Психічне здоров'я. Вплив когнітивних процесів на розвіток людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровська філія вищого навчального закладу

« Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Факультет Психологія

Практична робота

з предмету Менеджмент здоров'я

на тему «Психічне здоров'я. Вплив когнітивних процесів на розвіток людини»

П.I по Б. викладача

Галаган Тетяна Василівна

Iндекс группи У - 09-13 Б?Пс

П.I по Б. студента

Михайлова Юлія Єдуардівна

м. Дніпропетровськ

2014 р.



Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Психічне здоров'я як норма

1.2 Поняття про когнітивний розвиток і методи його дослідження

1.3 Загальне поняття розвитку людини

Висновки

2. Практична частина

2.1 Характеристика методів та методик дослідження когнітивних процесів

2.2 Учасники емпіричних досліджень

2.3 Емпіричні дослідження впливу когнітивних процесів на розвиток людини

Висновки

3. Корекційно передбачувана робота

Зальний висновок

Література



Вступ

Актуальність дослідження. Проблема когнiтивних (пiзнавальних), когнiтивно-стильових характеристик спiлкування обумовлене рядом дуже важливих обставин. Перш за все вона визначається особливостями сучасного стану нашого суспiльства - акцентом на розвиток особистостi, прiоритетом соцiальної галузi, переорiєнтацiєю полiтичних, соцiально-економiчних вiдносин i т. iн. Це надає особливого значення дослiдженням, що спрямованi на одержання цiлiсних уявлень про поведiнку, дiяльнiсть, спiлкування людини, чиїм неодмiнним складником є соцiально-перцептивнi та оцiночнi створення.

Розвиток мiжнародних, мiжнацiональних, мiжконфесiйних вiдносин, що деколи приймає гострi та суперечливi форми, також робить необхідним розгляд когнiтивних та когнiтивно-стильових аспектiв спiлкування, бо в них знаходить вiдображення глибинна нацiональна та соцiальна культура, традицiї, звичаї народу, - а якщо їх не враховувати, неможливо вирiшити виникаючi проблеми.

Бурхливий розвиток аудiовiзуальних засобiв комунiкацiї, компґютерних технологiй, рiзке пiдвищення їхньої ролi в соцiально-полiтичному життi суспiльства, в галузi освiти, науки, мистецтва, сприяє ще бiльшiй актуалiзацiї вивчення особливостей оцiнок iншої людини та самооцiнок, атрибутивного потенцiалу особистостi, її здiбностей. Оскільки вони є важливими складниками поведінки особистості, вони впливають на формування образу соцiальної дiйсностi, визначають характер контактiв з нею, передбачають рiвень довiри до рiзних джерел iнформацiї, вiдношення до них, забезпечують органiзацiю зворотних звґязкiв в усiх формах та рiзновидах взаємодiї.

В останнiй час в звґязку з розвитком практики соцiального навчання, соцiально-психологiчного тренiнгу, пiдготовки особистостi до рiзних видiв дiяльностi, кiлькiсть питань, важливих для галузi спiлкування, значно вирiсла. Пояснюється це, в першу чергу, тим, що психологи-практики зiткнулись з фундаментальною помилкою - недооцiнкою ролi соцiально-перцептивних явищ, оцiночних вiдношень в органiзацiї повсякденного спiлкування. Корекцiя таких помилок практично неможлива, якщо психолог, психотерапевт, ведучий тренiнгових груп не має знань про формування структури та змiсту оцiнок та самооцiнок, становлення афiлiативних тенденцiй особистостi, взаємозвґязок когнiтивного стилю та мотивацiї спiлкування.

Іншою обставиною, що дiє на актуалiзацiю вивчення впливу когнiтивно-стильових особливостей особистостi на характер спiлкування, є логiка розвитку самої психологiї. Тут проявляється переорiєнтацiя в бiк дослiдження взаємодiї особистостi та групи, взаємовпливу особистостi та спiлкування, спiлкування та спiльної дiяльностi. В результатi посилилася цiкавiсть до тих аспектiв спiлкування, якi справляють безпосереднiй вплив на груповi процеси, спiльну дiяльнiсть. Принципового значення набула проблема iндивiдуальностi в процесi пiзнання соцiальної дiйсностi, розвитку її соцiально-перцептивної сфери.

Інтерес психологiв до когнiтивного стилю повґязаний з його всепроникаючим впливом на рiзнi аспекти поведiнки людини (Е.І Маствилискер, М.Вікат, В.Колга, О.Г.Асмолов, В.М.Аллахвердов, М.В.Смірнов; I.Neulipp, W.Powers, M.Bertini та ін.). Знаючи когнiтивний стиль людини, можна робити прогноз стосовно багатьох особливостей її дiяльностi в галузi освiти, працi (Т.В.Снєгірьова, К.М.Платон, А.Л.Южанінова, М.О.Холодна; F.McKenna, C.Groot, W.Crockett, D.Orr та ін.). Нерозробленiсть проблеми звґязку когнiтивного стилю та специфiки спiлкування як в теоретичному, так i в практичному планi, про яку говорять такi психологи, як М.С.Єгорова, А.А.Єршов, І.Н.Козлова, М.С.Роговін, М.О.Холодна; B.Johnson, M.Nias, E.Berger та ін., а також обґєктивна необхiднiсть дослiджень в даному напрямку й зумовили вибiр теми нашої дисертацiї "Вплив когнiтивного стилю особистостi на процес спiлкування".

Об'єкт дослідження: когнітивні процеси особистості.

Предмет дослідження: індивідуально-психологічні аспекти когнітивних процесів.

Мета роботи: виявлення індивідуально-психологічних аспектів когнітивних процесів на розвиток людини, шляхом його психодіагностики.

Гіпотеза дослідження: Існування впливу когнітивних процесів на розвиток людини.

Завдання дослідження: Виявити вплив когнітивних процесів на розвиток людини; Запропонувати методики,які виявляють когнітивні процеси.

Методи дослідження: Пошук, аналіз, зіставлення і узагальнення літературних даних; Проведення методик:

· Тест Мюнстерберга

· Методика на мислення і увагу

· Шкала пошуку відчуттів (М.Цукерман)

· Методика «Кількісні відносини»

· Методика дослідженя швидкості мислення

- Статистичні методи обробки та представлення результатів дослідження.

Структура та обсяг роботи. Практична робота написана українською мовою, зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на … сторінка.

Експериментальна частина роботи виконана протягом 2014 року у Дніпропетровській області.

Вибірка включала 5 чоловік віком від 15 до 18 років.

когнітивний процес розвиток емпіричний



1. Теоретична частина

1.1 Психічне здоров'я як норма

Психічне здоров'я це збірне поняття, яке складається з декількох складових: психіка і здоров'я - створюючи, таким чином, синтетичний об'єкт для вивчення.

Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного (психічного) та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних ефектів. Так фізичне здоров'я - природний стан людини, обумовлене нормальним функціонуванням усіх його органів і систем; воно залежить від рухової системи, від правильного харчування, від оптимального поєднання усної та фізичної роботи.

Психічне здоров'я - відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я, це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також вносити внесок в життя своєї спільноти. З даного визначення випливає одна важлива думка про те, що якщо фізичний стан здоров'я це здоров'я чого-небудь речового, то психічне здоров'я це нормальне функціонування фактично психічних процесів в людині.

Таким чином, психічне здоров'я - суть інтегральна характеристика повноцінності психологічного функціонування індивіда. Визначення психічного здоров'я в сучасній науці тісно пов'язане із загальним уявленням про особистість і механізми її розвитку.

У психології та медицині існують різні підходи до проблеми психічного здоров'я, звернені до різних сторін нормального й аномального функціонування. Традиційна медична модель розглядає психічне здоров'я як міру вірогідності розвитку хвороби («негативний» визначення здоров'я як відсутність хвороби). У психоаналізі уявлення про здоров'я як такому взагалі відсутня; кожна людина виступає як носій потенційної хвороби, перехід якої в актуальну хвороба - перешкоджає збалансований режим функціонування механізмів психологічного захисту і компенсації в індивідуальній психодинаміці.

Для біхевіоризму характерно зведення особистості до її соціальному функціонуванню і до визначення норми або здоров'я через поняття рівноваги з середовищем, з використанням таких критеріїв, як адаптація, стабільність, успішність, продуктивність. Сучасні теоретичні, експериментальні та прикладні підходи в психології особистості і психотерапії характеризують психічне здоров'я як зрілість, збереження і активність механізмів особистісної саморегуляції, міру здібності людини трансцендіровать («виводити за межі») свою біологічну, соціальну та смислове детермінованість, виступаючи активним і автономним суб'єктом своєї життя в світі, що змінюється.

Повернувшись до психоаналізу, відзначимо той факт, що психоаналіз перша сучасна система психології, предметом якої є не якийсь окремо взятий аспект проблеми людини, а людини як цілісна особистість. Для більш повного розуміння психічного здоров'я розглянемо коротко вивчення психіки основоположником психоаналізу З. Фрейда. Так в ході своїх досліджень Фрейд встановив, що психіка спочатку є регресивною. Регресія - одне з найуживаніших у психоаналізі понять і сенс його - не однозначний. Це, по-перше, перехід від «вторинних», свідомих форм психічної активності до первинних, несвідомим, інстинктивним. По-друге, від складних - до спрощених, дитячим способам міркування або повернення до зжиті, пройденим стадіям розвитку. По-третє, це жваве, зацікавлена ??прагнення виразити за допомогою слів, образів, жестів приховане не артикульований зміст психіки. По-четверте, повернення лібідо, сексуального інстинкту до первинних, найбільш раннім його об'єктів. Подібно до цього також Фрейд виділив такі особливості функціонування психіки як: опір, витіснення, трансфер і ін

Крім Фрейда, до діяльності якого в науковому середовищі є й негативні думки, слід відзначити дослідження К. Юнга та Е. Фромм. Виступаючи в ролі продовжувачів справи свого вчителя і будучи представниками психоаналітичної школи вони також встановили, що фактично поняття норми, еталони в області психології не прийнятно. Так, наприклад, згідно з К. Юнгом несвідоме, а особливо колективне несвідоме являє собою загальне для всіх представників людської раси підставу психіки, при цьому займає найбільшу область у процесі функціонування людини. Психічні розлади, на думку Юнга і Фромма можуть виступати як наслідок внутрішнього протиріччя між внутрішніми («найбільш людськими») посилами і зовнішніми етичними нормами і засадами. У цьому ключі спроба визначення еталону психічного здоров'я немислима. Наше несвідоме, як примітивне, архаїчне мислення, що являє собою початковий стадій світовідношення людини, знаходиться в непримиренній суперечності і у ворожнечі з тими культурними обмеженнями особистості, які роблять її соціальною одиницею, учасником в культурному будівництві людини. Дійсність показує, що мислення душевнохворих і невротиків, більшою чи меншою мірою відрізняється якраз такими рисами, які зближують їх з людьми «архаїчними», тобто фактично з людьми, які не змогли на якомусь етапі свого розвитку вирішити ці внутрішні протиріччя. Тому, навіть якщо ми спробуємо умовно оформити психічне здоров'я, то проблема буде нагальною і актуально або постійно і супутньої всьому людству, або буде дозволена при новому витку розвитку психології як наукової дисципліни. Але дослідження в галузі філософії науки (наприклад, робота «Повстання мас» Хосе Ортеги-і-Гассета) швидше підтверджують перше.

1.2 Поняття про когнітивний розвиток

Термін “когнітивний” у зв'язуванні з поняттям “розвиток” не одержав широкого поширення у вітчизняній психологічній літературі. Він асоціюється з назвою одного з напрямків сучасної психології, що зародились у США в 60-і роки XX століття: “когнітивною психологією”. Слідом за В. Дружиніним ми вважаємо цей термін синонімічним термінам “пізнавальний”, “розумовий”, “ментальний”. Термін “когнітивний розвиток” використовується в роботах М. Коула.

Генрі Глейтман зі співавторами визначає когнітивний розвиток як “розумовий ріст людини від дитинства до дорослості” . У підручнику “Когнітивна психологія”, що вишли за редакцією В. Дружиніна й Д.В. Ушакова, когнітивний розвиток визначається як зміна інтелектуальних здібностей і знань про світ у міру розвитку дитини. При цьому підкреслюється, що аналізує й описує шляхи цих змін когнітивна психологія. У монографії С. Міллера “Психологія розвитку: методи дослідження” когнітивний розвиток зовсім ніяк не визначається . Не дає виразного визначення розглянутому поняттю відомий фахівець із когнітивної психології Р. Солсо. Він лише наголошує, що “з погляду розвитку, мислення дорослої людини - це складний результат його довгого росту, що починається із самого моменту народження”.

Існуючі визначення когнітивного розвитку часто тавтологічні й позбавлені якої-небудь концептуальної глибини. На наш погляд, це викликано труднощами онтологізації цього поняття. З огляду на цю обставину, ми навмисно відволікаємося від розгляду субстрату когнітивного розвитку, жертвуючи когнітивним буттям заради когнітивного становлення й, таким чином, дотримуючись структурного, а не субстанціонального бачення когнітивного розвитку. Це означає, що для нас воно не зв'язується з розвитком якого-небудь конкретного когнітивного процесу або здатності.

Когнітивний розвиток індивіда ми розглядаємо як розвиток його пізнавальної сфери. Він складається із двох процесів: виникнення в пізнавальній сфері дитини психологічних новотворів і їхнього вдосконалювання. Психологічний новотвір дитини має певну структуру й атрибутивними (сутнісними) характеристиками або властивостями. Виникнення психологічного новотвору пов'язане з появою нової його структури, тобто нових елементів і зв'язків. Зміна не структурних характеристик психологічного новотвору, його атрибутивних властивостей і параметрів становить процес удосконалення виниклого в психіці індивіда новотвору. Отже, когнітивний розвиток в узагальненому виді можна визначити як процес виникнення нових когнітивних структур у психіці дитини й подальше їхнє вдосконалювання за рахунок зміни атрибутивних властивостей. Кожне більше чітке визначення когнітивного розвитку занадто звужувало б його зміст (В. Чалідзе).

Здатність психічної когнітивної структури людини виконувати різноманітні пізнавальні функції умовно названа нами “компетентністю”. Вона характеризує актуальний стан когнітивної структури, виступає необхідною вимогою до когнітивної перебудови. “Компетентність” когнітивної структури можна характеризувати як зі змістовної, так і з формальної сторони.

Змістовна характеристика “компетентності” когнітивної структури визначається тим конкретним колом “повноважень” (В.Зінченко), які вона виконує в пізнавальному процесі. З формальної сторони когнітивна структура має певний “ранг” в ієрархії когнітивних функцій і володіє тим або іншим “статусом” у пізнавальній діяльності.

Принцип “компетентності” для пояснення взаємодії організму із середовищем використовує К. Прибрам . Він відзначає, що “...набори впливів-стимулів...кодуються в центрах, які здобувають “компетентність” стосовно наступних наборів впливів, створюваних стимулами” . За твердженням автора, існує багато фактів, що свідчать, що “...реагуюча тканина повинна бути “готова” або “компетентна”, тобто вона повинна перебувати у відповідному стані реактивності, щоб індукція стала ефективної” . К. Прибрам використовує поняття “компетентні ділянки мозку”, “компетентний мозок”, генетична “компетентність” у тому розумінні, у якому вони вживаються в ембріології при описі розвитку організму.

Когнітивний розвиток виражається в підвищенні “рангу” когнітивних структур психіки дитини, у переході від більш простих до більш складних когнітивних структур. Ці зміни являють собою генетичні трансформації, що становлять основу когнітивного розвитку. У ході цього процесу структури з більш вищим рангом поступово здобувають і більш вищий “статус”. Такі зміни не пов'язані зі структурними перебудовами, а стосуються лише вдосконалювання виниклих когнітивних структур, зміни їхніх атрибутивних характеристик.

Когнітивний розвиток часто аналізується як розвиток окремих пізнавальних процесів, серед яких провідним є мислення .

Об'єктом когнітивного розвитку можуть бути також пізнавальні здатності. Когнітивні здатності - це такі властивості людини, які є умовою успішного здійснення окремих етапів когнітивного процесу як процесу опування знаннями. В. Дружинін розробив концепцію розвитку таких когнітивних здатностей, як навченість, креативність й інтелект. Ці розумові здатності він відносив до загальних здатностей людини .

Спектр структурних і атрибутивних перебудов, що становлять сутність когнітивного розвитку, досить великий. Автори концентруються на якихось конкретних їхніх проявах, виходячи із розроблювальних концептуальних моделей розвитку. Найбільш впливовими у світовій психології є школи генетичної психології Ж. Піаже й культурно-історичної психології Л. Виготського. Лінія досліджень Ж. Піаже була продовжена в рамках школи соціально-генетичної психології, створеної А.-Н. Перре-Клермо й В. Рубцевим. На ідеях школи Л. Виготського виникли теорії психічного розвитку, розроблені М. Коулом, П. Гальперіним. Загальний аналіз цих теорій дозволяє виділити подібність і відмінність їхніх концептуальних підстав.

Ж. Піаже й Л. Виготський розробляли онтогенетичну лінію когнітивного розвитку, для яких когнітивний розвиток виступав як природний процес. З погляду Ж. Піаже, його детермінантами були логіко-математичні структури, іманентно властиві суб'єктові й поступово розвертаються в інтелекті в міру його дозрівання. Л. Виготський у якості детермінант когнітивного розвитку виділяв культурне опосередкування, представлене, насамперед, знаками й мовою. У Піаже зовнішнє розуміється як сукцесивна індивідуальна дія з об'єктом. Для Л. Виготського зовнішнє - це історично сформовані, опосередковані знаками форми спільної діяльності людей. Стаючи їхнім учасником, індивідуальний суб'єкт трансформує ці зовнішні сукцесивні колективні форми діяльності у внутрішні симультанні форми. Отже, Ж. Піаже виходить із того, що програма когнітивного розвитку закладена в генотипі індивіда, в уроджених неврологічних структурах. Л. Виготський же стверджує, що джерелом когнітивного розвитку виступає культура як сукупність історично вироблених знарядь праці, систем знаків й інших засобів діяльності.

Когнітивний розвиток підрозділяється на два види: актуальний розвиток і зону найближчого розвитку (ЗНР) (Л. Виготський). Актуальний розвиток характеризується сформованими когнітивними структурами, які дозволяють дитині самостійно виконувати дії й вирішувати завдання певного рівня труднощів. Актуальний когнітивний розвиток становлять інтеріорізіровані симультанні форми когнітивної дії. Зону найближчого розвитку відрізняють когнітивні структури, що формуються, що дозволяють дитині виконувати дії й вирішувати завдання певного рівня труднощі за допомогою дорослого, у співробітництві з ним. ЗНР представлена симультанними формами когнітивних дій, що перебувають на початкових стадіях інтеріоризації.

Когнітивний розвиток об'єктивується в різних його показниках. Дослідники виділяють їх відповідно до теоретичних поглядів, що розвиваються. А.Маркова склала найбільш повний їхній перелік, що включає 22 показники . У нашій модифікації перелік виглядає в такий спосіб. Показниками когнітивного розвитку як природного процесу виступають: узагальнене перенесення засвоєних знань на новий матеріал за власною ініціативою, застосування розумових операцій у нових умовах (Е. Кабанова-Меллер); розумові операції: аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, конкретизація, порівняння, класифікація (Н. Менчинська); якості розуму: самостійність, глибина, критичність, гнучкість, вікова динамічність (3. Калмикова); навченість як сприйнятливість до навчання (Б. Ананьев, Н. Менчинська, 3. Калмикова); “узагальнення з місця” як виділення принципу, закономірності без перебору конкретних варіантів (С. Рубінштейн, В. Крутецкий); децентрація розумової діяльності (Б. Ельконин); інтелектуальна ініціатива як пошук нового за межами необхідного (Д. Богоявленська); оборотність інтелектуальних операцій (Ж Піаже); внутрішній план дії (П. Пономарів).

Серед показників когнітивного розвитку як результату проектування виділяються: спостереження, що аналізує, відвернене мислення, практичні дії (Л. Занков), сформованість компонентів навчальної діяльності; самостійна побудова схеми 00Д, перехід від матеріалізованої форми виконання дії до розумового через мовну форму (П. Гальперін); теоретичне мислення, що включає змістовне узагальнення, рефлексію й розумове планування.
Як видно з короткого огляду, когнітивний розвиток досліджується у всіляких його проявах і сутнісних характеристиках. Для нас важливо підкреслити, що когнітивний розвиток виступає у двох своїх іпостасях. По-перше, як природний процес, що протікає під впливом різних соціокультурних і педагогічних детермінант. І, по-друге, як штучний процес, рефлексія над першим, його проектування. Принциповим є з'ясування відносини засобів проектування когнітивного розвитку до його механізмів.



1.3 Загальне поняття розвидку людини

Загальними характеристиками розвитку, за Л.І. Анциферовою, є: незворотність, прогрес/регрес, нерівномірність, збереження попереднього в новому, єдність змін і збереження.

Онтогенез психіки людини починається з підсвідомих форм, а вже пізніше проявляються елементи свідомості, яка проходить у своєму розвитку ряд етапів. І хоча всі індивіди в нашому суспільстві проходять одні й ті ж етапи психічного розвитку, в цьому процесі є типологічні та індивідуальні відмінності, які проявляються в особливостях нервової системи розумових, емоційних, вольових якостях, інтересах, здібностях. У результаті утворюються неповторна індивідуальна своєрідність особистості.

У психіці людини розрізняють як природні (швидкість утворення умовних рефлексів), так і соціальні (ті, що утворюються за життя (мислення, мовлення)) функції.

Онтогенез організму визначається:

а) спадковістю (злиття двох клітин і розвиток за певною програмою, заданою генотипом, яким визначаються анатомо-фізіологічна структура організму, будова нервової системи, стать, група крові, особливості обміну речовин, анатомічні та фізіологічні аномалії, деякі безумовно рефлекторні зв'язки для задоволення первинних потреб);

б) одночасно у людини є величезні потенційні можливості утворення нових форм поведінки, потреб, розвитку себе як особистості, самоактуалізації.

Цей природний потенціал людини проявляється, перш за все, у формі задатків, які не є готовими психічними властивостями, а лише природними можливостями їх виникнення та розвитку і реалізуються в умовах людського існування та діяльності за допомогою засобів, створених людством. У психічному розвитку індивіда під впливом різних факторів (забруднене середовище, радіація, алкоголь, наркотики) можуть виникати відхилення від норми, які не є спадковими, а лише вродженими, а , отже, їх можна попередити.

Розвиток психічних функцій здійснюється нерівномірно (то швидше, то сповільнюється) і асинхронно (якщо розвиток одних прискорюється, то в той же час розвиток інших стає повільнішим).

Основні чинники психічного розвитку: діяльність і поведінка; спілкування (у тому числі внутрішні діалоги); пізнання і самопізнання; трансцендентування (заглиблення особистості в себе, її самотність, ведення складних внутрішніх діалогів із власною совістю, потенційне поєднання не тільки з іншою людиною, але й із Богом (самотрансценденція)).

Цілісну систему детермінант психічного розвитку дитини можна подати таким чином:

1. Об'єктивні умови та передумови розвитку:

- макросоціальні (рівень економічного та культурного розвитку суспільства, існуюча система освіти, рівень соціальної турботи про дитину, національні традиції виховання;

- мікросоціальні умови (процеси в малих групах (сім'ї), характер спілкування в них, взаємодія, цінності, які культивуються у цій групі);

- психосоматичні: генотип, особливості пренатального (до народження) і постнатального (після народження) розвитку дитини, стан здоров'я.

2. Суб'єктивні чинники - це детермінанти, які хоч і перебувають під впливом, залежні від перших і складають внутрішню логіку розвитку (саморозвитку):

а) особливості спонукальної сфери;

б) особливості свідомості та самосвідомості;

в) активність дитини (поведінка, діяльність, спілкування, пізнання, самопізнання, трансцендентація).



Загальні закономірності розвитку дитини

1. Розвиток дитини характеризується якісними змінами, появою новоутворень, запуском нових механізмів, нових процесів, виникненням нових структур.

2. Розвиток дитини відбувається у різноспрямованих і взаємопов'язаних аспектах (тіло, психіка, особистість, суб'єктивність, духовність).

3. Рівень розвитку дитини визначається її активністю у цілісній системі життєдіяльності (діяльність, пізнання, самопізнання, спілкування, трансцендентація).

4. Для психологічного розвитку характерна нерівномірність та гетерохронність (зміна часу закладання і темпів розвитку окремих органів або організму в цілому у нащадків (Наприклад, акселерація); неодночасне дозрівання окремих функціональних систем організму в процесі онтогенезу.

5. У певні періоди розвитку виникають найбільш сприятливі умови для розвитку одних властивостей, а в інші - для інших.

6. У процесі розвитку має місце тенденція до інтеграції психіки, її особистості.

7. У розвитку дитини проявляється пластичність і можливість компенсації.

8. Психологічний розвиток забезпечується включенням індивіда в систему діяльності.

9. Рушійною силою психічного розвитку є суперечності, які виникають між особистістю і оточенням, а також внутрішні суперечності між окремими складовими особистості та окремими психічними функціями. Розв'язання суперечності виявляється у виникненні новоутворень віку, що не відповідають старій соціальній ситуації розвитку, виходять за її межі.

10. У процесі психічного розвитку наявна постійна взаємодія внутрішнього і зовнішнього, біологічного і соціального, тілесного і духовного.

11. Вищою формою розвитку є саморозвиток особистості.

12. Психічний особистісний розвиток зумовлений функціонуванням не тільки свідомістю, але й несвідомого через дію механізмів захисту “Я”, проявів акцентуацій особистості.

Показники психічного та особистісного розвитку. Серед основних ліній вікових змін у психічному розвитку особистості виділяються такі:

1. Постійно зростаюча довільність у поведінці та в організації психічних процесів. Дитина все більше може керувати собою, у неї виникає різнопланова саморегуляція поведінки, мотивації, саморозвитку.

2. Зростає суб'єктивність дитини у життєдіяльності (самостійність, ініціативність, творчість, саморегулювання поведінки).

Суб'єктивність - властивість людської психіки, яка проявляється на основі рефлексивного (погляд у середину самого себе) усвідомлення себе самого та своїх можливостей, інтенцій (прагнення, намір, ціль, спрямованість свідомості волі й почуття на якийсь предмет, залежність буття від свідомості, предмета від акту мислення). Таке усвідомлення здійснюється у кількох напрямах: а) усвідомлення себе як тілесного індивіда (соматичне “Я”); б) усвідомлення себе як соціальної істоти, як члена соціуму (соціальне “Я”); в) усвідомлення себе як індивідуальності, що характеризується власним психічним світом, не тотожним психічному світові будь-якої іншої людини (духовно-психічне), на основі чого виникає почуття собі подібності (ідентичності), (“Я - образ”); г) усвідомлення себе як духовної особи, що володіє певним сенсом життя, сумлінням, вірою.

Суб'єктивна активність - активність як внутрішня інтенція, яка визначає спрямованість відповідної активності, зміну тенденції.

Активність суб'єкта - активність як діяльність.

3. Розвивається самосвідомість: “образ - Я” самооцінка, рівень домагань, почуття собі подібності (самостійності, ідентичності), соціальні очікування.

4. Виникає самовиховання.

Інтегровані показники психічного та особистісного розвитку

1. Розвиток механізмів свідомості.

2. Розвиток психічної структури діяльності.

3. Розвиток спонукальної сфери особистості.

4. Розвиток суб'єктивності дитини у різних сферах життєдіяльності.

5. Розвиток духовності.

У психічному розвитку бувають і значні відхилення. Основними параметрами порушення є:

а) рівень та характер порушення у психофізіологічній, психологічній чи соціально-психологічній сферах особистості;

б) час та обставини ураження, що зумовили порушення;

в співвідношення між первинними та вторинними (що виявилося тільки через певний час) дефектами;

г) порушення міжфункціональної взаємодії, асоціативних та ієрархічних зв'язків в інтелектуальній сфері.

Основні типи порушень психічного розвитку

1. Психічний недорозвиток. Причиною є раннє ураження мозку, пов'язане зі спадковістю, внутріутробними, пологовими і післяпологовими травмами. У результаті виявляється інертність психологічного розвитку, у мисленні - примітивні асоціативні зв'язки, низький рівень розвитку інтелекту.

2. Затримка психічного розвитку. Причиною є мозаїчне (нефіксоване та неглибоке) поранення мозку. У результаті - тимчасова фіксація на більш ранніх етапах психологічного розвитку, недостатність розвитку мислення, погіршення пам'яті, уваги. Цей дефект компенсується спеціальним навчанням. У 11-15 років долається затримка і підліток досягає норми.

3. Пошкоджений психічний розвиток. Спочатку розвиток відбувається нормально, а згодом, коли всі структури мозку сформувалися, через спадкове захворювання, інфекції чи травми ЦНС проявляються окремі пошкодження: інертність мислення (млявість, бездіяльність, нерухомість), його нецілеспрямованість, непрактичність.

4. Спотворений психічний розвиток - найбільш складний випадок, для якого характерні й психічний недорозвиток, і пошкодження психічного розвитку.

5. Дисгармонійний психічний розвиток проявляється тоді, коли в одному показникові психічного розвитку відбувається прискорення, а в іншому - сповільнення (наприклад, інтелект та емоції), або у дітей - вундеркіндів, у яких соціальний розвиток явно відстає від інтелектуального.



Висновки

Психічне здоров'я це збірне поняття, яке складається з декількох складових: психіка і здоров'я - створюючи, таким чином, синтетичний об'єкт для вивчення.

Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного (психічного) та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних ефектів. Так фізичне здоров'я - природний стан людини, обумовлене нормальним функціонуванням усіх його органів і систем; воно залежить від рухової системи, від правильного харчування, від оптимального поєднання усної та фізичної роботи.

Психічне здоров'я - відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я, це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також вносити внесок в життя своєї спільноти. З даного визначення випливає одна важлива думка про те, що якщо фізичний стан здоров'я це здоров'я чого-небудь речового, то психічне здоров'я це нормальне функціонування фактично психічних процесів в людині.

Таким чином, психічне здоров'я - суть інтегральна характеристика повноцінності психологічного функціонування індивіда. Визначення психічного здоров'я в сучасній науці тісно пов'язане із загальним уявленням про особистість і механізми її розвитку.

У психології та медицині існують різні підходи до проблеми психічного здоров'я, звернені до різних сторін нормального й аномального функціонування. Традиційна медична модель розглядає психічне здоров'я як міру вірогідності розвитку хвороби («негативний» визначення здоров'я як відсутність хвороби). У психоаналізі уявлення про здоров'я як такому взагалі відсутня; кожна людина виступає як носій потенційної хвороби, перехід якої в актуальну хвороба - перешкоджає збалансований режим функціонування механізмів психологічного захисту і компенсації в індивідуальній психодинаміці.

Когнітивний розвиток індивіда ми розглядаємо як розвиток його пізнавальної сфери. Він складається із двох процесів: виникнення в пізнавальній сфері дитини психологічних новотворів і їхнього вдосконалювання. Психологічний новотвір дитини має певну структуру й атрибутивними (сутнісними) характеристиками або властивостями. Виникнення психологічного новотвору пов'язане з появою нової його структури, тобто нових елементів і зв'язків. Зміна не структурних характеристик психологічного новотвору, його атрибутивних властивостей і параметрів становить процес удосконалення виниклого в психіці індивіда новотвору. Отже, когнітивний розвиток в узагальненому виді можна визначити як процес виникнення нових когнітивних структур у психіці дитини й подальше їхнє вдосконалювання за рахунок зміни атрибутивних властивостей. Кожне більше чітке визначення когнітивного розвитку занадто звужувало б його зміст (В. Чалідзе).

Здатність психічної когнітивної структури людини виконувати різноманітні пізнавальні функції умовно названа нами “компетентністю”. Вона характеризує актуальний стан когнітивної структури, виступає необхідною вимогою до когнітивної перебудови. “Компетентність” когнітивної структури можна характеризувати як зі змістовної, так і з формальної сторони.

Психічний розвиток людського індивіда - зумовлений процес. Визнання його детермінованості та правильне її розуміння - основа оптимізації психічного розвитку конкретного індивіда. Правильно ж розуміти її можна, розглядаючи цей процес в єдності з історією життя людства. Історія окремого індивіда аж ніяк не може бути відірвана від історії попередніх або сучасних йому індивідів, а визначається нею.



2. Практична частина

2.1 Характеристика методів та методик дослідження когнітивних процесів

Для підтвердження мети роботи: виявлення індивідуально-психологічних аспектів когнітивних процесів на розвиток людини, шляхом його психодіагностики і гіпотеза дослідження: існування впливу когнітивних процесів на розвиток людини - було проведено емпіричне дослідження по таким методикам :

МЕТОДИКА №1

Тест Мюнстерберга призначений для діагностики вибірковості уваги. Вибірковість уваги дозволяє концентрувати увагу навіть при наявності перешкод сприйняття інформації при постановці свідомої мети.

Тест Мюнстерберга на сприйняття і увагу (Діагностика вибірковості уваги): Інструкція.

У запропонованому вам наборі букв є слова. Ваше завдання - якомога швидше переглядаючи текст, підкреслити ці слова за 2 хвилини.

Приклад: «рюклбюсрадостьуфркнп». Постарайтеся виявити замасковане слово «радость».

Тестовий матеріал.

бсолнцесвтрпцоцэрайонзгучновостьъхэьгчяфактьуэкзаментрочягщшгцкппрокуроргурсеабетеорияемтодж

ебьамхоккейтроицафцуйгахттелевизорболджщзхюэлгщьбпамятьшогхеюжипдрпцхщнздвосприятиейцукен

дшизхьвафыпролдблюбовьабфырплосдспектакльячсинтьбюнбюерадостьвуфциеждлоррпнародшалдьхэ

ипцгиернкуыфйшрепортажэкжлорлафывюфбьконкурсйфнячыувскапрлличностьзжэьеюдшщглоджинэпри

лаваииедтлжэзбьтрдшжнпркывкомедияшлдкуйфотчаяниейфрлньячвтлджэхьгфтасенлабораторияигщдщ

нруцтргшчтлроснованиезхжьбщдэркентаврсухгвсмтрпсихиатриябплмстчьйфясмтщзайэъягнтзхтм

Обробка результатів.

Оцінюється кількість виділених слів і кількість помилок (пропущені і неправильно виділені слова).

Ключ.

Солнце, район, новость, факт, экзамен, прокурор, теория, хоккей, троица, телевизор, память, восприятие, любовь, спектакль, радость, народ, репортаж, конкурс, личность, комедия, отчаяние, лаборатория, основание, кентавр, психиатрия.

Інтерпретація.

1. Якщо ви виявили не більше 15 слів, то вам слід приділяти більше часу розвитку своєї уваги. Читайте, записуйте цікаві думки в вашу записну книжку, час від часу перечитуйте свої записи.

2. Якщо ви виявили не більше 20 слів, ваша увага ближче до норми, але іноді воно вас підводить. Поверніться до тесту, повторіть його ще раз. Звірте свої результати з ключем до тесту.

3. Якщо вам вдалося виявити 24 -25 слів, ваша увага в повному порядку. Хороший рівень розвитку уваги допомагає вам швидко вчитися, продуктивно працювати, запам'ятовувати інформацію і відтворювати її в потрібний момент.

МЕТОДИКА №2

Методика на мислення і увагу.

Ваше завдання - визначити, чи вірні логічно наведені нижче твердження, не беручи до уваги їх невідповідність реальності. У деяких завданнях правильних відповідей може бути кілька або не бути зовсім.
Наступні 12 завдань необхідно виконати за 8 хвилин.



1. Некоторые пальмы являются ромашками. Все ромашки громко кричат. Следовательно, все пальмы громко кричат.

а) верно;

б) неверно.

2. Все бабочки плавают на спине. Все журавли являются бабочками. Следовательно, все журавли умеют плавать на спине.

а) верно;

б) неверно.

3. Некоторые кроты являются ботинками. Некоторые ботинки плохо танцуют. Следовательно, некоторые кроты плохо танцуют.

а) верно;

б) неверно.

4. Два созвездия никогда не бывают похожи друг на друга. Окна и двери выглядят совершенно одинаково. Следовательно, окна и двери не являются двумя созвездиями.

а) верно;

б) неверно.

5. Никого из слонов не берут в армию. Все люди - слоны. Следовательно, никто из них не пойдет в армию.

а) верно;

б) неверно.

6. Все тараканы играют в шахматы. Некоторые шахматисты хорошо поют. Следовательно, некоторые тараканы хорошо поют.

а) верно;

б) неверно.

7. Только маленькие дети шалят и капризничают. Вадик - большой.

а) Вадик шалит;

б) Вадик капризничает;

в) Вадик не шалит;

г) Вадик шалит и капризничает;

д) Вадик не капризничает.

8. Все лошади любят варенье. У всех лошадей есть крылья.

а) лошади без крыльев не любят варенья;

б) некоторые лошади не любят варенья;

в) все лошади, у которых есть крылья, любят варенье;

г) лошади любят варенье, потому что у них есть крылья;

д) лошади любят варенье, и у них нет крыльев.

9. Некоторые люди - полиглоты. Полиглоты одноглазы.

а) у некоторых людей один глаз;

б) полиглоты, являющиеся людьми, иногда одноглазы;

в) люди с двумя глазами не являются полиглотами;

г) полиглоты - это люди с одним глазом;

д) полиглоты с двумя глазами иногда являются людьми.

10. Сосульки - это большие раковины. Сосульки умеют читать.

а) все большие раковины умеют читать;

б) все большие раковины являются сосульками;

в) некоторые большие раковины умеют читать;

г) сосульки, умеющие читать, являются большими раковинами;

д) большие раковины не являются сосульками.

11. Каждый треугольник - синий. Все треугольники - маленькие.

а) существуют треугольники с маленькими углами;

б) существуют треугольники с синими углами;

в) существуют синие маленькие углы;

г) углы и треугольники - синие и маленькие;

д) у маленьких треугольников синие углы.

12. Сухие цветы падают с дерева. Мокрые цветы знают английский.

а) мокрые цветы летят с дерева вниз;

б) сухие цветы, которые умеют летать, знают английский;

в) некоторые мокрые цветы не знают английского;

г) некоторые сухие цветы - мокрые, так как они знают английский;

д) мокрые цветы не падают с дерева.

Правильні відповіді

1 - б. 2 - а. 3 - б. 4 - а. 5 - а. 6 - б. 7 - всі відповіді невірні. 8 - в. 9 - а, в, г. 10 - в, г. 11 - всі відповіді невірні. 12 - всі відповіді невірні.

Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

Результати тесту

0-2 бали. Логіка не ваш коник.

3-6 балів. Положення небезнадійно, але додаткове тренування не зашкодить.

7-10 балів. Ваша здатність мислити логічно розвинена дуже непогано.

11-12 балів. Ваші логічні здібності розвинені дуже добре.

МЕТОДИКА №3

Шкала пошуку відчуттів (М.Цукерман)

Призначення тесту

Використовується для дослідження рівня потреб у відчуттях різного роду стосовно до підліткам і дорослим людям.

Методика запропонована М.Цукерманом в 1964 році

Інструкція до тесту

«Вашій увазі пропонується ряд тверджень, які об'єднані в пари. З кожної пари Вам необхідно вибрати одне, яке найбільш характерно для Вас, і відзначити його ».

Тестовый материал

Вариант А	Вариант Б
1. Я бы предпочел работу, требующую многочисленных разъездов, путешествий.	Я бы предпочел работать на одном месте.
2. Меня взбадривает свежий, прохладный день.	В прохладный день я не могу дождаться, когда попаду домой.
3. Мне не нравятся все телесные запахи.	Мне нравятся некоторые телесные запахи.
4. Мне не хотелось бы попробовать какой-нибудь наркотик, который мог бы оказать на меня незнакомое воздействие.	Я бы попробовал какой-нибудь из незнакомых наркотиков, вызывающих галлюцинации.
5. Я бы предпочел жить в идеальном обществе, где каждый безопасен, надежен и счастлив.	Я бы предпочел жить в неопределенные, смутные дни нашей истории.
6. Я не могу вынести езду с человеком, который любит скорость..	Иногда я люблю ездить на машине очень быстро, так как нахожу это возбуждающим.
7. Если бы я был продавцом-коммивояжером, то предпочел бы твердый оклад, а не сдельную зарплату с риском заработать мало или ничего.	Если бы я был продавцом-коммивояжером, то я бы предпочел работать сдельно, так как у меня была бы возможность заработать больше, чем сидя на окладе.
8. Я не люблю спорить с людьми, чьи воззрения резко отличаются от моих, поскольку такие споры всегда неразрешимы.	Я считаю, что люди, которые не согласны с моим воззрением больше стимулируют, чем люди, которые согласны со мной.
9. Большинство людей тратят в целом слишком много денег на страхование.	Страхование - это то, без чего не мог бы позволить себе обойтись ни один человек.
10. Я бы не хотел оказаться загипнотизированным.	Я бы хотел попробовать оказаться загипнотизированным.
11. Наиболее важная цель в жизни - жить на полную катушку и взять от нее столько, сколько возможно.	Наиболее важная цель в жизни - обрести спокойствие и счастье.
12. В холодную воду я вхожу постепенно, дав себе время привыкнуть к ней.	Я люблю сразу нырнуть или прыгнуть в море или холодный бассейн.
13. В большинстве видов современной музыки мне не нравятся беспорядочность и дисгармоничность.	Я люблю слушать новые и необычные виды музыки.
14. Худший социальный недостаток - быть грубым, невоспитанным человеком.	Худший социальный недостаток - быть скучным человеком, занудой.
15. Я предпочитаю эмоционально-выразительных людей, даже если они немного неуравновешенны.	Я предпочитаю больше людей спокойных, даже «отрегулированных».
16. У людей, ездящих на мотоциклах, должно быть есть какая-то неосознаваемая потребность причинить себе боль, вред.	Мне бы понравилось водить мотоцикл, или ездить на нем.

Ключ до тесту

Запитання: 1а, 2а, 3б, 4б, 5б, 6б, 7б, 8б, 9а, 10б, 11а, 12б, 13б, 14б, 15а, 16б



Обробка та інтерпретація результатів тесту

Кожна відповідь, що збігся з ключем, оцінюється в один бал. Отримані бали сумуються. Сума збігів і є показником рівня потреб у відчуттях.

Пошук нових відчуттів має велике значення для людини, оскільки стимулює емоції і уява, розвиває творчий потенціал, що в кінцевому рахунку веде до його особистісному зростанню.

Високий рівень потреб у відчуттях (11 - 16 балів) позначає наявність потягу, можливо, безконтрольного, до нових, «лоскотливим нерви» враженням, що часто може провокувати випробуваного на участь у ризикованих авантюрах і заходах.

Від 6 до 10 балів - середній рівень потреб у відчуттях. Він свідчить про вміння контролювати такі потреби, про помірність в їх задоволенні, тобто, з одного боку - про відкритість новому досвіду, з іншого боку - про стриманості та розсудливості в необхідних моментах життя.

Низький рівень потреб у відчуттях (від 0 до 5 балів) позначає присутність передбачливості та обережності на шкоду отриманню нових вражень (і інформації) від життя. Випробуваний з таким показником віддає перевагу стабільності і впорядкованість невідомого і несподіваного в житті.

МЕТОДИКА № 4

Методика «Кількісні відносини»

ОПИС. Дана методика призначається для оцінки логічного мислення дорослої людини і підлітків. Обстежуваним пропонуються для вирішення 18 логічних задач. Кожна з них містить 2 логічні посилки, в яких букви знаходяться в деяких чисельних взаємовідносинах між собою. Спираючись на пред'явлені логічні посилки, треба вирішити, в якому співвідношенні знаходяться між собою букви, що стоять під рисою. Час вирішення 5 хв.

ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

Підраховується кількість правильних відповідей. Норма дорослої людини - 10 і більше.

Правильні відповіді

1.В <А

2.А <В

3.В> А

4.В <А

5.А> В

6.В> А

7.А <В

8.В <А

9.В> А

10.А> В

11.В <А

12.А <В

13.В <А

14.А <В

15.В <А

16.А <В

17.В> А

18.А> В

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Норма дорослої людини - 10 і більше.

ІНСТРУКЦІЯ: «Вам запропоновані 18 логічних задач, кожна з яких має дві посилки. В кожній задачі Вам необхідно вказати, в якому відношенні знаходяться літери, які стоять під рисою. Час вирішення всіх завдань - 5 хв ».

Стомлений матеріал

1.А більше Б в 9 разів

Б менше У в 4 рази

В А

2.А менше Б в 10 разів

менше У в 6 разів

А В

3.А більше Б в 3 рази

Б менше У в 6 разів

В А

4.А більше Б в 4 рази

Б менше У в 3 рази

В А

5.А менше Б в 3 рази

Б більше В в 7 разів

А В

6.А більше Б в 9 разів

Б менше У в 12 разів

В А

7.А більше Б в 6 разів

Б більше В в 7 разів

А В

8.А менше Б в 3 рази

Б більше В в 5 разів

В А

9.А менше Б в 10 разів

Б більше В в 3 рази

В А

10.А менше Б в 2 рази

Б більше В в 8 разів

А В

11.А менше Б в 3 рази

Б більше В в 4 рази

В А

12.А більше Б в 2 рази

Б менше У в 5 разів

А В

13.А менше Б в 5 разів

Б більше В в 6 разів

В А

14.А менше Б в 5 разів

Б більше В в 2 рази

А В

15.А більше Б в 4 рази

Б менше У в 3 рази

В А

16.А менше Б в 3 рази

Б більше В в 3 рази

А В

17.А більше Б в 4 рази

Б менше У в 7 разів

В А

18. А більше Б в 3 рази

Б менше У в 5 разів

А В

Методика №5

Методика дослідження швидкості мислення

Методика дозволяє визначити темп виконання орієнтовних і операціональних компонентів мислення. Може використовуватися як індивідуально, так і в групі.

Хід виконання завдання.

Піддослідним пред'являється бланк зі словами, в яких пропущені букви. По сигналу психолога протягом 3 хв. вони вписують відсутні літери. Кожен прочерк означає одну пропущену літеру. Слова повинні бути іменниками, загальними, в однині.

Стимульный матеріал

БЛАНК 1

1. П-ро

2. Г-ра

3. П-ле

4. К-са

5. Т-ло

6. П-ля

7. В-ра

8. С-жа

9. Д-уша

10. Р-ка

11. П-л-а

12. О-р-ч

13. К-р-он

14. З-р-о

15. В-с-ок

16. С-г-об

17. В-т-в

18. П-д-ак

19. К-р-а

20. Б-л-он

21. З-о-ок

22. К-и-а

23. С-е-ло

4. К-ы-а

25. Т-а-а

26. К-у-ка

27. С-а-ка

28. Т-у-а

29. С-а-а

30. П-е-а

31. С-я-о-ть

32. К-с-а-ник

33. У-и-е-ь

34. А-е-ь-ин

35. С-а-ц-я

36. Ч-р-и-а

37. К-п-с-а

38. Т-у-о-ть

39. С-е-о-а

40. К-н-о-а

БЛАНК 1

Перо, гора, поле, коса, тело, пуля, вера, сажа, душа, река, полка, обруч, картон, зерно, устав, сугроб, восток, ущелье, пиджак, бульон, звонок, книга, сверло, крыша, трава, биржа, сварка, труба, слава, пчела, святость, кустарник, учитель, апельсин, станция, чернила, капуста, трусость, слепота, контора.

Обробка результатів.

Підрахувати кількість правильно складених слів протягом 3 хв.

Показником швидкості мислення і одночасно показником рухливості нервових процесів (Н.П.) виступає кількість правильно складених слів:

- Менше 20 слів з 40 - низька швидкість мислення і рухливість Н.П

- 21-30 слів - середня швидкість мислення і рухливість Н.П

- 31 і більше слів - висока швидкість мислення і рухливість Н.П.

2.2 Учасники емпіричного дослідження

Дослідження проводилося на 5 випробовуваних різної статі,регіон дослідження являється двнз пебт

Дослідження впливу когнітивних процесів на розвитов людини я проводила серед 5 людей віком від 15 до 18 років, серед яких 5 дівчат , що навчаються у ДВНЗ ПЕБТ: Державний вищий навчальний заклад «Придніпровський енергобудівний технікум»та які проживають у Дніпропетровську.

Детальніше охарактеризуйте учасників діагностики.

Учасники емпіричного дослідження у вигляді таблиці:

Табл. 1.1

№	Ім'я	Стать	Вік	Статус
1	Ельвіра	ж	15	Студентка
2	Анастасія	ж	18	Студентка
3	Владислава	ж	18	Студентка
4	Євгенія	ж	17	Студентка
5	Вікторія	ж	18	Студентка

2.3 Емпіричні дослідження впливу когнітивних процесів на розвиток людини

Табл.1.2 Результати діагностики «Тест Мюнстерберга»

№	Ім'я	Кількість слів	Рівень уваги
1	Ельвіра	16	Низький
2	Анастасія	14	Низький
3	Владислава	14	Низький
4	Євгенія	12	Низький
5	Вікторія	7	Низький

Аналіз отриманих показників дозволив виявити, що показник уваги знаходиться на низькому рівні в даный вибірці.

Розглянемо результати діагностики методики «Тест Мюнстерберга» у вигляді діаграми:

Методика дала змогу виявити середній показник уваги: 12.6,тобто низькій рівень. Це говорить про те що індивіди мають низький рівень уваги, їм слід приділяти більше часу розвитку своєї уваги.



Розглянемо результати діагностики другої методики «Методика на мислення і увагу» у вигляді таблиці:

Табл.1.3

№	Ім'я	Кількість балів	Рівень логіки
1	Ельвіра	3	Низький
2	Анастасія	2	Критичний
3	Владислава	2	Критичний
4	Євгенія	5	Низький
5	Вікторія	3	Низький

Аналіз отриманих показників дозволив виявити, що показник рівня логіки коливається від низького до критичного рівня в заданій вибірці.

Розглянемо результати діагностики другої методики «Методика на мислення і увагу» у вигляді діаграми:

Методика дала змогу виявити середній показник логіки: 3,тобто низькій рівень. Це говорить про те що положення небезнадійно, але додаткове тренування не зашкодить.

Розглянемо результати діагностики методики «Шкала пошуку відчуттів (М.Цукерман)» у вигляді таблиці:

Табл.1.4

№	Ім'я	Кількість балів	Рівень пошуку відчутів
1	Ельвіра	13	Високий рівень
2	Анастасія	12	Високий рівень
3	Владислава	8	Середній рівень
4	Євгенія	11	Високий рівень
5	Вікторія	12	Високий рівень

Аналіз отриманих показників дозволив виявити, що показник рівня пошуку відчутів коливається від середнього до високого рівня в заданій вибірці. Дана методика дала змогу виявити середній показник пошуку самотності: 11,2, це високий рівень.

...