Художньо-естетичне виховання учнів засобами народної педагогіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художньо-естетичне виховання учнів засобами народної педагогіки

Акімова Ольга Вікторівна доктор педагогічних наук, професор, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, вул. Острозького, 32, м. Вінниця

Сапогов Микита Володимирович доктор філософії, Вінницький державний педагогічний університету імені Михайла Коцюбинського, вул. Острозького, 32, м. Вінниця,

Бахчеван Микита Володимирович аспірант, Вінницький державний педагогічний університету імені Михайла Коцюбинського, вул. Острозького, 32, м. Вінниця

Анотація

У статті схарактеризовано шляхи художньо-естетичного виховання учнів засобами народної педагогіки. Визначено мету художньо-естетичного виховання як формування в учнів особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, народної творчості, формування здатності до самореалізації у творчій діяльності. Розкрито принципи художньо- естетичного виховання, такі як: поєднання загальнолюдського й національного компонентів виховання; формування патріотизму та активної громадянської позиції; спрямованість освітньої системи на художньо- естетичний саморозвиток учнів; принципи природовідповідності та культуро відповідності як забезпечення національної спадкоємності поколінь. Виокрмлено складові художньо-естетичного виховання: естетична свідомість, естетичні почуття, естетична потреба, естетичний смак, естетична оцінка. Визначено тенденції, що визначають естетичні ставлення учнів, а саме: усвідомлення; розуміння та створення естетичного продукту; відношеннях до оточуючих людей, до природи; розвиток естетичних та емоційних почуттів; здатність до художньої творчості у різноманітних формах. До засобів художньо-естетичного виховання віднесено такі: пізнання як здатність до відкриття нового в оточуючому середовищі; праця, що спрямована на створення матеріальних й духовних благ; гра, що визнається через такі елементи гри як художня творчість, фантазія, виконання ролей, використання мови символів; природа - безмежне джерело емоцій, пов'язаних з естетичним сприйняттям багатств природи; побут - естетичний розвиток учні отримують через естетичність оточуючих речей; людське спілкування передбачає естетику в людських стосунках, культуру мовлення; мистецтво - це засіб, що здійснюється через музику, літературу, картини художників, театр тощо. Головним засобом художньо-естетичного виховання визнано знайомство з народними традиціями, культурою народу, його побутом. Розглянуто ціннісні характеристики народної педагогіки, що полягають в її високій моральній та художньо-естетичній спрямованості, моральності, гуманності, пріоритету народних цінностей. виховання педагогіка естетичний

Ключові слова: художньо-естетичне виховання учнів, народна педагогіка, засоби народної педагогіки, естетичні ставлення, художньо- естетична діяльність.

Akimova Olha Viktorivna Doctor of Pedagogical Sciences, рrofessor, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Ostrozhskoho St., 32, Vinnytsia

Sapogov Mykyta Volodymyrovych PhD in Education, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Ostrozhskoho St., 32, Vinnytsia

Bakhchevan Mykyta Volodymyrovych Postgraduate, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Ostrozhskoho St., 32

ARTISTIC AND AESTHETIC EDUCATION OF STUDENTS USING THE MEANS OF FOLK PEDAGOGY

The article describes the methods of artistic and aesthetic education of students through folk pedagogy. The goal of artistic and aesthetic education is defined as the formation of students' personal and valuable attitude toward art, folk creativity, and the ability to self-realize in creative activity. The principles of artistic and aesthetic education are revealed, including: a combination of universal and national components of education; the formation of patriotism and active citizenship; the orientation of the educational system on students' artistic and aesthetic self-development; and the principles of conformity to nature and a conformity culture as a means of ensuring the national succession of generations. The components of artistic and aesthetic education are singled out: aesthetic consciousness, aesthetic feelings, aesthetic need, aesthetic taste, and aesthetic appreciation. The trends that determine the aesthetic attitudes of students are determined, namely: awareness; understanding and creating an aesthetic product; relations to surrounding people, to nature; development of aesthetic and emotional feelings; ability to artistic creativity in various forms. The means of artistic and aesthetic education include the following: cognition as the ability to discover new things in the surrounding environment; work aimed at creating material and spiritual goods; a game recognized through such game elements as artistic creativity, fantasy, role-playing, use of symbolic language; nature is a limitless source of emotions associated with the aesthetic perception of nature's riches; everyday life - students receive aesthetic development through the aesthetics of surrounding things; human communication involves aesthetics in human relations, speech culture; art is a medium carried out through music, literature, paintings, theatre, etc. Acquaintance with folk traditions, people's cultures, and their ways of life is recognized as the main means of artistic and aesthetic education. The value characteristics of folk pedagogy, which consist of its high moral and artistic-aesthetic orientation, morality, humanity, and priority of folk values, are considered.

Keywords: artistic and aesthetic education of students, folk pedagogy, means of folk pedagogy, aesthetic attitudes, artistic and aesthetic activity.

Постановка проблеми. Глобалізація та інтернаціоналізація сучасних соціокультурних процесів в Україні, інтеграція сучасної освіти у європейський та світовий контекст, орієнтація на національні та загальнолюдські цінності зумовлюють актуальність нових підходів до художньо-естетичного виховання учнівської молоді. Важливим шляхом художньо-естетичного виховання є народна педагогіка, котра визначається місією збереження національної культури, національної педагогічної науки та освітньої практики. Особливості народної педагогіки зумовлені духовними, культурними, психологічними передумовами історичного розвитку українського народу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти проблеми художньо-естетичного виховання учнів засобами народної педагогіки досліджувалися вітчизняними науковцями. М. Стельмахович досліджував методологічні та теоретичні аспекти проблеми української народної педагогіки; Л. Масол - концептуальні засади формування змісту загальної мистецької освіти в контексті державних стандартів; Т. Мочан - досліджувала особливості естетичного виховання учнівської молоді у процесі творчої діяльності; Н. Сірант - вивчала освітньо-виховний та естетичний потенціал української народної педагогіки.

Мета статті - дослідження особливостей художньо-естетичне виховання учнів засобами народної педагогіки.

Виклад основного матеріалу. У Концепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах (2014) визначено мету та завдання художньо-естетичного виховання як формування в учнів особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, народної творчості, формування загальнокультурну компетентність у процесі сприймання та розуміння творів мистецтва та власно художньо-творчої діяльності, формувати здатність до самореалізації у творчій діяльності. До завдань художньо-естетичного виховання учнів віднесено: формування творчих здібностей, креативних якостей особистості, збагачення естетичного досвіду та розвиток образного мислення; формування світогляду та ціннісних орієнтацій, естетичного ставлення до мистецтва та життєдіяльності людини; формування критичного мислення, здатності сприймати твори мистецтва та інтерпретувати їх, висловлювати власну аргументовану точку зору; розширювати естетичний досвід, формувати художню компетентність та готовність до самостійної творчої діяльності; набуття системи знань про різні види мистецтва та їх особливості; виховання художньо-естетичних та моральних ідеалів, формування потреби в творчій самореалізації [1].

Для нашого дослідження важливими є також принципи художньо- естетичного виховання, викладені у Концепції, а саме: поєднання загальнолюдського, національного й регіонального компонентів виховання з обов'язковим та безумовним пріоритетом національних цінностей, формування на цій основі патріотизму та активної громадянської позиції; спрямованість освітньої системи на синергетичний підхід, що забезпечує умови для художньо-естетичного саморозвитку; принцип природо відповідності як урахування індивідуальних особливостей учнів та культуро відповідності як забезпечення культурної національної спадкоємності поколінь; принцип гуманізації як визначення особистості найвищою цінністю суспільства, дотримання толерантності у спілкуванні; принцип взаємозв'язку художньо-естетичного виховання з сімейним вихованням та соціокультурним середовищем [1].

Цей стратегічний державний документ, на думку Л. Масол, визначає основні пріоритети розвитку художньо-естетичного виховання учнівської молоді, його мету й завдання, функції та інші найважливіші аспекти досліджуваної проблеми. Важливо, що у Документі зроблено акцент на значенні громадянського та національного виховання засобами художньо- естетичної діяльності, спрямованої на формування духовно багатої особистості школяра, визначено культуротворчі завдання школи.

Методологічного значення, на думку автора, мають поставлені завдання щодо розвитку світоглядних уявлень, естетичного ставлення до оточуючої дійсності, ціннісного розуміння мистецтва, художніх творів, формування мотивації на самореалізацію у художньо - творчій діяльності. Одним із принципів здійснення художньо-естетичного виховання, стверджу Л. Масол, є синергетичний принцип, котрий передбачає нелінійність й відкритість художньо-естетичної освіти, у тому числі творчу взаємодію вчителів всіх шкільних мистецьких дисциплін. Ще один важливий принцип - принцип поліхудожньої освіти, що передбачає поглиблення змісту виховання через включення різних видів мистецтва та їх взаємозбагачення [2].

Аналіз наукової літератури з теми дослідження доводить, що художньо-естетичне виховання розуміється як процес формування здатності особистості до естетичного сприймання, усвідомлення, розуміння та оцінювання краси у всіх сферах життєдіяльності людини: у природі, навчанні й праці, у громадському суспільстві та у продуктах та явищах мистецтва. Складовими цього узагальненого поняття можна вважати такі поняття, як: естетична свідомість, що є художньо-емоційним відображенням оточуючої дійсності через естетичні емоції, ідеали, смаки, погляди на основі критичного осмислення й оцінювання через такі поняття як прекрасне й потворне, високе й низьке тощо; естетичні почуття, що визначають особистісне ставлення до краси в оточуючій дійсності; естетична потреба, що визначає прагнення особистості до самовдосконалення через розкриття творчих здібностей у різних сферах життєдіяльності та різних видах мистецтва та створення прекрасного через самовиявлення особистості; естетичний смак - це здатність особистості на основі власних естетичних знань й почуттів визначати цінність мистецького продукту, що можна визначити також як художній смак; естетична оцінка - це встановлення художньо- естетичної цінності мистецького продукту з позиції власного естетичного й художнього смаку [3].

Науковці визначають особистісні тенденції, що визначають естетичне ставлення учнів до життя, а саме: усвідомлення, розуміння та створення естетичного продукту в процесі пізнання, в творчій праці, відношеннях до оточуючих людей, до природи; розвиток естетичних та емоційних почуттів; естетизація власного життя як виявлення розвиненої духовної культури; здатність до художньої творчості у різноманітних формах. Важливого значення художньо-естетичному вихованні науковці надають залученню школярів до творчих колективних та групових форм діяльності, участі у творчих самодіяльних колективах, в яких школярі мають спільні інтереси. Важливим є твердження, що засобами різноманітних мистецтв можливо сприяти осмисленому сприйняттю учнями музики, скульптури, театральних вистав; створити умови для емоційного, інтелектуального, морального сприйняття художніх творів та творів мистецтв, сприяти сприйняттю загальнолюдських цінностей через знайомство з художніми образами; розвивати пам'ять, фантазію, уяву, формувати творчу особистість, здатну розуміти мистецькі твори [4, с.87].

Аналіз теоретичних джерел дозволив Т. Мочан стверджувати, що ефективність художньо-естетичного виховання школярів визначається певними положеннями, а саме: формування моральних переконань, громадянської активності й світогляду школярів має відбуватися у процесі набуття художньо-естетичних ідеалів, створених у різних видах мистецтв; усвідомлення школярами мови мистецтва, літературознавча готовність розглядається автором як умова залучення до різних видів мистецтв;

засвоєння учнями основ мистецтв й наук має впливати на розвиток певних якостей особистості: фантазії, уяви, креативного мислення, емоційного інтелекту. Творча діяльність, на думку автора, передбачає створення певних матеріальних продуктів та духовних цінностей. Творча активність особистості найчастіше виявляється у ціннісному ставленні до естетичних продуктів та явищ [4, с.88].

До засобів художньо-естетичного виховання у науковій літературі відносять такі: пізнання як здатність до відкриття нового в оточуючому середовищі на основі спостереження, вивчення, дослідження та супроводжене емоціями; праця, що спрямована на створення матеріальних й духовних благ, або естетика праці, включає красу результатів праці, красу людини, що працює і створює естетичний продукт; гра, що визнається ефективним засобом естетичного виховання через такі елементи гри як художня творчість, фантазія, виконання ролей, використання мови символів; природа - безмежне джерело емоцій, пов'язаних з естетичним сприйняттям багатств природи, що поглиблює почуття патріотизму, поваги до свого народу; побут - естетичний розвиток учні отримують через естетичність шкільного приміщення, розташування меблів, оздоблення класів, залів, зовнішня естетична приємність учителів й учнів; людське спілкування передбачає естетику в людських стосунках, культуру мовлення, приємну міміку та культурну поведінку; мистецтво - це засіб художньо естетичного виховання, що здійснюється через музику, літературу, картини художників, театр тощо. Головним засобом художньо-естетичного виховання є знайомство з народними традиціями, культурою народу, його побутом. Народна творчість відображає культурну спадщину багатьох поколінь та народних талантів, народним ідеалом вважається патріотична, працьовита, досконала, шляхетна, мудра, творча, фізично розвинена, благородна людина [5].

Народна педагогіка розглядає головним завданням художньо- естетичного виховання - формування естетичної культури особистості школяра, естетичного розуміння ним всіх сфер життєдіяльності та відповідного ставлення до природи, суспільства, мистецтва, власної діяльності, і найголовніш виховання прагнення творити красу навколо себе. Н. Сірант на основі аналізу наукової літератури виокремила специфічні особливості народної педагогіки, до яких автором віднесено такі : народна педагогіка - це система поглядів, котра включає творчий спадок багатьох поколінь, що збережений у доступній для дитячого сприйняття формі; елементом народної педагогіки є комплекс емпіричних знань про дитину та її виховання, у тому числі художньо-естетичне виховання; для народної педагогіки важливими характеристиками є переконливість, конкретність, образність, емоційність, наявність риторичних запитань та алегорій, що забезпечуює сильний емоційний вплив; важливими характеристиками народної педагогіки є також безпосередній зв'язок з життям, працею, родиною; народна педагогіка - це культурне явище, що постійно вдосконалюється, збагачується та поглиблюється [6, с. 154].

Цінність народної педагогіки полягає в її високій моральній та художньо-естетичній спрямованості. Взаємини між людьми ґрунтуються на принципах моральності, гуманності, пріоритету народних цінностей. В естетичному вихованні дитини основою вважалася любов як зв'язок між людьми, між людьми і природою, рослинами й тваринами. Важливу роль в художньо-естетичному вихованні належить такій людській якості як доброта, прагнення до доброго й прекрасного. Пріоритетним завданням народної педагогіки у галузі художньо-естетичного виховання є формування бережливого ставлення до природи через такі виховні засоби як казки, ігри, прислів'я, пісні, загадки. Народна педагогіка здійснює комплексний вплив на дитину, адже вона є вираженням народних цінностей і кращих традицій, в яких виявляється народна мудрість [6, с. 154].

М. Стельмахович зазначає, що народна педагогіка пройнята надзвичайно глибокою людяністю, розумінням високої гідності людини та визнанням важливої життєвої місії кожної особистості. В українському фольклорі звучить ідея величі людини, її краси та яскравих духовних якостей. Народ є видатним педагогом, що завсегчасно виборює право кожної особистості знайти й розвинути таланти та найкращі риси. Народна педагогіка заглиблюється у духовний світ особистості, визначає чинники становлення людини. Першоджерелом життя людини є сім'я, а основним чинником формування особистості є спадковість, котра визначає основні фізичні ознаки, зачатки здібностей та властивостей. Більшість рис людини не успадковується, тому іншим чинником виховання народна педагогіка вважає середовище, що включає сім'ю, звичаї й традиції, житлові умови. В українській народній педагогіці основною метою виховання визначено навчання кожної дитини стати людиною, підготуватися до самостійного життя і продуктивної праці. Зміст виховання у народній педагогіці включає громадянське виховання та духовний розвиток, фізичний виховання та піклування про здоров'я дитини, оволодіння знаннями, уміннями й навичками, трудове виховання та участь у створенні домашнього побуту, підготовку до сімейного життя. Важливе значення у народній педагогіці належить традиціям, котрі включають досвід народу, звичаї та погляди, норми поведінки, що відображають народну історію. У народних традиціях відображена духовна культура, народна психологія та характер. До виховних засобів належать народні звичаї, котрі визначають правила громадського життя й побуту народу. Звичаї виступають практичною формою виявлення народних традицій, засобом збереження досвіду, дотримання порядку у суспільному житті [7,с.57].

Н. Сірант з цього приводу зазначає, що народна педагогіка є складовою унікальної духовної культури та історії українського народу. У вітчизняній виховній практиці на основі ідей народної педагогіки склалася національна система виховання, важливою складовою якої є художньо- естетичне виховання. Адже саме у межах народної педагогіки формувалися ідеї виховання у дітей відчуття краси оточуючої дійсності, здатність усвідомлювати та розрізняти прекрасне і моральне у поведінці героїв художніх творів, народної творчості, творів народного мистецтва. До форм української народно-педагогічної творчості автор відносить такі феномени творчості як казка, пісня, обряд; ці форми автор визначає як "особливий мікрокосмос", дослідження якого є важливим шляхом врішення сучасних завдань художньо-естетичного виховання дітей та учнівської молоді. Народна педагогіка вирішує важливі завдання гармонізації особистості з оточуючою дійсністю, створення необхідних педагогічних умов та розвивального виховного середовища. Народна педагогіка зреалізовує себе через усну народну творчість, прикладне мистецтво, фольклор. Н. Сірант на основі аналізу наукових джерел виокремила специфічні характеристики народної педагогіки, а саме: це феномен, створений і збережений у національній свідомості народу, що включає знання, ідеї, ідеали, уявлення;

це освітня практика різних народів; це наука про українське народне виховання. Автором також виокремлено такі особливості народної педагогіки: це цілісна система ідей та поглядів, як досвід багатьох поколінь, збережний у формі, що є сприятливою для розуміння та сприйняття; це система збережених народом емпіричних знань про людину й чинники її виховання; народну педагогіку характеризують образність, переконливість, емоційність, конкретність, що зреалізовується через використання алегорій, епітетів, інтонації, риторичних запитань, композиції; характерною особливістю народної педагогіки є зв'язок із життям, працею, родиною [6, с.156].

Т. Грищенко зазначає, що в художньо-естетичному вихованні дітей важливе значення мають твори усної народної творчості, котрі впливають на емоційний, естетичний, моральний розвиток школяра, до них автор відносить: перекази - це твори, що відтворюють життєві факти й події, що сприяють набуттю учнями знань, умінь та уявлень про оточуючий світ, формуванню мистецька ерудиція; міфи - народна оповідь щодо природних явищ, котрим надаються особливі можливості; легенди -оповіді з фантастичним сюжетом [8, с. 56].

Висновки

Таким чином, художньо-естетичне виховання учнів є найважливішим засобом народної педагогіки. Мету художньо-естетичного виховання визначаємо як формування в учнів особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, народної творчості, формування здатності до самореалізації у творчій діяльності. До принципів художньо-естетичного виховання віднесено такі : поєднання загальнолюдського й національного компонентів виховання; формування патріотизму та активної громадянської позиції; спрямованість освітньої системи на художньо-естетичний саморозвиток учнів; принципи природовідповідності та культуро відповідності як забезпечення національної спадкоємності поколінь. Складові художньо-естетичного виховання включають такі компоненти, як: естетична свідомість, естетичні почуття, естетична потреба, естетичний смак, естетична оцінка.

Література