Ґендерні виміри лінійних та мережених систем політики

Політологічне розуміння поняття "політична система" та специфіка застосування постмодернізму. Лінійна та мережева системи з урахуванням постмодерного знання. Аналіз меж ґендерних механізмів, розроблених і впроваджених Швецією, Швейцарією та Україною.

Рубрика Политология
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 14.09.2015
Размер файла 40,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Спеціальність 23.00.01 - теорія та історія політичної науки

УДК: 159.922.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ҐЕНДЕРНІ ВИМІРИ ЛІНІЙНИХ ТА МЕРЕЖЕВИХ СИСТЕМ ПОЛІТИКИ

Сорокопуд Олександра

Євгеніївна

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії політичної науки філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. (Міністерство освіти і науки України)

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор Денисенко Валерій Миколайович, завідувач кафедри теорії та історії політичної науки, Львівський національний університет імені Івана Франка

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Колодій Антоніна Федорівна, завідувач кафедри політичних наук і філософії, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України кандидат політичних наук, доцент Ярош Оксана Богданівна, кафедра політичних інститутів і процесів, Волинський національний університет імені Лесі Українки

Захист відбудеться 18 грудня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Університетська 1, ауд. 301.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, 5

Автореферат розіслано “17” листопада 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. М. Сорба

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Гомогенність світових культур у другій половині ХХ століття порушується диверсифікацією процесів емансипації, які суттєво вплинули на ґенезу політичної системи, формуючи гетерогенні перспективи її розвитку. Демократизація політичного досвіду в національних спільнотах розгортається одночасно з уніфікацією політологічного знання та поширенням транснаціональних мереж, визначаючи необхідність впровадження політичних концепцій для пояснень новітніх принципів структурування та деструкції різнорідних діючих систем політики. Постмодерні принципи відмови від тоталітарного порядку, закріпленого в ієрархічних системах, множинності способів бачення світу, а також розвинутої чуттєвості до плюральних феноменів, які неможливо осмислити в межах однієї царини знання задають параметром політичної системи партикуляризм. Поняття ризоми (Ж.Дельоз), метанаративів (Ж-Ф.Ліотар), трансгресії (М.Фуко) характеризують багатомірність партикулярних систем у світі. У феміністичних інтерпретаціях постмодернізму ґендер набуває значення підґрунтя систем політики, що демонструє семіотика фемінності (Ю.Кристева), концепція “гінекологічного дзеркальця” (Л.Ірігаре) та політика жіночого письма (Е.Сісу). Перспектива постмодерністських досліджень полягає у критичній ревізії модерного досвіду світосприйняття та світобудови, елементами якого є ієрархічне структурування політики та набуття людиною ґендерної ідентичності.

В Україні ґендерна проблематика зосереджена в сфері міждисциплінарних досліджень, що представлені працями М.Богачевської-Хомяк, Н. Чухим, А. Колодій, О. Ярош, Н. Гапон, Т.Мельник, І. Жеребкіної, Л. Кобелянської, О. Руднєвої, С.Плотяна, О. Суслової, А. Чигрин, М.Кашуби, О.Кісь та інших. Більшість проведених досліджень спрямовані на осмислення феміністичного та ґендерного дискурсів різних методологічних шкіл із фокусуванням на політичних інститутах, а також на правах жінок та чоловіків, ґендерних образах й стереотипах, політичних цінностях, політичній владі, мовній політиці, ідеології жіночого руху в Україні. Проте поза увагою українських політологів залишилась специфіка інкорпорації ґендерної перспективи у сучасні національні та міжнародні системи політики. Результати парламентських слухань “Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи” у 2006 р. зафіксували, що в Україні відсутні комплексні системні дослідження, які б демонстрували ґендерний зріз кожної сфери життя українського суспільства, а також регіональну специфіку реалізації рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та систематизацію бази даних для розробки Національного плану дій щодо впровадження ґендерної рівності. Відповідно, розробка моделей ґендерних вимірів політичної системи України стала одним з пріоритетних завдань сучасної української політичної теорії.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з розробкою теми комплексної науково-дослідницької роботи кафедри теорії та історії політичної науки філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Предмет політології в історії її розвитку: зміст та умови трансформації” (Державний реєстраційний номер № 0105U007459).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в концептуалізації на основі пізнавальних практик постмодернізму принципів структурування лінійних та мережевих систем політики з урахуванням ґендерних особливостей цих процесів.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

-поглибити політологічне розуміння поняття “політична система”, зважаючи на специфіку застосування принципів постмодернізму у політичній теорії до досліджень політичних систем й процесів їх формування та деструкції;

- визначити зміст понять “лінійна система в політиці” та “мережева система в політиці” з урахуванням постмодерного знання на основі теорії метанаративів Ж.-Ф. Ліотара;

-дослідити можливості та перспективи ґендерних вимірів лінійних і мережевих систем політики шляхом критичного перегляду феміністичних та постмодерністських теорій;

-визначити особливості та межі ґендерних механізмів, розроблених і впроваджених політичними системами Швеції, Швейцарії та України;

-визначити перспективи розвитку лінійних і мережевих систем політики в Україні із врахуванням ґендерних індикаторів політичного розвитку;

- визначити перспективи моделювання ґендерних вимірів лінійних та мережевих систем політики в Україні в контексті аналізу державної політики щодо забезпечення ґендерної рівності.

Об'єктом дослідження є лінійні та мережеві системи в політиці.

Предметом дослідження є особливості ґендерних вимірів лінійних та мережевих систем в політиці.

Теоретико-методологічна основа. Для вирішення поставлених завдань у дисертаційній роботі використано низку дослідницьких методів, які пов'язані з метою дослідження і дослідницькими завданнями:

Загальнонаукові методи: міждисциплінарний, метатеоретизування - при визначенні методологічних принципів та критеріїв постмодернізму; історичний - під час розгляду еволюції підходів до розуміння проблематики політичних систем та ґендерних студій; діалектичний - при вивченні порівняльних впливів політичних систем й ґендеру; компаративний - для визначення окремих спільних рис та специфічних елементів ґендерних стратегій у політиці Швеції, Швейцарії та України.

-мовних ігор, деконструкції, децентрації, розрізнення - при визначенні постмодерного змісту поняття лінійна система в політиці та мережева система в політиці;

- системно-структурний метод - при проведенні класифікації ґендерних вимірів політичних систем;

-ґендерний аналіз - при визначенні впливів ґендерних механізмів на формування політичних систем;

-загальнологічні методи (аналізу й синтезу, абстрагування, індукції, дедукції, моделювання, ідеалізації, тощо) - у процесі формування власних висновків.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена вибором теми та методології дисертаційного дослідження, а також проблематикою, яка до цього часу не мала цілісного розгляду. У дисертаційному дослідженні сформульовано основні результати наукового доробку, які характеризуються науковою новизною, розкривають базову концепцію роботи і виносяться на захист:

- вперше в українській політичній науці узагальнено та систематизовано різноманітні підходи до трактування політичної системи та систем політики, на основі запропонованих авторських визначень: “лінійних систем в політиці” як комплексних політичних структур, іманентні зв'язки у яких конструюються за загальним принципом ієрархії із націленістю на прогресуючий цикл владних взаємодій із тенденціями до самозбереження та розгортання в політиці.

- запропоновано авторське визначення “мережевих систем у політиці” як ацентричних політичних структур, що конструюються взаємодіями гетерогенних дискурсів, внутрішні принципи яких унеможливлюють інтеграцію провідних елементів системи у вертикаль ієрархічного типу;

- запропоновано авторський підхід до моделювання ґендерних вимірів лінійних систем політики через окреслені способи взаємовпливу маскулінності та політики (маргіналізація, кооперація, субординація та гегемонія), а також фемінності та політики (піклування, ненасильство та толерантність) на системному рівні.

- через виокремлення принципів, що поєднують у своєму змісті політичний та ґендерний компоненти - партикуляризму, заперечення єдиного і тоталітарного порядку та постмодерної чуттєвості до світових проблем; поглиблено політологічний аналіз концепцій постмодернізму: В. Вельша, Дж. Батлер, М. Фуко та Ж.-Ф. Ліотара

- на основі проаналізованих моделей конкретизовано поняття ґендерних систем як систем, що укорінені у просторі, часі і культурі та детермінують очікування, дозволи й оцінки, пов'язані із чоловіками чи жінками, а також з хлопцями чи дівчатами у даних специфічних контекстах;

- здійснено політологічний аналіз систем речень як дійсності “актуалізованої можливості”, на основі якого виокремлено історичні типи дискурсів, що детермінували ґенезу політичної свободи та доведено, що специфіка імплікації свободи людини системами політики визначає перспективи та межі ґендерної (не)рівності;

- удосконалено існуючі підходи до розуміння сутності ґендеру і запропоновано розглядати даний феномен як соціально сконструйований дискретний символічний образ біологічної статі людини, який є легітимним для конкретної культури, та містить потенційну можливість опредметнення та детермінант владних співвідношень та їх інституційних форм у соціумі, відповідно до чого конкретизовано зміст поняття ґендерних вимірів як конфігурацій політичних практик, механізмів та показників, які скеровані на визначення рівня реалізації ґендерної справедливості політичною системою та її окремими елементами, а також перспектив ґендерної політики в конкретному політичному середовищі;

- визначено межі цивілізаційних, індивідуальних та ґендерних ентропійних бар'єрів в українському контексті, з урахуванням яких запропоновано аналітичну модель інкорпорації ґендерної перспективи на трьох рівнях політичної системи - на ціннісно-нормативному, культурно-комунікативному та структурно-процесуальному.

Теоретичне та практичне значення Основні результати дисертації вдосконалюють понятійно-категоріальний апарат й методологію політичної науки, збагачують її предмет, забезпечують диверсифікацію політологічного знання.

Результати дисертаційного дослідження корисні для розвитку й впровадження державних політик щодо забезпечення ґендерної рівності, які визначено основними міжнародними документами, ратифікованими Україною, зокрема Європейською хартією прав людини, Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації проти жінок, а також національними документами, (Конституцією України та Законом України “Про рівні права та можливості чоловіків та жінок”), можуть бути застосовані в процесі впровадження політичних практик та ініціатив в Україні, перегляду принципів і методів організації політичного життя; дозволяють розробити рекомендації для подальшого розвитку політичної системи в Україні.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані політичними інститутами, засобами масової інформації і державними установами для розробки академічних курсів і навчальних посібників із „Ґендерних досліджень”, „Політології”, “Теорій політичних систем”; корисні для організації і проведення емпіричних політологічних досліджень.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійній постановці проблеми і вирішення всього комплексу завдань дослідження, що забезпечують досягнення теоретичної та теоретико-прикладної мети в межах здійснення нових розробок у галузі політичних наук. Дисертація є самостійною роботою, дослідження є оригінальним і завершеним. За темою дослідження авторка самостійно підготувала шість наукових публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідження апробовані на наукових конференціях: міжнародна конференція “Гендерное образование: наука и практика”. (4-5 листопада 2003, м.Бухара, Узбекистан), міжнародна конференція “Християнські аспекти помаранчевої революції в Україні”, (29 листопада 2005, м.Сундбайберг, Швеція), звітний науково-практичний семінар у Шведській раді місій “Роль Церков у трансформаційних політичних системах Східної Європи”, (12 грудня 2005, м. Сундбайберг, Швеція), регіональна конференція “Современное женское движение: идеологии, практика и перспективы. (18-20 вересня 2006,. м. Бішкек, Киргизстан). науково-практична конференція “Молодь і підприємництво у ХХІ столітті” (2007, м. Львів), міжнародна програма трансформаційного молодіжного лідерства “Виклики ХХІ століття в дії”, (18-28 січня 2008, м. Чангмай, Таїланд), міжнародна конференція “Зміна клімату. Молодіжні перспективи розвитку безпеки, миру та демократії”, (16-17 травня 2008, м. Уребру, Швеція), міжнародний науково-практичний семінар “Інтеграція концепції ґендерної рівності у програми профілактики ВІЛ/Сніду”, (3-9 серпня 2008, м. Прага, Чехія), а також на щорічних звітно-наукових конференціях викладачів та аспірантів кафедри політології та кафедри теорії та історії політичної науки філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації авторка виклала у п'ятнадцяти статтях, сім із яких - у наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями, об'єктом і предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг становить 230 сторінок. Список використаних джерел містить 201 найменування.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і завдання, об'єкт, предмет та методи. Сформульовано теоретичні положення, які становлять наукову новизну та виносяться на захист, висвітлено теоретичну та практичну значущість одержаних результатів, наведено інформацію про їх упровадження та апробацію результатів дослідження. Обґрунтовано структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження ґендерних вимірів лінійних та мережевих систем в політиці” проаналізовано зміст теоретичних та методологічних напрацювань із ґендерної проблематики в політичній теорії з метою виокремлення основних напрямів ґендерно орієнтованих досліджень політичних систем, серед яких акцентовано на особливостях застосування принципів постмодернізму для розкриття сутності систем політики; процесів їх структурування та деструкції.

Теоретико-методологічні засади дослідження ґендерних вимірів систем політики розглянуто в розрізі трьох філософських парадигм, кожна із яких задає власне ціннісно-логічне скерування процесу розкриття проблемних аспектів об'єкту дослідження. Ретроспектива ґенези політичних доктрин Нового часу концентрує увагу на процесі політичної емансипації, який задав параметри розвитку громадянського суспільства та був скерованим на багатомірну зміну політичної реальності. Феміністичний світогляд зумовлює ідеологічні стратегії, до яких віднесено ліберальну концепцію захисту прав жінок, соціалістичне трактування “жіночого питання” та радикально-феміністську теорію патріархату. Дослідження крізь призму об'єктів постмодерністської критики зумовлює аналіз гетерогенності та дисконтинуальності систем із застосуванням принципу деконструкції, методу мовних ігор, а також авторських підходів до трактування метамереж та метанаративів. Історію дослідження проблеми ґендерних вимірів систем політики характеризує домінування однієї із названих парадигм у конкретному просторово-часовому контексті.

Особливості застосування принципів постмодернізму в дослідженнях систем політики розглянуто через авторські розробки Ж.-Ф. Ліотара. Акцент на цій авторській концепції зумовлений проблемністю застосування постмодернізму у якості теоретико-методологічних засад політологічного дослідження внаслідок того, що лейтмотивами постмодернізму виступають відмова від чітких теоретичних меж, довільне творче оформлення праць, відсутність чіткої методології та відкритість до генерування зв'язків між традиційно закритими філософськими парадигмами. Функцію методології у постмодернізмі виконують строгі, проте неузгоджені між собою, гетерогенні принципи, які пронизують постмодерні дослідження, що відповідають світоглядній картині наукових проектів та, у поєднанні із авторськими методами можуть набувати значення критеріїв оцінки коректності нового політологічного знання. Розширення діапазону політичного простору внаслідок творчості на межах класично маркованих сфер та генерування своєрідної теоретичної „дифузії” партикулярних змістів визначає унікальність розуміння ґендеру та системи, яке пропонують постмодерні автори.

Аналіз теоретичного диспуту Ж.-Ф. Ліотара із Ю. Габермасом дозволив зробити висновок про можливість заміни цілісного теоретико-методологічного постмодерного підходу комплексом гетерогенних принципів, які за певних умов відіграють роль “теорії постмодернізму”. Ці принципи отримують свої імена у працях В. Вельша: принцип радикальної плюральності, принцип множинності бачення світу, принцип заперечення тоталітарного порядку, принцип постмодерної чуттєвості до світових проблем та принцип постійного поглиблення змісту свободи. Ґрунтуючись на авторських проектах постмодернізму у процесі дослідження визначено принципи, що поєднують у своєму змісті політичний та ґендерний компоненти: партикуляризм, заперечення єдиного і тоталітарного порядку та постмодерна чуттєвість до світових проблем;

Принцип партикуляризму застосовують у постмодернізмі для опису ієрархічних систем, які відтворюють гегемоністські дискурси, структуруючись відповідно з універсальними стратегіями панування. Узагальнені знаменники (держава, система, ґендер, ринок) блокують диференціацію відмінностей, перспектив та інваріантність влади. Суперечності різнопланових мовних ігор та нелінійна динаміка їх взаємозв'язків генерує альтернативу універсальній мові науки. Категорії “ґендер” та “система політики” стають партикулярними, бо не здатні охопити чи пояснити досвід людства. Принцип заперечення єдиного і тоталітарного порядку фіксує рефлексію постмодерного досвіду “реабілітації” окремих способів життя, типів мислення та систем орієнтацій. Ієрархічні системи тоталізують буття внаслідок нелегітимного розгортання партикулярного до рівня абсолюту. Існує нескінчений простір можливостей конструювання систем політики та ґендеру, однак домінування одного варіанту звужує перспективи інших. Ґенеза постмодерної чуттєвості апелює до розвитку політичної свободи, відкриваючи конфліктність та гетерогенність плюралізму.

Аналіз тривимірної моделі трактування ґендеру М. Кіммела дозволив узагальнити провідні аспекти ґендерно орієнтованих постмодерних досліджень політичних систем, а саме: вихід за межі теорії статевих ролей, застосування категорії влади при розкритті ґендерних вимірів соціуму та множинність неузгоджених трактувань ґендеру. На противагу теорії ґендеру, постмодернізм через дискурси влади вводить принципово неузгоджені авторські підходи до розуміння ґендеру, серед яких ґендер розглянуто як мистецтво творення себе або ж фіктивну єдність (М. Фуко), перформативну репрезентацію, яка втілює те, що ми здійснюємо в конкретний момент (Дж Батлер), соціальний інститут (М. Кіммел), структуру, що відіграє провідну роль у процесі суб'єктифікації (Ю. Кристева), форму текстуальності (Е. Сісу), принцип структурування патріархатних систем (Л. Ірігаре). Децентрація методологічних конструкцій не замикається на міфологічному образі “смерті суб'єкта” (влади, ґендеру, систем політики), а продовжується у постановці питань щодо його сутності, ґенези та статусу (М. Фуко, Дж. Батлер, В. Вельш, Ж.-Ф. Ліотар).

Наукові знання перебувають під подвійною детермінацією політичної системи та метанаративу, в межах якого їх здобуто. Межі мовних ігор задають системи політики, легітимізуючи допустимі для них дискурсивні практики та не допускаючи всі інші. В окремих випадках дискурс системи виявляє домінування лише одного порядку мовних ігор, який визначає допустимість предметів обговорення та спосіб їх репрезентації. Розвінчання істинності метанаративів є інтелектуальною практикою у теоретико-методологічному дискурсі, що покликана якнайширше залучити людину до творення простору власної свободи.

У другому розділі Принципи структурування та деструкції систем політики крізь призму ґендерного виміру буття людини” на основі розглянутих вище теоретико-методологічних стратегій конкретизовано зміст понять лінійних та мережених систем в політиці та проаналізовано діючі моделі ґендерних вимірів на рівні національних політичних систем Швеції, Швейцарії та України.

Історія розвитку лінійних систем у політиці синхронна із появою та утвердженням систем ідей про істину. Античність, середні віки, новий час відзначаються унікальними логіками структурування чітких політичних вертикалей, ієрархічні системи зв'язків у яких відтворюють лінійні конфігурації елементів. Однак, на межі двадцятого та двадцять першого століть актуалізуються глобальні сумніви у прогресивності політичного розвитку, у емансипації народу, місіонерських ролях одних національних держав з приводу інших, а також істинності ідеологій, що вносить свої детермінанти у політику та її прочитання. Кібернетичний алгоритм „чорної коробки” Д. Істона із її механістично-комунікативними модифікаціями, здійсненими Г. Алмондом та К. Дойчем ілюструють нові підходи у схематизації політичного життя. „Велика картина”, пропонована новим інституціоналізмом (С. Стейнмо, А. Телен), ілюструє розуміння політики поза традиційно визначеними межами держави, нації та класу, а також діагностує потребу локалізувати розпорошену різноманітність елементів політичної системи.

Хаотичність глобальних політичних зв'язків породжує абстрактне прочитання політичної системи в межах одних шкіл та інтенсивне політичне моделювання - в межах інших. Фемінізм (В. С. Петерсен, Л. Ірігаре) описує чоловіче домінування та владу маскулінності, яка у множині світів надає легітимності тільки тому світу, ієрархія якого структурована за стандартом патріархату. Постмодернізм (Ж. Дельоз, Ж. Дерріда, Ж-Ф. Ліотар) співзвучно викриває тенденцію метанаративів прикривати пізнання реальних дійсних світів гомогенною ідеологічною конструкцією бажаного майбутнього. Диверсифікація дійсності має політичне значення, однак її системні форми підмінюють лінійно структуровані метанаративи. У підсумку, постмодернізм переносить майбутнє у сучасні просторові параметри, описуючи плюралізм картини світів. Такий підхід зумовлює висвітлення системних розривів, які виникли між ідеалістичними моделями демократичного розвитку та партикулярними антидемократичними владними стратегіями (розгортання яких легітимізують та закріплюють структури систем політики у віртуальних моделях політичних просторів), а також розривів у просторово-часових координатах систем політики внаслідок стрімкого розвитку новітніх технологій та інформаційно-комунікативних каналів.

У процесі дослідження доведено, що метанаративу іманентні чіткі вертикалі абстрактних політичних образів та міфологем, легітимність яких у сучасних демократіях забезпечує абсолютизація політичного консенсусу. Фіксація абсолютного значення цінностей, що задають зміст метанаративу, сприяє тоталізації політичного простору, що породжує негатив межі метанарративу та його центричність щодо заданої ідеологічної осі. Лінійна конфігурація зв'язків стає необхідною формою системи та закладає необхідність спрощення суті та генерування її політичної абстракції. Делегітимація спекулятивного наративу та наративу емансипації розкриває перспективи поглибленого розуміння свободи та політичної системи, структурованої за її принципами.

Ґендерні виміри лінійних систем в політиці вперше репрезентовані у філософії Давнього Китаю, а саме у дуалізмі інь-янь, чоловічого та жіночого начал, які постійно присутні у світі. Модерні категорії маскулінності та фемінності відтворюють логіку інь-янь, наголошуючи на нестійкості та відносності зазначених категорій. У політичному дискурсі маскулінність та фемінність застосовували для оцінки конкретного політичного режиму, рішення чи стратегії. Феміністська теорія патріархату вивела маскулінність та фемінність на системний рівень. Р. Коннелл ввів у політичну теорію набір принципів, які визначають природу гегемонної маскулінності. На основі аналізу домінанти чоловічої творчості у політиці. Дослідження пропонує розгляд принципів, які мають фемінне походження та актуалізовані на системному рівні політики, а саме принципів піклування, ненасильства та толерантності.

Постмодерністська критика трансформує лінійну скерованість до консенсусу у простір принципової розбіжності, простір паралогії. (Ж-Ф. Ліотар). Одиничність локального простору та відповідна рефлексія у культурі зазнають диверсифікації завдяки новим інформаційно-комунікативним ретрансляторам. Простір культури стає відкритим для проникнення інших культур, інших світів. Дійсність поляризована, і кожен її елемент фіксується у електронній пам'яті. Отже, системи політики мають засвоїти нову якість культури та вмістити дискретність мережі із її дивергентними формами, не тоталізуючи смислових значень.

Роль мережевих структур політики у новому світовому дискурсі полягає у забезпеченні рефлексії гетерогенних культур та інших порядків мовних ігор і створенні відносно справедливих умов їхнього буття та репрезентацій. Система політики не може зникнути під дією новітніх чинників, адже розвінчання метанаративів не знімає суперечності гетерогенних порядків мовних ігор, навпаки: посилює та загострює відмінності та множинність політичних позицій. Мета систем політики в зазначених умовах - бути іманентним станом гетерогенності дискурсів, генеруючись на межах принципових розбіжностей, фасилітуюючи суперечності, вивчаючи контекст. В ідеальному світі існують ідеальні проекції тотального розв'язання конфліктів, реальність багатоманітних світів має лише одну загрозу тотальної гомогенізації різнорідних ціннісно-мовних порядків.

У перспективі політична система набуває якості недовершеного проекту, який конституюється у результаті діалогу великого та малих наративів, поглиблюючи простір потенційного політичного буття для розв'язання можливих конфліктів.

Аналіз політичних систем дозволив виявити тісно переплетені зв'язки між практиками розгортання або обмеження свободи та специфікою інтерпретації ґендеру політичною системою. Авторитарні та тоталітарні режими двадцятого століття уніфікують форми систем політики та способи репрезентації ґендерних інтересів. Плюралізм усвідомлення та практик політичної свободи на початку двадцять першого століття стає невідворотним, стимулюючи розвиток нових форм в архітектурі політичних систем. Враховуючи цю тенденцію, постмодернізм тяжіє до розуміння людини як „відкритого проекту”, наділяючи її здатністю проектувати себе у соціумі, відповідно до відчуття власної сутності. Це проектування позбавлене тотальності статі, адже завдяки розвитку науки проекцію можна змінювати, запозичуючи ознаки Іншого чи долаючи визначені соціумом межі.

Моделювання ґендерних вимірів систем політики розглянуто крізь призму провідного досвіду систем політики у країнах західної Європи, зокрема Шведської агенції з міжнародного розвитку та Швейцарської агенції розвитку та співробітництва.

Первинним в інкорпорації ґендерної перспективи у діяльність та структуру політичних систем визначено формування культури рівності гетерогенних можливостей. Така культура потрібна системі для здійснення принципових розрізнень дискурсів, пошуку відповіді на багаторівневі виклики, включення у політичні процеси всіх наявних соціальних груп, інтегрування ґендерних прав у практики реалізації етнічних, економічних, релігійних прав та трансформації своєї структури у відповідності до нових політичних потреб. Дослідження рівня інкорпорації ґендерної перспективи у політичних системах запропоновано проводити у трьох площинах: через аналіз політичних інститутів, політичної діяльності та суб'єктів політики у відповідності до концепцій невидимості жінок, обслуговування та підтримки, промоції жінок, якісної участі жінок, уповноваження та ґендерної справедливості. політологічний постмодернізм ґендерний

Апеляція до глобального врядування уможливлює виділити ґендерні компоненти у концепціях міжнародних режимів та врядування без уряду. Виокремлення підзвітності, прозорості, недискримінації, політичної участі та політичної дієвості як провідних принципів глобального врядування передбачає включення ґендерних індикаторів у процес формування бази цих систем політики, та наявність якісної ґендерної статистики на державному рівні, забезпечення рівних можливостей чоловіків та жінок у виборчих процесах, прийнятті важливих рішень, плануванні та визначенні політичних пріоритетів, доступі до інформаційних та інших ресурсів, здійсненні моніторингу та оцінки діяльності систем політики, а також недискримінацію за статевою ознакою як критерій розвитку системи.

У третьому розділі “Межі метанаративів в українському політичному дискурсі як детермінанти конструювання систем політики та формування ґендерних систем” досліджено проблемність перетину ментальних, географічних, політичних, цивілізаційних, часових метанаративів в просторі сучасної України. У дослідженні запропоновано застосувати виявлені межі, насамперед межу двох великих цивілізацій - Східної та Західної та відповідних ціннісних архетипів, а також межу між чоловічим та жіночим світами для поглибленого розуміння особливостей структурування політики на системному рівні в Україні.

Компонентами ґендерних вимірів лінійних систем політики в Україні визначено ґендерну статистику та ґендерну експертизу як необхідні передумови планування інкорпорації ґендерної перспективи у політичній системі. Відсутність національної теоретико-методологічної моделі ґендерних вимірів політичних систем та сутнісний розрив між теоретичним опрацюванням проблематики ґендерних вимірів політики та практичною діяльністю щодо ґендерного інтегрування на системному рівні в Україні є ключовими проблемами, стратегії розв'язання яких названо пріоритетом державної ґендерної політики. До актуальних ґендерних індикаторів політичного розвитку віднесено Ґендерний індекс людського розвитку Організації Об'єднаних Націй, що відображає національну ситуацію щодо становища чоловіків та жінок за такими базовими напрямами людського розвитку: можливість вести здоровий спосіб життя та довго жити, доступність якісної освіти, рівень матеріального добробуту. Важливим є те, що ґендерний індекс людського розвитку є виміром політичного розвитку в контексті досягнення Цілей розвитку тисячоліття ООН. Національне політико-правове обґрунтування ґендерних індикаторів політичного розвитку в Україні зафіксовано у Законі України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 р., у якому вводяться індикатори ґендерно-правової експертизи та відображення органами державної статистики показників становища жінок та чоловіків у всіх сферах життя суспільства.

Моделювання ґендерних вимірів мережевих систем передбачає інкорпорацію ґендерної перспективи на трьох рівнях: ціннісно-нормативному, культурно-комунікативному та структурно-процесуальному. На ціннісно-нормативному рівні ґендерний аналіз зосереджують на метанарративах, що лежать у підґрунті заснування та розгортання певної політичної мережі, на цінностях, моральних нормах, принципах, а також на їхньому документальному оформленні. Ціннісно-нормативний рівень передбачає ґендерний аналіз контексту у розрізі походження, історії та досвіду мережі, розуміння мережею власного розвитку та його ґендерних компонентів, конкретизація мережею змісту тої чи іншої цінності, норми, принципу, інтерпретація його актуальності та дійсні імплікації.

Культурно-комунікативний рівень передбачає ґендерний аналіз традицій та звичаїв політичної мережі мови, літератури, символіки, стилю. Теорія мовних ігор, семіотика, декострукція можуть бути задіяні для поглиблення розуміння ґендерних вимірів культури політичної мережі та її комунікативних зв'язків. Увага до контексту виявляється у дескрипції регіональної або локальної специфіки мережі, її взаємовпливи та комунікативні практики із іншими системами, сприйняття нею “Іншого”, тощо.

Вимір структурно-процесуального рівня піддає ґендерному аналізу архітектуру політичної мережі, її зв'язки, конструювання та деструкцію, елементарну структуру, а також прийняті рішення, процедури їх прийняття, здійснювані програми та проекти, планування, моніторинг та оцінку діяльності, політику мережі, реакцію на виклики середовища. Адаптивність структури мережі у контексті, її можливості та межі трансформації реальності чи втручання у ситуацію, оцінка результатів та перспектив її діяльності для середовища, відповідність діяльності задекларованим цілям та принципам, додаткова цінність діяльності даної мережі у контексті є також визначальними на структурно-процесуальному рівні.

ВИСНОВКИ

У висновках подано підсумки наукового дослідження відповідно до поставленої мети та завдань

1. Розвінчання авторитарних та тоталітарних режимів двадцятого століття не зняло проблеми домінування закритих ідеологічних систем, антидемократичних механізмів легітимації влади та універсалізації партикулярного політичного порядку. Постмодерна критика цих моментів дозволяє виявити характер соціальних зв'язків через висвітлення владних конотацій принципово гетерогенних мовних ігор, покликаних відтворити плюралізм картини світів. Системи політики та їхні інституційні елементи набувають властивості накладання меж на порядки мовних ігор, при чому такі межі завжди є відносними, бо відбивають ті владні конфігурації, які утворились у результаті темпоральної домовленості в конфліктному середовищі політики і можуть бути порушені у процесі генерації нових дискурсивних практик мовних ігор. У світлі властивостей, які набуває соціум через інформаційно-комунікативні транслятори новітньої культури, одиничність локального простору політичної системи піддається диференціації, до того ж кожен елемент цього процесу фіксується у електронній пам'яті людства. Відповідно, у фокусі політологічних досліджень з'являються різнорідні, багатокомпонентні системи політики, які не піддаються уніфікації в єдину модель політичної системи.

2. Дослідження сучасних політичних метанаративів дозволяє узагальнити підходи до розуміння лінійних та мережевих систем у політиці. Отже, “лінійні системи в політиці” - це комплексні політичні структури, іманентні зв'язки у яких конструюються за загальним принципом ієрархії із націленістю на прогресуючий цикл владних взаємодій із тенденціями до самозбереження та розгортання в політиці, а “мережеві системи в політиці” - це ацентричні політичні структури, що конструюються взаємодіями гетерогенних дискурсів, внутрішні принципи яких унеможливлюють інтеграцію елементів системи у вертикаль ієрархічного типу.

3. Дискурс про партикуляризм істини та межі ідеології, в умовах вияву владної природи зв'язків між державою та формами наукового знання, на засадах принципового сумніву у індивідуальних героях, необхідності їх мандрівок та консенсусної згоди щодо великої мети, системи політики потребують (де)локалізації у просторово-часових координатах та у специфічному контексті. Внаслідок масштабних інтелектуальних інновацій та динамізму новітніх технологій виняткову прерогативу на структурування лінійних систем в політиці отримують національні держави, що надають легітимності одному із порядків дискурсу, у той час як влада на глобальному та локальному рівнях структурується в дискретному середовищі політичних мереж.

4. Виявлено ідеологічну обумовленість теорій та історії ґендерних вимірів систем політики (лібералізм, соціалізм, консерватизм). При цьому, в межах кожного ідеологічного конструкту акценти ставили на конкретних проблемних питаннях: емансипація, права жінок, жіноче питання, патріархат. Серцевинним елементом теоретичних підходів до ґендерних вимірів систем політики була емансипація жінок та становлення їхньої суб'єктності у політиці. Постмодернізм дозволяє розширити діапазон політологічного дослідження, фокусуючи на механізмах конструювання суб'єкта та процедурах виключення, які творять множину несанкціонованих маргінальних суб'єктів. Референція феміністичного суб'єкта до солідарності та фрагментарності продукує практики виключення та розвінчання, чим викликає постмодерну критику. Процес деконструкції суб'єкта висвітлює нормативні фіксації та сфери виключення, демаркації меж, заперечення можливості гетерогенних типів дискурсів. Плюралізація варіантів дескрипції категорії “ґендер” не заперечує феміністичних студій у широкому розумінні, однак деталізує їх політичні перспективи. Отже, ґендер набуває значення політичної категорії, що фіксує владні дискурсивні практики, які уможливлюють свободу дій суб'єкта без акту емансипації. Вихід за межі культури, класу, стану, нації, держави, віку, ґендеру чи цивілізації стає не просто потенційною можливістю, але внутрішньо притаманною ознакою буття сучасної людини.

5. На основі аналізу ґендерних механізмів, розроблених та впроваджених політичними системами Швеції та Швейцарії вдосконалено трактування гендерної перспективи у значенні комплексної політичної стратегії інтегрування ґендерного компоненту у діючі системи політики та здійснення ґендерного аналізу на системному рівні. Ґендерна перспектива передбачає постмодерну чуттєвість до контексту та владної динаміки мовних ігор. Рівень інкорпорації ґендерної перспективи у політичних системах може бути визначений через аналіз політичних інститутів, політичної діяльності та суб'єктів політики у відповідності до концепцій: невидимості жінок, обслуговування та підтримки, промоції жінок, якісної участі жінок, уповноваження та ґендерної справедливості. .

6. Особливістю структурування систем політики в Україні є розташування на перетині ціннісних метанаративів західної та східної цивілізацій та сформованих ними архетипів, а також історичних, економічних та ґендерних просторів. Кризові тенденції на сучасному етапі розвитку в Україні зумовлені диверсифікацією лінійних систем політики із радянськими зразками структурування та деструкції елементів як реакції на дискурс “перехідного періоду”, що позбавляє державу винятковості та прерогативи на лінійне структурування та прирікає на стан віртуальної мережі. Криза на системному рівні відбивається на інших рівнях - культурному, приватному, демографічному, ментальному.

7. Ґендерний аналіз національного законодавства та адаптованих стратегій реалізації ґендерної політики засвідчує існування сутнісного розриву між теоретичним опрацюванням проблематики ґендерних вимірів політики та практичною діяльністю щодо ґендерного інтегрування на системному рівні в Україні, а також відсутність на урядовому рівні відкритої та оприлюдненої української аналітичної моделі інкорпорації ґендерної перспективи із конкретними специфікаціями для органів виконавчої влади.

8. У теоретико-прикладній моделі ґендерних вимірів мережевих систем політики в Україні запропоновано здійснення ґендерного аналізу паралельно на трьох рівнях системи, а саме на ціннісно-нормативному, культурно-комунікативному та структурно-процесуальному. За результатами ґендерного аналізу передбачено проектування та інкорпорацію ґендерної перспективи. Ґендерний моніторинг та оцінка є підсумковими складовими моделі.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Денисенко В. М. Ґендерна парадигма у політиці /Валерій Денисенко, Олександра Сорокопуд // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. - 2005. - Вип. 8. - С. 212 - 221. - (Серія “Філософські науки”).

2._Сорокопуд О. Специфіка процесу інкорпорації гендерної перспективи у дослідженні політичних систем / Олександра Сорокопуд // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса: Збірник наукових праць. - К.: 2007. - Вип. 33. - С. 207 - 223.

3. Сорокопуд О. Сучасні особливості вимірів гендерної парадигми у політичному дискурсі / Олександра Сорокопуд // Вісник СевДТУ. - Севастополь, 2007. - Вип. 84. - С. 98 - 104. - (Серія “Політологія”).

4. Сорокопуд О. Особливості застосування принципів постмодернізму в дослідженнях політичних систем / Олександра Сорокопуд // Науковий вісник Ужгородського університету. - Ужгород, 2007 - Вип. 7-8. - С. 122 - 127 - (Серія “Політологія, соціологія, філософія”).

5. Сорокопуд О. Ґендерні виміри політичної системи України: суть та детермінанти поняття / Олександра Сорокопуд // Науковий вісник Ужгородського університету. - Ужгород, 2008 - Вип. 9. - С. 230 - 234 - (Серія “Політологія, соціологія, філософія”).

6. Сорокопуд О. Теоретико-методологічні альтернативи дослідження ґендерних вимірів політичних систем / Олександра Сорокопуд // Науковий вісник Ужгородського університету. - Ужгород, 2008 - Вип. 10. - С. 207 - 213 - (Серія “Політологія, соціологія, філософія”).

7. Сорокопуд О. Проблематика исследования влияния деятельности международных сетей на гражданское общество стран постсоветского пространства на примере шведской модели сотрудничества в сфере образовательных обменов молодежи / Олександра Сорокопуд // Вестник тобольского государственного педагогического института им. Д. И. Менделеева. - Тобольск, 2008. - № 9. - С. 154 - 165

Статті в інших виданнях, тези доповідей

1. Сорокопуд О. Проекція ґендерного аспекту егалітарної теорії Джона Стюарта Міля на сучасний український політичний простір / Олександра Сорокопуд // Політологічний часопис “Perpetuum Studiens”. - 2002. - № 1. - С. 7 - 12.

2. Сорокопуд О. Уполномоченное Образование: диалог, рекомендации, дополнения / Олександра Сорокопуд // Гендерное образование: наука и практика: материалы междунар. конференции. (Бухара, 4-5 ноября 2003 г.) /отв. ред. Э. Файзулаева, Н. Кургановская. - Бухара, 2003. - С. 105 - 114.

3. Сорокопуд О. До взаємовідносин НАТО -Україна / Олександра Сорокопуд // Політологічний часопис “Perpetuum Studiens”. - 2004. - № 2. - С. 47 - 49.

4. Sorokopud O. Orange syn pе kyrkans roll / Olexandra Sorokopud // An tidskrift frеn Svenska missionsrеdet “Missionsforum” - Sundbyberg, 2005. - # 4. - S. 25 - 26.

5. Сорокопуд О. Гендерный подход в оценке политических систем / Олександра Сорокопуд // Современное женское движение: идеологии, практики и перспективы: материалы междунар. конференции. (Бишкек, Кыргызстан 18 - 20 сентября 2006 г.) /отв. ред. А. Молдошева, Ч. Искакова. - Бишкек, Кыргызстан, 2006. - С. 169 - 181.

6. Сорокопуд О. Розуміння культурного контексту України як запорука розвитку інвестиційної політики / Олександра Сорокопуд // Молодь і підприємництво у ХХІ столітті: збірник матеріалів науково-практичної конференції. (Львів, 2007 р.) / ред. Кульчицький І. І. - Львів, ЛІМ, 2007. - С. 11 - 18

АНОТАЦІЯ

Сорокопуд О. Є. Ґендерні виміри лінійних та мережених систем політики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 - теорія та історія політичної науки. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2008

Дослідження висвітлює специфіку архітектури сучасних політичних систем на основі аналізу структуризації лінійних та мережевих систем політики, В межах дослідження визначено перспективу застосування ґендеру як критерію оцінки сучасних політичних систем відповідно до принципів постмодернізму. Встановлено складові процесу структуризації систем політики, що можуть відігравати важливу роль у визначенні перспектив демократичного політичного розвитку та у розширенні простору політичної свободи у посттоталітарному суспільстві. В цьому зміст досліджуваної проблеми, де за мету поставлено і доведено принцип взаємозалежності рівня (не)демократичності політичної системи та способу політичного структурування ґендерних образів. Показано, що на певному етапі суспільного розвитку, ґендерна справедливість може виступати однією із базових цінностей системної організації політики.

Запропоновано комплекс ґендерних індикаторів, за допомогою яких реконструюють ґендерні системи в соціумі та формують ґендерну перспективу систем політики. Досліджено межі метанаративів в українському контексті для моделювання систем політики та проектування ґендерної перспективи.

Ключові слова. Система політики, ґендерні виміри, ґендерна перспектива, політичні метанаративи, маскулінність в політиці, фемінність в політиці, дискурс, постмодернізм.

Сорокопуд О. Е. Гендерные измерения линейных и сетевых систем политики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.01 - теория и история политической науки - Львовский национальный университет имени Ивана Франка. - Львов, 2008.

Диссертация содержит особенности архитектуры современных политических систем на основе анализа структуризации линейных и сетевых систем политики. В рамках исследования определено перспективу использования гендера как критерия оценки современных политических систем в соответствии с принципами постмодернизма.

Определены составляющие процесса структуризации систем политики, которые могут сыграть важную роль при определении перспектив демократического политического развития, и способствуют расширению пространства политической свободы в посттоталитарном обществе. В этом смысл исследуемой проблемы, где целью поставлена и доказана взаимозависимость уровня (не)демократичности политической системы и способа структурирования гендерных образов. Показано, что на определенном этапе общественного развития гендерная справедливость может выступать одной из основных ценностей системной организации политики.

Исследование предлагает комплекс гендерных индикаторов, при помощи которых реконструируют гендерные системы в социуме и формируют гендерную перспективу систем политики. Определено границы метанарративов в украинском контексте для моделирования систем политики и проектирования гендерной перспективы.

Ключевые слова: система политики, гендерные измерения, гендерная перспектива, политические метанарративы, маскулинность в политике, феминность в политике, дискурс, постмодернизм.

Sorokopud O.Y. Gender dimensions of linear political systems and political networks. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific Degree of Candidate of Political Sciences on specialty 23.00.01 - theory and history of political science. - The Ivan Franko Lviv National University. - Lviv, 2008.

The thesis highlights peculiarities in the architecture of modern political systems on the basis of complex analyzing linear political systems and political networks. The perspective of the use of gender as the criteria for evaluation of modern political systems according to principles of postmodernism was defined within the frames of the thesis.

Gender and the political implications of famous concepts in postmodernism lead to the generalization of the principle of particulars, of denying a totalitarian order and of postmodern sensitivity to global challenges. Each principle was used for developing the actual models of gender dimensions for linear political systems and political networks. As a result the model of gender dimensions for linear political systems includes masculine strategies such as marginalization, cooperation, subordination and hegemony; and feminine strategies such as caring, non-violence and tolerance. Meanwhile, the model of gender dimensions for political networks was focused on the incorporation of gender perspectives in the process of the construction and destruction of networks. In addition, concepts of women's invisibility, of support and service, of women's promotion, of women's participation, of empowering and of gender justice were recommended as effective mechanisms for intensifying changes in different systems of politics.

The research focused on elements of the process of building systems of politics that might play an important role in the definition of perspectives for democratic political development and of the expanding dimensions for political freedom in post-totalitarian society. The sense of the main issue in the thesis is to give explanations to the principle of common dependency, between the democracy level in the political system and the methods of a political construction of gender images. The thesis proved that, on a certain level of the social development, gender justice might become one of the major values in the systematic organization of politics.

The theory of metanarratives was adopted as a baseline for clarifying the meaning of linear political systems and political networks. In the heart of linear political constructions was grounded a complex hierarchy of links, aimed at political survival and development. Political networks are built in a way that allows the highlighting of connections between heterogenic discourses that could not be integrated together. This scientific approach helped to understand modern transformations in world cultures and their influences on politics.

Swiss and Swedish experiences in analyzing gender in politics were evaluated and transformed with the aim to be designed as guidelines for the Ukrainian political system. The main recommendation was to form a complex political strategy for the integration of the gender component in the political system and for providing gender analysis on the systematic level.

...

Подобные документы

  • Польща як одна з країн постсоціалістичної Європи, сучасна територія якої сформувалася після Другої світової війни. Поняття політичної системи, її елементи. Сучасна політична та партійна система Польщі, її специфіка та етапи формування, фактори впливу.

    реферат [14,0 K], добавлен 18.01.2011

  • Аналіз підходів до визначення поняття "політична культура" - системи цінностей соціуму та його громадян, системи політичних інститутів і відповідних способів колективної та індивідуальної політичної діяльності. Соціальні функції політичної культури.

    реферат [21,0 K], добавлен 13.06.2010

  • Сутність, соціальна природа та принципи політики. Обґрунтування антропологічного розуміння політики. Класифікація і тенденції розвитку політики в сучасному суспільстві. Специфіка воєнної політики. Національна, валютно-фінансова та екологічна політика.

    реферат [34,9 K], добавлен 14.01.2009

  • Партійні системи: поняття, основні типи, особливості. Ознаки та різновиди виборчих систем. Еволюція виборчої системи в Україні. Участь політичних партій у виборчих процесах нашої держави. Проблема трансформації партійної та виборчої систем України.

    курсовая работа [460,0 K], добавлен 24.11.2009

  • Методологічні засади дослідження політичних систем та режимів. Особливості політичної системи Республіки Куба, її структура, модель та тип. Поширені класифікації політичних систем. Становлення політичного режиму країни, його стан на початку XXI сторіччя.

    курсовая работа [856,6 K], добавлен 23.06.2011

Работа, которую точно примут
Сколько стоит?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.