Особливості політики України та Польщі в інформаційній сфері у контексті європейського вибору

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

УДК 327 (477+438): 32.019.51

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ

В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИБОРУ (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних

систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

ЛАЗАРУК Мар'ян Мирославович

Чернівці - 2009

 Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Фісанов Володимир Петрович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри міжнародної інформації

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент

Цепенда Ігор Євгенович,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника,

доцент кафедри історії України

кандидат політичних наук

Шеретюк Оксана Миколаївна,

Рівненський інститут слов'янознавства

Київського Славістичного університету,

в.о. доцента кафедри міжнародних відносин та країнознавства

Захист відбудеться 30.10.2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий 28.09.2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.М. Катеринчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Інтеграція в Європейський Союз, який в процесі свого розвитку досяг високого рівня політичної співпраці та економічної взаємодії, згідно зі стратегічним зовнішньополітичним курсом України, є одним із першочергових завдань як для органів державної влади, так і для засобів масової інформації, представників громадського сектору. Євроінтеграційна тематика нині належить до однієї з найбільш актуальних, про що свідчить постійний інтерес до неї керівників держави, найвпливовіших медіа, соціальних груп.

Європейський вибір України, задекларований законодавчо, повинен наповнитись конкретним змістом, підтверджуватись загальнонаціональною підтримкою курсу на вступ до ЄС. Спрямована на виконання цього завдання євроінформаційна кампанія має забезпечити об'єктивне висвітлення відносин між Україною та ЄС, широке всебічне роз'яснення значення європейського напрямку розвитку України й повсякденної поінформованості громадськості в європейських справах.

Актуальним для України є досвід нашого західного сусіда - Польщі, яка, починаючи з 2004 року, є повноправним членом Європейського Союзу і успішно інтегрується до європейських структур. Важливі завдання стояли перед польським суспільством в інформаційній сфері. Актуальним і вельми повчальним для нашої країни є вивчення всього комплексу проблем, пов'язаних з глибоким реформуванням інформаційної сфери. Передусім йдеться про активізацію в цьому контексті засобів масової інформації, що прискорило їх входження до європейського інформаційного простору, діяльність неурядових організацій, науково-освітніх закладів, державної влади різних рівнів, створення елементів європейської інформаційної мережі (євро-інфо), широке використання Інтернету. При цьому потрібно врахувати й недоліки у проведенні польської євроінформаційної кампанії, яких варто уникнути Україні, зокрема, певну суб'єктивність подачі інформації з елементами агітації, реклами тощо.

Детальне і всебічне вивчення цих проблем, проведення порівняльного аналізу політики України і Польщі в інформаційній сфері, на нашу думку, сприятиме розумінню особливостей інтеграції обох держав у світовий інформаційний простір за європейською моделлю. Зауважимо також, що, незважаючи на окремі вагомі праці, присвячені дослідженню проблем інформаційної складової євроінтеграції України та розвитку інформаційного суспільства, ступінь розробки дисертаційної проблематики у вітчизняній політичній науці можна оцінити як недостатній, що значною мірою актуалізує необхідність проведення грунтовного наукового аналізу в обраному напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках науково-дослідної роботи кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича - „Проблеми історії, політології та міжнародних відносин в сучасному світі” (Державний реєстраційний номер 0107U001235).

Мета і завдання дослідження. Автором поставлено за мету порівняти і проаналізувати інформаційну політику Польщі та України в контексті європейського вибору, з'ясувати зв'язок європейської інтеграції зі становленням і розвитком інформаційного суспільства.

Відповідно до мети, у роботі поставлено наступні завдання:

проаналізувати основні теоретичні підходи до проблематики євроінтеграції та інформаційного суспільства;

з'ясувати особливості інформаційної політики ЄС та розвитку Європейської моделі інформаційного суспільства;

дослідити й порівняти рівень законодавчого регулювання євроінформаційної політики в Україні й Польщі;

визначити роль засобів масової інформації у проведенні інформаційних кампаній щодо ЄС;

охарактеризувати роль неурядових організацій в інформуванні громадян щодо європейської інтеграції;

розглянути стан розвитку інформаційного суспільства Польщі та вплив на нього європейської інтеграції;

розкрити основні тенденції розвитку українського інформаційного суспільства в контексті руху до об'єднаної Європи;

виявити проблеми й перспективи реалізації євроінтеграційного курсу обох держав в інформаційній сфері.

Об'єктом дослідження виступає європейський інформаційний простір в умовах глобальних трансформаційних процесів.

Предметом досліження є політика України та Польщі в інформаційній сфері в контексті європейського вибору.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1991 по 2008 рр. Точкою відліку нижньої межі автор обрав набуття Україною статусу незалежної держави, що дало формально-правові та змістові підстави стверджувати про наявність і самостійність державної політики, в тому числі й інформаційної. У цьому ж році Польща підписала Європейську Угоду, яка передбачала асоційоване членство в ЄС. Верхню хронологічну точку дослідження вибрано з огляду на підведення певної межі під розглядом сучасних тенденцій і процесів, що відбуваються в інформаційному просторі України та Польщі. При цьому враховано, що саме у 2008 р. між Україною та ЄС розпочалися переговори про підписання нової посиленої угоди.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склало поєднання концептуальних підходів та методик, які дали змогу комплексно і всебічного дослідити зв'язок євроінформаційної політики та становлення інформаційного суспільства. Зокрема, у дисертації використано положення інституційного, структурно-функціонального та системного підходів.

Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, дисертант використав як загальнонаукові, так і спеціальні методи, зокрема:

- метод порівняльного аналізу дав можливість дослідити інформаційні кампанії в Польщі та Україні, зокрема, їх законодавче закріплення, участь у них органів державної влади, спеціалізованих установ (розділ 2), ЗМІ та неурядових організацій (розділ 3), а також виявити спільні та відмінні риси, слабкі та сильні сторони євроінформаційних кампаній;

- системний та інституційний методи використані автором для з'ясування ролі й місця євроінформаційної політики в розвитку складових елементів інформаційного суспільства, для аналізу ефективності діяльності державних та громадських інститутів, що мають відношення до інформаційного суспільства (розділи 2,4);

- аналітичний метод, який дозволив виявити характерні особливості європейської інтеграції України і Польщі загалом та інформаційної складової їх політики в європейському напрямку зокрема. Проаналізовано також становлення та розвиток інформаційного суспільства ЄС (розділ 2); роль ЗМІ та неурядових організацій у проведенні інформаційних кампаній в Україні та Польщі (розділ 3); сучасний стан і перспективи розвитку інформаційного суспільства в Україні та Польщі (розділ 4);

- при розгляді українського та польського законодавства щодо регулювання інформаційної політики в контексті європейського вибору та європейського політико-правового досвіду надано перевагу політико-правовому методу (розділ 2);

- методи індукції та дедукції використано під час написання висновків кожного з чотирьох розділів роботи, а також загальних висновків дослідження;

- метод аналогії застосовано для дослідження досвіду європейської інтеграції Польщі та використання його окремих складових в Україні (розділи 2, 3);

- прогностичний метод дозволив розглянути проведення євроінформаційних кампаній в Україні та Польщі, враховуючи позиції ключових сторін - органів законодавчої та виконавчої влади, неурядових організацій, науково-освітніх закладів, преси та їх можливості у подальших трансформаціях інформаційної сфери.

Наукова новизна зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв'язання. У дисертації вперше у вітчизняній науковій літературі здійснено системний аналіз євроінформаційних кампаній у Польщі та Україні. У роботі проаналізовано особливості побудови та функціонування інформаційного суспільства за європейською моделлю, виявлено характерні риси розвитку інформаційного суспільства Польщі в умовах євроінтеграції, а також досліджено стратегію формування інформаційної політики України на сучасному етапі. У межах здійснення дослідження автором одержано результати, які мають наукову новизну та конкретизуються через такі положення.

Вперше:

проведено системне порівняльне дослідження інформаційних кампаній щодо європейського вибору в Україні та Польщі;

доведено, що в умовах проведення інформаційної політики щодо євроінтеграції визначальною є роль органів державної влади, місцевого самоврядування, при активній участі засобів масової інформації та неурядових організацій;

з'ясовано, що послідовна євроінформаційна політика України може сприяти її інтеграції в європейську інформаційну систему, розвитку інформаційного суспільства та його складових елементів.

Уточнено:

особливості функціонування Європейської моделі інформаційного суспільства, її складових концепцій і програм. Досліджено також чинники, що впливають на динаміку розвитку інформаційного суспільства - використання інформаційно-комунікаційних технологій, мережі Інтернет;

європейська модель інформаційного суспільства відповідає сучасним вимогам і з огляду на всі критерії є найприйнятнішим орієнтиром розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Зазнали подальшого розвитку:

аналіз взаємозв'язку європейської інтеграції та розвитку інформаційного суспільства;

важливі аспекти законодавчого та інституційного регулювання інформаційної політики в обох державах у контексті євроінтеграції.

Практичне значення одержаних результатів визначається науковою новизною і полягає у можливості їх застосування органами державної влади для підвищення ефективності інформаційної політики щодо ЄС, зокрема, Комітетом з питань європейської інтеграції Верховної Ради України, Міністерством закордонних справ, Державним Комітетом телебачення та радіомовлення, іншими спеціалізованими структурами. Результати дисертації, на нашу думку, будуть цінними при розробці й реалізації „Державних цільових програм інформування громадськості з питань європейської інтеграції”, а також при їх використанні з навчальною, науково-дослідною та прикладною метою.

Результати дослідження можуть бути корисні для наукових, державних і неурядових установ при створенні ними ресурсних інформаційних центрів європейської інтеграції України, а також при розробці нових навчальних курсів з проблематики євроінтеграції та інформаційного суспільства. Крім цього, відзначимо, що приклади з проведення євроінформаційної кампанії Польщі, наведені дисертантом, можуть бути використані українськими ЗМІ, центрами євроінформації та неурядовими організаціями.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на: міжнародній науково-практичній конференції „Україна в євроінтеграційних процесах: проблеми і перспективи” (Київ, 18 травня 2007 р.), міжнародному науково-практичному семінарі „Соціально-політичні аспекти євроатлантичної інтеграції України: взаємодія влади і громадянського суспільства” (Чернівці, 12-13 липня 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Україна-Румунія-Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів” (Чернівці, 18-19 вересня 2007 р.), міжнародній конференції молодих вчених „Цвєтковські читання” (Київ, 7 грудня

2007 р.), міжнародній науковій конференції „Україна-Білорусь-Польща та Литва: від колізій минулого до спільних європейських цінностей та перспектив співпраці” (Чернівці, 17-18 квітня 2008 р.), міжнародній науковій конференції „Видатні науковці Чернівецького університету - Р. Ф. Кайндль” (Чернівці, 16-17 травня 2008 р.), міжнародній науковій конференції „Україна: між партнерством та інтеграцією” (Чернівці, 11-12 червня 2008 р.).

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення, результати, висновки і пропозиції дисертації знайшли відображення у десяти публікаціях, шість з яких надруковано у наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та завданням. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (408 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 226 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

євроінтеграція політика україна польща

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його об'єкт і предмет, визначено мету і завдання, розкрито теоретичні й методологічні основи дисертації, означено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, структуру роботи, показано апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретичні основи та джерельна база дослідження” охарактеризовано зміст і значення основних наукових концепцій, теорій інтеграційних процесів та інформаційного суспільства, проаналізовано ступінь наукової розробки дослідження.

У першому підрозділі „Теоретичні засади європейської інтеграції та інформаційного суспільства” розглянуто вихідні концептуальні основи аналізу інтеграційних процесів на Європейському континенті та розвитку інформаційного суспільства.

Систематизуючи історіографію проблемних питань теорії європейської інтеграції, автор виділив праці представників федералізму (неофедералізму) (А. Етціоні, Дж. Піндер), функціоналізму (Д. Мітрані), неофункціоналізму (Р. Кеохейн, Л. Ліндберг, Д. Най, Е. Хаас,

Ф. Шміттер), і альтернативні розробки, зокрема, такі як міжурядовість (інтергавернменталізм) (С. Хоффман) та інституціоналізм (К. Армстронг, С. Балмер, П. Пірсон). Окремо розглянуто теорію ліберального міжурядового підходу Е. Моравчика.

Проведений автором аналіз теоретико-методологічних трактувань інформаційного суспільства дозволяє дійти висновку, що унікальність поняття інформаційного суспільства є наслідком його глобального характеру, а також багатостороннього зв'язку з новітніми категоріями: інформацією, інформатизацією, інформативністю, віртуалізацією, глобалізацією, інтеграцією тощо. Автор відзначив вагомий внесок у наукове дослідження проблеми теорії інформаційного суспільства представників західної політичної науки Ж. Баландьє, Д. Белла,

З. Бжезинського, Г. Кана, М. Кастельса, Р. Коена, М. Маклюена, Й. Масуди, С. Московічі, Дж. Нейсбіта, Д. Робертсона, Т. Стоуньєра, Е. Тоффлера. Серед українських і російських дослідників варто відзначити доробок Г. Артамонова, В. Гавловського, А. Гальчинського, В. Іноземцева, Р. Калюжного, А. Колодюка, С. Чукута, В. Цимбалюка.

У підрозділі досліджено взаємозв'язок євроінтеграції та розвитку інформаційного суспільства. Європейський континент завжди перебував у центрі глобалізаційних процесів, тому ідея розвитку інформаційного суспільства тут отримала сприятливий ґрунт, а країни-члени ЄС - ще одну площину для інтеграції. Зазначено, що важливу роль у науковій розробці взаємозв'язків між двома теоріями відіграли праці У. Бека, І. Валлерстайна, Л. Соете, Т. Спайбі, У. Хаттона.

У другому підрозділі „Джерельна база та стан наукової розробки теми” проаналізовано використані джерела. Першу групу складають офіційні вітчизняні законодавчі документи, які заклали правові основи для європейської інтеграції, зокрема, Конституція України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, Державні програми інформування громадськості та допоміжні документи щодо впровадження цих програм, які регулюють інформаційну політику в контексті європейського вибору. До першої групи належать також офіційні угоди України з ЄС, в яких задекларовано загальні принципи та характер співпраці, визначено спільні дії щодо розвитку науки, технологій, а також інформаційного суспільства.

Другу групу джерел складають офіційні угоди, програми, закони, плани дій Європейського Союзу, що стосуються розвитку та функціонування Європейської моделі інформаційного суспільства. Серед них назвемо найважливіші: доповідь групи М. Бангеманна „Європа та глобальне інформаційне суспільство”, „Лісабонську стратегію”, ініціативи еЄвропа та її продовження у 2002 та 2005 рр., „План Дій - i2010”. До цієї групи джерел належать й офіційні документи Польської республіки як держави-члена ЄС, що стали джерелом для розуміння та визначення ролі європейської інтеграції в процесі розвитку інформаційного суспільства - Європейська Угода, Національна стратегія інтеграції, Програма інформування суспільства.

До третьої групи джерел належать статистичні матеріали, рапорти, інформаційно-аналітичні звіти, результати опитувань громадської думки та експертів, соціологічні дослідження. До четвертої групи джерел - інформаційні ресурси, доступні в мережі Інтернет.

Аналізуючи стан наукової розробки проблеми, автор умовно розділив доробок вітчизняних та іноземних вчених на п'ять груп: докторські та кандидатські дисертації вітчизняних науковців; монографії та спеціалізовані видання; матеріали конференцій, „круглих столів” і семінарів; публікації у наукових журналах; науково-публіцистичні статті в газетній періодиці. Така структуризація дозволила виявити сильні та слабкі сторони робіт, а відтак сформулювати мету та завдання власного дослідження.

Окремої уваги заслуговує група досліджень, сформована працями іноземних науковців Д. Баторського, К. Докторовіч, Я. Ґарліцького,

М. Ґрабовської, У. Курчевської, Д. Мілчарека, А. Мітракаса, Д. Пьонтек, Т. Сасінської-Клас, Р. Сухоцької, Б. Шиманської, М. Шпунар, M. Яблонські. В українській політичній науці різні аспекти, пов'язані з європейською інтеграцією та інформаційним суспільством, з'ясовані в працях М. Басараба, В. Бурдяк, С. Василенко, Б. Гаврилишина, О. Григора, Є. Калашнюк, О. Ковальової, В. Копійки, С. Костюка, А. Круглашова, В. Парфенюка, Н. Ротар, Б. Тихомирової, О. Флюр, О. Шеретюк.

Аналіз джерельної бази та стану наукової розробки проблематики дозволяє зробити висновки про те, що європейська інтеграція, а також пов'язані з нею внутрішні та зовнішні процеси викликають підвищений інтерес наукових кіл України та Польщі відразу з початком євроінтеграційного руху своїх країн. Разом з тим відчувається брак системних досліджень, де було би проаналізовано позитивний та негативний досвід підготовки Польщі до членства ЄС, інформаційної політики в цьому контексті. Існує потреба у проведенні комплексного об'єктивного аналізу інтеграційної політики України та Польщі, розвиток у них інформаційного суспільства, акцентуючи увагу на малодосліджених аспектах, а саме: дослідження інформаційної складової євроінтеграційної політики обох держав, пошук шляхів її оптимізації в Україні задля прискорення інтеграції; проведення аналізу впливу цього процесу на розвиток інформаційного суспільства.

Становлення європейської моделі інформаційного суспільства та законодавча база євроінформаційних кампаній у Польщі та в Україні досліджено у другому розділі „Інформаційна політика ЄС та правове регулювання інформаційної сфери в Польщі та в Україні”. У першому підрозділі „Здійснення інформаційної політики в країнах Європейського Союзу: проблеми узгодження та уніфікації” проаналізовано важливі аспекти законодавчого, інституційного закріплення розвитку інформаційного суспільства в державах ЄС, його вплив на економіку, освіту, культуру.

У підрозділі розглядаються ключові програми та ініціативи ЄС з розвитку інформаційного суспільства. Передусім, це стосується ініціативи „еЄвропа” та її продовжень у 2002 та 2005 рр., яка від самого початку стала своєрідною декларацією 15 держав щодо спільної реалізації завдання модернізувати і зміцнити європейську економіку. Основною її метою було застосування державами-членами ЄС передових досягнень інформаційного суспільства та їх приготування до цифрової ери. Крім того, концептуальною метою плану був розвиток знань і навиків населення європейських країн, потрібних для існування в інформаційному суспільстві. Логічним продовженням цієї програми став „План Дій - i2010”, прийнятий Єврокомісією 1 червня 2005 р. Буква „i” в назві проекту означає три завдання: інформаційна відкритість, інновації та інвестиції, а також інклюзію - загальний доступ інформаційного суспільства для кожного в Європі.

Європейська концепція інформаційного суспільства, що активно реалізовується з середини 90-х років минулого століття, потребує удосконалення, доопрацювання, проте можемо стверджувати: вона є однією з найуспішніших розробок у глобальному масштабі. Її переваги над іншими моделями випливають з вдалої політичної концепції, що передбачає не тільки стратегію економічної трансформації, але й дії, що мають на меті забезпечити повсюдний доступ до інформаційно-комунікаційних послуг, охорону приватної власності, створення нових професій та робочих місць, використання нових медіа для розбудови демократії. Цінною особливістю Європейської моделі інформаційного суспільства є її соціальний вектор, орієнтація на суспільні потреби та подолання викликів глобалізації. Найважливішою рисою Європейської моделі інформаційного суспільства є те, що інформаційно-комунікаційні технології та мережа використовуються нею не лише для збільшення конкурентності економіки, але й для збереження рівноваги цінностей. Це стосується підтримання балансу між зростанням економіки та суспільними й екологічними цінностями, глобальною економікою та етичними цінностями, короткотерміновими вигодами та довгостроковою стабільністю.

Дисертант робить висновок, що на сучасному етапі специфіка формування інформаційного суспільства загалом залежить не стільки від розвитку нових технологій, скільки від швидкого пристосування до нових реалій старих норм, що регулюють традиційно різні сектори, - телекомунікації, телебачення й інші засоби масової інформації. Рухаючись у руслі єдиної спільної стратегії побудови інформаційного суспільства, проголошеної Окінавською хартією, європейська модель відповідає сучасним вимогам і з огляду на всі критерії є найприйнятнішим орієнтиром розвитку інформаційного суспільства в Україні.

У другому підрозділі „Законодавче регулювання інформаційної політики в контексті європейського вибору в Україні та Польщі” йдеться про одну із базових передумов здійснення успішної зовнішньої політики, адже саме законодавчі норми створюють середовище, в якому діють державні та громадянські установи, засоби масової інформації та інші гравці, від яких залежить процес приєднання до ЄС.

Проведений аналіз довів, що як Польща, так і Україна приділяють законодавчому регулюванню своєї євроінформаційної політики чималу увагу, це стосується закріплення інтеграційного курсу на правовому рівні, функціонування внутрішніх структур, відповідальних за вступ до ЄС, проведення інформаційної кампанії та адаптації законодавства до норм acquis communautaire - спільного законодавчого кодексу ЄС. Розглянувши і порівнявши рівень законодавчого регулювання інформаційної кампанії у Польщі та в Україні, а також роль державних органів, що в той чи інший час були відповідальними за інтеграційний процес своїх країн та займалися інформуванням громадськості. Дисертант робить висновок: в обох державах існує чимало спільних загальних рис, які є наслідком перебування країн у соціалістичному таборі.

Аналізуючи ключові українські та польські документи з питань інформування громадськості - „Державну Програму інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 рр.” та „Програму інформування громадськості: інтеграція Польщі до Європейського Союзу 1999-2002 рр.”, можна зауважити, що обрані для впливу сфери та механізм реалізації є практично однаковими. Втім концентрація уваги та зміст кожного конкретного напрямку діяльності відрізняються. Основними відмінностями, що суттєво вирізняють між собою євроінтеграційні кампанії офіційних Києва та Варшави, є залучення до інформування громадян неурядових організацій, використання елементів маркетингу та піар-менеджменту щодо вивчення поведінки споживача, особливостей людського сприйняття, проведення соціологічних досліджень тощо.

Автор наголошує на важливості використання позитивного досвіду Польщі при розробці програм інформування громадськості щодо європейської інтеграції, а саме - широке залучення до інформування експертів, науковців, представників ЗМІ, неурядових організацій, фахівців з піар-технологій. На нашу думку, українському уряду варто повернутися до ідеї створення єдиного координуючого органу з питань європейської інтеграції, прототипом якого міг би стати Комітет Європейської інтеграції, який успішно функціонує у Польщі.

Практичному втіленню євроінформаційних стратегій Польщі та України присвячено третій розділ дисертації „Реалізація євроінтеграційного курсу Польщі та України в інформаційній сфері: проблеми та перспективи”. У першому підрозділі „Вплив засобів масової інформації на проведення євроінформаційних кампаній у Польщі та в Україні”, досліджуючи участь ЗМІ, автор зауважує, що першочергову роль у реалізації євроінформаційної кампанії в Польщі відіграло громадське телебачення, яке представляло офіційну державну позицію. В Україні така структура нині відсутня і, як засвідчує практика, Національна телерадіокомпанія поки що не здатна відіграти ключову роль в євроінформаційній кампанії, а комерційні ТРК не проявляють такого зацікавлення. Характерною особливістю проведення інформаційної кампанії у Польщі є залучення до неї ЗМІ, пов'язаних із церквою. Так, офіційна позиція домінуючої в Польщі римо-католицької церкви стримано підтримувала євроінтеграцію, частина радикально налаштованих католицьких ЗМІ, основною аудиторією яких є саме активні вірні переважно старшого віку, виступила офіційним учасником інформаційно-агітаційної кампанії проти інтеграції. Зважаючи на специфіку розвитку інформаційного простору України, в якому майже немає церковних ЗМІ, можливості цього інституту у формуванні громадянської позиції щодо євроінтеграції зведені до мінімуму.

Автор вказує на існування проблеми у самій ідентифікації та розумінні євроінтеграції. Можливо, однією з основних помилок українських мас-медіа було і залишається те, що вони відносять процес європейської інтеграції, якому, за логікою, мусить бути підпорядкована вся політична діяльність України, до сфери зовнішньої політики, яка залишається незрозумілою не лише для пересічного громадянина, але й для більшості політиків, керівників, державних службовців, бізнесменів національного та регіонального рівнів.

Наступне питання, яке є важливим для проведення успішної інформаційної кампанії в контексті європейського вибору, - належна підготовка журналістів. У цьому плані польська Програма інформування населення дещо досконаліша від української, що виявилося у проведенні більшої кількості спеціалізованих конференцій, семінарів, тренінгів, грантових конкурсів, навчальних візитів до країн ЄС для обміну досвідом, забезпеченні журналістам доступу до європейських правничих, бібліографічних та інших інформаційних баз даних. Утім, активізація такого руху була пов'язана насамперед із просуванням переговорів Польщі з союзом, і досягнула свого піку саме під час передреферендумної кампанії, що певною мірою „виправдовує” відставання стосовно України.

У проведенні євроінформаційних кампаній, окрім класичних ЗМІ, важливе значення мають і новітні засоби, зокрема, мережа Інтернет. Характеризуючи рівень висвітлення євроінтеграційної тематики, зауважимо: в обох державах на практиці використовуються можливості „всесвітньої павутини”. Достатньо ефективним напрацюванням Польщі став єдиний державний сайт Комітету Європейської Інтеграції (www.ukie.gov.pl), де можна отримати вичерпну інформацію стосовно всіх аспектів інтеграції. В Україні, незважаючи на численні вдалі ініціативи, досі такого масштабного державного Інтернет-ресурсу, присвяченого співпраці з ЄС, не існує.

Відзначено також роль регіональних ЗМІ у проведенні євроінформаційних кампаній, які, на відміну від центральних телерадіокомпаній, газет, можуть більше враховувати громадську думку жителів і специфіку інформаційних потреб саме свого воєводства, області тощо. У цьому контексті можна підкреслити: в обох державах регіональні ЗМІ не були достатньо залучені до процесу інформування населення, від чого значно втратила інформаційна кампанія загалом.

Залучення ЗМІ до проведення євроінформаційних кампаній у Польщі на практиці продемонструвало низку проблем, які є в її інформаційному просторі, дало можливість журналістам ознайомитися і застосувати досвід країн ЄС у проведенні громадських кампаній, та, безперечно, сприяло розвитку незалежної преси, принципу свободи слова, інститутів громадянського суспільства. Крім цього, саме ЗМІ першочергово сприяли утвердженню в суспільстві євроінтеграційної ідеї, що було продемонстровано на європейському референдумі у 2003 р. Зважаючи на зроблені автором висновки, Україні та ЗМІ, що функціонують на її території, варто ґрунтовніше застосовувати у своїй діяльності досвід, напрацьований країнами-членами ЄС, зокрема Польщею, у веденні євроінформаційної кампанії.

Залучення неурядових організацій Польщі та України до інформаційних кампаній щодо євроінтеграції розглянуто у другому підрозділі „Роль громадських організацій у процесі інформування з питань євроінтеграції”. У процесі надання інформації стосовно європейської інтеграції та ЄС, значення діяльності громадських організацій є досить важливим, адже ці складові елементи громадянського суспільства користуються високим рівнем довіри населення, і мають у своєму арсеналі такі характеристики, як творчість, новаторство, професіоналізм.

Польські громадські організації, пік євроінформаційної діяльності яких припадає на 2003 р. - період перед європейським референдумом, реалізували сотні спеціалізованих проектів, найвагоміші серед яких - „Так Референдуму” та „Інтеграція Зараз”. До згаданих ініціатив широко долучалися відомі особистості - артисти, спортсмени, духовенство. Найбільш активні неурядові організації - шкільні європейські клуби (майже 2500), польська фундація Роберта Шумана, партнерські організації, що працювали в рамках Центрів європейської інформації, заснованих на підставі положень урядової „Програми інформування громадськості”. Загалом залучення представників „третього сектору” до інформаційної кампанії на урядовому рівні сприяло як її пожвавленню, урізноманітненню, так і загальній активізації громадського руху Польщі.

Українські громадські організації також достатньо активно долучаються до інформаційної кампанії, проте рівень їх державної підтримки, порівняно з Польщею, значно нижчий. Незважаючи на численні проекти, реалізовані представниками „третього сектору”, у форматі виконання державної євроінформаційної кампанії їх інтелектуальний і творчий потенціал не був задіяний належним чином. Така ситуація склалася через недостатнє законодавче забезпечення їх участі у реалізації програми інформування населення. Натомість активну організаційно-фінансову підтримку проєвропейським неурядовим організаціям в Україні надають міжнародні структури - міжнародний фонд „Відродження”, фонд „Конрада Аденауера”, Представництво Єврокомісії тощо.

Вітчизняні неурядові організації, найактивніші серед яких - Центри європейської інтеграції, Мережа проєвропейських організацій України, євроклуби, аналітичні центри О. Разумкова, Перспективних досліджень, - діють у таких напрямках: проведення незалежних аналітичних досліджень, соціологічних та експертних опитувань, організація публічних акцій (конференцій, семінарів, тренінгів, зустрічей), співпраця зі ЗМІ та органами державної влади, залучення європейських фондів, що сприяє розбудові громадянського суспільства.

Автор наголошує: за роки діяльності недержавні організації реалізували сотні проектів, налагодили мережу інформування громадян, створили дослідницькі центри, найбільш змістовні Інтернет-ресурси, що дозволило підвищити рівень поінформованості про ЄС, євроінтеграційну політику як у Польщі, так і в Україні.

Четвертий розділ „Розвиток інформаційної сфери Польщі та України в умовах євроінтеграції” присвячено вивченню існуючого стану та перспектив побудови інформаційного суспільства в обох країнах. У першому підрозділі „Особливості побудови інформаційного суспільства в Польщі” проаналізовано законодавчу платформу, політико-економічні передумови, інституційне забезпечення розвитку інформаційного суспільства Польщі, його зв'язок з європейською моделлю інформаційного суспільства.

На нашу думку, європейська інтеграція стала каталізатором розвитку інформаційного суспільства у регіоні Центрально-Східної Європи. Активізацію польських дослідників цієї проблематики спостерігаємо з опублікуванням рапорту групи Бангеманна у 1994 р. Тоді ж налагоджується співпраця наукових кіл Польщі та об'єднаної Європи, що займалися дослідженням суспільства знань.

На урядовому рівні про інформаційне суспільство як про чинник, що прискорює євроінтеграцію, заговорили у 2000 р. під час тематичної європейської міністерської конференції у Варшаві. Відразу після неї у відповідь на ініціативу „eЄвропа” Сейм прийняв „Ухвалу в справі побудови основи інформаційного суспільства в Польщі” від 14 липня 2000 р., визнавши, що сучасні технології можуть прискорювати економічний розвиток, підвищувати конкурентоспроможність, створювати нові робочі місця, сприяти розвитку демократії, науки, охорони здоров'я, культури.

У 2001 р. була прийнята ключова програма щодо інформаційного суспільства, яка повністю відповідала вимогам ЄС - еПольща (з подальшими її актуалізаціями), і окреслила завдання, що стоять перед державою: розвиток технічної інфраструктури, полегшення доступу й розвиток Інтернету та інформатизація освіти. Важливо наголосити на створенні у 2003 р. Міністерства науки й інформатизації, безпрецедентної структури в історії Польщі, котра відповідала за інформатизацію та побудову інформаційного суспільства.

Політико-правовий аналіз законодавчої бази, що регламентує розвиток інформаційного суспільства у Польщі, дозволяє говорити про певні відмінності від Європейської моделі - основним завданням є інформатизація та доступ до мережі Інтернет, при цьому на другий план відійшли стрижневі для ЄС суспільна проблематика, конкурентоспроможність економіки на міжнародних ринках, широка освітня програма, метою якої є підготовка громадян до життя в інформаційній цивілізації, а також використання її переваг для суспільного та культурного розвитку.

Перспективи розвитку інформаційного суспільства в Україні розглянуто у другому підрозділі „Стратегія формування інформаційної політики України на сучасному етапі”. Україна має значний потенціал у розвитку інформаційного суспільства, що пов'язано з історичним та сучасним досвідом, кадровими і технологічними ресурсами, транзитними можливостями. Поступово формуються політичні та соціально-економічні передумови переходу до інформаційного суспільства.

Аналізуючи законодавче регулювання розвитку інформаційного суспільства, зазначимо, що незважаючи на численні документи, прийняті українською владою, у низці аспектів воно ще „відстає” від динаміки змін, які відбуваються у процесі розвитку суспільства знань. Частина положень є застарілими, недостатньо розроблені юридичні механізми реалізації і захисту права на інформацію, мають місце суперечності у регулюванні певних суспільних відносин різними законами, що призводить до неоднозначного тлумачення їх норм та створює труднощі при їх застосуванні. Через це багато елементів інформаційного суспільства існують поза правовим полем і не регулюються нормативними актами, що стримує його повноцінний розвиток. Діючий Закон України „Про основні засади розвитку інформаційного суспільства на 2007-2015 рр.”, незважаючи на певні недоліки, можна вважати спробою комплексного підходу до розв'язання численних проблем. Водночас, він потребує деталізації, зокрема, з питань розробки інформаційних стратегій, планів реалізації запланованих завдань.

Проведений у дисертації аналіз співпраці України з ЄС з питань розвитку інформаційного суспільства свідчить, що зараз законодавче закріплення співробітництва партнерів є недостатнім. Існуючі правові ініціативи, які носять радше декларативний характер, не врегульовують усі складові відносин у цій ключовій галузі. На нашу думку, тематику інформаційного суспільства варто включити до окремого розділу нової посиленої угоди між Україною та ЄС, де була б здійснена комплексна правова регламентація, а також визначені механізми співпраці.

У висновках викладено результати дослідження, обґрунтовано базові положення і зроблено практичні рекомендації.

Під час дослідження з'ясовано:

- Інтеграція в Європейський Союз, яка передбачає реформування ключових сфер внутрішньої та зовнішньої політики, є реальною можливістю для України вирішити численні політичні, економічні, соціокультурні проблеми суспільного розвитку, утвердитися в сучасному світі як впливова держава на регіональному та європейському рівнях. Враховуючи посилення глобалізаційних тенденцій кінця ХХ і початку ХХІ століть та особливості постсоціалістичного розвитку нашої держави, що характеризуються перманентними кризовими явищами, інтеграція в західному напрямку - це відповідь на вимоги новітнього інформаційного суспільства.

- Рух Польщі у Європу, зокрема підготовка до вступу в ЄС, а пізніше й саме входження в унійні структури, значно „мобілізували” політику щодо інформаційного суспільства в цій країні. З одного боку, складовим елементом євроінтеграції був стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, що сприяло модернізації національної економіки, сфери послуг, з іншого - політичну основу руху до інформаційного суспільства ЄС було закладено в польській Національній стратегії побудови інформаційного суспільства, в якій регламентовано такі складові суспільства знань, як: еУрядування, еОсвіта, еМедицина тощо. Важливо й те, що трансформації Польщі в згаданому напрямку мали законодавче підкріплення, власне, можна вести мову про існування національного правового середовища щодо функціонування в умовах інформаційного суспільства.

- Успішна реалізація курсу на інтеграцію з ЄС можлива лише при збалансованій співпраці трьох партнерів - державних органів, ЗМІ та громадянського сектору. Якщо першій інституції належить розробляти інформаційну стратегію, то двом іншим - втілювати її у життя, адже для цього вони мають усі необхідні ресурси. Як свідчить досвід країн-членів ЄС, в „гарячий” період напередодні прийняття рішення про можливе членство в союзі, коли переважають рекламні заходи, ключовим стає питання надання глибокої та правдивої інформації про майбутні умови членства. У цей період важливо, щоб інформацію передавали особи/інституції, яким довіряють її отримувачі.

- Базуючись на аналізі основних теоретичних підходів політичної науки до євроінтеграції та інформаційного суспільства зроблено висновок, що взаємозв'язок цих процесів, його причини і наслідки є недостатньо дослідженими в іноземній та вітчизняній науці. Варто зазначити також те, що новітніх розробок євроінтеграції, об'єктом яких виступали би розширення ЄС, політика організації щодо співпраці з країнами-сусідами, ще недостатньо.

- Важливість повноцінного осмислення цих процесів визначається їх впливом на ступінь розвитку, конкурентоспроможність держави, а також їх прямим зв'язком із рівнем добробуту населення. Дослідження та аналіз інформаційних кампаній у контексті європейського вибору в Україні та Польщі суттєво різняться в кількісних і якісних показниках. Такий стан справ, очевидно, є наслідком відмінностей у позиціонуванні країн щодо ЄС: Польща вже є членом організації, Україна досі не здобула чіткої перспективи приєднання до неї.

- Інформаційні дії офіційної Варшави активізувалися після початку переговорів щодо вступу в союз (1999 р.) і набули масштабів інформаційно-промоційної кампанії ближче до європейського референдуму (2003), втім у польських наукових колах активно досліджувався досвід країн-членів ЄС, в яких раніше реалізовували інформаційну політику щодо підтримки євроінтеграції (Ірландії, Австрії, Данії, Фінляндії, Швеції, Італії, Великобританії).

- Основним завданням впровадження Європейської моделі інформаційного суспільства, яка була презентована в середині 90-х років минулого століття, було підвищення економічної конкурентоспроможності єдиної Європи на всесвітніх ринках, де домінували США та Японія. Характерними ознаками цієї моделі є широкомасштабна інформатизація, забезпечення доступу до інформаційно-комунікаційних технологій якнайбільшої кількості користувачів з одночасним дотриманням паритету між процесами глобалізації економіки і збереженням умов для створення культурної та суспільної ідентичності. Відзначимо, що європейський підхід до інформатизації орієнтований на функціональне й практичне інформування громадян, а не на розваги, як у США.

- Європейська інтеграція стала каталізатором розвитку інформаційного суспільства у регіоні ЦСЄ. Починаючи з 1991 р., Польща проходить тривалий шлях розвитку власної моделі інформаційного суспільства - від теоретичних розробок до академічного та загальнонаціонального дискурсу, а відтак, починаючи з 2000-го р., триває законодавче врегулювання цього питання, паралельно з його практичним втіленням в економіці, освіті, урядуванні та інших галузях. Каталізатором цього процесу був і залишається євроінтеграційний рух країни, адже ідея розвитку глобального інформаційного суспільства впродовж останнього десятиріччя є магістральною для загальної стратегії соціально-економічного розвитку Європейського Союзу.

- Модель суспільства знань, яка розроблена і втілюється у життя в Євросоюзі, є найбільш прийнятною для нашої держави з огляду на її цивілізаційну близькість, основоположні принципи, що, з одного боку, зберігають традиційні для „старого континенту” суспільні та культурні цінності, а з іншого - передбачають розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, забезпечення загального доступу до найсучасніших розробок та технологічних переваг. Перспективи розвитку інформаційного суспільства в Україні автор вбачає в орієнтації на Європейську модель, а також у тісній співпраці з сусідніми країнами - членами Європейського Союзу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Наукові статті, опубліковані у фахових виданнях

Лазарук М. Помаранчева революція очима польських ЗМІ / М. Лазарук // Буковинський журнал. - 2005. - № 2-3. - С. 85-90.

Лазарук М. Перспективи запровадження електронного уряду в Україні / М. Лазарук // Історико-політичні проблеми сучасного світу: збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2007. - Т.15-16. - С.159-163.

Лазарук М. Сучасна інформаційна політика ЄС: проблеми узгодження та уніфікації / М. Лазарук // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Випуск 73. - Частина ІІ. - 2008. - С.145-148.

Лазарук М. Україна на шляху до інформаційного суспільства: застосування досвіду Європейського Союзу / М. Лазарук // Варшавські українознавчі записки. Наукове видання кафедри україністики Варшавського університету. - Варшава: Тирса, 2008. - № 25-26. - С. 342-349.

Лазарук М. Лісабонська стратегія Європейського Союзу як засіб трансформації членів об'єднання / М. Лазарук // Буковинський журнал. - 2008. - № 2. - С.119-125.

Лазарук М. Роль органів державної влади у проведенні інформаційних кампаній щодо євроінтеграції України та Польщі / М. Лазарук // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки: економіка, політологія, історія. - 2009. - № 14 (92). - С. 121-131.

Статті в інших наукових виданнях

Лазарук М. Інформаційна політика Польщі щодо вступу в Європейський Союз: досвід для України / М. Лазарук // Форум. - 2006. - № 2. - С. 69-75.

Лазарук М. Актуальні проблеми внутрішньої та зовнішньої політики Польщі / М. Лазарук // Україна і світ на початку ХХІ ст. Інформаційні матеріали для учбової та аналітичної роботи. Вип. І. Навчально-методичне видання. - Чернівці: „Золоті литаври”, 2008. - 56 с.

Матеріали наукових конференцій:

Лазарук М. Інформаційна політика України та Польщі щодо вступу в Європейський Союз: порівняльний аспект / М. Лазарук // Україна в євроінтеграційних процесах: проблеми і перспективи: матеріали ІV міжнар. наук. конф. (Київ, 18 травня 2007 р.). - К.: Вид-во МНТУ, 2007. - С. 41-43.

Лазарук М. Україна на шляху до інформаційного суспільства: застосування досвіду Європейського Союзу / М. Лазарук // Видатні науковці Чернівецького університету. Р. Ф. Кайндль. Матеріали V наукової конференції „Кайндлівські читання” (Чернівці, 16-17 травня 2008 р.). - Чернівці: Прут, 2008. - Ч. І. - С.77-81.

АНОТАЦІЯ

Лазарук М. М. Особливості політики України та Польщі в інформаційній сфері в контексті європейського вибору (порівняльний аспект). - Рукопис (226 с.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

У дисертації комплексно проаналізовано особливості інформаційної політики Польщі та України в контексті європейського вибору. Зокрема, систематизовано основні теоретичні засади європейської інтеграції та інформаційного суспільства, досліджено джерельну базу та стан наукової розробки теми. У роботі розглянуто принципи та складові елементи європейської моделі інформаційного суспільства, особливості його побудови в Польщі та стратегію реалізації інформаційної політики України на сучасному етапі.

У дисертації здійснено порівняльний аналіз інформаційних стратегій на підтримку європейського вектору в Польщі та Україні. При цьому, встановлено переваги та недоліки інформаційних кампаній щодо вступу до ЄС в обох державах. Детально розглянуто складові євроінформаційних кампаній - законодавче забезпечення, роль засобів масової інформації та неурядових організацій у їх реалізації. У дисертації з'ясовано зв'язок між європейською інтеграцією та становленням інформаційного суспільства.

Ключові слова: Європейський Союз, інформаційне суспільство, інформаційна політика України, євроінформаційна кампанія, європейський вибір, інтеграційний досвід Польщі.

АННОТАЦИЯ

Лазарук М. М. Особенности политики Украины и Польши в информационной сфере в контексте европейского выбора (сравнительный аспект). - Рукопись (226 с.).

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича.- Черновцы, 2009.

В диссертации комплексно проанализированы особенности, а также осуществлён сравнительный анализ информационной политики Польши и Украины в контексте их интеграции в Европейский Союз, в частности систематизированы базовые теоретические подходы к европейской интеграции и информационного общества, исследованы источники и состояние научной разработки темы. В работе рассмотрены принципы построения и составные элементы европейской модели информационного общества, особенности его формирования в Польше и стратегия осуществления информационной политики Украины на современном этапе. Доказано, что модель общества знаний, разработанная и внедряемая в жизнь в Евросоюзе, наиболее приемлема для Украины с точки зрения на ее цивилизационную близость, основополагающие принципы, что, с одной стороны, сохраняют традиционные для “старого континента” общественные и культурные ценности, а с другой - предполагают развитие информационно-комуникационных технологий, обеспечение всеобщего доступа к самым современным разработкам и технологическим преимуществам.

В диссертации проведен сравнительный анализ информационных стратегий поддержки европейского вектора в Польше и в Украине. При этом установлены преимущества и недостатки информационных кампаний вступления в ЕС в обоих государствах. Подробно рассмотрены составные евроинформационных кампаний - законодательное и институционное обеспечение, роль средств массовой информации и неправительственных организаций в их реализации. Обосновано, что Украине стоит использовать положительный опыт Польши в проведении информационной кампании в поддержку европейской интеграции, в частности - более широком вовлечении в нее представителей гражданского общества, экспертов, журналистов.

В диссертации выявлена связь между европейской интеграцией и становлением информационного общества: европейский континент всегда был в центре глобализационных процессов, идея развития информационного общества тут получила благоприятные условия, а страны-члены ЕС - еще одну плоскость для интеграции.

Ключевые слова: Европейский Союз, информационное общество, информационная политика Украины, евроинформационная кампания, европейский выбор, интеграционный опыт Польши.

SUMMARY

Lazaruk M.M. Peculiarities of the Policies of Ukraine and Poland in the Information Sphere in the Context of the European choice (Comparative Aspect). - Manuscript (226 p.).

The thesis for obtaining a scientific degree of „Kandydat nauk” (PhD, political science) on speciality 23.00.04 - Political problems of international systems and global development. Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, Ukraine, 2009.

...