Засади сімейного виховання дошкільників в Україні у ІІ-й половині ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Засади сімейного виховання дошкільників в Україні у ІІ-й половині ХХ століття

викладач Оксана Бобак

Анотація

У статті дається аналіз поглядів на сімейне виховання як середовище соціалізації дітей дошкільного віку, а також розкривається зміст сімейної соціалізації завдяки рефлексії психолого-педагогічних праць досліджуваного періоду.

Ключові слова: педагогічні засади, соціалізація, сімейне виховання, діти дошкільного віку.

Аннотация

В статье дается анализ взглядов на семейное воспитание как среда социализации детей дошкольного возраста, а также раскрывается содержание семейной социализации благодаря рефлексии психолого-педагогических трудов исследуемого периода.

Ключевые слова: педагогические основы, социализация, семейное воспитание, дети дошкольного возраста.

Annotation

The article analyzes the views of family education as a medium of socialization ofpreschoolers and disclosed the contents offamily socialization through reflection psychological and pedagogical works study period.

Keywords: pedagogical principles, socialization, family education, pre-school children.

Постановка проблеми. Аналізуючи педагогічні засади соціалізації дітей дошкільного віку у сім'ї, вважаємо за необхідне, звернутись до праць провідних фахівців досліджуваного періоду, що містять поради та рекомендації щодо виховання дитини.

“Життєздатність будь-якого суспільства визначається тим, як воно забезпечує своє майбутнє. Серед цінностей, що передаються від покоління до покоління, однією з найважливіших є виховання. В ньому поєднується минуле, сьогодення і майбутнє суспільства” - вважають автори сучасної праці з педагогіки українського дошкілля Н.В. Лисенко та П.Р. Кирста [1]. В свою чергу, педагогічні засади - це сукупність певних методів, форм, особливостей навчально-виховного впливу на вихованця з боку педагогічного середовища з метою досягнення визначеного результату, що окреслюється певними науковими параметрами [2]. Саме визначення цих параметрів можливе, на нашу думку, завдяки ретельному вивченню педагогічних праць та проблем досліджуваного періоду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед популярних в педагогічних колах публікацій, хотілося б відзначити книгу з серії “Бібліотека для батьків” Л.Ф. Островської “Сімейне виховання. Дошкільники” 1977 р. чи О.В. Проскури і Л.О. Шибицької “Як учити найменших” 1982 р. [3], брошуру Г.З. Чумаченко “Дитячий садок і сім'я” 1963 р., праці О.І. Жаваронко “Роль сім'ї у вихованні в дітей культурної поведінки” 1956 р., М.В. Вовчик-Блакитна “Ви - батьки” 1974 р. [4], Б.Т. Ліхачьова “Простые истины воспитания” 1983р. [5], В.К. Котирло, С.О. Ладивір “Детский сад и семья”, 1984 р. [6], А.Г Хріпкова, Д.В. Колесов “В семье сын и дочь” 1985 р. [7], О.Л. Кононко “Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві)” 1998 р. та ін., а також періодика привчена дошкільному дитинству [8], що розраховані для батьків та вихователів дошкільних закладів. В цих книгах, загалом, розповідається про те, як організувати життя дитини в сім'ї, наповнити її корисним змістом, що сприяло б всебічному розвитку дошкільника, як забезпечити фізичний і психічний розвиток дитини. Зміст рекомендацій та наукових досліджень відображає, на нашу думку, основні аспекти виховних традицій даного часу, їх ґенезу та педагогічні засади.

Мета статті полягає у розкритті змісту поглядів на сімейне виховання як середовище соціалізації дітей дошкільного віку завдяки рефлексії психолого-педагогічних праць досліджуваного періоду.

Виклад основного матеріалу. Брошура для батьків Галини Захарівни Чумаченко “Дитячий садок і сім'я” [9], за редакції кандидата педагогічних наук М.В. Вовчик-Блакиткої, зорієнтована на співпрацю дитячого садочка з сім'єю, що видана 1963р, ми теж знаходимо роздуми про перспективу майбутнього з позиції виховання.

“Діти - наше майбутнє, і все, що створюють зараз радянські люди, належатиме їм. Доля нашої прекрасної країни, доля світу залежатиме і від того, як вони, наші діти, розпоряджатимуться усім тим багатством, яке перейде до них у дар від старших поколінь, від усього людства” цитує автор думку видатний радянський педагога А.С. Макаренка.

На перших сторінках читаємо - “наші діти, - це майбутні громадяни нашої країни і громадяни всього світу. Вони будуть творити історію. Наші діти - це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це ще не все: наші діти - це наша старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це - наші сльози, це - наша, провина перед іншими людьми, перед усією країною” [10].

“Основи громадянського світосприняття маленької людини народжуються в її власному досвіді спілкування з людьми. Воно починається з сім'ї, з тією моральної атмосфери, в якій перебуває дитина” - вважає авторка книги для батьків Людмила Федосіївна Островська “Сімейне виховання. Дошкільник.”, що видана у 1977р. [11].

Звісно, відомо, що система народної освіти періоду 60-тих - 70-тих років ґрунтується на суспільному вихованні дітей, проте “виховний вплив сім'ї на дітей повинен все більш органічно поєднуватися з їх суспільним вихованням” [12]. Реалізація виховних завдань суспільного виховання передбачає тісну співпрацю сім'ї з дошкільними установами. “Отже, кожній сім'ї, яка хоче виховати своїх дітей чесними, працьовитими, безмежно відданими Батьківщині людьми, слід не протиставляти сімейне виховання меті, яку ставлять перед собою дитячі виховні заклади - ясла, садок, школа, а працювати в тісному контакті з ними”.

Батьки навчають дитину змалку сприймати навколишній світ. У сім'ї виховуються перші почуття дитини до матері, до батька, до рідних і товаришів, починає формуватися особистість дитини, її ставлення до оточуючих. Продовжуючи думку, Г.З. Чумаченко зазначає - “Сім'я може або полегшити роботу дитячого садка та школи, або утруднити її. В сім'ї дитина дізнається не лише про те, що добре, а що погано, не лише знайомиться з світом, але й набуває перший практичний досвід вірних чи невірних дій та вчинків. Наслідуючи у своїх іграх батьків, діти в міру своїх можливостей проникають у цікаве життя й роботу дорослих. Це живе життя захоплює їх і доповнює досвід, набутий ними в дитячому садку”.

Упродовж історії людства склалися два види виховання підростаючого покоління: сімейне й суспільне. Кожна з них є соціальним інститутом виховання і має можливості у формуванні особистості дитини. Н.В. Лисенко та П.Р. Кирста, аналізуючи взаємодію інститутів родинного і суспільного виховання дітей дошкільного віку, відзначають, що “здавна точиться дискусія, що є важливішим у становленні особистості: сім'я чи суспільне виховання (дитячий садок, школа, інші заклади)” [13] Г.З. Чумаченко в зверненні до батьків, акцентує увагу на взаємодії та рівнозначності соціальних інститутів виховання - “немає таких терезів, на яких можна було б зважити і точно сказати, хто вирішує справу виховання дитини: дитячий садок, чи сім'я, чи школа. Безперечно, всі разом” [14]. І успіх виховання залежить “не від зусиль хороших сімей чи хороших садків зокрема, а насамперед від того, чи узгоджені їх дії, чи існує єдина для сім'ї і дитячого садка лінія виховання, чи немає розбіжності у їх вимогах до дитини”. Велика роль у цій відповідальній справі належить дитячому садку. Виховна робота здійснюється тут кваліфікованими педагогами за програмами і методиками, що відповідають завданням суспільного виховання. “В дитячому садку створені найкращі умови для всебічного (розумового, морального, естетичного та фізичного) виховання дітей”.

І тут недостатньо, на думку педагога, “офіціального контакту між вихователями та батьками, тут потрібне живе взаєморозуміння, сердечність, справжня дружба. Адже і вихователі і батьки люблять дитину та однаково бажають, щоб вона виросла хорошою і щасливою. Вони разом несуть і відповідальність за дитину, за її життя, здоров'я, за її майбутнє” [15]. Сучасні вчені дедалі більше схиляється до визнання надзвичайної важливості сімейного виховання для повноцінного розвитку особистості дитини, оскільки його силу і вплив не можна порівняти з жодним, навіть дуже кваліфікованим вихованням у дитячому садку чи школі [16], виховання, перш за все, характеризується зверненням на особистість дитини, її духовний світ. сімейний виховання соціалізація діти

Питання про спільну, погоджену роботу дитячого садка з сім'єю в справі виховання дітей є одним з найважливіших питань радянської педагогіки. “Єдність вимог до дитини з боку дитячого садка і сім'ї є неодмінною умовою правильного виховання” [17].

“Науково доведено, що суперечливі, взаємовиключаючі впливи найзгубніше відбиваються на психіці дитини, накладають свій слід на всю поведінку дитини, на її ставлення до людей і насамперед до дорослих. Мало того, що дитина ніколи не знає, що ж правильно, а чого не слід робити, що добре, а що погано, вона втрачає повагу до дорослих, які спростовують накази один одного”.

В умовах різнобою вимог, наказів, заборон - коли вдома дозволяють те, що забороняють в дитячому садку і навпаки, - дитина втрачає віру в мудрість дорослих, що самі не знають, чого хотять від неї, стверджує Г.З. Чучаченко. “Так втрачається авторитет батьків або вихователів, а найчастіше одних і других, а разом з ним втрачається і ключ до дитячої душі”. Ось чому так важливо, щоб “сім'я підтримувала і вдома усі ті поняття і звички, які прищеплюються дітям у дитячому садку, школі....”. У сім'ї формується характер дитини, її особистісні риси, зокрема закладаються основи національної свідомості, відбувається становлення особистості загалом.

“Марксистська психологія виходить з того, що суспільне середовище і виховання - це головні фактори, які формують характер людини, організують і спрямовують її діяльність, а біологічні дані індивідуума відіграють підпорядковану роль. Природа дає людині риси обличчя, колір очей, іноді талант, але вона не може обдарувати її готовим характером, поглядами. Коли одні й ті ж вимоги ставляться перед дитиною і в дитячому садку і дома, вона легко і міцно засвоює їх. Діти звикають поважати дорослих, прислухатись до кожного їх слова” [18].

Доповнює цю тезу Л.Ф. Островська: “чи буде дитина рости дисциплінованою, залежить від нас і від того середовища, якому вона виховується. Якщо, наприклад, у сім'ї до дитини ставляться певні вимоги, якщо вона не має ніяких моральних обов'язків перед близькими, якщо виховні прагнення дорослих спрямовані на задоволення дитячих примх, то в такому в випадку можна виростити споживача, егоїста, всі думки і вчинки якого виходять із зручностей і бажань власного “я” [19].

Вже трирічні діти мають багато звичок. Одні з них - стійкіші, інші - менш стійкі. Проте, якими б вони не були, вони не з'являються і не зникають самі по собі. Кожна звичка завжди є результатом виховання та сприятливих або несприятливих умов його. Якщо сім'я систематично підтримує ті вимоги, які ставить перед дитиною дитячий садок, корисні звички складаються дуже швидко і без помітних зусиль, дитина правильно розвивається, а сам процес виховання стає радісною для вихователя і для батьків справою - вважають педагоги радянського періоду ІІ-ї половини ХХ ст.

Виховання в широкому розумінні - це прилучення дитини до світу дорослих. В цьому процесі беруть участь батьки і педагоги, я також явища довкілля, реальне життя дорослих, природа суспільство. Проблема соціалізації дитини у сім'ї, її особливості, взаємозумовленість процесів впливу інших інститутів соціалізації на дитину були гострим питанням дискусії фахівців. Важливим завданням дошкільних установ 50 - 70-тих років ХХ ст. є широка педагогічна пропаганда серед населення [20]. Так, зокрема, цікавим прикладом є “Тези доповідей на обласних педагогічних читаннях дошкільних працівників. 16 - 17 березня 1966р” що відбувалися у м. Львові. Дитячий садок, зазначає у своїй доповіді вихователька Львівського дитячого садка .№ 93, Ф.С. Непомняща, повинен бути для батьків живим прикладом правильного виховання дітей дошкільного віку, допомагати батькам у налагодженні домашнього виховання дітей.

“У роботі з сім'єю важливу роль ми надавали вихованню у дітей і пошани до батьків, і виховували повагу до праці: допомагали нашим вихованцям старанно готуватися в дитячому садку до святкування в сім'ї днів народження їх батьків та інших членів сім'ї (підготовка подарунків, розучування відповідних віршів та ін.); брали участь у відзначенні різних нагород, які отримували батьки на виробництві за сумлінну працю, писали з дітьми листи до батьків, які знаходились у відпустці, або ж у лікарні...” у своїй доповіді на тему “З досвіду роботи дитячого садка з батьками” розповідає вихователька Ф.С. Непомняща [21].

Педагогічним гаслом того часу можемо вважати думку В. Сухомлинського, який зауважував, що “...сім'я - це повноводна річка, водами якої живиться держава” [22]. У сім'ї шліфуються найтонші риси людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистості. З сім'ї починається соціальне виховання.

У 60 - 80-ті роки в Україні постійно зростала кількість дошкільних закладів: у 1970 р. їх було 16,5 тис, 1987 р. - 23,1 тис, 1990 р. - 24 тис. У 1975 р. впроваджено нову “Програму та методичні настанови виховання дітей у дошкільних закладах”, яку в 1986 р. було змінено “Програмою навчання і виховання в дитячому садку” [23]. Вітчизняні вчені активно працювали над проблемами психологічнім розвитку, фізичного, розумового, морального, трудової-естетичного виховання дітей дошкільного віку. Значний внесок у розробку актуальних проблем дошкільної педагогіки зробила лабораторія дошкільного виховання Науково-дослідного інституту педагогіки України та кафедри дошкільної педагогіки Київського державного педагогічного інституту (Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова).

На думку Т Поніманської у 80-ті роки багато прихильників здобула ідея педагогіки співробітництва як прагнення педагога бути однодумцем дитини. Одним із лідерів цього напряму був Шалми Амонашвілі. Педагоги-новатори кожен по-своєму втілювали ідею педагогіки співробітництва, яка спонукала їх до співтворчості з дитиною у педагогічному процесі, орієнтувала на цілісний розвиток особистості дитини, на прийняття її такою, якою вона є, на творення її як вільної, розвинутої та освіченої людини [24].

В цих умовах важливим принципом є не паралельності існування, а взаємопроникнення сім'ї і дитячого садочка, цих двох важливих соціальних інститутів. Головним завданням стає усунення бар'єру між дитячим садком і сім'єю.

Сутністю взаємодії сім'ї та дошкільного закладу це узгодження в інтересах дитини вимог, дій дошкільного закладу і сім'ї як суб'єктів її виховання; активне залучення батьків до педагогічного процесу, надання допомоги педагогічному колективові дошкільного закладу, принцип співробітництва, взаємоповага, взаємодовіра, партнерство і чітке усвідомлення своєї ролі та відповідальності в спільній дії, любов до дитини, прийняття і повага її як особистості, розуміння її проблем.

Ґрунтовний аналіз впливу сім'ї на дошкільника представлено у дослідженнях Олени Леонтіївни Кононко, зокрема, у навчальному посібнику для вищих навчальних закладів “Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві)” виданий у 1998р. [25].

О.Л. Кононко вважає, що “сім'я має більші можливості для виховання, ніж дошкільний заклад і школа бо, по-перше, і ній об'єднані люди різного віку, статі, роду занять; по-друге, дорослі члени родини можуть впливати на дитину в різни життєвих ситуаціях - у квартирі, на вулиці, в гостях, у відпустці (це робить сімейні впливи різноманітними і гнучкими); по-третє, однією дитиною, як провило, опікуються кілька дорослих (у той час як у школі чи в дитячому садку це співвідношення - не на користь індивідуальному розвитку)” [26].

У концепції дошкільного виховання в Україні подано ряд тез про взаємодію сім'ї і дошкільної установи:

- сім'я і дитячий садок у хронологічному порядку пов'язані принципами наступності. Вони повинні забезпечувати безпосередність навчання і виховання дітей [27]. У дослідженнях деяких педагогів стверджується, що у практиці суспільного і сімейного виховання переважає принцип не наступності, а паралелізму, тобто сім'я вирішує свої завдання, а дошкільний заклад - свої. За таких умов освітня підготовка дітей не матиме відчутних результатів [28].

Наступна теза: “сім'я - це найприродніша школа соціалізації дитини в суспільстві. Через сім'ю дитина набуває різного досвіду. Концепція спрямовує на те, щоб мета і зміст суспільного виховання не відрізнялись від мети і змісту родинного виховання” - віддзеркалюється у дослідженнях О.Л. Кононко. Дослідниця стверджує, що “на всіх етапах життя людини сім'я є найважливішим компонентом мікросередовища. У житті дитини протягом його перших років домінують соціалізуючі впливи сімейного оточення. Це відбувається, оскільки, по-перше, рідні люди - найдорожчі й найавторитетніші для дитини і вона довіряє їм, копіює їх, прислухається до їх настанов і порад; по-друге, сім'ї належить пріоритет в емоційному вихованні дошкільника, по-третє, переважна більшість дітей протягом перших років життя перебуває вдома, в колі батьків і рідних” [29].

Відзначимо, що наприкінці ХХ ст. знаходить чітке відображення теза про первинність сім'ї як соціального інституту, що співвідноситься з реаліями суспільного життя. “Вплив сім'ї на дошкільника порівняно з впливами інших соціальних інститутів відзначається найбільшою тривалістю і постійністю. В дитячому садку дитина проводить декілька років свого життя, у школі - одинадцять років. У колі рідних і батьків вона перебуває від народження і до повноліття, а іноді і все своє життя. Сім'я - це тло, на якому відбувається становлення особистості, її емоційний, розумовий, фізичний, соціальний розвиток” [30]. Хоча, звісно, науковці підкреслюють важливість і суспільного виховання дитини-дошкільника. “Виховуючись лише в сім'ї, дитина хоча й розвивається як індивідуальність, набуває своєрідного обличчя, виростає, як правило емоційною істотою, проте не може легко адаптуватись до життя і інших соціальних інститутах - дошкільному закладі, школі, - оскільки на заваді стоятимуть її егоїстичні орієнтації” [31].

Так, “поєднання сімейного виховання з суспільним - важлива умова нормального соціального розвитку зростаючої особистості” [32].

Початок 90-х років XX ст. приніс у систему дошкільної освіти значні зміни: скорочено кількість дошкільних закладів, засновано нові їх типи, розроблено альтернативні програми виховання дітей.

Як зазначає Тамара Ілльївна Поніманська - нові соціально-політичні реалії потребували внесення суттєвих коректив у концепцію дошкільного виховання в Україні, розгортання її на суверенному праві кожного народу дбати про своє майбутнє [33].

У цей час плідно розроблялися засади науково-методичного забезпечення педагогічного процесу в дитячому садку в нових умовах; вивчалися шляхи здійснення особистісно орієнтованого підходу у вихованні, особливості розвитку в дитини духовності як домінуючого начала в структурі особистості, проблеми роботи з обдарованими дітьми; велися дослідження педагогічних умов повноцінного фізичного і психічного розвитку дитини в дошкільні роки.

Кінець XX - початок XXI ст. характеризується створенням новітніх концепцій дошкільного виховання - своєрідних орієнтирів для науковців і практиків у вивченні актуальних проблем розвитку особистості дитини.

Висновок

При зіставленні педагогічних ідей науковців зазначеного періоду, можемо констатувати, що педагоги вважають сім'ю на всіх етапах життя дитини найважливішим компонентом мікросередовища. Адже, у житті дитини протягом її перших років домінують соціалізуючі впливи сімейного оточення. Сім'я як безпосереднє соціальне оточення має максимальні порівняно з будь-якими іншими соціальними інститутами можливості для поступового залучення зростаючої особистості до світу соціальних цінностей, до виконання незнайомих і водночас соціально значущих ролей, до оволодіння знаннями, вміннями й навичками, необхідними дитині для становлення її соціальної компетентності.

Література

1. Лисенко Н.В. Педагогіка українського дошкілля: У 3 частинах. -- Ч. 2:Навчальний посібник /Н.В.Лисенко, Н.Р. Кирста. -- К.: Видавничий Дім “Слово ”, 2010. -- 360 с. С. 5.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. -- К.: Либідь, 1997. - 373 с.

3. О.В. Проскура Л.О. Шибицька. Як учити найменших. -- К.: Рад. школа, 1982. -- 86.с. іл. - (Б-ка для батьків).

4. Вовчик Блакитна М.В. Ви -- Ви -- батьки. К.: Радянська школа, 1974 р.

5. Б.Т. Лихачев Простые истины воспитания. - М.: Педагогыка, 1983. -- 192 с.

6. Котырло В.К. Ладывир С.А. Детский сад и семья. -- К.: Рад. школа, 1984 р. 119 с.

7. А.Г. Хрипкова, Д.В. Колесов В семье сын и дочь: Кн для учителя. -- 2-е изд., ипр. -- М.: Просвещение, 1985 р. -- 240 с.

8. “Дошкільне виховання” (на украинском языке). Ежемесячный методический журнал Министерства просвещения УССР. №7(528)- 12(533), Киев. 1985 г. “Радянська школа”.

9. Г.З. Чумаченко. Дитячий садок і сім'я. Товариство “Знання” Української РСР, Київ. - 1963 р. -- 50 с.

10. Г.З. Чумаченко. Дитячий садок і сім'я. Товариство “Знання” Української РСР, Київ. - 1963 р. -- С. 3 -- 4.

11. Островська Л.Ф. Сімейне виховання. Дошкільник. “Радянська школа” -- К. -- 1977 р. - 142 с. С. 103.

12. Г.З. Чумаченко. Дитячий садок і сім'я. Товариство “Знання” Української РСР, Київ. - 1963 р. -- С. 5.

13. Лисенко Н.В. Педагогіка українського дошкілля: У 3 частинах. -- Ч. 2:Навчальний посібник /Н.В. Лисенко, Н.Р. Кирста. -- К.: Видавничий Дім “Слово”, 2010. -- 360 с. С. 304.

14. Г.З. Чумаченко. Дитячий садок і сім'я. Товариство “Знання” Української РСР, Київ. - 1963 р. -- С. 7.

15. Г.З. Чумаченко. Дитячий садок і сім'я. Товариство “Знання” Української РСР, Київ. - 1963 р. -- С. 7.

16. Лисенко Н.В. Педагогіка українського дошкілля: У 3 частинах. -- Ч. 2: Навчальний посібник /Н.В. Лисенко, Н.Р. Кирста. - К.: Видавничий Дім “Слово ”, 2010. - 360 с. С. 304/ Н.В. Лисенко, Н.Р. Кирста. -К.: Видавничий Дім “Слово”, 2010. - 360 с. С. 305.

17. Г.З. Чумаченко. Дитячий садок і сім'я. Товариство “Знання” Української РСР, Київ. - 1963 р. - С. 9 - 10.

18. Островська Л.Ф. Сімейне виховання. Дошкільник. “Радянська школа” - К. - 1977 р. - 142 с. С. 103.

19. З досвіду виховання і навчання дітей в дошкільних установах Львівщини. Тези доповідей на обласних педагогічних читаннях дошкільних працівників. 16 - 17 березня 1966р - Львів, 1966. - С. 19 - 25.

20. Тези доповідей на обласних педагогічних читаннях дошкільних працівників. 16 - 17 березня 1966 р. - Львів, 1966. - С. 21.

21. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К., 1987 р.

22. Программа воспитания и обучения в детском саду./Под. ред. Е.А. Тарановой. - К.: Рад. школ., 1986. - 208 с.

23. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. Навчальний посібник / Поніманська Т.І. - К.: Академвидав, 2006. - 456 с. С. 33.

24. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): навч. посіб. для вищ. навч. закладів / О.Л. Кононко. - К.: Освіта, 1998. - 255 с.

25. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): навч. посіб. для вищ. навч. закладів / О.Л. Кононко. - К.: Освіта, 1998. - С. 139.

26. Дитина. Програма навчання і виховання дітей в дитячому садку. К.: Освіта, 1993. - 267 с. С. 19.

27. Лисенко Н.В. Педагогіка українського дошкілля: У 3 частинах. - Ч. 2:Навчальний посібник /Н.В. Лисенко, Н.Р. Кирста. - К.: Видавничий Дім “Слово”, 2010. - 360 с. С. 315.

28. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): навч. посіб. для вищ. навч. закладів / О.Л. Кононко. - К.: Освіта, 1998. - С. 138.

29. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): навч. посіб. для вищ. навч. закладів / О.Л. Кононко. - К.: Освіта, 1998. - С. 139.

30. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): навч. посіб. для вищ. навч. закладів / О.Л. Кононко. - К.: Освіта, 1998. - С. 140.

31. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): навч. посіб. для вищ. навч. закладів / О.Л. Кононко. - К.: Освіта, 1998. - С. 140.

32. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. Навчальний посібник / Поніманська Т.І. - К.: Академвидав, 2006. - 456 с. С. 35.