Роль самостійної роботи у процесі формування математичної компетентності учнів початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка

Роль самостійної роботи у процесі формування математичної компетентності учнів початкової школи

Тетяна Запорожченко,

Наталія Дещенко,

Анотація

Центральною особою навчально-виховного процесу є дитина, з її індивідуальними особливостями, характером, поруч з якою завжди повинен бути взірець, тобто вчитель. У період молодшого шкільного віку здійснюється загальний розвиток дитини, забезпечується вміння читати, писати, знання з основ арифметики, первинні навички користування джерелами інформації; формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм загальнолюдської моралі та спілкування, основ гігієни, вироблення перших трудових навичок. Одним з основних завдань в цей період є завдання навчити молодших школярів самостійно оволодівати знаннями. Досягнення потрібного суспільству рівня освіченості та розвитку особистості неможливо без систематичної самостійної праці, яка у процесі навчання є найважливішою передумовою повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Уміння самостійно вчитися може сформуватися лише шляхом набуття дитиною особистісного досвіду. Учень завжди виявляє цілеспрямованість, докладає зусиль для того, щоб правильно виконати завдання.

Таким чином, у статті звертається увага на роль самостійної роботи в процесі навчальної діяльності молодших школярів, зокрема у процесі формування математичної компетентності, досліджені педагогічні ідеї видатних освітян щодо даного виду роботи. Розкрито поняття самостійної роботи, її особливостей. Визначено психолого-педагогічні джерела із проблеми дослідження, шляхи підвищення ефективності освітнього процесу. Доведено, що самостійна робота сприятиме міцному засвоєнню нових знань та узагальненню вже існуючих. Окреслено дидактико-розвивальний потенціал. Обґрунтовано принципи організації самостійної роботи учнів початкових класів у процесі формування математичної компетентності. В результаті аналізу поглядів дидактів на суть самостійної роботи учнів доведено, що самостійна робота відіграє велику роль у формуванні і розвитку навчальних умінь, вихованні волі, пізнавального інтересу. В ній виявляється індивідуальність кожного учня, формується їхній інтелект і характер. Усе це сприяє засвоєнню глибоких і міцних знань.

Ключові слова: самостійна робота, принципи організації самостійної роботи, види організації самостійної роботи, математична компетентності.

Abstract

Tetiana Zaporozhchenko

Department of Preschool and Elementary Education, of T.H. Shevchenko National University «Chernihiv Colehium»

Natalia Deshchenko

Master's student of the Faculty of Preschool, Primary Education and Arts ofT. H. Shevchenko National University «Chernihiv Colehium»

The role of independent work in the process of forming mathematical competence of primary school students

The central person of the educational process is the child, with his individual characteristics, character, next to whom there should always be a role model, i.e. the teacher. In the period of elementary school age, the general development ofthe child takes place, the ability to read, write, knowledge of the basics ofarithmetic, primary skills ofusing information sources is ensured; the formation of general ideas about the surrounding world, the assimilation of norms of universal morality and communication, the basics of hygiene, the development of the first work skills. One of the main tasks during this period is the task of teaching younger schoolchildren to independently master knowledge. Achieving the level of education and personality development required by society is impossible without systematic independent work, which in the learning process is the most important prerequisite for full mastery of knowledge, abilities and skills. The ability to learn independently can be formed only through the acquisition ofpersonal experience by the child. The student always shows purposefulness, makes efforts to complete the task correctly.

Key words: independent work, principles of organizing independent work, types of organizing independent work, mathematical competence.

Основна частина

Актуальність. Особливостями нинішнього століття є євроінтеграція, перехід до ринкової економіки, демократичного суспільства, що вимагають від сучасної школи значних змін. Щоб знайти своє місце в житті, бути успішним, активно засвоїти свої життєві і соціальні ролі, сучасний випускник повинен володіти такими якостями і вміннями, як бути гнучким і мобільним, швидко адаптуватися до змінних життєвих ситуацій, використовувати свої знання для вирішення життєвих проблем, бути комунікабельним, здобувати потрібну інформацію, аналізувати її, приймати виважені рішення, уважно ставитися до власного здоров'я, бути відповідальним за своє майбутнє та досягнення життєвого успіху.

А отже, актуальним завданням сучасної освіти є спрямування навчального процесу на формування в учнів здатності до самостійної діяльності. Засвоєння знань та формування вмінь у межах кожного предмета має корелю - ватися з загальною метою освітнього процесу - формування в учнів умінь навчатися впродовж життя. Такі соціальні виклики ставлять перед учителями надважливе завдання - сформувати в учнів низку універсальних (загально-навчальних) умінь, які допоможуть їм опановувати специфічні для кожного предмета дії та операції з початкових класів. Усе це зумовлює необхідність визначення дидактично-розвивального потенціалу самостійної роботи учнів початкової школи у процес інформування математичної компетентності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему самостійної роботи під час навчальної діяльності висвітлювали у своїх працях Д. Вількеєв, М. Данилов, І. Лернер, І. Огородніков, А. Макаренко, Н. Половнікова, В. Сухомлинський, К. Ушинський, О. Савченко, В. Стрезикозін, І. Чередов, Ю. Мальований. До питання сутності поняття «самостійна робота» зверталися А. Алексюк, В. Буряк, Т. Донченко, Т. Ільїна, В. Підкасистий, В. Ушинський, Ю. Бабанський, М. Данилов, Н. Тализіна, О. Савченко, Н. Кічук, Л. Романюк. Предметом їх дослідження були завдання, цілі, дидактичні принципи, форми і методи організації в процесі навчання, функції самостійної роботи.

А. Бобро, М. Гриньов, Л. Дубровська, Л. Занков, Л. Журавська, Р Пріма, С. Осіпова, Б. Єсипов, В. Оконь, І. Хом'юк, Г. Коджаспаров, досліджуюічи практиічну сторону організації самостійної діяльності здобувачів освіти, довели, що одним із ефективних засобів розвитку самостійності й творчої активності учнів є самостійна робота. Однак проблема ефективної організації самостійної роботи учнів у процесі формуваіння математиічної компетентності не стояла на першіому плані, а зачіпалася лишіе побіічно в зв'язку з іншіими питаіннями.

Аналіз психолого-педагогіічних джерел із проблеми досліджеіння переконує, що одним із перевірених на практиці шіляхів підвищення ефективності освітнього процесу є методиічно правильна організація самостійної роботи. У суічасній шіколі вона посідає особливе місце, оскільки лишіе в процесі самостійної діяльності в учнів формуються предметні і ключові компетентності, що є складним особистісним утвореінням, яке не можна передати в готовому вигляді, а лишіе формувати в процесі системного набуття уічнем навічального досвіду.

Мета статті - проаналізувати погляди видатних педагогів на роль самостійної роботи у процесі формуваіння математиічної компетентності уічнів поічаткової школи, визна - ічити види та принципи організації самостійної роботи уічнів поічаткових класів у процесі формуваіння математиічної компетентності; особливості їх формуваіння, що сприяють вирі - шіеінню основних дидактиічних завдань.

Виклад основного матеріалу. Самостійна робота уічнів є невід'ємним елементом процессу навічаіння. Без неї неможливо забезпеі - чити єдність викладаіння й самостійного наві - чаіння шіколярів. Самостійній роботі належить особлива роль як при вивічеінні нового матеріалу, так і при повтореінні та узагальнеінні виві - ченого. Адже не дарма велику увагу приділяв видатний педагог В. Сухомлинський.

Самостійна робота - найважливішіа форма навічальної діяльності, оскільки уічень самостійно вирішіує пізнавальні завдаіння. Загальновідомо, що під ічас розв'язаіння складних завдань дитина здобуває навиічки та знаіння, що впливають на розвиток її творічого потенціалу, показуюічи її самостійність та умііння показати свої здібності. У зв'язку з цим особлива роль відводиться вивічеінню освітньої галузі «Математика».

На основі аналізу науково-педагогіічної літератури можна стверджувати, що в науці термін «самостійна робота» трактується бага - тограінно:

1) самостійна робота як засіб організації самостійної діяльності;

2) самостійна робота як метод навічаіння;

3) самостійна робота як виду діяльності.

Вічені першіої групи, зокрема М. Фіцула, розглядають самостійну роботу як активну і творічу форму, яка є системою організації педа - гогіічних умов, що забезпеічує управлііння навічальною діяльністю уічнів у відсутності вічителя і без його безпосередньої уічасті [7].

Друга група вічених - Л. Замеліна, А. Усова - розглядають самостійну роботу як важливий метод навічаіння, що передбаічає індивідуальну активність самих уічнів при закріплеінні отриманих знань, навиічок, умінь під ічас підготовки до занять. На думку А. Усової, самостійна робота - це метод навічаіння, який наві - чає дітей мислити, аналізувати і узагальнювати факти, що позитивно познаічається на засвоє - інні матеріалу.

Щодо третьої групи вічених (П. Підкасис - тий, В. Сухомлинський, А. Зимня), то науковці дають тлумаічеіння самостійної роботи як виду діяльності. Так, П. Підкасистий підкреслює, що «….будь-яка організована вічителем активна діяльність уічнів, спрямована на виконаіння поставленої дидактиічної мети в спеціально відведений для цього ічас» [3].

Саме в цій площині А. Зимня розглядає самостійну роботу як цілеспрямовану, внутрішіньо - мотивовану структуровану самим об'єктом у сукупності виконуваних дій і коригується ним у процесі та за результатом діяльності.

Науковиця підкреслює, що при правильно організованій діяльності на уроці, самостійна робота мотивує на її продовжеіння у позауро - ічний ічас. «Для вічителя це ознаічає ічітке усвідомлеіння не тільки свого плану навічаль - них дій, а й усвідомлене його формуваіння у шіколярів як деякої схеми освоєіння навічаль - ного предмета в ході вирішіеіння нових освітніх завдань» [3].

Розглядаюічи ознаічене утвореіння, слід зазнаічити, що велику увагу формуваінню навиічкам самостійності, активності молодші - ого шіколяра приділяв і відомий вітічизняний педагог В. Сухомлинський: «Підготовленим до життя, до праці треба вважати нині того, хто має не тільки добрі знаіння, а й здатність постійно збагаічувати їх, розшіирювати свій кругозір - уічитися самостійно…» [6].

Педагог вважав, що уічні повиінні знати мету, план, термін виконаіння завдань, пропонованих для самостійної роботи. Самостійна робота, на його думку, має сформувати в уіч - нів умііння працювати самостійно, здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль, допомагати один одному [4].

В.О. Сухомлинський вважав, що навічати треба так, щоб уічні самостійно здобували зна - іння. Необхідно навічитись спонукати шіколярів до розв'язаіння пізнавальних завдань; оцінки подій, явищ, вічинків, дій, висловлеіння своїх думок; установлеіння приічиінно-наслід - кових залежностей, що допоможуть виявити щось нове, незнайоме в пізнаінні істини, закономірностей навколишінього світу. Такий спосіб набуття знань педагог називав екскурсією в особисті думки, досліджеіння своєї «комори» знань. Уічитель має знати, що розповісти, а що залишіити недомовленим як своєрідну «приманку» для домислеіння.

Слід звернути увагу на те, що завдяки самостійній роботі дитина відічуває радість від пошіуку і пізнаіння істини, тому що, наголо - шіує В. Сухомлинський, в основі самостійної роботи - новий для уічня матеріал, нові пізнавальні завдаіння; захопливим є сам процес ово - лодііння новим матеріалом, а не лишіе форма його організації; зберігається принцип добровільності й активності в роботі шіколярів, а також доцільність міжпредметних зв'язків.

В.О. Сухомлинський надавав великого зна - ічеіння формуваінню й розвитку потреби в самоосвіті. Він баічив такий шілях виховаіння й самовиховаіння: від захоплеіння гуртковою роботою - до книжки, від книжки - до своєї галузі наукових знань, від знань - до творічої праці. На його думку, діти повиінні переживати радість віддаічі своїх розумових сил. Взаємини, що ґрунтуються на обміні інтелектуальними ціінностями, В.О. Сухомлинський уважав кінцевою умовою формуваіння духовної потреби в освіті - це жадоба до знань. Щоб дати уічневі поічаткової шіколи можливість відічути радість від подолаіння труднощів, для них підбиралися спеціальні види роботи, індивідуальні завда - іння, які вони могли розв'язувати самостійно.

1) при вивічеінні нового матеріалу над - звиічайно важливо баічити самостійну роботу «важких» шіколярів - тих, хто повільно мислить, повільно міркує, тих, кому для осмис - люваіння суті матеріалу необхідно порівняно більшіе і фактів, і ічасу. Обов'язково повиінна бути на уроці самостійна робота, в процесі якої осмислюються факти і відбувається перехід до узагальнювальної істини (йдеться про уроки природного циклу, а також про уроки граматики);

2) умііння нашівидку і свідомо ічитати - і виразно, і про себе - це не просто елементарна письмеінність. Це одна з найважливішіих умов повноціінного логіічного мислеіння на уроках і при самостійній роботі над книгою;

3) колектив маленьких шіколярів вже може, діляічись на певні об'єднаіння (групи, ланки), самостійно виконувати суспільно корисну працю, так щоб в цій праці була яскрава ідейна серцевина, щоб кожна дитина не тільки розуміла, але і відчувала піднесений характер своєї діяльності;

4) розумова праця не може бути успішіною, якщо вам заважатимуть. Під ічас зосередженої розумової праці кожен повинен працювати абсолютно самостійно [6].

На сьогодні можна виділити таке визнаіче - іння самостійної навічальної роботи уічнів: це різноманітні види індивідуальної і колективної навічальної діяльності шіколярів, яка здійснюється ними на навічальних заняттях або вдома за завдаіннями вічителя, під його керівництвом, однак без його безпосередньої уічасті. Найбільші пошіирені види самостійної наві - чальної роботи уічнів: праця з підруічником, навічальними посібниками, дидактиічними матеріалами, персональним комп'ютером, розв'язуваіння задаіч, виконаіння вправ, напи - саіння рефератів і творів, самостійні спостереження, дослідницька діяльність. За дидак - тиічною метою самостійну навічальну роботу уічнів можна поділити на підготовічі, спрямовані на засвоєіння нових знань, тренувальні, узагальнювальні, повторювальні й контрольні. Найбільші шіироко самостійна навічальна робота уічнів застосовується під ічас закріпле - іння і вдосконалеіння знань, умінь та навиічок. Мають самостійний характер усі види творічих робіт [3].

Звернемо увагу на принципи організації самостійної роботи уічнів. С. Ніколаєва стверджує, що «в основі самостійної роботи лежать наукові принципи організації навічальної праці з урахуваінням вікових, мотиваційних і мисле - іннєвих особливостей уічнів:

1) чіткий розподіл функцій між уічасниками навічального процесу (уічителем і уічнями);

2) управлііння навічальним процесом, тобто використаіння спеціальної програми із засто - суваінням суічасних ТЗН, насамперед засобів зворотного зв'язку;

3) фактор ічасу (у самостійній роботі доцільно використовувати лишіе оптимальні, тобто ті прийоми і методи, які з найменшіими витратами ічасу й зусиль дають найбільші ефективні результати».

В спеціально-профільних джерелах відзна - ічається, що доцільно організовувати самостійну роботу уічнів поічаткових класів на засадах принципів самодіяльності, самоорганізації й розвитку, розроблених Л. Фрідманом:

1. Принцип самодіяльності визнаічає мотиваційний аспект організації самостійної роботи, згідно з ознаіченим принципом уічні мають відічувати себе повноправним уічасни - ком освітнього процесу, який самостійно може обирати шіляхи й засоби досягнеіння мети навічаіння.

2. Принцип самоорганізації зумовлює необхідність навічаіння уічнів умінь і навиічок раціональної освітньої діяльності.

3. Принцип розвитку передбаічає забезпеі - чеіння розвивального середовища для уічнів у процесі навічаіння іноземної мови [5].

Необхідно відзнаічити, що уічителеві необхідно враховувати факт несформованості в уіч - нів поічаткових класів навічальної діяльності, тому ставити навічальне завдаіння, визнаічати перебіг його виконаіння, контролювати цей процес і оцінювати результат доцільно вічите - леві, поступово передаюічи ічастину цих функцій уічням, що уможливить подальшіе самостійне виконаіння ними визнаічених завдань.

І. Зимня, Г. Костюк, О. Сергєєнкова та ін.) стверджують про поічаток самостійності з репродуктивних дій уічнів у процесі спільної з уічителем діяльності, ічерез стадії виникнеіння усвідомлеіння та довільних власних психіічних процесів, стадію відтвореіння засвоєних дій та доходять до стадії творічої діяльності. Формува - іння репродуктивно-наслідувальних умінь уіч - нів передбаічає активізацію таких психіічних функцій, як спостережеіння, осмислеіння, роз - пізнаваіння, виокремлеіння, запам'ятовуваіння тощо [5].

У педагогіічній літературі існує різна класифікація самостійної роботи - за дидактиічною метою, за різними джерелами знань, рівнем продуктивної творічої діяльності уічнів. Одна з головних класифікацій видів самостійних робіт представлена у працях П. Підкасистого:

1. Відтвореіння самостійної роботи за зразком.

2. Реконструктивно-варіативні - уічні самостійно знаходять способи вирішіеіння завдань до певної умови.

3. Евристиічні - уічні самі вибирають шіляхи вирішіеіння завдаіння.

4. Творічі - уічні отримують нові знаіння і закріплюють навиічки самостійного пошіуку знань [5].

І. Малкін [4] бере за основу своєї класифікації самі завдаіння. Приділяюічи увагу змісту навічальних завдань для самостійної роботи, він виділяє такі типи завдань:

1. Роботи репродуктивного типу: а) на відтворення, які потрібні для запам'ятовуваіння способів дій в конкретних ситуаціях (наприклад, ознак, фактів і визнаічеіння понять); б) тренувальні складаються з однотипних завдань. Вони враховують суттєві ознаки правила або визнаічеіння, що дається; в) оглядові: спрямовані на повтореіння вивіченого матеріалу; г) перевіроічні, за допомогою яких здійснюється контроль і перевірка отриманих та засвоєних знань.

2. Роботи пізнавально-пошіукового типу: а) підготовічі, спрямовані на актуалізацію опорних знань; б) констатувальні, пов'язані з описом фактів або явищ; в) експериментально - пошіукові, які засновані на дослідних методах навічальних завдань; г) логіічно-пошіукові, де використовуються завдаіння для узагальнеіння вивіченого матеріалу за основними, проблемними питаіннями.

3. Роботи творчого типу.

Отже, як видно із досліджень П. Підкасистого, І. Малкіна, види самостійних робіт, які відповідають різним ознаками класифікації, тісно пов'язані між собою. Провідним у класифікації виступає та чи інша ознака - що визначається даним контекстом. Усі види самостійних робіт, які використовують у початковій школі, можна класифікувати за різними ознаками: за дидактичними цілями, формою організації діяльності учнів, способами і засобами діяльності, формою завдань, формою відповіді, характером діяльності, місцем виконання, місцем у процесі навчання, методами самостійної роботи.

Слід звернути увагу, що більшість методистів вказують на те, що в початковій школі використовують такі види самостійних робіт:

1) завдаіння, які є підготовічими і виконуються до вивічеіння нового матеріалу (це можуть бути вправи із підруічника, картки, таблиці);

2) завдаіння, що проводяться за допомогою інструкції на самостійне вивічеіння нового матеріалу;

3) завдаіння на закріплеіння з опорою на алгоритм, таблицю, пам'ятку з метою засвоєння способів дії;

4) різноманітні тренувальні вправи;

5) завдаіння, які пропонуються після засвоєння всіх ічастин навічального матеріалу, контрольні та перевіроічні.

Виходяічи з вищезазнаіченого, вважаємо за необхідне відзнаічити, що самостійна робота розглядається як специфіічна форма навічальної діяльності, для якої характерно: планування, мета, завдаіння, виконаіння дій, контроль та корекція.

Варто зауважити, що самостійні роботи повиінні сприяти вирішіеінню основних дидактичних завдань: оволодііння глибокими і міцними знаннями, розвиток у них пізнавальних здібностей, вмііння самостійно застосовувати їх на практиці. Успіх самостійної роботи буде залежати від сформованості навиічок (практи - ічних, розумових), необхідних для поставленої мети.

Треба вказати, що фактиічно при плануванні самостійних робіт можна скористатися такою приблизною схемою:

1. Розділ, тема, питання курсу.

2. Мета самостійної роботи.

3. Зміст самостійної роботи.

4. Форми організації уічнів під ічас самостійної роботи.

5. Способи і засоби діяльності здобуваічів освіти.

6. Форма завдань.

7. Форма відповіді.

8. Характер діяльності уічнів.

9. Місце самостійної роботи в освітньому процесі.

10. Характер трудомісткості самостійної роботи.

11. Результат самостійної роботи (ступіньдо - сягнеіння мети).

1) вклюічеіння в освітній процес дидактичних засобів, які оптимізують діяльність вчителів та школярів;

2) посилеіння ролі контрольно-діагностичних процедур для підвищення ефективності самостійної роботи;

3) використаіння дидактиічних засобів освітнього процесу для формуваіння активно-пошукового рівня самостійності шіколярів;

4) облік індивідуальних стилів навчальної діяльності.

Висновки. Отже, самостійна робота - це відповідно спланована організаційно й методично спрямована пізнавальна діяльність без прямого втруічаіння вчителя, яка є компонентом цілісного педагогіічного процесу, з притаманними їй функціями, такими як виховна, освітня, розвивальна. Зауважимо, що самостійна робота - це така форма організації навічальної діяльності, що здійснюється під прямим або непрямим керівництвом педагога, спрямована на те, щоб самостійно вирішувати пізнавальну задачу або виконувати практичну роботу, виявляючи зусилля та активність.