"Дефіцит демократії" у Європейському Союзі: чинники виникнення та шляхи подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Дефіцит демократії» у Європейському Союзі: чинники виникнення та шляхи подолання

Іванюра Ігор Станіславович

студент факультету юстиції, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Шевченко Денис Володимирович

студент факультету юстиції, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Зінченко Анна В'ячеславівна

студентка факультету юстиції, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

Дана стаття присвячена дослідженню проблеми «дефіциту демократії». У статті аналізується проблема «дефіциту демократії» крізь демократичні інституції Європейського Союзу. Значна увага приділена історії виникнення даного терміну, чинники, що посприяли виникненню проблеми «дефіциту демократії» у Європейському Союзі на сучасному етапі його розвитку. Було проаналізовано зміст Лісабонського договору, прийняття якого було спрямоване насамперед для мінімізації «дефіциту демократії», який розширив повноваження Європарламенту у законодавчому процесі, впровадив інститут громадянської ініціативи, передбачив залучення національних парламентів до роботи в ЄС. Проаналізовано статистику явки на виборах до Європарламенту до підписання Лісабонського договору та після нього, встановлено, що до 2014 року явка на виборах до Європарламенту зменшувалась, а після 2014 року продовжує поступово зростати. Проаналізовано правову основу діяльності Європарламенту та з'ясовано його правовий статус, визначено його роль у законодавчому процесі. З'ясовано правовий статус Європейського Омбудсмена, з'ясовано найголовніші його функції - контроль виконання рішень, що приймаються інституціями ЄС. Проаналізовано зміст інституту громадянської ініціативи, підкреслено його недоліки. Авторами статті були запропоновані такі можливі шляхи проведення реформування інституцій ЄС, аби мінімізувати або подолати зовсім проблему «дефіциту демократії», а саме: 1) посилення ролі Європарламенту у законодавчому процесі ЄС шляхом надання останньому права законодавчої ініціативи та права долати «вето» Ради ЄС кваліфікованою більшістю; 2) запровадження інституту імперативного мандату, що має посприяти захисту прав меншості; 3) вдосконалення процедури громадянської ініціативи шляхом впровадження концепції деліберативної демократії, що підвищить довіру громадян до прийнятих рішень на рівні ЄС; 4) розширення повноважень та можливостей Європейського Омбудсмена впливати на дотримання прав і свобод людини інституціями ЄС. Автори вказують, що ЄС вже варто зараз задуматися про своє реформування, оскільки незабаром він може втратити ліміт довіри, що надали йому громадяни, що в свою чергу може призвести до наслідків, про які можна тільки здогадуватися.

Ключові слова: «дефіцит демократії», Європарламент, Європейський Омбудсмен, громадянська ініціатива, імперативний мандат.

Abstract

Ivaniura Ihor Stanislavovych Student of the Faculty of Justice of Yaroslav Mudryi National Law University

Shevchenko Denys Volodymyrovych Student of the Faculty of Justice of Yaroslav Mudryi National Law University

Zinchenko Anna Vyacheslavivna Student of the Faculty of Justice of Yaroslav Mudryi National Law University

"DEMOCRACY DEFICIT" IN THE EUROPEAN UNION: FACTORS OF OCCURENCE AND WAYS OF OVERCOMING

This article is devoted to the study of the problem of "democratic deficit". The article analyzes the problem of "democracy deficit" through the democratic institutions of the European Union. Considerable attention is paid to the history of this term, the factors that contributed to the emergence of the problem of "democratic deficit" in the European Union at the present stage of its development. The content of the Lisbon Treaty was analyzed, the adoption of which was aimed primarily at minimizing the "democratic deficit", which expanded the powers of the European Parliament in the legislative process, introduced the institution of civil initiative, provided for the involvement of national parliaments in the EU. The statistics of turnout in the elections to the European Parliament before and after the signing of the Lisbon Treaty is analyzed, it is found that before 2014 the turnout in the elections to the European Parliament was decreasing, and after 2014 it continues to grow gradually. The legal basis of the European Parliament is analyzed and its legal status is clarified, its role in the legislative process is determined. The legal status of the European Ombudsman is clarified, its most important functions - control over the implementation of decisions made by the EU institutions - are clarified. The content of the institute of civil initiative is analyzed, its shortcomings are emphasized. The authors of the article proposed the following possible ways of reforming the EU institutions to minimize or overcome the problem of "democratic deficit", namely 1) strengthening the role of the European Parliament in the EU legislative process by granting the latter the right of legislative initiative and the right to override the "veto" of the Council of the EU by a qualified majority; 2) introduction of the institution of a mandatory mandate, which should help protect the rights of the minority; 3) improving the procedure of civil initiative by introducing the concept of deliberative democracy, which will increase public confidence in the decisions made at the EU level; 4) expanding the powers and opportunities of the European Ombudsman to influence the observance of human rights and freedoms of the institutions of the EU. The authors point out that the EU should already think about its reforms now, as it may soon lose the limit of trust that citizens have given it, which in turn may lead to consequences that can only be guessed at.

Keywords: "democratic deficit", European Parliament, European Ombudsman, civil initiative, mandate.

Постановка проблеми

демократія європейський союз

У 2014 році Україна взяла курс на євроінтеграцію. Це свідомий вибір нашого народу і результат Революції Гідності. 23 червня 2022 року Україна отримала статус кандидата на членство в Європейський Союз. В майбутньому ми точно станемо членами ЄС, а тому необхідно приділяти увагу процесам, що відбуваються в ньому. На сьогодні «дефіцит демократії» залишається центральною проблемою політико-правової природи ЄС, існування якої підриває легітимність союзу.

Більшість вчених, що присвятили свої роботи окресленню даної проблематики, описували її через призму громадянства ЄС та інших прав. Проте майже ніхто з них не запропонував можливі варіанти реформування ЄС, щоб побороти «дефіцит демократії». Тому для України, яка змінює державну політику на шляху до євроінтеграції, дана тематика досить актуальна і потребує більш детального вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблему «дефіциту демократії» в ЄС досліджували багато вчених, серед яких и Н.І. Андрусевич, О.В. Журавка, О.М. Поліванова, Є.В. Ткаченко, О.Я. Трагнюк, І.В. Яковюк, Ж. Ведель, А. Міссіріолі, Р. Даль, Г. Кьохлер, Дж. Логхланд, У. Хедельтофт, П. Магнет, Е. Моравчик, Ж. Маджоне та інші.

Мета статті - проаналізувати сенс проблеми «дефіциту демократії», історичне походження цього явища, її виникнення, запропонувати шляхи вирішення даної проблеми.

Виклад основного матеріалу

Європейський Союз(далі - ЄС) за своєю політичною природою є унікальне наднаціональне інтеграційне утворення, аналогів якого історія ще не бачила. Будь-яке утворення - будь це федерація, конфедерація, держава - функціонує на підставі певних основ. ЄС функціонує на підставі європейський цінностей. Цінність - це те, що має певну значущість. Демократія як одна із європейських цінностей, закріплена у ст.2 Договору про ЄС, та означає владу народу. Відповідно народ є носієм і джерелом влади, який має формувати та впливати на діяльність інституцій ЄС. Проте проаналізувавши механізм формування органів ЄС, можна дійти висновку, що громадяни ЄС не можуть достатнім чином впливати на формування та діяльність органів ЄС. А це в свою чергу не до кінця відповідає принципу демократизму, що ставляє під сумнів наслідування ЄС демократичних цінностей. Тому можна говорити про існування в сучасному ЄС про існування негативного явища - «дефіциту демократії».

Вперше дане поняття вжив Д. Маркуанд у 1970-х рр., аби вказати на слабкість функціонування демократичних механізмів в інституціях ЄС [1]. Введення даного поняття пов'язують із Ж. Веделем - досить відомим французьким юристом, експертом Європейського Співтовариства з економічних питань. Він очолив робочу групу із вивчення питання розширення повноважень Європарламенту. Саме він розрив зміст даного явища у своїй доповіді від 25 травня 1972 року та вказував на необхідність розширення законодавчих повноважень Європейського Парламенту, проте саму дефініцію «дефіцит демократії» не вживав. В ній він вказував, що існує 3 способи розширення повноважень Європарламенту: 1) перегляд договорів. Він найбільш радикальний, найкоротший, проте містить ризик конфлікту із Радою ЄС та державами-членами; 2) шлях «малих кроків», довгий, який ряснів перешкодами, які можна вирішити в межах договорів; 3) поєднання першого та другого способу, який характеризується гнучкістю та є більш пристосованим до існуючих умов, дозволяв Європарламенту домагатися обмеженого розширення своїх повноважень відповідно до установчих договорів[2].

Дефіцит демократії - явище, яке характерне для демократичних режимів та організацій, головною суттю якого є недостатність легітимності їх інституцій та невідповідність їхньої діяльності, механізмів та процедур сучасним демократичним стандартам. Його можна простежити в процесі формування та функціонування інституцій Співтовариства. На той час не існувало жодного органу Співтовариства, який формувався за результатами виборів. І це підривало легітимність його інституцій. Тому Ж. Ведель також заявляв про необхідність більшого залучення громадян до політичного життя Співтовариства через Європарламент(Парламентська Асамблея на той час), аби досягнути більшого ступеня демократизації цього інтеграційного утворення шляхом проведення прямих виборів до Європарламенту та виглядати легітимним в очах громадян Співтовариства. До цього депутати Європарламенту призначалися державами-членами Співтовариства, що не відповідає принципу демократизму. Незабаром пропозицію Ж. Веделя було почуто і в 1975 році було прийнято Акт про вибори, яким змінювалася процедура виборів до Європарламенту: тепер депутати до цієї інституції обиралися на основі загального прямого виборчого права[3].

Згодом це поняття вживалося в ході дебатів в Європарламенті з приводу договору про ЄС у 1980-х р. В Єдиному європейському акті 1986 р. одним із завдань, що стояли перед спільнотою - мінімізація «дефіциту демократії» в процесі прийняття рішень[4].

Наступні договори: Амстердамський 1998 рр., Ніццьський 2003 рр., Лісабонський 2003 рр. - намагалися мінімізувати «дефіцит демократії». На увагу заслуговує Лісабонський договір, яким було внесено зміни в установчі договори, які були спрямовані на зміцнення демократії в ЄС, зокрема:

- було закріплено право виходу з ЄС держав-членів(ст.50 ДЄС). Проте це скоріше не закріплення права, а підтвердження такого права, адже логічно припустити, що держави, які самостійно вступили в ЄС, відповідно можуть і вийти з нього. Ніхто не може відібрати в них це право. Проте гарантія на рівні установчого договору, на нашу думку, є важливою складовою демократизації;

- Європарламент отримав повноваження брати участь у законодавчому процесі, певні права у здійсненні контролю над Комісією, що тепер наблизило його до вигляду національних законодавчих органів. Також було закріплено у ст. 14 ДЄС, що Європарламент є представником громадян ЄС, який обирається на загальних, прямих виборах;

- З'являється інститут громадянської ініціативи, головна ідея якого полягає в тому, що щонайменше мільйон громадян держав-членів ЄС можуть запропонувати Комісії висунути пропозицію з питань, що належать до її компетенції, щодо яких треба ухвалити нормативно- правовий акт ЄС на виконання установчих договорів. На нашу думку, це дуже важливий інститут, який дає змогу громадянам ЄС більш ширше використовувати свої політичні права, беручи участь у демократизації життя ЄС;

- Підвищення гарантування прав і свобод людини і громадянина: Хартія фундаментальних прав від 03.07.1999 р. отримала однаковий статус і тепер знаходилась на одній сходинці із установчими договорами;

- Залучення національних парламентів до роботи в ЄС з метою реалізації принципу субсидіарності. Якщо ЄС порушує даний принцип, то в такому випадку національні парламенти безпосередньо беруть участь у прийнятті законів ЄС та мають право колективного вето на всі проекти законів, що приймаються ЄС у сферах спільної компетенції;

- Впровадження нової процедури прийняття рішень Радою ЄС з окремих питань: за принципом подвійної більшості, тобто тепер враховується не тільки кількість голосів міністрів держав-членів(55%), а й кількість населення, яку ці міністри представляють(65%).

Як зазначає авторитетний експерт А. Міссіріолі, Лісабонський договір дійсно справляє ефективність, оскільки підвищує ефективність роботи інституцій ЄС, проте, на його думку, цього недостатньо, щоб вирішити проблему «дефіциту демократії». Він вважає, що рівень легітимності ЄС і довіри до нього в очах громадян ЄС, як раніше, є недостатнім [4].

Думка про те, що ЄС страждає від подібного явища, поширена. Багато науковців вважають, що «дефіцит демократії» - одна із слабкостей ЄС. Ця проблема загострюється у зв'язку із розширенням ЄС. Держави-члени повинні вирішити, чи готові вони передати Брюсселю додаткові національні повноваження в умовах, коли в ЄС увійдуть нові члени, при цьому враховуючи те, що від цього ЄС не повинен ні своєї ідентичності, ні своєї ефективності[4].

Думки вчених стосовно наявності цієї проблеми в ЄС розділилися на кілька таборів. Перший з них вважає, що ЄС є недемократичним утворенням за своєю інституційною природою. Цієї думки притримуються такі вчені Р. Даль, Г. Кьохлер, Дж. Логхланд, У. Хедельтофт. Інший табір (П. Магнет, Е. Моравчик) вважає, що «демократичний дефіцит» - «міф, який виник через захоплення європейців абстрактними концепціями»[5; 6, с. 605].

Ж. Маджоне ставляє під сумнів існування даного явища і вказує, що можна було б говорити про «дефіцит демократії», якщо б ЄС розвивався у бік створення федерації, до якої можна застосувати критерії і категорії державної структури, проте на даний час це не відповідає реальному стану речей. На його думку, засновники Європейських співтовариств демократичністю заради інтеграції[7].

Е. Моравчик вказує, що «дефіциту демократії» в ЄС немає, оскільки в ЄС діє складна система стримувань і противаг, а національні уряди залишаються підзвітні своїм громадянам.[6]

Слід згадати думку О. Трагнюк, яка вказувала, що «наявність проблеми «демократичного дефіциту» не означає, що політична система Європейського Союзу є недемократичною як така. Це радше відображає труднощі, пов'язані зі спробами розвитку демократії на наднаціональному рівні, поза рамками традиційної національної держави».[8, с.88]

Автори погоджуються, що в ЄС існує проблема «дефіциту демократії», яку насамперед можна простежити у процесі формування інституцій ЄС та можливості впливу на них громадян ЄС. Проте це не означає, що такі інституції є недемократичними, адже вони сформовані на підставі договорів, що були укладені між демократичними державами.

Дане явище стало для нас, українців, актуальним, адже з 2014 року Україна взяла курс на вступ до ЄС, нещодавно стала кандидатом на вступ до ЄС - це означає, що в найближчому майбутньому кожен із українців матиме змогу відчути «дефіцит демократії» на собі. Тому ця тема досить актуальна для нас.

То в чому ж проявляється «дефіцит демократії» на сучасному етапі в ЄС? А. Фолесдаль та С. Хікс вважають, що виявами «дефіциту демократії» є наступне: 1) зростання ролі виконавчої влади та зменшення впливу законодавчої влади в державах-членах ЄС; 2) слабкість Європарламенту, яка проявляється в тому, що він хоч і є найбільш легітимним органом, оскільки повністю обирається громадянами ЄС, проте не може самостійно приймати рішення; 3) відсутність справжніх загальноєвропейських виборів; 4) складність і незрозумілість сутності ЄС в очах звичайного громадянина; 5) надмірні розбіжності між рішеннями Європейського Союзу та «ідеальними уявленнями» громадян на національному рівні[9].

І. Яковюк вказує на такі форми проявів «дефіциту демократії» в ЄС:

1) небезпека «тиранії» більшості». Це означає, що інституції ЄС змушують держави-члени погоджуватися з волею Брюсселя, де приймаються всі закони ЄС. І це все може відбуватися всупереч власних інтересів; 2) брак «демократичної легітимності». Це означає, що у громадян ЄС мало можливостей впливати та здійснювати контроль за інституціями ЄС; 3) віддаленість інституцій від звичайних громадян, адже вони майже всі, за винятком Європарламенту, не обираються звичайними громадянами ЄС [10, с.130].

Одна із найважливіших характеристик демократій - провідна роль представницького органу. В ЄС ним є Європарламент. Можна констатувати, що Європарламент є найбільш легітимною інституцією ЄС на сьогодні, оскільки це єдина інституція, що формується в результаті загальних прямих виборів. На нашу думку, саме цьому органу повинна бути відведена головна роль, зокрема у законодавчому процесі.

«Дефіцит демократії» у контексті Європарламенту проявляється в тому, що, незважаючи на свою виборність, він має слабкі повноваження у законодавчому процесі ЄС. Дійсно це так, адже Європарламент має слабші повноваження, ніж у Ради ЄС та Єврокомісії. До того ж Європарламент не має безпосереднього впливу на Єврокомісію - виконавчий орган ЄС. За таких умов виборці Європарламенту не можуть впливати через депутатів на прийняття рішень, оскільки Європарламент лише один із «законодавчої тріади». У руках Єврокомісії перебуває право законодавчої ініціативи(ст. 294 ДФЄС)[11]. В свою чергу Європарламент такого права не має. Тому, на нашу думку, було б доцільно надати йому інструменти швидкого реагування, аби цей представницький орган міг швидко реагувати на питання та проблеми своїх виборців. Таким інструментом має бути право законодавчої ініціативи. Ми вважаємо, що це справедливо і Європарламент нарешті стане справжнім представницьким органом через який виборці нарешті отримають можливість впливати на рішення найвищих інституцій ЄС.

Проте надання права законодавчої ініціативи Європарламенту буде замало. Якщо проаналізувати законодавчий процес у ЄС, то можна побачити, що останнє слово завжди залишається за Радою ЄС. І це не досить добре, оскільки громадяни ЄС - виборці Європарламенту - в такому випадку не завжди зможуть впливати на прийняття законодавчих актів, оскільки Європарламент змушений рахуватися із вподобаннями Ради ЄС. Чому якийсь орган, який настільки віддалений від народу, має право вирішувати долю півмільярда народу? Тож ми вважаємо, що необхідно посилити роль Європарламенту у законодавчому процесі, надавши йому можливість долати «вето» Ради кваліфікованою більшістю. На нашу думку, це тільки призведе до позитивних змін, оскільки повноваження даних інституцій тільки врівноважаться і вони зможуть контролювати одна одну.

В свою чергу Є. Моравчик не згоден із тезою про слабкість Європарламенту. Він вказує, що явка нижче 60% від загальної кількості виборців є типовим під час проведення національних виборів у більшості держав-членів ЄС. Тому, на його думку, низька явка не вказує на те, що європейці вважають, що Європарламент є менш важливим органом[6].

Інший чинник, що зумовлює, «дефіцит демократії» в ЄС - знецінення принципів виборчого права, одним із яких є рівність, що означає однакову цінність кожного голосу. Проте на практиці відбувається викривлення принципу «одна людина - один голос». Наприклад, щоб отримати мандат депутата в Європарламенті кандидату у депутати в Німеччині потрібно отримати підтримку 830 тисяч громадян, тоді як в Люксембурзі ця цифра дорівнює 75 тисяч[12, с.20].

Інший чинник також не надає Європарламенту більшої легітимності. Мова йде про тенденцію зменшення явки на виборах до Європарламенту. З кожними виборами явка зменшується. Наприклад, явка під час перших виборів до Європарламенту у 1979 році становила 61, 9% громадян ЄС, що мають право голосу. Натомість у 2014 році явка склала 42, 61%, а в 2019 р. - 50, 95%[13]. Таке зниження, а потім підвищення можна пояснити тим, що спочатку громадяни ЄС були менш зацікавлені у виборах до Європарламенту, адже вважали, що вони є менш важливими. Але зараз мусимо констатувати, що громадяни ЄС почали більше усвідомлювати, що приписи та законодавчі акти ЄС впливають на їхнє життя, тому більшість перестала вважати ці вибори менш важливими.

На виборах більшість робить свій вибір, а меншість вимушена прийняти його. А що робити в такому випадку меншості? Хто захистить її права? На нашу думку, ефективним було б впровадження інституту імперативного мандату. Це означає, що у разі порушення законодавства ЄС, основоположних прав і свобод людини та громадянина або невиконання своїх обов'язків, 25% від загальної кількості виборців певного округу можуть запустити процедуру відкликання депутата, тобто початок позбавлення його мандату. Такий механізм міг би вплинути на прийняття рішень депутатами парламенту в інтересах меншості.

В результаті Лісабонського договору була запроваджено інститут громадянської ініціативи. Це досить важлива подія, оскільки громадяни ЄС отримали можливість звертатися до Єврокомісії з пропозицією прийняття рішення стосовно певного питання. Проте реалізація цього права досить складна, адже потрібно як мінімум один мільйон громадян ЄС, які є представниками різних держав-членів, з метою лише її ініціації. Ми вважаємо, що потрібно впроваджувати концепцію деліберативної демократії, сенс якої полягає в обговоренні певних питань та прийнятті рішення шляхом досягнення консенсусу[14, с.105], тобто мова йде про залучення громадян до процесу вироблення рішень, а не тільки їх прийняття, як це відбувається, наприклад, на референдумі. Це неодмінно підвищить довіру громадян до прийнятих рішень на рівні ЄС. Враховуючи ступінь розвитку цифрових технологій, такі обговорення могли б відбуватися в мережі Інтернет, адже на сьогодні майже всі мають до неї доступ.

Принцип демократії передбачає також й ефективний контроль за виконанням прийнятих рішень, оскільки без цього прийняття рішень за участі громадян втрачає сенс. Однією із інституцій, що покликана здійснювати контроль за виконанням рішень є Європейський Омбудсмен. Проте проаналізувавши його повноваження, можна дійти висновку, що єдиним мінусом є необов'язкова сила його рішень. Тому ми вважаємо, що потрібно розширити його повноваження:

1) Якщо акт порушує права і свободи громадян, то Омбудсмен має право ініціювати перегляд такого акта перед органом, який його прийняв;

2) Якщо порушення прав і свобод громадян відбувається внаслідок дій чи бездіяльності посадових осіб, то в такому випадку Омбудсмен має право ініціювати перед органом, що призначив їх, питання про відсторонення до кінця розслідування.

Висновки

Отже, «дефіцит демократії» є суттєвою проблемою ЄС, яка заважає громадянам реалізувати політичну волю, впливаючи достатньою мірою на прийняття рішень інституціями ЄС та їх виконання. Надзвичайно важливо допустити громадян ЄС до прийняття стратегічних рішень. Це відповідатиме ст. 1 ДЄС, яка передбачає, що «цей Договір позначає новий етап процесу утворення як ніколи тісного союзу народів Європи, де рішення приймають якомога відкритіше та ближче до громадянина». Проте в усьому має бути розумний баланс: не всі інституції ЄС мають формуватися в результаті виборів, а лише частина. Важливого значення також набуває контроль за рішеннями, що приймаються інституціями ЄС, оскільки без контролю прийняття рішень втрачає сенс.

Лісабонський договір підвищує ефективність роботи структур ЄС, проте кардинально не вирішує проблему «дефіциту демократії». Дану проблему можна вирішити шляхом реформування інституційних механізмів:

1) посилення ролі Європарламенту у законодавчому процесі ЄС;

2) запровадження імперативного мандату, щоб меншість могла таким чином захищати свої права, впливаючи на прийняття рішень у Європарламенті;

3) вдосконалення інституту громадянської ініціативи, впроваджуючи концепцію деліберативної демократії, що підвищить довіру громадян до прийнятих рішень на рівні ЄС; 4) розширити повноваження Омбудсмена, аби він реально міг впливати на інститути ЄС у разі порушення останніми прав і свобод громадян. Тому ЄС вже варто зараз задуматися про своє реформування, оскільки незабаром він може втратити ліміт довіри, що надали йому громадяни, що в свою чергу може призвести до наслідків, про які ми тільки може здогадуватися.

Література:

1. Стрелков А.А. «Демократический дефицит» после Лиссабонского договора. URL: http://www.perspectivy.info/oykumena/europe/demokraticheskij_deficit_posl_lissabonskogo_ dogovora_2010-04-09.htm (дата звернення: 15.10.2022).

2. Report of the Working Party examining the problem of the extension of the powers of the European Parliament of 25 March 1972. URL: http://www.cvce.eu/obj/vedel_report_ 25_march_1972-en-a4f5b134-99b9-41b3-9715-41769dfea12a.html (дата звернення: 15.10.2022).

3. Шаповалов Н.И. Европейский парламент. Тенденции становления. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/evropeyskiy-parlament-tendentsii-stanovleniya/viewer (дата звернення: 15.10.2022).

4. Новикова О.Н. «Дефицит демократии» в ЕС: основные направления критического анализа проблемы. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/defitsit-demokratii-v-es- osnovnye-napravleniya-kriticheskogo-analiza-problemy-obzor/viewer (дата звернення: 15.10.2022).

5. Koehler H. Decision-making procedures of the European institutions and democratic legitimacy. How can democratic citizenship be exercised at transnational level? Concepts of democratic citizenship. Council of Europe. 2000. P. 147 - 162.

6. Moravcsik A. In Defence of the “Democratic Deficit”: Reassessing Legitimacy in the European Union. Journal of Common Market Studies. 2002. № 40 (4). P. 603-624.

7. Врадій О. Можливості подолання проблеми «демократичного дефіциту» в Європейському Союзі. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/26813/29- Vradiy.pdf?sequence=1(дата звернення: 15.10.2022).

8. Трагнюк О.Я. Деякі правові засоби подолання дефіциту демократії в Європейському Союзі (на прикладі інституту громадянської ініціативи в ЄС). Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2011. Вип. 22. С. 86-95.

9. A. Follesdal. Why there is a democratic deficit in the EU: A response to Majone and Moravcsik. Journal of Common Market Studies. 2006. Vol. 44. № 3. Pp. 533-562.

10. Яковюк І. В. Правові основи європейської інтеграції та її вплив на державно- правовий розвиток України : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01; 12.00.11 / І. В. Яковюк ; Нац. ун-т юрид. акад. України. ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2014. 474 с

11. Договір про функціонування Європейського Союзу від 23 березня 1957 р. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b06#Tex(дата звернення: 15.10.2022).

12. Вінникова Н.А. Питання демократичної легітимності в сучасному Європейському теоретичному дискурсі. ВІСНИК Харківського національного університету ІМ. В.Н. Каразіна. Сер. «Питання політології». 2009. Вип. 15. С. 18-28.

13. European Parliament. Election results. Turnout. URL: http://www.europarl.europa.eu/ elections2014-results/en/election-results-2014.html/(дата звернення: 15.10.2022).

14. Байковський П. Інституційна та соціоструктурна складова проблеми «дефіциту демократії» в ЄС. Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2012. Вип. 30. C. 103-112

References:

1. Strelkov, A. A. «Demokraticheskij deficit» posle Lissabonskogo dogovora ["Democratic deficit" after the Treaty of Lisbon]. www.perspectivy.info Retrieved from http://www.perspectivy.info/oykumena/europe/demokraticheskij_deficit_posl_lissabonskogo_ dogovora_2010-04-09.htm [in Russian].

2. Report of the Working Party examining the problem of the extension of the powers of the European Parliament of 25 March 1972. www.cvce.eu Retrieved from http://www.cvce.eu/obj/ vedel_report_25_march_1972-en-a4f5b134-99b9-41b3-9715-41769dfea12a.html [in English].

3. Shapovalov, N.I. Evropejskijparlament. Tendencii stanovlenija [European Parliament. Formation trends]. cyberleninka.ru Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/evropeyskiy- parlament-tendentsii-stanovleniya/viewer [in Russian].

4. Novikova, O.N. «Deficit demokratii» v ES: osnovnye napravlenija kriticheskogo analiza problem ["Democracy deficit" in the EU: the main directions of the critical analysis of the problem]. cyberleninka.ru Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/defitsit-demokratii-v-es- osnovnye-napravleniya-kriticheskogo-analiza-problemy-obzor/viewer [in Russian].

5. Kochler, H. (2000). Decision-making procedures of the European institutions and democratic legitimacy. How can democratic citizenship be exercised at transnational level? Concepts of democratic citizenship. Council of Europe, 147 - 162 [in English].

6. Moravcsik, A. (2002). In Defence of the “Democratic Deficit”: Reassessing Legitimacy in the European Union. Journal of Common Market Studies, 40 (4), 603-624 [in English].

7. Vradij, O. Mozhlivosti podolannja problemi «demokratichnogo deficitu» v Cvropejs'komu Sojuzi [Possibility of solving the problem of “democratic deficit” in the European Union]. dspace.nbuv.gov.ua Retrieved from http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/26813/29- Vradiy.pdf?sequence=1 [in Ukrainian].

8. Tragnjuk, O.Ja. (2011). Dejaki pravovi zasobi podolannja deficitu demokrati'i v Cvropejs'komu Sojuzi (na prikladi institutu gromadjans'koi iniciativi v CS) [Acts of legal protection against the deficit of democracy in the European Union (on the basis of the Institute of Public Initiatives in the EU)]. Derzhavne budivnictvo ta misceve samovrjaduvannja - Sovereign life and mistseve self-regulation, 22, 86-95 [in Ukrainian].

9. Follesdal, A. (2006). Why there is a democratic deficit in the EU: A response to Majone and Moravcsik. Journal of Common Market Studies, 44, 3, 533-562 [in English].

10. Jakovjuk, І. V. (2014). Pravovi osnovi evropejs'koi integracii ta її vpliv na derzhavno- pravovij rozvitok Ukraini [Legal foundations of European integration and ii influencing the state- legal development of Ukraine]. Doctor's thesis. H: Nac. un-t jurid. akad. Ukraini. im. Jaroslava Mudrogo [in Ukrainian].

11. Dogovir pro funkcionuvannja Cvropejs'kogo Sojuzu vid 23 bereznja 1957 r. [Agreement on the functioning of the European Union on March 23, 1957]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b06#Tex [in Ukrainian].

12. Vinnikova, N.A. (2009). Pitannja demokratichnoi legitimnosti v suchasnomu Cvropejs'komu teoretichnomu diskursi [Nutrition of democratic legitimacy in contemporary European theoretical discourse]. VisnikHarkivs'kogo nacional'nogo universitetu im. V.N. Karazina. Ser. «Pitannjapolitologi'i» - Visnik of Kharkiv National University named after. V.N. Karazin. Ser. "Nutrition for political science", 15, 18-28 [in Ukrainian].

13. European Parliament. Election results. Turnout. www.europarl.europa.eu Retrieved from http://www.europarl.europa.eu/elections2014-results/en/election-results-2014.html/ [in English].

14. Bajkovs'kij, P. (2012). Institucijna ta sociostrukturna skladova problemi «deficitu demokratii» v CS [Institutional and socio-structural warehouse problems of "democracy deficit" in the EU]. VisnikL'vivs'kogo universitetu. Serija mizhnarodni vidnosini - Bulletin of Lviv University. A series of international blues, 30, 103-112 [in English].

Размещено на Allbest.ru