Індивідуально-типові особливості комунікативної креативності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д.УШИНСЬКОГО (м. Одеса)

19.00.01 - Загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Індивідуально-типові особливості

комунікативної креативності

Бєлоусова Руслана Вікторівна

Одеса - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса), Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Саннікова Ольга Павлівна,

Південноукраїнський державний

педагогічний університет

імені К.Д. Ушинського (м. Одеса),

завідувач кафедри загальної психології

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор

Носенко Елеонора Львівна

Дніпропетровський національний університет

завідувач кафедри педагогічної психології

та англійської мови

кандидат психологічних наук

Малімон Людмила Яківна

Волинський державний університет

імені Лесі Українки

доцент кафедри загальної і соціальної психології

Провідна установа: Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, кафедра загальної

та інженерної психології, Міністерство освіти

та науки України

Захист відбудеться “23” червня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.41.053.03 у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65008, м.Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університета імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65008, м.Одеса, вул. Старопортофранківська, 26

Автореферат розісланий “21” травня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибух Л.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження визначається необхідністю розробки проблеми творчої взаємодії людей в умовах сьогодення. Перетворення, що відбуваються в економічній, політичній, соціальній сферах суспільства, в значній мірі підвищують вимоги до творчих можливостей кожної особистості, які виявляються не тільки в її діяльності, але і в сфері професійного й позапрофесійного спілкування. У зв'язку з цим підвищується значущість таких якостей особистості, як відкритість новому досвіду, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, творче ставлення до дійсності, до вирішення проблем, що виникають у спілкуванні з іншими людьми.

В психології проблема творчості у спілкуванні розроблялась багатьма дослідниками в різних аспектах. Креативність досліджувалась в галузі спілкування (У.В.Кала); розглядалась в межах інтеграції комунікативних та творчих компонентів у структурі самосвідомості особистості (О.Н.Гавалешко); досліджувалось формування креативності під впливом соціального середовища (Н.В.Хазратова, Н.М.Гнатко); у зв'язку з соціальним інтелектом (Є.І.Власова, А.П.Коняєва, Н.І.Булка, А.Л.Галін) і з екстра-інтраверсією (С.В.Сафронцева, О.Н.Воронін); креативність розглядалась як особистісна категорія акмеології (Н.Ф.Вишнякова).

Теоретичні та практичні розробки проблеми спілкування, як і проблеми креативності, що здійснюються в різноманітних напрямках, поступово переводять їх на міждисциплінарний рівень. З появою великої кількості робіт, присвячених проблемі спілкування та проблемі поведінки особистості в соціальному середовищі, виникла необхідність в інтегральному дослідженні комунікативної креативності як феномена, що не може бути зведеним ні до креативності, що розглядається як творчі можливості людини, ні до комунікативності. Означена проблема стає предметом багатьох досліджень та вивчається в різних аспектах. Проте, в сучасній психології роботи узагальненого плану, в яких би комунікативність та креативність розглядались би не як окремі, в якійсь мірі взаємопов'язані психічні явища, а як цілісна інтегральна властивість особистості, що не зводиться до простої суми її складових, практично відсутні.

Особливу значущість набуває дослідження особливостей комунікативної креативності у представників соціономічних професій. До спеціалістів даної галузі, і в першу чергу до педагогів та психологів, виставляються більш високі вимоги до їх комунікативних та творчих якостей. Саме їх особистість, як відзначається в багатьох дослідженнях, безпосередньо включається в процес взаємодії з іншими людьми (О.П.Саннікова).

Важливим також є вивчення індивідуально-типових особливостей комунікативної креативності у осіб, що відрізняються за певними ознаками. Підставою для дослідження індивідуальних відмінностей між людьми, що виявляються в специфіці їх психічних якостей, часто обираються типологічні властивості нервової системи (Е.О.Голубева, К.М.Гуревич, Є.О.Климов, В.Д.Небиліцин, І.В.Равич-Щербо, В.М.Русалов, Б.М. Теплов та ін.). При вивченні індивідуальних відмінностей, що виявляються в специфіці спілкування, обирають не фізіологічні, а психологічні характеристики, зокрема емоційність. Під час дослідження емоційності в системі властивостей особистості та в системі механізмів, що регулюють професійну діяльність, було встановлено, що емоційність є системоутворюючим фактором, що зумовлює специфіку властивостей особистості. Індивідуальна своєрідність рис особистості та їх якісно-кількісне поєднання, а також індивідуальна варіативність діяльності (в тому числі діяльності спілкування) зумовлені емоційністю (О.П.Саннікова).

Саме тому в нашій роботі підставою для дослідження індивідуальних відмінностей між людьми, що виявляються в специфіці комунікативної креативності, обрана емоційність (ступінь домінування тієї чи іншої емоційної модальності та різної індивідуальної сполучуваності базальних емоцій).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з тематичним планом наукових досліджень Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського “Теорія і практика конструювання та адаптації комп'ютерної діагностики професійних властивостей особистості” (номер держреєстрації 0197V008545).

Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (26 жовтня 2000 р., протокол №7). Автором досліджувались індивідуально-типові особливості комунікативної креативності.

Мета роботи полягає в дослідженні комунікативної креативності в контексті широкого спектру властивостей особистості, що виявляються у спілкуванні; в дослідженні індивідуально-типових особливостей комунікативної креативності у осіб з різною емоційною диспозицією.

Задачі дослідження:

1. На основі аналізу теоретико-емпіричних даних визначити основні напрямки дослідження комунікативної креативності в рамках диференціально-психологічного підходу.

2. Розробити логіку емпіричного дослідження та систему дослідницьких процедур, спрямованих на діагностику показників комунікативної креативності, емоційності та певного спектру властивостей особистості, гіпотетично пов'язаних з комунікативною креативністю.

3. Виявити взаємозв'язки між показниками комунікативної креативності, емоційності та психологічними якостями особистості, що виявляються у спілкуванні.

4. Дослідити психологічні особливості осіб, що відрізняються за комунікативною креативністю.

5. Вивчити індивідуально-типові особливості комунікативної креативності у осіб з різним типом емоційності.

6. Розробити корекційну програму і дослідити можливу динаміку показників комунікативної креативності.

Об'єкт дослідження - психологічні особливості комунікативно креативної особистості.

Предмет дослідження - формально-динамічні та якісні показники комунікативної креативності та її індивідуально-типові особливості осіб, що відрізняються за емоційністю.

Гіпотеза дослідження. Спираючись на уявлення про комунікативні та креативні властивості особистості та їх взаємодію, ми припустили, що комунікативна креативність, як інтегральна властивість індивідуальності, може бути представлена такими формально-динамічними та якісними показниками як легкість у спілкуванні, схильність до самопрезентації, схильність до незалежності, конфліктність, емоційна стійкість у спілкуванні, схильність до маніпулювання, експресивність, комунікативна компетентність. комунікативна креативність емоційність індивідуальний

Комунікативна креативність пов'язана з властивостями особистості, що приймають участь в успішному спілкування та характеризують її комунікативний та творчий аспекти. Індивідуально-типові особливості комунікативної креативності виявляються в якісно-кількісному сполученні її показників. Специфіка індивідуальних поєднань показників комунікативної креативності детермінована емоційністю, саме в цьому виявляється її системоутворююча функція.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є наукові уявлення про комунікативні якості особистості (О.О.Бодальов, Л.А.Жемчугова, А.І.Ільїна, В.А.Лабунська, Б.Ф.Ломов, В.Н.Мясищев, М.М.Обозов, Л.А.Петровська та ін.); про творчість особистості (Н.Г.Алексеєв, Л.Н.Алексеєва, П.С.Альтшулер, А.Г.Виноградов, Н.В.Кіпіані, В.А.Моляко, І.Н.Семенов, С.Ю.Степанов, В.Р.Пятрулис, Э.Г.Юдін та ін.), її креативність (Ф.Баррон, Д.Б.Богоявленська, Н.Ф.Вишнякова, Дж.Гілфорд, В.Н.Дружинін, К.Дункер, Л.Б.Єрмолаєва-Томіна, У.В.Кала, В.Н.Козленко, Л.Я.Малімон, Я.А.Пономарьов, О.К.Тихомиров, П.Торренс, та ін.); дослідження емоційного та соціального інтелекту (Дж.Гілфорд, Ю.Н.Ємельянов, Н.Ф.Каліна, Н.В.Коврига, А.П.Коняєва, Е.Л.Носенко та ін.) теорії емоцій та емоційної регуляції діяльності (В.К.Вілюнас, Ю.Д.Максименко, Е.Л.Носенко, П.В.Сімонов, О.Я.Чебикін, та ін.), теоретичні уявлення про емоційність як стійку якість індивідуальності та її участь в регуляції діяльності (ВД.Нєбиліцин, А.Є.Ольшаннікова, І.В.Пацявічюс, І.В.Перевєрзєва, В.А.Пінчук, А.А.Плоткін, Л.А.Рабиновіч, О.П.Саннікова, В.В.Семенов, В.М.Смірнов, Б.М.Теплов та ін.); теоретичні уявлення про емоційність як про фактор, системоутворюючий влистивості особистості (О.П.Саннікова); уявлення про психічну активність та її структуру (В.А.Домодєдов, А.І.Крупнов, ВД.Небиліцин, Б.М.Теплов та ін.).

Методи дослідження. В роботі використовувалась система методів та процедур отримання даних, що включає: теоретичний аналіз літератури з обраної проблематики, метод опитування (усний та письмовий), бесіди, спостереження, тестування, експеримент. Як інструментарій, спрямований на діагностику показників комунікативної креативності, емоційності і властивостей особистості, гіпотетично пов'язаних з комунікативною креативністю, застосовувались чотирьохмодальнісний тест-опитувальник емоційності, тест-опитувальник товариськості (О.П.Саннікова), шістнадцятифакторний особистісний опитувальник Р. Кеттела (форми А та В), методика дослідження соціального інтелекту (адаптація тесту Дж. Гілфорда та М. Салівена).

Для діагностики формально-динамічних та якісних показників комунікативної креативності був створений ( у співавторстві) тест-опитувальник комунікативної креативності (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір №8832).

Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою комп'ютерної програми SPSS v10.0.5 for Windows. Метою математичного (кількісного) аналізу даних виступив пошук взаємозв'язків між всіма показниками, що вивчалися, рисами особистості (кореляційний аналіз) та пошук їх симптомокомплексів (факторний аналіз). Використання якісного аналізу даних (метод асів, профілів), дозволило вивчити індивідуально-типові особливості комунікативної креативності.

Дослідження проводилось на базі Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. Дослідженням охоплено 375 осіб віком 18-40 років.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в розробці нового підходу до операціоналізації поняття “комунікативна креативність” як інтегральної властивості особистості. Вперше виділені та описані формально-динамічні та якісні показники комунікативної креативності. Вперше досліджені психологічні особливості осіб, що відрізняються рівнем комунікативної креативності. Досліджено специфіку комунікативної креативності у осіб з різною емоційною диспозицією. Доповнене уявлення про системоутворюючу функцію емоційності як властивості особистості: встановлено, що специфіка комунікативної креативності детермінована емоційністю. Створено тест-опитувальник комунікативної креативності. Розроблено програму, що спрямована на корекцію основних компонентів комунікативної креативності у осіб юнацького віку.

Теоретичне значення дисертації полягає в розширенні знань про комунікативну креативність, про її типові та індивідуальні особливості, у вивченні структури комунікативної креативності, її зв'язків з емоційністю і властивостями особистості, що виявляються у спілкуванні.

Практичне значення.

Результати дослідження індивідуально-типових особливостей комунікативної креативності були покладені в основу курсу “Психологія спілкування”, впровадженого в навчальний процес Одеського психоаналітичного інституту (Акт впровадження № 9 від 12 грудня) та в основу курсу “Психологія для старшокласників”, впровадженого в гімназії №7 (Акт впровадження № 5 від 24 листопада), було розроблемоно систему рекомендацій щодо поліпшення рівня комунікативної креативності членів творчого колективу Одеської обласної державної телерадіокомпанії, а також найбільш вдалого використання власної специфіки комунікативної креативності кожного з учасників опитування, прийнято участь у створенні передач “Ви знаєте?” за темами, що стосуються психологічних аспектів спілкування, творчості (Акт впровадження № 12 від 10 грудня).

Результати емпіричного дослідження можна використовувати для діагностики комунікативної креативності шляхом застосування оригінального тест-опитувальника. Матеріали можуть використовуватися для консультування з питань вибору професії, при підготовці лекційних, практичних, лабораторних занять для студентів психологічних та педагогічних факультетів університетів, а також в системі післядипломної освіти.

Особистий внесок автора

На основі аналізу теоретико-емпіричних досліджень автор описав показники, що складають формально-динамічну структуру комунікативної креативності, здійснив постановку проміжних дослідницьких задач на різних етапах створення та апробації методики, самостійно проводив емпіричне дослідження та здійснив математико-статистичну та теоретичну обробку даних.

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалась методами та підходами (теоретичний аналіз джерел, психодіагностичний метод), що є адекватними цілям та задачам дослідження, надійністю та валідністю психодіагностичних методик, репрезентативністю виборок, ідентичністю процедури для всіх досліджуваних, коректним використанням математико-статистичної обробки даних зі змістовним аналізом отриманих результатів та їх зіставленням з існуючими дослідженнями.

Апробація роботи. Результати дослідження були представлені, на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в XXI столітті: теорія і практика” (Одесса, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підготовка майбутніх вчителів образотворчого мистецтва: проблеми та досвіт” (Одесса, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (Киев, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції “Феноменологія щирості. До 100-річчя від дня народження К. Роджерса” (Винница, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців “ Психологія сучасності: наука і практика”, в доповідях на засіданнях кафедри загальної психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського

Публікації. Зміст та результати роботи викладено в 12 публікаціях, у тому числі 4 - у статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК, 1 - свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 8832.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, списку використаної літератури та додатку. Загальний об'єм тексту складає 198 сторінок, основний текст викладено на 164 сторінках. Робота містить 17 таблиць та 9 малюнків. В списку використаної літератури 208 джерел. Об'єм додатків складає 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання та гіпотезу дослідження; викладено теоретико-методологічні засади дослідження, його новизну, теоретичне та практичне значення, наведені відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його результатів та публікацій за темою дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження загальних закономірностей та індивідуальних особливостей комунікативної креативості” концептуалізовано поняття комунікативної креативності, розкрито його психологічну сутність, визначено психологічний зміст споріднених до нього понять, продемонстровано роль комунікативної креативності у соціономічних професіях, обгрунтовано вибір емоційністі як критерію за яким здійснюється пошук індивідуально-типових особливостей комунікативної креативності.

Аналіз основних підходів до вивчення креативності та комунікативності свідчить про наявність проявів креативності в сфері комунікації, що виправдовує використання терміну “комунікативна креативність” (К.Роджерс, А.Маслоу, У.В.Кала, О.П.Саннікова, Н.Ю.Хрящева, С.І.Макшанов та ін.). Виявлено, що існуючі дослідження спрямовані, в основному, на пошук або комунікативних, або креативних властивостей особистості. Існують також роботи, в яких використовується термін “комунікативна креативність” (Н.Ф.Вишнякова), проте психологічна характеристика цього феномену, його функція, компонентний склад показників, а також їх індивідуальна специфіка практично не розглядаються.

Встановлено, що в вітчизняній та зарубіжній психології при дослідженні властивостей особистості, які виявляються у спілкуванні та творчості, накопичено змістовний теоретичний та емпіричний матеріал, аналіз якого дозволив вийти на структурне розуміння комунікативної креативності, на виділення конкретних формально-динамічних та якісних її показників. У більшості досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених проблемі творчості та креативності, під креативністю розуміється комплекс рис особистості, що дозволяють творчо вирішувати проблеми в різних галузях діяльності (О.І.Мотков, О.М.Петрайтіте, Л.Я.Малімон, Л.Б.Єрмолаєва-Томіна, В.Н.Козленко, В.В.Рибалка, С.Арієті, Т.Амабайл, Ф.Баррон, Гоу, МакКіннон, Р.Стернберг), Під товариськістю (вид активності у спілкуванні) - стійку психодинамічну характеристику індивіда, яка виявляється у сильно розвиненому прагненні до спілкування, до особистого контакту з іншими людьми. Товариськість охоплює наступні параметри: потребу в спілкуванні, ініціативність, швидкість реакцій, широту кола спілкування, легкість вступу в контакт, стійкість та виразність спілкування (А.І.Ілліна, О.Є.Крупнов, В.А.Домодєдов, Л.В.Жемчугова, О.П.Саннікова).

Комунікативна креативність як цілісна властивість особистості включає комплекс інтелектуальних, емоційних та поведінкових особливостей індивіда, які сприяють нестандартному, нешаблонному рішенню ситуацій, що виникають у спілкуванні, допомагають генерації оригінальних ідей та засобів спілкування, вибору найбільш оптимальних стратегій поведінки, розв'язанню проблем, що виникають під час взаємодії з іншими людьми.

На формально-динамічному та якісному рівні комунікативна креативність може бути представлена наступними показниками: легкість у спілкуванні (Л), схильність до самопрезентації (Сп), незалежність (Н), конфліктність (К), емоційна стійкість у спілкуванні (ЕС с), схильність до маніпулювання (М), експресивність (Е), комунікативна компетентність (КК). Поєднання всіх параметрів конкретизується у загальному показнику комунікативної креативності (ЗПКК).

Запропонований компонентний склад формально - динамічних і якісних показників комунікативної креативності не є вичерпним і остаточним, проте наведені показники, все ж є репрезентативними, тому що характеризують найбільш типові виявлення досліджуваної властивості. Згідно розуміння інтегральної індивідуальності (Л.С.Мерлін), якщо ряд показників містить основні характеристики рівня, до якого вони належать, тобто є достатньо репрезентативними, то основні закономірності, які виявляються при їх дослідженні об'єктивно відображають ті ж самі тенденції решти показників даного рівня властивості особистості, що вивчається. Існування означених показників комунікативної креативності підтверджено літературними джерелами (О.П.Саннікова, В.О.Моляко, В.Н.Козленко, Л.І.Шрагіна, У.В.Кала, О.Л.Яковлева, Р.Стернберг, Ф. Баррон, А. Маслоу, Грубер, А.Н.Лук, Торшина, В.Н.Козленко, К.М.Гуревич, В.М.Мельников, Л.Т.Ямпольський, Р.М.Грановська, І.Я.Березна, О.М.Разумникова, О.С.Шемелина, О.О.Бодальов, Н.В.Кузьміна, В.І.Щербіна, Д.Н.Узнадзе, О.І.Власова, Н.В.Хозратова, Н Майер, К.Дулгер, Р.Стернберг).

На підставі аналізу численних досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів доводиться, що комунікативна креативність є професійно важливою якістю представників соціономічних професій. Особистість психолога (психотерапевта) виділяється майже у всіх психотерапевтичних системах як найважливіший цілющий засіб в процесі консультування (М.Балинт, К.Роджерс, А.Гомбс, Р.Грінсон, Э.Вульф, В.В.Макаров, О.П.Саннікова, М.Б.Молоканов). Значна роль кожного з показників комунікативної креативності в професійній діяльності психолога (психотерапевта) знаходить підтвердження в роботах таких дослідників як Р.Грінсон, Е.Кріс, Р.М.Льовенштейн, Р.Урсано, С.Зонненберг, С.Лазар, М.Канн, Л.Волберг, М.М.Гілл, Дж.Сандлер.

Узагальнення науково-методичної літератури (Ф.Гальтон, К.М.Гуревич, Є.А.Климов, Н.Д.Левітов Б.М.Теплов, В.Д.Нєбиліцин, А.Є.Ольшаннікова, О.П.Саннікова, В.А.Пінчук, І.В.Пацявічюс, О.І.Палєй) дозволяє довести актуальність вивчення індивідуальних відмінностей комунікативної креативності, а також обгрунтувати доцільність вибору емоційності як підстави для пошуку індивідуальних відмінностей в специфіці комунікативної креативності.

В другому розділі “Емпіричне дослідження комунікативної креативності” описано процедуру емпіричного дослідження та висвітлені його основні етапи.

На підготовчому етапі було визначено основну вибірку дослідження та вибірку стандартизації. Основну вибірку склали представники соціономічних професій, що знаходяться на різних етапах професійного становлення і належать до різних вікових груп. В першу підвибірку увійшли студенти педагогічного університету дошкільного факультету (55 осіб, віком від 18 до 22 років) та 4 курсу педагогічного коледжу (26 осіб, віком від 18 до 20 років). В другу - слухачі факультету “Психологія” (97 осіб, віком від 22 до 40 років). Таким чином, у основну вибірку дослідження ввійшло 178 осіб, до виборки стандартизації (при розробці тест-опитувальника комунікативної креативності) - 197 осіб. Всього в дослідженні було задіяно 375 осіб.

На цьому ж етапі створювався комплекс психодіагностичних методик, адекватних предмету дослідження в який ввійшли такі методики: чотирьохмодальнісний тест-опитувальник емоційності, тест-опитувальник товариськості (О.П.Саннікова), 16-PF опитувальник Р.Кеттела (форми А та В), методика дослідження соціального інтелекту (адаптація тесту Дж.Гілфорда, М.Салівена). Крім того, було створено тест-опитувальник комунікативної креативності (О.П.Саннікова, Р.В.Бєлоусова).

Для створення тест-опитувальника комунікативної креативності, перш за все, був проведений пошук психологічного змісту показників, що складають структуру комунікативної креативності. На основі літературних описів, бесід з психологами-професіоналами, з “креативними” досліджуваними, клінічних спостережень за людьми, стійко успішними у спілкуванні, контент-аналізу творів на пропоновану тему, словесних звітів та ін були отримані дані, що дали змогу розробити систему тверджень, які спрямовані на виявлення конкретних показників комунікативної креативності. Дану структуру було підтверджено факторним аналізом за допомогою комп'ютерної програми SPSS v10.0.5 for Windows: одержана восьмифакторна модель, яка відповідала всім психометричним вимогам.

Для перевірки тест-опитувальника комунікативної креативності на надійність та валідність застосовувалися широко відомі в психодіагностиці, метод поділення тесту навпіл (split-half) та метод паралельного тесту.

Таблиця 1

Коефіцієнти кореляції показників комунікативної креативності (перевірка оригінального тест-опитувальника на надійність та валідність)

Показники комунікативної креативності	Метод ділення навпіл	Метод паралельного тесту	Загальний показник комунікативної креативності (ЗПКК)
		Тест-опитувальник товарискості (ЗПТ)	Тест 16-PF R.Cattell
			Фактор F	Фактор Н	Фактор Q1
Л	636	587	359	663	307	702
Сп	443	353	270	185*	273	558
Н	222	277	226	239	240	467
К	583	388	244		205*	551
ЭС (с)	546			326		428
М	309	230	198*			377
Е	244	409	355	193*	225	581
КК	333			271	243	639
ЗПКК	707	592	412	451	405	1,0

Примітка: 1) нулі та коми пропущені; 2) 0,01, * - 0,05; 3) n =178

Як паралельні використовувалися: тест-опитувальник товариськості (загальний показник) і 16-PF опитувальник Р.Кеттела (фактори F, Н, Q1), як такі, що містять психологічні характеристики, притаманні комунікативній креативності. Отримані дані дозволяють зробити висновок про достатню надійність та валідність методики.

Другий етап - власне емпіричний. Задачами цього етапу виступили: 1) діагностика формально-динамічних та якісних показників комунікативної креативності; 2) діагностика широкого спектру рис особистості, гіпотетично пов'язаних з показниками комунікативної креативності.

Третій етап - обробка та інтерпретація отриманих результатів.

Кількісний, тобто математико-статистичний аналіз даних був спрямований на пошук взаємозв'зків між показниками, що вивчаються (кореляційний аналіз) та їх симптомокомплексів (факторний аналіз). Якісний аналіз передбачав: 1) групування досліджуваних за певною ознакою: а) з різним ступенем виявлення загального показника комунікативної креативності; б) з певною емоційною диспозицією, тобто типом емоційності (метод асів, профілі); 2) вивчення специфіки комунікативної креативності, загальних закономірностей та індивідіальних особливостей її прояву.

У третьому розділі “Результати емпіричного дослідження комунікативної креативності” подано емпіричні дані про взаємозв'язки показників комунікативної креативності з певними властивостями особистості (емоційністю, товариськістю, соціальним інтелектом та з рисами особистості, що діагностувалися 16-PF опитувальником Р.Кеттела); про індивідуально-типові особливості комунікативної креативності у осіб з різними типами емоційності (диспозиціями).

В результаті кореляційного аналізу були виявлені багатозначні зв'язки комунікативної креативності з показниками товариськості, факторами особистості (за Р.Кеттелом), соціальним інтелектом. Результати кореляційного аналізу представлено на рис.1.

Рис.1. Зв'язки між загальним показником комунікативної креативності та факторами особистості (Р.Кеттел), показниками емоційності, товарискості.

Встановлено, що загальний показник комунікативної креативності (ЗПКК) пов'язаний з усіма показниками товариськості, зокрема, з потребою у спілкуванні (ПС), ініціативністю у спілкуванні (ІС), широтою спілкування (ШС), легкістю спілкування (ЛС), виразністю (ВС) та з загальним показником товариськості (ЗПТ). Одержані також значущі зв'язки з емоційними модальностями радість (Р), страх (С), печаль (П) і такими факторами особистості, як афектотімія (A+), сила “Я” (C+), домінантність (E+), безтурботність (F+), сміливість (H+), самовпевненість (O-), радикалізм (Q1+), розслабленість(Q4-) та екстравертність (QI+). Характер цих зв'язків зумовлено психологічним змістом показників та їх відповідністю вимогам діяльності спілкування та творчості. Відносно мала кількість значущих зв'язків між первинними показниками комунікативної креативності та соціального інтелекту свідчить про відносну незалежність психологічних властивостей, що вивчаються. Такі результати можна пояснити їх різним психологічним змістом: соціальний інтелект характеризує, в основному, когнітивну сторону особистості, а комунікативна креативність - спосіб, форму вияву творчості в спілкуванні. Очевидно, у соціальному інтелекті містяться характеристики змістового рівня особистості.

Результати факторного аналізу дозволили виділити та описати симптомокомплекси властивостей, пов'язаних з комунікативною креативністю, і вивчити поєднання певних показників, які об'єдналися в такі фактори: “фактор товариськості”, “фактор емоційної стійкості”, “фактор креативності”, “фактор соціального інтелекту”, “фактор самобутності”.

Використання методу профілей (якісний аналіз) дозволило вивчити специфіку факторної структури особистості (за Р.Кеттелом), товариськості та соціального інтелекту у осіб з високим і низьким рівнем комунікативної креативності.

Встановлено, що у осіб з високим рівнем комунікативної креативності найбільш виражені такі фактори, як афектотімія (А), сила “Я” (C), безтурботність (F), сміливість (H), самовпевненість (О), розслабленість (Q4).

Саме ці фактори несуть інформацію про комунікативні властивості індивідуальності, і їх темпераментна природа може додатково свідчити про приналежність показників комунікативної креативності, що вивчаються, до формально-динамічного рівня.

Виявлено, що особам зі стійкою схильністю до комунікативної креативності притаманний високий рівень всіх показників товариськості, окрім стійкості у спілкуванні.

Дослідженя специфіки соціального інтелекту у осіб, що відрізняються максимальними та мінімальними значеннями загальних показників комунікативної креативності показало, що особи, які є високо креативні, відрізняються вмінням передбачати наслідки своєї комунікативної поведінки та поведінки свого партнера по спілкуванню, добре орієнтуються в невербальних реакціях учасників взаємодії, знають норморольові моделі, правила, що регулюють поведінку людей. Вони вміють чітко вибудовувати стратегію власної поведінки для досягнення поставленої мети у комунікації.

Найбільш типові прояви комунікативної креативності в контексті властивостей, що вивчаються, скоріше всього, зумовлені вимогами діяльності спілкування, спрямованого на досягнення успіху в ній.

Результати дослідження підтвердили, що індивідуальна своєрідність комунікативної креативності та рис особистості, що пов'язані з нею, детерміновані емоційністю. Таким чином, емоційність виступає як системоутворюючий та регулюючий спілкування фактор.

Під час вивчення індивідуально-типових особливостей комунікативної креативності у осіб з певними емоційними диспозиціями, було встановлено, що найбільш вираженою рисою для осіб з переважаючою модальністю “радість” виступає емоційна стійкість у спілкуванні, яка характеризується здатністю до мобілізації, до керування своїм емоційним станом, до контроля над власною експресією та поведінкою.У представників даного типу емоційна стійкість у спілкуванні (ЕС(с)+) поєднується з вмінням захоплювати спілкуванням інших людей, створювати легку, невимушену атмосферу навколо себе (КК+). Їх виразність у спілкуванні заразлива за рахунок багатого жестикулювання, міміки, різноманітного інтонаційного репертуару (Е+). Вони приязні, здатні до співробітництва, розумних поступок (К-). В цілому вони легко спілкуються (Л+), прагнуть до виграшного самоподання (Сп+), вільні у визначенні лінії своєї поведінки (Н+).

Особи з домінуванням емоційної модальності “гнів” характеризуються, в першу чергу, свободою думок та вчинків, вони прагнуть до незалежності від оцінок оточуючих, мало звертають увагу на враження, яке вони справляють на інших людей (Н+, Сп-). Відстоюючи свою позицію, вони часто не приховують свої емоційні переживання, при цьому енергійно жестикулюють (Е-), виявляють невитриманість, нетерплячість (ЕС(с)-). Вони схильні до конфліктності (К+) і не завжди вміють конструктивно спілкуватися (КК-), що періодично спричиняє труднощі у спілкуванні (Л-).

Особи, у яких мають перевагу емоції патерну “страх”, у спілкуванні переважно характеризуються вираженою покірливістю та поступливістю (К-), вони схильні керуватися думкою оточуючих (Н-); та незважаючи на це, їх визначає високий рівень знань про способи та особливості комунікації (КК+), при необхідності вони можуть використовувати ці знання в своїх інтересах у спілкуванні (М+). У спілкуванні у них можливі труднощі (Л-), вони виявляють деяку скутість(Е-).

Представників груп з домінуванням емоційної модальності “печаль” характеризує деяка скупість міміки та жестів, вони в цілому стримані в зовнішній прояві своїх емоційних переживань (Е-). При цьому вони демонструють високу компетентність стосовно нюансів спілкування (КК+), здатні позиціонувати себе та свої інтереси (Сп+) в поєднанні з підпорядкованістю у взаємодії з іншими людьми (К-), прийняттям норм, меж спілкування (Н-).

Що стосується полімодальних типів, тобто тих, в яких домінуючими виступають емоції декількох модальностей: РГ (радість, гнів), РС (радість, страх), ГС (гнів, страх), ГП (гнів, печаль), СП (страх, печаль), ГСП (гнів, страх, печаль), РГС (радість, гнів, страх), то присутність модальності “радість” в полімодальних типах підвищує всі значення показників комунікативної креативності, в той час як присутність модальності “гнів” їх знижує.

Для реалізації задачі дослідження корекційного впливу на показники комунікативної креативності була розроблена комплексна програма, яка містила як теоретичний матеріал, так і практичні заняття. Дана програма дозволяє усвідомлювати характеристики креативного середовища, формувати навички та вміння керування креативним процессом, розширити”внутрішню картину світу”, і, як наслідок, отримати більшу кількість варіантів творчого рішення різноманітних життєвих задач. Запорукою актуалізації комунікативної креативності та її конкретних показників виступив розвиток впевненості у собі.

Вивчення впливу тренінгу, спрямованого на розвиток показників комунікативної креативності, дозволяє стверджувати, що в результаті показники легкості у спілкуванні, конфліктності, комунікативної компетентності отримали певний розвиток (їх значення були підвищені). Показники схильності до самопрезентації, незалежності, емоційної стійкості у спілкуванні, маніпулятивності, експресивності досягли “гармонійного” рівня, тобто надто високі та низькі оцінки цих показникам виявили тенденцію наближення до середніх оцінок відповідного континіуму.

Якісний аналіз дозволив не тільки виявити загальні тенденції осіб з різною емоційною диспозицією, але й вивчити специфіку комунікативної креативності у кожного досліджуваного окремо.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично обґрунтовано та емпірично вивірено новий підхід до вивчення комунікативної креативності, як до складної властивості особистості, що забезпечує успішність спілкування. На даному етапі роботи змістовні характеристики комунікативної креативності, такі як потребово-мотиваційна сфера, морально-етичний аспект проблеми, не розглядалися. Дослідженню підлягали формально-динамічні та якісні показники комунікативної креативності. Відповідно до мети дослідження розробка проблеми велась в двох напрямках. В межах першого напрямку було концептуалізовано поняття “комунікативна креативність”, виділені, описані та вивчені показники формально - динамічного та якісного рівнів даної складної властивості особистості. Був здійснений пошук рис (властивостей) особистості, в тому числі й професійно важливих, як таких, що є пов'язаними з комунікативною креативністю і які певним чином характеризують осіб з різним рівнем і сполученням її показників. В рамках другого напрямку здійснювався пошук індивідуально-типових особливостей комунікативної креативності та рис особистості, що пов'язані з нею, у груп досліджуваних, що були поєднані за певною ознакою, зокрема, за віком і досвідом (юнацтво, дорослі) і за типом емоційності (стійка схильність до емоцій певної модальності та знаку).

Узагальнення результатів теоретико-емпіричного дослідження підтвердило нашу гіпотезу та дало підстави для таких висновків:

1. Комунікативна креативність є стійкою властивістю особистості, яка містить комплекс інтелектуальних, емоційних та поведінкових компонентів, що сприяють нестандартному, нешаблонному розв'язанню ситуацій спілкування, прояву творчості у спілкуванні, генерації оригінальних ідей та засобів спілкування, вибору найбільш оптимальних для суб'єкта стратегій поведінки, що спрямовані на забезпечення успішної взаємодії з іншими людьми. Дану властивість слід відрізняти від понять „комунікативність”, „креативність”, „соціальний інтелект”, „товариськість” та ін.

В структурі комунікативної креативності серед її формально-динамічних та якісних характеристик виділені та описані наступні показники: легкість у спілкуванні (Л), схильність до самопрезентації (Сп), схильність до незалежності (Н), конфліктність (К), емоційна стійкість у спілкуванні (ЕС с), схильність до маніпулювання (М), експресивність (Е), комунікативна компетентність (КК).

2. Аналіз психодіагностичного інструментарію показав, що методик, які діагностують виділені показники комунікативної креативності, практично не існує. Для вирішення задачі вивчення означених показників комунікативної креативності був розроблений за правилами психометрики тест-опитувальник комунікативної креативності (в співавторстві). Апробація оригінального тест-опитувальника показала високу ступінь його валідності та надійності, що дозволяє використовувати дану методику як в теорії, так і на практиці.

3. Визначені певні властивості особистості, зокрема, емоційність, товариськість, соціальний інтелект та широкий спектр рис особистості, які представлені у факторній моделі особистості Р.Кеттела, як такі, що є пов'язаними з показниками комунікативної креативності. Результати кількісного (кореляційного, факторного) аналізу демонструють наявність певних угрупувань властивостей особистості, що вивчаються, які включають і показники комунікативної креативності.

4. За допомогою якісного аналізу (метод профілів) вивчена специфіка означених психологічних властивостей особливості у представників груп з високими і низькими значеннями загального показника комунікативної креативності. Спільним для груп досліджуваних з високим рівнем комунікативної креативності є високий показник товариськості, соціального інтелекту та факторів особистості (16 PF структури), що несуть інформацію про комунікативні якості.

5. Дослідження особливостей комунікативної креативності у представників різних вікових груп показало, що у дорослих осіб з високими значеннями її показників виявляється високий соціальний інтелект, а у юнацькому віці, навпаки, висока комунікативна креативность (або низька) супроводжується низькими (або високими) значеннями більшості показників соціального інтелекту. Цей факт демонструє відсутність в юнацькому віці гармонійного поєднання комунікативної креативності, як формально-дінамічної основи якостям особистості, що виявляються у спілкуванні, і соціального інтелекту, який великою мірою представлений когнітивними компонентами і досвідом.

6. Доведено, що схильність до переживання певної модальності (тип емоційності) визначає індивідуальну специфіку комунікативної креативності, якісно-кількісне сполучення її показників, що, з одного боку, підтверджує гіпотезу про конституючий вплив емоційності на індивідуальну структуру комунікативної креативності, а з іншої, підтверджує вже прийняте в психології положення про системоутворюючу функцію емоційності. Специфіка показників комунікативної креативності, що виявляються у людей з різним типом емоційності, по суті відображає систему відношень, яка закладена в емоції кожної з модальностей.

7. Розроблено спеціальну програму, що спрямована на розвиток та корекцію комунікативних якостей особистості в юнацькому віці, з урахуванням групових та індивідуальних особливостей комунікативної креативності. Дослідження динаміки комунікативної креативності під впливом корекційних заходів показало, що рівень більшості її показників, зокрема, схильності до самопрезентації, незалежності, емоційної стійкості у спілкуванні, маніпулятивності та експресивності оптимізується: зникають крайні, полярні значення. Значення таких показників, як легкість у спілкуванні, конфліктність, комунікативна компетентність - підвищується. Це свідчить про спрямованість показників комунікативної креативності до гармонійного їх сполучення, яке забезпечує успішність спілкування.

Виконана дисертаційна робота не вичерпує усіх аспектів означеної проблеми. Подальшого наукового пошуку потребує вивчення показників комунікативної креативності, що відносяться до її змістовного рівня, вивчення динаміки комунікативної креативності в процесі онтогенезу, пошук гендерних відмінностей та ін.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Белоусова Р.В. Развитие у учащихся позитивного мышления // Наша школа, 1998. - №6. С. 17-20

Пономаренко Л.П., Белоусова Р.В. Основи психології для старшокласників // Практична психологія та соціальна робота, 2000. №5 С. 17-21, №6 С. 18-20, №7 С.22-23, №8 С.12-13

Пономаренко Л.П., Белоусова Р.В. Основы психологии для старшеклассников: Пособие для педагога: В 2 ч. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. Ч. 1. Основы психологии: 10 кл. - 224 с.

Пономаренко Л.П., Белоусова Р.В. Основы психологии для старшеклассников: Пособие для педагога: В 2 ч. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. Ч. 2. Психология общения: 11 кл. - 192 с.

Санникова О.П., Белоусова Р.В. Оценка показателей коммуникативной креативности с помощью оригинальной методики // Наука i освіта, 2001.- №6. С.52-54

Белоусова Р.В. Индивидуальные особенности коммуникативной креативности // Вісник Харківського університету, 2002. - №550. С. 15-17.

Белоусова Р.В. Психологическая структура коммуникативной креативности // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім К.Д. Ушинського, 2002. - С 16-19

Белоусова Р.В. Комунікативна креативність як професійно важлива властивість представників соціономічних професій // Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в XXI столітті: теорія і практика, 2002. - С. 105-107

Белоусова Р.В. Конфликтность как одна из причин проявления девиантного поведения // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика. К.: Міленіум, 2002. - С.65-68

Белоусова Р.В. Развитие коммуникативной креативности посредством клиент-центрированной терапии. // Феноменологія щирості. Вінниця: Поділля-2000, 2002. - С. 198-202

Санникова О.П., Белоусова Р.В. Науково-методичний твір „Тест-опросник коммуникативной креативности” Свідотство про реєстрацію авторського права на твір № 8832. Мін. освіт. і науки України. Заяв. № 8649 від 01.10.2003. Опубл. 24.11.2003 - 16 с.

Белоусова Р.В. Соотношение показателей эмоциональности и коммуникативной креативности // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців: “Психологія сучасності: наука і практика”. Одеса-2004. С. 4-7.

АНОТАЦІЇ

Бєлоусова Р.В. Індивідуально-типові особливості комунікативної креативності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, Одеса 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню індивідуально-типових особливостей комунікативної креативності. В роботі концептуалізовано поняття комунікативної креативності, розкрито його психологічну сутність, визначено психологічний зміст споріднених до нього понять, продемонстровано роль комунікативної креативності у соціономічних професіях, обгрунтовано вибір емоційністі як критерію за яким здійснюється пошук індивідуально-типових особливостей комунікативної креативності.

Створено тест-опитувальник комунікативної креативності (в співавторстві), який дозволяє діагностувати формально-динамічні та якісні показники комунікативної креативності. Розроблено програму, що спрямована на корекцію основних компонентів комунікативної креативності у осіб юнацького віку.

В роботі доведено, що комунікативна креативність пов'язана з широким спектром властивостей особистості (товариськість, соціальний інтелект, риси, що представлені в факторній моделі Р.Кеттела) які забезпечують успішність спілкування. Вивчена специфіка цих властивостей у осіб з різним рівнем загального показника комунікативної креативності. Знайшли своє підтвердження гіпотеза про конституючий вплив емоційності на індивідуальну структуру комунікативної креативності та вже прийняте в психології положення про системоутворюючу функцію емоційності.

Ключові слова: комунікативна креативність, емоційність, тип емоційності, креативність, комунікативність, товариськість, соціальний інтелект.

Белоусова Р.В. Индивидуально-типические особенности коммуникативной креативности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Южноукраинский государственный университет имени К.Д.Ушинского, Одесса, 2004.

Диссертация посвящена исследованию индивидуально-типических особенностей коммуникативной креативности. В работе концептуализировано понятие коммуникативной креативности. Под коммуникативной креативностью понимается устойчивое свойство личности, содержащее комплекс интеллектуальных, эмоциональных и поведенческих компонентов, способствующих нестандартному, нешаблонному решению ситуаций общения, проявлению творчества в общении, генерации оригинальных идей и способов общения, выбору наиболее оптимальных для субъекта стратегий поведения и направленных на обеспечение успешного взаимодействия с другими людьми. Данное свойство необходимо отличать от понятий “коммуникативность”, “креативность”, “социальный интеллект”, общительность и др. В структуре коммуникативной креативности выделены и описаны формально-динамические и качественные показатели: легкость в общении, склонность к самопрезентации, склонность к независимости, конфликтность, эмоциональная устойчивость в общении, склонность к манипулированию, экспрессивность, коммуникативная компетентность.

Продемонстрирована роль коммуникативной креативности в социономических профессиях. Обоснован выбор эмоциональности как критерия, по которому осуществлялся поиск индивидуально-типических особенностей коммуникативной креативности: эмоциональность является системообразующим фактором, который обуславливает специфику свойств личности, в том числе и коммуникативной креативности.

Создан тест-опросник коммуникативной креативности (в соавторстве), который позволяет диагностировать формально-динамические и качественные показатели коммуникативной креативности и может быть использован как в теории, так и практике. Разработана программа, направленная на коррекцию основных компонентов коммуникативной креативности у лиц юношеского возраста.

В работе показано, что коммуникативная креативность связана с широким спектром свойств личности (общительность, социальный интеллект, черты, представленные в факторной модель Р.Кеттелла), обеспечивающим успешность общения. Изучена специфика этих свойств у лиц с высоким и низким уровнем общего показателя коммуникативной креативности. Общим для групп испытуемых с высоким уровнем коммуникативной креативности является высокий уровень показателя общительности, социального интеллекта и факторов (16 PF структуры), несущих информацию о коммуникативных качествах.

Доказано, что склонность к переживанию определенной модальности (тип эмоциональности) определяет индивидуальную специфику коммуникативной креативности, качественно-количественное сочетание ее показателей, что, с одной стороны, подтверждает гипотезу о конституирующем влиянии эмоциональности на индивидуальную структуру коммуникативной креативности, а с другой, подтверждает уже принятое в психологии положение о системообразующей функции эмоциональности. Специфика показателей коммуникативной креативности, проявляющихся у людей с разным типом эмоциональности, по сути отражает систему отношений, заложенную в эмоции каждой из модальностей.

Разработана специальная программа, направленная на развитие и коррекцию коммуникативных качеств личности в юношеском возрасте, с учетом групповых и индивидуальных особенностей коммуникативной креативности. Исследование динамики коммуникативной креативности под влиянием коррекционных мероприятий показало, что уровень большинства ее показателей, в частности, склонности к самопрезентации, независимости, эмоциональной стойкости в общении, манипулятивности и экспрессивности оптимизируется: исчезают крайние, полярные значения. Значения таких показателей, как легкость в общении, конфликтность, коммуникативная компетентность - повышаются. Это свидетельствует о тенденции показателей коммуникативной креативности к их гармоничному сочетанию, обеспечивающему успешность общения.

Ключевые слова: коммуникативная креативность, эмоциональность, тип эмоциональности, креативность, коммуникативность, общительность, социальный интеллект.

Belousova R.V. Individual - typological features of communicative creativity. - Manuscript.

The dissertation is submitted to the degree of Candidate of Psychology 19.00.01. - General Psychology, the history of Psychology. - South-Ukrainian State Teachers' Training University after K.D. Ushynsky, Odessa, 2004.

The dissertation is devoted to research of individual - typological features of communicative creativity. In the work the idea of communicative creativity is conceptualized, its psychological essence is revealed, the psychological content of the relative concepts is determined, the role of communicative creativity in socionomical professions is demonstrated, the choice of emotionality as criteria for search individual-typological features of communicative creativity is given prove.

The test-questionnaire of communicative creativity that allows diagnosing formal-dynamical and qualitative peculiarities of communicative creativity is found. The program of correction of the main communicative creativity components at youths is developed.

In the work the fact is proven that communicative creativity is tied with broad spectrum of personality peculiarities (sociability, social intellect, features represented in factor model by R.Kettell) that provide success of contact. This features specific at persons with different level of general communicative creativity peculiarity is studied. The hypothesis is confirmed about constituting effect of emotionality on communicative creativity individual structure and about conception on systemfounding function of emotionality that have been accepted in psychology.

...