Підготовка майбутніх учителів початкової школи до екологічного виховання учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Тетяна Філімонова

кандидат педагогічних наук,

старший викладач кафедри

початкової та дошкільної освіти

м. Миколаїв

Анотація

Стаття присвячена проблемі підготовки майбутніх учителів початкової школи до екологічного виховання учнів.

Зазначено, що важлива роль в екологічному вихованні школярів належить учителю. Особливо це стосується початкової школи, оскільки формувати екологічну культуру особистості необхідно з молодшого шкільного віку. Задля того, щоб на належному рівні здійснювати діяльність з формування екологічної культури, як складової загальної культури особистості, майбутні вчителі самі повинні бути екологічно освіченими.

Визначено, що сьогодні до підготовки майбутніх учителів висувають такі загальновизнані вимоги, як: гуманізація, особистісна орієнтація, педагогічна майстерність, орієнтація на особливості вітчизняної культури і вітчизняну педагогічну антропологію. Головними напрямами реформи освіти стають: повернення до людини, звернення до її духовності, інтеграція окремих наук.

Сучасна екологічна освіта неможлива без урахування особистої думки сучасного студента, спонукання сучасної молоді до активної пізнавальної діяльності, творчості, ініціативності тощо. Встановлено, що сталість розвитку особистості залежить від того, наскільки вона спроможна свідомо визначати напрями та керувати процесами власного розвитку. Позаяк сталість розвитку залежить також від того, чи має особистість активне творче ставлення до життєдіяльності, наскільки в процесі соціалізації вона активна, прагне до самоосвіти, саморозвитку й самовдосконалення. Відповідно, екологічна освіта повинна мати суб'єкт-суб'єктний характер і бути максимально гуманізованою. У цьому контексті важливою є психологічна інтеграція як засіб формування міждисциплінарної свідомості особистості.

Доведено, що цілеспрямована робота з формування екологічної культури майбутніх учителів сприяє їхній підготовці до здійснення такої діяльності з молодшими школярами, як провідної діяльності в галузі здоров'язбереження й набуття дітьми здоров'язберігаючих умінь і навичок.

Ключові слова: екологічне виховання, екологічна культура, екологічна освіта, молодший шкільний вік, підготовка майбутніх учителів початкової школи.

Annotation

Tetiana Filimonova Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Lecturer of the Department of Primary and Preschool Education V.O. Sukhomlynskyi National University of Mykolaiv, Mykolaiv, Ukraine,

PREPARATION OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS FOR THE ENVIRONMENTAL EDUCATION OF STUDENTS

The article is devoted to the problem of training future primary school teachers for environmental education of students.

It is noted that an important role in the environmental education of schoolchildren belongs to the teacher. This especially applies to elementary school, since it is necessary to form an ecological culture of the individual from the primary school age. In order to carry out activities on the formation of ecological culture at the appropriate level, as a component of the general culture of the individual, future teachers themselves must be environmentally educated.

It was determined that today there are generally recognized requirements for the training of future teachers, such as: humanization, personal orientation, pedagogical skill, orientation to the peculiarities of national culture and national pedagogical anthropology. The main directions of education reform are: returning to man, turning to his spirituality, integration of individual sciences.

Modern environmental education is impossible without taking into account the personal opinion of a modern student, encouraging modern youth to active cognitive activity, creativity, initiative, etc. It has been established that the stability of personality development depends on the extent to which it is able to consciously determine directions and manage the processes of its own development. Because the stability of development also depends on whether a person has an active creative attitude to life, how active he is in the process of socialization, strives for self-education, self-development and self-improvement. Accordingly, environmental education should have a subject-subject character and be as humanized as possible. In this context, psychological integration is important as a means of forming the interdisciplinary consciousness of the individual.

It has been proven that purposeful work on the formation of the ecological culture of future teachers contributes to their preparation for carrying out such activities with younger schoolchildren as a leading activity in the field of health protection and the acquisition of health-preserving skills and abilities by children.

Keywords: ecological education, ecological culture, ecological education, lower school age, training of future primary school teachers.

Постановка проблеми

Нагальною потребою сьогодення є подолання екологічної безграмотності людства, яка спричинила екологічну кризову ситуацію в усьому світі і в нашій країні зокрема. Щоб покращити ситуацію, необхідно з перших днів навчання дитини в школі здійснювати екологічне та природоохоронне виховання. Таке свідоме і цілеспрямоване виховання має продовжуватися не тільки в шкільні роки, а й протягом усього життя кожної людини. З цього приводу все більше дослідників (А. Волков, Г. Карола, О. Листопад, Г. Пустовіт, В. Скутіна) приходять до висновку, що екологічна криза є проявом деструктивної бездуховності людини.

Свідоме і бережливе ставлення до природи має формуватися з дитинства, у сім'ї, школі, і можливе лише за умови підвищення екологічної культури та знань особистості в цій сфері. У цій роботі необхідно підвести межу, щоб викорінити психологію невичерпності природних багатств і споживацьке ставлення до природи.

Формування екологічної культури підростаючого покоління є одним із найважливіших завдань сьогодення, оскільки екологічна ситуація у світі погіршилася, а охороні та збереженню навколишнього середовища приділяється мало уваги. Виховання у дітей відповідального ставлення до природи - складний і довготривалий процес. Результатом має бути не лише набуття відповідних знань і вмінь, а й розвиток уміння та бажання активно охороняти та покращувати природне середовище.

Відповідальне ставлення до природи означає розуміння законів природи, воно проявляється в дотриманні етичних і правових принципів природокористування, в активній діяльності з вивчення та охорони навколишнього середовища, у правильному поводженні з природою, у боротьбі з усім, що сам по собі є шкідливим для навколишнього середовища. Обов'язковою умовою такого навчання і виховання є організація взаємопов'язаної науково-етичної, правової, естетичної та практичної діяльності педагога, спрямованої на вивчення та вдосконалення взаємовідносин природи і людини. Етична турбота про майбутні покоління є критерієм формування відповідального ставлення до навколишнього середовища.

Тому особливої уваги заслуговує екологічне виховання майбутніх учителів, високий рівень професійної освіти яких є потенційною позитивною умовою далекосяжного впливу на формування екологічної культури школярів. Формування у випускників педагогічних вузів глибоких переконань щодо необхідності природоохоронної діяльності викликано гострою потребою української держави у кваліфікованих спеціалістах з екологічного виховання підростаючого покоління.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності педагогічних закладів вищої освіти є формування системи навчання та підготовки майбутніх учителів початкових класів, що ґрунтується на вихованні екологічної культури та усвідомленні необхідності використання здоров'язберігаючих технологій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми екологічного виховання та формування екологічної культури школярів були предметом дослідження як класиків педагогічної думки (В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.), так і сучасних науковців (О. Бараш, Я. Габев, Г. Герасименко, С. Глазачов, І. Гордієнко, В. Горощенко, С. Дерябо, Н. Жестова, Б. Іоганзен, Л. Іщенко, К. Корсак, П. Костенкова, А. Кузьмінський, І. Матрусов, Н. Мойсеюк, Е. Писарчук, О. Плахитник, А. Пономарьова, Л. Сахно, Н. Селіванова, А. Сидельковський, І. Суравегіна, Г. Ткачук, М. Фіцула, В. Ягупов, В. Ясвін та ін.), методистів (Н. Байбара, О. Біда, О. Варакута, О. Іванова, С. Іващенко, Н. Коваль, І. Коренева, О. Плахотип, Г. Пустовіт, О. Химинець та ін.).

Питання екологічної підготовки майбутніх учителів досліджувалися такими науковцями, як А. Ануфрієв, В. Борейко, Н. Грейда, В. Грубенко, О. Дорошко, В. Крисаченко, Т. Курашова, О. Листопад, Н. Лисенко, А. Міхеєв, Л. Сахно, В. Скребець, І. Суравегіна, О. Чернікова, М. Швед та ін.

Мета статті - розкрити сутності понять «екологічне виховання», «екологічна культура» та шляхів підготовки майбутніх учителів початкової школи до здійснення діяльності з екологічного виховання молодших школярів під час фахової підготовки.

екологічний виховання культура учитель

Виклад основного матеріалу

Термін «екологія» вперше запропонував у 1866 р. Е. Геккель. Сьогодні екологія розглядається в широкому і вузькому значенні. У більш широкому розумінні екологію розглядають як багатодисциплінарну галузь знань про довкілля та сутність процесів його функціонування. Власне кажучи, це багатогранна комплексна наука, в коло завдань якої входять практично всі питання, пов'язані з взаємовідносинами людського суспільства і біосфери планети та гармонізацією цих відносин [6].

Забруднення є одним із найважливіших факторів, який негативно впливає на тривалість життя та здоров'я людей, а також підвищує ризик генетичних захворювань. Екологічні умови, що склалися в Україні, неминуче відображаються на стані рослинного і тваринного світу. Джерела води забруднюються, степи збідніють, а в багатьох місцях природне середовище стає нежиттєздатним. Від аварії на Чорнобильській АЕС постраждала значна територія України. Ця трагедія призвела до серйозних наслідків для навколишнього середовища та вплинула на здоров'я людей.

Виникла гостра потреба у зміні світоглядних парадигм і світоглядних установок. Адже негативний приріст населення та «екологічні» хвороби є найгострітими та найболючішими проблемами для України. Її вирішення можливе за умови створення принципово нового способу мислення - екології та виховання екологічної культури особистості. Турбота про екологічне благополуччя навколишнього природного середовища для нинішніх і майбутніх поколінь, досягнення високого рівня екологічної культури має бути максимально пронизана шкільними програмами та навчально-методичними матеріалами.

Основною причиною екологічних проблем довгий час вважалося використання недосконалих промислових і сільськогосподарських технологій. Більш детальний аналіз сучасної ситуації показав, що вирішення цих проблем неможливе без розширення поняття екологічної соціальної культури, найбільш продуктивне формування якої відбувається в дошкільному та молодшому шкільному віці. Початкова школа є важливою ланкою в системі екологічної освіти. Одним із найважливіших завдань сучасної початкової школи є підвищення екологічної компетентності учнів, формування навичок економного та дбайливого використання природних ресурсів, тобто формування активного, гуманного ставлення до природи, виховання у школярів екологічна культура, зазначає Т. Тарасова [8, с. 61].

Тому важливу роль в екологічному вихованні школярів відіграє вчитель. Як зазначалося, це стосується, зокрема, початкової школи, оскільки формувати екологічну культуру особистості необхідно вже з молодшого шкільного віку. Для здійснення діяльності з формування на належному рівні екологічної культури як складової загальної культури особистості майбутніх учителів необхідно виховувати в них саму екологічну свідомість.

У Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) наголошується на необхідності реалізації засад екологічної освіти, що посилить інтегральну функцію предметів початкової школи. У початковій школі учні мають отримати початкові уявлення та знання про природу та людей як основу екологічної культури, а також створити умови для поводження з природним середовищем. Відповідно до концепції екологічної освіти в Україні, екологічна освіта - це сукупність таких компонентів: екологічні знання - екологічне мислення - екологічне ставлення - екологічна етика - екологічна культура.

Формування екологічної культури підростаючого покоління - одне з найважливіших завдань сучасності. Виховання у дітей відповідального ставлення до природи - складний і довготривалий процес. Результатом має бути не лише набуття відповідних знань і вмінь, а й розвиток уміння та бажання активно охороняти та покращувати природне середовище.

Основою виникнення феномену культури є унікальність феномену особистості як універсальної одиниці можливостей мислити, знати і вміти [7].

Екологічна культура визначає ставлення людей до навколишнього середовища.

З культурологічної точки зору екологічна культура (від лат. cultura - виховання, розвиток, повага) - це «осмислене ставлення людей до природи, що забезпечує збереження і збагачення довкілля, створює сприятливі умови для життя та існування людини»; «міра і спосіб реалізації і розвитку сутнісних сил людини, її екологічної свідомості та мислення в процесі духовного і матеріального освоєння природи та збереження її цілісності» [1, с. 15].

Е. Маркарян підкреслює, що екологічна культура є складовою культури суспільства в цілому і включає розуміння засобів безпосереднього впливу людини на природу та її духовно-практичний розвиток (знання, культурні традиції, цінності тощо) [3]. При такому підході екологічна культура притаманна кожному суспільству як спосіб його адаптації до біофізичного середовища. Насправді знання про природу, її взаємозв'язки з суспільством, способи збереження, інтерес до її складових, моральні та естетичні почуття до них, позитивна і різноманітна діяльність щодо їх охорони (включаючи гідну поведінку, їх пізнавальні, гігієнічні та гігієнічні, естетичні мотиви). ) - все це різною мірою притаманне всім людським поколінням.

На думку В. Сергєєвої та О. Семенюк, екологічна культура є, по суті, кодексом поведінки, що лежить в основі екологічної діяльності. Екологічна культура складається з екологічних знань, пізнавальних і морально-естетичних почуттів і переживань, зумовлених взаємодією з природою, екологічно доцільною поведінкою в навколишньому середовищі [7].

Деякі вчені розглядають екологічну культуру як культуру єдності людини з природою, гармонійного поєднання соціальних потреб людини з нормальним існуванням і розвитком навколишнього середовища. Зокрема, І. Звєрєв, А. Захлєбний, І. Суравегіна, Л. Симонова-Салєєва характеризують людину, яка опановує цей тип культури, як таку, що підпорядковує всі сили своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, піклується про оздоровлення навколишнього середовища, не допускає руйнування та забруднення [3]. Тому необхідно оволодіти науковими знаннями, засвоїти морально-ціннісні орієнтації, пов'язані з природою, а також виробити практичні вміння та навички для отримання сприятливих екологічних умов.

Як зазначає О. Біда, поняття «екологічна культура» використовується в методиці викладання природознавства в кількох аспектах, а саме:

1) по-перше, це поняття розглядається як органічна частина всієї соціальної культури і характеризує сферу взаємодії людини і природи. У такому розумінні поняття «екологічна культура» має історичний характер і визначається дослідниками як сукупність досягнень суспільства та його матеріального і духовного розвитку, закріплених у звичаях, етичних нормах, в усталених стереотипах ставлення людей до природи, поведінка в природному середовищі;

2) по-друге, у виховному аспекті поняття «екологічна культура» використовується для визначення властивостей особистості, що передбачає наявність у людини відповідних знань і переконань, підпорядкованість практичної діяльності вимогам раціонального природокористування. У цьому сенсі екологічна культура є показником свідомої, відповідальної взаємодії особистості з природою [2].

Екологічна освіта і виховання - це освітній процес, спрямований на формування екологічної культури особистості.

Л. Нарочна, Г. Ковальчук, К. Гончарова вважають, що екологічна освіта і виховання - це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в особистості знань про наукові основи природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної спрямованості та діяльнісної життєвої позиції в галузі збереження природи, раціонального використання природи. та відтворення природних ресурсів [5].

О. Біда наголошує, що поняття «екологічне виховання» визначає єдину систему дій, спрямованих на формування тих якостей людини, необхідних для гармонійних стосунків суспільства і природи [2].

У «Концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні» зазначається, що актуальність екологічної освіти та формування школярів як необхідної умови утвердження нового екологічного мислення в суспільстві полягає в тому, що вони створюють систему поглядів і формує переконання, засновані на загальнолюдських нормах і законах природного розвитку, сприяє тісному відношенню майбутніх громадян до вирішення конкретних екологічних проблем, забезпечує цілеспрямоване систематичне засвоєння учнями знань про взаємодію людини і природи [5, с. 3].

Тому екологічна освіта має бути цілісною системою, яка охоплює все життя людини. Вона повинна бути спрямована на формування у людини світогляду, заснованого на ідеї єдності з природою і спрямованості культури і всієї практичної діяльності не на експлуатацію природи і навіть не на її збереження в первісному вигляді, а на її розвиток. Тому що подальший розвиток людства може відбуватися лише разом із подальшим розвитком природи, її різноманітності та її багатства [5].

Оскільки процес формування екологічної культури молодших школярів має міжпредметний характер, необхідними умовами для його здійснення є:

1. Врахування вікових, індивідуально-психологічних і пізнавальних особливостей учнів;

2. Організація безпосередньої діяльності учнів з питань охорони довкілля, навколишнього середовища під час навчально-пізнавальної та суспільно корисної праці;

3. Вибір оптимальних форм, методів і методів екологічного виховання і навчання;

4. На особистому прикладі виховувати в учнів ощадливе, дбайливе, бережливе ставлення до навколишнього середовища;

5. Єдина дія всього педагогічного колективу школи та батьків в екологічному вихованні дітей.

В. Зотов стверджує, що в останні роки спостерігається тенденція розглядати екологічне виховання як один із важливих аспектів соціалізації особистості, що означає:

1) здатність до виконання соціальних ролей і позицій, без яких взаємодія суспільства і природи є неможливою, безболісною і безпечною для обох сторін;

2) наявність певних орієнтацій у вигляді ціннісних суджень, керівних принципів, норм і соціально значущих мотивів поведінки;

3) формування «критичного» мислення, здатності передбачати наслідки своєї поведінки, «екологічної рефлексії»;

4) здатність емоційно, морально та естетично переживати акти спілкування з природою [3].

У процесі екологічного навчання і виховання розвиваються інтелектуальні (здатність цілісно аналізувати екологічні ситуації), емоційні (естетичне сприйняття й оцінка навколишнього середовища) і вольові (віра в можливість вирішення екологічних проблем, прагнення до поширення екологічних знань) сфери людини та особиста участь у практичних питаннях охорони навколишнього середовища) людських сфер. Принципи його реалізації:

• міждисциплінарний підхід до формування екологічної культури: визначення функціонального предмета в загальній системі екологічної освіти, забезпечення міжпредметних зв'язків, підходів;

• систематичне і постійне вивчення екологічного матеріалу;

• єдність інтелектуальної та емоційно-вольової основ діяльності учнів у навчальній та природоохоронній сфері;

• взаємодія глобального, національного та регіонального підходів до вирішення природоохоронних проблем [3].

Державний стандарт початкової освіти спрямований на включення в роботу вчителя активних, нових, нестандартних форм взаємодії з сучасним поколінням учнів. Бо сучасне молоде покоління є відображенням інформаційного суспільства, яке характеризується динамічністю, мобільністю та мінливістю. З цієї причини вчитель повинен володіти глибокими знаннями екологічної проблематики та широким спектром методів, прийомів і форм роботи з дітьми в цій сфері. З огляду на це одним із пріоритетних напрямів діяльності педагогічних закладів вищої освіти є формування системи виховання та навчання майбутніх учителів початкових класів, що базується на засадах екологічного культурного виховання та усвідомлення необхідності використання природоохоронних технологій.

Підготовка майбутніх фахівців до виховання екологічної свідомості школярів має бути цілісно і ґрунтовно інтегрована в систему освіти. Адже, незважаючи на те, що проблема покращення екологічного стану всієї планети перебуває в центрі уваги науковців різних галузей, провідна роль у вирішенні екологічних проблем належить системі екологічного виховання, яке здійснюється в освітніх установи. Тому якість екологічної освіти залежить від знань, обізнаності та рівня підготовки вчителя до розв'язання екологічно-виховних завдань учнів.

У процесі підготовки майбутнього вчителя початкової школи вирішальне значення має не лише зміст діяльності майбутнього вчителя, а й його обізнаність, уміння чітко донести й пояснити учням набуті знання, навчити учнів застосовувати ці знання на практиці. вчителів школи з екологічного виховання учнів початкової школи.

На нашу думку, суттєвим недоліком у підготовці майбутнього вчителя початкових класів до екологічної освіти є недостатній рівень екологічних знань, умінь і навичок учнів для успішного розвитку навчально-виховного процесу в початковій школі; види діяльності, передбачені чинними навчальними планами і програмами, сприяють формуванню лише поверхневих уявлень учнів про сутність, складові та предмети екологічної освіти; Майбутні вчителі початкової школи мають у своєму розпорядженні обмежений арсенал методів і засобів екологічної освіти.

На цьому фоні особливого значення набуває питання оновлення навчально-виховного процесу з підготовки майбутнього вчителя початкових класів до екологічного виховання молодших школярів.

Сьогодні до підготовки майбутніх учителів висувають такі загальновизнані вимоги, як: гуманізація, особистісна орієнтація, педагогічна майстерність, орієнтація на особливості вітчизняної культури і вітчизняну педагогічну антропологію. Головними напрямами реформи освіти стають: повернення до людини, звернення до її духовності, інтеграція окремих наук.

Еколого-природоохоронна підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів полягає у розробці відповідної концепції та професійних умінь здійснення загального екологічного виховання майбутніми вчителями.

Звернемося до змісту екологічної підготовки майбутнього вчителя початкових класів. Центральне місце тут займає навчальна робота, регламентована навчальними планами і програмами. По відношенню до екологічної освіти студентів навчальні дисципліни спеціальності 013 Початкова освіта можна представити в наступному:

1. Навчальні дисципліни спеціальної (фахової) підготовки. Слід підкреслити важливу роль гуманітарних дисциплін у підготовці майбутнього вчителя початкових класів до екологічної освіти школярів. Частково ці питання висвітлюють в курсі Історії педагогіки, Загальної педагогіки, Дидактики, Методики виховної роботи у початковій школі. Вони створюють умови для розвитку умінь оцінки стану природних об'єктів і явищ, позитивних і негативних наслідків діяльності людини в природному і соціальному оточенні. Текстові завдання дають можливість для розкриття питань про середовище виховання, дбайливе ставлення до неї. І звісно такі в повній мірі у таких фахових методиках, як: Теорія та методика навчання природничої освітньої галузі, Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

2. Необхідною передумовою підготовки майбутніх учителів початкових класів у рамках окресленої проблеми є посилення екологічної складової практичної підготовки студентів. Важливу роль у розвитку екологічного світогляду майбутніх учителів відіграє безперервна педагогічна практика, в рамках якої реалізуються завдання екологічного виховання в шкільній, позакласній та позашкільній роботі початкової школи. Управління цим процесом передбачає введення до змісту педагогічної практики завдань, спрямованих на підготовку учнів до екологічного виховання молодших школярів.

Педагогічна практика створює умови для участі майбутніх учителів у цілісному процесі естетично орієнтованої еколого-педагогічної діяльності, що формує потребу самостійно розв'язувати проблеми екологічного змісту, вибирати відповідні форми, методи і прийоми екологічного виховання та створювати атмосферу творчого пошуку, спонукати до самоосвіти, самовиховання та самовдосконалення учнів.

Оволодіння педагогічними інноваціями на основі психолого-педагогічних, соціокультурних та професійних знань дає змогу майбутньому вчителю початкових класів мати високий рівень майстерності у здійсненні екологічної освіти та виховання молодших школярів. Під час педагогічної практики студенти також мають можливість оволодіти різними еколого-педагогічними методами, наприклад провести діагностику сформованості екологічних знань молодших школярів, визначити рівень їх екологічної освіченості, навчитися проектувати еколого-виховний процес, застосовувати в навчальній діяльності найбільш ефективні засоби, методи та прийоми екологічного виховання учнів, аналізувати результати своєї навчальної діяльності.

1. Види практичних занять, під час яких у студентів формується вміння самостійно організовувати та проводити різні види і форми еколого-виховної роботи.

2. Організація пошукової, дослідницької роботи в галузі екології.

Реалізація завдань підготовки майбутніх учителів початкових класів до екологічного виховання молодших школярів зумовлена сучасними соціокультурними реаліями, які дозволяють формувати екологічно грамотну особистість, здатну самостійно застосовувати набуті під час навчання екологічні знання та вміння. дослідження.

Формування екологічної культури, екологічної моралі та екологічної етики, а також професійної зрілості студентів можливе за такими формами роботи:

- розробка та підготовка природоохоронних заходів для загальноосвітніх навчальних закладів та студентів, що мешкають в гуртожитку. Це сприяє розвитку творчості та самостійності у навчальній діяльності майбутніх учителів;

- створення відеофільмів, відеосюжетів про біорізноманіття та екологічні проблеми регіону, популяризація природоохоронного змісту;

- проведення лекцій, семінарів, круглих столів, дискусій, консультацій з актуальних екологічних проблем, питань екологічної освіти та шкільної освіти;

- розробка та підготовка природоохоронної діяльності студентами різного віку;

- організація екскурсій, виїзних семінарів-навчань;

- організація конкурсів екологічних проектів студентів;

- організація студентських екологічних акцій на захист природи рідного краю, важливим аспектом яких є агітаційний характер;

- участь у конференціях різного рівня: університетських, всеукраїнських, міжнародних та ін.

Ми впевнені, що сучасна екологічна освіта неможлива без урахування особистої думки сучасного здобувача вищої освіти та заохочення сучасної молоді до активної пізнавальної діяльності, творчості, ініціативи тощо. Встановлено, що стійкість розвитку особистості залежить від того, наскільки вона здатна свідомо визначати напрями та контролювати процеси власного розвитку. Адже стійкість розвитку залежить і від того, чи має людина активне творче ставлення до життя, наскільки вона активна в процесі соціалізації, прагне до самовиховання, саморозвитку та самовдосконалення. Відповідно, екологічне виховання має мати предметний характер і бути максимально гуманізованим. У цьому контексті психологічна інтеграція важлива для формування міждисциплінарної свідомості особистості.

Висновки

Отже, на сучасному етапі екологічне виховання майбутніх учителів потребує психологічного залучення особистості до світу природи з подальшим поступовим вибудовуванням системи особистісного ставлення до природи (теорія, емоційно-ціннісне, практична дія). Це забезпечує дотримання логіки формування екологічних знань, використання їх пізнавального та виховного значення в навчально-виховному процесі. Саме такими є особливості екологічного виховання за принципами «глибинної екології», яка передбачає усвідомлення єдності та цілісності природи, неповторності та унікальності живих систем, взаємозалежності та взаємозумовленості природних явищ, розуміння людини як невід'ємної частини взаємозалежності природи, утвердження поваги людини до всіх форм життя, гармонійного розвитку людини і природи.

Тому цілеспрямована робота з формування екологічної культури майбутніх учителів сприяє їхній підготовці до здійснення такої діяльності з молодшими школярами, як провідної діяльності в галузі здоров'язбереження й набуття дітьми здоров'язберігаючих умінь і навичок.

Література

1. Бауер М. Й. Методологія екологічної освіти. Чернівці: Крайова освіта. 2000. 320 с.

2. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця. Методика викладання. Київ; Ірпінь: ВПКФ «Перун», 2000. 400 с.

3. Ковальчук Г.В., Ковальчук Г.С. Екологічне виховання молодших школярів // Початкова школа. 1987. №12. С. 50-55.

4. Концепція Нової української школи. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkolacompressed.pdf

5. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства. К.: Вища школа, 1990. 202 с.

6. Пустовіт Г.П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів 1-9 класів у позашкільних навчальних закладах: монографія / Г.П. Пустовіт. Київ - Луганськ: Альма-матер, 2004. 540 с.

7. Сергеєва В., Семенюк О. Від екологічної освіти до екологічної свідомості // Проблеми педагогічних технологій. Збірник наукових праць. Луцьк. 2003. Вип. 3. С. 80-86.

8. Тарасова Т. Экологическое образование младших школьников на межпредметной основе // Начальная школа. 2000. №10. С. 61-62.

9. Чайковська Г. Б. Проектні технології як ефективний засіб формування екологічної культури студентів. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. 2017. № 3. С. 106-113.

References

1. Bauer, M. Y. (2000). Metodolohiia ekolohichnoi osvity [Methodology of environmental education]. Chernivtsi: Kraiova osvita [in Ukrainian].

2. Bida, O. A. (2000). Pryrodoznavstvo i silskohospodarska pratsia. Metodyka vykladannia. [Natural science and agricultural work. Teaching methodology]. Kyiv; Irpin: VPKF «Perun» [in Ukrainian].

3. Kovalchuk, H. V., Kovalchuk, H. S. (1987). Ekolohichne vykhovannia molodshykh shkoliariv [Environmental education of younger schoolchildren]. Pochatkova shkola - Elementary School, 12, 50-55 [in Ukrainian].

4. Kontseptsiia Novoi ukrainskoi shkoly [The concept of the New Ukrainian School]. (n.d.). www.kmu.gov.ua. Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ ukrainska-shkolacompressed.pdf [in Ukrainian].

5. Narochna, L. K., Kovalchuk, H. V., Honcharova, K. D. (1990). Metodyka vykladannia pryrodoznavstva [Methods of teaching natural science]. Kyiv: Vyshcha shkola [in Ukrainian].

6. Pustovit, H. P. (2004). Teoretyko-metodychni osnovy ekolohichnoi osvity i vykhovannia uchniv 1-9 klasiv u pozashkilnykh navchalnykh zakladakh [Theoretical and methodological foundations of environmental education and education of students of grades 1-9 in extracurricular educational institutions]. Kyiv - Luhansk: Alma-mater [in Ukrainian].

7. Serheieva, V., Semeniuk, O. (2003). Vid ekolohichnoi osvity do ekolohichnoi svidomosti [From environmental education to environmental awareness]. Problemy pedahohichnykh tekhnolohii - Problems of pedagogical technologie: Collection of scientific works. Issue 3, (pp. 80-86). Lutsk [in Ukrainian].

8. Tarasova, T. (2000). Эkolohycheskoe obrazovanye mladshykh shkolnykov na mezhpredmetnoi osnove [Environmental education of younger schoolchildren on an interdisciplinary basis]. Nachalnaia shkola - Elementary School, 10. 61-62. (58) [in Russian].

9. Chaikovska, H. B. (2017). Proektni tekhnolohii yak efektyvnyi zasib formuvannia ekolohichnoi kultury studentiv [Project technologies as an effective means of forming students' environmental culture]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka. Seriia: Pedahohika - Scientific notes of Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk. Series: Pedagogy. 3, (pp. 106-113) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru