форм вивчення досвіду їхньої науково-методичної діяльності запит щодо здійснення Університетом менеджменту освіти координування науково-методичної діяльності на всеукраїнському рівні. Результатом реагування на такий запит стали започатковані НМЦК Університету менеджменту освіти Ярмарок педагогічних інновацій у системі післядипломної педагогічної освіти, Всеукраїнська школа новаторства, Методичний турнір «Моє покликання - методист», Всеукраїнський науково-практичний семінар «Координація науково-методичної діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти в умовах єдиного інформаційно-освітнього середовища», започаткування пересувної виставки «Вернісаж закладів ППО», тематичних виставок про діяльність ОІППО в межах Консорціуму закладів післядипломної освіти, запровадження серії науково-методичних видань «Бібліотечка ВШН» [8].

Вищезазначені школи новаторства мають виконувати такі функції:

· локалізацію досвіду - опис досвіду у форматі, що дає змогу зняти інформацію про інноваційні ідеї та способи зміни педагогічної практики;

· мультиплікацію досвіду - заходи і дії з проектування і конструювання мережі пілотних і стажувальних майданчиків для адаптації досвіду і його передавання в масову практику;

· координацію, у тому числі мережевої, взаємодії;

· консультування і навчання суб'єктів інноваційного досвіду - надання їм методичної допомоги щодо технологізації узагальнення і представлення досвіду;

· оцінка якості результатів дисемінаційної діяльності.

Для здійснення переліченого вище слід:

· створити універсальні й ефективні механізми дисемінації інноваційного управлінського і педагогічного досвіду;

· розробити сучасні моделі дисемінації, що дадуть змогу зробити інноваційний досвід надбанням педагогів;

· створити систему, яка надаватиме можливість будь-якому членові професійного співтовариства виносити на обговорення свої розробки в уніфікованому й доступному виді для подальшого освоєння і локалізації;

· організувати впровадження нових ідей, освітніх технологій, освітніх моделей у масову практику;

· забезпечити освоєння керівними і педагогічними працівниками сучасних освітніх ресурсів;

· організувати моніторинг використання інноваційних ресурсів і отриманих системних позитивних ефектів;

· забезпечити прозорість в ухваленні управлінських рішень в області дисемінації педагогічного досвіду і можливість професійного співтовариства впливати на ухвалення цих рішень, тобто врегулювати взаємовідносини «адміністративний персонал - професійне експертне співтовариство», що дасть змогу виключити формалізм у процесі інноваційної діяльності в освіті;

· урегулювати правові взаємовідносини в частині збереження авторського права на продукти індивідуальної інтелектуальної праці, якими і є інновації.

Успішність дисемінації інноваційного досвіду педагогів багато в чому визначається способом нормативного оформлення (опису) цього досвіду.

Наприклад, у рамках програми модернізації російської освіти вже є певні напрацювання щодо дисемінації досвіду визнаної педагогічної та управлінської діяльності. Модельно зроблено опис діяльності ресурсних центрів у процесі формування дисемінаційної мережі [3].

Таким чином, одним із найінформативніших способів і в той же час такий, що має високий ступінь узагальненості способів подання такого досвіду професійно-педагогічному співтовариству, є банк інноваційного педагогічного досвіду, який будується на основі інформаційних карт. Такий банк є цілісним описом актуального для розвитку регіональної системи освіти ресурсу, що включає такі обов'язкові компоненти:

· тему;

· джерело змін;

· ідею змін і її зміст;

· концепцію змін;

· новизну педагогічного досвіду;

· трудомісткість, ризики та обмеження;

· умови реалізації змін;

· результат змін (продуктний і суб'єктний);

· експертний висновок.

Узагальнення досвіду - завжди вихід на конкретного споживача. Адресна спрямованість досвіду передбачає відповіді на питання: кому? коли? де? як його використовувати? У цьому контексті виникає питання про освітню місію інноваційного педагогічного досвіду - який аксіологічний (ціннісний) статус обговорюваного банку даних?

Отже, банк інноваційного педагогічного досвіду вирішує дуже важливе мотиваційне завдання. Творчо працюють учителі, досвід яких представлений у ньому, отримують суспільно значиме оцінювання своєї діяльності. Підтримка експертів педагогічної спільноти, якою, на нашу думку, є будь-яка школа новаторства (всеукраїнська, регіональна, зональна), допомагає педагогам-новаторам усвідомити соціальну та професійну значущість своїх розробок, стимулює їхню подальшу інноваційну діяльність, наповнює особистісним змістом творчі пошуки.

Банк можна вважати найоптимальнішим способом оформлення педагогічних знахідок із метою презентації досвіду в школах новаторства, ініціювання авторських розробок.

Література

1. Білик Н. І. Андрагогічна позиція Регіональної школи новаторства / В. В. Зелюк, Н. І. Білик // Імідж сучасного педагога. - 2013. - № 8-9. - С. 9-14.

2. Білик Н. І. Регіональна школа новаторства як школа вирощування вчителя-новатора / Н. І. Білик // Всеукраїнська школа новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників післядипломної педагогічної освіти в системі післядипломної педагогічної освіти як форма підвищення фахової майстерності: проблеми, перспективи розвитку: зб. матеріалів І Всеукр. Інтернет-конф. (13 гр. 2012 р.) / упоряд. Н. В. Любченко, О. А. Прокопенко; за ред. Є. Р. Чернишової; Ун-т мендж. освіти НАПН України. - К., 2013. - С. 35-42.

3. Боронилова И. Г. Становление и развитие теории изучения и обобщения передового педагогического опыта: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук / И. Г. Боронилова; Башк. гос. пед. ин-т. - Уфа, 1999. - 20 с.

4. Букина И. И. Диссеминация инновационного опыта в системе образования как ресурс развития учительского потенциала

/ И. И. Букина // Методист. - 2010. - №4. - С. 19-21.

5. Бутова Ю. И. Муниципальный ресурсный центр - новая институциональная форма диссеминации инновационного опыта

/ Ю. И. Бутова, И. А. Штенгауэр // Методист. - 2008. - №5. - С. 16-19.

6. Гаргай В. Б. Диссеминация опыта инновационной деятельности учителя [Электронный ресурс] / В. Б. Гаргай, К. А. Кипа, Н. Б. Наприенко // Школьный сайт «Плюс». - Режим доступа: http://vanino-3.ucoz.ru/load/o_pedagogicheskom_ opyte/disseminacija_pedagogicheskogo_opyta/11-1-0-14.

7. Ковальова С. В. До питання про поняття «дисемінація» у контексті освоєння педагогічного досвіду: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/NarOsv/2011-1/11ksvopd.htm

8. Любченко Н. В. Дисемінація інноваційного досвіду науково-методичної діяльності закладів ППО як шлях до формування конкурентоспроможного фахівця в умовах післядипломної педагогічної освіти / Н. В. Любченко // Оновлення змісту і форм діяльності науково-методичних установ в умовах сучасних перетворень і перспектив сталого розвитку України: тематич. зб. пр.; / упоряд. А. А. Волосюк, Т. А. Ніколайчук ; за заг. ред. В. В. Олійника. - Рівне : РОІППО, 2013. - С. 16-32.

9. Никитина Л. Г. Диссеминация педагогического опыта с помощью банка педагогической информации [Электронный ресурс]

/ Л. Г. Никитина. - Режим доступа : archive.nbuv.gov.ua›e-journals/NarOsv/2011-1…

10. Що таке ДИСЕМІНАЦІЯ // Словник іншомовних слів Мельничука... [Електронний ресурс]. - Режим доступу: slovopedia.org.ua›42/53396/281410.html

Размещено на Allbest.ru