Сутність деонтологічної культури майбутнього викладача вищого військового навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут воєнної історії

Національний університет оборони України

СУТНІСТЬ ДЕОНТОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Кас'ян Марина Вікторівна майор слухач

Науковий керівник: Красницька Ольга Володимирівна

кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри суспільних наук

Сучасні трансформаційні процеси в суспільстві характеризуються очевидними змінами в соціальній, економічній, освітній, культурній, науковій та інших галузях. Відповідно вони не можуть не відображатися на розвитку особистості викладача вищого військового навчального закладу (ВВНЗ) у період його професійного становлення. Ба більше, перед ним постає відповідальне завдання здійснювати не тільки професійну підготовку військових фахівців, а й виховувати духовно багатих, національно свідомих, висококультурних військовослужбовців, здатних до постійного самовдосконалення та розвитку, спроможних зайняти й відстоювати активну професійну та соціальну позицію, здатних до розвитку обороноздатності держави [1].

Розвиток деонтологічної культури майбутніх викладачів ВВНЗ є складним і багатогранним завданням, що потребує насамперед розуміння її сутності та форм, методів, засобів розвитку. Важливо враховувати, що вона базується на системі цінностей і норм педагогічної діяльності, а її розвиток вимагає системного й комплексного підходу.

Деонтологічна культура впливає на формування особистості майбутнього викладача ВВНЗ і подальший розвиток як науково-педагогічного працівника, реалізацію в освітній діяльності, у взаємодії зі слухачами (курсантами, студентами), колегами з освітньо-наукової спільноти. деонтологічний культура викладач військовий

Деонтологічна культура, за визначенням С. Хлєстової, виявляється в сукупності духовно-інтелектуальних, емоційно-ціннісних і професійно-етичних якостей особистості, що визначають етичну та культурну значущість її життєдіяльності [2]. І. Шеплякова тлумачить її як складову педагогічної культури викладача, що виявляється в належному виконанні ним професійних зобов'язань, закріплених у змісті професійних деонтологічних норм [3].

Із погляду філософії освіти деонтологічну культуру варто розглядати як складову моральної культури, що містить у собі систему моральних цінностей, норм і принципів поведінки викладача. Розглядаючи основні принципи деонтології, В. Андрущенко й В. Кремень підкреслюють важливість дотримання ним моральних та етичних принципів в освітньо-науковій діяльності, адже вони відображають гуманістичну спрямованість, демократизм, чесність, педагогічну справедливість, відповідальність педагога, без чого неможливе виховання слухачів (курсантів, студентів) [4; 5].

Гуманістична спрямованість виступає як деонтологічна норма для викладача. Вона передбачає ставлення до слухача (курсанта, студента) як до особистості та індивідуальності, яка має право на свободу вибору, розвиток і реалізацію своїх здібностей, розкриття потенціалу, а також формування індивідуальної освітньої траєкторії в освітньому процесі. Демократизм вимагає забезпечення рівних умов для навчання й виховання всіх слухачів (курсантів, студентів) незалежно від їхнього соціального походження чи статусу, релігійних переконань, політичних вподобань, займаної посади, досвіду служби тощо. Викладач несе особисту відповідальність за організацію освітнього процесу, змістове наповнення навчальних дисциплін, роботу з аудиторією, результати навчання слухачів (курсантів, студентів), власні слова та вчинки.

Таким чином, деонтологічна культура викладача ВВНЗ передбачає дотримання принципів справедливості, суворої моралі та етики у взаємодії зі слухачами (курсантами, студентами). Викладач повинен бути прикладом для них, випромінюючи високі педагогічні цінності, працюючи насамперед для своєї аудиторії. О. Красницька, описуючи постать справжнього викладача, зазначає, що він захоплюється своєю діяльністю, отримує від неї задоволення, реалізує в ній свої прагнення й тому постійно змінюється та рухається вперед, адже для нього потрібно бути тут і зараз, бути сучасним, бути «у тренді», працювати для майбутнього [6].

Вдало наголошує Г. Шкляєва на необхідності оволодіння майбутнім викладачем знаннями про нормативну поведінку в різних ситуаціях професійної діяльності, формуванні вмінь і потреби діяти відповідально, будувати стосунки в системі «людина-людина» на основі деонтологічних принципів, норм та вимог, розвитку здатності до рефлексії особистої поведінки дій і вчинків [7].

Деонтологічна культура, за свідченням О. Красницької, проявляється в чіткому розумінні й виконанні викладачем ВВНЗ свого військово-професійного обов'язку, несенні відповідальності за результати педагогічної діяльності, умінні будувати взаємостосунки зі слухачами (курсантами, студентами), колегами згідно з нормами педагогічної етики. Вона свідчить про рівень розвитку професійної свідомості, відображає культуру його поведінки [8]. Визнання результатів роботи викладача, важливості його внеску в підготовку слухачів, досягнення успіху через реалізовані цілі підвищують його мотивацію та спрямовують на подальшу роботу для аудиторії [9].

Таким чином, високий рівень деонтологічної культури, на нашу думку, буде проявлятися у вчинковості викладача ВВНЗ, до якої, за даними О. Хміляра, спонукає виразна, усвідомлювальна й сильна суб'єктна мотивація до перетворення світу та себе у ньому за власними законами, висока працездатність і продуктивність, уміння вчитися [11]. Розуміння й виконання професійних обов'язків, виявлення високих моральних та педагогічних цінностей, педагогічна вимогливість і гідність, дотримання норм педагогічної й військової етики, гуманізму, усвідомлення значущості кожного слухача (курсанта, студента), професіоналізм, постійний професійний та особистісний розвиток свідчитимуть про належний рівень деонтологічної культури викладача ВВНЗ.

Список використаних джерел

1. Красницька, Ольга (2017) Теоретико-методологічні основи педагогічної діяльності викладача вищого військового навчального закладу. Військова освіта, 2 (36), 117-127.

2. Хлєстова, С. С. (2011) Формування деонтологічної культури студентів вищих навчальних закладів у процесі соціально-виховної роботи: автореф.... дис. канд. пед. наук: 13.00.07. Київ.

3. Шеплякова, І. О. (2013) Деонтологічна культура соціального педагога: до визначення поняття. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах, 33 (86), 427-432.

4. Андрущенко, В. П. (1993) Сучасна соціальна філософія: курс лекцій. Київ: Генеза.

5. Кремень, В. Г. (2005) Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник. Київ: Книга.

6. Красницька, О. В. (2023) Постать сучасного викладача: справжність і фейковість. Імідж сучасного педагога, 3 (210), 11-17. https://doi.org/10.33272/2522-9729-20233(210)-11-17.

7. Шкляєва, Г. О. (2021) Деонтологічна культура як професійна якість майбутнього педагога. ДитинствоХХІ століття: інноваційна освіта: матеріали IVвсеукр. наук.практ. конф. (с. 259-262), 22 жовтня 2021. Кременчук, Україна.

8. Красницька, Ольга (2020) Педагогічна майстерність викладача вищої військової школи: підручник. Київ: Кондор.

9. Хміляр, Олег (2018) Вплив мотиваційних чинників на процес регуляції поведінки особистості. Проблеми підготовки фахівців-аграріїв у навчальних закладах вищої та професійної освіти: зб. матеріалів ІІ міжнар. наук.-метод. конф. (с. 106-108), 26-27 квітня 2018, Кам'янець-Подільський.

10. Хміляр, О. Ф. (2009) Вчинковий потенціал як провідний компонент у формуванні конкурентоспроможного фахівця. Актуальні проблеми сучасної освіти у світлі вимог Болонського процесу: матеріали міжнар. наук. конф. (с. 127-129), 21-23 вересня 2009, Київ.

Размещено на Allbest.ru