Створення нового військово-політичного блоку як спосіб забезпечення колективної безпеки країн, що можуть стати об’єктом агресії з боку російського імперіалізму
Аналіз проблеми забезпечення національної безпеки України в умовах кризи світового порядку, спричиненої агресивними діями російського імперіалізму. Пропозиція створення військово-політичного блоку країн, які можуть стати об’єктом російської агресії.
Рубрика | Политология |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 04.03.2019 |
Размер файла | 32,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru//
Размещено на http://www.allbest.ru//
Харківська державна академія культури
Створення нового військово-політичного блоку як спосіб забезпечення колективної безпеки країн, що можуть стати об'єктом агресії з боку російського імперіалізму
Романюк О. І.
доктор політичних наук, доцент, професор кафедри філософії та політології
У статті аналізується проблема забезпечення національної безпеки України в умовах сучасної кризи світового порядку, спричиненої агресивними діями російського імперіалізму. Скептично оцінюючи шанси України щодо розробки в стислий термін власної ядерної зброї та вступу в найближчий час до НАТО, автор висуває до обговорення пропозицію створення військово-політичного блоку країн, які можуть стати об'єктом російської агресії. Формулюються мета та завдання блоку, визначаються його потенційні учасники, аналізуються наслідки, що випливатимуть з розбудови системи колективної безпеки країн Балтійсько-Чорноморського простору.
Ключові слова: національна безпека, система колективної безпеки, військо-політичний блок, військова агресія, російський імперіалізм.
військовий блок агресія
Російська агресія проти України, що здійснюється всупереч фундаментальних положень Статуту ООН [1], Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі [2], принципів діяльності ОБСЄ [3], Ради Європи [4] та інших міжнародних організацій, членом яких є Російська Федерація, а також її обов'язків, що випливають з Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсю- дження ядерної зброї [5] та Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією [6], підриває підвалини світового порядку, який було засновано після Другої світової війни, збережено з великими труднощами в роки холодної війни та усталено після загибелі комуністичного світу. Створюючи загрозу існуванню суверенної української держави, російська агресія значно актуалізує питання про обороноздатність нашої країни. Політичні та економічні санкції, що сьогодні застосовує до Росії цивілізований світ, поки що не спинили агресивні дії та експансіоністські наміри Кремля. Наявність у Росії великого ядерного потенціалу є чинником, що стримує застосування проти агресора заходів військового характеру. У такій ситуації виникає питання, що має робити Україна для захисту свого суверенітету та незалежності в умовах, коли супротивник значно переважає її в економічній та військовій сферах.
З цього питання у вітчизняному аналітичному середовищі протягом тривалого часу обговорюютьсядві основні пропозиції. Перша полягає у відмові Україні від без'ядерного статусу й розробки власної ядерної зброї [7; 8; 9; 10]. Друга стосується вступу України до НАТО [11; 12; 13;14]. У даній статті я висуваю до обговорення третю пропозицію - створення військово-політичного блоку країн, які можуть стати об'єктом російської агресії внаслідок реалізації імперських планів кремлівського керівництва. Обґрунтування цієї пропозиції є головним завданням моєї статті.
Вади попередніх пропозицій
Проблема розробки власної ядерної зброї має чотири складових: 1) наявність науково-технічного потенціалу; наявність необхідних матеріалів;3) наявність коштів для фінансування проекту; 4) реакція на проект з боку міжнародного співтовариства. Науково-технічний потенціал України дозволяє в доволі стислий термін (рік - два) провести роботи з проектування вибухового пристрою. У країні також маються значні запаси уранових руд та підприємства, що займаються їхнім видобутком та застосуванням, але відсутні такі, що можуть збагачувати уран до необхідної для виготовлення ядерної зброї якості. Розробка власної технології збагачення й будівництво відповідних промислових об'єктів можуть зайняти близько десяти років. Проте коштів для фінансування атомного проекту в нашій держави зараз немає. Вихід з договору про нерозповсюдження ядерної зброї неодмінно викликає негативну реакцію з боку міжнародного співтовариства, що може залишити Україну без зовнішньої підтримки (у тому числі й фінансової). Цим безумовно скористається Росія. Таким чином, спроба створення власної ядерної зброї не посилить, а послабить позиції України в протистоянні російській агресії.
Вступ України до НАТО - найпотужнішої системи колективної безпеки сучасного світу -здатний суттєво збільшить обороноздатність країни, оскільки відповідно п' ятої статті Вашингтонського договору збройний напад на одну або декілька країн альянсу розглядається як напад на всі країни альянсу [15]. Вступ до НАТО міг би забезпечити Україну “атомною парасолькою”. Але, по- перше, вступ до НАТО передбачає тривалий багатоступеневий процес, що включає в себе чотири етапи (консультативний, переговорний, ратифікаційний, імплементаційний), передбачає політичний діалог, військову інтеграціюта відповідність країни низці критеріїв [16, с. 68-77]. Тому процес вступу до НАТО може тривати доволі тривалий час. Приміром, Албанія стала членом НАТО через десять років після підписання Плану дій з набуття членства в цій організації [17]. Подруге, сьогодні НАТО явно не бажає приймати до своїх лав країни, в яких не урегульовані військові та територіальні конфлікти з Росією. Це стосується не тільки України, але й Грузії та Молдови, яким відмовляють, боячись посилення конфронтації з Росією,навіть у підписанні Плану дій з набуття членства в НАТО. Примарність вступу України в найближчий час до НАТО посилюється тим, що рішення в цій організації ухвалюються консенсусом. Тобто, якщо одна з 28-ми країн-членів НАТО буде проти членства України, рішення прийняте не буде.
Мета та завдання нового військово-політичного блоку
Ураховуючи проблематичність реалізації перших двох пропозицій, я висуваю третю, сутність якої полягає в створенні нового воєнно-політичного блоку за участю України та інших держав, що можуть стати об' єктом військової агресії з боку російського імперіалізму. Цей блок територіально має охопити простір від Балтійського до Чорного моря. Можлива його назва - Організація Балтійсько-Чорноморського Договору (ОБЧД) / англ. Baltic-Black Sea Treaty Organization (BBSTO). Мета створення ОБЧД полягає в заснуванні ефективної системи колективної безпеки низки пострадянських та деяких інших країн, що були, є або можуть стати об'єктом агресії з боку російського імперіалізму. До основних завдань цього блоку слід віднести:
організація збройної колективної відсічі військовій агресії в разі нападу Росії на одну або декілька країн-учасників блоку;
військово-технічна та економічна кооперація країн-учасників блоку заради посилення їх оборонного потенціалу;
організація колективної протидії в разі застосування Росією економічних санкцій проти однієї або декількох країн-учасників блоку;
створення умов для деокупації територій низки країн-учасників блоку;
координація розвідувальної та контрозвідувальної діяльності країн-учасників блоку;
розвиток військового, політичного та економічного співробітництва з Північно-Атлантичним союзом.
Потенційні учасники ОБЧД
Окрім України до цього блоку мають увійти Грузія та Молдова - країни, що також після розпаду СРСР зазнали російської військової агресії. Значна частина їх території (Абхазія та Північна Осетія Грузії, Придністров'я Молдови) також окупована російськими військами. Повернення окупованих територій під свою юрисдикцію є найважливішими цілями зовнішньої політики цих країн. До того ж захоплення Грузії та Молдови, як і України та інших пострадянських країн, входить до стратегічного плану кремлівського керівництва з відновлення Російської імперії.
Членами нового військово-політичного блоку мають стати країни Балтії (Литва, Латвія та Естонія), які зазнали радянської окупації в 1940-му., внаслідок чого більш ніж на пів століття було знищено їх суверену державність. Участь балтійських країн мотивуватиме ще й те, що з боку Росії до них постійно висуваються претензії щодо утисків етнічних росіян та “російськомовного населення”, що може стати приводом для військової агресії. Особливо це стосується Латвії та Естонії, де кількість “російськомовного населення” становить третину населення. Те, що країни Балтії з 2004-го є членами НАТО,не має завадити їх входженню до ОБЧД, оскільки одна країна може бути учасником кількох військово-політичних блоків, що на різних просторах переслідують спільні цілі. Так, у свій час США та Велика Британія були одночасно членами трьох військово-політичних блоків (НАТО, СЕНТО та СЕАТО), членами двох блоків були Франція (НАТО та СЕАТО) та Туреччина (НАТО та СЕНТО). Належність балтійських держав до НАТО не дає повної гарантії їх безпеці, оскільки агресія може набути формизаколоту російської агентури (значна частина “російськомовного населення” країн Балтії піддається впливу російської пропаганди.), якій Росія надасть необхідну зброю. У такій ситуації НАТО може постерегтися щодо втручання у “внутрішній конфлікт”.
Важливою країною цього блоку, що зв' яже його балтійський та чорноморський сегменти, є ще одна країна НАТО - Польща. Польща має кордон з калінінградським анклавом Росії. Росія може вторгнутися в Польщу й через територію Білорусі, про що наочно засвідчили спільні російсько-білоруські стратегічні навчання “Захід 2009” та “Захід 2013” [18; 19]. Добре пам'ятаючи про роль російського імперіалізму в ліквідації польської державності наприкінці ХУШ століття та в 1939 році, Польща не хоче ще більшого наближення Росії до своїх кордонів і готова надавати підтримку Україні та країнам Балтії.
Потенційним учасником ОБЧДє Румунія, оскільки історично та етнічно ця країна пов' язана з Молдовою. Намагання Росії включити до свого складу Придністров' я зустрічає рішучий спротив з боку Румунії. У Румунії, як і в Молдові, існує потужний рух за об'єднання цих країн в єдину державу, проте Росія є головним чинником, що заважає цьому процесу.
Не виключено, що до цього блоку можуть приєднатися Угорщина, Словаччина та Чехія, які теж не хочуть наближення до своїх кордонів Росії, розуміючи чим це може скінчитися. Вступ до ОБЧД цих країнмотивуватиме історична пам'ять про жорстке придушення радянською армією антикомуністичного народного повстання 1956-го в Угорщині, радянську окупацію Чехо-Словаччини та придушення “Празької весни” в 1968-му.
До ОБЧД може увійти й Азербайджан, який безпосередньо не є причорноморською країною, але його національна безпека пов' язана з цією зоною. Значну частину території Азербайджану (Нагірний Карабах) окупує Вірменія, яка поступово перетворюється насателіта Росії. На території Вірменії (в місті Ґюмрі) знаходиться потужна російська військова база [20]. У вірмено-азербайджанському конфлікті Росія сьогодні фактично підтримує Вірменію. Сутність російських пропозицій щодо врегулювання цього конфлікту полягають у створені на території Азербайджану російської військової бази (нібито для “урівноваження позиції сторін”) та введення в зону конфлікту російських “миротворчих сил” [21]. Проте, пам'ятаючи про роль Росії в організації заколотів Сурета Гусейновата Алькрама Гум-атовав 1993-му, керівництво Азербайджану навряд чи пристане на такі пропозиції, що потягне за собою посилення російського тиску та організації провокацій проти цієї країни.
Існує ймовірність входження до ОБЧД Туреччини, яку спричиняє низка чинників. По-перше, Туреччину непокоїть посилення військової могутності Росії біля своїх сухопутних кордонів та на Чорному морі. Подруге, вона не забула про давню мету російського імперіалізму щодо “звільнення Константинополя” та оволодіння проливами Босфор і Дарданелли. По-третє, Туреччина надає велику допомогу етнічно близькомуА- зербайджану в його зусиллях щодо зміцнення незалежності та збереження територіальної цілісності (зокрема в конфлікті навколо Нагірного Карабаху). По- четверте, Туреччина підтримує етнічно близькийк- римськотатарський народ (до того ж у Туреччині мешкають декілька мільйонів нащадків кримських татар) в його боротьбі проти російської окупації Криму. Залучення цієї країни до ОБЧД здатне суттєво посилити потенціал блоку, бо за своєю могутністю армія Туреччини посідає восьме місце серед армій світу [22].
Размещено на http://www.allbest.ru//
Размещено на http://www.allbest.ru//
Таблиця 1
Размещено на http://www.allbest.ru//
Размещено на http://www.allbest.ru//
Слід відмітити, що в даний час формуються передумови для створення системи колективної безпеки країн, що можуть стати об'єктом з боку російського імперіалізму. Посилюється не тільки політична та дипломатична їх підтримка одна одної, але й поглиблюється співпраця у військовій сфері. Так, нещодавно було досягнуто домовленостіпро створення ли- товсько-польско-української військової бригади [23]. З'явилося повідомлення про те, що Азербайджан і Туреччина приступили до формування єдиної армії. [24].
Наслідки створення ОБЧД (замість висновків)
Створення ОБЧД тягне за собою наступні наслідки.
По-перше, виникає потужна система колективної безпеки країн, що можуть стати об' єктом агресії з боку російського імперіалізму. Загальна територія країн потенційних учасників ОЧБД дорівнює 2.521.365 кв. км., що унеможливлює ведення Росією успішних військових дій на такій території. Сукупний людський ресурс країн потенційних учасників ОБЧД дорівнює 205.947 тис. людей, щомайже в півтора рази перевищує російський (142.857 тис.). Хоч їх спільний військовий потенціал сьогодні поступається російському, але існує реальна можливість швидко довести його неядерний компонент до рівня, що перевершить російський. Таким чином, Росію буде позбавлено можливості виграти неядерну війну проти альянсу цих держав. Належність дев'яти з них до НАТО завадить застосування Росією атомної зброї.
По-друге, виникне оперативніший механізм прийняття рішень з протидії агресії, ніж той, що існує в НАТО. На відміну від Північно-Атлантичного блоку, багато країн якого досить віддалені від Росії й сьогодні не відчувають себе як потенційний об'єкт російської агресії, країни ОБЧД краще розуміють небезпеку з боку російського імперіалізму, а тому готові діяти більш рішуче.
По-третє, зменшиться навантаження мілітарних статей на державні бюджети країн потенційних учасників блоку (в тому числі й України). Функціонування системи колективної безпеки в декілька разів дешевше, ніж організація індивідуального спротиву агресії;
По-четверте, створюються умови для пожвавлення економічного розвитку України. У процесі військово- технічної кооперації країн-учасників блокунеодмінно активно використовуватиметеся військово-промисловий потенціал України: танко-, корабле-, літако-, ракетобудування.
Безумовно, ОБЧД матиме явну антиросійську спрямованість, але це спричиняє агресивна політика сучасного російського керівництва, його намагання відродити російську імперію та біполярний світ. Якщо в Росії відбудуться демократичні зміні й вона відмовиться від імперіалістичної політики, звільнить окуповані території та буде сприяти миру й безпеці в цьому регіоні, необхідність в існуванні такого блоку відпаде й він може саморозпуститися.
Список використаних джерел
Статут Організації Об'єднаних Націй [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://unic.un.org/aroundworld/unics /common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainia n.pdf
Заключительный акт Совещания по безопасности и сотруд
ничеству в Европе (Хельсинки, 1 августа 1975 года) [Електронний ресурс].Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_055
Vienna Document 2011 on Confidence- and Security-building Measures (Vienna on 30 November 2011) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.osce.org/fsc/86597?download=true
Statute of Council Europe (London, 5.V.1945) [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : http://conventions.coe.int/Treaty /en/Treaties/Html/001.htm
Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапешт, 5 грудня 1994 року). [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/998_158
Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (Київ, 31 травня 1997 року) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/643_006
Кудин Д. Ядерний статус та ядерна зброя в Україні [Електронний ресурс] / Д. Кудин. - Режим доступу : http://technocrat.org.ua/yaderniy-status-ta-yaderna-zbroya-v-ukrayi/
Майданюк В. Чи може Україна відновити ядерний арсенал? [Електронний ресурс] / В. Майданюк. - Режим доступу : http://vgolos.com.ua/articles/chy_mozhe_ukraina_vidnovyty_yaderny y_arsenal_151830.html
Рябих В. Чи врятує Україну ядерна дубинка? [Електронний ресурс] / В. Рябих. - Режим доступу : http://ua.comments.ua/politics /226431-chi-vryatuie-ukrainu-yaderna-dubinka.html
Трегуб Г. Від уранової руди до атомної зброї [Електронний ресурс] / Г. Трегуб. - Режим доступу :
http://tyzhden.ua/Economics/107857
Надольський Й. Розширення НАТО та перспективи України [Електронний ресурс] / Й. Надольський. - Режим доступу : http://natoua.org/news.php?nid=25
Палій О. Вступ до НАТО: 20 проти 6 на
користьУкраїни [Електронний ресурс] / О. Палій. - Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/articles/2006/05/29/3111403/
Чи потрібно Україні бути в НАТО? 12 аргументів “за”. Молодь ламає старі стереотипи: збірка статей / за ред. С. Коно- ненка. - К. : Техносоюз, 2006. - 240 с.
Джердж С. Ф. Україна-НАТО : співробітництво заради безпеки / С. Ф. Джердж- К. : Товариство “Знання” України, 2007. - 96 с.
The North Atlantic Treaty (Washington D. C., 4 April 1949) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nato.int /cps/ru/SID-6046CC28-1986E9B9/natolive/official_texts_17120.htm? blnSublanguage=true&selectedLocale=en&submit.x=9&submit.y=3& submit=select
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні чинники підтримки Америкою України в умовах російської агресії та місце України в системі національних інтересів і стратегічних розрахунків США. Підходи США до країн пострадянського простору після розпаду СРСР. Напрямки російського ревізіонізму.
статья [22,1 K], добавлен 11.09.2017Сучасний стан та майбутнє світової енергетики. Тенденції глобальної енергетики на найближчі десятиліття. Головні фактори енергетичної безпеки США. Фактори енергетичної безпеки Росії. Україна: стан та стратегії забеспечення енергетичної безпеки.
магистерская работа [243,8 K], добавлен 29.11.2007Безпека людини в умовах громадянського суспільства. Особливості людського виміру безпеки в умовах глобалізаційних мирових процесів. Основні принципи, характерні у ставленні до індивіда. Характеристика узагальненої схеми вирішення проблеми його безпеки.
реферат [29,6 K], добавлен 28.05.2014Концептуальні підходи дослідження, аспекти формування і становлення іміджу політичних лідерів в Україні, сутність іміджелогії як соціально-політичного явища. Технології створення іміджу політичного лідера, роль особистості, ділових і моральних якостей.
реферат [30,6 K], добавлен 09.09.2010Розглянуто базові принципи сучасної зовнішньої політики США, їх відображення в ключовому політичному документі офіційного Вашингтона - Стратегії національної безпеки. Еволюція доктрини національної безпеки США за діяльності Дж. Буша-молодшого та Б. Обами.
статья [28,5 K], добавлен 11.09.2017Суспільні трансформації та політичні аспекти загроз національній безпеці України. Стан Збройних Сил України: реалії і перспективи розвитку. Геополітичне положення країни. Етапи становлення та проблема наукового та інформаційно-аналітичного забезпечення.
курсовая работа [114,5 K], добавлен 25.05.2015Оцінка суспільно-політичного та соціально-економічного становища України за останні шість років. Характеристика Євромайдану, який перейшов у Революцію гідності, а також окупації й анексії Росією Кримського півострова, російській агресії на сході країни.
статья [56,3 K], добавлен 18.08.2017Визначення міжнародних відносин і світового політичного процесу. Аналіз їх структурних елементів. Світова політика і глобальні проблеми сучасності, їх сутність, групи, походження і шляхи їх вирішення. Участь України в сучасних міжнародних відносинах.
реферат [32,5 K], добавлен 06.02.2011Сутність і різновиди партійних систем. Поняття "політичного маркетингу", його предмет, функції та види. "Політичний ринок" і "політичний товар". Особливості політичного ринку в сучасній Україні. Імідж політичного лідера. Політична символіка, як бренд.
курсовая работа [70,2 K], добавлен 07.03.2010Зовнішня політика країн Балтії, їх зацікавленість в забезпечені "жорсткої безпеки", що призвела до розміщення акцентів у зовнішній політиці на користь НАТО, а потім ЄС. Виникнення певної напруги у відносинах з Росією. Остаточне закріплення США в регіоні.
автореферат [43,0 K], добавлен 09.04.2009Сутність, структура та функції політичного рішення. "Акт проголошення незалежності України" як приклад офіційного політичного рішення. Мотивація та типи політичної поведінки особистості. Аналіз глобальних проблем сучасності, роль політики у їх вирішенні.
контрольная работа [51,6 K], добавлен 07.10.2010Політичне лідерство як процес постійного приорітетного, легітимного впливу на об’єкт політики. Його сутність, особливості і типологія. Теоретичні основи політичного іміджу: ключові засоби його формування, стосунки з публікою. Презентаційна політика.
курсовая работа [49,1 K], добавлен 26.12.2013Осмислення поняття соціально-політичного конфлікту. Визначення терміну соціального та політичного конфлікту. Типологія конфлікту. Історія розвитку соціально-політичного конфлікту. Поняття "конфлікт" в історії людства. Теорія соціального конфлікту.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 04.12.2007Розгляд позиції керівництв центрально-азійських країн щодо анексії Криму Росією на початку 2014 року. Дослідження елементів впливу Росії та Китаю на центрально-азійський регіон на початку ХХІ століття. Аналіз важелів впливу на регіон з боку Росії.
статья [34,3 K], добавлен 11.09.2017Основні етапи розвитку політичної думки. Політичні ідеї Стародавнього світу, вчення епох Середньовіччя і Відродження та Нового часу. Політологічні концепції сучасності. Раціоналізм політичного життя. Концепція тоталітаризму та політичного плюралізму.
реферат [64,1 K], добавлен 14.01.2009Політичні еліти. Феномен лідерства. Політичне лідерство як суспільне явище. Концепція послідовників. Ставлення оточення до лідера. Функції політичного лідерства. Типологія політичного лідерства. Роль лідерства в умовах армії. Шляхи приходу до влади.
реферат [38,4 K], добавлен 14.01.2009Поняття та становлення політичного ісламу в Туреччині. Поява ісламських політичних партій та прихід до влади партії Рефах. Перемога на парламентських виборах партії справедливості та розвитку. Радикальні групування політичного ісламу в Туреччині.
курсовая работа [64,2 K], добавлен 28.04.2012Основні складові політичного маркетингу і менеджменту. Етапи політичного розвитку: стабільність і конфлікти. Політична реклама в системі державно-управлінської комунікації, її аналіз. Іміджеві та рекламні стратегії виборчих кампаній політичних партій.
дипломная работа [126,0 K], добавлен 20.01.2011Дослідження унікальності правління Р. Рейгана в плані створення різноманітних наукових інститутів, що займалися зовнішньою політикою. Аналіз переходу до ідеологічної конфронтації. Характеристика лояльності європейських країн щодо політичної системи США.
статья [27,4 K], добавлен 11.09.2017Етичні проблеми культурно-цивілізаційної кризи сучасності. Передумови виникнення наукової концепції етосфери. Морально-етичні принципи політичного життя суспільства. Етика влади та опозиції. Актуальні проблеми і перспективи формування етосфери в Україні.
дипломная работа [85,4 K], добавлен 22.11.2010