Підготовка майбутнього вчителя фізичної культури до формування морально-вольових якостей в учнів старшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутнього вчителя фізичної культури до формування морально-вольових якостей в учнів старшого шкільного віку

Ковальова Юлія Анатоліївна

аспірант

Кіровоградського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка

Постановка проблеми

Зміни соціально-економічних і суспільно-політичних умов життя сучасного українського суспільства, інформаційний пресинг різної технологічної модальності (масові видовища, комп'ютерні технології та Інтернет-реалії тощо) приводять до згасання фізичних властивостей і розвитку духовно-моральної кризи, що веде до небезпечної дегуманізації, як особистості, так і суспільства в цілому. Тому на сучасному етапі реформування освіти України в ХХІ ст. пріоритетним завданням всебічного гармонійного розвитку особистості під час навчально-виховного процесу набуває виховання високоморального, духовно збагаченого, фізично досконалого і здорового молодого покоління. Ці нові орієнтири закладено в державні освітні стандарти загальної освіти, а також в основи модернізації системи фізичного виховання, що відображено у чинних державних документах: Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законах України “Про освіту”, “Про фізичну культуру і спорт”: «Фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості» [5, с. 41]. Тому система вищої освіти в галузі фізичної культури та спорту потребує нового підходу до професійної підготовки майбутніх фахівців, який би міг не тільки реалізовувати завдання оволодіння теоретичними знаннями, навичками та уміннями, розвитку розумових і фізичних, а й формування морально-вольових здібностей, які потрібні для збереження та зміцнення здоров'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Слід зазначити, що формування морально-вольових якостей привертає увагу дослідників різних галузей науки - філософії, педагогіки, психології та ін. Педагогічною теорією та практикою накопичено значний досвід їх виховання. Проблемі морального розвитку присвячено наукові дослідження В.О. Білоусової, Л.І. Божович, М.Й. Боришевського, Г. Ващенко, Л.С. Виготського, А.В. Донцова, І.А. Зязюна, В.І. Селіванова, В.О. Сухомлинського та інших. Закономірності вольового розвитку учнів досліджували О.В. Биков, А.В. Запорожець, В.К. Котирло, С.А. Поліщук, Т.І. Шульга; розвиток морально-вольових якостей в процесі занять фізичною культурою і спортом розглядали А.О. Артюшенко, Є.П. Ільїн, П.Ф. Лесгафт, М.Г. Озолін, А.Д. Пуни, П.А. Рудік; розвиток вольової сфери у студентів - А.І. Висоцький, Є.П. Щербаков. Взаємозв'язок моральних і вольових якостей відмічають І.Д. Бех, Є.П. Ільїн, Н.М. Ковтун, А.Д. Пуні, І.М. Сеченов, В.О. Сухомлинський.

Метою написання статті є дослідження становлення та розвитку поняття «морально-вольових якостей», що дозволить, у подальших дослідженнях, чіткіше сформулювати сутність та зміст підготовки майбутніх учителів фізичної культури до формування морально-вольових якостей в учнів старшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу

моральний вольовий фізична культура

Аналізуючи наукову літературу, в якій накопичено великий обсяг матеріалів щодо дослідження формування морально-вольових якостей, перед нами постала суперечність, що одні вчені не визнають волю у складі морально-вольових якостей як самотійного компонента, інші відстоюють самостійність волі, але розглядають її тільки з одного боку - здатності особистості долати труднощі. Тому перед нами постало завдання педагогічного розуміння характеристики морально-вольових якостей, з'ясування компонентів з яких вони складаються та їх взаємозв'язок. Це ті питання, без відповіді на які неможливо забезпечити ефективне вирішення проблеми морально-вольового виховання особистості в процесі занять фізичною культурою.

Важливу роль у поведінці людини відіграє мораль, саме моральна вихованість визначає напрямок вольових дій. Етимологічно слово “мораль” походить від лат. moralitas, яке вперше зустрічається в роботах Амвросія Медіоланського. У свою чергу moralitas є похідним від moralis, уведеного в обіг римським мислителем Ціцероном. Обидва поняття є похідними від mos, у мн. mores - “звичай”, “воля”, “закон”, тобто мораль - це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми. [1, с. 275]. Як бачимо, у латинській мові слово mos (moris) безпосередньо пов'язане зі звичаєм, законом, волею, що засвідчує онтологічну присутність у вказаному феномені вольової складової.

Найбільш визначними зрушеннями у розробці поняття волі були здійснені видатними педагогами і філософами Стародавньої Греції. Визначилися два погляди на розуміння волі: афективна (Платон розумів волю, як певну здатність душі, що спонукає до активності людей) та інтелектуалістична (Аристотель пов'язував волю з розумом). Подібна неоднозначність у розумінні волі зберігається і в наш час. Інтенсивна розробка уявлень про волю розпочинається тільки в XVII ст. Сформувалось декілька напрямків розуміння психологічної природи волі: “волюнтаризм” (Ф. Тьонніс, Шопенгауєр, Є. Гартман); воля, як свобода вибору (Б. Спіноза, Дж. Локк, В. Віндельбанд, Т. Челпанов, Ф. Лерш, В. Франкл, Л. Вигот- ський); воля, як довільна мотивація (Р. Де-карт, Т. Гоббс, Є. Мейман, Л.С. Виготський, К.М. Корнілов, С.Л. Рубінштейн); воля, як механізм подолання труднощів та перешкод (Ш.Н. Чхартишвили, Д.Н. Узнадзе); воля, як особлива форма психічної регуляції (І.М. Сеченов); воля, як почуття та емоції (Т. Рібо, В.К. Калінін) [4, с. 17 - 49; 6, с. 208].

Аналізуючи розуміння феномену “воля” можна зробити висновки, що В.І. Аспін, В. Богословський, К.Н. Корнілов, Г.Д. Луков, В. Петровський, К.К. Платонов, П.А. Рудик, І. Селіванов, А.І. Щербаков та інші характеризують волю як здатність. Так, П.А. Рудік визначає волю як “здібність людини здійснювати навмисні дії, що спрямовані на досягнення поставлених цілей, свідомо регулювати свою діяльність і керувати власною поведінкою” [6, с. 205]. В.С. Лозниця під волею розуміє здатність людини свідомо контролювати свою діяльність і поведінку та активно керувати ними, переборюючи перешкоди і підпорядковуючи їх свідомо поставленій меті.

Усі автори намагаються пояснити, у чому виявляється воля як здібність. Якщо виділити основне з того, що міститься у поясненнях, то вийде наступне: воля - це здібність ставити мету, приймати рішення, здійснювати спрямовані дії, контролювати їх, свідомо керувати діями і поведінкою, долати перешкоди та труднощі.

Деякі психологи низводять поняття волі до рівня вміння підпорядковувати свої дії вимогам об'єктивної необхідності і, насамперед, суспільно-значущим цілям і суспільного обов'язку (К.М. Гуревич), долати будь-які труднощі на шляху до досягнення мети (М. Н. Мосліна). Є.П. Щербаков, К.П. Жаров розглядають її як похідну мотивів - цілей, стану, оцінки (самооцінки) і дій, В.В. Богословський - як регулюючу сторону свідомості, П.М. Якобсон, В.І. Селіванов - як особливу форму активності людини, С.Л. Рубінштейн аналізує волю як вольову дію.

Узагальнюючи численні розуміння сутності волі, на наш погляд, найбільш виразну концепцію волі, як психічного явища розвиває І.М. Сєченов, а потім А.Ц. Пуні: “Воля - діюча сторона розуму і моральних почуттів, функція нормально працюючого мозку, яка дозволяє людині керувати собою, особливо в умовах подолання перешкод різної ступені складності” [9, с. 312].

В цьому визначенні І.М. Сєченов виділяє два важливих наслідки: вольове зусилля без необхідності проявлятись не буде, його прояв санкціонує розум, а вольову активність (зробити вчинок чи ні) спрямовує моральне почуття, переконання людини. У зв'язку з цим говорять про моральний компонент волі, який формується разом з формуванням моральної особистості, тобто у процесі виховання та обумовлює удосконалення людиною моральних вчинків, які вимагають прояву сили волі, вольових якостей [4, с. 121]. Тобто, моральний компонент волі формують тільки ті вчинки, які здійснюються заради чогось, або когось.

В.О. Сухомлинський також відмічав, що формування переконань, сили духу, морального характеру особистості неможливе без сили волі. Вчений, висловлюючись образно, визначав волю, як моральність у дії, адже від того, якими мотивами керується людина у своїй поведінці залежать твердість переконань і сила волі [8, с. 35].

Істотне значення для нашого дослідження мають праці, в яких висвітлюється питання співвідношення морального і вольового. Так, вітчизняний психолог І.Д. Бех, як дослідник проблеми становлення моральності особистості, вивчаючи теоретичні основи вольового розвитку особистості, відмічає, що воля, спонукаючи до моральних дій, обумовлює розвиток особистості. Адже моральні властивості, які складають ядро особистості, є похідними від волі. Остання створює морально досконалу особистість за допомогою довільної поведінки. Будь яка моральна поведінка, становить результат самостійної, творчої свободи. Людина з розвиненою волею не може прийняти будь-яке рішення або здійснити вчинок, який суперечить її моральним принципам [2, с. 498].

Іванніков підкреслював залежність морального виховання від рівня розвитку волі. Необхідною умовою процесу морального самовиховання він вважав визначний рівень розвитку волі людини, але відмічав, що сама по собі сила волі не робить поведінку людини моральною. Цю думку підтримують С.У. Гончаренко, В.В. Радул та ін. відмічаючи, що “високий моральний розвиток особистості - найважливіша й необхідна умова виховання волі, та основний шлях її виховання” [7, с. 39].

Є.П. Щербаков стверджував, що “воля забезпечує перетворення думок та почуттів особистості в розумну і високоморальну поведінку” [4, с.122].

Селіванов надає особливого значення саморегулювальній функції волі, що сприяє здійсненню провідних ідей і моральних принципів. А.В. Веденов зазначає, що будь-яке виховання волі самої по собі, у відриві від морального виховання, завжди призводить до виховання егоїстичної волі, яка є протиприродною для людини [6, с.122].

Воля є важливим чинником морального розвитку особистості, основою свідомого дотримання правил поведінки, забезпечує вибір способу поведінки відповідно до загальнолюдських норм моралі, інколи навіть усупереч власним бажанням і потягам. Тому воля, як цілісне особистісне утворення, виявляється у формі конкретних морально-вольових якостей.

Є.П. Ільїн у монографії “Психологія волі” в структурі вольових якостей виділяє два компоненти: моральний (світогляд, ідеали, установки, мотиви) і психофізіологічний (вроджені нейродинамичні властивості: сила, рухливість і баланс нервових процесів). Автор, взявши за основу запропонований В. Каліним поділ вольових якостей на базальні (первинні) та системні (вторинні), поділяє вольові якості на безпосередньо вольові (“прості”) та морально-вольові (“складні”). Ураховуючи вплив моральних причин на вольову поведінку, до морально-вольових якостей Є. П. Ільїним віднесено самостійність, ініціативність, дисциплінованість, організованість, старанність, енергійність, героїзм, мужність, самовідданість, принциповість [4, с. 171].

Слід зазначити, що М.Я. Віленський, Д.В. Горев, К.А. Клімова, І.І. Щербініна та ін. хоча і виділяють окремо групи моральних (порядність, чесність, доброзичливість тощо) і вольових (організованість, сміливість, рішучість і пр.) якостей, проте такі складові як дисциплінованість, відповідальність, цілеспрямованість і наполегливість також відносять до категорії морально-вольових. Причому дослідниками наголошується, що всі ці якості взаємопов'язані.

Взаємозв'язок вольових якостей з моральними підкреслюється в дослідженні В.Є. Гуріна, який розглядав рівні морально-вольової активності підлітків та здійснив певне угруповання морально-вольових якостей. У підсумку сформувалася нова морально-вольова структура особистості, а не тільки структура її морально-вольової активності особистості. Сформувалося нове психічне утворення - дієва мораль, або морально-вихована воля, яка допомагає розвинути в особистості високу патріотичність, вміння досягати кінцевого результату і використовувати саморегуляцію.

Висновки

Таким чином, на підставі аналізу співвідношення морального і вольового з'ясовано, що моралі і моральності поза волею не існує. Водночас воля можлива поза моральністю, адже вольова активність може бути цілком аморальною. Воля не визначає сутності моралі, постаючи необхідною умовою, своєрідним механізмом засвоєння моральних цінностей. Тільки через вольове зусилля особистість приймає у горизонт власної духовності моральні переконання, усвідомлюючи їх як соціальну необхідність. Відзначимо, що людина може проявляти свої вольові якості не тільки для досягнення власних цілей, а й для блага суспільства, в якому вона проживає. У цьому випадку його вольові вчинки оцінюються ще й з точки зору загальноприйнятих норм моралі і стають у такому разі морально-вольовими вчинками.

Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив сформулювати сутність та зміст підготовки майбутніх учителів фізичної культури до формування морально-вольових якостей в учнів старшого шкільного віку.

Перспективи подальшого дослідження за даною проблемою: дослідити рівень готовності студентів факультету фізичного виховання до формування морально-вольових якостей в учнів старшого шкільного віку, визначити педагогічні умови підвищення рівня розвитку цих якостей.

Бібліографія

1. Апресян Г.Г. Мораль // Этика: Энциклопедический словарь / Под ред. Р.Г. Апресяна и А.А. Гусейнова. - М.: Гардарики, 2001. - С. 275 - 282.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: [підручник]. / Іван Дмитрович Бех. - К.: Либідь, 2008. - 848 с.

3. Гурин В.Е. Формирование нравственного сознания и поведения старшекласников: [Педагогическая наука - реформе школы]. / Гурин. - М.: Педагогика, 1988. - 136с.

4. Ильин Е.П. Психология воли / Евгений Павлович Ильин. - [2-е изд.]. - СПб.: Питер, 2009. - 368 с.: ил. - (Серия “Мастера психологи”).

5. Книга вчителя фізичної культури: довідково- методичне видання / [упор. С. І. Операйло, Ільченко, В. М. Єрмолова, Л. І. Іванова]. - Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. - 464 с.

6. Психология: [учебник для институтов физической культуры]. / Под ред. Рудика П.А. - М.: “Физическа культури и спорт”, 1974. - 512с.: ил.

7. Социолого-педагогічний словник [уклад. Гончаренко, В.В. Радул, М.М. Дубінка та ін.]. - К.: ЕксОб, 2004. - 304с.

8. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5 т. / Сухомлинський. - К.: Рад. школа, 1976-1977. Т. 2. - 1976. - 668с.

9. Хрестоматия по психологии: [учебное пособие для студентов педагогических институтов]. / Под ред. Петровского А.В. - М.: Просвещение, 1977. - 528с.

Размещено на Allbest.ru