Політичний міф як універсальний інформаційний код в системі політичного виміру буття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 32.001:165:130.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Політичний міф як універсальний інформаційний код в системі політичного виміру буття

23.00.01 - теорія та історія політичної науки

Кацюк Ольга Сергіївна

Львів 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасна українська політична наука у своєму проблемному полі повинна вирішити два надскладні завдання: сформувати методологічні основи теорії, яка відповідала б не лише вимогам сьогодення, а й змогла б дати відповіді на низку складних запитань стосовно закономірностей історичного розвитку, принципів політичного пізнання; дослідити, пояснити та спрогнозувати не менш складний об'єкт, яким є політична практика, в основу якої покладено не лише контекст теперішніх реалій, а й «зняті» форми минулого, що репрезентують себе через зміст людської діяльності, певні алгоритми поведінки, через призму національної культури, форми політичного устрою, через систему соціальних, владних та економічних відносин.

Саме цим викликана потреба звернення до дослідження універсальних інформаційних кодів політики, адже доцільним є віднайти ті загальні «ключі», за допомогою яких можна «відкрити» особливості історії того чи іншого народу, зокрема й політичної історії, політичної практики, правових, владних взаємозв'язків, специфіку здійснення перехідних форм влади, удосконалення інституційних основ політичного буття, визначення пріоритетів та перспектив розвитку.

Кожне суспільство в основі розвитку має той невеликий набір системи історично заданих, універсальних інформаційних кодів, які вибудовують зв'язок у лінійності «минуле - теперішнє - майбутнє». До них ми відносимо міф, культуру, традиції, ментальність, мовну культуру, поведінкові форми, національну ідентичність. Усі вони формуються за різних часових обставин, але при цьому є логічно поєднуваними, взаємно детермінованими і будують раціональний порядок історії (не завжди будучи раціональними у своїй природі).

Звернення до проблеми визначення сутності універсальних інформаційних кодів зумовлено ще й тим, що потрібно означити їх артикулюючу основу, тобто ту визначальну одиницю, що найбільше впливає на всі інші. Кожне суспільство, кожна історія має свої домінантні універсальні інформаційні коди, а тому наша дисертаційна проблематика покликана віднайти, виокремити ту детермінантну основу кодового порядку, що в логічному ряді визначає усі інші. Таку артикулюючу характеристику має міф, а тому основна увага в дисертаційному дослідженні зосереджується на аналізі того, що можемо означити гіперуніверсальним інформаційним кодом - політичним міфом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дослідження пов'язаний з плановою науковою темою кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка, в рамках комплексної науково-дослідницької теми «Методологічні основи сучасної політичної науки» (№ 0108U008918, 01.01.2008 - 31.12.2010).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення комплексного політологічного дослідження впливу універсальних інформаційних кодів, а конкретно - міфу та міфологічної свідомості на розвиток політичної практики, політичних відносин, форм та способів інституювання політики. Для її реалізації поставлено такі завдання:

- систематизувати теоретико-методологічні засади дослідження сутності формування політичної практики і теорії, запропонувати авторський політологічний підхід до визначення основ їх логічного ряду та системності, на основі історично заданих універсальних інформаційних кодів;

- визначити основні концептуальні підходи до аналізу сутності міфу та політичного міфу зокрема;

- охарактеризувати еволюцію підходів до розуміння феномена політичного міфу;

- дослідити внутрішню структуру політичного міфу, в контексті його часово-просторової архітектоніки та базових смислових сюжетів;

- визначити умови буття, роль та використання політичних міфів у соціальному контексті;

- розкрити функціональну особливість політичного міфу як універсального інформаційного коду в історико-часових виявах політичного;

- визначити механізми функціонування політичного міфу в соціально-політичній системі України.

Об'єкт дослідження - універсальні інформаційні коди.

Предмет дослідження - політичний міф як системовизначальна основа логічного ряду універсальних інформаційних кодів.

Методологія дослідження. Дослідження здійснено за допомогою різних загальнонаукових і специфічних методів та принципів. Методологічний інструментарій дисертації складають фундаментальні дослідницькі принципи системності, структурно-функціонального аналізу, порівняльний, історичний методи, методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції, і моделювання.

За допомогою системного методу проаналізовано суть логіки визначення універсальних інформаційних кодів, їх взаємозв'язок, взаємодетермінацію, пріоритетні означення одних щодо інших. Структурно-функціональний метод дав змогу визначити політичний міф як основу логічного ряду «культура - традиції - ментальність - мовна культура - поведінкові форми - національна ідентичність», розкрити зміст та функції, які він виконує в політичній практиці. На основі порівняльного методу здійснено порівняльний аналіз спільних та відмінних рис основ універсальних інформаційних кодів, їх впливу на специфіку формування політичного буття на різних етапах людської історії. Історичний метод дав змогу простежити витоки та основні етапи сутності міфу загалом і політичного міфу зокрема.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації досліджено сутність, зміст, причини, механізм формування універсальних інформаційних кодів у системі політичного виміру буття. У цьому контексті обґрунтовано низку положень, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист. Зокрема:

вперше:

- в українській політичній науці здійснено загальний системний аналіз суті та функцій універсальних інформаційних кодів у процесі формування соціально-політичних основ історичних форм буття, що дало змогу визначити позараціональні умови формування політичної реальності та специфіку їх історичних виявів;

- подано авторське визначення поняття універсальних інформаційних кодів як особливих зрізів пам'яті, формул життя, здатністю яких є не встановлюватись (як це властиво закону) чи виводитись раціонально-логічним способом, а відтворюватись (зніматись) у формах людської діяльності, поведінки та у проявах культури (зокрема політичної);

- доведено, що міф є гіперуніверсальним інформаційним кодом, через який усі інші універсальні інформаційні коди, виділені в рамках дослідження (традиції, ментальність, поведінкові форми, національна ідентичність та культура), можуть репрезентувати себе, вибудовуючи в такий спосіб особливу модель політичних відносин, суть яких полягає в неартикульованих означеннях структурних елементів політичної системи загалом та їх взаємодії у процесі реалізації влади;

- визначено особливість природи політичного міфу, суть якого полягає в акумулюючій (енергетичній) функції, котра виконує роль ланки, що поєднує зміст та функцію політичних процесів, у будь-якому їх історичному вияві;

- обґрунтовано здатність політичного міфу, як універсального інформаційного коду, виконувати роль стабілізаційного фактора, що по-особливому поєднує у формах людської діяльності, поведінки, інституційних утворень логічний ряд «минуле - теперішнє - майбутнє», і котрий виявляє себе у змісті політичної ідеології, традицій, у нормах культури, поведінки, особливостях здійснення політичних процесів;

- на основі аналізу місця та ролі міфологічних форм свідомості і культури в історичних типах політичної дійсності в Україні доведено, що політичний міф є однією з найважливіших детермінантних основ політичного виміру буття суспільства, що, своєю чергою, формує особливий тип протиріччя у відтворенні та освоєнні модернових та архаїчно-цивілізаційних норм існування.

уточнено:

- особливості історичних форм відображення такого інформаційного універсального коду як міф у системі політичної ідеології (ідеологія як політико-владна форма та ідеологія як складова культурно-національної ідентичності);

- зміни, що відбуваються в духовно-культурному і політичному житті українського суспільства під впливом домінант, якими виступають універсальні інформаційні коди у вигляді логічного ряду (міф, традиції, ментальність, поведінкові форми, мовна культура, національна ідентичність).

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані висновки в роботі можуть бути використані як теоретично-методологічна база поглиблення дослідження, що стосується проблем вивчення політичної ідеології, політичної культури, політичної свідомості, політичної поведінки, політичної історії тощо. Сформульовані в дисертації, основні теоретичні положення та висновки можуть доповнити зміст навчальних курсів з політичних наук, культурології, філософії, та були використані при підготовці спецкурсів з історії політичної науки, філософії політики, теорії систем, національного, духовного, культурного руху, науково-популярних видань, у практичній викладацькій роботі.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на методологічних, теоретичних семінарах кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Основні положення та результати дослідження представлено у виступах автора на наукових конференціях: всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі» (15-16 травня 2006 р., м. Львів), звітна наукова конференція філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (лютий 2007 р., м. Львів), звітна наукова конференція філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (лютий 2008 р., м. Львів), звітна наукова конференція філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (лютий 2009 р., м. Львів), наукова конференція «Політична наука в Україні: стан і перспективи» (10-11 травня 2007 р., м. Львів), всеукраїнська наукова конференція «Методологія політичної науки» (19 грудня 2008 р., м. Львів).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у трьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України та шістьох тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (205 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 162 сторінки.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження та ступінь її наукової розробки, визначено об'єкт і предмет, сформульовано мету і завдання, методи дослідження, обґрунтовано новизну і практичне значення роботи, окреслено рівень апробації її результатів та структуру.

У Розділі 1. «Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми універсальних інформаційних кодів політики» здійснено аналіз наукової літератури та категоріального апарату з проблематики дослідження.

У підрозділі 1.1 «Поняття та природа політичного міфу» розглянуто феномен політичного міфу, його суть та зв'язок з раціональною формою мислення.

Розглядаючи міф як «сакральну історію, що розповідає про події, котрі відбулись в незапам'ятні часи», як «начало всіх начал» (М. Еліаде), порушено питання про взаємозв'язок міфу з політичним буттям суспільства.

Досліджено дуалістичність природи політичного міфу, де, з одного боку, він виявляє себе епістемним конструктом (архетипічні міфи), а з іншого - є детермінантною основою організації суспільних і політичних інститутів.

Стверджується, що міф (політичний) містить особливу тотожність, розглядаючи його як основну форму мислення, чи як його логічний принцип, чи як один з домінуючих елементів у структурі мислення. Іншими словами, така тотожність дозволяє міфу об'єднати у собі те, що є відмінне за своєю природою - раціональне з ірраціональним.

Доведено, що міф не припиняє свого існування під час усього суспільного розвитку, а набуває різних детермінантних ознак впродовж свого більш активного прояву в соціально-політичному житті суспільства. Міф є своєрідним, концептуальним ядром, і у відповідності до конкретного історичного періоду, умов чи соціальних особливостей виступає ним, чи то в духовній сфері (фіксуючи самого себе та проявляючись у формі родової свідомості), чи то в політичній (знову ж таки фіксуючи самого себе, але беручи на себе ознаки реальності). Оскільки міф - це феномен, породжений колективом («колективними уявленнями»), а не конкретним індивідом (Л. Леві-Брюль), то для індивідуального досвіду такі уявлення є продуктом віри, але не знання. Міфу не потрібно яких-небудь підтверджень, але при цьому він потребує безапеляційної віри в себе. Індивідуальне сприйняття постійно є завуальованим, тому для міфічного «немає суто фізичного факту», а його «мислення не стає проникливим для досвіду» (Л. Леві-Брюль). Тобто уявлення, характерні для міфологічної свідомості, є значно складнішим явищем, аніж інтелектуальні і пізнавальні феномени в чистому вигляді, у котрому те, що ми характеризуємо як «уявлення», змішується з елементами емоційного та вольового рівнів. Іншими словами, колективні уявлення (міф) не мають логічного зв'язку, функціонують як загальна (зовнішня) форма свідомості, створюючи зв'язок специфічного (містичного) характеру, який ми окреслюємо як співучасть. Міф наявний завжди, накладаючи свій відбиток на ті чи інші соціальні процеси (міф має здатність не лише розказувати, пояснювати чи визначати суть створеного, а й брати участь безпосередньо у процесі творення). Існування такої «співучасті» проглядається в Дж. Фрезера («симпатії») та в Е. Тейлора («аналогії»).

Аргументовано, що специфіка міфологічного мислення, його внутрішніх зв'язків зведена до процесу індивідуального світобачення. Форма мислення тут не просто класифікація ознак, вона - особливий спосіб бачення, здатність дивитися ззовні при цьому цілісно. У самій структурі такого «придивляння до світу» містяться не ознаки, а родові способи поведінки. Особливість міфо-абстракції полягає в тому що вона тотальна і тотожна спеціалізації і не є чуттєвою, адже в міфологічному мисленні немає потреби брати участь. Але ця абстракція заснована не на рефлексії рядів раціональної дії чи форм свідомості (політика, право, філософія, мистецтво, релігія, наука), а на практичній силі соціалізації, тобто предметності духовного досвіду, здатності набувати цілісності. Таке набуття і є індивідуалізацією родових відносин, створення онтологічних мірил тотожності - «власної» форми духу і водночас логікою. Сенсом тотожності виступає життєва операція конкретного індивіда, яка дає змогу приєднатися (чи поєднатися) до (із) реальністю, ідентифікувати себе з нею. Зміст таких операцій полягає в тому, що вони, так би мовити, спільно приєднують індивіда до «родового тіла», до тотема, що первісно мав реально речові параметри (місцевість, звір, рослина тощо) і є самою дією. У цьому випадку логіка, сам інтелект - це розпізнавання, відчуття своєї причетності до життя роду, індивід «живе родом і світом», а поза міфом він живе у «світі ».

Визначається міфологема будь-якого міфу, а саме, ідентичність міфічної дійсності з реальною дійсністю, не метафоричною, не алегоричною, а зовсім самостійною, достеменною, яку потрібно сприймати такою, якою вона є, адже міф не є буттям ідеальним, а постає як дійсність, що сприймається як жива, творима (А. Лосєв).

Аргументуючи, що міф є завжди розповіддю про творення (М. Еліаде), ми завжди проінформовані, що і як відбувається у світі, тобто в міфі ми стоїмо біля витоків чогось.

Досліджено політичний міф через призму лінгвістичної системи, тобто як комунікативне повідомлення, якісну особливість політичного міфу зумовлює його особлива метамова як вторинна семіотична система. У міфі наявні дві семіотичні системи, одна з яких частково вбудована в іншу (Р. Барт). По-перше, це мовна система, а по-друге, це сам міф, який називається метамовою (друга мова, в якій говорять про першу). У появі додаткового смислу полягає особливість політичного міфу. Цим додатковим смислом політичного міфу є ідеологія. Отож, політичний міф можна визначити як трансцендентну символічну розповідь, яка спрямована на легітимізацію (чи делегітимізацію) політичної ідеології.

Розглянуто ступінь висвітленості проблемного поля нашої дисертації у працях вітчизняних і зарубіжних науковців. Доробок попередників і сучасників можемо згрупувати у три проблемні блоки.

Вагому роль в обґрунтуванні сутності та значення поняття «міф» «політичний міф» внесли: Платон, М. Еліаде, К. Леві-Строс, Л. Леві-Брюль, М. Мюллер, Дж. Фрезер, О. Лосев, Ж. Сорель, Р. Барт, К. Флад, С. Вайль, Дж. Іджерстон, П. Рікер, Х. Ортега-і-Гассет, С. Московічі, Ч. Ботіччі, Е. Кассірер, Б. Малиновськй, Р. Арон, Ф. Шеллінг, К. Хюбнер, Е. Трьольч, Г. Мюррей, Дж. Гаррісон, Дж. Фрезер, В. Щербаков, А. Савельєв та ін.

Значний інтерес викликають дослідження політико-культурологічної проблематики в контексті визначення сутності міфологічної свідомості у працях Д. Донцова, В. Липинського, М. Міхновського, В. Старосольського, М. Драгоманова, В. Петрушенка, В. Денисенка, О. Сичивиці, В. Климончука, В. Мельника, Н. Гапон, О. Сорби, І. Бичка, В. Горського, В. Горбатенка, М. Кагана, В. Плотнікова та ін.

Важливе значення для аналізу змісту політичного міфу мають дослідження архетипів та ментальності К. Юнга, З. Фройда, Г. Лебона, Р. Даля, Ле Гоффа, М. Бродкіна, О. Лозинського, К. Бремона, К. Леві-Строса, Т. Мана, Ж. Лакана, І. Старовойта, О. Кульчицького, В. Храмова, Л. Старикова та ін. Разом з тим зазначено, що політичний контекст міфу є недостатньо дослідженим.

На основі вищезгаданих теоретико-методологічних підходів, проаналізовано феномен політичного (політичне в цьому контексті означає символічне поле, пов'язане з реалізацією владних відносин) міфу через концепцію додаткового смислу, який дає змогу поєднати три типи міфів у рамках єдиного семантичного поля, в межах якого їх статус і функції є різними.

Досліджено співвідношення політичного міфу і сакрального, через систему їх концептуальних відмінностей (сакралізація, фактологічна істинність, відкритість до критичного аналізу, суб'єкт міфу, об'єкт, символіка). Основна відмінність між ними полягає в сакралізації їхнього статусу (К. Флад), оскільки політичні міфи не володіють сакральним статусом, але обов'язково повинні бути сприйняті як істинні соціальною групою, незалежно від її чисельності, місця розташування чи уподобань. Сакралізованими можна вважати лише ті політичні міфи, які є складовим елементом офіційної державної ідеології. Ще одна відмінність між ними лежить у площині фактологічної істинності, де про відповідність священних міфів можна говорити з погляду достовірності реальних подій, але спотворених в результаті тривалої усної детрансляції. Політичний міф може володіти і істинною, і хибною інформацією одночасно і в рівній мірі (Дж. Іджерстон). Політичний міф завжди відкритий до критичного аналізу, тобто він такий, що зіставляється з логосом (П. Рікер). Політичний і сакральний міф володіють різними суб'єктами: в першому випадку - міфи виступають атрибутикою масової свідомості (Х. Ортега-і-Гассет), а в другому - суб'єкт є чітко диференційованим. Об'єкт політичних міфів, зазвичай, зосереджений у соціальній площині, тоді як священні - міфи на природних аспектах. Суттєвим чинником у цьому співвідношенні є їх символіка. Політичний міф, на відміну від священного міфу, завжди несе в собі емоційно навантажене повідомлення, при цьому символ набуває самостійного семіотичного значення, котре, своєю чергою, не випадає із загального контексту міфу.

У підрозділі 1.2 «Основні концептуальні підходи до осмислення сутності політичного міфу як універсального інформаційного коду» проаналізовано основні підходи, які акцентують увагу на природі міфу загалом та політичного міфу зокрема: соціально-функціональний (Платон, Б. Малиновський, Ж. Сорель), психологічний: а) суб'єктивно-психологічний (З. Фройд, К. Юнг), б) об'єктивно-психологічний (Е. Кассірер), в) семантичний (Р. Барт, М. Мюллер, К. Хюбнер).

Виділено три види міфів: міф як сакральну розповідь про начала людини та світу (генетичний міф), міф про кінець та оновлення історії (есхалотичний міф) та міф як оповідь про подвиги богів та героїв, яка не обов'язково пов'язана з актом творення чи загибелі сущого (епічний міф).

Зазначено, що міф є особливою формою свідомості, яка володіє специфічною внутрішньою структурою, що є сполученням його начал (когнітивне, персоніфіковане-символічне, емоційно-сугестивне, практичне) та є невіддільною від тих гносеологічних функцій, які він виконує. Під началом міфу ми розуміємо фундаментальну характеристику міфічної оповіді, яка виділяє її субстанційну природу та поєднує в одне ціле окремі рівні буття міфу - онтологічний, гносеологічний та функціональний.

У розділі 2. «Суть та механізми формування універсальних інформаційних кодів» розглянуто процес утворення універсального інформаційного коду, під котрим розуміємо своєрідний зріз людської пам'яті, який ретранслюється упродовж багатьох історичних епох через передавання інформації від покоління до покоління.

У підрозділі 2.1 «Структура політичного міфу. Інтерпретація поняття універсального інформаційного коду в системі політичного виміру буття» констатовано, що проблема політичного міфу не втрачає своєї актуальності протягом цілої історії суспільно-політичного розвитку суспільства, змінюючи лише динаміку своєї діяльності. У цьому контексті розглянуто просторово-часову архітектоніку політичного міфу, згідно з якою простір і час політичного міфу мають дискретну природу, яка ділить історичний час та географічний простір на сукупність площин, наділених особливим (сакральним) смислом. При цьому міфічний час може мати і лінійну, і циклічну природу, що зумовлює відповідне бачення історичного процесу. Ключовою, з погляду міфічного часу, є сучасність, яку потрактовано як кульмінацію історії, момент її есхатологічної розв'язки. Простір політичного міфу (політичний теменос) - це межева лінія між двома антагоністичними сферами буття - космосом та хаосом. Теменос політичного міфу - це також простір, у якому наявні та постійно відтворюються міфологічний час, завдяки якому відбувається містичне єднання індивіда з ідеологією та героїчним духом попередніх епох.

Розглядаючи просторово-часові аспекти політичного міфу, досліджено архетипи, властиві політичному міфу: архетип боротьби, архетип ворога, родовий архетип (за Б. Андерсоном «уявлені спільноти, конституйовані спільними символами віри»), архетип героя (центральне смислове ядро міфу), архетип месії (особливо характерний для політичних міфів українського суспільства).

У підрозділі 2.2 «Сутність та специфіка функціонування універсальних інформаційних кодів» проаналізовано особливості методологічної основи універсальних інформаційних кодів загалом та політичного міфу як гіперуніверсального коду зокрема.

Це можливо було зробити, розглянувши логіку «зняття» інформаційності та функціонування повноти міфу в системі релігійних, утопічних поглядів, теорій романтизму, які серед усіх інших найбільш комплексно відображають специфіку цього феномена.

Визначено логічний ряд (традиції - ментальність - поведінка - національна ідентичність - ідеологія - культура) універсальних інформаційних кодів, які формуються, виявляються, функціонують і взаємодіють між собою через гіперуніверсальний інформаційний код - політичний міф. політичний міф інформаційний код

Досліджено механізм формування універсального інформаційного коду, де домінантну роль відіграє політичний міф як гіперуніверсальний інформаційний код, який формується за такою логікою:

Міф визначає світ лише через самого себе, тобто немовби дорівнює самому собі, є тотожний універсальному інформаційному коду (на цьому етапі особливість міфу полягає у здатності тотального навантаження на усі сфери суспільного життя, людина абсолютно не мислить себе поза межами міфу. Міф не знає історії, не знає розвитку, не знає прогресу, і відповідно, образи праінститутів у цьому сенсі раз і назавжди дані у своєму завершеному стані, універсальні, історично не прогресуючі і не регресуючі (держава у Платона і Г. Гегеля).

Подальший крок побудови універсального інформаційного коду «переводить» зміст, форми, способи, принципи життя, за умов тотальної міфологічної свідомості, в норми, котрі означені традиціями (писаними законами людського буття). З появою традицій, міф починає означати себе як універсальний інформаційний код, оскільки саме вони, як первинні норми поведінки, стають відбитками освоєних форм суспільного життя. Традиції і є першими праінституційними формами закріплення політики у її відчужених формах, як то відносини та система впорядкування таких відносин. Міф у цьому контексті характеризується не замкненістю у самому собі (міф дорівнює міфу), а відкритістю назовні. Специфіка зростання ролі традицій (які на цей момент стають формотворчою «клітиною» політики) отримує своє трансформаційне визначення в поведінково-ментальних означеннях.

З появою ментальності, поведінки та мови (як наслідок - їхні зв'язки) став можливим процес створення (як такий, що визначений універсальним інформаційним кодом) реальної стабільності, логіки впорядкування, поступальності розвитку - з одного боку, і здатність формувати об'єктивну можливість розрізнення, детермінування особливостей світосприйняття та світотворення, що характерні лише для конкретного буття - з іншого боку. Отже, традиції, ментальність та поведінковість, сталість та неповторність яких закріплені універсальним інформаційним кодом, уможливлюють таку онтологічну та гносеологічну дії, як розрізнення, сформулювати та визначити суть нації (яку, як феномен, породжує здатність відрізняти).

Власне в такому поєднанні нація стає осередком духовної спільноти, що впізнає і стверджує себе не в актах політичної сили, а в актах матеріальної і духовної культури (О. Забужко). Утім, феномен нації у світлі універсального інформаційного коду-міфу, неможливий у своєму існуванні без власного теоретичного осмислення, котрим є ідеологія. Саме ідеологія стає способом інституювання національних інтересів у державі, у формі політичних інститутів та інституцій, принципів та технологій політичного життя.

Отож, ідеологія стає тим чинником, котрий слугує зародженню сучасного типу політики, оскільки це реальне бачення і відстоювання способів перерозподілу цінностей у суспільстві, зокрема цінностей влади та владарювання. Ідеологія репрезентує групові інтереси, коли в «знятій» формі є певні ознаки міфологічної свідомості - як то символ, ідея, образ, не потребує теоретичного обґрунтування, вичерпність або замкнутість, особливо подання перспективних форм буття в ідеалізованих означеннях. Ідеологія є тією причиною, що зруйнувала традиційну історичну систему цінностей, але при цьому ввівши інші ціннісні феномени, такі як влада, інституції, право, закон. Варто зауважити, що саме за ідеологією можна судити про рівень структурованості політичної системи, оскільки безмірне творення політичних партій не дає змоги робити такий висновок, виходячи з того, що вони можуть спиратися на єдину загальну міфологічну ідеологію, яка не є ідеологією в буквальному (правильному) розумінні цього поняття. Узагальнювальною основою, що поєднує через універсальний код (міф) традиції, ментальність, поведінку, національну ідентичність та ідеологію, є, безумовно, культура.

Останнім завершальним ключем у досліджуваному логічному ряді є культура, котра і є тією впорядковуючою основою, що вибудовує в певну неперервну історичну систему традиційні норми життя. Ментальні, поведінкові форми, національні відносини, ідеологічні переконання, де координуючим системовизначальним фактором є універсальний інформаційний код - міф, який у цьому контексті відіграє роль особливої «абетки», за допомогою якої можна прочитати та відтворити історію, форми та способи людського буття, цивілізаційні етапи розвитку людства.

У розділі 3. «Політичний міф як універсальний інформаційний код в історико-часових виявах політичного» розглянуто соціальні передумови та функції політичних міфів у процесі еволюціонування політичного буття через призму двох фаз розвитку історії: історичну і постісторичну (С. Кара-Мурза).

Фазу постісторії, як фазу броунівського руху, розглянуто через призму ідей, міфів, переконань, бачень тощо. Світ стає дедалі більш диференційованим, культурно і етнічно різнорідним, соціум розпадається на безліч відособлених груп та індивідів, кожен з яких є носієм свого власного світогляду та міфу, у той час як демократія надає право на існування їм усім. На зміну лінійному історичному часу, що відбивав ідею просвітників про прогрес, прийшов час без будь-якого напрямку, проте зі шаленим темпом, і за таких умов передумови, функції та принципи буття політичних міфів набувають якісно нових характеристик.

На основі цього проаналізовано та доведено, що міфи (зокрема політичні) в рамках розглядуваної історичної схеми виконують подвійну роль: з одного боку, - вони покликані забезпечувати цілісність соціальних суб'єктів (генетичні міфи), а з іншого - їхня мета полягає у своєрідному зображенні ідеального суспільного порядку (ідентичну ціль виконують політичні міфи на сучасних теренах української політики), який потрібно втілити у життя (есхалотичні та епічні міфи), отож, вони є рушієм історичного розвитку.

Звернуто увагу на те, що за своєю природою політичний міф є тоталітарним дискурсом щодо особи. У міфі немає місця індивідові та окресленню його свободи: його суб'єктами є лише соціальні цілісності - рід, плем'я, нація, клас тощо чи абстрактні люди-символи - герої, їх вороги.

Залежно від політичної ситуації, яка склалася в той чи інший історичний проміжок, політичний міф може набувати і форми засобу (у боротьбі за щось, наприклад, за краще життя, свободу, демократію, чи звільнення від гноблення ворогів), і у формі мети (як краще майбутнє, ідеальний соціальний порядок), також політичний міф може виступати як самоціль. Отож, можемо стверджувати, що політичний міф проявляє активну свою діяльність саме в той час, коли розум не виправдовує наших очікувань, а сподівання на краще стають марними (Е. Кассірер).

З огляду на це, обґрунтовано основні причини активізації дії політичного міфу в суспільно-політичному житті (нації, держави тощо), передусім, це зростання політичної активності суспільства, а отже, і самої значущості політики як діяльності, секуляризація світогляду та раціоналізація культури. У цьому контексті проаналізовано три хвилі міфологізації суспільно-політичної свідомості: 1) VI-XIX ст. - характерна легітимізація політичного міфу, де він виконує роль засобу в боротьбі за демократичність суспільно-політичного життя; 2) у першій половині XX ст. політичний міф перетворюється на мету (наприклад, встановлення ідеального суспільного ладу, порядку); 3) друга половина XX ст. знаменує повернення для політичного міфу, ролі засобу для досягнення вищої цілі (на цьому етапі є сенс говорити про часткову деміфологізацію політичного життя).

Доведено, що політичному міфу властива синусоїдна траєкторія життєдіяльності, а до детермінуючої його особливості можна віднести факт постійної присутності в політичному житті держави, незважаючи на те, яку роль (визначальну чи пасивну) виконує на конкретний історичний момент. Тож, є сенс говорити лише про його «згасання», але аж ніяк не про зникнення.

Це дало можливість дослідити реалії сучасної української політики та ступінь наявності політичного міфу в ній. У цьому аспекті розглянуто основні політичні міфи українського суспільства, до яких можемо віднести «міф про від'єднання», «міф вічної боротьби», архетипічні міфи «вічного мученика» та «месії», «міф про демократію» тощо.

Обґрунтовано динамічну функціональність політичного міфу в сучасній українській практиці, яка простежується незмінно протягом усіх історичних етапів розвитку України, а вагомим доказом цього є те, що держава немає позитивного досвіду у державотворенні впродовж усього свого існування, тому усі соціально-політичні процеси все ще досить міфологізовані, в тій же мірі, як і усі її універсальні інформаційні коди (традиція - ментальність - поведінка - нація - ідеологія - культура).

Висновки

Здійснений системний теоретико-методологічний аналіз дослідження універсальних інформаційних кодів та особливостей їх впливу на формування політичної практики та політичної теорії дає можливість констатувати:

1. Суть політичного визначається не лише раціональними складовими діяльнісно-розумінєвого характеру, а й позараціональними чинниками, якими є універсальні інформаційні коди, котрі авторка визначає як сталі зрізи людської пам'яті, своєрідні формули життя, що мають здатність не встановлюватись (як це властиво законам), а відтворюватись у формах та способах людської діяльності.

2. На основі цього комплексного методологічного аналізу підходів до визначення сутності міфу сформульвано авторське визначення політичного міфу як гіперуніверсального інформаційного коду та його співвідношення з іншими універсальними інформаційними кодами (традиціями, ментальністю, поведінкою, нацією, ідеологією та культурою), що суттєво впливають на форми, способи та зміст продукування політичної дійсності.

3. Стверджено, що політичний міф як універсальний інформаційний код у системі політичної практики та політичних відносин не може безпосередньо інституювати себе. Він взагалі ніколи не здатний до свого інституювання ні в політичній, ні в економічній сферах людського життя, оскільки інституювання може відбуватися опосередковано через ідеологію, мораль, культурні, традиційні цінності тощо. Міф (а в нашому дослідженні - політичний міф) не формує принципів, не теоретизується, а замінює ці принципи ідеологією, яка, разом з тим, є самою практикою, особливою межевою формою буття, теорії та практики, специфічною формою їх синтезування. Сам політичний міф - своєрідна праідеологія (неструктурована свідомість виступає особливою політичною свідомістю, яка є основою формування настільки ж специфічної системи політичних цінностей, політичних інтересів, форм та способів політичного пізнання, розумного відтворення політичної реальності).

4. На основі цього доведено, що в такому стані політична свідомість лише формується, стає весь час перехідною, адже суть її розвитку - міф, тобто нескінченність (українська політична практика традиційно, спираючись на залишкові форми міфологічної свідомості, часто абсолютизує транзитні, революційні форми свого конституювання). У той же час політична свідомість та політична практика завжди є конкретно історичною, а не перехідною (перманентною). У цьому випадку («вічно перехідного стану»), направленість руху, сама динаміка розвитку перетворюється на демагогію розвитку, адже вона реалізується, не виходячи із сутності (принципів) політичних реалій, а лише за формальними оцінками (як, наприклад, у І. Канта «суспільство соціального критицизму»).

5. Обґрунтовано здатність політичного міфу як універсального інформаційного коду, виконувати роль стабілізаційного чинника, що по-особливому поєднує у формах людської діяльності, поведінки, інституційних утвореннях логічний ряд «минуле - теперішнє - майбутнє» і виявляє себе у змісті політичної ідеології, традицій, у нормах культури, поведінки, в особливостях здійснення політичних процесів

6. Доведено особливості історичних форм відображення такого інформаційного універсального коду, як міф у системі політичної ідеології (ідеологія як політико-владна форма та ідеологія як складова культурно-національної ідентичності). Саме ідеологія як репрезентант культурно-національної ідентичності (своєрідна загальнонаціональна ідеологія) є тим чинником і шляхом, через який міф може опосередковано себе інституювати в політичній формі.

7. Доведено, що в міфі, релігії, ідеології відсутня самооцінка (оскільки через порівняння немає реального бачення себе у іншому, як у своєрідному дзеркалі). І взагалі, можна стверджувати, що інший себе відсутній взагалі, він є лише як чужий, у більшості випадків як ворог, а звідси з'являється нелогічність, навіть неадекватність у формах та способах політичної практики, стверджується популізм як принцип та основа політичного життя. Загалом, можемо говорити, що міфологічна свідомість є свідомістю не толерантного характеру, особливо йдеться про репрезентування себе через інтереси та цінності політичного змісту. Власне, це потребує постійної легітимації влади. Доведено ефективність, правильність, логічність її дій (міф як універсальний інформаційний код завжди стверджує неперервність боротьби, задає сенс буття, як смисл «боротьбізму», а от же, він формулює фундаментальний принцип становлення політичної влади - недовіру, а вічна боротьба за неї з нею ж самою стає принципом життя).

8. З'ясовано, що міф як універсальний інформаційний код - це та основа, яка визначає особливості детермінантності етнонаціональної ідентичності (родова єдність). Розглянуто суть етнополітичної ідентичності (неструктуроване політичне суспільство, а отже, і його політична система).

9. Дослідження дало змогу стверджувати, що моральні цінності тотальної ідентичності визначають суть права (право доцільності). За такої умови етнонаціональний компонент можна розглядати як такий, що допускає до оцінки культуру та політику, і таку форму політичної влади, як демократія. Домінантними тут є категорії цілісності, єдності, тотожності, неподільності, а визначником політики є стратегія, а не тактика (а тому часто всім політичним програмам властивий утопічний зміст). Політика стає суто стратегічною (це можна спостерігати на прикладі сучасної України, яка утопізувала своє майбутнє за рахунок свого ж міфологічного минулого).

10. На основі цього підтверджено, що, спираючись на міфологічну свідомість як на універсальний інформаційний код політичних дій та політичної поведінки, здійснюється апеляція не до фундаментальних, гуманітарних цінностей, а до технологічних (не до універсальних свобод, а для вибіркових свобод для вибраних людей, як це характерно для сучасної української політики). Сформульвано складну модель суперечності між універсальними та партикулярними цінностями (етнокультурні, історичні тощо наприклад, у Г. Гегеля логіка політичного укладається у схему «право - мораль - громадянське суспільство - держава », а в сучасній українській політичній практиці ця логіка вибудовується у ряд «держава - мораль - право», де абсолютно немає місця для такої важливої ланки, як громадянське суспільство, а тому своєрідним ідеологічним лозунгом дня стає не «Слава людині!», а «Слава Україні!» або, як у міфі, «Героям Слава!»).

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Кацюк О. Міф як носій інформації: аналіз через призму ідеології, свідомості та комунікації / Ольга Кацюк // Вісник СевДТУ. зб. наук. пр. Вип. 77: Політологія / редкол. : П. І. Артюх (відп. ред.) та ін., Севастоп. нац. техн. ун-т. - Севастополь : Изд-во СевНТУ, 2006. - С. 97-105.

2. Кацюк О. Карл Гюстав Юнг про колективне безсвідоме: політичний зміст самоідентифікації індивіда та діалектичний вимір свободи / Ольга Кацюк // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. : Політологія. Соціологія. Філософія. - 2006. - Вип. 3. - С. 9-12.

3. Кацюк О. Культура як соціальна пам'ять / Ольга Кацюк // Політологічний вісник : зб. наук. пр. - К. : ІНТАС, 2008. - Вип. 38. - С. 232-244.

Анотація

Кацюк О. С. Політичний міф як універсальний інформаційний код в системі політичного виміру буття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 - теорія та історія політичної науки. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

У дисертації досліджено комплекс проблем теоретичного і практичного характеру, пов'язаних з механізмом формування універсального інформаційного коду. Під універсальним інформаційним кодом розуміється своєрідний зріз пам'яті, стійкі формули суспільно-політичного життя, які мають здатність не встановлюватись (як це властиво закону), а відтворюватися через форми людської діяльності. Адже за допомогою універсальних інформаційних кодів ми можемо осягнути специфіку усіх суспільно-політичних процесів історії того чи іншого народу, зокрема і політичну історію. Кожне конкретне суспільство володіє власним, унікальним (не властивим більше жодному соціальному утворенню) набором універсальних інформаційних кодів, де домінантним може бути будь-який з основних елементів, залежно від особливостей суспільно-політичного розвитку. Сутнісною рисою українського суспільства є міфологізація політичних процесів, отож домінантним кодом (гіпер універсальним) є політичний міф. Специфічною його рисою (артикулюючою характеристикою) є означення усіх інших елементів лише із самого себе.

Ключові слова: універсальний інформаційний код, політичний міф, міфологічна свідомість, політична практика, національна ідентичність, культура, традиції, менталітет, політична ідеологія, архетип.

Аннотация

Кацюк О. С. Политический миф как универсальный информационный код в системе политического измерения бытия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.01 - теория и история политической науки. - Львовский национальный университет имени Ивана Франка. - Львов, 2011.

В диссертации исследуется комплекс проблем теоретического и практического характера, которые в большей мере связаны с механизмом формирования универсального информационного кода. В понятие «универсального информационного кода» мы вкладываем специфический срез человеческой памяти, своеобразные формулы социально-политической жизни, одной из значимых особенностей которых есть способность не устанавливаться (как это характерно, например, закону), а воспроизводить себя через формы человеческой деятельности (в том числе и политической).

Важным есть та черта универсальных информационных кодов, с помощью которой мы имеем возможность постичь специфику всех социально-политических процессов истории (согласно линейного ряда «прошлое - настоящее - будущее») того либо иного народа, в том числе и историю политическую. Каждое конкретное общество владеет собственным, не повторным в своем роде (то есть таким, который не может встретится ни в одном другом обществе), уникальным набором универсальных информационных кодов, где доминирующую роль может занимать любой элемент из логического ряда (который опять же формируется индивидуально для каждого социального объединения, в зависимости от особенностей социального, культурного, ментального, политического и т. д. развития).

Поскольку существенной чертой украинского общества есть мифологизация политических процессов, то соответственно детерминантным универсальным информационным кодом (из логичного ряда: миф - традиция - менталитет - поведение - национальная идентичность - идеология - культура), есть миф (политический), который выступает гиперуниверсальным информационным кодом в выше обозначенном логическом ряде. Специфическая особенность (артикулярная характеристика) гиперуниверсального информационного кода заключается в том, что он определяет и объясняет все остальные универсальные информационные коды исключительно через самого себя.

В диссертации проанализирован механизм построения гиперуниверсального информационного кода - политического мифа, который переносится на политическую практику украинского общества, через какой выведены принципы и закономерности функционирования современной украинской политики. Также детальный анализ феномена политического мифа дает нам представление о том, почему в современной политической действительности Украины устоялись конкретные мифы, а именно «миф о демократии», «миф о отделении», «миф о вечной борьбе», «миф о мессии», «миф о реформации как едином решении всех проблем».

Понимание данной проблематики дает возможность ответить на ряд вопросов, связанных с тем, почему политические процессы Украины характеризуются цикличностью в своем развитии, политические институты носят мифологические черты, политический миф постоянно присутствует и выступает целью политических реалий современности. Вместе с тем, обществу присуща мифологическая сознательность, которая имеет способность ложиться в основу политических и социальных институтов, при этом ставая основой для познания, осмысливания и понимания истории, межнациональных (либо межклассовых) отношений, но и также преобразуясь в символ веры для мобилизации масс, организации общественного порядка. В этом контексте следует отметить, что политический миф, как гиперуниверсальный информационный код, не знает своей демифологизации и постоянно присутствует в социально-политической жизни государства (в данном случае в Украине).

Большое значение в исследование придается отображению универсального информационного кода - политического мифа, в системе политической идеологии (идеология как политико-властная форма, и как составляющая культурно-национальной идентичности). Именно она, как репрезентант культурно-национальной идентичности, является тем путем, через который миф может непосредственно проявлять себя в политической форме. Также миф (как универсальный информационный код) выступает фактором детерминантности национальной идентичности.

Ключевые слова: универсальный информационный код, политический миф, мифологическое сознание, политическая практика, национальная идентичность, культура, традиции, менталитет, политическая идеология, архетип.

Summary

Katsuk O. Political myth as the universal informational code in the system of the political dimension of being. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific Degree of Candidate of Political Sciences on speciality 23.00.01 - political theory and history - The Ivan Franko L'viv National University. - Lviv, 2011.

The thesis deals with the complex of theoretical and practical problems of the mechanism of forming the universal informational code. The universal informational code was defined as the original section of memory and stable formulas of the social and political life. These formulas are not able to be implemented as laws but they reproduce themselves through different forms of the human activity. Thus, through universal informational codes we could reach the specificity of all social and political processes in the history of different nations including political history. Every specific society has its own unique (not repeated in any other social entity) complex of universal informational codes where any of main elements could become dominant depending on the social and political development features. The intrinsic feature of the Ukrainian society is mythologization of political processes according to it the dominant code (hyper-universal) is the political myth. The original articulating characteristic of this feature is defining all other elements based only on itself.

Key words: the universal informational code, the political myth, the mythological awareness, political practice, the national identity, culture, traditions, mentality, political ideology, archetype.

Размещено на Allbest.ru