Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНЗ відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

Новокаховський гуманітарний інститут

Контрольна робота

з дисципліни "Індивідуальне консультування"

Виконала:

студентка 3-го курсу

спеціальності "Психологія"

Форма навчання:

заочна Махмуд В.В.

Перевірив викладач

Нова Каховка - 2014

Зміст

1. Предмет і завдання психологічного консультування

2. Психологічне консультування та його види

3. Прикладна соціальна психологія у сфері політики

Список використаних джерел

4. 

1. Предмет і завдання психологічного консультування

Мета психологічного консультування

Як визначити мету психоконсультативної роботи психолога? Що варто вважати за особливе у її визначенні? Безперечно, основна мета психологічного консультування - це надання психологічної допомоги, тобто розмова з психологом повинна допомогти людині у вирішенні її проблем і налагодженні міжособистісних стосунків з оточуючими.

Однак відповісти однозначно на питання, у чому саме і як ця психологічна допомога повинна надаватися, не так просто. У принципі, людині, що побувала на прийомі у фахівця, повинно стати краще, ніж було "до того", і якщо вона дійсно відчує себе краще, - то це може бути критерієм того, що допомога була надана.

Але насправді все зовсім не так просто. Трапляється, що після консультації клієнтові здається, що його не зрозуміли і не оцінили, але проходить час, і та ж сама людина починає розуміти, що багато чого з того, що обговорювалося з консультантом, було зрозуміле останнім абсолютно вірно й у результаті допомогло йому переоцінити щось у самому собі. Так само і консультант, якщо зустрічі з клієнтом продовжуються, може раптом помітити: те, що в його інтерпретації спочатку не було почуте і прийняте пацієнтом, потім узяте ним на озброєння в різних ситуаціях при побудові стосунків з оточуючими.

З вищенаведеного випливає висновок про те, що не зважаючи на те, що задоволення запитів клієнта і вважається найважливішим показником ефективності психологічного консультування, багато, що визначається характером проблем клієнта.

Так, людина, яка переживає горе або втрату, може і повинна розраховувати на те, що після наданої консультації їй буде набагато легше, і консультант повинен намагатися полегшити її горе. В іншій же ситуації полегшення емоційного стану може не бути прямою метою консультанта: адже часом, навіть відчуваючи, що бесіда з психологом була, безсумнівно, корисною, клієнт може почати переживати свої проблеми набагато хворобливіше і гостріше, оскільки відчуття власної провини і відповідальності, що прийшло разом із розумінням того, що відбувається, аж ніяк не є легким або приємним. Завдання психологічного консультування

Чи можливо для практичного психолога самостійне визначення завдань психологічного консультування, а чи не мають тут місце якісь об'єктивні алгоритми? Відповідь на це питання повертає нас до пригадування визначення мети психологічного консультування.

Як вже вище згадувалося, що основною метою психолога, який проводить консультацію, є допомога клієнтові в усвідомленні його проблеми та в пошуку шляхів і способів її якнайскорішого розв'язання.

Ця мета передбачає виконання таких завдань:

По-перше, психолог має уважно вислухати клієнта. Важливість цього аспекту діяльності консультанта підкреслюється в усіх відомих працях із психологічного консультування. Максимально терпляче, з використанням спеціальних прийомів вислуховування клієнта не лише близько знайомить психолога з ним та його проблемою, а й допомагає клієнтові краще усвідомити свою ситуацію, йому полегшення і, в результаті, великою мірою визначає ефективність консультативної роботи.

По-друге, в процесі консультування психолог працює над розширенням уявлень клієнта про себе, свою конкретну життєву ситуацію, про навколишню дійсність. Саме таким шляхом здійснюється корекційний вплив психолога на клієнта, внаслідок чого останній починає по-новому бачити й оцінювати свою ситуацію, формулює альтернативні варіанти поведінки в ній.

По-третє, психолог проводить консультацію, і при цьому має на увазі, що його клієнт - здорова людина, яка відповідає за себе і свої стосунки з оточуючими людьми. Але досягти того, щоб сам клієнт узяв на себе відповідальність за те, що з ним відбувається, - нелегке завдання, оскільки клієнти психологічної консультації, як правило, звинувачують у своїх життєвих труднощах когось іншого.

Ефективність психоконсультативної роботи практичного психолога-консультанта багато в чому залежить від того, як він вирішує найважливіші завдання, як вислуховує клієнта й розширює його уявлення про себе і власну ситуацію.

Дійсною проблемою багатьох людей, які звертаються за допомогою до психолога, є те, що вони практично не мають із ким поговорити відверто, розповісти усе, не криючись, що тривожить і турбує у складних життєвих ситуаціях.

Уже те, що консультант може їх уважно вислухати й зрозуміти, - надзвичайно важливо, і це саме по собі сприяє певним позитивним змінам. Крім того, спокійна і вдумлива розмова з фахівцем дає змогу довідатися й зрозуміти про себе і про оточуючих людей багато нового, що також є цінним, оскільки може слугувати "їжею" для міркувань про себе і людей, сприяє розширенню уявлень про людину і її оточення. Для клієнта, який звертається за допомогою до психолога, такий результат може виявитися важливим не лише з погляду підвищення його психологічної стабільності, але також послужити підставою для звернення до консультанта за подальшою допомогою до інших фахівців, якщо це є необхідним.

Конкретні завдання визначаються для будь-якого процесу психологічного консультування, що складає його специфіку.

Які ж у загальному вигляді завдання психологічної допомоги? У відповідях на подібні запитання слід звертатися до тлумачного словника та виписувати всі значення слова, яке шукається. Справді, тлумачні словники Грінченка, Даля або Ожогова, не кажучи вже про словник давньогрецької мови, в якому серед значень слова "терапейа" визначення "лікування" знаходиться лише на шостому місці після таких понять як "служіння", "турбота", "опікування", - чудовий засіб для уточнення етимології та значення слова. Але, як відомо, поняттєве значення відрізняється від словесного. Тому в нашій орієнтовній відповіді на поставлене запитання ми будемо виходити не зі словникових, а з практичних значень, що складають обсяг та зміст поняття "психологічна допомога".

Почнемо з того, що ці завдання, з багатьох причин, в принципі не зводяться до якогось одного поняттєвого ряду.

Насамперед, із причини різного трактування психологічної допомоги в тій чи іншій психотехнічній концепції (парадигмі). Далі - із причин різних, залежно від концепцій, трактувань самих понять "людина" та "особистість" у їх філософських, загальнонаукових та власне психологічних аспектах. Нарешті - тому, що різноманіття проблематики, із якою доводиться мати справу психологові-консультанту, просто не дозволяє узагальнити, скажімо, завдання психологічної допомоги підліткові (у його конкретній життєвій ситуації), подружній парі у перед розлучному стані або керівникові підприємства під час вирішення соціально-психологічного конфлікту.

Тому ми вважаємо за доцільне у попередньому, орієнтовному визначенні завдань психологічного допомагання вирізнити кілька предметних перспектив, домінант, які створюють ефект панорамного бачення такого складного психосоціального простору, яким є консультативна практика.

Першою з таких предметних перспектив, на наш погляд, безсумнівно є особистість. У конкретній соціальній, подієвій, міжособовій або онтогенетичній ситуації людина, що звернулася по допомогу, заздалегідь не лише припускає, а й певною мірою приписує психологові-консультанту або іншому спеціалістові в даній професійній позиції, врахування всього спектру особистісної проблематики, одне чи декілька завдань якої доведеться йому допомогти вирішувати. Це можуть бути завдання: самовизначення (ідентичності), вибору (прийняття рішення), самоусвідомлення (особистісної рефлексії"); подолання критичної (кризової") ситуації та ін.; завдання, що стосуються розвитку суб'єктності, розвитку функціональних та екзистенційних (інструментальних та "самісних") початків особистісного "Я". Чи не найсуттєвішим моментом тут є те, що цілі та завдання може визначати сам клієнт.

Наступною безсумнівною домінантою є безпосередньо сам процес надання психологічної допомоги, де самостійними завданнями, що забезпечують допомоговий потенціал процесу, виступають: установлення стосунків довіри та прийняття; забезпечення належної динаміки робочих стосунків, що веде до усвідомлення та можливого розв'язання психологічних проблем клієнта; опрацювання або, навпаки, - зняття психологічних захистів; визначення й використання ступеня впливу на клієнта (від мінімального, що обмежується простою емпатією, до максимального, як у конфронтації або в техніці НЛП). Самостійними завданнями тут є визначення форм і технік ведення початкового інтерв'ю, термінів спільної роботи та методів завершення психологічної допомоги.

Третя група завдань стосується психологічної допомоги суспільству: колективу підприємства, школи, общини та ін. Основні й можливі завдання тут: адекватне орієнтування в ситуації, ідентифікація та локалізація (при необхідності) конфлікту: зняття соціально-психологічного напруження, допомога в ціннісно-смисловій переорієнтації групи: підвищення (при необхідності) згуртованості та допомога у визначенні лідера.

Найважливіші завдання, що постають перед професіоналом, - це завдання, стосовні вже не безпосередньо процесу психологічної допомоги, а, власне кажучи, такі, що стосуються його (професіонала) власного особистого розвитку та благополуччя, професійної майстерності. Немає, мабуть, необхідності наголошувати, що недостатнє опрацювання особистісних проблем (фрустрованих або нереалістичних потреб, фантазій, страхів, конфліктів, захистів, ціннісних смислів, самооцінок, мотивів та ін.) і недостатня професійна (технічна й теоретична) підготовка легко можуть замість психологічної допомоги травмувати як клієнта, так і консультанта, додавши до нерозв'язаних проблем психогенні розлади.

Поступове й цілеспрямоване обговорення з клієнтом проблеми вини та відповідальності і має підвести його до висновку, що він сам відповідає за ситуацію, яка склалася, і спонукати до змін у своїх ставленнях і поведінці, результатом яких може бути і зміна самої ситуації. Унаслідок консультування клієнт має не лише краще зрозуміти свою проблему і уявити шляхи її розв'язання, а й повірити у себе і бути готовим до реалізації знайдених способів подолання своїх труднощів. Але про це йтиметься докладніше у подальшому викладі.

консультування психологічний допомога

2. Психологічне консультування та його види

Існують різні види психологічної допомоги: безпосередньо консультування, психологічна корекція, психотерапія, психопрофілактика, психологічна реабілітація,психологічний розвиток або формування нових психічних операцій або психічних утворень. Тут має значення глибина занурення, рівень процесу надання психологічної допомоги.

Психологічне консультування (counselling) щодо визначення Британської асоціації консультують психологів - це є специфічні відносини між двома людьми, при яких одна людина (консультант) допомагає іншій людині (клієнту) допомогти самому собі. Це спосіб спілкування, що дозволяє людині (клієнту) вивчати свої почуття, думки та поведінку, щоб прийти до більш чіткого усвідомлення самого себе, а потім відкрити та використовувати свої сильні сторони, спираючись на внутрішні ресурси для більш ефективного розпорядження своїм життям через прийняття адекватних рішень і вчинення цілеспрямованих дій. На мій погляд, таке визначення найбільш вдало відображає суть, характер і зміст цього виду психологічної допомоги.

Більше коротко психологічне консультування - це внелечебная психологічна допомога, що надається спеціалістами здоровим людям з метою корекції відносин та підвищення якості життя. Консультування - широко поширений сьогодні і один з основних інструментів у галузі інтелектуальних технологій. Консультативна практика застосовується в будь-якій сфері, де використовуються психологічні знання: в організаціях та управлінні, в медицині та психотерапії, в педагогіці та освіті, у кадровій і менеджерської роботи. В даний час у кожній з цих областей накопичено значний потенціал знань та досвід практичного використання різних технік консультування, який може бути корисним для фахівців інших сфер практики.

Наслідком такого розуміння консультування є побудова відносин взаємної співпраці психолога зі своїм клієнтом під час психологічної консультації, засновані на взаємній довірі і повазі, на рівності і взаємної відкритості. У цьому відмінність від відносин лікарської допомоги, у яких лікар завжди краще знає, в чому полягає проблема пацієнта і як її лікувати, тому не питає згоди пацієнта на вибір стратегії лікування, застосування певних методів і засобів, і не пояснює пацієнту їх суті, підстав свого вибору і причин свого рішення. Лікар обирає стратегію лікування, а пацієнт лише її виконує.

Особистість психолога - один з найбільш важливих факторів психологічної роботи та змін у житті клієнта. Слово "консультація" походить від латинського"consulto" - радитися, піклуватися. Психолог повинен вміти створити атмосферу безумовної поваги і емоційного тепла, споконвічного довіри і розуміння, прийняття індивідуальності людини, цінувати унікальність її внутрішнього світу, не давати оцінок почутому, володіти душевної чуйністю, здатністю співпереживати й співчувати і внутрішньою потребою бути корисним для клієнта. І, звичайно, психолог повинен володіти відповідною кваліфікацією, так як він повинен зберігати при цьому здатність до аналізу і виявлення тих факторів, які призведуть клієнта до бажаного позитивного результату.

3. Прикладна соціальна психологія у сфері політики

Прикладні соціально-психологічні дослідження у сфері політики зумовлені демократичними процесами у суспільстві, важливою роллю людського чинника, суспільної думки в державно-політичних процесах, намаганнями одних політичних сил утримати владу, інших - здобути її, необхідністю прийняття ефективних політичних рішень в умовах політичної конкуренції та ін.

Дослідження соціально-психологічних явищ у сфері політики, а відповідно і робота психолога-спеціаліста розгортаються за такими напрямами:

- психологія політичного лідерства. Передбачає вивчення природи політичного лідера, що є передумовою його політичної поведінки, створення іміджу політики і політика, аналіз психологічних портретів опонентів, психологічне забезпечення переговорів;

- психологія політичних конфліктів і деформацій. Охоплює суперечності, кризи, соціально-психологічні аспекти деформації у сфері політики і шляхи їх розв'язання, вивчення соціально-політичної напруженості, політичної боротьби, політичної злочинності. Завданням соціального психолога є передбачення можливості виникнення конфлікту або напруження у зв'язку з прийняттям (неприйняттям) політичного рішення, під час політичної боротьби тощо, накреслення шляхів їх усунення;

- психологія підготовки і прийняття політичних рішень. Полягають у проведенні соціально-психологічної експертизи прийнятих рішень, вимірюванні їх ефективності, прогнозуванні й урахуванні психологічних наслідків. Це зобов'язує соціального психолога до прогнозування сприймання політичного рішення різними прошарками населення та відповідної його корекції. Обґрунтованості такого прогнозу сприяють попереднє вивчення стану масової свідомості, очікувань громадян. До цієї роботи психологи залучають соціологів (у сфері економічної політики - й економістів);

- соціально-психологічна характеристика способів політичного впливу, вивчення та формування громадської думки. Йдеться про здійснення політичної пропаганди та агітації, політичної реклами. Для цього соціальний психолог використовує традиційні для соціології методи вивчення громадської думки (опитування, інтерв'ю та ін.), з'ясовуючи її особливості щодо загальних і конкретних питань;

- участь у вивченні комплексних соціально-психологічних проблем організації й організації виборчих кампаній. У таких ситуаціях соціальна психологія зосереджується на попередньому вивченні суспільно-політичної ситуації, моніторингу громадської думки;

- безпосереднє соціально-психологічне консультування політичних діячів. Найчастіше політичні лідери вдаються до консультацій соціальних психологів напередодні публічних виступів, дбаючи про формування власного іміджу. Така робота є досить делікатною, адже психолог-консультант має забезпечити необхідне сприймання замовника іншими людьми (зовнішності, міміки тощо).

Робота психолога-практика у сфері політики потребує високої соціально-психологічної компетентності і професіоналізму. Він повинен не лише знати особливості здійснення експертизи, консультування, а й бути ґрунтовно обізнаним у соціально-політичних проблемах, знати і прогнозувати моделі поведінки виборців у конкретних ситуаціях, рекомендувати конкретні дії.

Прикладна соціальна психологія і управління. Проблема управління пронизує всі прикладні соціально-психологічні дослідження, оскільки вона стосується усіх галузей соціально-економічного буття. Тому її вивчають психологи, спеціалісти з економіки, соціології та ін.

Протягом останніх десятиліть викристалізувався соціально-психологічний аспект управління. Прикладні соціально-психологічні дослідження спрямовані на з'ясування структурних складових змісту управлінського спілкування. Для цього використовують методики виявлення ефективності відносин на рівнях "керівник - підлеглий", "керівник - інші керівники", "керівник - члени організації". На основі узагальнення даних соціальна психологія доводить ефективність діалогічної стратегії спілкування, діалогічних відносин в управлінні як універсальної форми розкриття потенційних можливостей учасників управлінської взаємодії. З цією метою розроблено практичні заняття, ділові ігри для керівників, учасники яких відпрацьовують стратегічні, тактичні аспекти спілкування, опановують ефективні його прийоми.

У цьому контексті особливу увагу прикладна соціальна психологія звертає на наявність, рівень розвитку в керівників необхідних для управлінської діяльності психологічних якостей, використовуючи соціально-психологічні методики і особистісні тести. Попри те, що такі старання мають немало опонентів (йдеться про намагання спростувати "теорію рис", яка пропонує перелік рис лідера), спроб з'ясувати, якими рисами повинен володіти керівник (лідер), не меншає. Одностайнішими є вчені та соціальні психологи-практики у поглядах на проблему сумісності керівника і співробітників, ролі зворотного зв'язку в ефективності управління. Найпоширенішим методом таких соціально-психологічних досліджень є створення психологічного портрета керівника.

Нині прикладна соціальна психологія успішно вирішує проблеми співвідношення стилю керівництва та ефективності групової діяльності, розв'язання конфліктів, оптимізації процесу прийняття групового рішення.

Список використаних джерел

1. http://otherreferats.allbest.ru/psychology/00218902_0.html

2. http://www.vashpsixolog.ru/counseling-psychologist/136-counseling-psychologist-in-the-school/314-individual-counseling

Размещено на Allbest.ru