Соціально-психофізіологічні особливості навчально-пізнавальної діяльності студентів навчальних закладів передвищої освіти у процесі навчання математичних дисциплін

For a teacher of mathematical sciences the information about the mathematical abilities of every student (especially data on the level of development of the components of mathematical thinking) is important because it provides an opportunity to select tasks for classroom and extracurricular activities (individual or teamwork) taking into account the abilities of students which promote activation of their cognitive learning activity (CLA).

Analyzing and evaluating positively the interpretation of the concept of activation of students' CLA by other scientists, the concept is being clarified in the article: we understand the activation of cognitive learning activity of students as the process of joint activities of a teacher and cognitive learning activity of students, built on the basis of specially selected methods, techniques, tools and organizational forms considering the psychophysiological characteristics of students and aimed at increasing their activity, interest, creativity, independence in acquiring knowledge of basic sciences, mastering skills and abilities of their practical application and the results of this process.

Keywords: educational and cognitive activities; social maturity; period of self-determination; student age; personal approach; individualization; differentiation. навчання математична дисципліна педагогічний

Постановка проблеми обумовлюється необхідністю модернізації системи освіти, яка викликана процесами демократизації, гуманізації, гуманітаризації, що відбуваються у сучасному суспільстві, розширенням сфер застосування інформатично- комунікаційних технологій (далі - ІКТ) та підвищенням їхніх якісних характеристик. Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти України «головною метою державної політики у розвитку вищої освіти є створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України...». Вища математична освіта є важливою складовою вищої освіти, оскільки математичні дисципліни відіграють особливу роль у підготовці майбутніх фахівців у галузі комп'ютерної техніки та інформаційних технологій, виробництва, економіки як у плані формування певного рівня математичної культури, так і в плані формування наукового світогляду, розуміння сутності прикладної і практичної спрямованості математичних дисциплін, оволодіння методами математичного моделювання.

Проблемами вищої математичної освіти та аналізом сучасної ситуації з навчанням математичних дисциплін у середній і вищій школі переймаються науковці різних країн.

На сьогодні є значна кількість науково- методичних праць, які присвячені дослідженню проблем, пов'язаних із: аналізом процесу навчання з точки зору педагогіки та психології вищої школи (А.М. Алексюк, С.І. Архангельський, Н.В. Басова, С.С. Віт- вицька, А.В. Петровський, С.Д. Смірнов); вибором методів навчання та їхнього ефективного використання у навчальновихов- ному процесі (Ю.К. Бабанський, М.А. Данилов, Т.А. Ільїна, Б.П. Єсипов, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, М.М. Скаткін); упровадженням у процес навчання прогресивних педагогічних технологій (О.В. Євдокимов, С. Падалка, С.О. Полат, В.П. Беспалько, М.В. Кларін); із дидактичними і психологічними аспектами застосування новітніх ІКТ у навчальному процесі (Я.І. Грудьонов, М.І. Жалдак, Ю.І. Машбіць, Н.В. Морзе, С. Раков, О.В. Співаковський, Ю.В. Три- ус); новітніми ІКТ навчання математики (А.П. Єршов, М.І. Жалдак, В.І. Клочко, М. Монахов, С.А. Раков, Ю.С. Рамський); із активізацією навчально-пізнавальної діяльності (далі - НПД) школярів (М.Я. Ігна- тенко, В.І. Лозова, Т.І. Шамова, Г.І. Щукіна) та студентів (А.А. Вербицький, В.М. Верга- сов, А.Ф. Есаулов, Р.А. Нізамов, М.Д. Ніка- ндров) у навчальному процесі; дослідженням НПД при вивченні математики (Я.І. Грудьонов, М.Я. Ігнатенко, З.І. Слєп- кань, О.І. Скафа, Л.М. Фрідман); вивченням особистості школяра і студента, їхніх психофізіологічних якостей (Б.Г. Ананьєв, С. Кон, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Л. Смульсон).

Мета статті полягає в обґрунтуванні системи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів закладів перед вищої освіти у процесі навчання математичних дисциплін, що спрямована на підвищення рівня математичної підготовки студентів коледжів на основі широкого використання нових педагогічних технологій та врахування соціально-психофізіологічних особливостей студентів.

Виклад основного матеріалу дослідження

З великої кількості відомих теорій особистості виділимо ті, які, на нашу думку, підтверджують неповторну специфіку студентського або старшого юнацького віку (18-25 років).

Психологом Є.С. Гольдшмідтом [5] запропонована психофізіологічна модель розвитку особистості (рис. 1).

Рис. 1. Психофізіологічна модель розвитку особистості (за Є.С. Гольдшмітом)

В основі цієї моделі лежить поняття циклу, де чергуються активність правої півкулі мозку (ПП-фаза, яка пов'язана з формуванням системи відношень, цінностей, орієнтацій, потреб і характеризується підвищеною емоційністю та схильністю до негативних емоцій та депресій) та лівої півкулі (ЛП-фаза, яка характеризується перевагою діяльності, спрямованої на задоволення сформованої в ПП-фазі системи потреб). Протягом першої фази відбувається інтуїтивно-емоційна взаємодія із світом («Я та світ» згідно моделі Ельконіна- Фельдштейна-Слободчикова), формування досвіду. Наступна фаза відповідає цілеспрямованій діяльності та активному застосуванню досвіду попередньої фази («Я у світі»).

в залежності від віку

Дана модель показує, що загальний розвиток психофізичного потенціалу, який на рис. 1. відображає крива (А), досягає свого максимуму у віці 17-24 років, тоді ж своїх найбільших значень набуває крива (Б), яка виділяє три основних періоди (біологічний, соціальний і духовний). Крива (В), яка відображає основні діяльнісні фази на кривій (Б), у студентському віці 15-24 роки, знаходиться в ПП-фазі, а це означає, що саме в цей період йде активне формування системи цінностей, орієнтацій, потреб. Крива (Г), яка відображає фази сприйняття на кривій (В), знаходиться в цей віковий термін у ЛП-фазі, яка характеризується перевагою позитивних емоцій та отриманням задоволення від результатів діяльності. Отже, для викладача математичних дисциплін є можливості сформувати основи математичної культури (як елемент системи цінностей) та потреби у математичних знаннях та уміннях, ґрунтуючись на інтуїтивно-емоційній взаємодії зі студентами.

На думку Б. Г. Ананьєва, який зробив значний внесок у вивчення студентства, «перетворення мотивації, всієї системи ціннісних орієнтацій, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв'язку з професіоналізацією, з іншого - виділяють цей вік як центральний період формування характеру та інтелекту» [1, с. 7].

У період пізньої юності загальний розвиток пам'яті відбувається у тісній взаємодії з мисленням, досягаючи максимальних значень. Мислення у цей період значно відстає від рівня розвитку пам'яті, що знижує ефективність запам'ятовування і зберігання інформації, бо засвоюваний матеріал належним чином не опрацьовується. Першою умовою нових досягнень є подальша інтелектуалізація процесів пам'яті, що сприяє більш інтенсивному розвиткові мислення. У взаємодії розвитку пам'яті і мислення помітна пульсація змін, які чергуються між собою. Піки максимумів розвитку пам'яті (рис. 2) готують основу для подальшого розвитку мислення, а пікові значення змін у мисленні створюють сприятливі умови для нових зрушень у розвитку пам'яті.

Хоча пам'ять у цей період і досягає високого рівня, проте обсяги матеріалу, що необхідно засвоїти, збільшуються набагато швидше. Подолати цю розбіжність можна тільки шляхом осмислення матеріалу та конспективного його структурування. Однак і це не вирішує повністю проблеми. Розгортання процесів опрацювання матеріалу потребує спеціалізації навчання і продуктивної діяльності, тобто природного обмеження обсягів навчального матеріалу й підвищення компетентності суб'єкта. Особливо великого значення набуває уміння самостійно працювати з книгою, словником, довідником, складати плани й реферувати спеціальні матеріали, вести конспекти й дослідження на професійному рівні.

Основною особливістю студентів є їхній інтелектуальний розвиток

Виходячи з дослідження фізіологів та психологів І.П. Павлова, І.М. Сеченова, О.Н. Соколова, О. М. Леонтьєва та ін., основним критерієм інтелектуального розвитку дорослої людини треба вважати не елементарну здатність оволодіти певною сумою знань (як показали дослідження Д.В. Ельконіна та В.В. Давидова, це критерій інтелектуального розвитку молодших школярів), а здатність аналітично, самостійно та творчо мислити при оперуванні накопиченими знаннями.

Ще одна особливість психічного розвитку студентів: якщо у середній школі навчання і виховання завжди випереджають розвиток, то у ЗВО розвиток студента іноді випереджає навчання і особливо виховання.

Ю.А. Самарін [9] виділив такі суперечності, притаманні студентському віку:

- дидактична - між прагненням до самостійності у доборі знань та досить жорсткими формами і методами підготовки спеціаліста певного профілю;

- психолого-педагогічна - між великим обсягом навчального матеріалу, що надходить різними каналами і розширює кругозір студента, та відсутністю часу, а іноді і бажання розумового опрацювання, що призводить до поверхневості у знаннях і мисленні та вимагає спеціальної роботи щодо поглиблення знань і вмінь студентів загалом.

Соціолог В. Шубкін, як зазначено в [3, с. 100], називає вік від 17 до 25 років доленосним періодом в житті людини. На цей період припадає процес активного формування соціальної зрілості, яка передбачає здатність кожної молодої особи оволодіти необхідною для суспільства сукупністю соціальних ролей (спеціаліста, чоловіка, громадського діяча та ін.) і включає такі компоненти:відповідальність, толерант

ність, саморозвиток, позитивне ставлення до світу.

Інтенсивні пошуки поклику, вибір пріоритету, перехід від книжних романтичних уявлень до зіткнення з реальними інституціями, професійне самовизначення, любов, формування та становлення власної сім'ї - все це пов'язано з гостротою емоційних переживань, з великою кількістю рішень, які необхідно прийняти в найкоротший період і які значною мірою визначають долю людини.

Перехідний період до юності називається періодом самовизначення. У цей період самовизначення одним з головних компонентів формування особистості людини є її саморозвиток, що на внутрішньому плані містить у собі самопізнання, а на зовнішньому - самореалізацію [4].

Самопізнання в перехідний період юності являє собою присвоєння певних цінностей й їхнє усвідомлення як своїх власних. Воно є процесом активного осмислення. Самореалізація - активний життєвий пошук, що полягає в можливості апробації різних соціальних ролей, включеності до різних спільнот. Процес самовизначення, таким чином, передує переходу юної людини в першу стадію дорослості, що являє собою відтворення й творчість у системі суспільних діяльностей.

Не суперечить цій точці зору те, що криза цього періоду виникає в процесі розриву особистого й загальнолюдського сенсів життя, внаслідок чого передбачається можливість реалізації своїх внутрішніх потенціалів. Таким чином, для «раннього дорослого», яким є студент, знову стає актуальним значеннєве самовизначення, але основним завданням розвитку є знаходження продуктивності (генеративності). Тому у самопізнанні, яке включає ціннісно- змістову сферу, важливим є співвіднесення прийнятих і перевірених у результаті життєвого пошуку цінностей й їхнє майбутнє використання при досягненні продуктивності.

Людина переглядає свою ціннісно- змістову сферу в результаті необхідності життєвого вибору. Як указує М.С. Яниць- кий, «найбільш значних змін система цінностей зазнає саме в ці періоди криз розвитку», й «і ці кризи розвитку, що характеризуються звертанням до екзистенціальних питань, приводять до переосмислення життєвих цілей, зміни характеру діяльності й міжособистісних взаємин й, тим самим, до певних трансформацій системи цінностей» [10, с. 58]. Наприклад, у дослідженні з 35 респондентів, що складно переживають критичну ситуацію розвитку при переході до дорослості, більшість відзначали відсутність складностей перехідного періоду юності [8].

З огляду на те, що вибір професії визначає майбутню значеннєву сферу особистості, важливо підкреслити, що цей вибір відбувався респондентами несамостійно (на нього вплинули батьки, учителі, близькі друзі), тобто ціннісно-змістове розуміння було сприйняте некритично. При цьому не було апробації соціально-рольового діапазону. У цьому випадку, при здійсненні значеннєвого вибору в критичній ситуації ранньої дорослості, даній категорії людей невідомі альтернативи й відсутні критерії порівняння цих альтернатив [7]. Їм необхідно самим конструювати ці альтернативи, прогнозувати можливу майбутню реалізацію, не маючи досвіду, що здобувається в процесі рольової ідентифікації. Людині в такій ситуації доводиться робити складний екзистенціальний вибір.

Якщо ж у процесі переходу до юності самовизначення проходить позитивно, то процес вибору представляється менш складним. Тоді людина робить ціннісний вибір, а самі альтернативи йому зрозумілі (немає необхідності міняти раніше обрану професію й т.п.). Однак критерії для порівняння цих альтернатив ще не визначені. Людина шукає обґрунтування для їхнього зіставлення, співвідносить зміст кожної альтернативи зі своїми можливостями, роблячи в такий спосіб значеннєвий або ціннісний вибір з метою впорядкування свого внутрішнього світу. Роблячи ціннісний або творчий вибір, людина переходить у наступну стадію свого «дорослішання».

Студентський вік сензитивний для найбільш повного, безперервного, ціннісноо- рієнтованого саморозвитку особистості, тому що до цього віку складаються основні передумови відповідальної самотворчості. До них відносяться:

Висновки і перспективи подальших досліджень

Вивчення та врахування психофізіологічних особливостей студентів надасть можливість викладачу математичних дисциплін реалізувати особистісний підхід, індивідуалізувати та диференціювати навчання студентів, що сприятиме активізації НПД.

Список бібліографічних посилань

1. Ананьев Б.Г. Современныепсихолого

педагогические проблемы высшей школы. Л.: Изд- во ЛГУ, 1974. 112 с.

2. Буйлов В., Куропова Г., Сенаторова Н. Нервнопсихическое состояние студентов как валеология. Высшее образование в России, 1996. №2. С. 65-73.

3. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. Методичний посібник для студентів магістратури. Київ: Центр навчальної літератури, 2003. 316 с.

4. Гольдшмидт Е.С., Медведева Е.А., Портнова А.Г. К

вопросу об интеграции подходов к категории возрастного кризиса. URL:http://www.spf.kemsu.ru

/portal/psy2002/1.10.shtml.

5. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. №

2145-VIII. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/

show/2145- 19#Text.

6. Леонтьев Д.А., Пилипко Н.В. Выбор как деятель

ность: личностные детерминанты и возможности формирования. Вопросы, психологии,1995.№1.

С. 97-110.

7. Медведева Е.А., Портнова А.Г. Исследование особенностей развития личности в переходный период к средней зрелости. Интегральная индивидуальность: теория и практика [Кемерово], 2000. С. 113-117.

8. Самарин Ю. А. Психология студенческого возраста и становление специалиста. Вестник высшей школы, 1969. №8. С. 127-130.

9. Яницкий М.С. Ценностные ориентации личности как динамическая система. Кемерово, 2000. 204 с.

References

1. Ananiev, B. (1974). Modern psychological and pedagogical problems of higher education. Leningrad. LSU. 112 p. [in Rus.].

2. Bujlov, V., Kuropova, G., Senatorova, N. (1996). The neuropsychic state of students as valeology. Higher education in Russia, 2: 65-73 [in Rus.].

3. Vinvitska, S. (2003). Fundamentals of the pedagogy 6. of the high school. Handbook for master's students.

Kiev: Center of Naval Literature. 316 p. [in Ukr.].

4. Goldschmidt, E., Medvedeva, E., Portnova, A. (2002).7.

On the issue of integrating approaches to the age crisis category. Retrieved from http://www.spf.kemsu.ru/ portal/psy2002/1.10.shtml_[in Rus.].

5. On education: Law of Ukraine of 05 September 2017.⁸.

No 2145-VIII. Retrieved from https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2 145-19#Text_[in ukr.].

Leontiev, D., Pylypko, N. (1995). Choice as an Activity: Personal Determinants and Formation Opportunities. Questions of psychology, 1: 97-110 [in Rus.].

Medvedeva, E., Portnova, A. (2000). Study of the characteristics of personality development in the transition period to middle maturity. Integral individuality: theory and practice. Kemerovo (P. 113-117) [in Rus.].

Samarin, Y. (1969). Student psychology and becoming a specialist. Bulletin of the higher school, 8: 127130 [in Rus.].

Yanitskiy, M. (2000). Personal value orientations as a dynamic system. Kemerovo. 204 p. [in Rus.].

Размещено на Allbest.ru