Особливості сучасної системи психогігієни і психопрофілактики серед військовослужбовців строкової служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості сучасної системи психогігієни і психопрофілактики серед військовослужбовців строкової служби

психопрофілактика психогігієна строковий служба

Протягом останніх десятиліть відзначається зростання психічних розладів пограничного рівня (Александровский Ю.А., 1992; Самохвалов В.П., 1993; Кутько І.І., 1993, 1995; Напрєєнко О.К., 1995. 1996; Михайлов Б. В., 1995, 1996; Влох І.Й., 1996; Табачников С.І. з співавт. 1995; Сонник Г.Є., 1996; Марута Н.О., 1996, 1998). Сучасні пограничні розлади характеризуються рецидивируванням, глибоким залученням особистістних структур до патологічного процесу, резистентністю щодо терапії, розвитком тимчасової та стійкої втрати працеспроможності.

Особливого значення проблема пограничної патології набуває за специфічних умов служби у лавах внутрішніх військ МВС України.

В минулі роки все багатоманіття пограничних розладів, що виникають у військовослужбовців, описувалося терміном "нервово-психічна нестійкість" (Співак Л.І., Барабаш В.І., 1979). Пізніше встановлено, що серед службовців часто мають місце адаптивні розлади (Лакосина Н.Д., 1985; Тополянський В.Д., Струковська М.В , 1986; Тарнавський Ю.Б з співавт., 1988). Ці поняття не тільки не відображають усього спектру розладів, їх психопатологічної структури, а й не створюють необхідних передумов для ефективної реалізації психогігієнічних та психопрофілактичних заходів серед військовослужбовців. Питання психопрофілактики та психогігієни серед особового складу військ розроблялися лише наприкінці 70-х - на початку 80-х років (Корацков Ф.І., 1984; Рябокляч М.О., 1985).

В цих дослідженнях встановлено, що основними принципами психопрофілактики та психогігієни мають бути: комплексність, тобто спрямованість усіх профілактичних заходів одночасно на особистість та її оточення (соціальне середовище), що передбачає тісну взаємодію у роботі всіх служб військової частини; своєчасність, що включає здійснення заходів первинної психопрофілактики серед здорових військовослужбовців, вторинної - на найбільш ранніх етапах виникнення психічної патології; безперервність та активність, коли всі заходи мають здійснюватись регулярно та планомірно, незалежно від видимого благополуччя у стані психічного здоров'я особового складу, з постійним пошуком нових шляхів здійснення профілактики; ефективність (проведення будь-яких заходів психопрофілактики та психогігієни з урахуванням головного критерію - їхньої ефективності); етапність, тобто всі психопрофілактичні та психогігієнічні заходи здійснюються поетапно з моменту призову молодого поповнення на військову службу до закінчення військової служби.

Разом з тим, зміни в умовах служби та сучасний патоморфоз пограничних психічних розладів зумовлюють необхідність розробки цієї проблеми з позицій сучасних досягнень вітчизняної психіатрії та психотерапії. З цієї причини дослідження, спрямоване на розробку нової системи психопрофілактики та психогігієни серед військовослужбовців строкової служби, є надзвичайно актуальним та своєчасним.

Зв'язок роботи з науковими програмами , планами , темами

Дослідження проводилось у рамках теми, включеної до плану науково - дослідної програми Українського науково - дослідного інституту клінічної і експериментальної неврології та психіатрії Міністерства охорони здоров'я ( шифр ВН. 27.12.95.,номер державної реєстрації 0195 U 028569 ).

Мета і завдання дослідження.

Метою дисертаційного дослідження стала розробка сучасної системи психопрофілактики та психогігієни на підставі вивчення клініки, динаміки та виходу пограничних розладів серед військовослужбовців строкової служби на усіх етапах проходження служби.

Досягнення поставленої мети вимагало розв'язання таких завдань:

1. Вивчити стан психічного здоров"я військовослужбовців у динаміці їхньої адаптації до специфічних умов служби (за 6 місяців, 1 рік та 1,5 років служби).

2. Вивчити специфічні умови військової служби, які сприяють формуванню пограничної патології в особового складу строкової служби внутрішніх військ.

3. Співставити структуру захворюваності на психічну патологію з існуючою системою психопрофілактики та психогігієни.

4. Розробити основні принципи психопрофілактики та психогігієни у військах МВС України.

5. Розробити єдину систему психопрофілактики та психогігієни, спрямовану до запобігання формування пограничної психічної патології та зниження рівня психічної захворюваності серед військовослужбовців строкової служби.

6. Апробувати розроблену систему психопрофілактики та психогігієни та впровадити її у повсякденну діяльність у внутрішніх військах.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше вивчено рівні психічного здоров"я у військовослужбовців військ на різних етапах служби, показано клінічні особливості перебігу пограничної психічної патології, особливості її динаміки та наслідку захворювання, а також їх зв'язок з специфічними умовами служби.

Виявлено групи факторів, які найбільшою мірою впливають на формування пограничної патології (труднощі військової служби - 39,4 %; розлука з домом, звичним оточенням - 21,7 %; конфлікти з товаришами по службі, командирами - 37,9 %).

Встановлено, що відмінності клінічних проявів пограничної патології на трьох різних етапах служби (6 місяців, 1 рік, 1,5 року) зумовлені ступенем адаптації військовослужбовців до специфічних умов служби.

На підставі отриманих даних розроблено систему первинної та вторинної психопрофілактики описаних порушень, що грунтується на підвищенні адаптивних особистістних механізмів за допомогою вдосконалення організації військової служби, а також застосуванні психологічних та психокорекційних методів.

Доведено, що система психопрофілактики та психогігієни має реалізуватися у трьох напрямках:

- соціально-психологічному,

- медико-психологічному,

- лікувально-профілактичному.

Практичне значення роботи полягає у вивченні спектру пограничних психічних розладів серед військовослужбовців строкової служби.

Запропоновано і розроблено основні напрямки та критерії подальшого вдосконалення своєчасної діагностики даної патології. Розроблено основні принципи психопрофілактики та психогігієни, що адаптовані до сучасних умов військової служби, а також триетапність цієї системи:

- перший етап проводиться з метою виключення призову на військову службу осіб з психічними захворюваннями; здійснюється лікарями-спеціалістами, офіцерами частин у призовних комісіях при військових комісаріатах;

- другий етап полягає у ранньому виявленні осіб з пограничними психічними розладами, у взятті їх на облік, динамічному спостереженні за ними, обстеженні, лікуванні та експертизі відповідно до медичних показань; здійснюється за тісної взаємодії командного складу, офіцерів-вихователів та медичної служби частини на учбових зборах та у період адаптації до умов військової служби в період перебування молодого поповнення у "карантині";

- третій етап складають питання раціонального використання військовослужбовців на службі з урахуванням їхнього нервово-психічного здоров"я, а також питання реабілітації осіб, що повернулися у військовий колектив після стаціонарнгого лікування або обстеження у психіатричному стаціонарі. Доведено, що реалізація системи психопрофілактики та психогігієни у внутрішніх військах не може здійснюватись без тісної взаємодії командного складу, офіцерів-вихователів та медичного складу.

Результати дослідження можуть використовувати у своїй практиці лікарі-психіатри, психологи, лікарі військової ланки.

Впровадження результатів у практику дозволило покращити діагностику психічної патології, знизити показники психічної захворюваності, піднести рівень соціального функціонування хворих з психічними порушеннями, запобігти виникненню психічної патології.

Практичні рекомендації, розроблені у ході проведеного дослідження, були впроваджені у практичну діяльність Київського, Харківського та Луганського гарнізонів.

Конкретний особистий внесок дисертанта у розробку наукових

результатів

Автором самостійно обстежено 1600 військовослужбовців строкової служби. Проведено комплексний клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, психологічний аналіз, електрофізіологічне обстеження військовослужбовців.

Все це створило можливість виділити причини, які призвели до формування пограничної психічної патології в особового складу строкової служби, їхні клінічні та психологічні особливості, та розробити діагностичні та диференціально-діагностичні критерії даних розладів, а також розробити та впровадити систему психопрофілактики та психогігієни у військах.

Увесь блок клінічних та психологічних, електрофізіологічних обстежень, а також статистична обробка отриманих у процесі дослідження даних, теоретичне узагальнення, обгрунтування та впровадження основних результатів у практику проведено автором особисто.

Апробація і впровадження результатів дослідження в практику

Основні положення роботи доповідалися на методичних зборах керівного медичного складу внутрішніх військ МВС України (Одеса, 1995) ; на методичних зібраннях лікарів-психіатрів з'єднань, частин внутрішніх військ МВС України (Київ, 1995; Дніпропетровськ, 1996; Одеса, 1997); на службовій нараді головних психіатрів - керівників центрів психіатричної допомоги і професійного психо-фізіологічного відбору ГУ-УМВС України в областях (Пуща-Водиця, 1996), на І Національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України (Харків, 1997), включені в методичні посібники з психопрофілактики та психогігієни серед особового складу військ.

Публікацї

За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць, усі самостійні (в тому числі три статті у наукових журналах).

Структура та обсяг дисертації.

Дисертація викладена на 161 сторінці машинопису і складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, заключення, висновків, списку літератури на 15 сторінках, що містить 192 праці, у тому числі 174 авторів країн СНД і 18 зарубіжних. Робота включає 9 таблиць, які займають 9 сторінок, та 2 схеми на 2 сторінках.

Матеріал і методи дослідження.

В основу дослідження покладено комплексне та динамічне вивчення психічного здоров"я 1600 військовослужбовців строкової служби у віці від 18 до 22 років. Віковий розподіл обстежених був слідуючим: 18 років - 80%; 19 років - 7,5%; 20 років - 7,25%; 21 рік - 5,25%. Строк служби - від 0,5 до 1,5 років.

Дані військовослужбовці досліджувались на різних етапах служби: І етап - на 0,5 році служби (600 чол. - 37,5%); ІІ етап - на 1-му році служби (550 чол. - 34,4%); ІІІ етап - на 1,5 році служби (450 чол. - 28,1%). Обстежувалися військовослужбовці частин внутрішніх військ МВС України Київського, Харківського та Луганського гарнізонів (у період від 1994 р. до 1997 р.).

Основним методом дослідження був клініко-психопатологічний, котрий передбачає детальне вивчення медичної документації військовослужбовця (ф. 25-Ю, медичної книжки, медичної та службової характеристик, особової справи призовника); аналіз скарг, анамнезу, загально-терапевтичне та неврологічне обстеження, вивчення динаміки психопатологічних проявів.

Експериментально-психологічне обстеження здійснювалося за допомогою методик: ММРІ у модифікації Ф. Б. Березина (Березин Ф.Б., 1976) та тесту Розенцвейга (Розенцвейг С., 1945). Електрофізіологічний метод містив обстеження військовослужбовців за допомогою ЕЕГ для вивчення особливостей біоелектричної активності головного мозку. Запис ЕЕГ проводився від лобних, центральних, тім'яних, потиличних та середніх скроневих ділянок мозку. Реєстрація біопотенціалів виконувалася за допомогою 16-канального електроенцефалографу угорського виробництва за умов затемненої, частково звукоізольованої камери. Візуальний аналіз та класифікація ЕЕГ здійснювались за системою, запропонованою Жирмунською О.О. та Лосевим В.С (1984), Жирмунською О.О. (1991).

Достовірність одержаних результатів оцінювали за допомогою критеріїв Стьюдента. Статистична обробка даних проводилася на комп'ютері ІВМ РС / АТ.

Результати дослідження та їх обговорення

Під час обстеження 1600 військовослужбовців строкової служби нами було встановлено, що 364 чоловіки (22,7%) з них мали різні прояви психічних розладів переважно пограничного рівня: психопатії - 35 випадків (9,6%), невротичні стани - 163 випадки (44,7%), реактивні психози - 41 випадок (11,3%), неврозоподібні розлади, обумовлені наслідками черепно-мозкових травм - 56 випадків (15,4%), а також легкі ступені олігофренії - 69 випадків (19%).

Слід відзначити, що у 1211 військовослужбовців виявлені різні варіанти акцентуації характеру.

Серед психопатій за клінічними ознаками були виявлені наступні форми: - експлозивна (3%), що виявлялася у мінливості настрою, збільшеній дратівливості, неможливості стримувати себе при хвилюванні, афективних вибухах. Останні виникали швидко за незначним приводом, характеризувалися бурхливим зростанням, відчутними судинними та вегетативними реакціями.

- астенічна (2%), що виявлялася у хворобливому сприйнятті грубощів, нетактовності з боку товаришів по службі, командирів, при необхідності захистити себе виявлялася плаксивість, ніяковість, збентеженість.

- істерична (4,6%), що виявлялася у підвищеній емотивності, егоцентризмі, сугестивності, демонстрації суїцидних спроб.

Компенсації психопатій відбувалися за сприятливих умов у 78 % (розв'язання конфліктних ситуацій, під впливом терапії).

Невротичні стани виявлялися у формах:

- неврастенії (24,7%), що виявлялася у появі неадекватних реакцій на конфлікти з товаришами по службі, командирами та невмінні їх притлумити. Відзначалася поява внутрішної тривоги, головного болю, відчуття важкості у голові, симптомів, що свідчать про дисфункцію вегетативної нервової системи (пітливість, тахікардія, поганий апетит, поганий сон).

- істеричних реакцій (20%), що виявлялися у зміні поведінки хворого (прагнення бути предметом уваги оточуючих, викликати подив, захоплення), різкій зміні настрою протягом дня, появі страху, побоювання за своє життя, ситуаційними реакціями.

80,4% невротичних розладів супроводжувалися проявами вегето-судинної дистонії у вигляді дисфункції серцево-судинної системи (підвищенні пітливості, нестабільності артеріального тиску, інколи з судинними кризами, тривалих не пов'язаних з фізичним навантаженням больових відчуттів у лівій половині грудей за відсутності виражених змін на ЕКГ), дихальних порушень, які знаходять вираз у задишці, недостатності повітря, відчутті стискання у грудях, шлунково-кишкових розладів (відсутність апетиту, відчуття повноти або біль в області живота, нудота, відригування, мало пов'язані з характером їжі).

Компенсації невротичних станів відбувалися у 61%, після розв'язання конфліктних ситуацій, врегулювання нервово-психічних та фізичних навантажень, своєчасного лікування соматичних захворювань.

Клінічна картина реактивних психозів у більшості хворих складалася з потьмарення свідомості, загального гальмування. Основними причинами були конфлікти з товаришами по службі, дисциплінарні порушення, сімейні негаразди. В 79,4% після стаціонарного лікування відбувалося повне одужання.

Наслідки черепно-мозкових травм виявлялися у 20,6% військовослужбовців через 1 - 1,5 року після травми, у 79,4% військовослужбовців, які перенесли травму 3 - 6 років тому. Клінічна картина складалася:

з астенічного синдрому (підвищеної виснажливості, слабкості активної уваги, зниження пам'яті, головного болю, порушень сну). З боку емоційної сфери відзначалися несталість настрою, надмірні афективні реакції, вегетативні розлади. З боку серцево-судинної системи - тахікардія, дермографізм.

з посттравматичної зміни особистості (окрім короткочасних істеричних, експлозивних реакцій, спостерігалися порушення характеру всієї психічної діяльності, особливо характерне зниження інтелекту: несталість та непослідовність, поверховість суджень, легкість ставлення до сезонних питань професійного або побутового характеру, а також емоційні розлади, відзначалася погана пам'ять).

Після стаціонарного лікування 84,2% військовослужбовців з вищезгаданою патологією були звільнені з лав військ за станом здоров'я.

Особи з легким ступенем олігофренії після стаціонарного обстеження та лікування були звільнені з лав військ за станом здоров'я.

З загальної кількості оглянутих 39,7% військовослужбовців виявили соматичну патологію.

За часом виникнення симптомів хвороби, що виникли протягом служби, вони розподілялися у такий спосіб:

на 0,5 році служби - 68,4%

на 1-му році служби - 27,15%

на 1,5 році служби - 4,5%.

Причини, що викликали розвиток пограничних розладів, наведені у таблиці 1.

Таблиця 1. Причини, що викликали розвиток пограничних розладів у військовослужбовців

Наведені дані свідчать про те, що більшість пограничних розладів виникають у військовослужбовців у термін 0,5 - 1 рік від початку служби. При цьому найчастіше у ролі факторів психічної травматизації виступали напружений характер праці, недостатність досвіду та навичок, незадоволеність службою, службові неприємності, позмінний характер служби, конфлікти у колективі, загроза покарання, поєднання кількох причин.

Нами проведений електрофізіологічний аналіз функціонального стану головного мозку хворих на пограничну психічну патологію. Під час обстеження ЕЕГ у хворих цієї групи було виявлено зміни частотно-амплітудного спектру біопотенціалів мозку. В осіб з невротичними станами частіше зустрічалися помірно деформований -ритм в 47,3% випадків, що модульований гострими коливаннями, локалізованими у потиличних та менше у тім'яних відділах мозку. В лобових та скроневих відділах представленість -ритму була слабко виражена, амплітуда суттєво знижена, і переважав -ритм (в 37,6% випадків).

В групі осіб з психопатіями -ритм в 37,4% випадків характеризувався нерегулярністю та недостатньою вираженістю, був слабкомодульований у 23,9% випадків; домінувала повільнохвильова тета-активність, що мігрувала у передні відділи мозку. В реакціях на функціональне навантаження відзначалися інверсії (в 2,4% випадків) або їх послаблення (в 6,7% випадків).

В осіб з наслідками черепно-мозкових травм в 31,5% випадків переважав -ритм, котрий реєструвався не лише у лобово-скроневих, а й у тім"яно-потиличних відділах. -ритм зустрічався рідше (в 13,2% випадків), був слабкомодульований. Реакція на функціональні проби виявилась зниженою. При фотостимуляції на ЕЕГ помічено ледь помітні реакції активації мозку (24,9%).

Враховуючи вищевикладене, можна припустити, що виявлені порушення біоелектричної активності головного мозку у даних групах військовослужбовців не є специфічні попри їх різноманітність. Вони засвідчують загальну дисгармонію біопотенціалів головного мозку і певною мірою сприяють покращенню діагностики пограничної психічної патології, доповнюючи клінічні дані.

Обстеження вищезазначеної групи військовослужбовців за допомогою тесту Розенцвейга дало певну орієнтацію для діагностики пограничних психічних розладів серед військовослужбовців строкової служби. В цьому випадку звертали на себе увагу показники тесту, які виявляють зниження самозахисних типів реакцій (ЕД) до 35% та виражену екстрапунктивну спрямованість за рахунок фактору "е". При розв"язанні фрустраційних ситуацій такі особи часто реагують екстрапунктивно у поєднанні з самозахисним типом розв'язання реакції. Це засвідчує певну напруженість військовослужбовців, схильність відтворювати труднощі не як розв'язання, а як загрозу своїй особистості. Можна припустити, що екстрапунктивна спрямованість не сприяє розвиткові загального рівня психічних процесів.

Інтрапунктивна та імпунктивна спрямованість реакції свідчать про достатній рівень розвитку психічних процесів особистості, що необхідно враховувати при ухваленні експертного рішення.

Кореляційний аналіз даних тесту Розенцвейга з оцінкою загального стану здоров"я та даних психопатологічного аналізу виявив, що за всіма характеристиками тесту зв'язки були невисокі. Наближались до значущих зв'язки імпунктивної та екстрапунктивної спрямованостей реакції з загальним станом здоров"я. Можна припустити, що особи, які мають високі показники екстрапунктивності (59,7), більш фрустровані, в них частіше виникають різні захворювання, що в 29,8% випадків стало причиною їх звільнення з лав військ за станом здоров"я. Це певною мірою відповідає опублікованим даним (Бодалев А.А. з соавт., 1976; Випка І.А., 1976; Тарабрина Н.В., 1976 та ін.).

Тест Розенцвейга виявляє найбільш сталі, базальні характеристики особистості, що не виключає можливість його використання для пролонгованої експертизи військовослужбовців. Екстрапунктивна спрямованість у поєднанні з самозахисним типом розв'язання фрустрації (при показниках, вищих від 50%) перешкоджає розвиткові психічних процесів, знижує конформність особистості, призводить до виникнення захворювання. Інтрапунктивна спрямованість реакції при низьких загальних показниках, виражена імпунктивна спрямованість сприяють високому соціометричному статусу особистості у військовому колективі.

Метод ММРІ допоміг виявити патохарактерологічні (акцентуйовані) особливості у військовослужбовців строкової служби. При цьому утоплений вид профілю (середній рівень нижче від 45 Т-балів у 15 % обстежених) свідчить про наявність у обстежених акцентуйованих рис особистості. Високі значення (більш як 68 Т-балів у 72 %) за оціночними шкалами L та К (профіль лінійний), що відображають прагнення досліджуваних виявити себе з кращого боку, спостерігається у переважній більшості випадків серед здорових військовослужбовців. Ізольований тип за 9-ю шкалою вказує скоріше на акцентуацію характеру, ніж на наявність психічної патології.

Високі та дуже високі (більш як 79 Т-балів у 13 % обстежених) показники за клінічними шкалами зустрічаються у здорових військовослужбовців переважно з акцентуаціями характеру. В цілому, показники тесту ММРІ корелювали з клініко-психопатологічними даними.

В процесі створення системи психопрофілактики та психогігієни серед військовослужбовців строкової служби нами вивчалися не тільки клініко-психопатологічні, електрофізіологічні та психологічні особливості, а й детально аналізувалися анамнестичні дані з урахуванням попередньої документації військовослужбовця.

Детальний аналіз анамнестичних відомостей, що охоплює період життя обстежених до призову до армії, проведено у військовослужбовців, у яких в армії був встановлений діагноз пограничного психічного захворювання. Оцінювались наявність, повнота та якість особистої документації військовослужбовця, її відповідність іншим джерелам інформації та значення для встановлення діагнозу з урахуванням клініко-психопатологічного обстеження. З числа вивчених особових справ призовників 47,3% виявились неповно зібраними і не могли правити за джерело об'єктивних даних про попереднє життя обстежених. Серед повно зібраних особових справ 35,4% містили формально зібрані документи. Особові справи можуть мати лише відносне значення для діагностики пограничної психічної патології і тільки у невеликій кількості випадків (3%).З числа військовослужбовців, звільнених за пограничної психічної патології, 22,1% стояли на обліку у дитячій кімнаті міліції; 12,3% здійснювали суїцідальні дії або загрожували їх здійсненням; 14,4% зловживали алкоголем та вживали наркотики; частина призовників (21,7%) обстежувалась психіатрами (за умов психоневрологічного диспансеру або психіатричної лікарні) та визнавалась придатною до військової служби. Стаціонарне обстеження в 67,2% випадків носило, як правило, короткочасний характер (7 - 10 днів) й не відзначалося ані повнотою, ані глибиною. Наведені дані засвідчують, що попередній відбір у військових комісаріатах не гарантує уникнення призову на військову службу певної кількості осіб з пограничної психічною патологією. Як правило, в армію потрапляють особи з невираженими проявами захворювання.

Анкетування дозволило виявити спільні ознаки, які притаманні більшості військовослужбовців строкової служби, що страждають пограничними психічними розладами: негативне ставлення до військової служби і труднощі у дотриманні режимних умов (6,3%); неусвідомлення важливості службових обов'язків і нерозвиненість відчуття обов'язку (4,6%); труднощі, пов'язані з постійним перебуванням на виду у військовому колективі, неможливість усамітнитися (4,7%); незлагідність у колективі та протиставлення йому власних інтересів (5,5%); звинувачення товаришів по службі у своїх невдачах, командування - в упередженому ставленні (6,3%); вибіркова чутливість до певних умов і труднощів військової служби (3,9%); швидке наростання дисгармонії особистості через обмежені можливості розв"язання конфліктної ситуації (зміни умов і колективу, використання звичних засобів самокомпенсації) (4,4%); надмірний вплив емоцій на мислення і вчинки (6,1%); недостатнє використання досвіду і прогнозування наслідків поведінки (8,8%); наявність у характері рис незрілості, що посилюють дисгармонію особистості та утруднюють адаптацію (7,3%); короткочасні афективні спалахи і часті коливання настрою у бік зниження (4,4%); прагнення повернутися до минулого життя, де було менше обмежень (6,8%); негативне ставлення до обстеження та лікування, оскільки "все життя було таким" (9,5%); слабке коригування поведінки у відповідь на виховні заходи (8,7%); невмисне самонапруження і посилення проявів характеру з метою звільнення з армії (5,9%); знижена критичність до своєї поведінки та впевненість у своїй правоті (6,8%). Ці та численні інші фактори ставлять до психіки військовослужбовця високі вимоги і можуть викликати психічні розлади.

З урахуванням виявлених закономірностей розроблено систему психопрофілактики та психогігієни серед військовослужбовців внутрішніх військ, основними напрямками якої стали:

- соціально-психологічний, що передбачає дотримання норм психогігієни, індивідуальний підхід до військовослужбовців при застосування заходів переконання та примусу, попередження, регулювання та своєчасне розв'язання конфліктів, корекцію мікросоціальних взаємин та психологічного мікроклімату у військовому колективі;

- медико-психологічний, що орієнтується на вдосконалення вивчення військовослужбовців у період адаптації, підвищення якості профілактичних (особливо первинного) медичних оглядів, виявлення груп військовослужбовців з підвищеним ризиком розвитку поведінки, що відхиляється, та пограничних нервово-психічних розладів;

- лікувально-профілактичний, що обіймає основні аспекти роботи з раннього виявлення психічних розладів, своєчасного виконання лікувально-оздоровчих, експертних та реабілітаційних заходів з військовослужбовцями з пограничною психічною патологією.

Система має реалізуватися поетапно.

Перший етап здійснюється у призовних комісіях при військових комісаріатах. Він має вирішальне значення для запобігання призову на службу осіб з психічною патологією.

Другий етап починається з моменту призову особового складу до військ і триває до закінчення служби у військах. Він полягає у виявленні осіб з психічною патологією, взятті їх на облік, динамічному спостереженні за ними, обстеженні, лікуванні та експертизі відповідно до медичних показників.

Він умовно поділяється на три періоди:

"діагностичний" - в цей період здійснюють діагностику структурно-особистих властивостей військовослужбовців та починають психопрофілактичну корекцію. Результатом психопрофілактичної корекції першого періоду має бути усвідомлення не лише структури власної особистості, її "слабких боків", а й необхідність та можливість її корекції.

Другий період психопрофілактики та психогігієни відзначається як період "власне диференційованої психопрофілактики". В даний період завдання психопрофілактики розв'язують шляхом індивідуальної та групової психотерапії, методами творчого самовираження, психічної саморегуляції аутотренінгом та суворо за показаннями проводять психофармакорекцію.

Третій етап умовно названий "періодом підтримуючої психопрофілактики та спостереження". В даний період вирішуються наступні завдання: закріплення результатів психокорекції, що було проведено протягом двох попередніх етапів, закріплення засвоєних методів психічної саморегуляції, спостереження за психічним станом. Основні методи психокорекції на цьому етапі - індивідуальна психотерапія, психокорекція методами психічної та фізичної саморегуляції.

Третій етап психопрофілактики та психогігієни складають питання раціонального використання військовослужбовця на службі з урахуванням його психічного здоров"я, а також питання реабілітації військовослужбовців, що повернулися у підрозділи після стаціонарного лікування або обстеження за умов психоневрологічного диспансеру.

Аналіз ефективності розробленої системи наведено у таблиці 2.

Таблиця 2. Ефективність розробленої системи психопрофілактики та психогігієни серед особового складу строкової служби внутрішніх військ

Як засвідчує все, що було викладено вище, створена система психопрофілактики та психогігієни серед особового складу строкової служби військ є комплексна та обіймає наступні принципи: єдності організаційних та психологічних (психотерапевтичних) методів; етапності психопрофілактики; послідовності психопрофілактичних та психогігієнічних заходів, а також структурно-особистісний підхід. Впровадження даної системи у частинах військ Київського, Харківського, Луганського гарнізонів та апробація її на 1360 військовослужбовцях, порівняно з іншими гарнізонами, де вона не використовувалась, дозволила знизити у 1,3 рази рівень захворюваності на пограничну психічну патологію, а також створити та впровадити умови, що запобігають виникненню психічної захворюваності.

Висновки

1. Структура психічних розладів серед військовослужбовців строкової служби характеризується наявністю невротичних розладів (44,7%), неврозоподібних станів на фоні черепно-мозкових травм (15,4%), психопатій (9,6%), реактивних психозів (11,3%), а також легкі ступені олігофренії (19%).

2. Встановлено, що процес психічної адаптації охоплює переважно перший рік служби, причому кожний період служби має свої особливості: на першому році служби йде пристосування до специфіки служби (особливо протягом перших 6 місяців), на 1,5 році - до напруженості службово-бойової діяльності. Основна кількість пограничних розладів (68,4%) виявляється у перші шість місяців служби, коли умови служби ставлять підвищені вимоги до адаптивних механізмів особистості.

3. Система психопрофілактики та психогігієни у внутрішніх військах МВС України повинна застосовуватися з урахуванням структури психопатології, специфічних факторів психічної травматизації, строків служби, психологічних особливостей особистості та можливостей механізмів адаптації.

4. Основні напрямки системи психопрофілактики та психогігієни становлять: - соціально-психологічний, провідне значення в якому належить командирам, офіцерам-вихователям, медичним працівникам;

- медично-психологічний, що забезпечується спільною працею командирів, офіцерів-вихователів та медичної служби;

- лікувально-профілактичний, що здійснюється медичним складом за постійного інформування та зворотнього зв'язку з командирами та офіцерами-вихователями.

5. Система психопрофілактики та психогігієни реалізується протягом трьох етапів, при цьому на першому етапі провідне значення належить виключенню призову на військову службу осіб з психічною патологією; на другому етапі - ранньому виявленню осіб з пограничними психічними розладами, встановленню їх на диспансерний облік, динамічному спостереженню за ними, а за необхідністю обстеженню, лікуванню та військово-лікарській експертизі; на третьому етапі провідне значення належить питанням раціонального використання військовослужбовців на службі з урахуванням їхнього нервово-психічного здоров'я, а також питанням реабілітації осіб, що повернулися після стаціонарного обстеження та лікування у психіатричному стаціонарі.

6. Ефективність розробленої системи психопрофілактики та психогігієни визначається зниженням строків адаптації, рівня захворюваності на пограничні розлади, а також зменшенням кількості осіб, які звільнені з лав військ за психічною патологією

Список праць

1. Гичун В.С Профилактика патологических реакций у молодых военнослужащих в период адаптации. // Український вісник психоневрології. - Харків, 1996. - Том 4. - Випуск 5(12). - с. 209 - 212.

2. Гичун В.С. Клініко-психопатологічні та психологічні особливості пограничних розладів серед військовослужбовців строкової служби та основні принципи їх профілактики. // Український вісник психоневрології. - Харків, 1998. - Том 6. - Випуск 3(18). - с. 24 - 26.

3. Гичун В.С. Особенности психопрофилактики и психогигиены среди военнослужащих срочной службы. // Вісник проблем біології і медицини. - Полтава - Харків, 1998. - Випуск 25. - с. 116 - 119.

4. Гичун В.С. Опыт проведения психопрофилактической работы в войсках МВД Украины // История Сабуровой дачи : Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии, наркологии. - Збірник наукових праць . Харків, 1996. - Том 3, с. 166 - 170.

5. Гичун В.С. Психогігієна і психопрофілактика в практиці військового лікаря. // Методичний посібник. - Київ, МВД, 1996. - 18с.

6. Гичун В.С. Положення про лікаря-психіатра військової частини. // Методичний посібник. - Київ, МВД, 1995. - 65с.

Размещено на Allbest