Зміст поняття художньо-естетичної компетентності педагога в галузі декоративно-ужиткового мистецтва

В умовах створення національної системи освіти, яка сприятиме розвитку компетентностей особистості на основі культури та мистецтва українського народу, народних традицій, залученню молодого покоління до надбань духовної культури, актуальності набуває проблема формування у майбутніх учителів художньо-естетичної компетентності засобами декоративно-ужиткового мистецтва. У статті художньо-естетичну компетентність визначено як професійно-особистісний багатовимірний феномен, який має метаструктуру та характеризується здатністю створювати власні твори декоративно-ужиткового мистецтва, готовністю сприймати здобутки світового та вітчизняного народного мистецтва, що ґрунтується на усвідомленні народної культури та творчості, художньому смаку, мистецьких знаннях та оцінних судженнях. Схарактеризовано складові компетентності: образотворчо-мовленнєву, вербально- образну, образно-стильову, стратегічну, продуктивно-образну; категорії естетичної та художньої компетентності. З'ясовано, що поняття художньо-естетичної компетентності надзвичайно широке, оскільки охоплює мотиваційну, перцептивну, когнітивну, творчо-діяльнісну й рефлексивну сфери структури особистості.

Ключові слова: педагог, компетентнісний підхід, художньо-естетична компетентність, декоративно- ужиткове мистецтво.

CONTENTS CONCEPT OF ARTISTIC-AESTHETIC COMPETENCY OF THE PEDAGOGUE IN THE FIELD OF DECORATIVE AND CONSERVATIVE ARTS учитель естетичний компетентність

Annotation. In the conditions of creating a national system of education that will promote the development of personal competences on the basis of culture and art of the Ukrainian people, folk traditions, attracting the younger generation to the achievements of spiritual culture, the issue of formation of future artistic and aesthetic competence by arts and craftsmen becomes a matter of urgency. In the article, artistic and aesthetic competence is defined as a professionalpersonal multidimensional phenomenon, which has a meta-structure and is characterized by the ability to create own works of decorative and applied arts, readiness to perceive the achievements of world and national folk art, which is based on awareness of folk culture and creativity, artistic taste, artistic knowledge and judgmental judgments. The components of competence are characterized: pictorial-speech, verbal-figurative, figurative-stylistic, strategic, productive-figurative; categories of aesthetic and artistic competence. It has been found out that the concept of artistic and aesthetic competence is extremely broad, because it covers the motivational, perceptual, cognitive, creative activity and reflexive spheres of the personality structure.

Keywords: pedagogue, competence approach, artistic and aesthetic competence, decorative and applied arts.

Існує чимало визначень художньо-естетичної компетентності. Науковці визначають її як систему внутрішніх засобів регуляції художньо-естетичних дій, в яку безпосередньо входять художньо-естетичні знання, вміння і досвід, естетична орієнтованість, заснована на знаннях, досвіді особистості і вільному володінні художньо- естетичними засобами (5, с. 41); обізнаність у галузі мистецтва, прагнення та здатність реалізувати на практиці свій художньо-естетичний потенціал для одержання власного неповторного результату творчої діяльності, де під художньо-естетичним потенціалом розуміється: певний обсяг культурно-історичних і художньо-естетичних знань; уміння та навички художньо-естетичного сприймання, аналізу й інтерпретації творів мистецтва відповідно до авторського задуму, розуміння єдності форми та змісту; готовність особистості до художньо-творчої реалізації, самостійного пізнання мистецтва, естетичної оцінки творів мистецтва (9, с. 72); сукупність художніх інтересів, смаків, потреб, ідеалів та естетичних ціннісних орієнтацій у галузі мистецтва, художньо-образного мислення, опанування мовами різних видів мистецтва, здатність бути слухачем, глядачем, читачем і творцем, готовність сприймати, інтерпретувати та оцінювати художні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки та оцінки, готовність використовувати отриманий досвід у самостійній творчій діяльності (4, с. 158); цілісний, мотиваційно-рефлекторний художньо-естетичний комплекс, що дає змогу майбутньому фахівцю вільно оперувати художньо-естетичними компетенціями й досягати високих результатів у своїй професійній діяльності (12, с. 249); інтегральний духовно-естетичний феномен, готовність і здатність особистості мобілізувати персональні ресурси - організовані в систему художні знання, уміння, ставлення, здібності, якості, необхідні для ефективного вирішення художніх завдань у типових і нестандартних ситуаціях, у побудові власної траєкторії життєтворчості (10, с. 6).

Академік І. Зязюн художньо-естетичну компетентність визначив як якість естетичного переживання особистості у сприйнятті мистецького твору, яка залежить не тільки від рівня мистецьких знань, а ще від специфіки психологічної індивідуальності особи (3, с. 119). В енциклопедичному словнику "Психологія спілкування" художньо-естетична компетентність трактується як здатність читача, глядача, слухача вичерпувати з художньої тканини твору різні за глибиною і наповненістю змістовно-смислові шари. Ця характеристика відображає загальний рівень естетичного розвитку особистості, її досвід спілкування із мистецтвом, а також ступінь творчості, що виявляється в сприйнятті мистецтва. Усе це залежить від знань, когнітивної складності картини світу реципієнта, його здатності до сприйняття багатовимірності й альтернативності, від володіння специфічними "мовами" різних видів, стилів і жанрів мистецтва, що дають змогу "перекласти" зміст мови мистецтва на мову людських емоцій і смислів (11, с. 371).

Художньо-естетична компетентність спрямована на сприйняття мистецтва як засобу самореалізації особистості, передбачає розуміння прекрасного та потворного в мистецтві та оточуючому світі, розвиток естетичних почуттів і переживань, формування естетичних умінь і прагнень створювати прекрасне, розвиток художніх здібностей, залучення до творчої діяльності. В основу її формування покладено такі цінності як краса, гармонія, мистецтво, творчість, задоволення, щастя.

На думку І. Арябкіної, художньо-естетична компетентність багатокомпонентна і має такі складові компетентності: образотворчо-мовленнєва, вербально-образна, образно-стильова, стратегічна, продуктивнообразна (1, с. 125). Формуванню образотворчо-мовленнєвої компетентності передує художньо-мовленнєва діяльність, яку ми розуміємо як специфічний вид діяльності, що передбачає здатність сприймати, розуміти й власноруч створювати твори декоративно-ужиткового мистецтва, грамотно користуючись засобами художньої виразності, мовою декоративного мистецтва. Вербально-образна компетентність полягає в умінні вербально інтерпретувати художній образ, пояснити його сенс, зміст з використанням художньо-виразних мовних засобів, художніх метафор під час обговорення твору або роботи над ним. Знанням основних напрямів у декоративному мистецтві, характерних особливостей одного окремого стилю в різних видах декоративного мистецтва, умінням створювати вироби ДУМ відповідно до заданого стилю характеризується образно-стильова компетентність. Стратегічна компетентність передбачає уміння бачити педагогічну ситуацію, в якій даний конкретний виріб або художній образ може бути використаний як педагогічний засіб з метою вирішення певних виховних завдань; продуктивно-образна - здібність до мобільного переходу від репродуктивної до самостійної творчої діяльності в художньому читанні декоративних образів у виконавському процесі.

Історично елементи художньо-естетичної діяльності оформилися в особливу форму свідомості - мистецтво, зокрема декоративно-ужиткове мистецтво, як концентроване вираження художньо-естетичного відношення людини до світу та себе. З огляду на вищезазначене, "художньо-естетична компетентність становить певний обсяг знань з історії виникнення декоративно-ужиткового мистецтва; про види народних ремесел і промислів, художньо-технологічні традиції та досвід самобутніх центрів, визначних майстрів народного мистецтва; становлення, розвиток і значущість мистецтва в сучасному світі, що знайшло відображення в архівних матеріалах, численних дослідженнях етнографів, мистецтвознавців, науковців, педагогів; інформації про засоби композиції, орнаментику та семантику в декоративно-ужитковому мистецтві, принципи їх використання та художнє втілення; уміння та навички художньо-естетичного сприймання, аналізу й інтерпретації творів народного мистецтва, розуміння єдності форми та змісту в декоративному образі; готовність використовувати знання у власній творчій діяльності та художньо-просвітницькій діяльності. Художньо-естетична компетентність відображається у формуванні потреби в отриманні нових знань, розвитку світогляду, сприяє самовираженню в художньо-творчій діяльності" (13, с. 27). З окреслених визначень випливає, що поняття художньо-естетичної компетентності надзвичайно широке, оскільки охоплює мотиваційну, перцептивну, когнітивну, творчо-діяльнісну й рефлексивну сфери структури особистості. Водночас, воно містить дві складові, зокрема художню та естетичну компетентність.

Категорія естетичної компетентності узагальнено визначається як інтегральний духовно-естетичний феномен, готовність і здатність особистості мобілізувати персональні ресурси - організовані в систему художні знання, уміння, ставлення, здібності, якості, необхідні для ефективного вирішення художніх завдань у типових і нестандартних ситуаціях, у побудові власної траєкторії життєтворчості (10, с. 6). Вона як найбільш інтегративна характеристика естетичного розвитку особистості забезпечує цілісність, гармонійність розвитку її естетичної сфери в складі загальної культури, сприяє зростанню творчого потенціалу, виявленню її неповторності й оригінальності.

У контексті ДУМ естетичну компетентність можна розглядати як систему взаємопов'язаних якостей особистості, які свідчать про її готовність до професійної діяльності, синтезуючи знання канонів просторової і колірної композиції, орнаментики та семантики тощо, прикладні вміння організовувати зовнішній простір відповідно до правил художньої композиції на основі стійких ціннісних новоутворень особистості у формі художньо-естетичного смаку, креативних здібностей та емоційно-ціннісних настанов. Отже, естетична компетентність педагога у розглядуваному контексті неодмінно пов'язана з його професійними якостями і характеризується високим ступенем полікультурної за своїм змістом гуманітарно-художньої ерудиції; здатністю реалізувати свій естетичний потенціал на практиці для успішної художньо-професійної діяльності, усвідомлюючи відповідальність за її результати.

Серед функцій професійної діяльності педагога в галузі ДУМ провідну роль відіграє здатність до відтворення художньої картини світу, тобто його естетична компетентність охоплює художньо-мистецьку та художньо-педагогічну сфери. Тому до основних характеристик його професіоналізму слід зарахувати художню компетентність, яку Л. Масол та О. Гайдамака визначають як певну досвідченість особистості в царині мистецтва, здатність до самоорганізації в галузі мистецької діяльності на основі ціннісних естетичних орієнтацій із метою розвитку власного художньо-творчого потенціалу. На їхню думку, ця категорія має особистісно-діяльнісний та інтегративний характер, оскільки є багатогранним показником результативності мистецької освіти й самоосвіти, що інтегрує всі компоненти: змістовий (знання), процесуальний (уміння), аксіологічний (ціннісні орієнтації), самореалізаційний (самостійність), креативний (творчість) (10, с. 6). Розглядувані категорії взаємопов'язані, але не тотожні, оскільки "проблемне поле естетичного значно ширше, ніж у мистецтва. Поняття "естетичне" відображає те загальне, що характерне для прекрасного і потворного, піднесеного і низького, гармонійного і хаотичного. А поняття "художнє", за А. Лосєвим і В. Шестаковим, є "прикметником від іменника мистецтво" (2, с. 134). Поняття "художнє" проявляється в мистецтві, виступає як засіб засвоєння культурологічних знань, формування практичних художньо-творчих умінь.

Узагальнення існуючих підходів до визначення сутності художньо-естетичного розвитку особистості та опрацювання наукових джерел дає підстави розглядати художньо-естетичну компетентність як систему внутрішніх засобів регуляції художньо-естетичних дій, до якої належать художньо-естетичні знання, вміння і досвід, естетична орієнтованість, заснована на знаннях, чуттєвому досвіді студента, вільному володінні художньо-естетичними засобами та досягненні адекватного сприйняття художньо-естетичної ситуації. Підсумовуючи вищезазначене, визначаємо художньо-естетичну компетентність як професійно-особистісний багатовимірний феномен, який має метаструктуру та характеризується здатністю створювати власні твори декоративно-ужиткового мистецтва, готовністю сприймати здобутки світового та вітчизняного народного мистецтва, що ґрунтується на усвідомленні народної культури та творчості, художньому смаку, мистецьких знаннях та оцінних судженнях.

Висновки. У сучасних умовах державна політика у сфері освіти ґрунтується на засадах нерозривного зв'язку із світовою та національною історією, культурою, національними традиціями; виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій. З огляду на вищезазначене, цілком слушним є звернення до розгляду проблеми формування у майбутніх педагогів художньо- естетичної компетентності засобами декоративно-ужиткового мистецтва. За цих умов особливого значення набуває технологія формування професійних знань у контексті фахової підготовки особистості майбутнього педагога на основі наповнення культурологічним змістом всіх складових педагогічного фундаменту, актуальних для сьогодення. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у визначенні структурних компонентів, педагогічних умов, розгляді педагогічних технологій формування художньо-естетичної компетентності майбутніх педагогів засобами декоративно-ужиткового мистецтва.