Суспільно-церковні відносини в українській громаді Канади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

УДК 323.2(=161.2)(71)

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Автореферат

кандидата політичних наук

Суспільно-церковні відносини в українській

громаді Канади

Патарак Іван Вікторович

Чернівці - 2010

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор Федуняк Сергій Георгійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Євтух Володимир Борисович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, член-кореспондент НАН України,

директор Інституту соціології, психології та управління кандидат політичних наук, доцент Макух-Федоркова Іванна Іванівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри міжнародної інформації

Захист відбудеться "26" березня 2010 р. о 10 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2 (корпус 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий "24" лютого 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради П.М. Катеринчук

Анотації

Патарак І.В. Суспільно-церковні відносини в українській громаді Канади. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2010.

У дисертації здійснено комплексне дослідження суспільно-церковних відносин у середовищі канадських українців. Проаналізовано особливості української еміграції до Канади та встановлено роль Церкви на західноукраїнських землях як чинника суспільно-політичного та духовного розвитку. Здійснено дослідження діяльності релігійних організацій у Канаді та встановлено характер і форми їхнього впливу на громаду. Проаналізовано особливості становлення релігійних інститутів, зокрема, встановлено політичний складник чинників, які заважали цьому. Доведено існування різноспрямованих процесів релігієзації суспільно-політичного життя та, відповідно, політизації церковного життя в українській діаспорі Канади.

З'ясовано, що майже півстолітній термін перебування українців на канадській землі характеризували суспільні відносини у вигляді домінування церкви над громадськими інституціями, зважаючи на те, що історично на українських землях церковні структури були більш розвиненими порівняно з інститутами громадянського суспільства.

Доведено провідну роль етноконфесійних відносин у суспільному житті української етнічної групи Канади. Встановлено, що хоча об'єктивно Церква не є політичною організацією, проте полем її діяльності можуть бути всі сфери суспільного життя.

Ключові слова: суспільно-церковні відносини, поліконфесійне суспільство, інституціалізація, українська громада Канади, імміграція, релігійні організації, політизація, релігієзація, суспільний розвиток.

Патарак И.В. Общественно-церковные отношения в украинской общине Канады. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2010. церковний канадський суспільний

В диссертации осуществлено комплексное исследование общественно-церковных отношений в среде канадских украинцев. Проанализированы особенности украинской эмиграции в Канаде и определена роль Церкви на западноукраинских землях как фактора общественно-политической и духовной жизни. Осуществлено исследование деятельности религиозных организаций в Канаде и определены характер и формы их влияния на общину. Проанализированы особенности становления религиозных институтов, в частности, установлены политическая составляющая факторов, препятствовавших данному процессу. Доказано существование разнонаправленных процессов религиезации общественно-политической жизни и, соответственно, политизации церковной жизни в украинской диаспоре Канады.

Определено, что почти полувековой период пребывания украинцев на канадской земле характеризовался общественными отношениями в виде доминирования церкви над общественными институтами, исходя из того, что исторически на украинских землях церковные структуры были более развитыми в сравнении с институтами гражданского общества. Доказана ведущая роль этноконфессиональных отношений в общественной жизни украинской этнической группы Канады. Определено, что хотя объективно Церковь не является политической организацией, однако полем ее деятельности могут быть все сферы общественной жизни.

Ключевые слова: общественно-церковные отношения, поликонфессиональное общество, институциализация, украинская община Канады, иммиграция, религиозные организации, политизация, религиезация, общественное развитие.

Patarak I.V. Public and Church Relations in Ukrainian Community of Canada - Manuscript.

Thesis for the obtaining the scientific degree of the candidate of political science in speciality 23.00.02 - political institutes and processes. - Chernivtsi Yuriy Fedkovych National University. - Chernivtsi, 2010.

In dissertation the complex analysis on social-church relations in Ukrainian Canadians group has been made. The specifics of Ukrainian emigration to Canada and the role of Church as a factor of social, political and spiritual development in Western Ukraine. The research of the activity of religious organizations in Canada as well as forms of their influence on the Ukrainian community has been established. Specifics of the religious institutions' formation has been analyzed, especially political component of hampering factors has been defined. Ultimately, one has proved the existence of two opposite processes of the growth of religious character of social-political life and politicization of church life in Ukrainian Diaspora subsequently.

It has been defined that a half-century life of Ukrainians on Canadian soil characterized with social relations based on the church domination over public institutions taking into account the notion that historically religious institutions were more developed than civil society ones on Ukrainian lands. It has been proved the leading role of ethnic and confessional relations in social life of the Ukrainian ethnic group in Canada. Needless to say, that although the Church is not a political organization but all spheres of social life could be a field of its activity.

Key words: social-church relations, multi-confessional society, institutionalization, Ukrainian community of Canada, immigration, religious organizations, politicization, religionization, social development.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Українська громада Канади за більш ніж столітній період пройшла шлях від групи іммігрантів, що перебували на найнижчих щаблях соціальної драбини, до невід'ємної частини канадського суспільства, яка зробила вагомий внесок у багатоетнічну та багатоконфесійну мозаїку Країни кленового листка. Ставши органічною частиною північноамериканського соціуму, українці водночас зберегли суттєві риси етнічної ідентичності. Це відбулося завдяки елементам соціальної та політичної культури, привезеним з українських земель, помноженим на особливості канадського демократичного суспільства, заснованого на засадах толерантності і свободи.

Процес етнічної та культурної ідентифікації відбувався шляхом створення громадських та релігійних організацій. Церква з самого початку відігравала провідну роль у процесі самоорганізації української етнічної групи, сприяючи відтворенню традиційних форм суспільно-політичної та духовної активності, що існували на західноукраїнських землях. З іншого боку - вона виконувала місію психологічної та соціальної адаптації до умов та обставин нового середовища. Саме суспільно-церковні відносини стали ключовими при створенні соціально-політичних інститутів, що виконали двоєдину роль: з одного боку, всіляко сприяли збереженню української ідентичності в Канаді, а з іншого - сприяли адаптації іммігрантів на новій землі.

Досвід заокеанських українців з налагоджування суспільно-церковного діалогу має непересічне значення для консолідації української нації та побудови незалежної держави в Україні. У сучасному суспільно-політичному та релігійному середовищі нашої держави дедалі гострішими стають дискусії щодо можливості та необхідності створення єдиної помісної Церкви як вагомого чинника консолідації української нації та, до певної міри, інструмента забезпечення національної безпеки держави. У цьому контексті дослідження процесу становлення етноконфесійних відносин в українській громаді Канади, що накопичила унікальний досвід релігійно-суспільної самодіяльності, сприятиме визначенню найадекватніших інституційних форм релігійної організації, а також взаємодії суспільства та церкви.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексної наукової теми,,Проблеми соціально-політичної історії та міжнародних відносин у сучасному світі" (номер державної реєстрації 0103U004367), яку розробляє кафедра міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Метою роботи є всебічне дослідження суспільно-церковних відносин в українській громаді Канади.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність розв'язання таких завдань:

- розкрити особливості української еміграції та роль церкви в житті населення західноукраїнських земель;

- охарактеризувати діяльність релігійних організацій у сфері консолідації українців Канади в період першої хвилі імміграції;

- проаналізувати політико-конфесійні передумови формування Української греко-католицької церкви Канади;

- дослідити інституціональні особливості та ступінь впливу УГКЦ на українську етнічну групу Канади;

- визначити основні причини, специфіку створення та суспільний вплив Української греко-православної церкви на українську громаду Канади;

- виявити особливості та характер розгортання суспільно-церковних відносин в українській громаді Канади.

Об'єктом дослідження є українська етнічна група Канади як суб'єкт етноконфесійних та соціально-політичних відносин.

Предметом дослідження виступають суспільно-церковні відносини як чинник самоорганізації та консолідації української громади Канади в період першої та другої хвиль еміграції.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1891 р. до 40-х рр. ХХ ст. Нижня межа дослідження обумовлена початком української еміграції до Канади, а верхня - завершенням другої хвилі еміграції напередодні Другої світової війни, коли загалом сформувалися інституційні засади суспільно-церковних відносин.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склало поєднання інституційного та структурно-функціонального наукових підходів. Інституційний підхід дав змогу дослідити становлення релігійних організацій в українській громаді Канади. Структурно-функціональний підхід дозволив проаналізувати ієрархічну побудову релігійних організацій та простежити взаємодію громадських формувань, що входили до них, а також визначити суспільний вплив церкви через виконання інтегративної, світоглядної, компенсаційної, комунікативної, культуротворчої та інших функцій.

Застосування системного методу дало змогу розглянути процес формування релігійних та суспільно-політичних організацій як результат складної взаємодії підсистем української громади Канади та зовнішнього середовища - канадського суспільства і держави.

Використання історичного методу для осмислення суспільно-церковних проблем дозволило простежити їхній генезис у послідовно-часовому розвитку в контексті процесу формування української діаспори. Це також сприяло виявленню та осмисленню чинників збереження етнічними групами самобутньої матриці етнокультурного розвитку в умовах глобальної універсалізації та стандартизації.

Помітне місце в процесі дослідження зайняв порівняльний метод, що дав змогу здійснити аналіз форм і методів діяльності окремих релігійних конфесій та деномінацій у процесі їхньої інституціалізації та взаємодії з українським середовищем.

Поєднання методів аналізу та синтезу дозволило дослідити вплив релігійних організацій на формування суспільно-політичних інститутів української громади Канади.

Крім вище зазначеного, автор використав методологію біхевіоризму, що дало змогу проаналізувати поведінку представників української громади в Канаді, визначити їхні орієнтири в поліконфесійному середовищі. Також у дослідженні використані матеріали державної статистики, що обумовило застосування статистичного методу.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що в дисертації розглянута важлива і актуальна проблема, яку практично не розробляли в українській політичній науці. У межах проведеного дослідження автором одержано низку результатів, які окреслюють пізнавально-наукову новизну роботи:

Вперше:

- доведено провідну системотворчу роль етноконфесійних відносин у суспільному житті української етнічної групи Канади;

- досліджено процес інституціоналізації суспільно-церковних відносин в умовах поліконфесійності канадського суспільства;

- доведено існування різноспрямованих процесів релігієзації суспільно-політичного життя та, відповідно, політизації церковного життя в українській діаспорі Канади;

- досліджено процес формування, характер, форми та наслідки суспільно-церковних відносин для української громади.

Уточнено:

- тезу про провідну роль церкви в організаційному становленні української етнічної групи.

Отримали подальший розвиток:

- ідея про необхідність урахування релігійного чинника при розв'язанні проблем політичного розвитку;

- теза про те, що хоча об'єктивно Церква не є політичною організацією, проте полем її діяльності можуть бути всі сфери суспільного життя.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці комплексних робіт з питань етнополітології, політології релігії, діаспорознавства, країнознавства, міжнародних відносин, історії України, Канади тощо. Матеріали дослідження можна застосовувати для розробки навчальних курсів для студентів суспільно-гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів. Висновки дослідження можуть становити інтерес для центральних і місцевих органів влади України при розробці політики у сфері етноконфесійних відносин.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорено на кафедрі міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та в Канадському інституті українських студій при Альбертському університеті Канади. Крім того, вони знайшли своє відображення в доповідях на міжнародних конференціях під загальною назвою,,Українська діаспора: проблеми дослідження", що відбулись у період 2005-2008 рр. на базі Інституту досліджень української діаспори при Національному університеті,,Острозька академія" у м. Острозі. Матеріали дисертаційного дослідження були обговорені також на міжнародній науковій конференції,,Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки, функціонування наукових установ", що відбулась 30-31 травня 2007 р. на базі Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Публікації. Теоретичні положення, основні результати та практичні рекомендації, викладені в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення в дев'яти публікаціях, чотири з яких надруковані у наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і має проблемно-хронологійний характер. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (269 позицій). Загальний зміст дисертації становить 200 сторінок, основний текст - 176 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, окреслено мету і завдання, визначено його об'єкт та предмет, сформульовано методологічну основу роботи, означено наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі,,Стан наукової розробки проблеми" здійснено аналіз концептуально-теоретичних підходів та вітчизняних і зарубіжних наукових джерел з проблем взаємодії суспільства та церкви. У підрозділі 1.1.,,Теоретико-методологічні засади та стан вивчення проблеми" для глибшого розуміння сутності суспільно-церковних відносин, автор аналізує низку базових понять, серед яких етнорелігієгенез, релігія, церква, суспільство, суспільно-церковні відносини.

Аналіз теоретичних підходів до взаємодії етносу та релігії (етнорелігієгенез) у працях Ю. Бромлея, Г. Гегеля, К. Тіле, Л. Пилипович засвідчує їх нерозривний еволюційний взаємозв'язок, породжений постійною міграцією населення, міжетнічними шлюбами тощо. Унаслідок цього виникають нові етнорелігійні чи етноконфесійні спільноти, захист колективної ідентичності та культурної самобутності яких покладено на етнічні організації, зокрема, релігійні.

У контексті дослідження важливе значення має визначення функцій релігії та їх пріоритетність. Так провідні вчені періоду Нового та Новітнього часу, зокрема, Ш. Монтеск'є, І. Кант, Г. Гегель, Е. Дюркгейм серед функцій релігії (світоглядної, компенсаторної, комунікативної, регулятивної, інтегративної) виділяють саме інтегративну, яка виходить за межі суто релігійної консолідації і сприяє об'єднанню на ширшому суспільному ґрунті. Інтеграція віруючих відбувається не лише на основі віри, а й великого різноманіття спільної діяльності. На думку ж Т. Парсонса, П. Сорокіна, найголовнішою є світоглядна функція релігії, адже вона здатна забезпечити легітимізацію чинного ладу, що визначається ідеологічним зв'язком віруючих. У канадській реальності поєднання саме цих двох функцій дало змогу створити українські національні церкви УГКЦ (Українська греко-католицька церква) та УГПЦ (Українська греко-православна церква), що сприяли збереженню етнічної культури та національної свідомості українців, а також захищали їх політичні права через свої організації.

Автором проаналізовано доробок канадських учених з питань, пов'язаних з проблематикою дослідження. Вагоме місце серед дослідників української громади Канади займають такі вчені, як О. Войценко, Д. Гоа, В. Даркович, А. Деляре, Р. Жук, Б. Казимира, М. Косташ, В. Кудрик, К. Кучарек, М. Лупул, О. Мартинович, М. Марунчак, Ю. Мулик-Луцик, С. Савчук, В. Свистун, Ю. Стечишин, І. Тесля, О. Троски, П. Юзик, Ч. Янг, С. Ярмус та ін.

У вітчизняному діаспорознавстві з українсько-канадської тематики необхідно згадати дослідження В. Євтуха, Ф. Заставного, О. Ковальчук, Т. Лупула, Ю. Макара, В. Макара, О. Сича, С. Федуняка, А. Шлепакова, та ін. Крім цього, деяких аспектів, пов'язаних з вищезазначеною проблематикою, торкалися у своїх роботах А. Колодний, І. Курас, Л. Филипович та ін.

У підрозділі 1.2.,,Джерельна база дослідження" здійснено аналіз використаних джерел. Насамперед, варто виокремити матеріали українських і канадських архівів та опубліковані документи. Так, великий інтерес викликав фонд Андрея Шептицького в ЦДІА України у Львові, де зберігають листування митрополита з канадськими українцями, представниками Греко-католицької та Римо-католицької церков, культурно-просвітницькі праці владики. Серед джерел дослідження вагоме місце займають також праці та спогади сучасників. Серед їх авторів потрібно відзначити П. Божика, який одним з перших спробував дати характеристику розвитку українських церков у Канаді, Н. Дмитріва, - першого греко-католицького священика на канадській землі, П. Зварича, О. Олеськіва, В. Кудрика, В. Свистуна, С. Савчука, В. Чумера, А. Шептицького, які певною мірою долучились до становлення релігійних організацій українців Канади. У вказаній групі джерел важливе місце належить так званим,,пропам'ятним" та ювілейним книгам, які регулярно видавались різними конфесіями та ілюстрували їх розвиток упродовж десятиліть.

Друга група джерел включає наукові монографії та статті вітчизняних і зарубіжних науковців. Ці дослідження стосуються переважно становища церкви на західноукраїнських землях та розвитку української громади у Канаді, становлення її релігійного життя. Серед вітчизняних науковців варто назвати праці В. Ботушанського, В. Вериги, І. Власовського, М. Грушевського, О. Добржанського, В. Євтуха, Ф. Заставного, О. Крижанівського, В. Макара, Ю. Макара, В. Макара, В. Марчука, І. Руснака, С. Федуняка, М. Чучко, І. Шевців, А. Шлепакова та ін. Серед зарубіжних вчених заслуговують на увагу праці: О. Барана, Л. Білецького, І. Боберського, Б. Боцюрківа, О. Войценко, О. Геруса, В. Дарковича, Д. Дорошенко, Б. Казимири, Б. Корчинського, А. Лугового, М. Лупула, О. Мартиновича, М. Марунчака, М. Оленчука, Г. Панчука, Ю. Стечишина, Ю. Тарновича, І. Хімки та ін.

Третю групу джерел складають матеріали преси, словники, довідники та енциклопедії тощо. Особливий інтерес становить преса релігійних та світських організацій Канади, у якій досить чітко передано атмосферу постійного протистояння різноманітних релігійних конфесій та деномінацій. Важливими джерелами дослідження також стали біографічний довідник канадських українців, політологічний енциклопедичний словник, словник з релігієзнавства, енциклопедія України в електронному форматі тощо.

У другому розділі,,Етноконфесійне підґрунтя релігійної традиції та початок інституціоналізації суспільно-церковних відносин українців Канади" визначено особливості еміграції з західноукраїнських земель, проаналізовано суспільне сприйняття церкви та її місце в громадському житті населення Галичини, Закарпаття та Буковини, з'ясовано ступінь розвитку релігійних організацій у Канаді в період першої хвилі імміграції та їх адаптивну роль для української громади. У підрозділі 2.1.,,Особливості української еміграції та роль церкви в суспільному житті на західноукраїнських землях" досліджено причини та особливості процесу переселення українців за океан, вказано на важливість не лише матеріального фактору еміграції, але й духовного, що змушувало частину емігрантів повертатись назад.

Церква відігравала провідну роль у житті населення західноукраїнських земель, зокрема, зокрема, її представники займалися активною політичною, культурною, просвітницькою, економічною діяльністю в Галичині. Потрібно зазначити, що така політична організація, як,,Головна Руська Рада" була сформована під егідою Греко-католицької церкви та працювала на закріплення і реалізацію її прав, демократизацію освіти, захисту конституційних прав і свобод народу тощо. Священики також брали активну участь у створенні та діяльності культурно-просвітницького товариства,,Просвіта" в Галичині. На Закарпатті Греко-католицька церква мала порівняно менший вплив на суспільно-політичне життя населення, що було спричинено внутрішніми поділами, політикою мадяризації та активним поширенням русофільського руху. На Буковині найбільшого поширення набула православна церква, яка за правління першого митрополита Є. Гакмана змогла отримати автономію та зосередилась на формуванні етнічних почуттів буковинців, що сприяло їх національній самоідентифікації та консолідації. З цією метою митрополитом та іншими представниками духовенства було створено ряд організацій, серед яких помітне місце займала,,Руська бесіда", покликана сприяти національній ідентифікації українців, їх суспільній консолідації та протистояти поширенню румунофільського руху.

У підрозділі 2.2.,,Діяльність релігійних організацій з консолідації українців Канади в піонерську добу" проаналізовано діяльність традиційних та нових релігійних організацій та окремих священнослужителів серед українців Канади в період першої хвилі імміграції. Наголошено на особливій вазі національного елемента в житті переселенців.

Ватикан здійснював непродуману політику щодо українців, що призвело до розпорошення греко-католиків серед інших деномінацій, зокрема, Російської православної місії та Протестантської церкви. Відсутність українського елемента в богослужіннях, які проводили латинські священики, відвертала іммігрантів від Римо-католицької церкви. Натомість представники Російської православної місії поширювали в середовищі іммігрантів уявлення про існування на західноукраїнських землях релігійної традиції православ'я, що походила від Київської Русі. Підсилювалась вона діяльністю священиків українського походження, які легко навертали на свій бік українське населення Канади. За таких обставин перехід у православ'я українці розглядали як менше зло порівняно з латинізацією, нав'язуваною Ватиканом.

До кардинальних змін у релігійній структурі українських іммігрантів призвело створення Незалежної грецької церкви. Нове утворення виступало з позицій української ідентичності та незалежності. Його провідники І. Бодруг, І. Негрич та інші, використовуючи фінансові вливання Протестантської церкви та Ліберальної партії Канади, побудували релігійну організацію, яка об'єднала 45 - 67% іммігрантів. Створення за кошти Ліберальної партії часопису,,Канадійський фермер" з наданням у ньому сторінки для релігійних новин показало зацікавленість політичних кіл Канади українським населенням та церквою як складником його суспільної організації. Незважаючи на те, що вказана релігійна організація надалі зблизилася з протестантами, вона показала бажання українських переселенців об'єднуватись навколо національної ідеї зі збереженням та підтриманням традицій, культури, мови, звичаїв. Взаємодія політичних кіл Канади з НГЦ показала їх інтерес до української етнічної групи як до потенційного електорального поля, що потребує відповідної роботи у співпраці з релігійними організаціями діаспори.

У третьому розділі,,Греко-католицька церква в суспільному житті українців Канади" розглянуто суспільні, конфесійні та політичні чинники формування Української греко-католицької церкви, процес інституціоналізації та її вплив на суспільне життя української громади Канади.

У підрозділі 3.1.,,Політичні та конфесійні передумови формування УГКЦ Канади" описано складний процес розвитку взаємовідносин між римо-католицькими єпископами Канади та митрополитом А. Шептицьким. У першій декаді української еміграції для Галицької митрополії стало зрозумілим, що емігранти за океаном потребують духовної опіки. Проте діяльність у цьому напрямі наштовхнулась на ряд перешкод не стільки конфесійного, як політичного характеру. Вважаючи Канаду місцем поширення своєї юрисдикції, латинські єпископи відмовлялись поступитись цією територією греко-католикам, вважаючи відмінності в обряді та традиціях незначною обставиною, яка не дає права їхнім колегам претендувати на вплив серед українців. І лише потужна діяльність інших деномінацій, виважена політика митрополита А. Шептицького та загроза повної втрати контролю над українськими іммігрантами змусили єпископів змінити свою позицію. Українці не бажали приєднуватись до Римо-католицької церкви, вважаючи її чужою, та не збирались записувати майно громади на неї, побоюючись латинізації і тим самим залишали собі право вибору релігійної опіки. Громада, як перша організаційна форма, що була впроваджена серед українців, мала досить високий рівень самосвідомості та суспільної активності. Це давало можливість самостійно акумулювати та використовувати фінансові ресурси, а також вести діалог з політичними та державними структурами Канади і, зрештою, вимагати належного задоволення своїх духовних потреб. Отож, щоб змінити настрої в суспільстві, привернути на свою сторону релігійні громади та повернути втрачених прихожан, Папа Пій Х призначив у 1912 році для українців Канади окремого єпископа, яким став Н. Будка.

У підрозділі 3.2.,,Інституціоналізація впливу УГКЦ на українську етнічну групу Канади" розглянуто проблеми організаційного становлення церкви. Серед основних форм інституціалізації необхідно виділити процес створення Єпископської корпорації, провінційних чартерів, релігійних братств, греко-католицьких шкіл, відкриття нових церков, бурс, поповнення рядів священиків тощо. При цьому часто виникали майнові суперечності між громадами та церквою, які вирішували в судовому порядку. Варто зазначити відсутність упередження з боку судових органів Канади при вирішенні міжконфесійних суперечок. У процесі створення та діяльності УГКЦ виник конфлікт з частиною української інтелігенції, що стояла на національних принципах та вимагала більшої українізації релігійної організації.

У підрозділі висвітлено політичну діяльність Греко-католицької церкви, найбільш невдалим прикладом якої був заклик єпископа Н. Будки до українців повернутись на Батьківщину та підтримати Австро-Угорщину у війні з Антантою. Це призвело до застосування до більш як п'яти тисяч українців заходів військового часу та їх переміщення до інтернаційних таборів. Розглянуто також підтримку єпископом Н. Будкою політичних інституцій, зокрема, монархістської організації,,Січ", яка завдяки всебічному сприянню греко-католиків дуже швидко поширила свій вплив на всю територію Канади. У 20-х роках ХХ століття в діяльності Греко-католицької церкви спостерігали кризові явища, переважно пов'язані з посиленням асиміляційних процесів у середовищі українців, а також зі зростанням впливу конкуруючих конфесій.

У підрозділі 3.3.,,Вплив греко-католицької церкви на суспільне життя української громади Канади" розглянуто посилення ідеологічного складника в діяльності церкви, зокрема, залучення до інформаційного забезпечення населення нових друкованих органів, що виходили за сприяння монарших чинів оо. Василіан та оо. Редемптористів. Відбувалось активізація освітньої діяльності, яка забезпечувалась Сестрами Служебницями. Вони, за наявності відповідної освіти, нерідко проводили навчання і в державних школах, що дозволяло навчати дітей релігії, української мови та історії, щоправда такі заняття проводили в позаурочний час. Основним завданням сестер було виховання у молоді релігійних та національних почуттів. Важливе місце в системі української освіти займали бурси, які були орієнтовані на студентський прошарок молоді та забезпечували формування організованих колективів з проукраїнською орієнтацією.

Греко-католицька церква надавала свої парафіяльні доми для проведення зборів громадських та політичних організацій. Через свої структури вона надавала українцям допомогу в імміграційних справах. За єпископства В. Ладики тривала політика церкви з підтримки політичної організації,,Січ", реорганізованої в 1934 році в,,Союз гетьманців державників".

Важливе місце серед суспільних інституцій УГКЦ займає,,Братство українців католиків" (БУК). Завданням цієї першої світської організації під покровительством греко-католицької церкви було виконання суспільно-політичних функцій, а саме - захист католицької релігії, української культури та представлення української громади перед канадським урядом. За короткий проміжок часу БУК переросло в системну розгалужену структуру, що дало можливість вплиали на соціальні, культурні, економічні та політичні процеси в громаді. БУК було однією з п'яти основних організацій-засновниць найпотужнішого в країні представницького органу української громади - Комітету українців Канади.

У четвертому розділі,,Суспільна діяльність Української греко-православної церкви у Канаді" з'ясовано проблеми формування нової релігійної організації, його рушійні сили та особливості створення, визначено суспільний вплив релігійної інституції на українську громаду.

У підрозділі 4.1.,,Передумови та особливості створення УГПЦ" розглянуто причини заснування нової релігійної організації, іменованої,,народною церквою". Серед частини інтелігенції існувало незадоволення політикою Греко-католицької церкви та єпископа Н. Будки, спрямовуваною на забезпечення повного контролю над освітньою та просвітницькою діяльністю серед українців Канади. Тому В. Свистун, М. Стечишин та інші в липні 1918 р. провели установчий з'їзд зі створення альтернативної греко-православної церкви. Показово, що для задоволення загалом світських суспільних цілей було обрано церковну оболонку.

Перед церквою постала необхідність формування органів управління, визначення цілей та завдань діяльності. З метою набуття легітимності церква вирішила увійти до юрисдикції РПЦ при збереженні автономії. Загалом адміністрування церквою залишалося в руках її засновників.

У підрозділі 4.2.,,Суспільний вплив УГПЦ на українську громаду Канади" розглянуто процес уживання нової установи в українське суспільство. Загалом нова церква була позитивно сприйнята в середовищі релігійних громад на всій території Канади. Відбулося встановлення зв'язків організації з Українською автокефальною православною церквою.

Ключову роль у встановленні глибокого духовного та організаційного контакту між церквою та українською громадою відігравали виховні інституції. Релігійна організація виступила об'єднувальним елементом для найбільш національно свідомої частини української громади Канади та створила передумови для формування її громадських організацій. Громадською організацією від УГПЦ став,,Союз українців самостійників", який увібрав в себе всі допоміжні структурні надбання церкви та виступив представником греко-православної громади на державному рівні. СУС поряд з,,Братством українців католиків" увійшов до складу п'яти провідних організацій, засновниць найпотужнішого представницького органу української громади Канади - Комітету українців Канади.

У висновках узагальнено основні положення і результати дослідження.

1. Аналіз особливостей української еміграції до Канади засвідчує, що переселення з західноукраїнських земель мало постійний характер, тобто еміграція була переселенською. Основними причинами виїзду за океан у період до Першої світової війни були бідність, малоземелля, бажання досягти вищого добробуту, змінити соціальний статус, тощо. У міжвоєнний період до них додалися політичні причини - наслідки військових змагань після Першої світової війни. Серед населення Галичини, Буковини та Закарпаття - основних джерел еміграції українців - переважали селяни, водночас серед іммігрантів зростала кількість представників інтелігенції, які, власне, й змогли організувати навколо себе та української національної ідеї всю етнічну групу.

Дослідження ролі церкви в житті населення західноукраїнських земель дало змогу встановити, що священики були просвітителями для абсолютної більшості української громади, яка проживала на селі. Правовий та суспільний статус Греко-католицької церкви на Галичині та Православної церкви на Буковині сприяв стримуванню процесів полонізації та румунізації українців, даючи можливість розвитку національного руху. Греко-католицьке духовенство в середині ХІХ ст. захищало і поширювало ідею політичної незалежності України.

2. Установлено, що першими формами самоорганізації канадських українців стали релігійні громади. Їх створювали не за конфесійною приналежністю, а за територіальним принципом, зважаючи на особливості розселення українців та їхній соціальний статус у канадському суспільстві. З самого початку місцеві канадські конфесії були зацікавленні в інкорпорації нових віруючих до власних громад, тому намагалися не допустити виникнення церкви на національному ґрунті.

На початку ХХ століття після певного періоду соціальної та економічної адаптації в середовищі української громади зростали потреби консолідації на етноконфесійній основі. Усе це іммігранти реалізували саме через релігійне об'єднання за допомогою перенесення релігійних конфесій на новий континент, або створення власних. Частина іммігрантів приєднувалася до місцевих конфесій, проте відразу ж поверталися у випадку створення традиційних українських релігійних парафій.

3. Римо-католицька церква, зважаючи на традиційний консерватизм та тиск з боку місцевих католицьких ієрархів, спочатку не виявляла зацікавленості щодо створення церковних інститутів у Канаді. Інституціалізації УГКЦ у Канаді передував двадцятирічний процес доведення доцільності її існування. Канадські єпископи, а разом з ними і Папський престол не бачили необхідності створення нової релігійної організації.

Створення в Канаді греко-католицької єпархії стало результатом значних зусиль багатьох свідомих українців. Зокрема, провідна роль у цьому процесі належала Галицькому митрополитові А. Шептицькому, який, особисто відвідавши Канаду, зміг переконати римо-католицьких єпископів поступитись частиною своєї території. Це було своєрідною політичною угодою, сторонами якої виступили Галицький митрополит, канадські римо-католицькі єпископи та Папа Римський. Основним її завданням було збереження греко-католиків Канади в підпорядкуванні Римської церкви. Зважаючи на доцільність, Папський престол погодився на етноконфесійне виокремлення українців у Канаді.

4. Вивчення процесу інституціоналізації впливу УГКЦ на українську етнічну групу Канади засвідчило схожість характеру, форм і методів діяльності Церкви в Канаді з аналогічною діяльністю в українських землях. Створення єпископської корпорації передбачало здійснення контролю за політикою релігійних громад, що були зав'язані навколо церкви та її інститутів (бурс,,,Рідних шкіл", читалень, бібліотек, народних домів тощо). Церква розпочала процес будівництва культових споруд, залучаючи кошти громади, що справляло позитивний вплив на самоорганізацію іммігрантів.

Суспільні, політичні процеси сприяли зростанню політизації в діяльності церкви. Це, з одного боку, свідчило про поступову інтеграцію українців до канадського суспільства та виникнення в них громадянської свідомості. З іншого, непродумані дії керівництва церкви часто спричинювали зайву політизацію, що не була на користь громади.

Дослідження довело, що УГКЦ посилила власний вплив на суспільне життя українців через пастирську діяльність у середовищі іммігрантів з метою зосередити навколо себе якомога більшу кількість українців. Це також відбувалося через заснування різного роду світських організацій для захисту інтересів української громади в канадському суспільстві. Для цього було створено,,Братство українців католиків", яке підтримувало канадську державність, позиціонувало себе в якості відповідальних громадян-власників майна, що готові впливати на діяльність уряду. Поява братства свідчила про поступову інтеграцію українців до канадського суспільства. Результатом такої політики інституційного збагачення було суттєве збільшення впливу Греко-католицької церкви на суспільно-політичне життя українців Канади.

5. Створення Української греко-православної церкви в Канаді стало можливим завдяки існуванню підтримки поліконфесійності в законодавстві Канади, що не допускає жодної дискримінації у створенні етнічних, релігійних чи етноконфесійних організацій.

Виявляючи суспільний вплив Української греко-православної церкви в Канаді, варто відзначити, що за період 20-х - 30-х років ХХ століття вона стала однією з провідних релігійних організацій серед української етнічної групи. Своєю появою вона фактично завершила процес етноконфесійного становлення української громади в Канаді, заповнивши прогалину, що існувала в суспільно-релігійному житті іммігрантів. Підносячи національний елемент на найвищий щабель громадського життя, нова церква згуртувала навколо себе українців, що надавали цьому питанню найбільшої ваги.

,,Союз українців самостійників" поряд з,,Братством українців католиків" увійшов до засновників найпотужнішої репрезентаційної організації українців -,,Комітету українців Канади". Представники різних конфесійних напрямів, які все ж мали більше спільного, ніж відмінного, змогли об'єднатись самі та зорганізувати навколо себе абсолютну більшість українства Канади. Представники українських церков, їх священики увійшли до керівних органів КУК і разом продовжили захищати українські інтереси в Канаді та й в усьому світі, спілкуючись з політичними елітами країн, переконуючи їх у важливості українського питання.

6. Загалом майже півстолітній термін перебування українців на канадській землі характеризують суспільні взаємовідносини у вигляді домінування церкви над громадськими інституціями, зважаючи на те, що історично на українських землях церковні структури були більш розвиненими порівняно з інститутами громадянського суспільства.

Таким чином, склалися наступні форми взаємодії:

1. Утворення Церквою (церквами) просвітницьких, культурно-освітніх структур.

2. Керівництво священнослужителів суспільно-громадським життям діаспори.

3. Створення церквою інститутів для економічної та соціальної допомоги поселенцям (кас взаємодопомоги, сиротинців, будинків престарілих тощо).

4. Вплив церковних структур на політичне життя громади шляхом ідеологічної та організаційної підтримки політичних партій та організацій.

5. Участь громадських та політичних діячів у створенні церковних інституцій з метою наступної громадської та політичної консолідації українців.

Усе це засвідчило наявність двох різноспрямованих процесів - релігієзації суспільно-політичного життя та, відповідно, політизації церковного життя в українській діаспорі Канади.

Наслідками суспільно-церковних відносин стали етнічна та релігійна консолідація українства в Канаді, зростання суспільної активності української громади, а також підвищення адаптивної здатності української діаспори щодо винайдення власного місця в канадському суспільстві.

Основний зміст та висновки дисертації висвітлені автором в таких публікаціях

1. Патарак І.В. Початки релігійного життя українців Канади (1891 - 1900 рр.) / Іван Патарак // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2006. - Т. 12 - 13. - С. 253 - 257.

2. Патарак І.В. Чин отців Василіан, як фактор адаптації української етнічної групи в Канаді / Іван Патарак // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2008. - Т. 17 - 18. - С. 234 - 238.

3. Патарак І.В. Діяльність єпископа Никити Будки щодо організаційного становлення,,Української греко-католицької церкви Канади" / Іван Патарак // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - Вип. 45. - С. 619 - 626.

4. Патарак І.В. Чинники впливу греко-православної церкви на українську громаду Канади / Іван Патарак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2009. - № 3 - 4. - С. 70 - 75.

Статті в наукових виданнях не внесених до переліку ВАК:

5. Патарак І.В. Основні етапи та особливості формування Української греко-православної церкви в Канаді / Іван Патарак // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Міжнародні відносини. - Луцьк, 2009. - № 4. - С. 322 - 327.

6. Патарак І.В. Початки формування релігійного життя українців Канади у спогадах сучасників / Іван Патарак // Матеріали Міжнародної наукової конференції,,Українська діаспора: проблеми дослідження". - 23-24 вересня 2004 року. Наукові записки Національного університету,,Острозька академія": Історичні науки. - Острог - Торонто - Нью-Йорк, 2005. - Вип. 5. - С. 262 - 268.

7. Патарак І.В. Діяльність релігійних об'єднань по організації парафіяльних громад в Канаді початку ХХ століття / Іван Патарак // Матеріали другої Міжнародної наукової конференції,,Українська діаспора: проблеми дослідження". - 22-23 травня 2006 року. Наукові записки Національного університету,,Острозька академія": Історичні науки. - Острог: Національний університет,,Острозька академія", 2007. - Вип. 9. - С. 326 - 333.

8. Патарак І.В. Релігійна місія Нестора Дмитріва в Канаді / Іван Патарак // Матеріали Міжнародної наукової конференції,,Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки, функціонування наукових установ". - 30-31 травня 2007 року. Український вимір. - Ніжин, 2007. - Вип. 6.- С. 119 - 121.

9. Патарак І.В. Чин отців редемптористів у громадсько-релігійному житті українців в Канаді / Іван Патарак // Матеріали третьої Міжнародної наукової конференції,,Українська діаспора: проблеми дослідження". - 9-10 вересня 2008 року. Наукові записки Національного університету,,Острозька академія": Історичні науки. - Острог: Національний університет,,Острозька академія", 2008. - Вип. 11. - С.134 - 143.

Размещено на Allbest.ru