Політика безпеки та воєнно-політичні відносини Молдови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політика безпеки та воєнно-політичні відносини Молдови

Територія сучасної Молдови заселялася людьми від давніх часів. Сприятливий клімат, родючі землі і транзитне положення між Сходом і Південною Європою зробили Молдову місцем постійних міграцій різних народів. Населення сучасної Молдови формувалося переважно під впливом румун, слов'ян і турок, а перший державний досвід тут надали угорці. Це зумовило багатонаціональний склад населення й неоднозначність вектора його цивілізаційного тяжіння. Перші кроки Молдови як самостійної держави на початку 90-х років минулого століття були спрямовані на культурну асиміляцію не-молдован і піднесення титульної нації, що природним чином викликало спротив національних меншин, передусім гагаузів, росіян та українців, які мешкали компактно. Крім того, росіяни й українці Придністров'я посідали особливе місце в економіці Молдови - вони становили основу технічної інтелігенції. Після Другої світової війни частина придністровських земель була передана Українською РСР Молдові з порушенням правових норм, що стало формальним приводом для відокремлення Придністров'я від цієї держави. Таким чином, і придністровський конфлікт, і перманентна політична нестабільність у Молдові мають певне історичне підґрунтя, визначене неоднорідністю етнічного складу населення, його різними культурними й цивілізаційними поглядами.

Основний вектор зовнішньої політики Молдови

Аналіз інформаційних джерел дає підстави стверджувати, що сьогодні в Молдові не опрацьовується питання пошуку або формування більш-менш цілісних фундаментальних концепцій геополітики, які відповідали би довгостроковим інтересам і цілям держави або висвітлювали її геополітичне місце хоча б на регіональному рівні. Після розпаду СРСР зовнішня політика Молдови була спрямована на вирішення поточних внутрішніх питань, пов'язаних насамперед з економічним виживанням і врегулюванням придністровського конфлікту. Молдова є найбіднішою державою Південно-Східної Європи. Вона не має великих запасів енергоносіїв, економічно значущих родовищ інших корисних копалин, що визначає залежність економічного розвитку й розв'язання соціально - економічних проблем від зовнішніх зв'язків.

За часів президента В. Вороніна зовнішня політика Молдови майже завжди розглядалася крізь призму збереження влади партією комуністів, котра часто змінювала позицію залежно від обставин, але не допускала інші держави до визначення зовнішньополітичного курсу й не надавала стійкої переваги жодному із зовнішніх гравців. Після приходу до влади коаліції опозиційних партій Молдова почала схилятися до західного інтеграційного напряму.

Європейська інтеграція Молдови. Ідея європейської інтеграції сьогодні багато в чому асоціюється з об'єднанням Молдови та Румунії, котра є головним ініціатором і двигуном інтеграції. Згідно з опитуванням, у 2008 р. 28% населення Молдови підтримували ідею об'єднання з Румунією.

Цей показник дорівнює частці населення, яка назвала себе румунами у 2004 р. під час перепису [1]. Але в березні 2011 р. лише 15-17% населення Молдови були прихильниками об'єднання з Румунією, а 24% погоджувалися на об'єднання заради громадянства ЄС. Утім, 74% населення не погоджувалися з утратою Молдовою суверенітету. Тобто більшість населення Молдови не зацікавлена в об'єднанні з Румунією навіть заради вступу до ЄС, а більше занепокоєна втратою суверенітету республіки.

Ідея європейської інтеграції також не має однозначної підтримки серед політичної еліти. З одного боку, голови урядів підписали спільну декларацію про стратегічне партнерство між Румунією та Молдовою з метою інтеграції Молдови до ЄС. З другого боку, як свідчать ЗМІ [1], більшість партій правлячої коаліції використовують ідею в популістських цілях. Беззаперечно прагне європейської інтеграції лише ліберальна партія, допускаючи навіть утрату Придністров'я [1].

Євроатлантична інтеграція Молдови. Формально в Конституції 1994 р. Молдова проголосила нейтралітет, але не подала документи до ООН для його міжнародного визнання. У 1992 р. Молдова приєдналася до ради співробітництва при НАТО, а в 1994 р. - до програми НАТО «Партнерство заради миру». Вищі посадові особи Молдови регулярно зустрічаються з керівництвом Альянсу. Молдовські ЗМІ останнім часом говорять про різке посилення інтенсивності взаємодії. Станом на 2012 р. населення Молдови переважно не підтримує ідею євроатлантичної інтеграції: лише 15% населення виступають за вступ держави до НАТО, а 56% - проти [2]. Але політична еліта Молдови вважає за потрібне підвищити популярність НАТО серед населення.

Урегулювання придністровського конфлікту

Прагнення Придністров'я відокремитися від Молдови слідує як відповідь на спроби культурної асиміляції росіян та українців. Правовою основою свого відокремлення Придністров'я розглядає визнання Молдовою недійсним Закону СРСР «Об образовании союзной Молдавской ССР», за яким західні українські землі, що утворили Придністров'я, відійшли до Молдови. Міжнародні експерти розглядають цю підставу як досить ґрунтовну [3]. Більшість населення Придністров'я (95-98%) завжди обстоювала курс на незалежність і підтримує його зараз. Збройна фаза конфлікту закінчилася в 1992 р. після втручання ЗС СРСР. Сьогодні у Придністров'ї розташована група російських військ і російські миротворці.

Придністров'я дещо випереджає Молдову за рівнем економічного розвитку [4]. За даними Придністровського республіканського банку, за індексом соціального розвитку ООН Придністров'я посідає 106-те місце серед 200 країн, тоді як Молдова перебуває на 111-му місці. За даними пенсійного фонду й міністерства економіки Придністров'я, наприкінці 2011 р. середня пенсія з урахуванням російської допомоги (15 дол. США) у Придністров'ї становила 127 дол. США, а середня зарплата - 280 дол. США. У Молдові аналогічні показники сягали 76 дол. США і 270 дол. США. Підтвердженням кращого стану економіки Придністров'я є тенденція переїзду до Придністров'я мешканців молдовських сіл та одержання ними придністровського громадянства [5].

Переговори щодо врегулювання конфлікту здійснюються у форматі «5+2» (Молдова, Придністров'я - сторони конфлікту, РФ та Україна - гаранти й посередники, ОБСЄ - посередник, ЄС і США - спостерігачі). Переговори прискорилися після згоди Молдови на першочерговий розгляд соціально-економічних питань без розгляду питань політичного статусу Придністров'я.

У питаннях урегулювання конфлікту влада Молдови неухильно й консолідовано дотримується принципу територіальної цілісності, тобто не визнає можливості відокремлення Придністров'я. Але щодо статусу Придністров'я Молдова розглядає різні варіанти, зокрема федералізацію та входження Придністров'я як суб'єкта федерації. Конкретні переваги варіантів статусу Придністров'я залежать від співвідношення політичних сил у парламенті Молдови, проте кращим варіантом вважається автономія Придністров'я. Серед політиків - прихильників об'єднання Молдови з Румунією та в експертному середовищі пропонувалися радикальніші варіанти: приєднання Придністров'я до України в обмін на Південну Бессарабію або визнання незалежності Придністров'я [6]. На переговорах з Придністров'ям Молдову цікавлять передусім політичні питання: статус Придністров'я та виведення російського військового й миротворчого контингентів. Вирішення соціально-економічних питань Молдова намагається уникати.

Позиція Придністров'я стосовно врегулювання конфлікту є сталою: Придністровська молдовська республіка є суверенною, незалежною державою, підставою для створення якої є рішення парламенту Молдови про анулювання Закону СРСР стосовно створення Молдавської РСР. Засади зовнішньої політики Придністров'я сьогодні не припускають інших варіантів політичного статусу, окрім статусу незалежної держави [7]. Придністров'я виступає за збереження військової присутності РФ і проти зміни формату миротворчої місії. Будь-які інші пропозиції, навіть з боку РФ як стратегічного партнера, викликають неприйняття й різку негативну реакцію експертного співтовариства Придністров'я. Основним інтеграційним напрямом Придністров'я бачить євразійську інтеграцію. На сьогодні запропонована Тирасполем тактика першочергового вирішення соціально-економічних питань під час переговорів була визнана невдалою, оскільки Молдова не здійснила кроків назустріч.

Румунія не є учасником переговорів з урегулювання придністровського конфлікту, але вона досить уважно стежить за цією проблемою. Поки Бухаресту не вдається запропонувати реалістичний формат урегулювання. Сьогодні Румунія зосереджена на європейській інтеграції Молдови й відкладає врегулювання конфлікту на майбутнє [8]. Офіційна позиція Румунії полягає у збереженні територіальної цілісності Молдови, її європейській інтеграції та зміні формату миротворчої місії РФ. Утім, останнім часом румунські ЗМІ принципово змінили риторику. Якщо раніше вони переважно критикували позицію Придністров'я, то зараз зосередилися на інформуванні російськомовного населення Придністров'я про переваги європейської інтеграції Молдови.

Позиція РФ базується на положеннях «меморандуму Козака», запропонованого у 2003 р. Меморандум передбачав урегулювання придністровського конфлікту на основі федералізації Молдови, її нейтралітету й демілітаризації. Молдова підписала цей меморандум. Проте ініціатива не була впроваджена, незабаром від неї відмовилися ЄС і США. Офіційно РФ продовжує підтримувати територіальну цілісність Молдови і прагне збереження миротворчої місії. За часів президентства Д. Мед - ведєва РФ погодилася на розширення кола учасників переговорів за рахунок Німеччини та Румунії [9]. Але після президентських виборів 2012 р., коли президентом РФ став В. Путін, з'явилися ознаки жорсткішої позиції у відповідь на євроатлантичні прагнення Молдови. РФ на рівні посла та голови парламентської групи заявила про можливе визнання Придністров'я та посилення власної військової присутності [10]. Визнання РФ незалежності Придністров'я активно обговорюється на експертному рівні. Так, голова громадської ради при МО РФ І. Коротченко назвав можливе визнання незалежності Придністров'я відповідною реакцією в разі об'єднання Молдови з Румунією та її автоматичного вступу до НАТО. Він також не виключив створення повноцінної військової бази у Придністров'ї у відповідь на розгортання системи ПРО США в Румунії [11]. У контексті посилення жорсткості позиції РФ слід розглядати ідею євразійської інтеграції Придністров'я, яка підтримується посадовими особами, зокрема МЗС РФ, і депутатською групою з питань взаємодії з Верховною радою Придністров'я. З їхнього боку лунали заяви про наміри збільшення штатної чисельності миротворчого контингенту (із 400 до 2700 осіб), відновлення вертолітної ескадрильї РФ, допомоги виходу придністровських підприємств на російський ринок, переозброєння миротворців і можливість визнання незалежності Придністров'я [12]. Останнє свідчить про ознаки можливої докорінної зміни позиції РФ, які посилилися після збройної агресії РФ у Криму. Однак попри те, що РФ є учасником переговорів з урегулювання конфлікту, її дії скоріше мали характер реакції на дії інших гравців. Єдиної, цілісної концепції врегулювання конфлікту на довгострокову перспективу РФ не має.

Позиція Німеччини не є активною. Ця держава також не має концепції врегулювання конфлікту і прагне збереження формату переговорів «5+2». Є підстави вважати, що власну позицію Німеччина узгоджуватиме з РФ.

США дотримуються принципу територіальної цілісності Молдови і прагнуть зміни формату миротворчої місії РФ. Вони активно підтримують європейську інтеграцію Молдови, сподіваючись на приєднання Придніст - ров'я до Молдови заради того, щоб потрапити до ЄС. Слід зауважити, що США продовжують розглядати придністровський конфлікт з погляду геополітики, коли реін - те грація Придністров'я до Молдови означатиме втрату геополітичного впливу РФ.

Позиція ЄС подібна до позиції США: дотримання територіальної цілісності Молдови, зміна формату миротворчої місії РФ і європейська інтеграція Молдови. Розуміючи геополітичний характер конфлікту, на переговорах з Придністров'ям ЄС прагне вирішувати переважно питання політичного статусу [13], але не виявляє бажання обговорювати інші питання в геополітичному контексті. Попри відмову Придністров'я від реінтеграції, ЄС прагне європейської інтеграції Молдови у форматі асоціації.

Як і інші учасники переговорів з урегулювання придністровського конфлікту, Україна дотримується принципу територіальної цілісності Молдови. Але стосовно інших питань останнім часом з'явилися ознаки бажання України узгоджувати власну позицію з позицією ЄС. Зокрема, йдеться про зміну формату миротворчої місії РФ і першочерговий розгляд на переговорах політичних питань. Можливо, це бажання викликане прагненням України прискорити власну європейську інтеграцію. На початку 2014 р., у зв'язку з конфліктом з РФ, Україна висловлювала занепокоєння можливістю агресії РФ з території Придністров'я. Зі свого боку, РФ і Придністров'я звинуватили Україну у транспортній блокаді Придністров'я.

Придністровський конфлікт у Молдові дає наочний приклад суперечності між двома базовими принципами міжнародної безпеки: правом націй на самовизначення і територіальною цілісністю національної держави. З одного боку, народ Придністров'я протягом тривалого часу підтримує ідею створення самостійної держави. Рівень цієї підтримки населенням дуже високий. З другого боку, провідні гравці (РФ, ЄС, США), слідуючи міжнародним домовленостям і не бажаючи створювати черговий прецедент, не прагнуть розділення Молдови. За цих умов очікувати на швидке врегулювання конфлікту не варто. Подіями, здатними ініціювати зрушення, можуть бути зміна позицій провідних гравців щодо самостійності Придністров'я, відмова Молдови від Придністров'я заради європейської інтеграції або спроба силового вирішення питання.

Проблеми постачання і транзиту енергоносіїв

Нафта. До розпаду СРСР поставки енергоносіїв до Молдови здійснювалися виключно з РФ через Україну. Хоча тоді в Молдові були знайдені родовища нафти й газу, їх розробка була визнана економічно неефективною. Але з розвитком технологій видобування і зростанням цін на енергоносії економічна привабливість молдовських родовищ зросла, і з 2007 р. молдовська компанія «Valiex - chimp» почала видобуток нафти. Молдовська нафта є важкою, вона придатна лише для вироблення мазуту, олії та дизельного палива. Нафта перероблюється на нафтопереробному заводі у м. Комрат, побудованому у 2005 р. Завод перебуває у власності молдовсько-британської компанії «AS Petrol». Імпорт нафтопродуктів, переважно бензину, здійснюється з Румунії та Білорусі.

Газ. Молдова не має достатніх родовищ природного газу і тому майже цілковито залежить від імпортних поставок, які здійснюються з РФ через Україну. Загальне споживання газу становить 1,2 млрд м³ на рік. Через Молдову йде також транзит російського газу до Румунії й далі - до Болгарії, Туреччини, Греції та Македонії. Закупівлю, транзит і поставку газу до споживачів здійснює компанія «Молдовагаз», яка накопичила перед російською компанією «Газпром» великий борг. На початок жовтня 2012 р. він сягав 4,1 млрд дол. США, з них 3,7 млрд дол. США утворено Придністров'ям, яке не розраховується за газ. У 2010 р. Молдова вступила до Європейського енергетичного співтовариства переважно з метою позбавитися від диктату з боку російського «Газпрому». У 2009 р. енергетичне співтовариство прийняло Третій енергетичний пакет, що означає для Молдови необхідність розділення компанії «Молдовагаз». Зараз для держави найактуальнішими є питання зниження ціни на російський газ і диверсифікація поставок газу.

Зниження ціни на російський газ. На кінець 2012 р. середня ціна на російський газ для Молдови становила 380-390 дол. США за 1 тис. м³. В умовах фінансово-економічної кризи це досить висока ціна навіть для розвинених країн. У 2012 р. РФ зробила знижку на газ для багатьох європейських країн в обмін на поступки з інших питань. Під час переговорів щодо укладання чергового контракту Кишинів також звернувся до РФ з проханням надати 30-відсоткову знижку. РФ визначила умовою знижки відмову Молдови від упровадження Третього енергетичного пакету й урегулювання боргу, але ЄС гарантувати не - застосування Третього енергетичного пакету відмовився. У результаті домовленостей досягнуто не було, й чинний контракт був продовжений на рік. На думку ЗМІ, керівництво Молдови поки не прийняло остаточного рішення щодо скасування Третього енергетичного пакету [14].

Газовий борг Молдови перед РФ також впливає на врегулювання придністровського конфлікту. З одного боку, Молдова не визнає придністровську частку боргу, з другого - вважає Придністров'я власною територією, а отже, має визнати його борг. Придністров'я, прагнучи підтвердити курс на незалежність, заявило про готовність визнати борг.

Диверсифікація поставок газу. Залежність Молдови від єдиного постачальника газу підштовхує її до пошуку шляхів диверсифікації. Упродовж останніх п'яти років обговорювались варіанти поставок з Туреччини, Румунії та Азербайджану. У 2012 р. було прийняте рішення про об'єднання газових систем Молдови і Румунії за рахунок будівництва газопроводу «Ясси - Унгени». Багато експертів назвали цей проект непродуманим, оскільки немає сенсу будувати газопровід з Румунії, яка також імпортує газ із РФ. Але Молдова й Румунія розраховують на наповнення цього газопроводу азербайджанським газом, який постачатиметься газопроводом «TANAP» до болгарсько-турецького кордону й далі - газопроводом «Набукко-Захід» до Румунії.

Європейська інтеграція Молдови

Після розпаду СРСР Молдова не одразу висловила намір інтегруватися до ЄС. Лише в 1995 р. парламент держави в декларації про зовнішню політику розцінив Угоду про партнерство і співробітництво з ЄС як перший крок на шляху європейської інтеграції. В 1996 р. новообраний президент Молдови П. Лучинський звернувся до голови Європейської комісії Ж. Сантера з посланням, у якому сформулював намір Молдови набути асоційованого членства у 2000 р. Тоді асоційоване членство розглядалось як проміжна ланка європейської інтеграції на прикладі балтійських держав. У 1998 р., після початку фінансової кризи в Молдові, спровокованої кризою в РФ, парламент Молдови проголосив європейську орієнтацію найвищим стратегічним орієнтиром. У 2002 р. Молдова створила ланку інтеграційних інституцій, а у 2005 р. Молдова та ЄС підписали Індивідуальний план дій. У 2009 р. уряд Молдови ухвалив Програму діяльності уряду «Європейська інтеграція: Свобода, Демократія, Добробут» на 2009-2013 рр. Нині влада держави демонструє політичний консенсус із питань європейської інтеграції та реінтеграції Придністров'я. Сьогодні Молдова є учасником програми ЄС «Східне партнерство» й готова до підписання угоди про асоціацію з ЄС.

Стосовно європейської інтеграції населення Молдови розділилося майже навпіл з перевагою напряму на євразійську інтеграцію. За результатами соціологічного опитування «Барометр суспільної думки» [15] у травні 2012 р., за вступ Молдови до ЄС висловилися 52% населення, проти - 30%. За вступ Молдови до Митного союзу висловилися 57% населення, проти - 20%. При цьому 28% населення підтримують обидва варіанти. Уподобання населення підтверджуються порівнянням економічних результатів торгівлі Молдови на східному й західному напрямах. За даними національного бюро статистики [5], за вісім місяців 2012 р. експорт молдовських товарів до ЄС скоротився, а експорт до держав СНД зріс. Молдовські робітники перераховують із РФ 210 млн дол. США, або 75% від усіх грошових переказів.

Європейська інтеграція Молдови, аналогічно до європейської інтеграції України, має три основних аспекти: підписання угоди про асоціацію, створення зони вільної торгівлі та лібералізацію візового режиму. Особливості європейської інтеграції Молдови визначають два основних фактори: неврегульованість придністровського конфлікту і вплив Румунії на позиції політичної еліти Молдови.

Позиція Молдови

Молдова розглядає європейську інтеграцію передусім як можливість приєднання до потужного європейського ринку. Ліберальна й націонал-ліберальна партія розглядають європейську інтеграцію також як спосіб об'єднання з Румунією. Найчисленніші парламентські партії, які входять до правлячої коаліції, офіційно підтримують курс на європейську інтеграцію. Але, за свідченнями молдовських ЗМІ, ця підтримка не є щирою та розглядається політиками як бізнес [16]. Партія комуністів РМ, яка має меншість у парламенті, дотримується політики «молдовенізму», тобто комуністи відкидають європейську інтеграцію. Але є підстави вважати позицію комуністів нестійкою. У питаннях європейської інтеграції Молдова «не звертає уваги» на придністровську проблему. На думку молдовських політологів [17], європейська інтеграція Молдови може відбуватися за зразком Кіпру, одна (грецька) частина якого входить до ЄС, інша (турецька) - ні. Можна припустити, що вдала європейська інтеграція Молдови означатиме дефакто відмову від реінтеграції Придністров'я, оскільки в цьому разі і економічні, і політичні, і правові, і соціальні системи Молдови та Придністров'я дедалі більше віддалятимуться одна від одної. Це припущення підтверджує позиція Ліберальної партії [17]: відмовитися від Придністров'я та прискорити європейську інтеграцію.

Позиція Румунії

Румунія беззаперечно підтримує європейську інтеграцію Молдови й розглядає її як спосіб об'єднання розділеної держави [18] з головуванням саме Румунії як джерела культури румунської нації. Головний редактор видання «Timpul» прогнозує заперечення щодо приєднання Молдови до ЄС з боку Румунії в разі, якщо Молдова не відмовиться від назви власної мови - молдовська мова [19]. Саме так Румунія блокувала надання Сербії статусу кандидата у члени ЄС, поки Сербія не підписала протокол про права національних меншин, який визнавав румунами влахів. Стосовно придністровського конфлікту офіційна позиція Румунії полягає в дотриманні територіальної цілісності Молдови. Президент Румунії Т. Бесеску заявив, що підтримуватиме молдовську владу лише в тому разі, якщо та продовжуватиме претендувати на Придністров'я [1]. Але деякі румунські експерти підтримують ідею європейської інтеграції Молдови без Придністров'я [20]. Це дає підстави стверджувати, що позиція Румунії також може змінюватись у майбутньому.

Позиція ЄС

ЄС підтримує європейську інтеграцію Молдови, але конкретних обіцянок щодо можливості її вступу не дає. Візити до Молдови віце-президента США Д. Байде на у 2011 р., канцлера Німеччини А. Меркель і голови Європейської комісії Ж. Баррозу підтверджують, що ЄС надає європейській інтеграції Молдови великого значення. Останнім часом ЄС активізував заходи щодо сприяння цьому процесу, що проявилося не лише в активізації політичних контактів, а й у наданні Молдові фінансової допомоги для адаптації законодавства і проведення реформ. Є підстави вважати, що ЄС підтримує європейську інтеграцію Молдови також із метою створення зразка для України. Попри значно гірші економічні показники, ЄС ставив Молдову на перше місце серед східних сусідів у контексті європейської інтеграції. Штучність такого оптимізму визнається молдовськими ЗМІ [21].

Свою оцінку перспектив європейської інтеграції Молдови надала канцлер Німеччини А. Меркель під час свого візиту до Молдови. Вона зазначила, що «Молдові слід набратись терпіння» [22]. Стосовно впливу придністровського конфлікту Молдова і ЄС дійшли консенсусу: ЄС також не вважає його неврегульованість перешкодою, про що заявив голова Європейської комісії Ж. Баррозу [23]. Але запровадження безвізового режиму ЄС усе ж обумовив потребою врегулювання конфлікту [24].

Проте після збройної агресії РФ у Криму й референдуму в Гагузії в березні 2014 р., котрі викликали побоювання стосовно можливості посилення впливу РФ у Молдові, ЄС і Кишинів підписали угоду про безвізовий режим [25] та оголосили про підписання угоди про асоціацію у травні 2014 р.

Проблеми відносин з Україною

Відносини Молдови з Україною, крім проблем урегулювання придністровського конфлікту й енергетичних питань, стосуються переважно питань обміну територіями та взаємної торгівлі.

Обмін територіями

Після набуття Україною незалежності виявилося, що південно-західні райони Одеської області України мають транзитне сполучення лише через вузьку приморську трасу з невеликою пропускною спроможністю. Частина потужнішої транспортної магістралі «Одеса - Рені» довжиною 7,7 км проходила через молдовську територію, що зменшувало економічну ефективність транзиту вантажів. З іншого боку, Молдова не мала власного виходу до моря, що також ускладнювало її зовнішньоекономічну торгівлю. Тому в 1996 р. Україна й Молдова розпочали переговори про обмін територіями, у результаті яких у 1999 р. президенти обох держав підписали договір про державний кордон. Україні було передано 7,7 км траси «Одеса - Рені» поблизу с. Паланка, а Молдові - 400 м узбережжя на Дунаї. За суттю Договору, Україна передала Молдові землю, а Молдова Україні - лише ділянку траси без передачі землі під нею. Посол Молдови в Україні І. Ставілє пояснив, що конституція Молдови забороняє передачу землі [26]. Але Конституція України також забороняє зміну території України без проведення референдуму. Про це нагадав міністр юстиції України О. Лавринович [27].

Економічний ефект обміну територіями для України й Молдови є різним. У 2009 р. Молдова почала експлуатацію порту Джурджулешти, одразу після чого вантажопотік через український порт Рені скоротився на 50%. Сьогодні завантаження потужностей порту становить 15%. Крім того, Україна планувала замість автомобільної траси побудувати автобан «Одеса - Рені» як частину міжнародного

Чорноморського транспортного кільця. Але без вирішення питання власності на землю під трасою «Одеса - Рені» зробити це проблематично. Нерівноправний для України обмін територіями, порушення конституційної процедури й економічна неефективність обміну в майбутньому можуть стати причиною виникнення певних територіальних суперечностей між Україною та Молдовою.

Питання торгівлі

Упродовж останніх п'яти років торговельні суперечності між Молдовою та Україною виникали переважно у сферах критичного імпорту й експорту Молдови, зокрема імпорту електроенергії та експорту виноматеріалів.

Електроенергія. Молдова не забезпечує себе електроенергією та змушена купувати її ззовні. Відносно дешеву електроенергію постачає Україна. З боку Молдови спостерігалися затримки з оплатою, відбір електроенергії поза угодами. Україна була змушена припиняти постачання й арештовувати молдовські лінії електропередачі, розташовані на території України.

Виноматеріали. Україна виробляє лише 25% вино - матеріалів для забезпечення власної лікеро-горілчаної промисловості й має імпортувати їх, у тому числі з Молдови. Це погіршує експортно-імпортний баланс і сприяє відпливу валютних ресурсів. Тому Україна адміністративно обмежує імпорт виноматеріалів, що не влаштовує Молдову, яка погрожує оскаржити обмеження в рамках СОТ. Раніше Україна встановлювала підвищене мито на молдовські коньяки, а Молдова у відповідь встановлювала екологічний збір на українські фруктові соки й пиво.

Проблеми гагаузької автономії

Гагаузи - тюркомовний народ чисельністю 200250 тис. осіб, який сповідує християнство. Більшість гагаузів мешкає на півдні Молдови в автономному територіальному утворенні «Гагауз Ері». Інші представники цього народу проживають в Україні (32 тис.), РФ (12 тис.), а також у Туреччині, Греції та Болгарії. Гагаузи й раніше прагнули державності, але не наполегливо: в 1906 р. була проголошена незалежна Комратська республіка, яка проіснувала лише п'ять діб. У 1940 р. частина гагаузів опинилася у складі Ізмаїльської області, а в 1944 р. - у складі Молдавської РСР.

19 серпня 1990 р. на першому з'їзді народних депутатів півдня Молдавської РСР була проголошена незалежна Гагаузька Республіка зі столицею у м. Комрат. У жовтні 1990 р., у відповідь на висування проектів законів Молдови про державну мову й перехід на латинську графіку, а також дивлячись на відокремлення Придністров'я, Гагаузька республіка оголосила про вибори до верховної ради. Тоді активісти Народного фронту Молдови, румунські волонтери в супроводі молдовської міліції на чолі з прем'єр-міністром Молдови М. Друком організували автоколону для зриву виборів і придушення «гагаузького повстання». Акція призвела до жертв серед населення Гагаузької Республіки. Подальший розвиток конфлікту був припинений завдяки втручанню військових частин ЗС СРСР і добровольців Придністров'я. В 1994 р. Гагаузька республіка погодилася на статус автономії у складі Молдови, який передбачає право Гагаузії на самовизначення в разі втрати Молдовою незалежності, тобто об'єднання з Румунією, а також право на участь у формуванні внутрішньої та зовнішньої політики Молдови з питань, що стосуються інтересів Гагаузії.

Сьогодні в Гагаузії де-факто склалася двопартійна система з двох конкуруючих громадських формувань: «Єдина Гагаузія» (на чолі з головою Гагаузії М. Фор - музалом) та «Нова Гагаузія» (на чолі з мером м. Комрат М. Дудогло). Принципових відмінностей у політичних платформах цих формувань немає. Їх можна охарактеризувати як партії одного лідера, котрі здійснюють політичне забезпечення його влади. Основними питаннями відносин Гагаузії із центральною владою Молдови є ставлення до федералізації Молдови та підвищення статусу Гагаузії, реалізація права Гагаузії на участь у зовнішній політиці Молдови і ставлення до євразійської інтеграції Гагаузії.

Ставлення до федералізації Молдови

і підвищення статусу Гагаузії

У разі федералізації Молдови Гагаузія прагне бути рівноправним учасником федерації поряд із Придністров'ям і мати автономний статус, не нижчий за статус Придністров'я. Тому голова Гагаузії підтримує федералізацію Молдови й докладає дипломатичні зусилля, спрямовані на переконання влади Придністров'я в доцільності федералізації. Активізація зв'язків із Придністров'ям має сенс для Гагаузії також у разі остаточного відокремлення Придністров'я від Молдови, оскільки за цих умов перед Гагаузією може поновитися питання підвищення політичного статусу. Влада Гагаузії пам'ятає про право на самовизначення, закріплене в законі про особливий правовий статус «Гагауз Ері». У квітні 2010 р. голова Га - гаузії виступив зі зверненням до народу, в якому заявив: «Ми - громадяни Республіки Молдова і будемо її добровільними законослухняними громадянами стільки, скільки буде існувати нейтральна, демократична і суверенна Молдова… В іншому разі ми самі визначимо своє місце в майбутній історії… Ми сформувались як цивілізована нація Європи й нікому не дозволимо сумніватись у життєздатності нашого проекту» [28]. Слід зазначити, що питання підвищення статусу Гагаузії об'єднує конкуруючі громадські формування, котрі перебувають при владі.

Реалізація права Гагаузії на участь у зовнішній політиці Молдови

Гагаузія, маючи певний досвід самостійної держави до 1994 р., прагне формувати власну зовнішню політику. Головними зовнішньополітичними орієнтирами Гагаузії є Туреччина і РФ. Уряд Гагаузії укладає угоди про співробітництво із суб'єктами РФ, налагоджує прямі зв'язки з Болгарією, Польщею, Білоруссю, Україною. Основний акцент робиться на інвестиціях до республіки. Крім того, Гагаузія активізує зв'язки з діаспорою та регулярно проводить всесвітній конгрес гагаузів. Для управління зовнішніми зв'язками уряд Гагаузії нині має намір утворити спеціальне відомство, яке матиме функції МЗС [29].

Ставлення до євразійської інтеграції Гагаузії

Навесні 2012 р. Народне зібрання Гагаузії (аналог парламенту) заявило про необхідність проведення республіканського референдуму про входження Молдови до Євразійського економічного союзу й залишило за собою право самостійно визначитися щодо власних зовнішньополітичних орієнтирів [28]. Президент Молдови М. Ті - мофті заявив, що Гагаузії слід бути більш лояльною до Молдови й повернутись обличчям до Заходу [30].

Пізніше Народне зібрання Гагаузії відмовилося від ідеї проведення референдуму й запропонувало замість цього провести консультативні зібрання громадян. За даними соціологічних опитувань, 90% населення підтримує ідею євразійської інтеграцію Гагаузії [31]. Слід зауважити, що відмова від проведення референдуму відбулася після об'єднання громадського формування «Нова Гагаузія» з Демократичною партією Молдови. Після такого об'єднання Молдова отримала великий важіль впливу на внутріполітичну ситуацію в Гагаузії. Утім, референдум усе ж був проведений на початку лютого 2014 р. 98,9% населення висловилися за закон «Про відкладений статус народу Гагаузії на зовнішнє самовизначення», який надає право виходу Гагаузії зі складу Молдови в разі втрати нею незалежності. 98,4% населення проголосували за вступ Молдови до Митного союзу і 2,7% - до ЄС [32].

Проблеми внутрішньої політики

Проблеми внутрішньої політики Молдови зводяться переважно до двох: партійної боротьби та питання національної ідентичності.

Питання партійної боротьби

Молдова є парламентською республікою. Президент Молдови обирається в парламенті більшістю депутатів. Усі партії, навіть партія комуністів, є за суттю партіями єдиного лідера, котрий концентрує у своїх руках усю повноту партійної влади. На думку молдовських ЗМІ [20], найпоказовішим прикладом є ліберально-демократична партія В. Філата, створена виключно на кошти лідера. Лідери інших партій (зокрема націонал-ліберальної партії, демократичної партії та ін.) заявляли, що В. Філат перекуповує членів їхніх партій. Економічні інтереси також були не останніми при об'єднанні Демократичної партії з громадським формуванням «Нова Гагаузія». На сьогодні парламентську більшість має блок раніше опозиційних партій. Парламентську меншість складає партія комуністів, але за кількістю парламентаріїв меншість незначно відрізняється від більшості, що віддзеркалює відсутність однозначних політичних уподобань серед населення Молдови. Не можна цілком виключати, що на чергових виборах партія комуністів може отримати більшість у парламенті і внести корективи до внутрішньої та зовнішньої політики Молдови.

Між більшістю й меншістю іде постійна боротьба. Сторони використовують не завжди припустимі методи. Так, восени 2012 р. парламентська більшість заборонила комуністичну символіку. Венеціанська комісія заявила, що впровадження санкцій за використання комуністичної символіки суперечить європейським стандартам. Боротьба охоплює й інші сфери. Зокрема, йдеться про ставлення до сексуальних меншин, легалізацію яких не підтримують православна церква і більшість населення Молдови. Негативну реакцію викликають дії більшості щодо відновлення «історичної пам'яті»: знесення пам'ятників загиблим воїнам радянської армії, відновлення пам'яток періоду румунської окупації. Відсутність консенсусу серед політичних еліт призвела до чергової політичної кризи на початку 2013 р. У лютому 2013 р. прем'єр-міністр Молдови, лідер ліберально-демократичної партії В. Філат оголосив про вихід партії з парламентської більшості. Він обвинуватив керівництво партій - учасників більшості в корупції. Комуністична партія одразу ініціювала процедуру висловлення вотуму недовіри уряду Молдови.

Питання національної ідентичності

Питання національної ідентичності є вкрай важливим для багатонаціональних молодих держав, оскільки воно визначає єдність нації і основу її духовного потенціалу. У цьому контексті цікавим є дослідження [33], яке висвітлює стратифікацію російськомовного населення в Кишиневі і Тирасполі з погляду громадянсько-державної, етнічної та культурної ідентичності - основних складових національної ідентичності. Як випливає із цього дослідження, лише молдавани пов'язують себе переважно з Молдовою. Представники інших національностей не відчувають Молдову батьківщиною. Дослідження дає підстави стверджувати, що у мешканців Придністров'я сформована придністровська ідентичність, яка базується на спільній протидії процесу асиміляції. Стосовно етнічної ідентичності, як у Кишиневі, так і в Тирасполі більшість респондентів відчувають себе росіянами. Культурна ідентичність мешканців Кишинева й Тирасполя визначається переважно російською мовою.

Висновки

1. Неоднорідність етнічного складу й цивілізаційних коренів населення Молдови мають глибоке історичне підґрунтя, що визначає складність досягнення стабільності Молдови у внутрішньополітичному й зовнішньополітичному контекстах.

2. Сьогодні Молдова не опрацьовує питання стосовно створення цілісної концепції зовнішньої політики, яка могла би бути певним стрижнем для згуртування суспільства і сталого розвитку держави в довгостроковій перспективі. Проголошений напрям європейської інтеграції навряд чи можна вважати таким стрижнем. Він здебільшого є результатом прийняття політичною елітою курсу, запропонованого зовнішніми гравцями, зокрема Румунією, ЄС і США, але не підтриманого абсолютною більшістю населення. Курс на євроатлантичну інтеграцію має ще менше прихильників і серед політичної еліти, і серед населення. Крім того, його просування стримується РФ. Усе це свідчить про потенційну нестабільність основного вектора зовнішньої політики Молдови, який може змінюватися залежно від перемоги тих чи інших політичних сил на чергових парламентських виборах.

3. Основною і внутрішньополітичною, і зовнішньополітичною проблемою Молдови є врегулювання придністровського конфлікту. Складність урегулювання визначається тим, що суперечливі питання, які мають бути вирішені, тісно пов'язані одне з одним - сторони мають вирішувати їх у комплексі, поступаючись власними базовими інтересами. Обтяжуючими обставинами є принципові суперечності між інтересами впливових геополітичних гравців, а також зростаюча із часом розбіжність між політичною, економічною та соціальною системами обох берегів Дністра.

Загалом слід зазначити, що врегулювання придністровського конфлікту можливим за двома взаємовиключ - ними сценаріями: або реінтеграція Придністров'я до Молдови, або набуття Придністров'ям статусу незалежної держави. Перший не влаштовує владу Придністров'я і частково РФ, яка згодна на реінтеграцію лише за умов обмеження впливу ЄС, США та Румунії. Крім того, населення Придністров'я вже сьогодні має національну ідентичність, відмінну від ідентичності Молдови, що може бути основою для подальшого оформлення Придністров'я як незалежної держави. Другий сценарій не відповідає геополітичним інтересам ЄС, США та Румунії, але він обговорюється в експертному середовищі, що свідчить про можливість трансформації позицій цих гравців тією чи іншою мірою. Реалізація другого сценарію може здійснитися в разі знаходження геополітичного компромісу між РФ, з одного боку, та ЄС і США - з другого.

4. Основною економічною проблемою Молдови є велика залежність від постачання енергоносіїв. Послідовні кроки Молдови щодо збільшення видобутку власної нафти, а також розвитку інфраструктури її поставок зробили нафтові проблеми держави менш гострими, ніж газові. Основними проблемами в газовій сфері є великий борг Придністров'я, висока ціна на російський газ і диверсифікація поставок газу. Сьогодні Молдова намагається забезпечити диверсифікацію поставок газу за рахунок будівництва газопроводу з Румунії.

5. Європейську інтеграцію Молдови не можна розглядати як однозначний цивілізаційний курс нації, на відміну від того, як це було в Польщі, Чехії або балтійських країнах. Попри те, що інтеграційні інститути сформовані десять років тому, політична еліта Молдови по-різному бачить європейську інтеграцію. Одна її частина вбачає в інтеграції можливість приєднання до потужного європейського ринку і придбання економічних можливостей, друга - можливість приєднання до Румунії. Третя частина дотримується позицій «молдовенізму» - незалежності й самостійності Молдови. Стосовно європейської інтеграції населення Молдови розділене майже навпіл з незначною перевагою іншого напряму - євразійської інтеграції. Така неоднорідність поглядів свідчить про потенційну нестабільність позиції Молдови й залежність її від перемоги на виборах тих чи інших політичних сил.

6. Нині відносини Молдови з Україною торкаються переважно економічних питань: своєчасної оплати Молдовою імпортованої з України електроенергії, тарифних і нетарифних обмежень на торгівлю товарами. Ці питання не мають вирішального значення для питань безпеки. Суперечності в територіальних питаннях були врегульовані раніше, але при цьому закладено негативний потенціал для розвитку суперечностей у майбутньому, який визначається недодержанням конституційної процедури передачі земельних ділянок і негативним економічним ефектом для України.

7. Ще однією проблемою, пов'язаною із цілісністю Молдови, є питання автономії «Гагауз Ері» (Гагаузії), котра має право на самовизначення в разі втрати Молдовою незалежності. Політична обстановка в Гагаузії визначається ситуативним співвідношенням інтересів лідерів двох конкуруючих партій, а також настроями населення на зближення Гагаузії з РФ. Найактивніші зовнішньополітичні зв'язки Гагаузія підтримує з Туреччиною та РФ.

8. Основною внутрішньою проблемою Молдови є перманентна партійна боротьба. Більшість політичних партій держави є партіями одного лідера. Це залишається справедливим і для правлячих партій, і для опозиційних. Населення Молдови не надає однозначних переваг ані тим, ані іншим. Стосовно розстановки політичних сил можна відмітити, що різні партії мають єдність лише в одному питанні - дотриманні принципу територіальної цілісності Молдови під час урегулювання придністровського конфлікту. Але навіть із цього питання найбільш радикальна Ліберальна партія допускає незалежність Придністров'я заради об'єднання з Румунією. Усе це визначає нестійкість політичного курсу Молдови, а також нестабільність внутрішньої соціально-політичної обстановки, що поглиблюється відсутністю єдиної національної ідентичності населення Молдови. Структура національної ідентичності дає підґрунтя для культурного впливу РФ та опору нав'язуванню румунської ідентичності.

Перелік літератури

воєнний політика безпека

1. Борис Асаров: Идеологические риски для Приднестровья [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum. ru/news/polit/1562618.html.

2. НАТО: Наше сближение с Молдавией - «направление, в котором хотят двигаться обе стороны» [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://xn-c1adwdmv.xn-p1ai/news/ 1550125.html#ixzz2SJlx0YDU.

3. Виталий Журавлёв: О некоторых актуальных аспектах переговоров по приднестровскому урегулированию [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://xn-c1adwdmv.xn - p1ai/news/fd-abroad/yugoosset/analitics/1545211.html#ixzz

2SJmf02xJ.

4. «Даёшь присоединение Молдавии к Приднестровью!» - обзор СМИ Приднестровья [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.rU/news/1613939.html#ixzz2SJ moswZB.

5. «В Молдавии 20 лет проводятся депортации, по масштабам в 10 раз превосходящие сталинские»: Молдавия за неделю [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://xn-c1adwd - mv.xn-p1ai/news/1583304.html#ixzz2SJn1Lgq4.

6. Молдавские эксперты предлагают Украине и Молдове провести обмен территориями [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.newscom.md/rus/moldavskie-eksperti - predlagayut-ukraine-i-moldove-provesti-obmen-territoriya mi.html.

7. В Приднестровье представлен итоговый вариант новой Концепции внешней политики [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/1585963.html#ixzz 2SJx16eZv.

8. Илья Галинский: Поддержка Россией «молдавского федерализма» и кишиневских политиков - «флюгеров» приведет ее к поражению [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://xn-c1adwdmv.xn-p1ai/news/fd-abroad/balkans/ 1557085.html#ixzz2SJzneqbR.

9. Молдавия приветствует «все более важную роль» Германии в урегулировании на Днестре [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/fd-abroad/trans - dniestria/1544136.html#ixzz2SK0XMQtZ.

10. «…И тут внезапно появляется Румыния в роли спасителя»: Молдавия за неделю [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/1586500.html#ixzz 2SJzGBA6k.

11. «Признание Приднестровья может произойти уже в ближайшее время»: обзор СМИ Приднестровья [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/ 1598079.html#ixzz2SK1gvwYh.

12. Андрей Сафонов: В Приднестровье ждут новую политику России в отношении республики [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/! 589405. html# ixzz2SK1V21wK.

13. Замглавы ПА ОБСЕ усомнилась в нейтральности трехсторонних миротворческих сил на Днестре [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://xn-c1adwdmv.xn-p1ai/ news/fd - abroad/transdniestria/1559109.html#ixzz2SJ mIAL00.

14. Власти Молдовы предпочитают потратить многомиллионные средства из госбюджета ради энергопакетов ЕС, чем принять от РФ 30% скидку на газ [Электронный ресурс]. - Режим доступа: moldinfo.ru/sng/5535-30 -.

15. Большинство граждан Молдавии предпочли бы Таможенный союз Евросоюзу: соцопрос [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://regnum.ru/news/fd-abroad/moldova/ 1531331.html#ixzz2SK9MxBtQ.

16. «Молдавия без серпа и молота: отменят ли День Победы?»: Молдавия за неделю [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://xn-c1adwdmv.xn-p1ai/news/fd-abroad/polska/ 1552475.html#ixzz2SK7jGzuS.

17. «Молдавия готова интегрироваться в ЕС без Приднестровья»: Молдавия за неделю [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/1601775.html#ixzz2SJj X2L8S.

18. Бэсеску призвал Молдавию не «уклоняться» от «территориальной целостности» [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://xn-c1adwdmv.xn-p1ai/news/russia/15520 26.html#ixzz2SJzcw4xC.

19. СМИ: Румыния не пустит Молдавию в ЕС, если та не переименует свой язык в «румынский» [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/1592383.html# ixzz2SKA1I5ME.

20. «Молдавия и Украина - орехи, зажатые в челюстях щелкунчика»: Молдавия за неделю [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/1610174.html# ixzz2SKABjkHP.

21. «Евроинтеграцию затормозили геи»: Молдавия за неделю [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.reg - num.ru/news/1541035.html.

22. Меркель посоветовала Молдавии потерпеть с евроинтеграцией и присоединением Приднестровья [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/ 1563829.html#ixzz2SK1qjYTC.

23. Визит Баррозу «взбудоражил» Молдавию [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://rus.ruvr.ru/2012_12_01/ Vizit-Barrozu-vzbudorazhil-Moldaviju/.

24. ЕС обусловил либерализацию визового режима для Молдавии решением «проблемы Приднестровья» [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://regnum.ru/news/fd - abroad/ukraina/1639065.html#ixzz2SKAlfdPS.

25. ЕС утвердил безвизовый режим для Молдавии [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.lenta.ru/news/ 2014/04/03/visa/.

26. Украина отдала Молдове спорную территорию [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.rosbalt.ru/ exussr/2012/11/26/1063562.html.

27. Министр юстиции Украины назвал неконституционным обмен территориями с РМ [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.vesti.md/? mod=news&id=16520.

28. «В Тирасполе говорить о федерализации Молдавии пока не с кем»: Гагаузия за неделю [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://xn-c1adwdmv.xn-p1ai/news/fd-abroad/moldo - va/1551062.html#ixzz2SKC9gzDz.

29. Надо ли отрывать Гагаузию от Молдавии?: Гагаузия за неделю [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/1597078.html#ixzz2SKCJiGRh.

30. «По пути в Европу Молдавия тормознёт в Румынии, а это гагаузам абсолютно не нужно»: Гагаузия за неделю [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.regnum. ru/news/fd-abroad/moldova/1548722.html#ixzz2SJlMio57.

31. «200 лет мы были с Россией, пора перестать метаться из стороны в сторону»: Гагаузия за неделю [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://xn-c1adwdmv.xn-p1ai/news/ 1607793.html#ixzz2SKCgPT6R.

32. Вступление в ТС на референдуме в Гагаузии поддержали 98,4% избирателей [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://korrespondent.net/world/3300743.

33. Алексей Зайцев: Русскоязычные сообщества Молдавии: сравнительный анализ идентичностей [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://xn-c1adwdmv.xn-p1ai/news/polit/ 1545638.html#ixzz2SKEQolbX.

Размещено на Allbest.ru