Ефективність виборчих технологій у сучасному електоральному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступенякандидата політичних наук

Ефективність виборчих технологій у сучасному електоральному процесі

Мокан В.І.

23.00.02 - політичні інститути та процеси

Київ-2010

Вступ

Актуальність теми дослідження. Політичний процес як динамічна складова політичної системи являє собою сукупну діяльність усіх суб'єктів політичних відносин, направлену на досягнення конкретних цілей. Насамперед він пов'язаний зі здійсненням публічної влади, зокрема із проведенням виборів.

Проведення політичних виборів є важливою передумовою демократичності суспільства, одним із механізмів формування та легітимації органів влади. В процесі боротьби за владу політичні актори використовують різноманітні методи та способи завоювання симпатій електорату, за допомогою якого вони отримують делеговані повноваження. Із всього комплексу дій, які здійснюють кандидати і партії у процесі виборчих кампаній, особлива увага звертається на розробку та застосування виборчих технологій, на способи підвищення їх ефективності.

Виборчі технології є не просто комплексом дій, які забезпечують перемогу одному із суб'єктів виборів, але й спрощують процес комунікації політичних еліт, лідерів із виборцями, що є необхідним в умовах сучасного інформаційного суспільства.

Специфіка електорального процесу, його характер та особливості, актуалізує потребу в ефективній організації виборчих кампаній, у більш раціональному використанні технологічних прийомів і наявних для цього ресурсів, підвищенні компетентності усіх учасників виборів. Цим, зокрема, й пояснюється широкий інтерес до даної проблематики з боку представників політичної науки та громадськості. Умови розвитку сучасного політичного ринку, потреба у розробці наукової основи проведення виборчих кампаній, ефективного впливу на електорат, зумовили появу ряду теоретичних досліджень з політичних технологій та окремих аспектів проведення виборчих кампаній.

Проте, досі не дано чіткої відповіді на те, які ж саме технології є найбільш ефективними в умовах вітчизняної виборчої практики, які чинники впливають на їхню оптимізацію. Також в політичному дискурсі ведеться мова про застарілість деяких методів впливу на електорат та впровадження більш адекватних сьогоденню виборчих технологій.

Дослідження чинників ефективності виборчих технологій дозволить системно висвітлити дану проблематику і дасть змогу обґрунтувати найбільш дієві механізми завоювання електорального простору.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане в межах науково-дослідної теми філософського факультету 06БФ041-01 "Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання".

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є з'ясування сутності ефективності виборчих технологій та обґрунтування чинників їх оптимізації.

Досягнення поставленої мети обумовило вирішення наступних дослідницьких завдань:

розкрити теоретичні засади виборчих технологій, запропонувати узагальнене визначення поняття "виборчі технології", запропонувати критерії класифікації виборчих технологій;

проаналізувати критерій ефективності як головну оціночну характеристику сучасних виборчих технологій;

розкрити взаємозв'язок ефективності виборчих технологій та їх ресурсного забезпечення, охарактеризувати найбільш оптимальні способи використання ресурсів суб'єктами виборчого процесу;

виокремити та проаналізувати універсальні чинники ефективності виборчих технологій;

виявити значення технологічного ризику як необхідної складової оцінки ефективності виборчих технологій;

запропонувати шляхи підвищення ефективності виборчих технологій в сучасній Україні.

Об'єктом дослідження є сучасні виборчі технології як науково обґрунтована послідовність дій суб'єкта виборчого процесу і його команди, спрямована на досягнення визначеної політичної мети.

Предметом дослідження є ефективність виборчих технологій у сучасному електоральному процесі.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали як загальнонаукові, так і спеціальні методи, найбільш значимі для пізнання політичної сфери. В основу дослідження покладено принцип системного підходу, який дав можливість розглянути виборчі технології у сукупності соціальних зв'язків, виявити ціле та його частини, вивчити окремі елементи в системі.

Описовий метод дослідження дав змогу проаналізувати існуючі теоретичні підходи до визначення виборчих технологій, а також використовувався для ілюстрації конкретних прикладів їх застосування у виборчих кампаніях.

За допомогою компаративістського методу було виявлено специфіку впливу виборчих технологій на електорат під час вітчизняних виборчих кампаній у порівнянні із західними країнами. Співставлення виборчого досвіду різних країн дало змогу виокремити універсальні чинники ефективності виборчих технологій.

Застосування структурно-функціонального методу дало можливість розділити предмет дослідження - ефективність виборчих технологій - на складові частини й розглянути їх характеристики як взаємопов'язані, у той же час як достатньо автономні елементи. Використання даного методу дозволило проаналізувати вплив чинників ефективності виборчих технологій на оптимальне їх застосування у вітчизняній електоральній практиці.

Водночас були використані спеціальні методи дослідження: безпосереднє спостереження, експертні оцінки, аналіз статистичних документів, якісний аналіз даних соціологічних опитувань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у проведенні комплексного політологічного аналізу ефективності виборчих технологій. Запропоновано універсальні чинники ефективності сучасних виборчих технологій та проаналізовано їх вплив на електоральні процеси в Україні.

Наукова новизна конкретизується в наступних положеннях:

здійснено комплексне дослідження основних наукових підходів до розуміння сутності виборчих технологій, на його основі запропоновано авторське визначення означеної дефініції. Виборча технологія розглядається як науково обґрунтована послідовність інформаційно-аналітичних та організаційних дій суб'єкта виборчого процесу і його команди, спрямована на досягнення визначеної політичної мети. Доведено, що більш перспективним напрямком дослідження є не стільки розкриття змісту самого поняття "виборча технологія", скільки ефективного застосування виборчих технологій на практиці. При аналізі існуючих критеріїв типологій виборчих технологій за основний було визначено критерій "оптимальності", на основі якого розрізняють ресурсно-оптимізовані технології, технології, оптимізовані за ефектом та темпорально-оптимізовані виборчі технології, що дало змогу класифікувати виборчі технології на ефективні та неефективні;

набуло подальшого обґрунтування положення про соціально-політичну природу та інформаційно-комунікативний характер виборчих технологій. Продемонстровано, що технологізація сфер людської діяльності обумовила постійний розвиток методів цілеспрямованого впливу на соціальний об'єкт, що вдало використовується у політичній сфері, перш за все для здобуття та утримання влади. Із розвитком виборчих технологій все більшого значення набувають соціально-комунікативні технології, такі як PR і політична реклама, головним завданням яких є формування інформаційного поля виборчої кампанії та мотивація електорального вибору;

поглиблено розуміння ефективності сучасних виборчих технологій як такої, що встановлює взаємозв'язок між цілями, результатами застосування технології і витратами на її реалізацію. Ефективною вважається така виборча технологія, яка забезпечує якісне досягнення запланованого політичного результату при найменших ресурсних витратах. Ефективність виборчої технології означає співвідношення між кінцевим політичним продуктом, метою його використання і ресурсами, використаними для його створення;

виявлено нові аспекти взаємовпливу ресурсів виборчих технологій та ефективності їх використання. Цінність виборчих технологій полягає у тому, що за їх допомогою стає можливим раціональний розподіл наявних ресурсів суб'єкта виборчого процесу, сприяння їх агрегації. Об'єктивна оцінка як своїх власних ресурсів, так і ресурсів опонентів, розглядається як передумова побудови вдалої виборчої кампанії і є визначальною при розробці стратегії і тактики дій суб'єкта виборчого процесу;

уточнено чинники ефективності виборчих технологій, які є універсальними для будь-якої політичної кампанії. До них відносяться: 1) врахування соціально-економічної та політичної ситуації в окрузі; 2) відповідність технологій інтересам і потребам виборців; 3) коректність у визначенні обраної цільової електоральної групи; 4) наявність необхідного ресурсного забезпечення для проведення виборчої кампанії; 5) рівень професійності та спрацьованості команди, яка забезпечує виборчу кампанію суб'єкта виборчого процесу; 6) харизматичність політичного лідера, кандидата на обрані посади; 7) врахування особливостей виборчого законодавства і типу виборчої системи; 8) ідеологічне спрямування стратегії і тактики виборчої кампанії; 9) рівень політичної культури виборців;

введено у науковий обіг поняття технологічного ризику для позначення ймовірності недосягнення бажаного результату діяльності суб'єкта політики у разі застосування виборчих технологій без врахування наслідків їх впровадження. Доведено, що в політичній діяльності врахування факторів ризику дає можливість максимально запобігти відхиленням від поставлених цілей. Серед елементів ризикової складової ефективності виборчих технологій визначено: перевищення запланованих витрат, помилкове прогнозування тенденцій політичного ринку, відхилення від цілей і завдань технології і, як наслідок, запізнюваність або відсутність очікуваних ефектів, помилковість висновків, зроблених після застосування технології;

запропоновано авторські рекомендації щодо ефективного використання виборчих технологій у вітчизняних виборчих кампаніях. Доведено, що в Україні ефективними механізмами завоювання електорального простору є адаптація виборчих технологій під місцеву специфіку, наголос на іміджевій складовій суб'єкта виборчого процесу, а також безпосередні зустрічі кандидата з виборцями. Показано тенденцію до зниження впливу адміністративного ресурсу на результати голосування. Наголошується, що значення фінансового чинника на виборах в Україні перебільшується. Робиться висновок про необхідність трансформації виборчої системи України - до системи виборів за відкритими партійними списками, а також про залежність типу виборчих технологій від обраної цільової групи виборців та рівня їх електоральної культури.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Отримані результати можуть бути використані при розробці лекційних курсів із загальної теорії політики, практичної політології та спецкурсу "виборчі технології", вони також можуть сприяти у подальшому дослідженні означеної проблематики. Висновки і положення дисертаційного дослідження можуть використовуватися також у практичній роботі працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій, політичних консультантів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на Міжнародній науковій конференції "Дні науки філософського факультету - 2008" (Київ, 16-17 квітня 2008 р.), Міжнародній науковій конференції "Шевченківська весна - 2010" (Київ, 22-26 березня 2010 р.), Міжнародній науковій конференції "Дні науки філософського факультету - 2010" (Київ, 25-26 квітня 2010 року).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в чотирьох статтях у періодичних фахових виданнях, визначених переліком ВАК України, і трьох тезах - у матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 179 стор., з них 162 стор. авторського тексту. Список використаних джерел нараховує 183 найменування на 17 стор.

1. Основний зміст дисертації

У "Вступі" обґрунтовується актуальність теми дослідження, зазначається її зв'язок з існуючими програмами науково-дослідницької роботи, визначається об'єкт, предмет, мета і завдання, а також методи дослідження, висвітлюються наукова новизна, практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації "Теоретичні засади дослідження виборчих технологій" подається огляд літератури, в якій аналізуються основні підходи до визначення поняття "виборчі технології", їх класифікації та практичного застосування.

У 60-х рр. ХХ ст. розпочинається активний процес технологізації виборчої сфери. Із переходом виборчих кампаній в якісно новий інформаційно-комунікативний простір, постає проблема їх технологічного забезпечення. Саме з цього історичного періоду розпочинаються перші ґрунтовні дослідження виборчих технологій.

Авторами перших наукових праць в області політичних і виборчих технологій були або професійні журналісти, або ж самі організатори виборчих кампаній. Часто багато з них лише описували події, які проходили у ході виборчої кампанії, а не пропонували аналіз електоральних феноменів. Внаслідок цього профільна література характеризувалася певною поверховістю до вивчення проблеми виборчих технологій.

Реалії сучасного електорального процесу, потреба у розробці наукової основи проведення виборчих кампаній, ефективного впливу на електорат зумовили появу ряду теоретичних досліджень з політичних технологій та окремих аспектів проведення виборчих кампаній.

Проблематиці виборчих технологій присвячена досить велика кількість зарубіжних і вітчизняних досліджень. Зокрема, загальні положення про сутність виборчих технологій та їх місце в структурі політичних відносин представлено у працях західних дослідників Є.Вятра, Р.Даля, Д.Істона, М.Кроз'є, Дж.Сарторі, Х.Томаса, С.Хантінгтона. Дослідженнями виборчих технологій є наукові роботи таких західних дослідників як Роберт Аграноф, Брюс Ньюман, Д.Батлер та А.Ренні, Майкл Скаммел.

Професіоналізації виборчих кампаній і вивченню окремих аспектів застосування сучасних виборчих технологій торкаються дослідження американських вчених Д.Фаррелла, Дж. Свенсона та П. Манчіні. Значний науковий внесок при дослідженні виборчих технологій здійснили французькі політологи М. Бонгран і Ж. Сегела, а також засновник Міжнародної та Європейської асоціації політичних консультантів Джозеф Наполітан.

Безпосередньо психологічним і маніпулятивним технологіям у виборчій кампанії присвячені праці зарубіжних дослідників, серед яких: С.Фаєр, С.Московічі, В.Паретто.

Чимало ґрунтовних досліджень та окремих публікацій, присвячених питанням виборчих технологій та практичним аспектам їх реалізації, написано російськими фахівцями - А.Балашовою, І.Грознецьким, Ф.Ільясовим, С.Кара-Мурзою, А.Ковлером, М.Лозовим, А.Максимовим, М.Малишевським, Є.Малкіним та Є.Сучковим, В.Полуектовим, О.Соловйовим, А.Цуладзе.

Серед українських науковців слід відзначити теоретичні розробки В.Бебика, Д.Видріна, П.Вознюка, Л.Кочубей, Ю.Сурміна та Д.Наріжного, М. Розумного. Окремі аспекти психологічного впливу виборчих технологій висвітлені також у працях М.Варія, Г.Почепцова, Т.Нагорняк та інших вчених.

Однак у вказаних працях в недостатній мірі аналізується проблема ефективності застосування виборчих технологій, пошуку шляхів оптимізації діяльності виборчих штабів кандидатів, партій. Тому визначення чинників ефективності виборчих технологій, що має місце в даному дисертаційному дослідженні, є новим аспектом наукових пошуків.

Технології використовуються для оптимізації будь-якого виду людської діяльності, в тому числі й для вивчення соціально-політичних процесів та управління ними. На відміну від сфери виробництва, технології у соціальній сфері мають свою визначену специфіку - залежність від людського фактору.

Політичні технології як особливий тип соціальних технологій визначають зміст і форму політичних процесів, їх будову, функціонування політичної системи, впливають на поведінку учасників політичних відносин.

Серед усього різноманіття політичних технологій найважливішими є виборчі технології - науково обґрунтована послідовність інформаційно-аналітичних та організаційних дій суб'єкта виборчого процесу і його команди, спрямована на досягнення визначеної політичної мети. Виборчі технології носять суб'єктно-об'єктний характер і здійснюють заданий психологічний вплив на електоральну поведінку виборців. В умовах зростаючої конкуренції на виборах саме ефективне використання виборчих технологій дозволяє завойовувати владу - те, заради чого, власне, й діють політичні актори.

У дисертації зазначається, що сучасним виборчим технологіям притаманні універсальність, результативність, оперативність і гнучкість. Окремої уваги приділено дослідженню ролі під час виборчих кампаній таких інформаційно-комунікативних технологій як PR і політична реклама.

PR-технології формують інформаційне поле виборчої кампанії і практичного значення набувають за допомогою встановлення ефективної двосторонньої комунікації між кандидатом і виборцем. За допомогою PR-технологій формується довіра виборців до визначеного політичного діяча чи політичної партії, яка створює плацдарм для подальшої обробки масової свідомості. Відповідно політична реклама мотивує "оброблених" виборців проголосувати за визначеного кандидата чи партію і, таким чином, відіграє заохочувальну функцію.

У дисертаційному дослідженні виборча технологія постає у вигляді структурованого ланцюга процедур та операцій, реалізація якого передбачає координованість дій багатьох людей. Такий ланцюг називають технологічним процесом (інколи - технологічним рядом) виборчої технології. Кожна окрема технологія відрізняється від іншої складом, структурою та послідовністю відповідних процедур та операцій. Іншими словами, саме за допомогою технологічного ряду технології відбувається їх диференціація.

У дослідженні детально проаналізовано існуючі підходи до класифікації виборчих технологій. За основний визначено критерій оптимальності, на основі якого розрізняють ресурсно-оптимізовані технології, технології, оптимізовані за ефектом і темпорально-оптимізовані виборчі технології. Це дало змогу класифікувати виборчі технології на ефективні та неефективні. Наголошується, що саме такий поділ є найбільш перспективним, адже технологія розробляється і реалізовується, в першу чергу, із врахуванням цього показника.

У другому розділі дисертації "Чинники ефективності виборчих технологій" з'ясовується зміст критерію оцінки виборчих технологій - "ефективність", детально виокремлюються чинники оптимізації виборчих технологій як передумови вдалої побудови виборчої кампанії, обґрунтовується важливість необхідного ресурсного забезпечення виборчих технологій.

Сучасні дослідники виокремлюють два основні напрями вивчення ефективності виборчих технологій: академічний і прагматичний. Основним завданням академічного підходу є наукове дослідження електоральних явищ. Суто теоретичний підхід до дослідження часто приводить до того, що отримані висновки насправді виявляються надзвичайно відірваними від практичних проблем, з якими зіштовхуються організатори виборчих кампаній.

Значно прогресивнішим є прагматичний напрям дослідження, який зорієнтований на пошук ефективних методів і прийомів ведення виборчої кампанії, розробку ефективної стратегії і тактики виборчої кампанії. У пострадянській політичній науці превалює саме такий підхід, чим актуалізується проблема підвищення ефективності вирішення поставлених електоральних завдань на основі теоретичних розробок політології, соціології, психології та юриспунденції.

У дисертації ефективність розглядається як одна з найважливіших характеристик виборчих технологій. Під цим поняттям розуміється співвідношення між кінцевим політичним продуктом, метою його використання і ресурсами, використаними для його створення. Таким чином, це дозволяє встановлювати взаємозв'язок між цілями, результатами застосування технології і витратами на її реалізацію.

У дослідженні детально аналізуються економічна, технологічна, соціальна, результативна і ризикова складові ефективності виборчих технологій. Функції економічної складової ефективності технологій показують доцільність їх застосування з точки зору витрачених ресурсів. Технологічна складова ефективності характеризує технології з позицій гнучкості, надійності, функціональності, аналітичних здатностей. Соціальний аспект ефективності виборчих технологій відображає ступінь задоволення потреб різних соціальних груп та впливу на них. Результативна складова ефективності характеризує здатність виборчих технологій до вирішення поставлених перед ними завдань, одержання максимально можливих результатів.

Важливим аспектом оцінки ефективності виборчих технологій є врахування можливості виникнення негативних результатів їх застосування або впровадження, тобто врахування факторів ризику. Технологічний ризик - це ймовірність недосягнення бажаного результату діяльності суб'єкта політики у разі застосування виборчих технологій без врахування наслідків їх впровадження.

Серед елементів ризикової складової ефективності виборчих технологій можна назвати: перевищення запланованих витрат, помилкове прогнозування тенденцій політичного ринку, відхилення від цілей і завдань технології і, як наслідок, запізнюваність або відсутність очікуваних ефектів, помилковість висновків, зроблених після застосування технології та ін.

Під час виборчої кампанії будь-якого рівня на ефективність застосовуваного суб'єктами процесу комплексу виборчих технологій впливає ряд чинників, які досить тісно взаємопов'язані між собою. Серед найбільш універсальних чинників ефективності виборчих технологій було виокремлено:

врахування соціально-економічної та політичної ситуації в окрузі (впровадження виборчих технологій є ефективним за умов врахування демографічних і соціально-економічних показників регіону, результатів останніх виборчих кампаній, інформації про впливових осіб і наявні ЗМІ, аналізу діяльності конкурентів, регіональної специфіки електорату і місцевих проблем);

відповідність технологій інтересам і потребам виборців (виборці голосують, керуючись насамперед власними, егоїстичними інтересами. Дослідження політичного ринку дає змогу об'єктивно оцінити потреби та очікування електорату і адаптувати під них виборчі технології);

коректність у визначенні обраної цільової електоральної групи (вдале обрання пріоритетних сегментів електорату і спрямування на них основного технологічного впливу забезпечує побудову переможної стратегії на виборах);

наявність необхідного ресурсного забезпечення для проведення виборчої кампанії (фінансове і матеріальне забезпечення суб'єкта виборчого процесу і його команди, оптимізоване, виходячи із поставлених цілей кампанії і переліку застосовуваних технологічних прийомів);

рівень професійності та спрацьованості команди, яка забезпечує виборчу кампанію суб'єкта виборчого процесу (професійна команда кандидата та чітка взаємодія між ними здатна підвищити ефективність розроблених для виборчої кампанії технологій);

харизматичність політичного лідера, кандидата на обрані посади (суб'єкт виборчого процесу виступає в якості одного з головних ресурсів виборчої кампанії, тому від його лідерських здатностей і залученості до агітаційних процесів залежить електоральний вибір громадян);

врахування особливостей виборчого законодавства і типу виборчої системи (регламентують розвиток і направленість виборчих технологій);

ідеологічне спрямування стратегії і тактики виборчої кампанії (застосування виборчих технологій повинно узгоджуватися із стратегічною лінією і тактичними цілями виборчої кампаніями);

рівень політичної культури виборців (у суспільстві з високим рівнем політичної культури ефективними є конструктивні виборчі технології і знижується вплив маніпулятивних технологій, і навпаки).

У більшості випадків зазначені чинники ефективності виборчих технологій потребують опори на ресурси суб'єктів електорального процесу. Для побудови переможної стратегії виборчої кампанії необхідний детальний аналіз як своїх власних ресурсів, так і ресурсів суперників. В той же час для ефективного використання виборчих технологій необхідним є не тільки наявність певних ресурсів, а також їх правильний розподіл. Отже, розуміння сутності ресурсів суб'єктів виборчого процесу та способів оптимального їх використання протягом кампанії є важливою умовою отримання позитивного результату на виборах.

Третій розділ дисертації "Проблема ефективності виборчих технологій в Україні" присвячений висвітленню специфіки вітчизняних виборчих кампаній та комплексу технологічних дій суб'єктів виборчого процесу. У розділі запропоновано рекомендації щодо ефективного використання виборчих технологій, а також окреслено тенденції подальшого розвитку політичного ринку України.

Вітчизняний ринок виборчих технологій з кожним роком дедалі більше заповнюється як новими способами впливу на виборців, так і відповідними фахівцями з проведення виборчих кампаній. Проаналізувавши історію застосування виборчих технологій в Україні, було виокремлено такі етапи їх становлення:

дотехнологічний (до сер. 90-х рр. ХХ ст.). В 1990 р. в Україні проводяться перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР, з'являються нові, не компартійні листівки, проводяться перші конкурентні відкриті зустрічі із кандидатами. Практично відсутні "чорні" виборчі технології, "білі" технології характеризуються своєю наївністю та непрофесіоналізмом;

частково-технологічний (сер. 90-х - кін. 90-х рр.). З'являються перші політконсультанти, менеджери виборчих кампаній, кампанії фінансово-спроможних кандидатів проводяться за запозиченими із Заходу виборчими технологіями. Відбувається адаптація західного досвіду до українських реалій. Чорні піар-технології застосовуються мінімально. До кінця 90-х рр. практично всі кандидати-лідери на президентських, парламентських виборах, політичні сили використовують в тій чи іншій формі різні набори виборчих технологій, домінують польові методики;

етап інтенсивної технологізації (1998 - 2002 рр.). Новий етап розвитку виборчих технологій в Україні пов'язаний із проведенням виборів за змішаною системою, в першу чергу використанням партійних списків, що вимагає проведення масштабних загальнонаціональних кампаній в першу чергу рекламного характеру. У виборчий процес включаються загальнонаціональні ЗМІ, кампанії починають бути фінансово-затратними. В цей період великий вплив здійснюють російські політтехнологи. Окрім польових, домінують ще й інформаційні технології, широко використовується чорний піар;

високотехнологічний (з 2002 р. по сьогодні). Останні виборчі кампанії побудовані виключно на використанні удосконалених політтехнологій, відбувається їх постійна модифікація і видозміна. Результат кампанії практично завжди стає пропорційним вкладеним коштам, використаним ресурсам та застосованим технологіям. Перемогу отримують кандидати та партії, які здатні найбільш ефективно використати наявні технологічні ресурси. При цьому наявність самих виборчих ресурсів без ефективного їх використання не є самодостатньою умовою позитивного результату. Відсутність належних виборчих ресурсів унеможливлює позитивний результат для будь-якого кандидата чи партії в проведенні масштабних, загальнонаціональних кампаній.

У дисертації доводиться, що на українському просторі сучасними і найбільш ефективними будуть такі виборчі технології, які якнайкраще враховуватимуть особливості та потреби місцевого електорату, ітимуть пліч-о-пліч з науково-технічним прогресом та розвитком засобів масової комунікації, будуть адаптовані під специфіку кожної виборчої кампанії, яка є унікальною за своїм характером.

Виокремлені раніше універсальні чинники ефективності виборчих технологій є характерними й для України. Потрібно відзначити, що одним із ефективних механізмів завоювання вітчизняного електорального простору є наголос на іміджевій складовій суб'єкта виборчого процесу (кандидата, партії). Із переходом на пропорційну систему виборів особливо актуалізується побудова позитивного іміджу основного суб'єкта - політичної партії.

Досить дієвим способом впливу на електорат, який не залежить від рівня і типу виборчої кампанії, фінансових і ресурсних можливостей, специфіки регіону та обраної цільової аудиторії, будуть безпосередні зустрічі кандидата (представників партії) з виборцями. У перспективі в якості могутнього інформаційно-політичного інструменту електорального процесу виступатимуть інтернет-технології, які, насамперед, будуть ефективними для роботи з такими електоральними групами як молодь і представники інтелігенції.

У дослідженні наголошується, що значення фінансового чинника на виборах в Україні дещо перебільшується. На відміну від західних країн, в Україні у найближчій перспективі не буде мати особливого успіху технологія "фондрайзингу", покликана провести кампанію по збору коштів з населення для виборчого фонду одного з кандидатів.

Вплив адміністративного ресурсу на результати виборів поступово падає, проте зберігає дієвість у невеликих округах та сільській місцевості. Це пов'язано із відносно низьким рівнем політичної (електоральної) культури населення України, внаслідок чого робиться висновок про більшу ефективність ірраціональних технологій, які апелюють до емоцій електорату.

У дисертаційній роботі обґрунтована ідея про те, що в Україні існує необхідність трансформації системи виборів - перехід від пропорційної системи виборів із закритими партійними списками до виборчої системи із відкритими виборчими списками. Направлений на такі зміни комплекс виборчих технологій дасть змогу налагодити комунікацію у системі "кандидат - виборець", найбільш ефективну для залучення симпатій українського виборця.

Висновки

виборчий технологічний ризик ресурсний

У дисертаційному дослідженні теоретично узагальнено і систематизовано проблему ефективності виборчих технологій у сучасному політичному процесі, що стало можливим через виокремлення і якісний аналіз чинників, які впливають на цей процес.

Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити низку науково-практичних висновків, серед яких основними є такі:

1. Виборчі технології є одним із найбільш поширених видів політичних технологій. З кожним роком зростає науковий інтерес до дослідження виборчих технологій, адже вони виступають в якості ефективного механізму завоювання і утримання влади. Існує велика різноманітність підходів до розуміння сутності виборчих технологій, що підтверджує багатоаспектність цієї дефініції. На основі аналізу наявних досліджень з цієї проблематики, було визначено, що виборча технологія - це науково обґрунтована послідовність інформаційно-аналітичних та організаційних дій суб'єкта виборчого процесу і його команди, спрямована на досягнення визначеної політичної мети. Як різновид соціальних, виборчі технології носять суб'єктно-об'єктний характер і здійснюють заданий психологічний вплив на електоральну поведінку виборців. Головною особливістю виборчих технологій є те, що вони використовуються виключно під час виборчих кампаній і спрямовані на включення соціально-психологічних механізмів регуляції електоральної поведінки виборців. Для сучасної політичної науки більш актуальною є проблема не визначення самого поняття "виборча технологія", а питання їх ефективності. Саме цей критерій визначений як основний при класифікації виборчих технологій. Відповідно вони поділяються на ефективні та неефективні. Саме такий поділ є найбільш перспективним, адже технологія розробляється і реалізовується, в першу чергу, із врахуванням цього показника.

2. Технології використовуються для оптимізації будь-якого виду людської діяльності, в тому числі й для вивчення соціально-політичних процесів та управління ними. На відміну від виробничої діяльності, технології у соціально-політичній сфері характеризуються більшою динамічністю і складністю, високим рівнем залежності від людського чинника з його раціональністю (розум, цілепокладання) та ірраціональністю (почуття, емоції). Враховуючи соціально-політичну природу виборчих технологій, важливого значення набуває чітка послідовність здійснюваних дій та операцій, що забезпечує найоптимальніше досягнення мети, часові обмеження реалізації діяльності, наявність ресурсів. Сучасним виборчим технологіям притаманні універсальність, результативність, оперативність і гнучкість. Із зростанням рівня технологізації політичної сфери, переходом від індустріального до постіндустріального суспільства, виборчі технології набувають нового - інформаційно-комунікативного характеру. Найбільш поширеним проявом цього стало широке використання у виборчих кампаніях таких інформаційно-комунікативних виборчих технологій, як PR і політична реклама. PR-технології формують інформаційне поле виборчої кампанії і практичного значення набувають за допомогою встановлення ефективної двосторонньої комунікації між кандидатом і виборцем. В умовах виборчої кампанії політичний PR набуває характеру разового, кінцевого комплексу дій, однак є основою для формування довготривалої взаємодії суб'єкта і об'єкта впливу. Водночас політична реклама відіграє заохочувальну функцію і визначає напрям бажаної електоральної поведінки виборців. Ефективне застосування виборчих технологій стає можливим у межах політичного маркетингу, головним завданням якого є наукове дослідження попиту і пропозиції на політичному ринку.

3. Ефективність виступає головною оціночною характеристикою сучасних виборчих технологій і каталізатором їх постійного розвитку. Ефективність виборчої технології визначаємо як співвідношення між кінцевим політичним продуктом, метою його використання і ресурсами, використаними для його створення. Ефективність являє собою таку характеристику технології, що встановлює взаємозв'язок між цілями, результатами застосування технології і витратами на її реалізацію. Це складне явище визначається багатьма чинниками - співвідношенням людських, організаційних, науково-технічних, матеріальних ресурсів, часу та отриманих результатів. Ефективною можна вважати таку виборчу технологію, яка забезпечує досягнення найвищих запланованих результатів при найменших витратах. При цьому, окрім власне результативності діяльності суб'єкта виборчого процесу, потрібно враховувати ще й реакцію електорату на отриманий результат. Для підвищення ефективності виборчих технологій потрібно органічно поєднувати результати наукових досліджень і практичний досвід ведення політичної боротьби. Поняття ефективності виборчих технологій характеризується різнорідними складовими: економічною, соціальною, результативною, технологічною, ризиковою.

4. Існує чіткий взаємозв'язок ефективності виборчих технологій та їх ресурсного забезпечення. За економічного підходу, коли при обмежених ресурсах необхідно максимально досягнути поставленої мети, застосування виборчих технологій ґрунтується на принципах максимуму ефекту за мінімуму витрат. Однак, такий підхід не враховує соціальних елементів ефективності технологій, для яких не завжди можливе визначення вартісних показників. Для ефективної побудови виборчої кампанії необхідний детальний аналіз як своїх власних ресурсів виборчої кампанії, так і ресурсів суперників. Застосування виборчих технологій вимагає не тільки наявності необхідних ресурсів, але й їх правильного розподілу. Мистецтво роботи фахівців з проведення виборчих кампаній якраз і полягає в тому, щоб, виходячи із наявних ресурсів, виробити переможну стратегію кампанії і підібрати найбільш ефективні для цього виборчі технології. Під ресурсами виборчих технологій розуміється весь соціально-політичний, фінансово-економічний, інтелектуальний та адміністративно-управлінський потенціал суб'єкта виборчого процесу, який здатний забезпечити дієвість технології. Головними ресурсами виборчої кампанії є особистісний, фінансовий, мас-медійний, організаційний тощо. Цінність виборчих технологій полягає у тому, що за їх допомогою комплексно поєднуються усі наявні для ведення кампанії ресурси.

5. Під час виборчих кампаній будь-якого рівня на ефективність застосовуваного комплексу виборчих технологій впливає ряд чинників, які досить тісно взаємопов'язані між собою. Чинником ефективності виступає потенційно або реально діюча сила, здатна впливати на рівень управління, змінювати та підвищувати його, надавати йому бажану якість, робити більш раціональним. У більшості випадків чинники ефективності потребують опори на ресурси суб'єктів, хоча інколи проявляють себе опосередковано. В якості універсальних чинників ефективності виборчих технологій було виокремлено:

1) врахування соціально-економічної та політичної ситуації в окрузі;

2) відповідність технологій інтересам і потребам виборців;

3) коректність у визначенні обраної цільової електоральної групи;

4) наявність необхідного ресурсного забезпечення для проведення виборчої кампанії;

5) рівень професійності та спрацьованості команди, яка забезпечує супровід виборчої кампанії суб'єкта виборчого процесу;

6) харизматичність політичного лідера, кандидата на обрані посади;

7) врахування особливостей виборчого законодавства і типу виборчої системи;

8) ідеологічне спрямування стратегії і тактики виборчої кампанії;

9) рівень політичної культури виборців.

6. Врахування можливості виникнення негативних результатів застосування або впровадження виборчих технологій є важливим аспектом оцінки їх ефективності. Технологічний ризик - це ймовірність недосягнення бажаного результату діяльності суб'єкта політики у разі застосування виборчих технологій без врахування наслідків їх впровадження. Серед елементів ризикової складової ефективності виборчих технологій можна назвати: перевищення запланованих витрат, помилкове прогнозування тенденцій політичного ринку, відхилення від цілей і завдань технології і, як наслідок, запізнюваність або відсутність очікуваних ефектів, помилковість висновків, зроблених після застосування технології та ін. При застосуванні виборчих технологій слід керуватися раціональним (обґрунтованим) ризиком, який би базувався на наукових знаннях та дослідженнях. Врахування технологічного ризику дозволяє суб'єктам політики оптимізувати процес досягнення поставлених цілей та запобігти неефективним витратам матеріальних та інтелектуальних ресурсів.

7. В Україні модель проведення виборчої кампанії є певним симбіозом існуючих у світі тенденцій, яка фактично зводиться до боротьби технологій і конкретних персоналій. На вітчизняному просторі сучасними і найбільш ефективними будуть ті виборчі технології, які якнайкраще враховують особливості і потреби місцевого електорату, ідуть пліч-о-пліч з науково-технічним прогресом та розвитком засобів масової комунікації, адаптовані під специфіку кожної виборчої кампанії, яка є унікальною за своїм характером. Для українського суспільства, яке характеризується значним розшаруванням, економічною поляризацією, низьким рівнем житлово-комунальних, медичних та інших соціальних послуг, пріоритетним буде наголос саме на розвитку й реформуванню зазначених галузей. Відповідно й комплекс виборчих технологій матиме значний успіх, якщо буде направлений на вирішення цих проблем. В той же час технології вищого рівня - ідеологічного - даватимуть значно менший ефект. В Україні досить дієвим способом впливу на електорат, який не залежить від рівня і типу виборчої кампанії, фінансових і ресурсних можливостей, специфіки регіону та обраної цільової аудиторії, будуть безпосередні зустрічі кандидата (представників партії) з виборцями. У перспективі в якості могутнього інформаційно-політичного інструменту електорального процесу виступатимуть інтернет-технології, які, насамперед, будуть ефективними для роботи з такими електоральними групами як молодь і представники інтелігенції. Вплив використання адміністративного ресурсу в Україні поступово падає, однак зберігає ефективність у невеликих округах і сільській місцевості. Розмитість законодавчих норм щодо застосування тих чи інших виборчих технологій зумовила тенденцію до інтенсивнішого розвитку деструктивних технологій, насамперед тих, які за формою легальні, а за змістом - аморальні. У зв'яку з цим, актуальною залишається проблема уніфікації вітчизняного виборчого законодавства. Зважаючи на досить низький рівень електоральної культури українських виборців, високу ефективність будуть мати ірраціональні виборчі технології, тобто ті, які апелюватимуть до емоцій електорату. Розвиток сучасних виборчих технологій також залежить і від наявної виборчої системи. Перспективним є впровадження в Україні зміненої моделі виборів на основі відкритих партійних списків. Така система виборів виступить дієвим методом легітимації представницьких органів влади, дасть змогу покращити їх якісний склад, якнайкраще забезпечить народовладдя і зробить вибори більш привабливими для електорату.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Мокан В. І. Виборчі технології як різновид соціально-політичних технологій / В. І. Мокан // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія : Філософія. Політологія. - 2008. - № 89-90. - С. 119-121.

2. Мокан В. І. Проблема ефективності виборчих технологій та їх ресурсного забезпечення / В. І. Мокан // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К. : Український центр політичного менеджменту. - 2010. - Вип. 19.

3. Мокан В. І. Технологічний ризик як складова оцінки ефективності виборчих технологій / В. І. Мокан // Гілея. Науковий вісник. - 2010. - Вип. 30. - С. 461-466.

4. Мокан В. І. Чинники ефективності виборчих технологій в Україні / В. І. Мокан // Гілея. Науковий вісник. - 2010. - Вип. 34. - С. 333-340.

5. Мокан В. І. Взаємозв'язок політичного маркетингу та виборчих технологій / В. І. Мокан // Матеріали міжнар. наук. конф. ["Дні науки філософського факультету - 2008"], (Київ, 16-17 квітня 2008 р.) / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2008. - Ч. ХІ. - С. 50-52.

6. Мокан В. І. Критерії оцінки ефективності виборчих технологій / В. І. Мокан // Матеріали міжнар. наук. конф. ["Шевченківська весна - 2010"], (Київ, 22-26 березня 2010 р.) / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: Логос, 2010. - Вип. VIII. - С. 393-394.

7. Мокан В. І. Чи існують "білі" та "чорні" виборчі технології? / В. І. Мокан // Матеріали міжнар. наук. конф. ["Дні науки філософського факультету - 2010"], (Київ, 21-22 квітня 2010 р.) / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2010. - Ч. VІ. - С. 77-78.

Размещено на Allbest.ru