Теоретико-методологічні засади проведення виборчих кампаній

Размещено на http://www.allbest.ru

Теоретико-методологічні засади проведення виборчих кампаній

Сомова К.

Якісні і кардинальні зміни нашого суспільства роблять особливо актуальним системний аналіз ґенези та сутності політичних технологій, зокрема public relations, можливостей впливу на сучасні державні та суспільні процеси. політична комунікація виборча кампанія

Усвідомлення ролі PR-технологій в умовах постійного технічного удосконалення, використання у виборчих технологіях, можливостей їхнього маніпулятивного впливу на виборців сьогодні становить актуальну проблему аналізу суспільно-політичних процесів.

З розвитком суспільства політичні технології невпинно вдосконалюються. У XX столітті вони набувають нових сутнісних характеристик. Лише з появою високотехнічних масових комунікацій з'являються нові можливості для впливу на свідомість і поведінку громадян. Постійний контроль над величезними масами населення можливий був лише на новій науковій і технічній основі. Вивчення політичних технологій, зокрема у сфері PRe актуальним в силу того, що процес поширення політичних ідей та інформації існував завжди. He став винятком і початок XXI століття. Світові процеси глобалізації, поширення нових ідеологій і доктрин загострили увагу до можливостей маніпулятивних технологій.

Особливо яскраво можливості застосування політичних PR-технологій проявляється під час виборчих кампаній. Це ми можемо спостерігати як в Україні, так і на досвіді інших країн, зокрема СІЛА - визнаному світовому лідері розвитку політичних технологій. Перемога у 2008 р. на президентських виборах у СІЛА представника Демократичної партії Барака Обами вкотре примусила фахівців звернути увагу на постійне вдосконалення PR-технологій, що стало однією із запорук перемоги демократів.

Здійснення політичних комунікацій, пов'язаних з організацією й проведенням виборів, стало невід'ємною частиною PR. Вибори в демо-критичному суспільстві служать найважливішим показником відносини населення до політичних інститутів, партій і рухів. А їхні результати стають основою для зміни або продовження того або іншого політичного курсу.

Аналізуючи наукові думки, дискусійний характер оцінювання впливу нових інформаційних технологій, а саме виборчих PR, подані у наукових працях С. Блека, Е. Бернайза, Б. Вудворда, В. Ліппмана, Д. Вінтера, М. Аронсона, С. Катліпа, Дж. Макгиниса, Г. Брума, А. Сентера, К. Кейвуда, Дж. Віл'ямсона, П. Гріна, П. Бьорда тощо, Ф. Арфіна, Дж. Фіске, В. Кея, Р. Бринкмана, Р. Кершнера, Р. Норланда, К. Веркмана, Н. Арнольда, П. Берда, Л. Брауна, Т. Грінберга, Ф. Дейвіса, Е. Ноель-Нойман, Ч. Сендіджа, Й. Шумпетера, Г. Ліндблома, А. Вільдавскі, Р. Керрі, які розглядають інтегровані виборчі PR як систему різних чинників, у якій важливу роль відіграють сучасні комунікативні технології. Вони виступають як фактор зовнішньої політики і міжнародних відносин, реалізуючи насамперед функції особи у її зв'язках з громадськістю для забезпечення певних інтересів.

Сучасні напрямки досліджень виборчих PR в Україні, Росії та інших можна поділити натеоретико - методологічні (ВУ. Королько, Г. Почепцов, Є. Тихомирова, В. Бебик, О. Шевченко, Є. Зарецька, Л. Землянова. Є. Доценко, Т. Лебедева, А. Леонтэ'в), прикладний (І. Альошина, С. Бєлановський, І. Соколов, А. Романов) та комплексний (Г. Пушкарьова, М. Кошелюк, А. Соловйов, Д. Ольшанський, М. Богран).

В оцінці ефективності застосування виборчих PR домінує поняття інтегрованості політичної реклами, політичного маркетингу, політичних комунікацій. Більшість західних теоретиків схильна у першу чергу досліджувати застосування виборчих PR на прикладі виборів у власній державі, або звертатися до американського досвіду. Особливо активно при цьому застосовується аналіз виборчих стратегій.

Поняття «виборчий PR» закономірно базується на поняття політичного PR, що призводить до того, що чіткого визначення терміну «виборчі зв'язки з громадськістю» не існує, превалює неоднозначність. Це пов'язано перш за все з тим, що в цій сфері працюють спеціалісти різного профілю: політологи, психологи, рекламісти, маркетологи тощо. Кожен з них по-своєму трактує це поняття, виходячи з власних професійних знань і досвіду своєї практичної діяльності.

Відтак, йдеться про диференційований підхід до розробки виборчої стратегії, складових виборчих зв'язків з громадськістю, організацій передвиборчої рекламної кампанії.

Відповідно до проведеного аналізу літератури було поставлено завдання даної статті: визначити теоретико-методологічні засади поняття виборчих PR - технологій, виділити основні етапи становлення виборчих PR - технологій.

Отже, напередодні виборів будь-якого рівня в країні складається особлива ситуація, на формування якої впливає ряд факторів. Найбільш значимими з них є:1. Законодавча й правова база, що регламентує проведення передвиборних заходів і самих виборів з урахуванням національно-державних особливостей (наприклад, за англійськими законами заборонена платна політична реклама);

Політична, економічна й екологічна ситуація в країні й за рубежем.

Розміщення політичних сил (партій, рухів, фінансових груп);

Власне політична боротьба, її характер і особливості;

Політична культура суспільства;

Соціальні особливості електорату.

Передвиборна ситуація багато в чому нагадує звичайну ділову операцію, у якій кандидати на виборні посади виступають у ролі товару на продаж.

Передвиборна робота має подібність із процесом маркетингу, і тому на Заході у відношенні її давно застосовується назва «політичний маркетинг». У світовій практиці прикладного маркетингу накопичений великий досвід його застосування у всіх сферах, де є присутнім конкурентна боротьба. Відповідно й ми вправі говорити про політичний маркетинг у політичній сфері [1,с,8].

Виборча кампанія - період найбільш продуктивного політичного життя. Саме в цей час партія (виборчий блок) та кандидати від неї на виборні посади усіх рівнів вступають в найбільш активні контакти з виборцями, налагоджуючи різноманітні комунікаційні лінії. Виділяють такі технології комунікації з виборцями, як:

технологія роботи із засобами масової інформації;

технологія роботи з місцевою громадськістю;

технологія збирання підписів;

технологія проведення агітаційної кампанії «від дверей до дверей»

листівкова експансія;

технології зовнішньої політичної реклами

технологія організації зустрічей кандидата з виборцями [2, с. 127].

Грамотно поставлені відносини зі ЗМІ, як центральними, так і регіональними - один з потужних інструментів впливу на суспільну думку. Все більш потужним засобом інформування громадськості стає Інтернет, тому будь-яка політична сила вже не може обходитись без власної присутності в мережі. Бажано, щоб там були представлені в як можна більшій кількості і регіональні відділення. Збільшення рівня відкритості, активізація інформаційної роботи особливо актуальне в періоди передвиборної боротьби, коли необхідне масоване вкидання інформації для «заявки», позначення присутності партії в інформаційному просторі й політичному полі. Інформування з використанням передових електронних ЗМІ здатне якісно підвищити зовнішню складову іміджу партії - не варто забувати, що багато інформаційних агентств черпають свою інформацію саме з глобальної мережі. Tак само, за допомогою статистичної обробки кількості і географії відвідувачів, часу відвідувань, цікавлячих матеріалів можна вже більш детально планувати стратегію відносин зі звичайними ЗМІ.

Важко переоцінити роль ЗМІ у створенні пабліситі:

організація популярності популярності партії;

організація популярності керівника партії.

Серед взаємин з місцевою громадськістю слід виділити насамперед такі:

внесок у рішення соціальних проблем;

участь у зборах громадськості [2,с. 130].

Слід постійно пам'ятати, що 1 людина поширює інформацію й свою думку приблизно на 50 чоловік своїх друзів і знайомих. Якщо керівник регіонального відділення зможе щось зробити в благоустрої мікрорайону - це найкращий спосіб придбати міцний позитивний образ у свідомості людей.

Зрозуміло, що проблема взаємовідносин із однотипним учасником процесу завжди є однією з визначальних у будь-яких політичних процесах. Відноситься це і до між партійних стосунків. Приказка «один у полі не воїн» у більшості випадків буває цілком застосовна до політичних партій. Справжня партія - це меншість громадян. Щоб спонукати на що-небудь більшість, партійці майже завжди змушені об'єднувати свої зусилля з іншими меншостями, утворювати коаліції, або союзи. І тут парт будівничі відразу стикаються з новими труднощами: адже потрібно й поставлених цілей домогтися, і обличчя (точніше - соціальну суть) партії не втратити. З ким і як вигідніше союзничати партії - от дві основні проблеми сьогоднішньої практичної партійної діяльності.

На перше з цих питань - з ким - відповісти нескладно. А саме: по розміру коаліція повинна бути рівно такою, щоб забезпечити досягнення конкретної мети.

Технологія збирання підписів використовується для збирання підписів у підтримку кандидата або списку кандидатів виборчого об'єднання (блоку). Наявність певної кількості підписів або внесення виборчої застави є умовою реєстрації кандидата або списку кандидатів виборчого об'єднання (блоку) для їхньої участі у виборчій кампанії. На цьому етапі офіційно дозволена взаємодія кандидата або представників виборчого об'єднання (блоку) з виборцями. Збирання підписів - це працезатратна й кропітка робота, що вимагає від команди граничного ступеня організованості. Якість проведеної роботи є першим показником дієвості й злагодженості роботи всієї команди кандидата або виборчого об'єднання (блоку) [2,с. 132].

Кампанія «від дверей до дверей» - це один з основних видів безпосередньої агітації членами команди кандидата або партії (блоку). Її сила полягає в тому, що виборців переконують голосувати за кандидата інші такі ж, як і вони, громадяни доступною для їхнього розуміння мовою, використовуючи звичну для них аргументацію. Ця кампанія передбачає обхід квартир або будинків виборців, зустрічі в ними, поширення агітаційних матеріалів і мобілізацію особистим прикладом живої людини. Логіка переконання проста: «Оскільки вони агітують за нього, отже за ним стоїть щось серйозне».

Листівки у вмілих руках - це потужний інструмент впливу на виборців. Як показує досвід, за допомогою однієї тільки листівкової експансії зовсім невідомий кандидат, не вдаючись до жодних інших заходів і акцій виборчої кампанії, може одержати до 5% голосів. Листівки можуть бути прочитані практично всіма виборцями. Відповідно до соціологічних опитувань, більше 50% виборців знайомляться з основними ідеями передвиборних платформ кандидатів з листівок, розклеєних або отриманих ними поштою. Якщо немає можливості скористатися послугами пошти, непогано організувати рознесення листівок силами добровольців і роздачу листівок у пікетах у місцях і під час найбільшого скупчення виборців (у години «пік»). Кращий варіант - використання всіх способів поширення, залежно від типу листівок і часу передвиборної боротьби. Форми й зміст листівок можуть бути найрізноманітнішими. Просте перерахування видів листівок дає лише найбільш загальне уявлення про них [3].

Зовнішня політична реклама потрібна для того, щоб забезпечити вплив кандидата (партії / виборчого блоку) на виборців на вулицях і площах міста або іншого населеного пункту. Агітатори, насамперед, ходять по квартирах. Кандидати і їхні довірені особи зустрічаються з виборцями переважно в трудових колективах. Теле- і радіореклама наздоганяє виборця також у приміщенні. Але значну частину свого часу виборці проводять на вулиці. Саме тут їх і наздоганяє зовнішня реклама кандидата (партії / виборчого блоку), що закликає голосувати за нього.

Зустрічі кандидата з виборцями - одна з найбільш ефективних і широко використовуваних виборчих технологій. Ніщо не замінить особистого спілкування кандидата, його довірених осіб з виборцями. Якщо кандидат уміє добре говорити й триматися на публіці, то зустрічі з виборцями - це найбільш дієва форма агітації. Головним для виступів на зустрічах є ідентифікація (тобто взаємне визнання кандидатом і виборцями спільності цілей і намірів, способу життя й цінностей, мови й світовідчуття). Ця спільність повинна бути виражена в промові кандидата. Вона повинна бути, як би модульною, тобто складатися з декількох частин. У головній частині виражається ідея, за яку кандидат і його політична сила бореться, його політична й громадянська позиція. Інші частини промови вбудовуються в загальну канву, адаптуючи мову до конкретних соціально-економічних проблем, що хвилюють виборців. Ідея-фікс кандидата не працює, якщо не враховуються психологічні характеристики аудиторії.

Проводити зустрічі з виборцями необхідно протягом всієї виборчої кампанії з моменту реєстрації аж до суботи перед днем виборів. Організовувати зустрічі майбутнього кандидата з населенням можна й до реєстрації, під час збирання підписів. Можна й раніше, але привід повинен бути значимим. Щоправда, у цьому випадку не можна прямо агітувати за кандидата, тобто закликати голосувати за нього. Зустрічі до реєстрації повинні носити інформаційний, тематичний, дискусійний та інший характер.

Політичні PR-технології в ході виборчих кампаній уперше у світі почали застосовувати у СІЛА. Перші виразні свідчення цього явища ми знаходимо наприкінці 20-х pp. XIX ст., коли президентом СІЛА був вибраний Ендрю Джексон - звичайна людина, виходець із народу. Обставини склалися так, що недостатньо досвідченому в питаннях політичного маркетингу Е. Джексону виявилося не під силу самостійно оформляти свої ідеї й рекламувати власні політичні дії. Тільки завдяки такому досвідченому фахівцю у сфері PR як Амос Кендалл йому вдалося провести реформи, що прославили його як істинно «народного» лідера [4,с,36].

Перші передвиборні радіовиступи пролунали теж у СІЛА в 1901 p., а регулярно їх почали практикувати там з 1920 р.

Початком «ери телебачення» в політиці вважається 1952 рік, коли цей засіб було вперше використано для висвітлення президентських виборів у СІЛА. Кандидат у президенти генерал Д. Ейзенхауер для забезпечення своїх телевізійних виступів уперше залучив до співробітництва професійну рекламну фірму. У результаті з'явилася серія роликів «Відповіді Ейзенхауера Америці», які зіграли досить корисну роль у створенні іміджу кандидата.

А вже в 70-х роках минулого століття телевізійний канал успішно змагався з державними структурами у формуванні громадської думки. У 80-90 роки телебачення, яке набувало все більшого значення, стало домінуючим засобом масової інформації. Все це дає підстави говорити про існування телеполітики, про те, що «сьогодні політика - це телеполітика» [5,с.5]. У якості прикладу впливу телебачення на характер політичного процесу часто приводять теледебати.

Останні виборчі кампанії в США демонструють все більше залучення новітніх технологій. Комп'ютерні технології використовуються на усіх ділянках передвиборчої кампанії, зокрема у сфері прогнозування. Оскільки ми діємо інтуітивно, ми не маємо адекватного інструментарію прогнозування наслідків таких дій. Ми не можемо дати, наприклад, прогноз, як саме вплине на громадську думку той чи інший виступ президента.

На виборах Дж. Буша використовувалася релігійна тематика. Буш взагалі мав своїм спічрайтером випускника в галузі теології М. Герсона, який наводить п'ять різних варіантів релігійного спрямування виступів Буша. Це теж можна розглядати як передвиборчий інструментарій по активації конкретної цільової групи. М. Герсон також згадує як помилку використання Бушем фрази про «хрестовий похід» у відповідь на 11 вересня, оскільки це призвело до ще більшого загострення зовнішньої ситуації.

Але цікаво те, що такі періоди «відродження» релігійної тематики подекуди були і до цього. Це ситуація з В. Вільсоном і Дж. Картером.

Головним ресурсом сьогоднішнього дня для пропагандиста стає жорстка деталізація по кожному компоненту комунікаційного ланцюжка. Точкою відліку при цьому є кінцевий компонент - цільова аудиторія.

Застосування передвиборних PR-технологій - ефективний засіб впровадження політичних і ідеологічних цінностей, що виходять із очікувань громадськості. Досить згадати передвиборні гасла колишніх американських президентів:

Франклін Рузвельт: «Чотири свободи і новий курс».

Гаррі Трумен: «Справедливий курс».

Джон Кеннеді: «Нові рубежі».

Ліндон Джонсон: «Велике суспільство».

Ричард Ніксон: «Уперед разом. Закон і порядок».

Джиммі Картер: «Нові обрії».

Рональд Рейган: «Новий конструктивний курс і новий початок» і «Ера національного відновлення».

Білл Клінтон: «Новий старт для Америки» і «Голосуй або програєш» [6,с.2Ю].

Ефективність політики сьогодні визначається не стільки реальними діями, скільки думками людей, що формуються під впливом засобів масової комунікації. Тепер не так важливо, що реально думає, говорить і робить кандидат, головне - як люди сприймають те, що бачать і чують під впливом мас-медіа і які роблять з цього висновки.

Сучасні вибори - що завчасно спланована і добре організована PR комунікативна подія, яка враховує очікування мас. Без PR і інформаційного впливу на людей та ефективного управління такого впливу немає політики як такої.

Поняття виборчих PR визначається науковцями і практиками практиками неоднозначно. Це пов'язано з тим, що в цій сфері працюють спеціалісти різного профілю: політологи. Психологи, рекламісти, маркетологи тощо. Тим не менш, найбільш містки визначенням є пояснення виборчих PR як управління масовими виборчими комунікаціями. Це управління інформаційними процесами та інформаційними потоками під час виборів. За такого підходу PR охоплює весь комунікативний простір виборів.

В рамках виборчих PR реалізуються комунікаційні дії, направлені на формування, розробку і мобілізацію іміджу кандидату; комунікаційні кампанії, пов'язані з отриманням підтримки з боку громадськості, партії, уряду; комунікацій процеси, направлені на формування і управління громадською думкою; інформування громадськості і пояснення сутності виборчої кампанії, що проводиться.

Список використаних джерел

Бебпк В. Політичний імідж: «упаковка» і «продаж» / В. Бебик // Урядовий кур'єр. - 1994. - №21 (5 лют.).

Варій М.А. Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології: Навчально-методичний посібник / М.А. Варій. - K.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 400 с.

Политический PR / ред. Д.Ольшанский. - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.

Науменко Т.В. Общественное мнение и массовые коммуникации / Т.В. Науменко // ВМУ. - Серия 12.Политические науки. - 2003. - №5. - С.35-58.

Маніпуляції громадською думкою за допомогою ЗМІ. - К.: Факт, 2004. -24 с.

Самые успешные PR-кампании в мировой практике /пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, ИМИДЖ-Контакт, 2002. - 310 с.

Размещено на Allbest.ru