Готовність майбутнього інженера-педагога до фізичного самовиховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Готовність майбутнього інженера-педагога до фізичного самовиховання

Павленко В.О.

В статті розглянуто проблеми фізичного самовиховання, формування готовності особистості до фізичного самовиховання, формування самостійності й активності особистості в становленні і розвитку фізичного самовиховання. Визначені основні компоненти готовності особистості до фізичного самовиховання.

Павленко В.А.

Готовность будущего инженера-педагога к физическому самовоспитанию

В статье рассмотрены проблемы физического самовоспитания, формирования готовности личности к физическому самовоспитанию, формированию самостоятельности и активности личности в становлении и развитии физического самовоспитания. Определены основные компоненты готовности личности к физическому самовоспитанию.

В. Pavlenko

Readiness of future engineer-teacher to the physical self-education

The problems of physical self-education are considered in the article, forming of readiness of personality to the physical self-education, forming of independence and activity of personality in becoming and development of physical self-education. The basic components of readiness of personality are certain to the physical self-education.

Постановка проблеми

Фізичне самовиховання, як складова частина організації фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах, потребує від майбутнього інженера-педагога готовності до самооцінки фізичного стану та корекції здоров'я через фізичні вправи.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проаналізувавши деякі дисертаційні дослідження, що присвячені проблемі фізичного самовиховання, можна виділити декілька напрямів. В.Бєляєва [4] дає поняття фізичного самовиховання, визначає його місце в загальному формуванні особистості студента, розкриває вікову характеристику і динаміку стану фізичного самовиховання студентів вищих інженерно-педагогічних навчальних закладів, визначає етапи його становлення, виявляє функції виховання в організації фізичного самовиховання в цілісному навчально-виховному процесі. Нею розроблена методика організації фізичного самовиховання студентів і дані практичні рекомендації з організації цього процесу у вищих інженерно-педагогічних навчальних закладах. Разом з тим, підходи до формування готовності студентів до фізичного самовиховання в роботі не досліджувалися. У дослідженні Н.Аляб'євої [1] представлена розробка даної проблеми на прикладі фізичного самовиховання студенток педагогічного вузу, зарахованих за станом здоров'я до спеціальної медичної групи. Аналіз даних констатувального експерименту у роботі показав низький ступінь поінформованості студентів щодо сутності і значущості фізичного самовиховання в розвитку особистості, а також незнання ними вимог до професійно значущих якостей майбутнього фахівця. Крім цього, була виявлена наявність у студентів труднощів дидактичного, соціального і психофізичного характеру: не володіння прийомами й уміннями самовпливу і самоуправління; обмежений діапазон використання засобів фізичної культури з метою оптимізації свого фізичного стану; слабкий розвиток вольових якостей. У дисертації визначені педагогічні умови, що забезпечують управління процесом фізичного самовиховання з урахуванням психолого-педагогічних характеристик студентів, що мають відхилення в стані здоров'я. В обох роботах відзначається важливість фізичного самовиховання в професійному становленні майбутніх учителів.

Самовиховання підлітків у процесі спортивної діяльності досліджувалося в роботі М. Буланих. Нею відзначено, що багато учнів намагаються займатися самовихованням, і це характеризується в них такими типовими недоліками: слабкий розвиток самопізнання, що породжує невірну самооцінку; неправильна постановка завдань; застосування малоефективних засобів у роботі над собою, що призводить до епізодичності самовиховання у власному становленні особистості й ін.

У роботі О. Раїмової проводяться дослідження, що розкривають шляхи залучення студентів до здорового способу життя, проведений аналіз факторів, що впливають на вибір відповідних пріоритетів у період навчання у навчальному закладі, у порівнянні з контингентом осіб, що закінчили вищий навчальний заклад [10]. Готовність студентів до самовизначення в здоровому способі життя розглядалася за такими основними параметрами: фізкультурно-спортивна активність, фізкультурна грамотність, уміння використовувати засоби і методи фізичної культури з метою оптимізації свого фізичного стану. У цьому дослідженні експериментально обґрунтоване положення, висунуте М. Тайчиновим, про те, що установки, які закладаються в студентські роки, практично мають тенденцію до стабільності у часі. У зв'язку з цим можна припускати, що і готовність до фізичного самовиховання, сформована у вищому інженерно-педагогічному навчальному закладі, збережеться в студентів у наступні після навчання роки. У роботі З. Гайнуліної представлена модель процесу формування фізичної культури особистості студента [6]. Аналіз результатів анкетного опитування студентів і викладачів про вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на формування активного ставлення до фізкультурно-спортивної діяльності показав принципову неузгодженість респондентів з основних системоутворюючих відповідей. Одним із завдань експерименту був пошук збіжних точок навчального процесу як у викладачів, так і в студентів університету, що впливають на студентів на навчальних і самостійних заняттях з фізичної культури.

У педагогічному експерименті, проведеному Т. Граф, досліджувалися фактори, що сприяють формуванню і підвищенню самостійності студентів у фізкультурно-спортивній діяльності [7]. У дослідженні була апробована система вільного і диференційованого (у залежності від рівня фізичної підготовки) відвідування навчальних занять з фізичного виховання. Основною передумовою самостійності автор вважає високий рівень самосвідомості студентів, тому в експерименті були створені оптимальні умови її розвитку. У роботі також відзначено, що в навчальному процесі, за рідкісним винятком, викладачами самостійна фізкультурно-спортивна діяльність студентів не планується і реально не використовується. Тобто, говорити про цілеспрямоване формування в студентів готовності до самостійної роботи немає можливим.

Аналіз робіт із проблеми формування готовності студентів до фізичного самовиховання показав, що єдиного підходу в його сутнісному визначенні в теорії і практиці фізичної культури в даний час не простежується. Різноманіття досліджень, близьких за спрямованістю до проблеми, що нас цікавить, говорить про активний пошук ученими нетрадиційних підходів в організації навчально-виховного процесу з фізичної культури у вищому інженерно-педагогічному навчальному закладі. Здебільшого робляться спроби звернення до внутрішнього світу особистості студента. Однак говорити про цілеспрямовану роботу з формування в студентів готовності до самостійної роботи немає можливості.

Постановка завдання

На підставі аналізу робіт виявити безпосередню і визначальну роль самостійності й активності особистості в становленні і розвитку фізичного самовиховання. Особливий інтерес становлять дослідження, присвячені пошуку самостійних форм роботи особистості над собою, що впливають на активне ставлення студентів до занять фізичною культурою.

Виклад основного матеріалу

інженер педагог фізичне самовиховання

Фізичне самовиховання виступає як цілеспрямована, фізкультурно-спортивна діяльність з обраними особистістю пріоритетами. Стан готовності до даної діяльності слід визначати як багатомірний, інтегральний, психічний стан особистості, що включає в себе три базових компоненти: інтелектуальний, психологічний і діяльнісний.

Інтелектуальна готовність містить у собі широкий спектр теоретичних і практичних знань, що стосуються природничонаукових знань про людину, знань з педагогіки, професійної педагогіки і теорії самовиховання, а також знань про самого себе, своїх фізичних можливостей і психологічних особливостей. У дисертаційних дослідженнях, присвячених проблемам теоретичної підготовки студентів у галузі фізичної культури, дається аналіз ролі і значущості такої в оптимізації фізкультурно-спортивної діяльності студентів [6; 8]. Однією з істотних причин слабкої активності в заняттях фізичною культурою і спортом, на що звертають увагу автори цих робіт, є низький рівень знань студентів у цій царині. Однак, як показує багаторічна педагогічна практика роботи автора зі студентами і проведене нами опитування викладачів кафедр фізичного виховання вищих інженерно-педагогічних навчальних закладів, володіння вербальними знаннями поки не формує в них належної установки на фізичне удосконалення.

Психологічна готовність - це стан, який включає в себе такі психічні якості, що необхідні для цілеспрямованої і систематичної роботи особистості над собою. Це потреби, мотиви, інтереси в сфері фізичної культури, це переконаність у необхідності роботи зі свого фізичного удосконалення, а також самодостатній розвиток морально-вольових якостей особистості. У цьому зв'язку багато авторів відзначають недостатню вивченість механізмів педагогічного впливу на психологію учнів, на їх мотиваційно-ціннісну орієнтацію в галузі фізичної культури [2;3;9]. Найчастіше основні труднощі в студентів пов'язані з початковим етапом входження в цілеспрямовану роботу зі свого саморозвитку. Тому акцент на значущості послідовного застосування у власній практиці прийомів самовиховання дозволить, на наш погляд, створити для кожного, хто займається, передумови становлення індивідуальної системи свого фізичного удосконалення.

Діяльнісна готовність припускає поєднання знань і умінь, мотивів і переконань у власну практику фізичного самовиховання. Для створення цілісної картини того напряму, у якому людина прагне удосконалюватися, необхідно володіти такими навичками, як: постановка мети, адекватна самооцінка, уміння впливати на себе, уміння керувати собою, уміння контролювати і стимулювати себе.

Слід зазначити, що розглянуті нами компоненти перебувають в тісному взаємозв'язку. Так, інтелектуальний компонент обумовлює розвиток психологічного і діяльнісного компонентів. Через процес оволодіння знаннями, особливо у випадку позитивного емоційного переживання і інтеріоризації зовнішнього у внутрішнє, формується інтерес до своєї особистості й свого фізичного розвитку, відбувається становлення потреби і мотивів фізичного самовиховання. Тобто, інтелектуальний компонент виступає базисним стосовно психологічного і діяльнісного. У свою чергу він зазнає впливу з боку психологічного і діяльнісного компонентів. Мотиви і потреби, що реалізуються в практичній фізкультурно-спортивній діяльності, дають імпульс в оволодінні знаннями в цій галузі.

Таким чином, в умовах функціонування й активної взаємодії інтелектуального, психологічного і діяльнісного компонентів здійснюється формування готовності особистості до фізичного самовиховання і відбувається практична реалізація діяльності. Для забезпечення умов формування готовності студентів до фізичного самовиховання, необхідно організувати навчальний процес з фізичного виховання таким чином, щоб він містив у собі всі складові розглянутих вище компонентів у їх інтегративному взаємозв'язку.

У студентів стан готовності до фізичного самовиховання неоднорідний і має багаторівневу характеристику. Для виявлення цього стану та орієнтації в керуванні ним за основу були узяті високий, середній і низький рівні розвитку кожного компоненту. Із цією метою були розроблені відповідні показники. Так, компоненти характеризувалися показниками:

Ш інтелектуальний - наявність в студентів антропологічних знань, знань основ теорії фізичної культури і теорії самовиховання, знань стану свого фізичного розвитку;

Ш психологічний - характером потреб і мотивів фізичного самовиховання, розвитком емоційно-вольових якостей, установкою на самовдосконалення;

Ш діяльнісний - умінням самопізнання, самовпливу, володінням методами і засобами фізичного самовиховання, його реалізацією в конкретній діяльності.

Критерії стану готовності до фізичного самовиховання виявлялися за методикою психолого-педагогічного дослідження А.Висоцького [5]. Кожен із компонентів має свої показники і можливе їх критеріальне оцінювання, що дозволяє виявити рівень розвитку кожного з них (високий, середній і низький). Це дозволяє якісний стан показників готовності виразити кількісною оцінкою. При співвіднесенні рівнів інтелектуальної, психологічної і діяльнісної готовності ми одержимо загальний рівень готовності до фізичного самовиховання. Аналіз рівнів перерахованих вище компонентів дає можливість визначити слабкі і сильні сторони готовності студентів до роботи над собою, що у свою чергу визначає підходи до педагогічної практики організації фізичного самовиховання студентів.

Висновки

Таким чином, готовність до фізичного самовиховання представляється як інтегральний стан особистості, що вимагає цілеспрямованого формування в навчально-виховному процесі з фізичного виховання у вищому інженерно-педагогічному навчальному закладі. У нашому дослідженні проблема фізичної культури студента розглядається з позицій внутрішньої потреби в ній, через готовність особистості до фізичного самовиховання.

Перспективи подальших досліджень. Основними компонентами готовності особистості до фізичного самовиховання є інтелектуальний, психологічний і діяльнісний, кожний з яких може бути критеріально оцінений, і мати як якісну, так і кількісну характеристику.

Література

1. Алябьева Н.В. Самовоспитание студентов педагогических вузов средствами физической культуры: Дис....канд.пед.н. - М.,1986.-185 с.

2. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. - М.: ФиС, 1988. - 112 с.

3. Бауэр В.А. Формирование интересов и потрібностей к занятиям физической культурой и спортом у будущин учителей: Дисс....канд.пед.н. - М., 1987. - 178 с.

4. Беляева В.А. Педагогические основы физического самовоспитания студентов: Дисс....канд.пед.наук. - Рязань, 1978. - 151 с.

5. Высоцкий А.И. Волевая активность школьников и методы ее изучения: Учебное пособие. - Челябинск: ЧГКИ, 1979. - 89 с.

6. Гайнулина З.Ж. Формирование активного отношения студентов к физической деятельности: Дисс....канд.пед.н. - М., 1994. - 141 с.

7. Граф Л.В. Содержание и организация самостоятельной деятельности студентов на занятиях по физической культуре: Дисс. …канд.пед.н. - СПБ, 1993. - 141 с.

8. Ильин Е.П. Психология физического воспитания. - М.: Наука, 1987. - 216 с.

9. Лубышева Л.И. Эффективность массовой физкультурной оздоровительной работы в вузах с преимущественно женским контингентом: Дисс....канд.пед.н. - Омськ, 1984. - 213 с.

10. Раимова Э.Н. Готовность студентов к самоорганизации здорового образа жизни средствами физической культуры: Дисс. …канд.пед.н. - М., 1992. - 186 с.

Размещено на Allbest.ru