Формування екологічної культури учнів початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування екологічної культури учнів початкової школи

Лілія Буслова

студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Котелянець Н.В.

Статтю присвячено питанням виховання екологічної культури в учнів початкових класів. Зазначено причини, що актуалізують проблему екологізації освіти, зокрема виховання екологічної культури особистості нової генерації. Визначено магістральні завдання початкової ланки освіти щодо виховання екологічної культури у молодших школярів. Висвітлено теоретичні засади, зміст та особливості виховання екологічної культури в освітньо-виховному процесі початкової школи.

Ключові слова: екологічна культура, екологічна освіта, екологічне виховання, освітньо - вихований процес початкової школи.

Постановка проблеми

Одним із пріоритетних напрямків сучасної системи освіти є закладення в учнів початкової школи підґрунтя до любові та підтримки планети, яка є єдиним місцем для існування у Всесвіті, до свідомого користування природними ресурсами, до співпереживання всьому живому. Початкова школа є чудовим фундаментом у вирішенні цієї проблеми, бо саме в такому віці у дитини присутній щирий природній інтерес до всього, що її оточує, на основі цього найповніше окреслюється усвідомлення себе як частини соціуму, закладаються основи екологічного бачення та свідомості, формується моральна культура та відповідна природоохоронна діяльність.

Формування екологічної компетентності громадян України є одним з найголовніших пріоритетів розвитку освіти, що проголошено деклараціями ООН і врегульовано низкою інших законодавчих документів нашої держави. У Концепції сталого розвитку, присвяченій проблемам довкілля й гармонійного розвитку людства, значної уваги приділено екологічній культурі та свідомості, інформованості людей в аспекті ситуації у світі, власному життєвому середовищі, їхній обізнаності з можливими шляхами розв'язання кризових екологічних ситуацій, концептуальними підходами до збереження біосфери. Екологічно доцільні зміни у свідомості людини можуть бути здійсненими через оновлення змісту екологічної освіти й виховання [10, с. 326].

Аналіз досліджень і публікацій

екологічна культура учень

Формування екологічної культури розглядається в різноманітних аспектах різними вченими. Погляди щодо виховання дитини засобами природи розкриті в працях видатних педагогів минулого A. Дістервега, О. Духновича, Ж.-Ж. Руссо, Я. Коменського, Й. Песталоцці, С. Русової, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського. Психолого-педагогічні аспекти взаємодії особистості та природи висвітлені в дослідженнях А. Ананьєва, І. Беха, Л. Виготського, О. Киричука, Г. Костюка, С. Рубінштейна та ін. Теоретико-методичні засади екологічної початкової освіти проаналізовано у працях Т. Байбари, Н. Бібік, Н. Коваль, О. Савченко та ін.

Мета статті полягає у аналізі екологічного навчання та виховання учнів початкових класів, дослідження становлення екологічної свідомості та культури дітей молодшого віку, а також запропоновано шляхи вирішення педагогічної проблеми екологічного виховання.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Виховання в учнів екологічної культури - складний та тривалий процес, що здійснюється поетапним шляхом вирішення освітніх, виховних і розвивальних завдань. Його результатом має бути не тільки опанування теоретичними знаннями та практичними вміннями, а розвиток емоційно-чуттєвої сфери, уміння та бажання активно захищати, покращувати, ушляхетнювати природне середовище [4]. Зміст освітньо- виховної роботи в цьому напрямі полягає у розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи та має забезпечувати активність дітей, пробуджувати у них інтерес, максимальне наближення до рутинного життя, а навчальна інформація не має бути перенасичена відомостями, неосяжними для належного сприйняття учнями [11, с. 23]. Це вказує на те, що виховання екологічної культури має відбуватися з урахуванням вікових, індивідуальних, психологічних особливостей дітей.

Відповідно до проекту нового базового Закону України «Про освіту» визначено 10 ключових компетентностей для Нової української школи, однією з яких є екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров'я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя [9].

Екологічне виховання - це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. У більш широкому контексті, екологічне виховання - це безперервний педагогічний процес, що не має завершених часових меж, а поступово переходить з однієї стадії в іншу і спрямовується на усвідомлення учнями морально-етичних норм та правил суспільства стосовно природи, формування ціннісної сфери особистості, моральних переконань про необхідність шанобливого ставлення до усього живого та власної відповідальності за майбутнє довкілля.

Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення, причому передумовою цього є екологічні знання, наслідком - екологічний світогляд. На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишній світ, екологічний стан мислення і відповідальне ставлення до природи, уміння вирішувати екологічні проблеми, брати безпосередню участь у природоохоронній діяьності [1, с. 114].

Екологічне виховання - складова частина етичного виховання, а тому під екологічним вихованням розуміється єдність екологічної свідомості та поведінки, гармонійної з природою. Знання, переведені у переконання формують екологічну свідомість. Екологічна поведінка складається з окремих дій, а також ставлення людини до вчинків, що впливають на мету і мотиви особистості. Сутність екологічного виховання містить у собі екологічну свідомість і екологічну поведінку.

Екологічна культура - це спосіб адаптації людини до змінних умов довкілля, що ґрунтується на історичному досвіді доцільної взаємодії зі світом природи, забезпечує гармонійне співіснування з довкіллям і виявляється у вигляді інтуїтивних та наукових знань і способів практичного засвоєння моральних норм, ціннісних орієнтацій та культурних традицій. Екологічна культура учня - це сформована система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства і природи; відповідальність за природу як національну і загальнолюдську цінність; готовність до природоохоронної діяльності [5, с. 41].

Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку в учнів основ екологічної культури. Самою природою обумовлене соціальне призначення дитинства - адаптація дитини до природи і суспільства, здатність брати відповідальність за свої вчинки перед людьми, рослинним і тваринним світом. Початкова школа уможливлює формування пізнавального потенціалу екологічних знань для подальшого його використання; сприяє вихованню особистості з чітким усвідомленням місця людини у довкіллі через ознайомлення з рослинним і тваринним світом тощо.

Важливо зазначити, що складовими екологічної культури є:

1. Культура пізнавальної діяльності школярів щодо опанування досвіду людства стосовно природи як джерела матеріальних благ, основи екологічних умов життя.

2. Культура праці, що формується у процесі трудової діяльності.

3. Культура духовного спілкування з природою.

Поза тим, екологічна культура містить такі основні компоненти як-от: інтерес до природи, знання про природу та її охорону; естетичні почуття до природи; позитивна діяльність у природі; мотиви, що визначають вчинки дітей у природі тощо.

Робота з виховання екологічної культури в освітньому процесі початкової школи реалізується у трьох напрямках: еколого-просвітницька, навчально дослідницька та природоохоронна діяльність, які виявляються у найрізноманітніших формах, методах, прийомах пізнавально-дослідницької діяльності учнів. На значну увагу заслуговує питання виховання екологічної культури у школярів в процесі вивчення навчальних дисциплін. Широкий діапазон можливостей щодо здійснення екологічного освітньо-виховного впливу на молодших школярів закладені у змісті навчального інтегрованого курсу «Я досліджую світ». У Державному стандарті початкової загальної освіти [6], зазначено, що метою природничої освітньої галузі є формування у молодших школярів ціннісного ставлення до природи, гідної поведінки у природі, становлення і розвиток наукового природничо-екологічного мислення. Загальними цілями визначено, що учні мають набути досвіду з дослідження світу природи; виявляти стійку цікавість та отримувати радість від розкриття таємниць природи; усвідомлювати цінність природи і взаємозв'язок її об'єктів і явищ; бережно ставитися до природних багатств; розвивати наукове, критичне мислення з метою подолання проблем еколого- природничого характеру.

Виховання екологічної культури учнів нерозривно пов'язане з естетичним і моральним становленням особистості. Як відомо, у молодших школярів ставлення до навколишньої діяльності виявляється на рівні почуттів, тобто, вони чуттєво сприймають об'єкти природи, «переживають» знання. Естетичні почуття пробуджують емоційні відгуки дитини, розвивають емпатію, сприяють формуванню гуманного ставлення до навколишнього середовища. Тому, значна роль з виховання екологічної культури у початковій школі відводиться предметам естетичного циклу, які покликані розкрити естетичну змістову природи: її дивовижну красу, неповторність та неоціненність.

Важливою, у контексті виховання екологічної культури учнів, є їх залучення до природоохоронної роботи. Кожна справа, пов'язана з примноженням природних багатств, стає сходинкою в моральному і трудовому розвитку особистості молодшого школяра.

Найбільш дієвими з виховання екологічної культури молодшого школяра виявляються наступні форми організації освітньо - виховного процесу: інтегровані уроки, уроки з культурологічною спрямованістю, інтерактивні уроки, рольові ігри, проектна діяльність, дослідницькі практикуми, конкурси, виставки, екологічні акції, тематичні вечори, відзначення дат календаря, що стосуються природничих проблем, а також відзначення народних свят, благодійні заходи, експедиції та інші [6, с. 19].

Суттєвими для виховання екологічної культури у молодших школярів виявляються інтерактивні технології, методи та прийоми, в основі яких лежить ситуативне моделювання ситуацій, обговорення дискусійних запитань, форми колективно-групового та кооперативного навчання, які дозволяють залучати до освітнього процесу всіх учнів класу. Провіднсю ФУНКЦІЄЮ учня є самостійне здобування знань під керівництвом учителя.

Ще одними ефективними методами щодо виховання екологічної культури особистості є методи розвитку критичного мислення, які реалізуються через:

- пошук інформації, її аналіз, порівняння та систематизацію теоретичних положень;

- уміння поєднувати окремі наукові факти у загальну синергетичну картину світу;

- планування досліджень;

- визначення мети та висунення гіпотез;

- спостереження, аналіз та обґрунтування результатів досліджень;

- формулювання висновків;

- моделювання власних досліджень;

- уміння бачити проблему, критично оцінювати її;

- знаходження ефективних шляхів вирішення проблеми у рутинному житті;

- підприємливість; генерування нових ідей;

- прогнозування наслідків;

- здійснення саморегуляції та рефлексії власної поведінки тощо.

Так, дієвими виявляються «Кубик Блума», «Філворд», «Фішбоун», «Ромашка запитань», «Кластер», «Фантастичні гіпотези» та інші.

Екологічна освіта виконує надпредметну функцію, забезпечує формування системи універсальних знань і вмінь, досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення. Аксіологічний зміст екологічної освіти в інтересах стійкого розвитку полягає в діяльнісних підходах до збереження навколишнього середовища, позбавлення споживчого ставлення та використання природи. Це зумовлює вибір ефективних форм і методів навчання, спрямованих на формування вміння вирішувати пізнавальні, особистісні, соціально-екологічні проблеми, тобто екологічних умінь. Пріоритетними цілями навчання учнів в інтересах стійкого розвитку є такі: вчитися аналізувати та вирішувати проблеми, діяти, вчитися жити й співпрацювати в колективі.

Сучасні дослідження у сфері екологічної освіти дають підстави стверджувати, що досягнення позитивних результатів і високих показників сформованості екологічної вихованості молодших школярів досягається за умови використання сучасних технологій. Однією з таких є технологія інтелект - карт - інновація, в основу якої покладено техніку візуалізації мислення та альтернативного запису.

Сутність і зміст технології інтелект-карт полягає в знаходженні такого навчального матеріалу, який залучав би учня до конкретної діяльності, викликав би інтерес та спонукав до творчості. Ця технологія дає змогу віднайти типові види діяльності, результати яких по-справжньому цікавлять учнів та які неможливо виконувати механічно. Технологія інтелект-карт дає можливість формувати власний спосіб життя та систему ціннісних координат.

Технологія інтелект-карт є ефективною та може дати позитивні результати, оскільки діти вчаться вибирати спосіб поведінки, структурувати та запам'ятовувати ключову інформацію, а також відтворювати її в майбутньому. Розумові карти допомагають розвивати креативне й критичне мислення, пам'ять та увагу школярів, формувати уявлення, а також здатні зробити процес навчання більш цікавим і результативним [8]. Використовувати інтелект-карти можна з різною метою: для запам'ятовування складного матеріалу, для передачі інформації, для роз'яснення складного питання.

Екологічні інтелект-карти молодші школярі можуть створювати самостійно, а також з учителем. Відтак складні теми та питання засвоюються молодшими школярами набагато простіше. Технологія інтелект-карт є гарним засобом вирішення низки завдань: допомагає формувати основи екологічних знань, робити свідомий вибір способу життя й поведінки; дитина може створювати їх самостійно, ототожнюючи себе з тим чи іншим персонажем, перебуваючи в тій або іншій системі ціннісних координат. Окрім того, використання технології дає змогу формувати почуттєву сферу дитини, її мотиваційно-ціннісні установки на взаємодію з природою.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Потреба формування екологічної грамотності молодших школярів актуалізується у кількох змістовно самостійних напрямах - гармонізації взаємодії дитини і природи, екологічної і компетентнісно орієнтованої освіти. Екологічна освіта має бути міждисциплінарною, практико орієнтованою, спрямованою на вирішення проблем взаємодії довкілля й економічних потреб суспільства. Визначаючи мету екологічної освіти, варто виходити з того, що кінцевим результатом екологічної освіти є формування людини нового типу з новим екологічним мисленням, здатної усвідомлювати наслідки своїх дій стосовно навколишнього середовища, і такої, що вміє жити у гармонії з природою.

Отже, виховання екологічної культури у молодших школярів включає екологізацію навчальних предметів, введення факультативних курсів, морально-естетичний розвиток учнів, навчально- просвітницьку; навчально дослідницьку; природоохоронну діяльність, забезпечення самовиховання, самоосвіти учнів початкової школи. Форми екологічної освіти і виховання учнів в урочний, позаурочний та позакласний час органічно поєднується в загальну систем5.у освітньо-виховної роботи, що забезпечить цілісне сприйняття світу, свідому екологічну поведінку учнів, моральні вчинки щодо об'єктів природи, усвідомлення взаємозалежності двох дуальних світів: людей та природи.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник / Н.П.Волкова. - К.: «Академія», 2003. - 576 с

2. Державна національна програма «Освіта» (Україна - XXI століття). Освіта. 1993. - № 44-46. - С. 2-12.

3. Державний стандарт початкової освіти № 87. - Київ : Кабінет Міністрів України, -2018. - 37 с.

4. Захмарна К.П. Формування в учнів відповідального відношення до природи. Початкова школа./ Захмарна К.П. - 2005. - № 3. - С. 10-13.

5. Іванова О. Формування екологічної культури / О.Іванова // Початкова школа. - 1998. - № 8. - С. 40 - 42.

6. Ковальчук Г. Виховання екологічної свідомості. Початкова школа. - 1999. - № 10. - С 17-19.

7. Концепція екологічної освіти України. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2002. - №7. С. 3-23.

8. Мюллер Х. Составление ментальных карт. Метод генерации и структурирования идей. /Москва : Омега-Л, - 2007. - 128 с.

9. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи [Електронний ресурс]. - 2016. - Режим доступу: mon.gov.ua/activity/ education/zagalna.../konczepcziya.htm

10. Ратушняк О. М. Формування екологічної компетентності учнів початкової школи / О. М. Ратушняк // Методика початкового навчання і дошкільного виховання. Збірник наукових праць. - Вип. 16 (1-2014). - С. 325-330.

11. Хоменко В. Екологічне виховання в школі. Завуч. / В. Хоменко -2000. - № 23/24. - С. 23-25.

Размещено на Allbest.ru