Шкіряні відчуття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний аерокосмічний університет імені М.Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

Реферат на тему:

«Шкіряні відчуття»

Виконала: студентка 711 групи

Шкарупа Тетяна Володимирівна

Перевірив: викладач

Литвинова Вероніка

Харків 2015

Зміст

1. Що таке відчуття

2. Загальна характеристика шкіряних відчуттів

3. Біль

4. Температурні відчуття

5. Дотик. Тиск

6. Тактильна пам'ять

Використана література

1. Що таке відчуття

Навколишній світ, його красу, звуки, кольори, запахи, температуру, величину і багато іншого ми пізнаємо завдяки органам чуття. За допомогою органів чуття людський організм одержує у вигляді відчуттів різноманітну інформацію про стан зовнішнього і внутрішнього середовища.

ВІДЧУТТЯ є найпростішим психічним процесом, який полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ навколишнього світу, а також внутрішніх станів організму під час безпосередньої дії подразників на відповідні рецептори. ВІДЧУТТЯ - пізнавальний психічний процес відображення у психіці людини окремих властивостей та якостей предметів і явищ під час їх безпосередній дії на її органи чуттів.

Роль відчуттів у житті й пізнанні реальності дуже важлива, оскільки вони становлять єдине джерело наших знань про зовнішній світ і про нас самих.

Фізіологічне підґрунтя відчуттів. Відчуття виникає як реакція нервової системи на той чи інший подразник. Фізіологічною основою відчуття є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на адекватний йому аналізатор.

Відчуття має рефлекторний характер; фізіологічно його забезпечує аналізаторна система. Аналізатор - нервовий апарат, який здійснює функцію аналізу й синтезу подразників, які прийшли з зовнішнього і внутрішнього середовища організму.

Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора як цілого. Дія подразника на рецептор зумовлює появу подразнення. АНАЛІЗАТОРИ - це органи людського тіла, які аналізують навколишню дійсність. У збірнику схем із загальної психології Б.Б Айсмонтаса висвітлено більш обширне поняття аналізатора. Аналізатор- анатомо-фізіологічний апарат спеціалізований для прийому впливів окремих збудників із зовнішнього чи внутрішнього середовища і переробка їх у відчуття.

Класифікація відчуттів відбувається за кількома ознаками:

1. За наявністю безпосереднього контакту рецептора з подразником, який викликає відчуття, виділяють дистантні і контактні відчуття. Зір, слух, нюх відносяться до дистантних. Ці види відчуттів забезпечують орієнтування в навколишньому середовищі. Смакові, больові, тактильні відчуття - контактні.

2. За розташуванням рецепторів прийнято ділити відчуття на три групи:

а) екстероцептивні (від лат. - зовнішній) - відображають якості предметів і явищ навколишнього світу, рецептори знаходяться зовні тіла, до них належать: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні та інші відчуття;

б) інтероцептивні (від лат. - всередині) - рецептори розташовані на внутрішніх органах і відображають їхній стан, до них належать органічні відчуття;

в) пропріоцептивні (від лат. - власний) - рецептори розташовані в рухових апаратах нашого організму, вони дають нам інформацію про рух і положення тіла в просторі. Це кінестезичні та статичні відчуття.

У межах кожної з цих груп відчуття поділяють на види залежно від аналізаторів і адекватних (відповідних) їм подразників.

Адекватними називають ті подразники, до сприймання яких певний орган пристосований і які в звичайних умовах його збуджують (наприклад, світло - для ока, звукові коливання - для вуха). Неадекватними (невідповідними) називають такі подразники, до сприймання яких орган не пристосований і які, звичайно, його не збуджують (наприклад, світло - для вуха, механічна дія - для ока і т.д.)

2. Загальна характеристика шкіряних відчуттів

Шкіряні відчуття мають у своїй основі складний комплекс тактильних відчуттів, торкання, тиску, температурних, больових.

Тактильні відчуття відображають механічні, просторові та часові ознаки і властивості об'єктів, беруть участь в створенні “схеми” тіла, утворюють сигнальну основу активного дотику -- провідного виду сприймання у сліпих. Відчуття торкання та тиску відіграють підкорену роль в пізнавальному процесі. Для пізнання важливе не пасивне торкання, а активне обстеження та дотик.

Тактильна чутливість характеризується абсолютними та просторовими розрізнювальними порогами. Абсолютний поріг -- початок сприймання, просторовий розрізнювальний поріг визначається при дослідженні роздільного торкання двох подразників одночасно.Абсолютні тактильні пороги в різних частинах тіла -- різні. Найбільша чутливість спостерігається на кінчику язика -- 2 мг на квадратний міліметр; на кінчиках пальців -- 3 мг/мм; на губах -- 5 мг/мм; найбільш низька чутливість на животі -- 26 мг/мм; на попереку -- 48 мг/мм; на твердій частині підошви -- 250 мг/мм.

Як показали дослідження І.М. Сєченова, Б.Г. Ананьєва, Ю.О. Кулагіна та інших вчених, між чуттєвими образами одних і тих же предметів, що отримуються за допомогою зору та дотику немає принципової різниці. Тільки дотикове відчуття розвинуте у людини до міри органу, подібного до зору.

У 80-ті роки минулого століття розвинулися тифлопсихологічні дослідження пов'язані з вимірюванням порогів чутливості різної модальності у сліпих людей. Це було пов'язано з існуючою в той час думкою про витонченість відчуттів сліпих. Дані, отримані при обстеженні невеликої групи сліпих, підтвердили цю думку, але експериментатори не врахували, що абсолютна чутливість у сліпої людини так само має індивідуальні особливості, пов'язані з віком, часом та ступенем порушення зору, професією досліджуваних, як і у людей з нормальним зором і не є величиною постійною, а змінюється протягом життя. Дотикові сприймання людей з порушеннями зору мають своєрідність, яка полягає в тому, що внаслідок компенсаторного пристосування у них виробляються тонкі диференціювання в оцінці складних характеристик предметів: фактури, форми і розмірів.

Компенсаторні зміни в сфері відчуттів при порушеннях зору проходять переважно на рівні порогів розрізнювальної чутливості. Слабозорі, які використовують в пізнавальній діяльності збережений зір і дотик, краще сприймають форму, точніше оцінюють розміри, швидше виділяють конструктивні особливості предметів.

В усіх випадках порівняння шкіряних відчуттів сліпих і зрячих йшлося про те, що дотик дає своєрідні знання сліпим про оточуюче. Всесвітньо відома сліпоглуха американка Елен Келлер писала: “відчуття дотику дає сліпим деякі солодкі істини, без яких вимушені жити зрячі, тому що у них це відчуття не удосконалене”. відчуття аналізатор психічний тактильний

У незрячих людей виділяють три рівня чутливості рук: витончена та нормальна (І рівень); незначно знижена (ІІ рівень); значно знижена (ІІІ рівень). У більшості незрячих, що втратили зір до 7 років -- нормальна чутливість рук. В процесі трудової діяльності шкіряна чутливість рук у незрячих може підвищуватись або знижуватись в залежності від умов та видів праці.

3. Біль

Біль є біологічно дуже важливим захисним пристосуванням. Виникаючи під впливом руйнівних за своїм характером і силі подразнень, біль сигналізує про небезпеку для організму. Є ділянки мало чутливі до болю і інші - значно чутливіші. У середньому 1 см2 припадає 100 больових точок. Експериментальні дослідження дають підставу вважати, що розподіл больових точок є динамічним, рухомим і що больові відчуття - результат певної, що перевищує відому межу інтенсивності, тривалості і частоти імпульсів, що йдуть від того чи іншого подразника. Для больової чутливості характерна мала збудливість. Імпульси, що виникають слідом за больовим роздратуванням, характеризується повільністю проведення. Адаптація для больових імпульсів надходить дуже повільно. Відчуття болю, як правило, пов'язане з почуттям невдоволення чи страждання. Біль відносно погано, неточно локалізується, часто носить розмитий характер. Внаслідок відносно розмитого, нечітко окресленого характеру больового відчуття воно виявляється дуже рухливим і піддається впливу з боку вищих психічних процесів, пов'язаних з діяльністю кори, - уявлень, спрямованості думок і т.д. Так, перебільшене уявлення про силу очікує людини больового подразнення здатне помітно підвищити больову чутливість. Шкірні відчуття виникають при подразненні рецепторів, розташованих в шкірі у вигляді закінчень нервових сплетінь або у вигляді спеціальних утворень - тілець Мейснера - розташованих на поверхні шкіри, позбавленої волосся, і тілець Пачіно, розташованих в глибоких шарах шкіри.

4. Температурні відчуття

Температурна (термічна) чутливість дає нам відчуття тепла і холоду. Ця чутливість має велике значення для рефлекторної регуляції температури тіла. Традиційна класична фізіологія органів чуття розглядає чутливість до тепла і холоду як два різних і незалежних виду чутливості, кожен з яких має свої периферичні рецепторні апарати. Анатомічними органами відчуття холоду вважають колби Краузе, а тепла - руффіневі тільця. Однак це лише гіпотеза. При подразненні холодових точок неадекватним подразником, наприклад гарячим вістрям, вони дають холодове відчуття. Це так звані парадоксальні відчуття холоду. Не існує раз і назавжди твердо фіксованих точок тепла і холоду (а також тиску та болю), оскільки, як виявилося, кількість цих точок змінюється залежно від інтенсивності подразника. Цим пояснюється той факт, що різні дослідження знаходять різну кількість чутливих точок на тих же ділянках шкіри. Залежно від інтенсивності подразника і структурного відносини подразника до сприймаючого апарату змінюється не тільки кількість чутливих точок, але і якість відчуття: відчуття тепла змінюється з відчуттям болю, відчуття тиску переходить у відчуття тепла і т.д. Істотну роль в термічних відчуттях грає здатність шкіри досить швидко адаптуватися до різних температур. Суб'єктивним термічним нулем, який не дає ніяких температурних відчуттів, є середні температури, приблизно рівні температурі шкіри. Більш висока температура об'єкта дає нам відчуття тепла, більш низька - холоду. Термічні відчуття викликаються різницею в температурі або термічним обміном, який встановлюється між органом і зовнішнім об'єктом.

5. Дотик. Тиск

Відчуття дотику і тиску тісно пов'язані між собою. Навіть класична теорія шкірної чутливості (заснована М. Бліксом і М. Фреєм), яка виходить з визнання особливих чутливих точок для кожного виду шкірних відчуттів, передбачає особливих чутливих точок для кожного виду шкірних відчуттів, передбачає особливих рецепторних точок для тиску і дотику. Тиск відчувається як сильний дотик. Характерною особливістю відчуттів дотику і тиску (на відміну, наприклад, від больових відчуттів) є відносно точна їх локалізація, яка виробляється в результаті досвіду за участю зору і м'язового почуття. Характерною для рецепторів тиску є їх швидка адаптація. У силу цього ми зазвичай відчуваємо й не так тиск як таке, скільки зміни тиску. Чутливість до тиску і дотику на різних ділянках шкіри різна.

6. Тактильна пам'ять

Тактильна пам'ять - це здатність запам'ятовувати відчуття від дотику до різних предметів. Для того, щоб розвинути свою тактильну пам'ять або натренувати її, можна використовувати такий метод як гра. Для цього потрібно бажання навчатися. 1. Уявити собі картинку: На столі і під столом лежить багато речей. Всі вони різні навпомацки: теплі, холодні, гладкі, колючі, м'які, тверді. Потрібно уявити, що ти доторкаєшся до кожного предмета. Запам'ятай їх, які були вони навпомацки і спробуй згадати речі, які лежали на і під столом. Це буде легше зробити, якщо уявити, що знову чіпаєш їх руками. Перевір себе і оціни. 2. Постарайся згадати речі, до яких ти доторкався протягом дня. Уяви, що ти знову чіпаєш з руками. Наприклад, можна відчути холод металевої дверної ручки, м'яку оббивку дивана ... Не поспішай. Потрібно гарненько уявити, як ти доторкаєшся до цих речей. 3. Торкаючи різний матеріал, представляй своїх знайомих або те, що він тобі нагадує. Уяви, що ти чіпаєш хмара, сум, сміх, музику. Спробуй написати, що ти відчуваєш рукою, коли чіпаєш. 4. Торкаючи дощечки з різним видом матеріалу, спробуй скласти свій фільм, побудований на відчутті.

Список використаної літератури

1. Айсмонтас Б.Б Загальна психологія:схеми- М.: Вид-тво ВЛАДОС-ПРЕС,2003.- 208 с.

2. Немов Р.С. «Психология».

3. Wikipedia.

Размещено на Allbest.ru