Самостійна робота як засіб формування світогляду студентів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Самостійна робота як засіб формування світогляду студентів

Завада Т.О.

У статті досліджується роль навчання в процесі формування основних структурних компонентів світогляду. Визначаються види самостійної роботи студентів, що забезпечують реалізацію освітньої, виховної та розвиваючої цілей навчання.

Ключові слова: світогляд, освітня, виховна, розвиваюча цілі навчання, самостійна робота.

У загальному вигляді світогляд являє собою специфічну форму свідомості людини, її погляди на оточуючий світ та своє місце у цьому світі. Розглядаючи склад світогляду, психологи і дидакти вказують на такі його структурні елементи, як: система наукових знань, погляди, ідеали та переконання, що обумовлюють відношення людини до матеріального і духовного життя суспільства.

Для практичного вирішення питання формування світогляду потрібен диференційний підхід, що передбачає аналіз, узагальнення, а потім розподіл єдиного процесу на складові частини: вивчення окремих наук, суспільна діяльність, навчальна робота і т.д. Теоретичне осмислення процесу формування світогляду має ґрунтуватися на інтегративному підході, який вимагає виділення ведучих світоглядних питань, що складають основу системи світорозуміння, визначають відношення людини до природи, суспільства та самої себе. Інтегративний підхід передбачає системне вирішення всіх аспектів виховної діяльності, а значить і формування цілісної системи поглядів про світ. Основними структурними компонентами цієї системи виступають економічні, етичні, соціально - психологічні, педагогічні, естетичні, політичні, правові, релігійні, атеїстичні та філософські погляди [4].

Погляди - це ведучий структурний компонент відношень, що фіксують досвід емоційно - ціннісного відношення людини до світу. Процес їх формування тісно пов'язаний з розвитком не лише емоційної, а і інтелектуальної, діяльнісної сфер особистості. Саме тому важливу роль в процесі формування відношень відіграє процес навчання, що спрямований на реалізацію освітньої, виховної та розвиваючої цілей.

Для розуміння ролі навчання як засобу розвитку, формування особистості важливого значення набуває той факт, що процес навчання не зводиться до оволодіння знаннями, навичками та уміннями. Він забезпечує реалізацію виховної мети, оскільки не може відбуватись ізольовано від емоційної сфери людини. Остання, в тому чи іншому прояві, завжди присутня в процесі навчання. Емоційний вплив інформації на людину може бути позитивним, негативним або нейтральним, що призводить до закріплення сталих рис особистості. Отже, необхідно створювати такі умови, за яких виховний вплив інформації став би більш - менш керованим. Інакше кажучи, існує необхідність навчати досвіду емоційно-ціннісного відношення до дійсності, що має свої змістовні характеристики та своєрідні шляхи засвоєння.

В єдності з освітньою та виховною реалізується розвиваюча мета навчання. Розумовий розвиток особистості знаходить відображення в її загальній та спеціальній освіченості, широті кола та систематичності знань, культурі мови, умінні використовувати знання в своїй розумовій та практичній діяльності. В процесі навчання освітня, виховна та розвиваюча цілі повинні реалізовуватись комплексно, що і зробить процес навчання засобом формування світогляду. Людина зможе оволодіти цілісним уявленням про світ, якщо система її поглядів спирається на єдність свідомості та переживань, а це значить, що формування світогляду залежить від впливу на інтелект, волю, емоції, а також активну практичну діяльність особистості.

Світогляд фіксує в собі не відокремлені знання, а їх систему, котра відбиває структуру сучасного наукового знання. Знання повинні стати компонентом почуттів, переконань студента, позитивно вплинути на процес формування мотиваційної сфери навчання.

Позитивні емоції, інтерес - це результат сформованості мотиваційної сфери навчання. Вони спонукають людину звертатись до свого особистого досвіду, набутих знань, навичок та умінь, активно діяти задля досягнення намічених цілей. Саме тому в процесі формування світогляду повинен бути присутній діяльнісно-практичний компонент.

Розглянута динаміка формування світогляду вимагає комплексного підходу до реалізації основних цілей навчання, що неможливо, як зазначають І. Зварич [ 1], П. Москаленко [2 ], Н. Нічкало [3], без розробки науково-обґрунтованого та практично апробованого змісту освіти, використання активних форм і методів роботи з ним.

Дієвим засобом активізації процесу навчання виступає залучення студентів до виконання різних видів самостійної роботи. Процес виконання самостійної роботи повинен відбуватись на основі урахування таких принципів, як: систематичність і послідовність; наявність зворотнього зв'язку; поступове ускладнення характеру розумової діяльності; оперування основними прийомами розумової діяльності; урахування змістовних характеристик навчального матеріалу.

Урахування змістовно - структурних особливостей курсу "Педагогіка", характеру розумової діяльності при його засвоєнні дає змогу виділити такі види самостійної роботи, як: види робіт на засвоєння матеріалу теоретичного характеру; види робіт на логічне опрацювання матеріалу теоретичного характеру; види робіт на конкретизацію засвоєних знань; види робіт на комплексне застосування засвоєних знань, навичок і умінь.

Виконання видів робіт на засвоєння матеріалу теоретичного характеру забезпечує свідоме сприйняття, розуміння та запам'ятовування інформації, оперування нею на репродуктивному і стандартному рівнях.

Застосування видів робіт на логічне опрацювання матеріалу теоретичного характеру забезпечує процес формування основних прийомів розумової діяльності. Оперування основними прийомами розумової діяльності ґрунтується на репродуктивному і стандартному рівнях засвоєння інформації та забезпечує перехід до аналітико-синтетичного і творчого. Аналітико-синтетичний і творчий рівні можна вважати не лише рівнями засвоєння знань, навичок, умінь, а і рівнями розумового розвитку людини, що досягається в процесі вивчення курсу педагогіки.

У ході виконання видів робіт на конкретизацію засвоєних знань використовується широке коло прийомів розумової діяльності, загальнонавчальних та предметних навичок, умінь: у змісті підручника знайдіть поняття та визначте їх складові частини; наведіть приклади репродуктивних і продуктивних завдань підручника. Здійснення різного роду конкретизацій реалізується на основі аналітико - синтетичного, творчого рівнів засвоєння інформації та забезпечує формування передбачених навчальною програмою навичок і умінь.

Види робіт на конкретизацію засвоєних знань є підґрунтям видів робіт на комплексне застосування знань, навичок і умінь. Виконання видів робіт даної групи спрямоване на самостійне формулювання понять, законів, закономірностей, введення теоретичних знань за допомогою індуктивного і дедуктивного методів, використання різноманітних методів навчання . Виконання зазначених видів робіт вимагає аналітико - синтетичного, творчого рівнів засвоєння знань, сформованості навичок і умінь їх логічного опрацювання, конкретизації та спрямоване на формування навичок і умінь комплексного характеру, що визначають загальний рівень професійної підготовки майбутнього вчителя.

Отже, види самостійної роботи на засвоєння матеріалу теоретичного характеру, його логічне опрацювання, конкретизацію та комплексне застосування засвоєних знань, навичок, умінь забезпечують оволодіння основними компонентами змісту освіти з курсу педагогіки, реалізацію освітньої, виховної, розвиваючої цілей навчання, що робить їх дієвим засобом формування світогляду студентів.

світогляд навчання самостійний студент

Використані джерела

Зварич І. Проблема удосконалення контролю і оцінки знань / І. Зварич // Рідна школа. - 2000. - №10.С. 43 - 46.

Москаленко П. Структурная модель науки как дидактическое основание системы знаний учащихся / П. Москаленко // Новые исследования в педагогических науках. - М.: Педагогика, 1991. - Вып. 2 [58].

С. 23 - 41.

Сучасна вища школа: психолого-педагогічний аспект: Монографія / За ред. Н.Г. Нічкало. - К., 1999. - 252 с.

Фоминых Ю. Интегративный подход к формированию мировоззрения школьников / Ю. Фоминых // Педагогика. - 1993. - №4. - С. 24 - 27.

Размещено на Allbest.ru